Понятійний апарат та критерії інституціоналізації інноваційної економіки в контексті структурної трансформації

Размещено на http://allbest.ru

12

УДК 330.837:330.341.1

ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ ТА КРИТЕРІЇ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ СТРУКТУРНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ Фінанси України”, Г2015

Н.М. Краус

2015

Україна переживає важкий етап суспільної трансформації, який до того ж ускладнений подіями відстоювання й формування державності, проведення масштабних, глибинних економічних реформ. Її зміст полягає в системних змінах у всіх сферах суспільного життя, й передусім у економічній, де вона набирає форми економічної трансформації.

В методологічному й теоретичному контексті проблема економічної трансформації зазнала відчутних змін унаслідок нищівної критики та наукових дискусій.

Сьогодні дедалі більша увага приділяється неекономічним вимірам такої трансформації та її аспектам на кшталт етичних, моральних, духовних, культурних, соціальних, політичних. Тоді як у межах “мейнстриму” вона традиційно розглядалася як явище одномірне й суто економічне.

На зміну традиційному універсальному детерміністсько-лінійному баченню суспільної трансформації прийшли нові уявлення про неї, котрі довели необхідність і можливість розгляду економічних трансформацій у контексті універсальної самоорганізованої еволюції людства, як однієї з визначальних форм суспільного розвитку, що існує поряд із іншими формами.

Перехід до інноваційної моделі розвитку є сучасним, свідомим вибором України. Цього вимагає й глобалізаційний процес, у котрому задіяні всі країни світу.

Останнім часом опубліковано цілу низку наукових праць і досліджень, у т. ч. вищим керівництвом держави, де порушується питання необхідності переходу на шлях структурних змін інноваційного характеру.

Комплексне дослідження інституціонального забезпечення інноваційної економіки частково представлене в працях Ж.-Е. Лейна та С. Ерссона,

Дж. Майєра і Б. Роуана [1, 2]. Найбільш значущими дослідженнями проблематики інституціональної структури й положень інституціональної еволюційної теорії є наукові праці таких визначних учених, як Д. Норт, Е. Панеб'янко, Б. Пітерс, С. Хантінґтон [3--6]. Із вивченням загальних аспектів структурної перебудови в перехідних економіках та питань реформування інсти- туційної структури економіки пов'язані імена П. Канапухіна, Г. Клейнера, В. Ягодкіної [7--9].

У сфері інституціональної теорії науковці створюють інституціональ- ні моделі з урахуванням економічних умов і особливостей, характерних для пострадянських країн.

Так, у працях А. Авілова, А. Гриценка, Т. Гайдай, Н. Гражевської, І. Гришиної, С. Єрохіна, О. Івашини, С. Івашиної, Є. Іващенко, О. Катигробової, Ю. Коваленко, В. Ліпова, Ю. Лопатинського, В. Неділько, В. Решетило, А. Ткача, В. Тарасевича, А. Шастітко [10--30] та ін., на основі застосування міждисциплінарного підходу, здійснено науковий пошук геопо- літичних, історичних, етнічних, морально-психологічних і культурних чинників інституціональних перетворень вітчизняної економіки. Разом із тим чимало проблем інституціоналізації інноваційної економіки в контексті структурної економічної трансформації залишаються недостатньо розкритими.

Метою статті є дослідження таких економічних категорій, як інституціо- налізація інноваційної економіки, економічна трансформація, реінститу- ціоналізація інноваційної економіки та деінституціоналізація інноваційної економіки; розкриття критеріїв інституціоналізації інноваційної економіки та обґрунтування доцільності інституціоналізації при формуванні високого інноваційно-інвестиційного рівня України в парадигмі глобального розвитку; з'ясування ключових рушійних сил інституціоналізації інноваційної економіки в контексті структурної економічної трансформації.

Існують різноманітні точки зору на розуміння економічної трансформації. Найцікавішими, на наш погляд, є ті з них, що трактуються крізь призму інституціоналізму, оскільки суспільні трансформації мають інституціональний і універсальний характер [28; 29].

