Аналіз ефективності концентрації виробництва в аграрних підприємствах

В.Г. Андрійчук, доктор економічних наук, професор, академік НААН

Основоположником, розробником даного методу є учений М. Фарелл, у розумінні якого ефективність є відношення фактичної продуктивності підприємства до його максимально можливої продуктивності, що визначається межею виробничих можливостей (максимальна кількість продукції, що підприємство в змозі виробити за наявної кількості ресурсів та незмінності всіх інших факторів) [7].

Метод DEA-аналізу дає змогу визначити показники технічної, алокаційної й загальної економічної ефективності та побачити, наскільки підприємства між собою різняться за їхнім рівнем, а також розкрити реальні можливості кожного з них в економії ресурсів і збільшенні результативних показників. Ми звертаємо увагу на одну із важливих прикладних сторін даного методу, а саме на показник технічної ефективності, який відображає технологічний рівень виробництва підприємства.

За допомогою методу DEA, як відомо, є можливість визначати ефективність за двома критеріями: максимізувати виробництво продукції за даної кількості ресурсів (outpot - орієнтована модель), або ж досягти даного обсягу виробництва продукції за мінімального витрачання ресурсів (input - орієнтована модель). За output - орієнтованою моделлю - йдеться про технічну ефективність виробництва продукції, а за input - орієнтованою моделлю - про технічну ефективність використання ресурсів [1].

Для цілей аналізу технічної ефективності було обрано сукупність аграрних підприємств кількох районів Київської області (Богуславський, Білоцерківський, Кагарлицький, Миронівський, Рокитнянський, Таращанський).

Результативним показником у нашому дослідженні було обране значення EBITDA (earnings before interest, taxes, deterioration and amortization - прибуток до оподаткування, сплати податків і нарахування амортизації), який фактично відображає концентрацію фінансів підприємства, що є доступні для власників, кредиторів й інших інвесторів.

Основними ресурсами для одержання запланованого результату є такі показники ресурсно-продуктової концентрації виробництва: грошова виручка підприємства, капітал (активи підприємства), праця (середньооблікова чисельність працівників), а також земельні ресурси (площа сільськогосподарських угідь).

Метод DEA-аналізу використовували за допомогою програмного забезпечення onFront. За його результатами було одержано статистичну інформацію щодо рівня технічної ефективності досліджуваної сукупності аграрних підприємств. Зокрема, технічну ефективність досліджували за чотирма варіантами: за факторами ресурсно-продуктової концентрації; ресурсної концентрації (без урахування показника грошової виручки); за інтенсивністю концентрації факторів виробництва (фактори на 1 га); за інтенсивністю ресурсної концентрації факторів виробництва (без урахування показника грошової виручки).

Дослідимо результати розв'язків за input-орієнтованою моделлю ресурсно-продуктової концентрації (із показником грошової виручки). З одержаних розв'язків моделі з'ясовано, що обрані підприємства істотно різняться між собою за рівнем технічної ефективності концентрації ресурсів. Зокрема, серед 43 досліджуваних підприємств лише шість мають значення технічної ефективності, що дорівнює 1,00. Це доводить про повне використання ними виробничих можливостей, тобто раціональніше комбінування та застосування наявних у розпорядженні ресурсів. Значення даного показника для більшості підприємств сукупності коливаються у межах 0,1-0,2, що дає підстави стверджувати про низький рівень використання ними факторів концентрації виробництва.

Використання результатів розв'язку дає змогу не просто оцінити, на якому рівні підприємства використовують власні виробничі можливості та які переваги їх розміщення, а також дають змогу побачити рівень можливого підвищення ефективності діяльності. Наприклад, за розрахунками input - орієнтованої моделі технічна ефективність у ТОВ «Богуславка-АГРО» становить 0,25 - це говорить про те, що підприємство здатне одержувати той самий результат (у моделі - EBITDA) при зменшенні обсягу використання факторів (у моделі - грошова виручка, капітал підприємства, земельні ресурси та чисельність працівників) на 75%.

