Марикультура Чорного моря – концептуальні засади створення рибогосподарського кластеру

Размещено на http://www.allbest.ru/

МАРИКУЛЬТУРА ЧОРНОГО МОРЯ - КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ РИБОГОСПОДАРСЬКОГО КЛАСТЕРУ

Скупський Р.М., д.е.н., професор

Національний університет кораблебудування ім. адмірала Макарова

Анотації

МАРИКУЛЬТУРА ЧОРНОГО МОРЯ - КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ РИБОГОСПОДАРСЬКОГО КЛАСТЕРУ

Скупський Р.М., д.е.н., професор

Проведено проблемний аналіз організаційно-економічних аспектів розвитку марикультури в Україні та концептуальних засад створення рибогосподарського кластеру «Марикультура Чорного моря». Обґрунтовано основні передумови та переваги кластерної інтеграції суб'єктів підприємницької діяльності в рибопромисловій галузі та вітчизняному морегосподарському комплексі. Визначено перспективні акваторіальні райони ведення марикультури, ключові завдання та пріоритетні цілі створення рибогосподарського кластеру, розроблено концепт його організаційної структури.

Ключові слова: марикультура, риба та рибопродукти, кластер, водні біоресурси, Чорне море, морське фермерство.

Skupskyi R.

MARICULTURE OF THE BLACK SEA - THE CONCEPTUAL PREMISES OF THEORGANIZATION OF THE FISHERIES CLUSTER

Conducted problem analysis of the organizational and economic aspects of mariculture development in Ukraine and conceptual principles of the creation of the fisheries cluster «Mariculture Black sea». Justified basic prerequisites and benefits of a clustered integration of subjects of entrepreneurial activity in the fishing industry and the domestic Maritime industry. Identified promising offshore areas maintenance of mariculture, key objectives and priority objectives of the creation of the fisheries cluster, developed the concept of its organizational structure.

Keywords: aqua- mariculture, fish and fish products, cluster, water bioresources, Black sea, sea farming.

Скупский Р.Н.

МАРИКУЛЬТУРА ЧЕРНОГО МОРЯ - КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ПРЕДПОСЫЛКИОРГАНИЗАЦИИ РЫБОХОЗЯЙСТВЕННОГО КЛАСТЕРА

Проведен проблемный анализ организационно-экономических аспектов развития марикультуры в Украине и концептуальных принципов создания рыбохозяйственного кластера «Марикультура Черного моря». Обоснованы основные предпосылки и преимущества кластерной интеграции субъектов предпринимательской деятельности в рыбопромышленной отрасли и отечественном морехозяйственном комплексе. Определены перспективные акваториальные районы ведения марикультуры, ключевые задачи и приоритетные цели создания рыбохозяйственного кластера, разработан концепт его организационной структуры.

Ключевые слова: марикультура, рыба и рыбопродукты, кластер, водные биоресурсы, Черное море, морское фермерство.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Азово-Чорноморський басейн унікальний за своєю промислово-біологічною продуктивністю й рекреаційним значенням. В останні десятиліття акваторія басейну, особливо в узбережній зоні, піддана значному антропогенному навантаженню, у результаті чого відзначаються стійкі зміни абіотичної частини екосистеми. З огляду на це, зменшуються продуційні можливості басейну, змінюється структура біомаси, відбувається вселення нових видів гідробіонтів, зазнають зміни взаємодії співтовариств. За умов складного еколого-соціального становища одним із пріоритетних напрямків господарської діяльності, спрямованої на підвищення біологічної продуктивності басейну та розширення можливостей соціально-економічного розвитку приморських регіонів, повинен стати розвиток марикультури.

Сумарний обсяг морепродукції, що добувається виключних економічних зонах різних держав та у відкритих водах Світового океану, сягнув своєї межі, а харчові потреби населення планети швидко зростають, і тільки прісноводна аквакультура (що нині успішно розвивається) їх не в змозі задовольнити. З огляду на це, розвиток морського фермерства з вирощування продовольчих гідробіонтів в акваторіях Чорного моря у сучасних соціально-економічних та геополітичних умовах є більш ніж актуальним.

Аналіз останніх публікацій і досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Проблемам ефективного функціонування підприємств рибного господарства присвячено теоретичні дослідження та методичні розробки вітчизняних та зарубіжних вчених: О.М. Багрова, В.І. Борейко, П.П. Боржевського, І.М. Германа, М.В. Гринжевського, Ю.П. Мамонтова, В.О. Муріна, М.С. Стасишена, Н.Н. Яркіної. Розгляд нагальних проблем відтворення промислово-коштовних видів гідробіонтів з метою збереження й збільшення чисельності природних популяцій, одержання посадкового матеріалу для організації їх вирощування промисловим способом присвячено дослідження Гринжевського М., Козлова В., Мовчана В., Литвинової Т., Федорченко В. Результати досліджень з розробки ряду біотехнологій, методів та рекомендацій з культивування морських гідробіонтів висвітлені у наукових працях О.Є. Бітюнської, В.А. Будніченко, Є.П. Губанова, В.Г. Крючкова, А.А. Солодовнікова, В.Н. Туркулової, П.В. Шекк тощо.

Цілі статті. Проблемний аналіз організаційно-економічних аспектів розвитку марикультури в Україні та концептуальних засад створення рибогосподарського кластеру «Марикультура Чорного моря» через обґрунтування основних передумов та переваг такої інтеграції суб'єктів підприємницької діяльності в рибопромисловій галузі та морегосподарському комплексі, визначення ключових завдань та пріоритетних цілей рибогосподарського кластеру, розробку його організаційної структури тощо.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Одним з напрямків підвищення конкурентоспроможності рибного господарства та інвестиційної привабливості національної економіки України в цілому є ефективне використання потенціалу країни як морської держави, що в недалекому минулому входила до 20-ки ведучих країн морського та океанічного промислу з видобутком риби та інших водних біоресурсів до 1,2 млн. т/рік [1, 2]. У цьому аспекті стратегічно значущими виступають механізми активізації внутрішніх можливостей розвитку приморських регіонів Азово-Чорноморського басейну, які відрізняються за своїм статусом, спеціалізацією, рівнем соціально-економічного розвитку, інвестиційною привабливістю тощо.