Зміст категорії “економічна трансформація” та її розуміння у вузькому й широкому значенні наведено в табл. 1.

Слід звернути увагу на те, що згідно з еволюційною теорією економічна трансформація спрямована на вивчення особливостей економіки, котра прогресує технологічно та ґрунтується на технологічній революції.

Зміна технологій є не просто динамічним, а й нерівномірним процесом, адже інноваторам заздалегідь не відомо, якою буде реальна потреба в новій техніці, технологіях або продуктах, та потребує значної концентрації ресурсів нагромадження, соціальних перетворень, удосконалення організаційних і управлінських структур, сприяє зміні офіційних статусів, традицій та інших інститутів, зменшенню трансакційних витрат, подоланню соціальної інерції.

І хоча технологічну еволюцію слід визнати основним чинником і підґрунтям економічної трансформації, інституціональна теорія залишає велике місце для нетехно- логічних інституціональних чинників економічних трансформацій.

Досвід останніх доводить стратегічну важливість інституціональних чинників, їхню визначальну роль навіть порівняно з макроекономічними чинниками та заходами макроекономічної політики. Ці заходи можуть бути цілком ефективними в певні відрізки часу, однак окремі позитивні результати не завжди забезпечують реальну трансформацію економічної системи [17, с. 311].

Таблиця 1. Вузьке й широке трактування категорії “економічна трансформація”

інституціональний інноваційний економіка модернізація

Не буде помилкою вважати, що процес економічної трансформації визначається загальним трендом економічного розвитку, за якого не виключено рух у напрямку векторності/безвекторності. Відповідно, постає питання щодо необхідності глобального переходу від природно-історичного (котрий ґрунтується на прогресивно-послідовних способах заміщення одних інституціональних структур іншими, їх детермінованості та субординованості) до соціо-культурного (пов'язаного зі співіснуванням самостійних і непорівнянних інституцій) типу розвитку. А. Гриценко тлумачить вказані трансформації як перехід від відтворювального, дискреційного, еволюційно-революційного до континуального, процесуального, інноваційного розвитку.

Останнє припускає співіснування провідних технологічних і соціальних інституцій, котрі постійно змінюються та втілюють інституціональну динаміку, з традиційними, консервативними інституціями, які необов'язково мають зникнути [11, с. 73, 74].

Структурна трансформація економіки виступає відправним механізмом її адаптації до середовища функціонування та спрямування на задоволення суспільних потреб і забезпечення економічного зростання.

Діагностика структурних трансформацій економіки України в розрізі її основних видів засвідчує наявність істотних диспропорцій. Цей факт ставить під загрозу можливість досягнення нею цілей паритетної інтеграції у світове господарство та реалізацію стратегічних національних інтересів.

Оскільки структурні зрушення є інструментом формування структури інноваційної економіки, важливо їх дещо оптимізувати, а саме знайти “золоту середину” між темпами економічного зростання та напрямками, пріоритетами соціального розвитку й соціально-економічного прогресу.

Отже, теоретико-методологічне обґрунтування структурної трансформації національної економіки в напрямі інноваційно-орієнтованої економіки, яке не лише пояснюватиме причини змін, а й дасть змогу коригувати їх із позицій ефективності та оптимальності структурних зрушень у економіці на основі врахування внутрішніх і зовнішніх детермінант, повинне стати основою вибору стратегії її розвитку, формування інноваційної політики під впливом системної й комплексної модернізації економіки.

Варто згадати, що трансформаційні процеси в економіці України 1994-- 1999 рр. були пов'язані з частковим відтворенням третього технологічного укладу, спрямованого на випереджальний розвиток залізничного транспорту, галузей машинобудівного комплексу та чорної металургії, а також четвертого технологічного укладу, націленого на стрімкий розвиток органічної хімії, виробництва полімерних матеріалів, поширення автоперевезень та активне споживання нафтопродуктів [15, с. 52].

Результатами цього періоду стала практично повна заміна інститутів планової економіки на ринкові, поступове перетворення економіки на постіндустріальну, характерними рисами котрої є перехід до нового технологічного способу виробництва та нового типу економічного зростання, гуманізація й соціалізація економіки, поява різних форм власності та економічних укладів, посилення інтеграційних процесів [15, с. 49].