Тут варто особливо наголосити на такій обставині: коли йдеться про зменшення ресурсів (факторів), то мається на увазі, що підприємству далеко не завжди є реальна потреба в такому зменшенні, оскільки часто має місце умовний «надлишок» факторів виробництва, викликаний недовикористанням виробничих потужностей через брак сировини, простої, нераціональну організацію виробництва, а в ширшому розумінні - неефективний менеджмент. Тому керівники і спеціалісти підприємства за умови низького рівня технічної ефективності мають змогу цілеспрямовано вживати заходів щодо усунення умовного «надлишку» ресурсів та (або) реального їх скорочення. Вирішення питання щодо такого скорочення полегшується тим, що метод DEA дає змогу визначити, на яку саме величину може бути зменшений той чи інший ресурс. За output - орієнтованої моделі - технічна ефективність набуває значення від одиниці до нескінченності й вказує, на скільки підприємство спроможне збільшити обсяги виробництва продукції за тих ресурсів, які вже задіяні та використовуються у процесі виробництва.

Результати розв'язку output-орієнтованої моделі за запропонованими нами показниками концентрації виробництва в підприємстві демонструють, що абсолютними лідерами, «еталонами» з погляду технічної ефективності є шість підприємств як і за input- орієнтованої моделі. Надалі спостерігається значна розбіжність між рівнями даного показника поміж підприємствами. Наприклад, у найгіршому становищі знаходиться СВК "Мир", а ТОВ "Еліта", навпаки, має наближене до бажаного значення - 1,13.

Наступним кроком дослідження технічної ефективності є встановлення зв'язку між рівнями технічної ефективності, з одного боку, та факторами концентрації, що її формують, і показниками оцінювання економічної ефективності діяльності підприємств - з іншого. Для цього побудуємо групування з ознакою розподілу - розв'язками DEA-аналізу та визначенням відповідних середніх для груп значень економічних показників (табл. 1).

За результатами проведеного дослідження спостерігаємо значне зростання результативного показника зі збільшенням показника технічної ефективності на одне підприємство (EBITDA зростає майже у 8,5 раза в четвертій групі порівняно з першою).

Таблиця 1. Зв'язок між рівнем технічної ефективності за input - орієнтованою моделлю й факторами концентрації та показниками економічної ефективності виробництва

Джерело: Розраховано автором на основі статистичних даних підприємств.

Капітал по підприємствах зростає у другій групі на 22% порівняно із першою, у третій - на 83,3%, він більший на 43,6%.. У четвертій групі вона більша практично в 11 разів, тоді як на одне підприємство цей результативний показник більший у 8,4 раза.

Та ж сама закономірність спостерігається за показником грошової виручки. Відтак, грошова виручка в цілому зростає на 37% у другій групі порівняно з першою, а в четвертій - на 223%. Показник інтенсивності концентрації грошової виручки має тенденцію: у другій групі показник зростає на 110% порівняно з першою, у третій - на 203%, а в четвертій - на 306%, тобто спостерігаємо посилення інтенсивності концентрації.

Водночас за показником величини земельних ресурсів не спостерігається тісного її зв'язку із технічною ефективністю. Але важливою є та обставина, що у четвертій групі, де найвища технічна ефективність, у середньому на одне підприємство припадає найменша площа земельних угідь. Усі показники ефективності діяльності підприємства мають тенденцію до зростання від першої до четвертої групи, що чітко відображено. Особливо значне зростання цих показників спостерігаємо у четвертій групі з найвищою технічною ефективністю.

