Економічний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Методи і прийоми економічного аналізу

1.1 Порівняння

1.2 Деталізація

1.3 Групування

1.4 Ряди динаміки

1.5 Середні та відносні величини

1.6 Графічні методи

1.7 Елімінування

1.8 Регресійний аналіз

2. Практичне застосування аналітичних розрахунків з прийомів та способів економічного аналізу

2.1 Прийом порівняння

2.2 Прийом групування

2.3 Прийом динамічні ряди

2.4 Прийом середніх величин

2.5 Прийом елімінування

2.6 Регресійний аналіз

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

економічний регресивний ринковий графічний

У нових умовах формування ринкових відносин, функціонування підприємств із різними формами власності необхідно шукати нові шляхи підвищення ефективності суспільного виробництва, а також уміло використовувати економічні методи керування підприємством.

У цьому зв'язку зростає роль економічного аналізу, що є функцією керування. Такий аналіз дозволяє одержати нові характеристики досліджуваного об'єкта дослідження і застосувати обґрунтоване управлінське рішення, що веде до досягнення мети об'єкта.

В сучасних умовах необхідна система знань про основи економічного аналізу господарської діяльності, його методах і методології, вміти використовувати економіко-логічні й економіко-математичні методи і моделі при вивченні економічних процесів, що відбуваються на виробничих підприємствах, навчитися методики аналізу головних показників, що характеризують господарську діяльність підприємства, з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Це дозволить освоїти методику і методологію побудови аналізу і використання у своїй практичній діяльності моделей об'єкта дослідження, а також придбати навички практичної роботи з ними, направити творчу думку на удосконалювання організації і методики економічного аналізу відповідно до вимог теорії і практики ринкового господарства.

Володіння прийомами і методами економічного аналізу створює підґрунтя для розвитку їх економічного мислення, набуття здатності сприймати економічні процеси, що відбуваються на підприємствах (а також в інших об'єктах управління) у всій їх багатогранності і взаємозумовленості.

Це особливо важливо в умовах розвитку і поглиблення ринкових засад в нашій економіці, які об'єктивно ускладнюють завдання у сфері прийняття управлінських рішень на кожному підприємстві, на кожному об'єкті управління.

1. Методи і прийоми економічного аналізу

1.1 Порівняння

В економічних дослідженнях широке поширення одержав спосіб порівняння. Він являє собою оцінку й аналіз об'єкта, що досліджується, через аналогічні об'єкти (логічно порівнянні, але різнорідні за економічним змістом). Тобто порівняння як метод спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника (невідомого) з іншими (відомими) показниками з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними.

Використання в економічному аналізі різних типів порівнянь (в залежності від обраної бази) дозволяє вирішувати різноманітні аналітичні задачі.

Використовують такі типи порівняннь в економічному аналізі:

1. Порівняння планових і фактичних показників, оцінка виконання плану та його обґрунтованості.

2. Порівняння фактичних показників з нормативними, оцінка ефективності використання ресурсів.

3. Порівняння фактичних показників з аналогічними показниками минулих років. Виявлення тенденцій і закономірностей розвитку економічних процесів.

4. Порівняння показників підприємства, що аналізується, з аналогічними показниками передового підприємства. Вивчення передового досвіду та пошук резервів підвищення ефективності виробництва.

5. Порівняння пов'язаних між собою показників за ряд періодів. Виявлення форми та напрямку зв'язку між показниками.

6. Зіставлення аналогічних показників за квартали. Виявлення рівномірності формування показника за період, що вивчається.

7. Порівняння показників підприємства із середньогалузевими. Вивчення загальних показників та специфічних факторів, які впливають на результати діяльності підприємства.

Вибір об'єкта для порівняння дуже впливає на кінцеві оцінки. Тому для зіставлення треба брати такі об'єкти, які б дали змогу зробити глибоку і зважену оцінку предмета або явища, що вивчаються.

Порівняння може дати позитивні результати за умови, що порівнюються предмети, явища, показники, які можна зіставити. Тому порівнянність - одна із суттєвих проблем економічного аналізу. Щоб показники були порівняними, застосовують такі допоміжні прийоми:

- нейтралізація цінового фактора (перерахунок показників обсягу в однакову оцінку);

- нейтралізація можливих кількісних відмінностей (різні обсяги виробництва);

- нейтралізація відмінностей в структурі (наприклад, розрахунок індексів фіксованого складу);

- використання при порівнянні однакових періодів часу;

- розрахунок порівнюваних показників за єдиною методикою;

- виключення інших відмінностей в умовах роботи кількох підприємств.