Період глобальних трансформаційних зрушень, умовно обмежуваний науковцями 2000--2010 рр. [15, с. 52], пов'язують із формуванням адаптованої до світового ринку національної економіки, що самоорганізовується поступовим розвитком мікроелектроніки, повсюдного поширення телекомунікацій, систем автоматизації, комп'ютеризації та роботизації виробництва, інтенсивного споживання природного газу.

Світовий до свід і дослідження останніх років свідчать, що нині знання за важливістю стають у один ряд із традиційними факторами, такими як праця та капітал.

Здобуття нових знань і освоєння сучасних технологій, їх ефективне застосування в соціально-економічному розвитку великою мірою визначають роль і місце країни у світовому співтоваристві, рівень життя населення та національної безпеки.

Держава, не здатна нарощувати свій науково-технічний потенціал і адаптувати його до конкуренції, що характерна для світового ринку, приречена або на всеохоплюючу залежність, або на поглинання економіками розвинутих країн [24, с. 13].

Саме тому під час інституціоналізації інноваційної економіки потрібно максимально використовувати наявні інтелектуальні й матеріальні ресурси країни, створити ефективну й потужну інноваційну систему та адаптувати її до складних процесів глобальної інтеграції.

Та що ж таке інституціоналізація? У науковій літературі є доволі багато думок і підходів щодо трактування цієї категорії.

Найґрунтовніші й найважливіші з них, на нашу думку, наведені в табл. 2. Групування здійснено в межах спільних ознак і принципів розуміння поняття “інституціоналізація”.

На основі порівняльного аналізу змісту категорії “інституціоналізація” із зазначенням їхніх спільних принципів і ознак відповідно до розуміння інституту можемо з упевненістю стверджувати, що інноваційну економіку потрібно розглядати з позиції саме інституціоналізму. Адже саме цей процес є найширшим та пронизує всю вертикаль економічних відносин, від нанорівня до глобального.

З огляду на наведені тлумачення можна зробити висновок, що інституціоналізацію також слід розглядати як створення структур, котрі цілеспрямовано займаються проблемами формування відповідних правил, регламентів, схем взаємодії, механізмів оцінки й контролю.

Звертають на себе увагу й наукові дослідження та роздуми Ю. Коваленко. Вона наполягає на обов'язковому розмежуванні трьох різних категорій: “інституціалізація”, “інституалізація” та “інституціоналізація”, наголошуючи, що їх вживання залежить від розуміння власне інституту. Ю. Коваленко вивчає інституціалізацію та розглядає її як “системоутворюючий чинник становлення секторів вітчизняної економіки”, виходячи з того, що “саме інституції є основою діяльності і поведінки та не створюються за один день” [21, с. 210].

Ґрунтовне пояснення двох інших категорій знаходимо у В. Ягодкіної. Інституалізацією вона називає процес створення нових і вдосконалення вже діючих організацій, установ або інших організаційних утворень [9, с. 10]. За її словами інституалізація забезпечує впорядкування на міждержавному (міжурядовому й неурядовому) рівні [9, с. 11].

На думку В. Ягодкіної, категорії “інституалізація” та “інституціоналізація” відрізняються рівнем економічно-правових відносин: перша здійснюється виключно в рамках другої.

Таблиця 2. Визначення економічної категорії “інституціоналізація

Заслуговує на увагу розуміння інституалізації А. Авіловим -- як процесу еволюційного формування сукупності організацій, формальних і неформальних норм та правил, що спрямований на забезпечення найефективнішого руху капіталу, оптимальне врахування суперечливих інтересів інвесторів, професійних учасників суспільства й держави та впливу глобалізації [10, с. 5].