Показник чисельності працівників на одне підприємство знижується, проте інтенсивність концентрації цього ресурсу має дещо іншу тенденцію. Між третьою й другою групами різниця в навантаженні ріллі на 1 працівника незначна, тобто даний фактор для технічної ефективності не відіграє особливої ролі. Що ж стосується підприємств першої групи, то в них вища концентрація ресурсу праці за найменшого показника технічної ефективності. Підсумовуючи викладене наголосимо, що для зміцнення економічного стану підприємств, і зокрема підвищення технічної ефективності, значну роль відіграють інтенсивність концентрації виробництва, насамперед концентрації капіталу, а також продуктової концентрації. Саме завдяки цій обставині досягається висока інтенсивність результативності. Разом із тим фактор концентрації земельних ресурсів із розрахунку на одне підприємство не є лімітуючим. З'ясовано, що вищої технічної ефективності можна досягти навіть за меншої площі сільськогосподарського землекористування з розрахунку на одне підприємство за умови забезпечення високої інтенсивності концентрації капіталу. Аналогічно до випадку з input-орієнтованою моделлю, здійснимо групування підприємств за показником технічної ефективності, визначеної за результатами розв'язку output-орієнтованої моделі (табл. 2).

За даними таблиці 2 спостерігаємо зворотну тенденцію до зниження середнього значення ефективності по групах підприємств із підвищенням рівня технічної ефективності, що є логічним. Адже, як уже зазначалося, за даної моделі зростання рівня показника технічної ефективності вказує на погіршення економічного стану підприємств.

Таблиця 2. Зв'язок між рівнем технічної ефективності за output - орієнтованою моделлю і факторами концентрації та показниками економічної ефективності виробництва

Джерело: Побудовано автором на основі статистичних даних підприємств.

Отже, підводячи підсумки проведеного DEA-аналізу за двома варіантами моделей для сукупності аграрних підприємств, а також дослідивши взаємозв'язок одержаних результатів моделей - показників рівня технічної ефективності - з розрахованими показниками оцінювання економічної ефективності підприємств, можемо стверджувати, що за обох варіантів групування (табл. 1 і 2) простежується чіткий зв'язок між ними, що вказує на важливість практичного використання методу DEA-аналізу.

Отже, є необхідність досліджувати за допомогою методу бенчмаркінгу діяльність «еталонних» підприємств, що характеризуються вищими показниками ефективності, для перенесення їх досвіду управлінської діяльності на підприємства з нижчим рівнем економічного розвитку.

Зокрема, завдяки практичному застосуванню методу DEA можна не лише визначати фактичний стан речей, а й прогнозувати у числовому вимірі та з математичним обґрунтуванням можливі резерви підвищення ефективності використання ресурсів удосконаленням виробничої системи. Крім того, є можливість виявляти потенційно можливий рівень результативного показника, використовуючи той самий рівень ресурсів порівняно з типовими підприємствами на ринку за обраними групами параметрів, які б найточніше відображали специфіку діяльності у тій чи іншій галузі національної економіки. Для такої оцінки перешкодою може бути лише недоступність інформації про звітність й іншої інформації про конкуруючі підприємства, а також недостатнє уміння правильно трактувати одержані результати дослідження.

Нами здійснено порівняння показників технічної ефективності (ТЕ), визначеної за факторами ресурсно-продуктової концентрації (з урахуванням грошової виручки) і за факторами ресурсної концентрації (без урахування грошової виручки). Виявлено, що в абсолютній більшості підприємств рівень технічної ефективності без грошової виручки (за винятком 11-ти, в яких однакові результати технічної ефективності) менший від рівня технічної ефективності з грошовою виручкою. Щоб дослідити, чи темпи такого зменшення однакові, чи вони можливо залежать від інших впливів, нами здійснено групування за рівнем технічної ефективності з грошовою виручкою й потім по цих виділених групах визначено рівень технічної ефективності без грошової виручки (табл. 3).

Таблиця 3. Залежність рівня технічної ефективності з урахуванням показника грошової виручки та рівня технічної ефективності без такого врахування

Джерело: Побудовано автором на основі результатів програмного забезпечення onFront.

