Інституціональні обмеження в економічній поведінці підприємств

Постановка задачі.

Будь-яка поведінка підприємств обмежена певними правилами гри встановлених суспільством, тобто наявністю певних інституціональних обмежень. Оскільки в процесі підприємницької діяльності відбувається постійна взаємодія, варто стверджувати що інституціональні обмеження чинять вплив на економічну поведінку. Цей вплив може мати як позитивний ефект, так негативний. Проте, в будь-якому випадку, інституціональні обмеження будуть впливати на побудову лінії економічної поведінки, змінюючи та коригуючи її. Тому, на сьогодні при формуванні моделі економічної поведінки величезне значення має аналіз інституціональних обмежень та оцінка ступеня їх впливу.

Аналіз останніх публікацій.

Дослідженням такої категорії, як економічна поведінка займалися багато відомих зарубіжних та вітчизняних вчених: А. Сміт, А. Маршал, Г. Шмоллер, Ж.-Б. Сей, Г. Саймон, Р. Коуз, Д. Норт, М. Вебер, Й. Шумпетер, Н. Шибаєва, Н. Карачина, Ю. Заіка та інші.

Аналізуючи останні публікації щодо питання економічної поведінки варто підкреслити те, що різні дослідники в той чи іншій мірі торкалися питань визначення обмежень та рамок економічної поведінки. Наприклад, Н. Шибаєва вважає, що економічна поведінка існує «в умовах специфічних господарських систем з урахуванням ціннісних установок» [1]. В даному контексті, економічна поведінка обмежена внутрішніми правилами, цінностями, які прийняті керівництвом компанії. Водночас, Н. Карачина [2] зазначає, що економічна поведінка обумовлена впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів. Тобто, підкреслюють той факт, що економічна поведінка обмежена певними зовнішніми та внутрішніми правилами.

Ю. Заіка [3] стверджує, що економічна поведінка існує в умовах адаптації до змін. Виходячи з даного твердження, можна припустити, що економічна поведінка буде нерозривно пов'язана із постійною зміною внутрішніх правил у відповідь на зміну зовнішніх.

Виділення невирішених частин

Більшість авторів при визначенні категорії економічної поведінки, вбачали існування певних обмежень. Проте, дослідники не завжди приділяють достатню увагу комплексному розгляду значення інституціональних обмежень при побудові лінії економічної поведінка. Тому існує потреба заповнити цю прогалину.

Формулювання цілей дослідження

Метою даного дослідження є визначення особливості впливу інституціональних обмежень на економічну поведінку підприємств у сучасних умовах. економіка поведінка управлінський

Виклад основних результатів та їх обґрунтування

В процесі свого функціонування підприємства дотримуються певних ліній економічної поведінки. За нашим розумінням, економічна поведінка - це сукупність дій суб'єктів господарювання, що характеризуються прагненням до економічної ефективності з одного боку та урахуванням обмежень, як внутрішніх так і зовнішніх з іншого. Проаналізувавши різні погляди авторів на категорію економічна поведінка, ми вважаємо, що вона має стосуватися двох аспектів. Перший аспект стосується досягнення економічної ефективності підприємства. Цей аспект базується на власних інтересах та цілях підприємства. Другий аспект стосується урахування інтересів суспільства та держави.

Для сучасного економічного простору характерний поділ інституціональних обмежень на формальні і неформальні.

Формальні інституційні обмеження створюються державними міністерствами і відомствами на різних рівнях владної вертикалі. При цьому необхідно розрізняти подвійність функціональної ролі держави, з одного боку, як інституту, основне завдання якого полягає у дотриманні соціальних зобов'язань перед суспільством, встановленні правил і норм поведінки суб'єктів ринку та контролі за їх виконанням, а з іншого боку як учасника ринку або організації, що переслідує свої цілі, в тому числі отримання прибутку від економічної діяльності. Формальні обмеження визначаються як набір альтернатив у поведінці економічних суб'єктів. До цього набору альтернативи відносяться закони, постанови, регламенти тощо, що перебувають під захистом з боку держави. Введення таких обмежень здійснюється з метою посилення контролю за сплатою податків, обігом товарів і послуг, проникненням на ринок неякісної або фальсифікованої продукції тощо, що забезпечують виконання соціальних зобов'язань.