З огляду на регіональні та галузеві ознаки розвитку продуктивних сил, приморські адміністративні райони у більшості своїй є монофункціональними, де переважає розвиток агропродовольчої сфери. З іншої сторони, окрім агропромислового виробництва, приморські території у новітньому стратегічному контексті для України є: 1) зоною розвитку морегосподарського комплексу та рибного господарства, в основному рибальства; 2) морським геополітичним «фасадом», через який здійснюється зовнішньоекономічна діяльність з іншими країнами; 3) транскордонними територіями, через які проходять енергетичні, торговельні, транспортні євро-азійські шляхи; 4) «регіоном розвитку» рекреації і туризму; 5) полігоном впровадження нових технологій (екологічно чисте виробництво, інноваційні технології у морегосподарському комплексі, видобуток енергоносіїв, розвиток марикультури) [3]. До того ж, для більшої частини приморських адміністративних районів України, а це сільська місцевість, характерними є ознаки соціально-економічної депресивності, причинами якої виступають: - незадовільна транспортна доступність районів, і як результат нерозвиненість транспортної інфраструктури (через їх територію рідко проходять залізниці і автотраси республіканського значення, не розвинуте морське сполучення вздовж узбережжя, тому їх економіко-географічне положення може оцінюватися як несприятливе); - несприятливі природно-кліматичні мови для розвитку сільського господарства та промисловості (посушлива кліматична зона, низька родючість ґрунтів, відсутність значних родовищ корисних копалин, недостатність джерел прісної води); - низька щільність населення, міграція робочої сили в інші регіони; - відсутність належної виробничої та соціально-побутової інфраструктури; - наявність численних екологічних проблем, які знижують рекреаційно-туристичну привабливість приморських територій; - низька інвестиційна привабливість тощо [4].

Місія процесу кластеризації економіки проявляється у наданні кожному регіону, території можливості перетворити їх у національні та глобальні лідери постійно працюючої інноваційності, в першу чергу у напрямі збереження оточуючого середовища з початковим наголосом на стан морегосподарського комплексу та рибної індустрії. Щоб визначити, дослідити, розкрутити і комерціалізувати інноваційні технології, треба спромогтись вирішити існуючі виклики оточуючого середовища, спонукати його до сталого/інноваційного економічного розвитку і створення робочих місць шляхом:

• залучення провідних науковців та підприємців;

• сприяння економічному розвитку за допомогою створення і залучення інвестицій і нових видів діяльності;

• становлення у якості життєво необхідного ресурсу доступних раціональних рішень та ефективної практики.

На планеті Земля є багато країн зі значними водними ресурсами, і кожна з них має свої національні традиції споживання риби та морепродуктів, здійснення рибогосподарської діяльності. В більшості з них вже активно ведеться формування та розвиток рибопромислових кластерів. Аналіз досвіду цього процесу в різних країнах дозволяє визначити кластери як мезоекономічну структуру, характерну для постіндустріального розвитку в умовах глобалізації виробництва, зміни технологічних укладів та інформатизації, або сконцентровану за географічною ознакою систему взаємозалежних конкуруючих підприємств й організацій рибогосподарської галузі, що використовують спільну інфраструктуру для виробництва диференційованого продукту та ведення загальної стратегії за межами даного регіону, яка відрізняється від інших представників процесу інтеграції (бізнес-груп, стратегічних альянсів, ін.) [5, с. 130].

Кластеризація економіки зазначених країн означає не тільки еволюцію організаційних форм господарювання, але й структурну реформу громадських інститутів на базі суспільно-державного партнерства, співробітництва великого, середнього і малого бізнесу, регіоналізації державного регулювання. Формування кластерів не лише обумовило лібералізацію економіки, прискорення темпів економічного зростання, а стало системостворюючим процесом, в межах якого виникали передумови, організаційні і соціальні можливості для сталого розвитку регіону, погодження інтересів учасників кластеру. Розвиток кластерів в динамічних регіонах світу значною мірою сприяв подоланню наслідків глобальної кризи 2008-2010 рр., зростанню конкурентоспроможності і індустріальної кооперації [6]. Зокрема в Азії, де Китай і Японія з 2011 р. закріпили за собою 2-3-тє місця у світі за обсягами ВВП, процеси формування і діяльності кластерів аквакультури й рибоіндустрії наочно демонструють ефективність використання синергійного ефекту мережевої інтеграції і раціонального розподілу прав власності між структурами, пов'язаними з рибним промислом та аквакультурою. У структурі морегосподарського рибопромислового комплексу з кластерним устроєм реалізується весь технологічний ланцюг - від видобутку та виробництва морських водних біоресурсів, їх глибокої переробки, транспортування до реалізації на світових ринках.

Вивчення досвіду країн-лідерів рибної індустрії має стати у нагоді Україні, яка, маючи традиційно високий рівень споживання риби та морепродуктів, берегову морегосподарську інфраструктуру, ініціює процеси щодо відродження та сталого розвитку рибного господарства, як пріоритетної галузі національної економіки, що дозволить повернути собі статус та авторитет морської держави, відновити експортний рибопромисловий потенціал, забезпечити продовольчу безпеку, зокрема через створення національних центрів аква- та марикультури на кластерній основі. Доцільність створення рибогосподарського кластеру північно-західного Причорномор'я України «Марикультура Чорного моря», особливо в контексті окупації та анексії Російською Федерацією АР Крим та м. Севастополь, а це 1660 км узбережжя та 62,1% загальнодержавного вилову риби та інших водних біоресурсів (станом на 2013 р.), розглядається нами з позицій обґрунтування наявних організаційно-економічних передумов у розрізі:

1. Формування продовольчої безпеки країни за продовольчим сегментом «риба та рибопродукти». Рибне господарство посідає важливе місце у забезпечені населення України цінними продуктами харчування. Законодавство України, що регулює аграрний сектор, значну увагу приділяє питанням забезпечення продовольчої безпеки. Зокрема «Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року» визначила рибне господарство складовою частиною економічної продовольчої безпеки. Аналіз стану продовольчої забезпеченості країни в період 2010-2013 рр. за даною групою харчових продуктів у розрізі індикаторів - забезпечення раціону людини основними видами продуктів, ємність внутрішнього ринку окремих продуктів та продовольча незалежність за окремим продуктом, дозволяє стверджувати наступне:

• враховуючи фізіологічно обґрунтовану норму споживання риби й рибопродуктів в Україні та кількість населення річний фонд споживання за даною групою харчових продуктів повинен становити 900-920 тис. т;

• забезпечення раціону людини рибою та рибопродуктами коливається в межах 67-73% від оптимального (13,4-14,6 кг на особу в рік) і є критичним у порівнянні з іншими основними групами харчових продуктів;

• незважаючи на незначне, за період 2010-2013 рр., зменшення імпорту риби та рибопродуктів (на 4,0%) у валовому виразі до 471 тис. т, по причині зростання світових цін спостерігається суттєве збільшення його у вартісному - з 568,6 до 854,3 млн. дол. США або на 50,2%;

• вітчизняний продовольчий ринок за позицією «риба та рибопродукти» залишається найбільш уразливим з відсотком імпортозалежності за даною групою товарів у 66,7-73,4 в.п., що перевищує гранично допустиме значення.

2. Нормативно-правове забезпечення марикультурного виробництва. У жовтні 2011 року була схвалена Концепція, на підставі якої Урядом прийнято Державну цільову програму розвитку рибного господарства України на 2012-2016 роки (постанова КМУ від 23.11.2011 № 1245), яка сприятиме створенню сприятливих умов для забезпечення розвитку рибного господарства та його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, що дасть змогу задовольнити потреби населення України у рибній продукції відповідно до науково обґрунтованих норм споживання [7].

Виконання програми здійснюватиметься в два етапи: на першому - (2012 рік) передбачається здійснити заходи щодо розвитку підприємств аквакультури, активізації міжнародної і зовнішньоекономічної діяльності, створення умов для залучення інвестицій і міжнародної технічної допомоги. На другому етапі (2013-2016 рр.) передбачається здійснити заходи щодо модернізації і будівництва суден вітчизняного флоту рибної промисловості, забезпечення діяльності оптових ринків продукції рибного господарства, розширення, реконструкції, технічного переоснащення і розвитку морських рибних портів.

Проблему розвитку аква- та марикультури передбачається розв'язати через:

• відтворення водних біоресурсів, відновлення і меліорації природних нерестовищ у рибогосподарських водних об'єктах;

• формування і утримання селекційно-племінної бази для підвищення якості об'єктів аквакультури (марикультури);

• підвищення продуктивності використання рибогосподарських водних об'єктів для вирощування водних біоресурсів в умовах аквакультури (марикультури) за рахунок: розширення сировинної та кормової бази рибного господарства; отримання державної підтримки функціонування підприємств; ремонту і модернізації існуючих потужностей; будівництва сучасних морських рибовідтворювальних комплексів; будівництва підприємств з виробництва спеціалізованих комбікормів;

• удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та працівників, діяльність яких пов'язана з відтворенням морських водних біоресурсів;

• розвитку галузевої науки щодо розроблення новітніх марикультурних технологій, продуктів харчування, комбікормів, знарядь лову, культиваційних пристроїв та споруд;

• проведення науково-дослідної та пошукової роботи з вивчення кількісного та якісного стану морських біоресурсів.

Виконання Програми у повному обсязі дасть змогу: 1) довести загальний обсяг добування водних біоресурсів до 375 тис. тонн на рік; 2) випустити в природні водойми понад 37 млн. шт. молоді цінних видів риб; 3) збільшити обсяг товарного виробництва цінних видів риб до 80 тис. т на рік; 4) відновити 16,05 тис. га природних нерестовищ у рибогосподарських водних об'єктах; 5) побудувати та встановити у водоймах 1850 одиниць модулів штучних нерестовищ (для відтворення напівпрохідних і морських риб) тощо.

Орієнтовний обсяг фінансування Програми становить 2578,97 млн. грн., у тому числі за рахунок державного бюджету - 1671,7 млн., інших джерел - 907,27 млн. грн.

Відсутність нормативно-правового акту, який би в комплексі визначав правові, економічні, соціальні й організаційні основи рибогосподарської діяльності зумовила прийняття основного закону рибної галузі - Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 8 липня 2011 р. № 3677, в основі якого зазначено [8]:

• спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється відповідно до лімітів та прогнозів допустимого вилову, здійснених Міністерством аграрної політики, на підставі поданого науковими організаціями та установами науково-біологічного обґрунтування;

• забезпечення продовольчої безпеки країни шляхом постачання продукції рибного господарства вітчизняного виробництва на рівні науково обґрунтованих норм споживання;

• підвищення біопродуктивності рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) шляхом відтворення водних біоресурсів, розвитку аквакультури (марикультури).

Пріоритетність інноваційного розвитку вітчизняного рибного господарства через удосконалення використання водних об'єктів для розвитку прісноводної аквакультури та марикультури створили підґрунтя для прийняття Верховною Радою Закону України «Про аквакультуру» від 8 вересня 2012 року № 5293-VI, який набув чинності з 01.07.2013 р. [9, 10].