З позиції інноваційної економіки, на думку О. Катигробової, інституціона- лізація інноваційних процесів передбачає виготовлення й підготовку суб'єктів інноваційної діяльності та норм політичної влади, що регулюють економічні відносини обміну й інституюються шляхом прийняття конкретних правових актів. Результатом процесу інституціоналізації можна вважати створення відповідно до норм і правил чіткої структури, що буде схвалена більшістю учасників інноваційного процесу. Система інституціоналізації інноваційного процесу являє собою сукупність взаємопов'язаних інституцій, котрі дають змогу створити сприятливе інноваційне середовище у вигляді норм права за допомогою економіко-правової врегульованої діяльності реальних суб'єктів влади [20, с. 35].

Ми пропонуємо розуміти під інституціоналізацією інноваційної економіки (в широкому значенні) процес виникнення та становлення інноваційних інституцій (формальні й неформальні норми, правила, традиції, звичаї) як механізму дії нових інститутів інноваційного розвитку (самостійні структури на зразок бізнес-інкубатора, ризикового підприємства) та трансформації “старих” інститутів розвитку з урахуванням їхнього синергізму, при цьому інституціональне забезпечення інноваційної економіки формує інституціо- нальні умови, котрі, у свою чергу, надають цьому аспекту функціонування суспільно-економічної формації певної впорядкованості, організованості, передбачуваності, хабітуалізованості.

У вузькому значенні -- процес становлення й розвитку її інституційних одиниць, що їх упроваджують певні інституції в інноваційну діяльність, а також упорядкування інноваційної діяльності через встановлення правил інноваційної поведінки за існуючих неформальних норм та забезпечення виконання цих правил за допомогою механізмів спонукання, стимулювання й заохочення. Запропоновані нами визначення інституціоналізації інноваційної економіки дають змогу пов'язувати її зі світоглядним, моральним, духовним потенціалом людини й суспільства. У досліджуваній проблемі пропонуємо розрізняти крім інституціоналізації ще й реінституціоналізацію та деінституціоналізацію. У такому випадку під інституціоналізацією інноваційної економіки розумітимемо завершення формування нових норм, правил, тобто інституцій інноваційної економіки.

Реінституціоналізацію інноваційної економіки пропонуємо розглядати як процес реформування чинних норм інноваційної сфери, а під деінституціоналізацією -- припинення існування діючих норм, правил, традицій. На рис. 1 показано всі три процеси відповідно до їх просторово-часового проходження внаслідок інституціональних змін у економіці при формуванні її інноваційної моделі.

Рис. 1. Просторово-часове проходження процесів інституціональних змін у економіці при формуванні її інноваційної моделі

Джерело: розроблено автором.

Ключові рушійні сили інституціоналізації інноваційної економіки зображені у вигляді піраміди (рис. 2), де базовим ядром виступають ціннісні відносини у сфері інновацій. На думку В. Лілова, цінності можна представити як стабільне, об'єктивоване, суб'єктивно-психологічне, регулятивне внутрішнє відношення індивідуума, що визначає світогляд, цілеспрямованість та характер його економічної активності. Ціннісна система індивідуума-новатора має інтегративний, комплементарний, динамічний характер [22, с. 108]. Економічні цінності інтегрують у інноваційній сфері весь комплекс цінностей. Звички та вміння, у свою чергу, дають змогу уніфікувати більшість стандартних, зрозумілих процесів/процедур, що часто повторюються під час реалізації інноваційного проекту. Вміння допомагають упоратися з інформаційними перенаван- таженнями. Некритичне сприйняття інформації, відсутність творчого підходу утворюють негативний бік звичок і вмінь. Останні характеризуються запрограмованістю послідовності етапів інноваційної діяльності, неявним характером знань щодо окремих елементів [22, с. 108].

Рис. 2. Рушійні сили інституціоналізації інноваційної економіки

Джерело: розроблено автором.

Краще розкрити зміст інституціоналізації інноваційної економіки допомагають її критерії, наведені в табл. 3. Зосередження нашої уваги на цих критеріях не лише уможливлює дослідження її проблеми у вітчизняній науці, а й сприяє критичному переосмисленню зарубіжних теорій, оскільки так званий новий інституціоналізм не в змозі до кінця та належним чином пояснити процеси інституціоналізації, інституційних змін і пасток, які виникають.