До неформальних обмежень можна віднести неписані звичаї, традиції, стереотипи поведінки і мислення, наприклад принципи ділової або професійної етики, релігійні заповіді і звичаї або ідеологічні установки [4]. Неформальні обмеження можуть ускладнювати доступ на ринки, впливають на ціноутворення і в кінцевому підсумку призводять до значних втрат в ефективності ринкового механізму.

Походження неформальних правил прийнято пов'язувати з вдалим досвідом вирішення яких-небудь проблем у минулому, через що з часом цей досвід може застосовуватися для вирішення тих же проблем, тобто набуває характеру правила [5].

Неформальні інституційні обмеження створюють нові варіанти економічної поведінки. Проте, домінування неформальних обмежень призведе до поведінки підприємств в не правовому полі діяльності [6]. Чим більше на економічну поведінки чинять вплив формальні обмеження, тим більше стабільна та формалізована економіка в цілому.

Необхідно відзначити, що основна відмінність формальних правил від неформальних в ступені прояву. Цей ступінь прояву у разі формальних правил полягає в їх писаному характері і в наявності фахівців, що займаються контролем за їх виконанням. Неформальні ж обмеження, не зафіксовані письмово, не потребують спеціалізованого нагляду за своїм виконанням. Відповідальність за дотримання неформальних обмежень покладена на власну свідомість економічних суб'єктів.

Проте, формальні та неформальні інституціональні обмеження мають тісний взаємозв'язок. Формальні обмеження мають загальний характер, а в процесі вибору тієї чи іншої економічної поведінки, частіше всього необхідно їх уточнення, стосовно конкретного випадку чи ситуації. Дане уточнення можливе за допомогою досвіду минулих подій, тобто за допомогою неформальних правил. Якщо неформальні обмеження сприяють підвищенню економічної ефективності, вони можуть перетворитися у формальні обмеження, тобто бути легалізованими за умови збереження соціальної відповідальності перед суспільством.

Наприклад заборона вигулу тварин у місцях загального користування або ходження по газонам це є по суті неформальним правилом. Дане обмеження визначається моральною та етичною стороною поведінки. Проте, в деяких країнах дані обмеження набули характеру формальних та законом й визначеними покараннями за їх порушення.

Тобто при створенні формальних обмежень, необхідно враховувати неформальні. Проте, набори працюючих неформальних і формальних правил можуть знаходитися в суперечності один з одним. Причиною такого положення може бути різний характер їх виникнення. Перші виникають і змінюються безперервно, а останні можуть виникнути миттєво і надалі не так швидко змінюватися у відповідь на зміну зовнішнього середовища.

Розглянемо особливості економічної поведінки з урахуванням формальних та неформальних інституціональних обмежень. На нашу думку, в економічній поведінці можна умовно виділити дві складові: варіативну та стабільну [7].

Варіативна компонента пов'язана із прагнення суб'єкта господарювання до максимізації економічних результатів. Безумовно це прагнення залежить від змін у середовищі функціонування підприємства. В той же час, вказані зміни обумовлені формальними та неформальними обмеженнями, хоча їх вплив буде відмінним як за характером, так і за часом.

Друга складова - це «стабільна» складова, що характеризується внутрішньою схильністю керівництва компанії до певного типу поведінки, з точки зору схильності до ризикованих дій або навпаки схильністю до мінімізації ризиків. Стабільна складова у економічній поведінці формується в значній мірі завдяки дії неформальних обмежень (традицій, моральних та етичних орієнтирів тощо). Зрозумілим є те, що формальні обмеження у вигляді законів, постанов тощо не порушуються. Вони не впливають на схильність суб'єкта до ризикованих або неризикованих дій. Тому вважаємо, що найбільшого впливу на стабільну складову в економічній поведінці чинять саме неформальні інституціональні обмеження.

З метою визначення впливу інституціональних обмежень на економічну поведінку компанії розглянемо різні варіанти впливу формальних і неформальних інституціональних обмежень.