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про аквакультуру» державна підтримка у сфері аквакультури здійснюється за такими напрямами: стимулювання виробництва якісної та екологічно безпечної продукції аквакультури, конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках; розвиток та фінансування селекційно-племінної роботи, включаючи створення і підтримання суб'єктів племінної справи у рибництві, маточних стад та генофондних колекцій об'єктів аквакультури (марикультури); підвищення рибопродуктивності водних об'єктів (їх частин) шляхом штучного розведення (відтворення) водних біоресурсів; відновлення чисельності популяцій рідкісних і зникаючих видів гідробіонтів; стимулювання розвитку національного виробництва кормів для об'єктів аквакультури; організації науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у сфері аквакультури, поширення та впровадження у виробництво наукових розробок; фінансування наукових досліджень у сфері аквакультури за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів інноваційних програм і проектів та інших джерел, не заборонених законом тощо.

З метою запобігання виникненню колізій Законом України «Про аквакультуру» вносяться зміни та доповнення до Водного кодексу України від 6 червня 1995 р., Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 р., Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 8 липня 2011 р. з метою приведення їх норм у відповідність до нового Закону.

Особливості акваторії Чорного моря для здійснення марикультурного виробництва, за даними провідних фахівців, цілковито сприятливі, оскільки:

Чорне море - солоне: солоність поверхневої - до 100 м у глибину - товщі чорноморської води становить 17%о (проміле, грам солі в літрі), що у два рази нижче океанічної (35%);

висока продуктивність екосистеми Чорного моря, що є наслідком потужного річкового стоку (висока концентрація хлорофілу, планктону, інтенсивний ріст узбережних водоростей, надмірна кількість інших поживних речовин);

відсутність припливів і відливів, через ускладненість водообміну з океаном;

річна температура морської води коливається в межах 5 оС (зима) до 28 оС (літо);

Рис. 1. Можливі варіанти просторової організації марикультурного виробництва рибогосподарського кластеру «Марикультура Чорного моря»

неспроможність морської екосистеми (морських бактерій) впоратися з таким достатком їжі, що спричиняє в теплий період року насиченість великою кількістю детриту (суспензія органічних часток) чорноморської води.

Оскільки рекомендованими для здійснення марикультурного виробництва гідробіонтів на узбережному шельфі (до 15 км) є місця, де глибина становить 20 і більше метрів, то заслуговують на увагу перспективні акваторіальні райони (рис. 1): с. Вилкове - порт Усть-Дунайськ (глибина товщі води 10-26 м), с. Приморське - с. Курортне (10-22 м), с. Грибовка (с. Санжійка) - порт Іллічівськ (13-24 м), с. Білярі - порт Южне - с. Коблеве (13-20 м) Одеської області, с. Покровка (Миколаївська обл.) - о. Тендрівська коса (затока - 10-16 м, західне узбережжя - 15-20 м), с. Залізний порт - с. Лазурне (20-25 м) Херсонської обл.

3. Видовий склад марикультури. Результати проведених досліджень галузевими та науковими центрами, зокрема Інститутом біології південних морів ім. О.О. Ковалевського (ІнБПМ), Південним науково-дослідним інститутом морського рибного господарства та океанографії НАН України (ПівденНІРО), визначають перспективними видами марикультурного культивування у Чорному морі:

• риби - камбала калкан Psetta maeotica, Pallas, камбала глосса Platichthys flesus luscus, піленгас Mugil soiuy, Basilewsky, лобан Mugil cephalus, гостроніс Mugil saliens, бестер (гібрид білуги и стерляді), севрюга Acipenser stellatus, сибірський (ленський) осетер Acipenser gueldenstaedti, білуга Huso huso L, веслонос Polydon spatula, радужна форель Salmo irideus, джерельна форель Salmo trutta m. fario, американський смугастий окунь Morone saxatilis Mitchile, лаврак (бар) Dicentrarchus labrax, сталевоголовий лосось Salmo trutta labrax;

• молюски - мідія Mytilus galloprovincialis, плоска устриця Ostrea edulis, гігантська устриця Crassostrea gigas, брюхоногий молюск Rapana thomassia, анадара Anadara (Scapharca) inaequivalvis, гребінець Pecten jacobaeus;

• водорості багатоклітинні - грацилярія Gracilaria verrucosa, цистозира Cystoseira barbata, філофора Phyllophora nervosa, ульва Ulva rigida, ентероморфа Enteromorpha intestinalis, E. Linsa тощо.

4. Інноваційні розробки та інвестиційні проекти. В Азово-Чорноморському регіоні України дослідження в сфері марикультури одержали розвиток наприкінці 60-х початку 70-х років минулого століття. З цього періоду вітчизняними вченими розроблено ряд біотехнологій, методів і рекомендацій з культивування мікроводоростей, молюсків, морських, солонувато-водних і прохідних видів риб, зокрема [14-18]:

- методи культивування мікроводоростей у морській і прісній воді (Chlorella, Monochrisis, Isochrysis, Nephrochloris);

- технологія одержання спіруліни (Spirulina platensis) у вигляді сировини із заданими властивостями;

- біотехнологія культивування мідій (Mytilus galloprovincialis Lam.), тихоокеанскої устриці (Grassostrea gigas), європейської устриці (Ostrea edulis);

- інструкція з біотехніки товарного вирощування мідій у Чорному морі;

- способи культивування живих кормів (Infusoria, Rotatoria, Cladocera, Copepoda) - у культиваторах, ставках і басейнах з морською та прісною водою;

- біотехніка штучного відтворення чорноморських кефалей - лобана (Mugil cephalus, Mugil soiuy), сингиля (Liza aurata), далекосхідного акліматизанта - піленгаса (Liza haematochiela) з описом схеми типового риборозплідника - з використанням рециркуляційних установок;

- біотехніка штучного розведення камбали-глоси (Platichtys flesus luskus) з використанням рециркуляційних установок і екстенсивного способу;

- інструкції й рекомендації з формування маточних стад, вирощування й одержання статевих продуктів, життєстійкої молоді штучним шляхом у американського смугастого окуня (Morone saxatilis) у морський, прісній воді й у водоймах з підвищеною температурою води - ТЕЦ із використанням замкнених установок, ставків і садків;