Таблиця 3 . Критерії інституціоналізації інноваційної економіки Джерело: складено за: Хантингтон С. Политический порядок в меняющихся обществах / С. Хантингтон ; пер. с англ. В. Р. Рокитянский ; пред. А. В. Гордон. -- М. : Прогресс-Традиция, 2004. -- С. 32--35; Вікіпедія [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki; Коваленко Ю. М. Інституціалізація фінансового сектору економіки : монографія / Ю. М. Коваленко ; Нац. ун-т ДПС України. -- Ірпінь, 2013. -- С. 211, 212; Peters B. G. Institutional Theory: Problems and Prospects / B. G. Peters. -- Vienna : Institute for Advanced Studies, 2000. -- 18 p., а також на основі власних напрацювань

На переконання Д. Норта, у процесі еволюції інституціональних систем країн Заходу створені розгалужені формальні відносини й механізми, котрі забезпечують вищу ефективність економіки, ніж у інших країнах. Зазначене сприяє розвиткові конкуренції, яка опирається на нові знання й технології, тобто активізації інноваційних процесів.

Таким чином, інституціоналізація є потужним важелем поступу інноваційної економіки. Інституціональна структура останньої забезпечує стимули, що диктують види знань і навичок, набутих із метою отримання максимального виграшу. Розуміння всього цього випливає з менталітету діючих осіб. Економія від масштабу, комплементарність і мережеві екстерналії інституціональних форм роблять інституціональні зміни інкрементними й такими, які залежать від шляхів розвитку [3, с. 3].

Термін “інкрементний” означає такий, що стосується приросту, нарощення. Однак Д. Норт під цим терміном розуміє поступове перетворення “старих” інститутів на “нові” у процесі інституціональних змін. Залежність від шляху розвитку за Д. Нортом полягає в тому, що перетворення та формування інститутів визначається траєкторією розвитку, тобто пов'язане з наступальним або утворювальним характером руху.

Економічна трансформація -- це динамічний процес досягнення рівноваги, тож для її розуміння важливо зафіксувати точку відліку, котра може бути визначена як точка рівноваги. Економічна рівновага в “мейнстримі” -- це рівновага на окремих ринках, у інституціональній теорії -- ситуація, коли жоден економічний агент не зацікавлений у зміні існуючих інститутів, коли за певного співвідношення сил гравців, наявного набору контрактних відносин, що забезпечують економічний обмін, жоден гравець (а також гарант угоди, якщо вони не збігаються) не вважає для себе вигідним витрачати ресурси на реструктуризацію угод, зміну їхньої форми [30, с. 525].

Ми погоджуємося з думкою вітчизняних науковців С. Івашиної та О. Івашини, що в процесі трансформаційних змін у складних економічних системах, зокрема інноваційній, можуть виникати проблеми субординації й координації, пов'язані з інституціональними розривами між інституціональ- ними рівнями, суміжними інститутами, правилами гри та правилами контролю в межах інституціональної структури економіки. На їхню думку, такі розриви свідчать, що зв'язок між суміжними правилами не забезпечений, що інститути, які виникають, і ті, котрі існують, не комплементарні та руйнують соціальну й економічну системи. Якщо ці розриви є значними або зберігається певний час, постає загроза появи різного роду незавершених і проміжних соціальних станів із відверто негативними для функціонування економічної системи наслідками, котрі проявляються в збільшенні трансформаційних витрат [17, с. 312].

Поки реформи не будуть проведені повністю, потрібно постійно адаптуватися (пристосовуватися) до випадкових процесів, що виникають при функціонуванні господарської системи. Тому трансформація національної економіки на шляху до формування інноваційної економіки повинна здійснюватися шляхом модернізації. Під час системної й комплексної модернізації відбуваються зміни в інституціональній, науково-технічній, технологічній і соціально-економічній структурах. Зміни нестійких і нерівноважних інституційних систем (таких, як характерна сьогодні для нашої країни) пов'язані з актуалізацією їхнього потенційного стану, невизначеністю та альтернативністю їхнього розвитку, тож їх удосконалення є лише одним із результатів, котрий може бути реалізований тільки за певних умов [26].