Перший варіант. Домінування інтересів держави над інтересами бізнесу. За таким варіантом відсутня певна свобода вибору власного шляху розвитку підприємств. На економічну поведінку в цьому випадку накладається велика кількість жорстких обмежень через призму регламентів, правил та законів тощо, в результаті вона стає сильно формалізованою.

За таких умов, у підприємств зникає необхідність пошуку нових ринків збуту чи нових споживачів. Продукція, яка виробляється фірмами стає неконкурентоспроможною на зовнішніх ринках. Досить жорсткі формальні інституціональні обмеження визначають сферу функціонування підприємства.

Варіант другий. Домінування інтересів бізнесу. Це призводить до діяльності у власних інтересах та цілях, а не в інтересах держави. Що може мати різні наслідки, як позитивного, так і негативного характеру.

До позитивних сторін можна віднести те, що внаслідок кооперації підприємства намагаються будувати різні лінії економічної поведінки з метою максимізації кінцевих результатів, розширюють можливості підприємства, підвищують ефективність бізнесу.

Проте, існують і негативні сторони. До них можна віднести, перш за все, зменшення соціальної відповідальності, ігнорування екологічних та етичних аспектів ведення бізнесу за умов орієнтації виключно на отримання власної вигоди та переслідування власних цілей.

За таким варіантом, неформальні господарські інститути регулюють комплекс проблем у діяльності підприємства (регулюють доступ на ринки, впливають на ціноутворення, впливають на зміну заробітної плати, на екологічні проблеми тощо). Такий вплив неформальних обмежень може мати стимулюючий характер. Це проявляється в тому, що підприємства намагаються будувати різні лінії економічної поведінки з метою максимізації кінцевих результатів, розширюють можливості підприємства, прискорюють його діяльність та підвищують ефективність.

Третій варіант - це балансування інтересів підприємств із інтересами держави та суспільства, за якого взаємодія буде рівноцінною. В цьому випадку виникає синергетичний ефект при взаємодії формальних та неформальними інституціональних обмежень. Тобто повинна відбуватися двостороння взаємодія між державою та підприємствами із врахування як інтересів підприємців, так і інтересів держави та суспільства.

Сучасні українські компанії займаються підтримкою заходів корпоративної соціальної відповідальності. До таких заходів можна віднести різноманітні благодійні акції та заходи, фінансову підтримку окремих медичних установ, допомогу дитячим будинкам, проведення освітніх програм, турботу про екологічні питання (вибір енергозберігаючого офісного обладнання, економію та забір паперу для переробки).

До інституціональних обмежень, які визначають економічну поведінку підприємств за такого варіанту, варто віднести зовнішній тиск ринка, включаючи субринки продукції та факторів виробництва, тиск культурного середовища, зовнішній тиск прикладів поведінки інших підприємств, зразки минулої поведінки підприємств, яка відображає минулий досвід, досвід ринкового функціонування, організаційно - управлінські та технологічні особливості.

Крім того, внаслідок балансування інтересів держави та підприємців кожна складова економічної поведінки буде зазнавати змін. Варіативна складова буде характеризуватися зміною цільових орієнтирів підприємства. Тобто, діяльність підприємців вже не буде спрямована тільки на досягнення максимальної вигоди. Їх економічна поведінка буде спрямована на побудову такої лінії поведінки, яка б задовольняла інтереси підприємців, але й враховували інтереси суспільства, забезпечувала їх новими робочими місцями, гідними умовами праці, заробітною платою тощо. Врахування суспільних інтересів, буде вигідним і для держави, оскільки вирішить значну кількість проблем (безробіття, рівень середньої заробітної плати тощо). В результаті подібних дій, буде змінюватися культурне середовища та етика ведення бізнесу, усталені традиції тощо, що в певній мірі вплине на внутрішні позиції керівництва компанії, а отже і на стабільну складову. В свою чергу, держава також буде створювати привабливіші умови функціонування підприємств, шляхом регулювання та зміни формальних обмежень. В цьому випадку буде відбуватися зміна й стратегічної поведінки, і як наслідок зміна всієї стратегії компанії.