- інструкції й рекомендації з формування маточих стад, вирощування й одержання статевих продуктів (природнє дозрівання) у сталевоголового лосося (Oncorhynchus mykiss) з використанням морської й артезіанської води. Утримування маточих стад і одержання товарної продукції у басейнах і ставках;

- методи одержання ранньої молоді камбалових - чорноморського калкана - Psetta maeotica (Pallas) і азовського калкана - Psetta maeotica torosa (Ratke) в установках замкненого типу;

- рекомендації з використання синтетичного препарату сурфагона для стимулювання дозрівання осетрових риб в умовах України;

- методичні вказівки по заводському розведенню осетрових риб Азово- Чорноморського басейну;

- методи керування репродуктивними циклами коштовних видів морських риб (кефалевих, камбалових, осетрових);

- біотехнологія товарного вирощування морських і прісноводних риб у полікультурі у солонцюватоводних водоймах півдня України;

- рекомендації з розміщення маригосподарств в Україні на Чорноморському узбережжі, затоках, лиманах і внутрішніх водоймах з підвищеним рівнем мінералізації;

- способи меліорації узбережний екосистем;

- створення морського господарства з товарного вирощування лососевих видів риб (радужна форель, сталевоголовий лосось) на узбережжі Чорного моря [19].

У 90-ті роки ХХ століття, з метою залучення іноземних інвестицій за Міжнародною екологічною програмою по Чорному морю (BSEP) були визначені пріоритеті проекти по відтворенню та вирощуванню кефалі, камбали, мідій та устриць у Одеській області, але до теперішнього часу реальної міжнародної підтримки вони не отримали.

В 2005 р. відповідно завдання Держдепартаменту рибного господарства України ПівденНІРО та його центрами були визначені пріоритетні об'єкти, напрямки й перелік заходів щодо широкомасштабного розвитку марикультури на основі аналізу й узагальнення вітчизняного й закордонного досвіду в цій галузі. Розроблено попередні економічні розрахунки по вирощуванню молоді й товарної продукції морських гідробіонтів - риб і молюсків [20].

5. Організаційно-економічні засади створення рибогосподарського кластеру «Марикультура Чорного моря». Можливість і характер розвитку кластерних процесів у сфері виробництва рибогосподарської продукції визначаються специфічними особливостями цієї галузі, що визначає і специфіку інноваційної діяльності в системі економічних відносин агропродовольчої сфери, зокрема: 1) природний фактор. Якщо в промисловості процес виробництва призводить до зміни виду та форми предмета праці, то створення споживчих вартостей в аграрному виробництві залежить від безпосереднього впливу кліматичних і ряду інших умов; 2) використання в якості основного засобу виробництва морської акваторії обумовлює сезонність виробництва і значну його територіальну розпорошеність; 3) отриманий продукт у рибогосподарстві не є кінцевим етапом технологічного процесу виробництва продовольчих продуктів та харчування тощо [5, с.131].

Очевидно, що повномасштабний розвиток морської аквакультури в Азово-Чорноморському регіоні України в сучасний період необхідно проводити по чотирьох напрямках:

• риби - збереження біорозмаїття й збільшення запасів промислових риб Азовського й Чорного морів за рахунок організації широкомасштабного штучного відтворення рідких і коштовних видів. Організація інтенсивного товарного вирощування делікатесних видів, що користуються попитом, у моно- і полікультурі на базі природних водойм, ставкових, басейнових та садкових господарств;

• молюски - відтворення й товарне вирощування двостулкових молюсків (мідій, устриць);

• водорості - вирощування морських і прісноводних макро- і мікроводоростей з метою виробництва з них коштовної харчової, кормової, фармакологічної та косметичної продукції;

• комплексна переробка морепродуктів - глибока безвідходна переробка вирощуваних морепродуктів з метою одержання харчової, кормової й лікувально-профілактичної продукції.

Пошук найбільш оптимальної форми інтегрованої взаємодії суб'єктів підприємницької діяльності в рибопромисловій галузі та морегосподарському комплексі дозволив визначитись із основними перевагами кластерів щодо інших корпоративних структур, оскільки вони: 1) полегшують процес входження до корпоративних структур для малих підприємств; 2) забезпечують ефект масштабу та синергії (кооперативної взаємодії) від об'єднання навіть малих фірм; 3) базуються на співробітництві, а тому дозволяють уникати жорсткої, руйнівної конкуренції; 4) забезпечують внутрішньо корпоративний доступ до спеціалізованих послуг та інновацій за порівняно низькими цінами; 5) дають змогу ефективно вести діалог із владними структурами; 6) дозволяють повною мірою реалізувати регіональні конкурентні переваги; 7) створюють можливість залучення висококваліфікованих працівників та обміну ринковою інформацією з партнерами; 8) перебування в кластерах стимулює дух підприємництва, полегшує налагодження зв'язків для здійснення тих чи інших проектів.; 9) надають спрощений доступ до новітніх технологій, що відзначає кластерні підприємства високою інноваційністю; 10) здійснюють розподіл ризиків у різних сферах спільної діяльності; 11) формують атмосферу спільних наукових досліджень тощо.

Основоположною метою проекту організації рибогосподарського кластеру «Марикультура Чорного моря» - є створення зони раціонального природокористування Чорноморського басейну з єдиною системою управління для подальшого забезпечення сталого/інноваційного соціально-економічного розвитку узбережних територій приморських регіонів.

Необхідність започаткування зазначених інтеграційних процесів обумовлена перш за все: 1) зниженням видового різноманіття та загальних запасів морських біоресурсів природного походження; 2) забезпеченням продовольчої безпеки країни за відповідним сегментом продукції; 3) необхідністю зниження частки сировинної орієнтації в регіональній економіці; 4) необхідністю створення нових робочих місць, у тому числі за рахунок розвитку малого та середнього бізнесу, і як наслідок - зменшенням міграції працездатного населення з геополітично значущого регіону.



