Глобальне інтелектуальне лідерство: сутність, форми прояву та індикатори

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глобальне інтелектуальне лідерство: сутність, форми прояву та індикатори

Каленюк І.С.

доктор економічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України

В статті охарактеризовано прояви та основні індикатори інтелектуального лідерства в сучасному глобалізованому світі. Визначено основні форми його прояву інтелектуального лідерства та проаналізовано основні рейтинги, які визначають місце національної економіки та її конкурентоспроможність.

Ключові слова: лідерство, інтелектуальне лідерство, форми прояву лідерства, рівні реалізації лідерства.

The article describes the manifestations of intellectual leadership in today's globalized world. The main forms of its manifestation intellectual leadership and analyzes the main ratings, which determine the position of the national economy and its competitiveness.

Keywords: leadership, intellectual leadership, forms of leadership, implementation of leadership.

В статье охарактеризованы проявления и основные индикаторы интеллектуального лидерства в современном глобализированном мире. Определены основные формы проявления интеллектуального лидерства и проанализированы основные рейтинги, которые определяют место национальной экономики и ее конкурентоспособность.

Ключевые слова: лидерство, интеллектуальное лидерство, формы проявления лидерства, уровни реализации лидерства.

Загальна постановка проблеми. Загострення конкурентної боротьби на всіх рівнях, швидка зміна конкурентних позицій, значне розшарування конкурентного середовища та зміна основ ведення конкурентної боротьби - все це супроводжує перехід до нового світового устрою, що ґрунтується на знаннях. Посилення залежностей між економіками світу потребує напрацювання нових методів управління для забезпечення високих конкурентних позицій.

На перший план в сучасному світі виходять нові інструменти та методи конкурентної боротьби. В сучасних високо конкурентних умовах важливим завданням для країн світу стає не просто досягнення економічного розвитку, а й - досягнення лідерських позицій. Виявлення лідерства стає важливим на рівні компаній та національних економік. В сучасному контексті суттєво змінюється і розширюється розуміння лідерства. Лідерство стає елементом процесу управління колективом та, як засвідчує практика, все більше переходить у площину економічного аналізу на різних рівнях суспільного устрою.

Формування нового глобального устрою відбувається разом з виокремленням нових чинників та факторів конкурентоспроможності компанії чи країни. Причому ці чинники пов'язані не просто з людськими ресурсами, в основі їх знаходиться інтелектуальна діяльність, її результати у вигляді новітніх досягнень і технологій та їх застосування. Вагомість інтелектуальної складової лідерства набуває нового сенсу в сучасних умовах та потребує дослідження на сучасному етапі розвитку світо- господарських зв'язків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання лідерства виступають актуальною темою досліджень великої кількості науковців різних напрямів науки та практики. Так, загальні питання лідерства розглядалися в роботах Ф.Бейлі, Б.Басса, К.Бланшара, Дж.Блонделя, Н.Газзарда, Р.Дафта, Р.Іреланда, Д.Каца, В.Кременя, О.Нес- тулі, Ф.Селзніка, Р.Стогділа, Ке Де Врі, Х.Оуена, Ходжсона та інших. Питання політичного лідерства стали центром уваги Л.Едінгера, В.Ле Віна, І.Гладуняка, Л.Гонюкової та інших. Організаційне лідерство розглядається в роботах П.Сенге, Філоновича, М.Пірена, О.Лукашевої. Проте, складність, багатоаспектність поняття лідерства залишають науковцям ще значний простір для наукового пошуку. Потребує переосмислення роль лідерства та форми його прояву в сучасних умовах загострення конкуренції в складному взаємопов'язаному і глобалізованому світі. Безумовно, однією з найцікавіших в науковому сенсі проблем є дослідження прояву такого феномену як інтелектуальне лідерство.

Метою роботи є дослідження прояву інтелектуального лідерства в глобалізованому світі, аналіз основних індикаторів інтелектуалізації економіки.