Для нейтралізації впливу фактора обсягу виробництва перераховують планове значення фактора, що корелює, виходячи з фактичного обсягу виробництва.

Нейтралізація впливу фактора обсягу та структури випуску продукції на її собівартість

Як база для порівняння можуть використовуватися:

- показники минулих років;

- бізнес-планові і нормативні значення;

- досягнення науки і передового досвіду;

- рівні показників найближчих конкурентів;

- середні показники об'єктів дослідження в територіальному розрізі;

- варіанти управлінських рішень;

- теоретично максимально можливі, потенційні і прогнозовані показники тощо.

Дуже змістовними є порівняння рівнобіжних і динамічних рядів, що дозволяють виявити форму й особливості взаємозв'язків між показниками. Так, зростання виручки від продажів при одночасному зростанні середньої за той самий період вартості обладнання призведе до росту їхньої фондовіддачі тільки в тому випадку, якщо ріст вартості активної частини основних виробничих фондів буде відбуватися більш повільними темпами. Вертикальні порівняння дозволяють вивчити структуру явищ і процесів і тенденції в їхній зміні.

Цікаві багатомірні порівняння в аналізі, коли зіставляються кілька показників (часом широке їхнє коло) за декількома об'єктами. Багатомірні порівняння використовуються для комплексної оцінки результатів діяльності при конкурентних зіставленнях з метою встановлення фінансових ризиків. Для таких порівнянь розроблені і використовуються на практиці спеціальні алгоритми.

Роль порівнянь в економічному аналізі визначається тим, що цей спосіб дозволяє досягти ряду важливих цільових настанов, наприклад, таких, як:

- оцінка ходу виконання поточних і перспективних бізнес-планів,

- наявних можливостей економії ресурсів,

- вибору оптимальних варіантів рішення,

- оцінка ступеня бізнес-ризиків.

1.2 Деталізація

Більшість показників, що характеризують роботу підприємств - підсумкові. В них взаємознищуються від'ємні та додатні відхилення. Розкладання підсумкових показників дає змогу побачити суттєві відмінності та різноманітність первісних показників. Тому виникає потреба йти від загальних показників до деталізованих, послідовно розчленовуючи загальні показники на складові. Такий аналітичний прийом називають деталізацією.

При проведенні аналізу тією або іншою мірою деталізуються всі загальні показники, які характеризують діяльність підприємства. Проте це не означає, що в кожному випадку проводиться глибока деталізація за кожним показником або фактором. З метою зменшення трудомісткості аналізу застосовують принцип головної ланки, який дає змогу із всієї сукупності інформації виділити найбільш важливу, яка і піддається достатньо глибокій деталізації. Насамкінець слід зауважити, що деталізація є не що інше, як одна із форм прояву аналітичтого методу.

Метод деталізації полягає в розділенні показників, що характеризують досліджуваний об'єкт, на складові з метою їх ретельного вивчення, аналізу та синтезу. Потреба в цьому методі викликана тим, що загальні показники можуть нівелювати, згладжувати окремі позитивні та негативні відхилення, оскільки вони представлені здебільшого у вигляді сум, добутків, середніх, відносних величин.

Деталізація широко застосовується в наукових дослідженнях і на практиці, особливо в аналізі господарської діяльності. У поєднанні з іншими методами аналізу вона дає змогу всебічно оцінити явище та виявити фактори впливу на нього. Деталізація поглиблює аналіз і сприяє багатоцільовому використанню його результатів.

Деталізацію в економічному аналізі доцільно проводити за такими напрямами:

- місце здійснення господарських операцій (структурні виробничі підрозділи тощо);

- центр відповідальності;

- склад і структура досліджуваного явища (галузі виробництва, види продукції, категорії працівників та ін.);

- фактори, які впливають на формування досліджуваного об'єкта;

- якісні ознаки;

- часові ознаки;

При формуванні факторних моделей використовуються такі прийоми способу деталізації:

- подовжень (заміна одного або декількох параметрів вихідних моделей на суму однорідних факторів);

- нарощення (множення чисельника і знаменника на одне і теж значення нового параметра);

- скорочень (поділ чисельника і знаменника вихідної моделі на одне і теж значення нового параметра або фактора);

- комбінований (послідовна комбінація перерахованих вище способів).

1.3 Групування

Економічні явища та процеси характеризуються великою кількістю первинних даних, які відображають ці явища та процеси. Щоб використовувати для аналітичних висновків сукупність первинного матеріалу, необхідна відповідна систематизація первинних даних. Одним із видів такої систематизації є групування, тобто зведення первинних даних в однорідні групи.