Рис. 2. Організаційна структура рибогосподарського кластеру «Марикультура Чорного моря» (авторська розробка

Запропонована організаційна схема розвитку кластеру (рис. 2) характеризується наступними значущими ознаками:

- наявність і стійке кооперування галузей, що входять у кластер, формування на цій основі мережевих організацій на базі сучасних інформаційних технологій, ланцюжків створення вартості, спільних стандартів виробництва, постачання і управління, кластерних трендів;

- конкурентоздатність кластеру з урахуванням питомих втрат і якості продукції не поступається відповідним секторам економіки інших країн і регіонів, до розвитку кластеру залучається наукова і освітня база, транспортна і енергетична інфраструктура;

- можливість створення державно-громадських структур управління кластером як міжгалузевим виробничим комплексом, що є середньою ланкою економіки;

- базою кластеру є профілююча в регіоні галузь, частка якої на національному і світовому ринку перевищує середній рівень ВРП на цьому ринку.

До того ж, подана структура рибогосподарського кластеру включає три основні підсистеми: 1) комплекс базисних елементів, що включає виробничо-експериментальні рибовідтворювальні підприємства, підприємства марикультури (морські ферми), комплексну промислову переробку водних біоресурсів, зберігання, пакування і збут морепродуктів, суднобудування і ремонт, інноваційну інфраструктуру; 2) механізм взаємодії національної і регіональної влади, місцевого самоврядування, громадських і професійних організацій; 3) комплекс безперервного постачання і реалізації рибної продукції.

Основними завданнями реалізації даного проекту є:

• створення Центру відтворення та культивування молоді промислових гідробіонтів;

• організація мережі середніх та малих марикультурних підприємств (морських ферм) з культивування цінних промислових об'єктів - риби, молюсків, водоростей з метою забезпечення сировинної бази для подальшої переробки;

• створення Центру з комплексної переробки марикультурної сировини (виробництво медичних препаратів, БАД, харчових продуктів, кормів тощо), що вироблена маригосподарствами, у відповідності до міжнародних стандартів якості;

• створення інфраструктурного середовища кластеру - берегового господарства, центру моніторингу та охорони морської акваторії, виробничої та житлової інфраструктури;

• багаторівнева підготовка кадрів та активізація науково-дослідної діяльності;

• створення робочих місць тощо.

Інноваційний розвиток рибного господарства, розбудова берегової інфраструктури марикультурного виробництва та морегосподарського комплексу, розширення географії рибного морського та океанічного промислу в сучасних умовах становлення економіки потребує удосконалення організації підготовки висококваліфікованих спеціалістів рибної галузі. Підготовку згідно з державним замовленням і договірними зобов'язаннями фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста для задоволення потреб рибопромислового флоту, прибережних підприємств рибного господарства здійснює:

• Державний вищий навчальний заклад «Білгород-Дністровський морський рибопромисловий технікум» (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Калініна, 12) - вищий навчальний заклад І рівня акредитації, який здійснює підготовку молодших спеціалістів, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів рибної галузі за спеціальностями: «Експлуатація техніки промислового рибальства і аквакультури», «Зберігання, консервування та переробка риби і морепродуктів», «Рибництво і аквакультура» та спеціалізацією «Охорона та раціональне використання біоресурсів». До основних напрямів діяльності закладу також відноситься - організація й проведення раціоналізаторської та дослідницької роботи; практична підготовка технологів, що теоретично опанували процеси переробки, заморожування, консервування риби й морепродуктів, на берегових рибообробних підприємствах в містах: Одеса, Бердянськ, Маріуполь, Ізмаїл, Вилкове, Білгород-Дністровський тощо.

Наукове забезпечення функціонування та розвитку рибогосподарської галузі в регіоні, яка включає до себе північно-західну частину Чорного моря і прилеглі до нього водойми (озера, лимани, пониззя річок) на території Одеської, Миколаївської і Херсонської областей здійснює:

• Державне підприємство «Одеський центр Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії» (ОдЦ ПівденНІРО) (65028, м. Одеса, вул. Мечнікова, 132) - як головна науково-дослідна установа галузі, що відповідальна за розробку наукових основ марикультури, раціонального рибальства і промислового прогнозування в Азовському і Чорному морях і в промислових районах Світового океану [12].

Головною метою діяльності ОдЦ ПівденНІРО є забезпечення ефективного функціонування та розвитку рибогосподарського комплексу України у сфері вивчення, раціонального використання, охорони та відтворення водних живих ресурсів і морських екосистем і опрацювання рекомендацій щодо підвищення ефективності праці та управління галуззю, а також підготовки фахівців різного рівня. Головна продукція - науково-технічна та технологічна і нормативна інформація.

Основні види діяльності Центру: - вивчення водних живих ресурсів Чорного моря та Світового океану, внутрішніх водойм Північно-західного Причорномор'я, пониззя рік та їх раціональне використання (проведення комплексних рибогосподарських досліджень з метою забезпечення рибної промисловості сталою сировинною базою, розроблення методів прогнозування та здійснення контролю за станом запасів промислових об'єктів, розроблення рекомендацій із раціонального використання біоресурсів, участь у впровадженні нових типів знарядь лову і методів ведення промислу); - комплексний моніторинг морських і лиманних екосистем; - розробка наукових засад підвищення біопродуктивності рибогосподарських водойм на основі розвитку аквакультури (марикультури); - розробка заходів з акліматизації та відтворення цінних видів промислових риб та нерибних об'єктів; - розробка наукових засад з охорони рибогосподарських водойм від забруднення та оцінка впливу забруднення на гідробіонтів та екосистему в цілому; - розрахунок збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок ведення господарської діяльності та порушення діючого законодавства і правил рибальства; - технологічні дослідження з переробки риб і морепродуктів для отримання харчової, кормової, технічної, лікувально-профілактичної та фармацевтичної продукції, а також впровадження нових технологічних процесів переробки морепродуктів; - створення нових наукових продуктів та їх реалізація; - зовнішньоекономічна діяльність; - міжнародне науково-технічне співробітництво;