Щоб побачити, чи існує прискорення або технічної ефективності по групах та одержали такі результати. З'ясувалося, що чим ті без грошової виручки зіставили рівень нижчий рівень технічної ефективності по підприємствах, тим більше зниження рівня технічної ефективності без грошової виручки. Як бачимо, падіння у першій групі з найнижчим рівнем технічної ефективності становить 19% по групі, у наступній - 16, у третій - 15, а в останній - лише 12%. Таким чином, можемо зробити висновок, що ступінь зниження технічної ефективності, розрахованої без показника грошової виручки, істотно залежить від рівня технічної ефективності, розрахованої з урахуванням даного показника. Така ж тенденція спостерігається і за output-орієнтованою моделлю. Але різниця полягає в тому, що темпи падіння за output-орієнтованою моделлю є більшими, ніж за input-орієнтованою моделлю, й відповідно становлять 22; 18 та 15%.

Нами також досліджено рівень технічної ефективності за інтенсивності концентрації факторів виробництва (табл. 4).

Таким чином, рівень технічної ефективності за input-орієнтованою моделлю за факторами ресурсно-продуктової концентрації у розрізі чотирьох груп нижчий, ніж рівень технічної ефективності, розрахований за інтенсивності концентрації факторів виробництва. Водночас зростання технічної ефективності, розрахованої по всіх ресурсах у розрізі виділених груп, відбувається швидшими темпами порівняно з темпами зростання технічної ефективності по групах за інтенсивності концентрації факторів. Це показує, що дія інтенсивного фактора поступово вичерпується. Мається на увазі, що підприємства досягають рівня технічної ефективності 1,00 або близько неї лише за умови вищого рівня інтенсивності концентрації факторів.

Таблиця 4. Залежність рівня технічної ефективності за факторами ресурсно-продуктової концентрації та рівня технічної ефективності за інтенсивності концентрації факторів

Джерело: Побудовано автором на основі результатів програмного забезпечення onFront.

Про ступінь такої вичерпності можна судити за коефіцієнтами, розрахованими діленням окремої по кожній з виділених груп технічної ефективності за концентрації факторів на 1 га на технічну ефективність, розраховану за факторами ресурсно- продуктової концентрації.

Рівень зазначених коефіцієнтів такий: перша група - 1,31(0,17/0,13); друга - 1,15 (0,33/0,29); третя - 1,06 (0,69/0,65); четверта - 1(1,00/1,00).

Незважаючи на поступову тенденцію до вичерпності дії інтенсивності концентрації факторів, все ж очевидним є факт істотного її впливу на рівень технічної ефективності та на ефективність виробництва в цілому.

У забезпеченні рівня технічної ефективності внесок фактора інтенсивності концентрації проявляється рельєфніше за її низького рівня (1,31 - перша група, 1,15 - друга і 1,06 - третя) на фоні нижчого забезпечення підприємств цієї групи, насамперед капіталом. Скажімо, якщо у першій групі капітал підприємства на 1 га становить 12,7 тис. грн, то у четвертій - 17,4 тис. грн.

Ці дані підтверджують раніше зроблений висновок, що високого рівня технічної ефективності можна досягти за вищого рівня інтенсивності концентрації факторів. У даному випадку найбільш важливо підвищувати концентрацію на одиницю земельної площі капіталу, скільки дія інтенсивності концентрації інших факторів проявляється менш істотно для досліджуваної сукупності підприємств, крім фактора грошової виручки.

За даними таблиці 4 видно, що зі зростанням технічної ефективності, розрахованої за інтенсивності концентрації факторів, істотно підвищується інтенсивність результативності. Рентабельність капіталу за EBITDA, розрахована за факторами ресурсно-продуктової концентрації, є вищою у другій групі на 6,53 п. п, а в четвертій - на 29,72 п. п. Рентабельність продажу у четвертій групі за факторами ресурсно-продуктової концентрації є вищою на 30,6 п.п, а за інтенсивності факторів концентрації - на 32,2 п.п.

Таким чином, у результаті такого дослідження встановлено, які саме фактори концентрації найбільше впливають на технічну ефективність, і виявлено вплив інтенсивності концентрації на інтенсивність результативності.