Ми поділяємо думку Ю. Коваленко про те, що реформи мають стати способом здійснення інституційних змін, а реформатори -- садівниками, а не інженерами або імпортерами, які вишукують кращі світові практики [21, с. 228]. А також думку В. Решетило щодо запропонованої Г. Клейнером [8] так званої концепції вирощування інституцій, що в ній не враховується той факт, що в умовах нестійкого, нерівноважного й невизначеного соціально- економічного середовища інститути не вирощуються, а виникають як своєрідний інваріант у їхніх видозмінюваних взаємодіях із зовнішнім і внутрішнім середовищем [25, с. 53, 54]. Названа концепція не враховує також здатності інституційного середовища сприймати зміни [8, с. 9, 191; 25, с. 55].

Підсумовуючи викладене, доходимо таких висновків. Процес інституціо- налізації інноваційної економіки має бути чітко скоординованим. Через відсутність ефективного інституціонального забезпечення інноваційної сфери закони й настанови часом починають діяти не в автоматичному режимі, як належить формальним інститутам, а залежно від наявності в зацікавлених осіб достатніх ресурсів, щоб продукувати інновації в економіці.

Незважаючи на масштабність опублікованих наукових праць і досліджень, неможливо охопити всю багатоманітність і конкретику інституціональної проблематики. Утім, на сьогодні є достатньо методологічних обґрунтувань для подальших розробок у контексті побудови цілісної інституціональної інноваційної системи України. Вважаємо за доцільне провести дослідження, спрямовані на вивчення уявлень людей різних соціальних груп про справедливу й ефективну побудову суспільства та влади, мотивацій, інституціональних засад соціально-економічної поведінки, щоб на цій основі здійснювати в Україні інституціональні перетворення і зрушення на краще.

Список використаних джерел

1. Lane J.-E. The New Institutional Politics: Performance and Outcomes / J.-E. Lane, S. Ersson. -- London ; N. Y. : Routledge, 2000. -- 300 р.

2. Meyer J. W. Institutionalized Organization: Formal Structure as Myth and Ceremony / J. W. Meyer, B. Rowan // The New Institutionalism in Organizational Analysis / W. W. Powell, P. J. DiMaggio (eds.). -- Chicago ; London : The University of Chicago Press, 1991. -- 430 р.

3. Норт Д. С. Пять тезисов об институциональных изменениях / Д. С. Норт [Ел. ресурс]. -- Режим доступу: http://old.research.by/pdf/1999n4r01.pdf.

4. Panebianco A. Political Parties: Organization and Power / A. Panebianco. -- Cambridge : Cambridge University Press, 1988. -- 318 р.

5. Peters B. G. Institutional Theory: Problems and Prospects / B. G. Peters. -- Vienna : Institute for Advanced Studies, 2000. -- 18 p.

6. Хантингтон С. Политический порядок в меняющихся обществах / С. Хантингтон ; пер. с англ. В. Р. Рокитянский ; пред. А. В. Гордон. -- М. : Прогресс-Традиция, 2004. -- 480 с.

7. Канапухин П. А. Институционализация процессов реализации экономических процессов / П. А. Канапухин // Вестник ВГУ. Серия : экономика и управление. -- 2006. -- № 2. -- С. 141--143.

8. Клейнер Г. Б. Эволюция институциональных систем / Г. Б. Клейнер. -- М. : Наука, 2004. -- 204 с.

9. Ягодкина В. М. Институты и институализация мировой экономики: генезис, эволюция, перспективы / В. М. Ягодкина. -- Иркутск : Изд-во БГУЭП, 2006. -- С. 294.

10. Авілов А. О. Інституалізація ринку цінних паперів перехідної економічної системи в умовах глобалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.01 “Економічна теорія та історія економічної думки” / Авілов Антон Олександрович ; Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. -- Х., 2007. -- 20 с.

11. Институциональная архитектоника и динамика экономических преобразований / под ред. А. А. Гриценко. -- Х. : Форт, 2008. -- 928 с.