* Український державний інститут «Укррибпроект» (04050, Київ, вул. Тургенєвська, 82а) - виконує розроблення проектно-кошторисної документації на нове будівництво, розвиток, технічне переоснащення, реконструкцію і капітальний ремонт підприємств та об'єктів рибного господарства і рибної промисловості, зокрема: - риборозведення й відтворення комплексів для отримання молоді риб; - інкубаційних та інкубаційно-вирощувальних центрів; - селекційно-генетичних центрів; - рибоводних заводів для вирощування молоді риби; - нерестово-вирощувальних господарств та водойм; - промислово-акліматизаційних баз по отриманню та вирощуванню личинок і молоді цінних промислових видів риб; - комплексів для зимівлі рибопосадкового матеріалу; - повносистемних та нагульних рибоводних (для вирощування товарної риби

- коропа, форелі, рослиноїдних риб, канального сома, кефалі, бестера, тощо) господарств ставкових, лиманних, озерних, басейнових, садкових, у відпрацьованих кар'єрах та водосховищах комплексного призначення; - баз для зберігання живої риби;

- дослідно-експериментальних господарств для вирощування гідробіонтів (мідій, устриць тощо); - комбінатів рибної гастрономії; - рибообробних заводів та цехів; - рибоконсервних заводів та цехів; - рибокоптильних цехів; - бляшано-банкових цехів, бочко-тарних та сітков'язальних виробництв; - холодильників для зберігання риби, рибної та іншої харчової продукції, складів рибних консервів.

На сьогоднішній день за проектами інституту «Укррибпроект» збудовані об'єкти на території багатьох країн зокрема: України, Білорусії, Молдови, Російської федерації, Литви, Естонії, Казахстану, Узбекистану, Туркменістану, Іраку та Ірану, такі як: - кефалеве господарство ВО «Антарктика» на Шабалатській та Тузловські групі лиманів;

- Дунайський осетровий рибоводний завод; - форелеве господарство «Норра» (Естонія);

- Трипільська виробничо-експериментальна станція по відновленню стерляді; - Виробничий завод по розведенню морських риб і нерибних промислових об'єктів у АР Крим; - Виробничо-експериментальне кефале-виростне господарство «Шабот» (Ірак) тощо.

Найбільш значимим напрямком марикультури є відтворення промислово-коштовних видів гідробіонтів з метою збереження й збільшення чисельності природних популяцій, одержання посадкового матеріалу для організації їх вирощування промисловим способом [13]. З метою забезпечення відновлення чисельності морських видів риб: осетер російський, білуга, стерлядь, севрюга, радужна форель у промислових масштабах у водних об'єктах загальнодержавного значення та удосконалення методик вирощування племінного рибопосадкового матеріалу, формування, утримання маточних та ремонтних стад, а також удосконалення природоохоронної діяльності та організації наукової роботи свою діяльність в регіоні здійснюють:

* Державне підприємство «Регіональний дослідно-експериментальний комплекс» (67621, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Палійове);

Державне підприємство «Експериментальний кефалевий риборозплідник» (67771, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Біленьке, вул. Вільна, б. 68);

Державне підприємство «Дністровський риборозплідник» (67731, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Удобне, 43 км автошляху Одеса-Рені) - основний напрям господарювання виробництво та реалізація осетра та стерляді (рис. 3);

Державна установа «Виробничо-експерементальний дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Арющика» (75003, Херсонська обл., Білозерський р-н., с. Дніпровське) (рис. 4) - здійснює відновлення чисельності видів осетрових риб: осетер російський, білуга, стерлядь, севрюга у промислових масштабах, що мають місцем нересту р. Дніпро, вирощування покатної молоді та зариблення нею північно-західної частини Чорного моря. Загальна площа заводу - 106 га, площа водного дзеркала - 68 га (30 ставів).

Рис. 3. Виробничий процес вирощування племінного рибопосадкового матеріалу ДП «Експериментальний кефалевий риборозплідник» (а) та ДП «Дністровський риборозплідник» (б)

економічний марикультура рибопромисловий

Рис. 4. Ставкові потужності Виробничо-експериментального дніпровського осетрового рибовідтворювального заводу ім. академіка С.Т. Арющика та молодь російського осетра

Прикладом апробованого вітчизняного досвіду ефективного розвитку рибогосподарської діяльності, розбудови берегової інфраструктури марикультурного виробництва та необхідного морегосподарського комплексу є функціонування кластеру «Продукти моря» (КПМ), який у 2011 р. створено в м. Севастополь за ініціативи міської Торгово-промислової палати та підтримки Німецького бюро міжнародного співробітництва (GIZ). Учасниками створення цього кластеру стали науковці Інституту біології південних морів Національної академії наук України, представники рибного бізнесу і морського фермерства. Діяльність кластеру здійснюється у таких напрямах:

• створення морських ферм з вирощування молюсків і риб;

• розробка біотехнологій отримання морських водоростей, збагачених мікроелементами;

• впровадження технологій переробки морських організмів з метою отримання медичних та біопрепаратів;

• створення нових продуктів харчування, в т.ч. використання мікроводоростей як добавок до харчових і кулінарних виробів;

• виробництво косметичних засобів і лікарських препаратів, зокрема таких, які мають протипухлинну дію;

• підготовка кваліфікованих кадрів для індустрії вирощування риби і морепродуктів, їх переробки, зберігання і реалізації.

Безумовно, намічені заходи сприятимуть розвитку рибного господарства України. Проте в цій галузі ще багато залишається невирішених питань та нагальних проблем. Необхідно на законодавчому рівні в першу чергу вирішити питання формування рибогосподарських кластерів, організації та функціонування аква- та марикультури. Саме в цих напрямах слід шукати основні резерви збільшення обсягів виробництва риби та інших цінних морських гідробіонтів.