Групування є одним з найпоширеніших прийомів економічного дослідження. Групуванням називають розподіл багатьох одиниць об'єкта спостереження на якісно однорідні групи за певними суттєвими для них ознаками.

Можна виділити такі різновиди задач, які розв'язуються способом групувань:

- визначення соціально-економічних типів явищ;

- вивчення структури явищ та структурних зрушень, які відбуваються в них;

- визначення зв'язків та залежностей між явищами.

Розв'язуються ці задачі за допомогою типологічних, структурних та аналітичних групувань відповідно.

Типологічні групування використовуються для розчленування всієї сукупності первинних даних суцільного або вибіркового спостереження на однорідні якісні групи чи класи. Прикладами типологічних групувань можуть бути групи населення за родом діяльності, групи підприємств за фор мами власності.

Структурні групування дають змогу вивчати внутрішню будову показників, співвідношення в них окремих частин. Структурні групування, як показує сама назва, використовують в аналізі структури активів чи пасивів балансу підприємства, структури випущеної продукції, основних виробничих фондів, класифікації устаткування за терміном експлуатації

Аналітичні (факторні) групування використовуються для визначення наявності, напрямку та форми зв'язку між показниками, що вивчаються. За характером ознак, на яких базуються аналітичні групування, вони можуть бути якісними (коли ознака не має кількісного виразу) або кількісними. Прикладом аналітичного групування можуть бути дані щодо залежності рівня плинності робочої сили на промислових підприємствах від рівня середньомісячної заробітної плати одного працівника

Групування складають здебільшого за таким алгоритмом:

- визначення цілі аналізу;

- збирання необхідних даних щодо всієї сукупності об'єктів;

- ранжирування сукупності за вибраною для групування ознакою;

- оцінка крайніх варіантів факторної ознаки;

- визначення кількості груп у групуванні;

- визначення розміру рівновеликого інтервалу;

- визначення середньогрупових показників за різними ознаками;

- аналіз отриманих середніх величин та визначення направлення дії факторних показників на результативний.

Під час складання структурних і факторних групувань важливу роль відіграє визначення інтервалів групувань, тобто проміжків між найменшим і найбільшим значеннями ознак у кожній групі. Інтервали можуть бути закритими (з визначенням верхньої та нижньої границь) і відкритими, коли визначено тільки одну границю.

Правильне групування інформації дає можливість вивчити взаємозв'язок між показниками, глибше розібратися в сутності досліджуваних явищ, систематизувати матеріали аналізу, визначити головне, характерне, типове.

Групування можна вважати першим кроком кореляційного аналізу, оскільки останній передбачає попереднє встановлення наявності зв'язків між досліджуваними явищами, визначення суттєвих ознак (факторів) та напрямів їхнього впливу.

1.4 Ряди динаміки

Для аналізу зміни економічних явищ і процесів за певний період широко використовуються ряди динаміки.

Рядом динаміки називають часову послідовність значень економічних показників. Це хронологічні ( моментні ) або часові ( інтервальні ) ряди значень показника, які дають змогу аналізувати особливості розвитку того чи того економічного явища. Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами.

Аналіз динамічних рядів уможливлює виявлення низки закономірностей і тенденцій, які виявляються в досліджуваному явищі. За допомогою рядів динаміки можна одержати такі дані:

- інтенсивність зміни досліджуваних показників (зростання, зменшення, стабільність);

- середній рівень показника і середню інтенсивність змін;

- тенденції щодо зміни показників.

Ряд динаміки складається з двох елементів: моментів часу (або дат) та самих даних, що називаються рівнями ряду.

Висновки, однак, можливі, якщо дотримано основні умови застосування прийому порівняння взагалі і, зокрема, побудови рядів динаміки, - порівнянності всіх величин, що входять у ряди динаміки. Робота зі зведення рядів динаміки до порівнянного виду є тим складнішою, чим більший часовий період охоплює аналізований масив інформації.

Для повнішої характеристики змін і тенденцій у динаміці використовуються такі додаткові показники: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення одного відсотка приросту.

Абсолютним приростом називається різниця між наступним та попереднім рівнями ряду динаміки (х' - х°).

Темпом зростання називається відношення наступного рівня до попереднього або до будь-якого іншого рівня, що його взято за базу порівняння (х': х°).