Висновки

Застосування методу DEA є важливим інструментом діагностики діяльності підприємств у рамках аналізу станів їх економічного розвитку й технічної ефективності, які знаходяться у безпосередній взаємозалежності.

Для зміцнення економічного стану підприємств, і зокрема підвищення технічної ефективності, значну роль відіграє інтенсивність концентрації виробництва, насамперед, концентрації капіталу, а також продуктової концентрації порівняно зі зміною величини капіталу й обсягом грошової виручки в цілому. Саме завдяки цій обставині досягається висока інтенсивність результативності. З'ясовано, що вищої технічної ефективності можна досягти навіть за меншої площі сільськогосподарського землекористування з розрахунку на одне підприємство за умови забезпечення високої інтенсивності концентрації капіталу.

Виявлено, що для досліджуваної сукупності в абсолютній більшості підприємств рівень технічної ефективності без фактора грошової виручки менший від рівня технічної ефективності, розрахованого з включенням у модель даного фактора. Результати проведеного аналізу демонструють більше зниження рівня технічної ефективності без фактора грошової виручки за меншого рівня технічної ефективності по підприємствах.

З'ясовано, що ступінь падіння технічної ефективності, розрахованої без показника грошової виручки, істотно залежить від рівня технічної ефективності, розрахованої з урахуванням даного показника.

У процесі дослідження встановлено, що дія інтенсивного фактора поступово вичерпується - зростання технічної ефективності, розрахованої по всіх ресурсах у розрізі виділених груп відбувається швидшими темпами порівняно з темпами зростання технічної ефективності по групах за інтенсивності концентрації факторів. грошовий капітал актив

Отже, для підприємств із низьким рівнем забезпеченості капіталом та іншими ресурсами надто важливо мати вищий рівень концентрації на одиницю земельної площі. Лише за цих умов підприємства можуть досягти вищої технічної ефективності.

На завершення зазначимо, що проблему концентрації в сільському господарстві доцільно досліджувати не лише за викладеним підходом, коли досліджується сукупність аграрних підприємств, але - окремо за сукупністю великотоварних структур (агро- і агропромислових холдингів, АПФ як цілісних підприємств) за показниками концентрації, визначеними з урахуванням їх специфіки [2], що може стати об'єктом наступних досліджень.

Список використаних джерел

1. Андрійчук В.Г. Ефективність діяльності аграрних підприємств: теорія, методика, аналіз: моногр. - К.: КНЕУ, 2005. - 292 с.

2. Андрійчук В.Г. Капіталізація сільського господарства: вимір масштабів та оцінка переваг і загроз здійснення / В. Г. Андрійчук // Економіка АПК. - 2006. - № 2. - С. 4о-54.

3. Галушко В. Ефективність сільськогосподарських підприємств і зростання продуктивності праці в сільському господарстві / В. Галушко, С. Дем'яненко, Б. Брюнер. - К.: Ін-т економічних досліджень та політичних консультацій в Україні, 2003. - 26 с.

4. Лиссистса А. Анализ оболочки данных (DEA) - современная методика определения эффективности производства / А. Лиссистса, Т. Бабачева. - Halle: Institute of agricultural development of central and Eastern Europe, Germany, 2003. - 32 p.

5. Coelli T. An introduction to efficiency and productivity analysis / Coelli T., Rao D.S.P., George E. Battese. Centre for Efficiency and Productivity Analysis, Universityof New England, Armidale, N.S.W. - Australia : Kluwer Academic Publishers, 1998. - 456 p.

6. Прядко В. В. Теоретико-методологічні аспекти ефективності сільськогосподарського виробництва / В. В. Прядко // Економіка АПК. - 2003. - No 10. - С. 69-77.

7. FarrellM. J. The measurement of productive efficiency / M. J. Farrell // Journal of the Royal Statistical Society. 1957. - Series A. (General). - Vol. 120. - No. 3. - P. 253-181.

Размещено на Allbest.ru