Висновки. Досвід світової рибної індустрії має стати у нагоді Україні, яка, маючи традиційно високий рівень споживання риби та морепродуктів, берегову морегосподарську інфраструктуру, ініціює процеси щодо відродження та сталого розвитку рибного господарства, як пріоритетної галузі національної економіки, що дозволить повернути собі статус та авторитет морської держави, відновити експортний рибопромисловий потенціал, забезпечити продовольчу безпеку, зокрема через створення національних центрів аква- та марикультури на кластерній основі.

Успішна реалізація заходів проекту щодо створення рибогосподарського кластеру «Марикультура Чорного моря» у першу чергу дозволить:

• зменшити імпортозалежність внутрішнього ринку та забезпечити продовольчу безпеку країни за продуктовим сегментом «риба та рибопродукти»;

• зняти або ж зменшити промислове навантаження на екосистему Чорного моря, що є природним джерелом стратегічних запасів водних біоресурсів, які нині перебувають під загрозою виснаження, а деякі види - зникнення;

• запровадити технології комплексної глибинної безвідходної переробки морської біологічної сировини та забезпечити максимальне завантаження виробничих потужностей рибообробних та рибопереробних підприємств;

• здійснити модернізацію існуючих та створити низку нових марикультурних підприємств на основі запровадження високотехнологічного інноваційного виробництва з метою подальшого розвитку регіонального рибного господарства;

• через створення додаткових робочих місць забезпечити зайнятість населення та зменшити соціальну напругу приморських регіонів;

• створити та забезпечити функціонування єдиної системи відтворення промислово-коштовних видів гідробіонтів на основі інноваційного розвитку спеціалізованих репродуктивних підприємств (риборозплідників) з метою збереження й збільшення чисельності природних популяцій, одержання посадкового матеріалу для організації їх вирощування промисловим способом;

• розширити полікультурне виробництво морських біоресурсів, зокрема цінних видів риб, з метою підвищення ефективності біологічного потенціалу водоймищ;

• на належному рівні забезпечити моніторинг акваторій та здійснювати меліорацію узбережний екосистем;

• з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняної рибопродукції на зовнішньому на внутрішньому ринках запровадити сертифікацію її якості відповідно чинних стандартів ЄС та СОТ;

• розвинути вітчизняне виробництво екологічно безпечної продовольчої продукції, медичних препаратів, біологічно-активних добавок (БАД), косметичної гіппоалергенної продукції, кормів тощо;

• забезпечити надходження прямих іноземних та вітчизняних інвестицій в економіку приморських регіонів за рахунок покращення інвестиційної привабливості та формування сприятливого інвестиційного мікро- та мезосередовища тощо.

Список використаних джерел

1. Болтачев О.Р. Аналитический обзор современного состояния морского рыболовства и аквакультуры [Текст] / О.Р. Болтачев // Морской экологический журнал. - №4. Том 4. - 2007. - С.5-7.

2. Будниченко В.А. Рыболовство и производство аквакультуры в Украине и перспективы их развития [Текст] / В.А. Будниченко // Рибне господарство України. - №5. - 2011. - С. 56-61.

3. Михайлюк О.Л. Механізми активізації внутрішнього потенціалу розвитку приморських регіонів України / О.Л. Михайлюк // Науковий вісник. - 2014. - № 2. - С. 142-155.

4. Про внесення змін до Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» [Текст] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - №51. - 2009. - С. 756.

5. Скупський Р.М. Організаційно-економічні засади інноваційного розвитку промислового овочівництва в аграрних підприємствах: Монографія [Текст] / Р.М. Скупський. - Херсон: Грінь Д.С., 2013. - 442 с.

6. Кластери рибодобування, рибопереробки, аквакультури. Українські кластери

7. Державна цільова економічна програма розвитку рибного господарства України на 2012-2016 роки. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1245 від 23.11.2011 р.

8.Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 8 липня 2011 р. № 3677

9.Закон України «Про аквакультуру» від 8 вересня 2012 року № 5293-VI

10. Особенности Черного моря / [Електронний ресурс].

11. Державні підприємства, установи, організації, що належать до сфери управління Держрибагентства

12. Туркулова В.Н., Солодовников А.А., Крючков В.Г., Битютская О.Е. Результаты и перспективы исследований ЮгНИрО в области марикультуры / В.Н. Туркулова и др. // Труды ЮгНИРО. - Т.46. - 2008. - С.9-18.

13. Куликова Н. И. Разработка физиологических основ искусственного воспроизводства камбаловых и кефалевых рыб Азово-Черноморского бассейна // Эколого-физиологические основы аквакультуры на Черном море. - М.: ВНИРО, 1981. - С. 6-20.

14. Патин С. А. Марикультура в СССР // Рыбное хозяйство. - 1984. - № 12. - С. 7-8.

15. Серобаба И. И., Солодовников А. А., Золотницкий А. П. Современное состояние и перспективы марикультуры в Азово-Черноморском басейне (Украинское побережье) // Таврійський науковий вісник: Сучасні напрямки та проблеми аквакультури. - Вып. 7. - Херсон, 1998. - С. 340-349.

16. Серобаба И.И. Современное состояние и использование промысловых ресурсов Азово-Черноморского бассейна // Экологические проблемы Черного моря. - Одесса: ОЦНТЭИ, 1999. - С. 268-273.

17. Туркулова В. Н. Вклад ЮгНИРО в развитие аквакультуры в Украине // Рыбное хозяйство Украины (Специальный выпуск подготовлен по материалам Ш Международной научно-практической конференции: Морские технологии: проблемы и решения - 2004). - Керчь, 2004. - С. 154-164.

18. Сборник инновационный предложений Иеститута биологии южных морей им. А.О. Ковалевского НАН Украины / Л.Я. Татаренко, Ю.В. Баландина, И.Г. Макеева. - Севастополь, 2008. - 61 с.

19. Туркулова В. Н., Крючков В. Г., Золотницкий А. П. Приоритетные направления и мероприятия по развитию марикультуры в Азово-Черномор-ском бассейне. - Рукопись ЮгНИРО. - Керчь: ЮгНИРО, 2003. - 69 с.

Размещено на Allbest.ru