Темпом приросту називається відношення абсолютного приросту до базисного рівня [(х' - х°) : х°]. Темп приросту може бути розрахований як різниця між темпом зростання та одиницею (або 100%).

Абсолютне значення одного відсотка приросту розраховується як відношення абсолютного приросту до темпу приросту, який виражений у відсотках.

Усі ці показники можна обчислювати базисним і ланцюговими способами. За базисного способу всі зміни обчислюються стосовно початкового показника, узятого за базисний. За ланцюгового способу зміна кожного наступного показника обчислюється стосовно попереднього. Темпи зростання та приросту можна обчислювати в коефіцієнтах (базисний показник береться за одиницю) або у відсотках (базисний показник береться за 100).

Рядами динаміки часто користуються економісти-аналітики. У наведеному вище прикладі розглядався динамічний ряд тільки за одним показником. Але аналітичні висновки бувають глибшими і повнішими, коли використовується система динамічних рядів, тобто побудова рядів динаміки зі взаємозв'язаними показниками. Так, наприклад, якщо на підприємстві збільшились витрати від браку, доцільно скласти динамічні ряди взаємозв'язаних показників, аналіз яких уможливить виявлення причин цього небажаного явища. У зв'язку із широким застосуванням рядів динаміки в процесі аналізу необхідно пам'ятати, що достовірні висновки можна одержати, тільки дотримуючись основних правил складання таких рядів, а саме:

- правильний вибір періоду динамічного ряду ( наприклад, на підприємстві змінилася номенклатура виробів, то включення в один ряд періодів з різною номенклатурою випуску може дати хибне уявлення про динаміку);

- включення в ряди динаміки однорідних показників;

- обґрунтований вибір тривалості інтервалу (дуже малі інтервали можуть ускладнити обробку ряду, а надмірно великі - призвести до усереднення відхилень і спотворення дійсної тенденції змін);

- порівнянність оцінок та інших досліджуваних показників;

- безперервність динамічного ряду, тобто недопущення пропусків певних періодів.

1.5 Середні та відносні величини

З описових кількісних засобів аналітичного дослідження значного поширення набуло використання середніх та відносних величин.

Середні величини (прості арифметичні, зважені арифметичні, середні хронологічні, середні геометричні, середні гармонічні, середні квадратичні) використовуються в аналізі для узагальнюючої характеристики масових однорідних показників (середня заробітна плата робітника, середня чисельність працівників, середня ціна реалізації тощо). Через середню величину характеризують загальний рівень ознаки, що аналізується, коли вона схильна до значних коливань. Обов'язковою умовою для використання способу середніх величин є якісна однорідність сукупності явищ та фактів, що вивчаються.

Під час обчислення середніх величин необхідно враховувати, що вони поділяються залежно від поставлених цілей на дві групи:

– прості середні, обчислені без урахування значущості кожного елемента в загальній сукупності;

- зважені середні, в яких враховано вагу (значущість) досліджуваних елементів.

Найбільш простою є середня арифметична, яка обчислюється простим діленням суми окремих значень ознак на їхню кількість.

Необхідно обчислити середню ціну закуплених матеріалів. Однак така середня не дає дійсного значення ціни для загальної сукупності заготовлених матеріалів, оскільки в ній не враховано розмірів партій матеріалів. Точніше уявлення про середню ціну дає зважена середня арифметична.

Середня гармонічна тісно пов'язана із середньою арифметичною і обчислюється як відношення суми ознак до суми добутків цих ознак на обернені значення варіант.

Використання середньої гармонічної є найбільш зручним у тому разі, коли невідомі абсолютні значення досліджуваних ознак.

Середня квадратична обчислюється добуванням квадратного кореня з частки від ділення суми квадратів окремих значень досліджуваної ознаки на їхню кількість.

Середня квадратична здебільшого використовується для обчислення середнього квадратичного відхилення.

Найчастіше в економічному аналізі використовується середня хронологічна, яка характеризує середній рівень рядів динаміки.

Характерним прикладом використання середньої хронологічної є обчислення середнього залишку оборотних коштів.

Середня геометрична обчислюється добуванням кореня п-го ступеня із добутку значень ознак, що аналізуються.

Середня геометрична використовується для обчислення середніх темпів зростання під час аналізу динамічних рядів.

Важлива роль середніх величин в аналізі економічних явищ і процесів пояснює підвищені вимоги до їх використання. Наукову обґрунтованість використання середніх величин забезпечують такі умови:

- обчислення середніх величин для всього кола досліджуваних явищ або принаймні для їх найбільш типової частини. Порушення цього правила спотворює характер узагальнення явища;

- забезпечення однорідності явищ, для яких обчислюються середні величини.