Висновки. Інституціональні обмеження мають двоякий вплив на економічну поведінку підприємств. З одного боку, вони створюють систему правил та законів, що визначає рамки та обмеження економічної поведінки підприємств. З іншого боку, створюють систему стимулів для розвитку підприємства та як результат економіки в цілому. З огляду на складові економічної поведінки (варіативну та стабільну), варто зазначити, що вплив формальних та неформальних обмежень буде спрямований здебільшого на варіативну складову, проте незначний вплив на стабільну складову економічної поведінки будуть все таки чинити неформальні обмеження.

Вплив інституціональних обмежень на економічну поведінку підприємств, обумовлює роль держави, яка проявляється у вдосконаленні методів державного регулювання, покращення інформаційного простору, в посиленні реалізації функцій держави.

Залежно від взаємовідносин між підприємствами та державою, вплив інституціональних обмежень буде різний. Найбільш ефективним варіантом є балансування між формальними та неформальними інституціональними обмеженнями. Даний баланс дасть змогу підприємствам побудувати ефективнішу лінії економічної поведінки. Водночас, це призведе до підвищення рівня виконання функцій держави перед суспільством. Тобто можна стверджувати, що встановлення раціональних інституціональних обмежень не будуть стримуватися розвиток підприємств, а навпаки стимулюватимуть його і економіку в цілому.

Література

1. Шибаєва Н. В. Особливості економічної поведінки суб'єктів господарювання в умовах ринкової трансформації економіки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: 08.01.01 / Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. - Х., 2002. - 16 с.

2. Карачина Н. П. Удосконалення процесу формування економічної поведінки підприємств / Н. П. Карачина // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Проблеми економіки та управління. - 2009. - № 640. - С. 285-290.

3. Заіка Ю. А. Концептуальні підходи до управління економічною поведінкою торговельних підприємств / Ю. А. Заіка // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності: збірник наукових праць: у 2 вип. / ПДТУ. - Мариуполь, 2012. - Вип. 1, Т. 1. - С. 223-228.

4. Герберт C. Левін. Інституційні основи макроекономічної політики [Електронний ресурс] / Герберт C. Левін, Януш М. Ширмер.

5. Васільєва Л.М. Інституціональні основи розвитку аграрного сектора економіки [Електронний ресурс] / Л.М. Васільєва // Університетські записки. - 2011. - № 4. - С. 379-383.

6. Филатова Ю.В. Институционые факторы экономического поведения фирм / Ю.В. Филатова // Экономический вестник Ростовского государственного университета. - Том 5, № 4.

7. Цапенко В.Ю. Економічна поведінка підприємств як основа для прийняття управлінських рішень / В.Ю. Цапенко // Бізнес-Інформ. - 2014. - № 11. - С. 313-317.

References

1. Shybaeva, N.V. (2002) Osoblyvosti ekonomichnoi povedinky subektiv gospodaryuvannia, Abstract of Ph.D. dissertation, Kharkivskii natsionalnyi universytet imeni V.N. Karazina, Kharkiv, Ukraine.

2. Karachina, N.P. Udoskonalennia protsesu formuvannia ekonomichnoi povedinky pidpryemstv, Visnyk Natsionalnogo Universytetu Lvivska politekhnika. Problemy ekonomiky ta upravlinnia, 2009, No 640, pp 285-290.

3. Zaika, U.A. Kontseptualni pidkhody do upravlinnia ekonomichnoyu povedinkoyu torgivelnykh pidpryemstv, Teoretychni aspekty ekonomiky ta intelektualnoi vlasnosti, 2012, Vol 1, No 1, pp. 223-228.

4. Gerbert, S. Levin, Yanush, M. Shchyrmer. Instytutsionalni osnovy makroekonomichnoi polityky.

5. Vasileva, L.M. Institutsionalni osnovy rozvytku agrarnogo sektory ekonomiky, Universytetski zapysky, 2011, No 4, pp. 379-383.

6. Filatova Y.V. Institytsionny'e faktory' ekonomicheskogo povedeniya, E'conomicheskij vestnik Rostovskogo gosudarstvennogo yuniversiteta, Vol, No 4.

7. Tsapenko V.Y. Ekonomichna povedinka pidpryemstv yak osnova dlia pruiniattia upravlinskikh rishen, Biznes-Inform, 2014, No 11, pp.313-317.

Размещено на Allbest.ru