Виклад основного матеріалу. В сучасному світі формуються нові виклики сучасної глобалізації, зумовлені надзвичайним загостренням та ускладненням конкуренції, становленням суспільства знань, поширенням ІКТ. Це призводить до перегляду державної політики стосовно можливостей національної економіки та основ її конкурентоспроможності. Аналізуючи світові тенденції можемо відмітити, що на світовій арені найбільш впливовими є ті країни, що стають флагманами глобальних процесів. Вихід на лідерські позиції завжди пояснюється умовами, створеними в межах цих країн. Причому однією з ключових рис лідерства стає реалізація можливостей змін в умовах становлення економіки знань. Так, Г.Оуен,

В. Ходжсон та Н.Газзард зазначають, що суть лідерства в спробах людини кинути виклик навколишній дійсності та змінити її [12]. В свою чергу П.Сенге визначає лідерство як інструмент розвитку потенціалу та побудови спільноти [15].

Сьогодні формується особливий світ в рамках якого проявляється особистісне, державне, підприємницьке, міжнародне, ситуативне, політичне, технологічне та інші форми лідерства, що зумовлено складністю та багатогранністю цього поняття лідерства. Особливий інтерес викликає виокремлення феномену інтелектуального лідерства, його сутності, чинників, форм прояву на різних рівнях.

Варто відмітити, що в умовах становлення постіндустріального суспільства аксіомою вже вважається визнання того факту, що проривний розвиток країн та окремих суб`єктів (корпорацій, університетів та ін.) забезпечується не стільки наявністю ресурсів, скільки технологіями їх використання, у тому числі і з метою продукування якісно нових продуктів та послуг. Вирватися у світові лідери та втримати лідерські позиції вдається тим країнам, які докладають значні зусилля щодо розвитку свого інтелектуального потенціалу та його реалізації в економіці. В основі високих значень показників та динаміки розвитку таких країн, як Німеччина, Японія, Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Ісландія, Фінляндія та ін., лежать значні інвестиції в наукові дослідження і розробки, реалізація їх результатів у продукції і послугах, що виробляються, а також в якісних змінах у сферах життєдіяльності. У сучасному світі краї- на-лідер - це насамперед інтелектуальний центр, який є інтегратором, ініціатором і організатором активних дій.

Аналізуючи досягнення цих країн можна відмітити, що глобальний вплив забезпечується завдяки реалізації можливостей. До них відносимо розвиток інтелектуального капіталу та результативність інтелектуальної діяльності. При цьому результати отримання високих позицій частіше всього не мають безпосереднього економічного змісту, але, безумовно, стають підставами для більших економічних винагород у подальшому, що підвищує конкурентні переваги, змінює глобальну диспозицію країн та зони їх впливу.

Виділяються певні типи лідерства, які проявляються на різних рівнях [10]. Можемо відмітити, що на глобальному рівні проявляються всі форми лідерства. Так, індивідуальне лідерство може ставати причиною лідерства організаційного і навпаки. Те ж саме стосується лідерства на національному рівні.

Економічна сутність лідерства найбільшою мірою виявляється на рівні організацій, які намагаються встановити контроль над ринком, регіоном та ін. Ці прояви були охарактеризовані ще в рамках теорії ринкової влади С.Хаймера. В економічній науці забезпечення організаційного лідерства можливе як на основі внутрішніх процесів, адже воно формується «на всіх рівнях організації» (К.Бланшар) [8, с.32], так і у формі протидії зовнішнім чинникам. На думку М. Ке де Врі лідерські організації дуже чутливі до навколишнього середовища. Саме тому вони згуртовані, мають сильну структуру, спільне бачення світу та систему мислення. Вони «є прихильниками розподіленого лідерства, заохочуючи лідерство на всіх рівнях організації. Підтримують постійні інновації, які є джерелом організаційного життя. Заохочують оптимістичний настрій співробітників, продукують культуру навчання, реальності помилок, сприйняття різностороннього мислення та дій. Продукують наявність системної перспективи, формування синергетичного ефекту» [11, С.80-82].

В рамках організаційного лідерства перші позиції на ринку займають транснаціональні компанії, які досягають переваг перед іншими учасниками ринку завдяки великій географічній зоні ведення бізнес-діяльності, зменшення транзакційних витрат, можливостям акумуляції ресурсів приймаючих країн (природних, людських, науково-технічних тощо). Таким чином, формування лідерських позицій транснаціональних компаній є і процесом і результатом, що передбачає створення міжнародних комплексів і здійснення впливу не тільки на економіку окремих країн, а і на загальний стан світової торгівлі в цілому. За оцінками експертів ТНК контролюють більше 50% світової торгівлі та майже 70% зовнішньої торгівлі.