Поряд із середніми величинами широкого застосування в економічному аналізі набули відносні величини, які мають певні переваги перед величинами абсолютними. Останні служать, як правило, для розрахунку відносних величин, за допомогою яких можна проаналізувати рівень виконання планових завдань або нормативів, динаміку явищ, що розвиваються, структурні зміни, зробити коефіцієнтний аналіз. Однією з найважливіших властивостей відносних величин є те, що вони нейтралізують відмінності абсолютних величин та уможливлюють порівнювання таких явищ, абсолютні показники яких не надаються до безпосереднього порівнювання.

Відносними величинами називають величини, що виражають кількісні відношення між соціально-економічними явищами. Їх отримують діленням однієї величини на іншу. Здебільшого відносні величини є відношенням двох абсолютних величин.

Величина, з якою порівнюють (знаменник дробу), називається базисною величиною, а та, що порівнюється, -- звітною. Відносна величина показує, у скільки разів порівнювана величина більша за базисну або яку частку другої становить перша. За допомогою відносних величин виражаються численні факти суспільного життя: відсоток виконання плану, темпи зростання та приросту окремих показників, структура випущеної продукції, коефіцієнти ліквідності та ін.

За формою відносні величини поділяються на коефіцієнти, відсотки, індекси. Коефіцієнти використовують для зіставлення двох взаємозв'язаних показників, один з яких беруть за одиницю. Наприклад, коефіцієнт ліквідності -- відношення грошових коштів до поточних зобов'язань, коефіцієнт фінансової незалежності -- відношення власного капіталу до валюти балансу підприємства, коефіцієнт змінності -- відношення кількості відпрацьованих змін до кількості відпрацьованих днів.

Відсотки є необхідними для характеристики співвідношення величин, одну з яких беруть за 100. Відсотки можуть бути використані для розрахунку структури випуску продукції, структури активів, пасивів, характеристики виконання плану тощо.

Індекси використовуються для вивчення показників у динаміці. Розрізняють базисні та ланцюгові індекси. У розрахунку базисних індексів перший (базисний) показник динамічного ряду береться за 100 %, а наступні величини розраховуються у відсотковому співвідношенні до базисного. У розрахунку ланцюгових індексів кожний показник динамічного ряду зіставляється не з базисним, а з попереднім роком.

За економічною сутністю відносні показники поділяються на такі види: виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності, ефективності.

Відносна величина виконання плану -- це співвідношення між фактичним та плановим рівнями показників, і зазвичай воно виражається у відсотках.

Для характеристики зміни показників за будь-який проміжок часу використовують відносні величини динаміки. Їх визначають діленням величини показника поточного періоду на його рівень у попередньому періоді (місяці, кварталі, році). Називаються вони темпами зростання (приросту) і виражаються, як правило, у відсотках або коефіцієнтах. Відносні величини динаміки також можуть бути базисними й ланцюговими. У першому випадку, як було сказано, кожний рівень динамічного ряду порівнюється з базисним роком, а в другому -- з попереднім.

Показник структури -- це відносна частка (питома вага) частини в цілому, яка виражається у відсотках або коефіцієнтах. Наприклад, питома вага окремих видів продукції в загальному обсязі, питома вага робітників у загальній кількості працівників підприємства.

Відносні величини координації -- це співвідношення частин цілого, наприклад, активної і пасивної частини основних виробничих фондів, силових і робочих машин, коефіцієнт придатності та зносу основних фондів тощо.

Відносними величинами інтенсивності називаються показники, що характеризують міру поширення, розвитку якогось явища у відповідному середовищі, наприклад рівень захворюваності населення, відсоток робітників вищої кваліфікації, питома вага активної частини основних фондів у їхній загальній вартості.

Відносні величини ефективності -- це співвідношення ефекту з ресурсами або витратами, наприклад прибутковість активів, прибутковість продажу, витрати на 1 гривню товарної продукції.

1.6 Графічні методи

Для кращого сприйняття та розуміння економічних явищ і процесів, а також тенденцій і закономірностей їхньої зміни та розвитку використовують графічні методи. Графіки -- це наочні зображення даних за допомогою геометричних знаків, малюнків та інших графічних засобів, які умовно виражають числові показники та співвідношення між ними. Графіки використовують для швидкого знаходження значення функції за відповідним значенням аргументу, а також наочного зображення функціональних залежностей.