12. Гайдай Т. В. Інституціонально-еволюційний підхід у дослідженні інверсійного типу системної трансформації / Т. В. Гайдай // Научные труды ДонНТУ. Серия : экономическая. -- 2009. -- Вып. 37-1. -- С. 85--89.

13. Гражевська Н. І. Відображення трансформаційних процесів у системі категорій соціально-економічної динаміки / Н. І. Гражевська // Економічна теорія. -- 2007. -- № 4. -- С. 19--29.

14. Гришина И. А. Институциональные аспекты исследования переходной экономики / И. А. Гришина // Научные труды ДонНТУ. Серия : экономическая. -- 2006. -- Вып. 103-3. -- С. 14--19.

15. Ерохин С. Структурная трансформация национальной экономики / С. Ерохин // Экономика Украины. -- 2002. -- № 10. -- С. 49--55.

16. Івашина О. Ф. Інституціоналізація економічного розвитку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук : спец. 08.00.01 “Економічна теорія та історія економічної думки” / Івашина Олександр Флорович ; ДВНЗ “Нац. гірничий ун-т”. -- Д., 2011. -- 37 с.

17. Івашина С. Ю. Соціально-інституціональні аспекти економічної трансформації / С. Ю. Івашина, О. Ф. Івашина // Проблеми економіки. -- 2014. -- № 2. -- С. 309--314.

18. Іващенко Є. О. Інституціональні особливості інфраструктури інноваційного ринку / Є. О. Іващенко, О. В. Шкуренко [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/18374/1/24-Ivashchenko-40-42.pdf.

19. Катигробова О. В. Інституціоналізація інноваційного розвитку в умовах ринкової трансформації : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. екон. наук : спец. 08.00.01 “Економічна теорія та історія економічної думки” / Катигробова О.В. ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2009. - 20 с.

20. Катигробова О. Система інституціоналізації інноваційних процесів в умовах ринкової трансформації / О. Катигробова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. -2012. - № 143- С. 34-37.

21. Коваленко Ю. М. Інституціалізація фінансового сектору економіки : моногр. / Ю.М. Коваленко ; Нац. ун-т ДПС України. - Ірпінь, 2013. - 608 с.

22. Липов В. В. Институциональные изменения: движущие силы, субъекты и механизмы осуществления / В. В. Липов // Наукові праці ДонНТУ. Серія : економічна. -- 2006. -- Вип. 103-1. -- С. 107--114.

23. Лопатинський Ю. М. Інституціоналізація транзитивної економіки / Ю. М. Лопа- тинський // Научные труды ДонНТУ. Серия : экономическая. -- 2006. -- Вып. 103-1. -- С. 229--232.

24. Недилько В. И. Стратегия национального инновационного развития Республики Беларусь / В. И. Недилько, В. М. Анищик // Инновации. - 2007. - № 8 (106). - С. 13-19.

25. Решетило В. П. Біфуркаційний характер інституційних змін соціально-економічних систем перехідного типу / В. П. Решетило // Економічна теорія. - 2007. -№ 4. - С. 49-58.

26. Решетило В. П. Синергетика актуального і потенційного у становленні та розвитку інституційних систем / В.П. Решетило // Економічна теорія. - 2006. - № 1. - С. 24-29.

27. Ткач А. А. Інституціональні основи ринкової інфраструктури : монографія / А. А. Ткач ; НАН України, Об'єдн. ін-т економіки. -- К., 2005. -- 295 с.

28. Тарасевич В. М. Апологія екуніки (про економічне наукове й універсумне знання) / В. М. Тарасевич // Економічна теорія. -- 2011. -- № 1. -- С. 5--20.

29. Тарасевич В. М. Про інституційну еволюцію доцивілізаційних універсумних утворень / В. М. Тарасевич // Економічна теорія. - 2007. - № 4. -С. 41-48.

30. Шаститко А. Е. Новая институциональная экономическая теория / А. Е. Шаститко. - 3-е изд., перераб.. - М. : Экон. ф-т МГУ : ТЕИС, 2002. - 591 с.