На сучасному етапі розвитку оцінка ефективності діяльності компаній здійснюється виданням Forbes, в межах якого визначається рейтинг транснаціональних компаній за основними результатами діяльності. Так, за 2014 рік цей рейтинг включає велику кількість ТНК, серед яких компанії Китаю та США впевнено тримають перші позиції [3]. Оцінка діяльності ТНК проводиться за основними показниками економічної успішності: оборот, прибуток, активи та капіталізація. Відповідно до рейтингу основні позиції займають компанії, які працюють в сфері банківських послуг, енергетичному секторі та компанії, що займаються розробкою ви- сокотехнологічної продукції (машино та автомобілебудуванням, працюють в сфері ІКТ та ін.).

Рівень конкурентоспроможності країни визначається її можливостями до реалізації її потенціалу. Важливість інтелектуального потенціалу для забезпечення конкурентоспроможності виражається через інноваційну політику. Інновації стають формою прояву інтелектуалізації економіки. Відповідно до цього формується нова теорія, що ґрунтується на «вартості, створеної знаннями» (knowledge-value), представлена у працях Т.Сакайя. З його точки зору «.. .ми вступаємо в новий етап цивілізації, на якому рушійною силою є цінності, створені знаннями» [14].

Розуміння інтелектуального потенціалу як основи формування економіки майбутнього проявляється через формування великої кількості рейтингів та індексів. Існує близько 20 індексів, які оцінюють рівень інтелектуалізації економіки країни. Серед них Global Innovation Index, Global Talent Competitiveness Index, Human Development Index, Індекс рівня освіченості країн світу, The Social Progress Index, The Bloomberg Innovation Index, The Legatum Prosperity Index, Satisfaction with Life Index, Academic Ranking of World Universities, Webometrics ranking of world's universities, Звіт Світової Організації Торгівлі, рейтинг країн за кількістю патентів, рейтинг країн за кількістю користувачів Інтернету, рейтинг країн за кількістю користувачів мобільними телефонами, рейтинг країн за рівнем експорту високотехнологічної продукції та ін.

Країни, що знаходяться в авангарді світу демонструють креативну перебудову, що стає платформою для формування успішного суспільства та процвітаючої нації. Підтвердження цього знаходимо в дослідженні Індексу людського розвитку (Human Development Index), в межах якого досліджується три складові: здоров'я та тривалість життя; освіта та доступ до неї; рівень життя, оцінений через ВНД на душу населення за паритетом купівельної спроможності (ПКС) в доларах США. Країни, що маються дуже високий рівень людського розвитку представлені самими розвиненими країнами світу (табл.1). Як видно з таблиці 1, перша десятка рейтингу представлена країнами з високим рівнем розвитку, що знаходяться в авангарді світових економічних процесів.

Окрім того, і узагальнюючі системи рейтингу- вання як індекс глобальної конкурентоспроможності, індекс соціального прогресу, індекс процвітання, звіт Світової Організації Торгівлі тощо тією чи іншою мірою включають індикатори, що характеризують результативність інтелектуальної діяльності країни, що слугує підтвердженням тези пор виключну важливість інтелектуальної складової в сучасному світі.

Таблиця 1.

ТОП-10 країн за рівнем людського розвитку, 2014 [5]

Таблиця 2.

Показники діяльності у високотехнологічному секторі [1]

Так, одним з важливих показників, що визначається в межах дослідження World Development Indicators, є рейтинг експорту високотехнологічної продукції. За загальноприйнятими стандартами до високотехнологічної продукції належить продукція в складі вартості якої частка науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт становить не менше ніж 3,5%. Об'єми торгівлі високотехноло- гічною продукцією таким чином виступають показовим результативним індикатором рівня інтелектуальної діяльності кожної країни (табл.2).