В економічному аналізі використовують усі види графіків, які класифікують за такими ознаками:

- загальне призначення;

- спосіб побудови;

- графічний образ.

За загальним призначенням графіки поділяють на аналітичні, ілюстративні та інформаційні.

Аналітичні графіки -- це графіки групувань взаємозв'язку і рядів розподілу. Графіки групувань і рядів розподілу можуть характеризуватись як графіки дискретних рядів розподілу та графіки інтервальних рядів розподілу. Ілюстративні графіки показують зростання ознаки, динаміку розвитку і структуру явища. До інформаційних графіків можна віднести графіки порівнянь.

За способом побудови графіки поділяються на діаграми, картограми та картодіаграми.

За графічним образом виокремлюють крапкові, лінійні, площинні та просторові графіки. Графічний образ важливий для ілюстрацій параметрів економічної системи.

Досліджуючи характеристики графіків, їх форму і зміст, можна зробити багато аналітичних висновків організаційного чи методологічного плану. Зокрема, в організаційному плані досягається раціоналізація аналітичного інформаційного потоку, що підвищує економічність аналізу та прискорює розроблення аналітичних обґрунтувань. У методологічному плані досягається якісна оцінка, визначаються кількісні параметри (тренди) змін явищ і процесів, екстраполюються значення динамічного ряду тощо. Наприклад, досліджуючи лінійні залежності, які зображаються прямими у заданій площині координат, легко визначити нові значення відповідного динамічного ряду за характеристиками лінії на площині; досліджуючи стохастичні залежності значень нелінійної форми або їх площини, можна визначити якісну характеристику розсіювання чи граничні зони доцільності змін.

За змістом метод сіткового графіка полягає у визначенні критичного шляху (критичної маси, ціни" часу тощо) виконання господарських операцій.

Оптимізуються сіткові графіки на стадії планування за допомогою скорочення критичного шляху. Для цього необхідно або зменшити ціну ресурсів для виконання робіт, або змінити алгоритм послідовності їх виконання.

1.7 Елімінування

Елімінування -- означає усунення, виключення впливу всіх, крім одного, факторів на величину результативного показника. Цей прийом виходить з умовного визнання того, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються без зміни; потім змінюються два; потім три і т.д. за незмінних інших. Це дає змогу визначити вплив кожного фактора на величину досліджуваного показника окремо.

В аналітичній практиці широко застосовуються такі прийоми елімінування:

- спосіб ланцюгових підстановок;

- спосіб абсолютних різниць;

- спосіб відносних різниць;

- індексний спосіб.

Ланцюговий метод підстановок - статистичний метод, за яким вивчають одночасний вплив кількох факторів на досліджуване явище (наприклад, собівартість видобування вугілля, руди тощо) як ланцюг їхнього взаємозв'язку, тобто вплив кожного фактора вивчають у залежності і взаємозв'язку з іншими факторами, при цьому беруть до уваги їхню послідовну дію. Аналізуючи вплив окремого фактора, зв'язок між взаємодіючими факторами і результатом їхньої взаємодії відображають розрахунковими формулами. Порівнюючи фактичні дані з базовими (плановими, аналогічними даними інших підприємств), визначають загальне відхилення від його базової величини. Потім встановлюють кількісну залежність цього відхилення від зміни окремих факторів. Для цього базову величину окремих показників послідовно замінюють їхньою фактичною величиною у звітному періоді, виконуючи після кожної заміни всі математичні розрахунки, що передбачені розрахунковою формулою. Порівнюючи підсумок розрахунку, одержаний після заміни величини кожного показника, з підсумком до заміни, визначають вплив цього фактора на загальне відхилення. Заміну базової величини показника його фактичною величиною називають підстановкою. Число підстановок залежить від кількості факторів, а число порівнюваних розрахунків на одиницю більше, ніж кількість показників. Послідовність підстановок залежить від мети дослідження та від досліджуваних факторів.

Прийом абсолютних (арифметичних) різниць як і прийом відносних різниць є модифікацією прийому ланцюгових підстановок. Він може застосовуватися при визначенні впливу факторних показників на результативний у мультиплікативних та змішаних моделях. Найкраще прийом абсолютних різниць використовувати тоді, коли вихідні дані вже містять абсолютні відхилення за факторними показниками. Проте цей метод недоцільно використовувати для кратних моделей.

Спосіб абсолютних різниць - можливість спростити розрахунки вищерозглянутого способу ланцюгових підстановок. Розрахунок впливу факторів здійснюють шляхом добутку абсолютного відхилення по фактору, що вивчається (фактичне значення мінус базове) на абсолютне значення інших взаємопов'язаних чинників.