Анотація

УДК 330.837:330.341.1

Понятійний апарат та критерії інституціоналізації інноваційної економіки в контексті структурної трансформації. Н.М. Краус

У статті узагальнено теоретичні аспекти розуміння інституціоналізації інноваційної економіки. Досліджено такі економічні категорії, як економічна трансформація, реінституціоналізація та деінституціоналізація інноваційної економіки. Розкрито поняття інституціоналізації інноваційної економіки за допомогою її критеріїв, серед котрих є запропоновані автором (універсалізм/партикуляризм, організований скептицизм та актуальність, сучасність). З'ясовано, що рушійними силами інституціоналізації інноваційної економіки є ціннісні відносини, які виникають під час інноваційної діяльності, творчі здібності та рутини, формальні й неформальні інститути. Через відсутність ефективного інституціонального забезпечення інноваційної сфери закони та настанови починають часом діяти не в автоматичному режимі, як належить формальним інститутам, а залежно від наявності в зацікавлених осіб достатніх ресурсів, щоб продукувати інновації в економіці. Доведено, що структурні зрушення виступають інструментом формування структури інноваційної економіки, тому важливо їх дещо оптимізувати. Встановлено, що теоретико-методологічне обґрунтування структурної трансформації національної економіки в напрямі інноваційно-орієнтованої економіки має стати основою вибору стратегії її розвитку, формування інноваційної політики під впливом системної і комплексної модернізації економіки сьогодення.

Ключові слова: інституціоналізація, інноваційна економіка, економічна трансформація, структурні зміни.

Аннотация

Понятийный аппарат и критерии институционализации инновационной экономики в контексте структурной трансформации. Н.Н. Краус

В статье обобщены теоретические аспекты понимания институционализации инновационной экономики. Исследованы такие экономические категории, как экономическая трансформация, реинституционализация и деинституционализация инновационной экономики. Раскрыто понятие институционализации инновационной экономики с помощью ее критериев, среди которых есть предложенные автором (универсализм/партикуляризм, организованный скептицизм и актуальность, современность). Выяснено, что движущими силами институционализации инновационной экономики являются ценностные отношения, формальные и неформальные институты. Из-за отсутствия эффективного институционального обеспечения инновационной сферы законы и установки порой начинают действовать не в автоматическом режиме, а в зависимости от наличия достаточных ресурсов, чтобы производить инновации в экономике. Доказано, что структурные сдвиги выступают инструментом формирования структуры инновационной экономики, поэтому важно их оптимизировать. Установлено, что теоретико-методологическое обоснование структурной трансформации национальной экономики в направлении инновационно-ориентированной экономики должно стать основой выбора стратегии ее развития, формирования инновационной политики под влиянием системной и комплексной модернизации экономики настоящего.

Ключевые слова: институционализация, инновационная экономика, экономическая трансформация, структурные изменения.

Annotation

Definitions and criteria of institutionalization of innovative economy in the context of structural transformation. Natliia Kraus

Theoretical aspects of understanding the institutionalization of innovative economy are summarizes in the article. Economic categories such as “economic transformation”, “reinstitutionalization of innovative economy” and “deinstitutionalization of innovative economy” are investigated. Institutionalization of innovative economy is exposed by means of the criteria among which are proposed: universalism-particularism, organized skepticism and relevance/ modernity. It is found that the driving forces of institutionalization of innovative economy are valuable relationships that occur during the innovation activity, creative ability and routine, formal and informal institutions. The lack of effective institutional support of innovative sphere leads to the state, where sometimes laws and recommendations don't operate automatically, as it should be for formal institutions, but depend on availability of resources of interested persons to produce innovations in the economy. It is proved that structural changes are the tool of structure formation of an innovative economy and it is important to ensure certain optimality in their implementation. Theoretical and methodological rationale directions of structural transformation of the national economy towards innovative-oriented economy should be the basis of its development strategy selection, formation of innovative policy under the influence of systemic and comprehensive modernization of current economy.

Keywords: institutionalization, innovative economy, economic transformation, structural changes.

JEL classification: B50, B52.

Размещено на Allbest.ru