Показники діяльності в секторів високотех- нологічної продукції свідчать про потенціал, накопичений в країнах та перспективні тенденції майбутнього розвитку. Це відображається в межах звіту World Intellectual Property Organization, де аналізується патентна активність країн і аналізується кількість патентних заявок як від резидентів країн, так і від нерезидентів. Отже, досліджуються як внутрішні можливості, так і зовнішні джерела інтелектуалізації економіки (табл.3).

Аналізуючи показники патентної активності варто відмітити, що прослідковується значний розрив країн-лідерів за патентною активністю. Так країни-лідери за кількістю заявок, Китай та США, мають значно більшу кількість заявок ніж інші країни, що включені до ТОП-10. При цьому сума всіх заявок в країнах з третього місця до десятого становить лише 73% від суми заявок США та Китаю. Якісна структура заявок Китаю та США мають відмінність в кількості заявок від резидентів та нерезидентів. Якщо в Сполучених Штатах Америки приблизно рівна кількість заявок як від резидентів, так і від нерезидентів, то в Китаї заявки від резидентів переважають заявки від нерезидентів майже на 60% [2]. В самому ж Китаї кількість патентів та патентних заявок має тенденцію до збільшення, щороку в середньому на 17%. При аналізі патентної активності корпорацій знов підтверджується перевага розвинених країн на ринку патентів (табл.4)

Таблиця 3.

Рейтинг країн світу за кількістю патентів [2]

Таблиця 4.

Патентна активність корпорацій (2012) [6]

інтелектуальний лідерство національний конкурентоспроможність

Як бачимо з таблиці 4, найбільшу патентну активність проявляють компанії з Китаю та Японії, оскільки тільки за 2012 рік сумарна кількість патентів їх найбільших корпорацій становить близько 13 тис.

Рівень реалізації потенціалу країн, структури їх торгівлі, спрямованості розвитку знаходить відображення у глобальних рейтингах, які враховують вищезазначені показники. Наприклад, у визначенні глобального інноваційного індексу (Global Innovation Index), який досліджує інноваційні витрати країн світу та їх інноваційну ефективність. Аналізуючи інноваційну активність країн можемо відмітити, що основними гравцями на ринку інновацій є знов таки висо- корозвинені держави (табл.5)

Як бачимо з таблиці 5 більшість країн ключових інноваторів сконцентровано в Європі. З 20 провідних країн світу за рівнем інновацій 12 розташовано в Європі, що становить 60% від даної двадцятки. І лише 6 країн (30%) представляють Азію. Така концентрація інноваційно розвинених країн пояснюється виваженою державною політикою та зосередженістю на розвитку внутрішніх можливостей.

Для більш комплексного аналізу варто розглянути цей показник за його складовими та регіональним розрізом, що дає можливість оцінити глобальну інноваційну структуру (табл.6).

Як бачимо з таблиці 6 провідні країни світу формують досить гармонійну політику підтримки інтелектуальної складової економіки та забезпечення її інноваційності. При цьому аналіз цих показників за регіонами показує досить значний розрив. Так, в країнах Африки, Латинської Америки та Західної Азії показники інноваційності досить низькі. Аналіз засвідчує наявність значних диспропорцій в розвитку регіонів за показником інноваційної діяльності. Проте це не виключає можливостей до розвитку в країнах з нижчим рівнем розвитку.

Таблиця 5.

Глобальний індекс інновацій [4]

Таблиця 6.

ГІІ провідних економік та регіональних груп [4]

Зведений аналіз показників різноманітних світових рейтингів дозволяє зробити висновок, що країни з найвищими показниками розвитку людського потенціалу, фінансування науково-дослідних робіт, торгівлі високотехнологічною продукцією та послугами стають відповідно світовими локомотивами розвитку. Саме від нових технологій, ефективності їх реалізації, людського потенціалу залежать темпи та результативність розвитку, місце країни на світовій арені. Якщо в 50-х роках минулого століття розвиток країни залежав від нових технологій лише на 38%, а вже в 90-х - на 65% [16, с.143]. При цьому простежується і залежність між загальним рівнем розвитку крани, рівнем ефективності інтелектуальної діяльності та соціальним розвитком країн. Лідерами рейтингів рівня освіченості чи соціального прогресу стають країни, які належать до групи ключових інноваторів [13; 15].