Спосіб відносних різниць ґрунтується на:

- визначення відсотків виконання плану;

- обчислення різниць у відсотках, причому від першого відсотку віднімається 100%, а далі від наступного - попередній відсоток;

- визначається розмір впливу кожного фактора, шляхом добутку отриманих різниць в рівнях на базовий (плановий) результативний показник, що досліджується.

- сумарний вплив всіх факторів дорівнює абсолютному відхиленню по показнику на який вони впливають.

Балансовий метод - це прийом зіставлення взаємопов'язаних показників діяльності підприємства, коли зв'язок між показниками відображено рівними сумарними підсумками - балансом. Сальдовий метод є різновидом балансового: використання якого дає можливість визначити вплив останнього фактору, коли відомі загальна і окремі суми впливу факторів.

Розглянемо методику розрахунку окремих факторів вище перерахованими способами на прикладі факторного аналізу ефективності використання робочого часу.

Прийом відносних (процентних) різниць є різновидом прийому ланцюгових підстановок, який використовується в мультиплікативних моделях, коли вихідні дані представлені у відносних величинах. Визначення впливу факторів за допомогою прийому відносних різниць передбачає виконання таких послідовних дій:

- для визначення впливу першого фактора слід базисне значення результативного показника помножити на відносне відхилення (темп приросту) першого показника, взятого у процентах, і поділити на 100;

- для розрахунку впливу другого та подальших факторів необхідно суму базисного значення результативного показника та величину впливу попередніх факторів помножити на відносне відхилення аналізованого фактора-показника, виражене у процентах, і поділити на 100.

Індексний спосіб застосовують для вивчення економічних явищ, які формуються під впливом кількох факторів, кожен з яких схильний до динамічних змін. Відомо, що в кожного підприємства (промислового, торговельного) обсяг продажу окремих товарів із року в рік, із місяця в місяць змінюється так само, як і ринкові ціни на ці товари.

Індексний метод аналізу дає змогу розв'язати ці задачі за допомогою побудови агрегатних індексів. Агрегатні індекси -- це загальні індекси (котрі, як уже зазначалося, характеризують явища, що визначаються сукупністю безпосередньо непорівнянних елементів), що в них з метою елімінування впливу окремих елементів (факторів) на індекс відбувається фіксування інших елементів на незмінному (базовому або звітному) рівні. Форми агрегатних індексів для загального індексу обсягу реалізації продукції мають такий вигляд:

а) агрегатний індекс фізичного обсягу реалізації продукції:

(1.1)

б) агрегатний індекс цін на продукцію підприємств:

(1.2)

1.8 Регресійний аналіз

Регресійний аналіз - це метод визначення відокремленого і спільного впливу факторів на результативну ознаку та кількісної оцінки цього впливу шляхом використання відповідних критеріїв.

Основним завданням регресійного аналізу є визначення впливу факторів на результативний показник (в абсолютних показниках). Передусім для цього необхідно підібрати та обґрунтувати рівняння зв'язку, що відповідає характеру аналітичної стохастичної залежності між досліджуваними ознаками. Рівняння регресії показує як в середньому змінюється результативна ознака (Y_x) під впливом зміни факторних ознак (хі).

У загальному вигляді рівняння регресії можна представити так:

Y_x = f(x₁,х₂,…,х_n) (1.3)

де Y_x - залежна змінна величина;

х - незалежні змінні величини (фактори).

Залежно від кількості змінних величин виділяють різні види регресійного аналізу. Якщо змінна величина завжди одна, то змінних може бути як одна, так і декілька. Виходячи з цього, виділяють два види регресійного аналізу: парний (простий ) регресійний аналіз і регресійний аналіз на основі множинної регресії, або багатофакторний. Парний регресійний аналіз - вид регресійного аналізу, що включає у себе розгляд однієї незалежної змінної величини, а багатофакторний - відповідно дві величини і більше.Зважаючи на характер зв'язку, в регресійному аналізі можуть використовуватися лінійні та нелінійні функції. Для визначення характеру залежності та, відповідно, побудови рівняння регресії доцільно застосувати графічний метод, порівняння рівнобіжних рядів вихідних даних, табличний метод.

Так, графічний метод дає найбільш наочну картину розміщення крапок на графіку, завдяки чому можна виявити напрям і вид залежності між досліджуваними показниками: прямолінійна чи криволінійна.