Проведене дослідження стає підтвердженням ключової тенденції сучасного світогосподарського розвитку - широкої інтелектуалізації виробництва і торгівлі, пріоритетного розвитку науки, поширення складної розумової праці [9, с.15]. Саме це формує центри розвитку світової цивілізації і стає передумовою формування суспільства, заснованого на знаннях.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Зростання актуальності проблеми інтелектуального лідерства на сучасному глобальному середовищі пов'язане як із загостренням конкуренції, так і з ускладненням структури глобальної економіки та чинників її розвитку. Відбувається ускладнення природи лідерства, що знаходить свій прояв у різних формах діяльності та реалізується на різних рівнях економічної активності. Це підтверджується, з одного боку, піднесенням ролі інтелектуальних ресурсів в досягненні лідерських позицій за різноманітними критеріями економічного та інноваційного розвитку, а з іншого, інтелектуальна діяльність стає самостійною сферою глобальної конкуренції. Доведено вагомість інтелектуальної складової практично у всіх світових рейтингах та індексах, що підтверджує зростання ролі інтелектуальних ресурсів на всіх рівнях світо- господарському розвитку.

Разом з тим, проблема реалізації інтелектуального лідерства залишає великий простір для подальшого аналізу як з точки зору виявлення кількісних залежностей та ролі інтелектуальних чинників, так і в контексті поглибленого дослідження чинників та механізмів досягнення лідерства за допомогою накопичення та реалізації інтелектуальних ресурсів.

Посилання

1. Europa statistic, available at: http://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/High-tech_statistics.

2. Eurostat. available at: http://ipstats.wipo.int/ipstatv2/keysearch.htm?keyId=221.

3. Forbes. Електронний журнал. Режим доступу:http://www.forbes.com/global2000.

4. Global innovation index available at: https://www.globalinnovationindex.org/content/page/gii-full-report-2015/.

5. Human Development Report, available at: https://issuu.com/undp/docs/Mr14-report-en/1?e=3183072/9245907.

6. WIPO IP Facts and Figures, WIPO, available at: http://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/statistics/943/wipo_ pub_943_2013.pdf.

7. World Intellectual Property Indicators [Електроннийресурс] Режимдоступу: http://www.wipo.int/edocs/pubdocs/ enMipo_pub_941_2014.pdf.

8. Бланшар К. Лидерство: к вершинам успеха / К.Бланшар - СПб.: Питер, 2008. - 368с.

9. Глобальное экономическое развитие: тенденции, асимметрии, регулирование: монография/ (Д.Лукьяненко, В.Колесов, А.Колот, Я.Столярчук и др.); под. науч.ред.профессоров Д.Лукьяненко, А.Поручника, В.Колесова. - К.: КНЭУ, 2013. - 466с. - С.15

10. Каленюк И., Цымбал Л. Природа лидерства в современных условиях / Каленюк И.С., Цымбал Л.И. // Экономическая теория. - 2015. - №2. - С.86-98.

11. Кэ де Ври Манфред. Мистика лидерства. Развитие эмоционального интеллекта / Манфред Кэ де Ври. - М.: Альпина Паблишерз, 2003. - 311с.

12. Оуэн Х. Призвание - лидер: полное руководство по эффективному лідерству / Х.Оуэн, В.Ходжсон, Н.Газзард. - Днепропетровск: Баланс Бизнес Букс, 2005. - 384с.

13. Рейтинг стран мира по уроню социального прогресса 2015 года.[Електронний ресурс] Режим доступу: http://gtmarket.ru/news/2015/04/10/7126.

14. Сакайя Т. Стоимость, создаваемая знаниями, или история будущего // Новая индустриальная волна на Западе: Антология / Под ред. В.Л.Иноземцева. - M.: Academia, 1999. - С.337-371.

15. Сенге П. Танец перемен: новые проблемы самообучающихся организаций / Сенге П., Клейнер А., Робертс Ш., Росс Р.Б., Смит Б.Дж.. - М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2003. - 624с.

16. СЭВ: наука - производство - сотрудничество. Пути к технологическому сотрудничеству (тенденции 80-х годов) / отв. ред. Ю. С. Ширяев. - М.: Наука, 1990. - 224с.

Размещено на Allbest.ru