За допомогою порівняння рівнобіжних рядів ознак можна спостерігати за рівномірністю їх взаємних змін. Якщо зміна факторної ознаки (х) призводить до відносно рівномірної зміни результативної (Y_x), тоді використовується лінійна функція (наприклад, залежність між урожайністю культур і кількістю внесених добрив).

Найпростішим рівнянням парної регресії, що описує лінійну залежність між факторною і результативною ознаками, є рівняння прямої, яке має такий вигляд:

Y_x=a₀+a₁x (1.4)

де Y_x - залежна змінна, яка оцінюється або прогнозується (результативна ознака);

a₀ - вільний член рівняння;

a₁ - коефіцієнт регресії;

х - незалежна змінна (факторна ознака), яка використовується для визначення залежної змінної.

Параметри рівняння обчислюються на основі системи нормальних рівнянь методом найменших квадратів:

(1.5)

Метод регресійного аналізу вважається найдосконалішим з усіх використовуваних нині нормативно-параметричних методів. Він широко застосовується для аналізу та встановлення рівня і співвідношень вартості продукції, яка характеризується наявністю одного або декількох техніко-економічних параметрів, що характеризують головні споживчі якості. Регресивний аналіз надає можливість знайти емпіричну форму залежності ціни від техніко-економічних параметрів товарів і виробів. При цьому він виступає в ролі цільової функції параметрів.

Метод регресійного аналізу особливо ефективний за умови здійснення розрахунків за допомогою сучасних інформаційних технологій і систем.



2. Практичне застосування аналітичних розрахунків з прийомів та способів економічного аналізу

2.1 Прийом порівняння

Порівнянність показників є суттєвою проблемою економічного аналізу. З цією метою використовують ряд прийомів, в т.ч.

- нейтралізація впливу цінового фактору (задача 2.1а).

- нейтралізація впливу структурних зрушень (задача 2.1б).

Задача 2.1а)

Виконати розрахунок обсягу виробництва продукції в діючих і порівняних цінах на прикладі консервного заводу за даними табл. та зробити відповідні висновки.

Таблиця 2.1.а) - Розрахунок обсягу виробництва продукції в діючих і порівняних цінах у виробництві консервної продукції

Продукція	Попередній рік	Звітний рік	Вартість продукції в порівняних цінах (цінах звітного року), тис. грн.
	кількість	ціна	вартість,	кількість	Ціна	вартість,	попередній	звітний
		грн/т	тис.грн.		грн/т	тис.грн.	Рік	Рік
	1	2	3	4	5	6	7	8
1. Соки	925,36	3660	3386,82	973,78	4026	3920,44	3725,50	3920,44
2.Овочі консервовані	3034,32	4820	14625,42	3184,96	5302	16886,66	16087,96	16886,66
Всього	3959,68	X	18012,24	4158,74	X	20807,10	19813,46	20807,10

Дані у табл. 2.1.а) про кількість у звітному періоді збільшено на 76%.

Вартість продукції розраховується як добуток кількості продукції до ціни.

Вартість продукції у порівняних цінах розраховується як добуток кількості продукції попереднього року до ціни звітного.

Висновок: Виключення впливу цін на вартість виробленої продукції та її динаміку здійснюється через застосування порівняних цін. У звітному році порівняно з попереднім кількість виробленої продукції зросла на 1189,9 т., а вартість продукції у порівняних цінах зросла з 19813,46 тис.грн. до 20807,10 тис.грн., тобто на 993,63 тис.грн.

Задача 2.1б)

Виконати розрахунок вартості продукції у попередньому та звітному роках, за даними табл. 2.1.б), встановити відхилення в т.ч. за рахунок зміни кількості виробленої продукції та змін в структурі продукції.

Таблиця 2.

Види продукції	Вироблено, тис.дал	Структра, %	Оптова ціна грн. тис.дал	Вартість продукції, тис.грн.	Звітний рік по структурі попереднього гр2*гр3	Відхилення
	попе- ред. рік	звітн. рік	попе- ред. рік	звітн. рік		попе- ред. рік	звітн. рік		тис.дал гр.2-гр8	тис.дал гр.9*гр5/100
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1. Вино столове	242,10	249,63	39,40	37,00	73900	17891,19	18447,80	265,84	-16,21	-1198,04
2. Шампанське	372,30	425,02	60,60	63,00	75950	28275,88	32280,27	408,81	16,21	1231,27
Всього	614,40	674,65	100,00	100,00	Х	46167,07	50728,07	674,65	0,00	33,23

Рішення:

1) Структура = (вироблено тис. дал. / суму виробленої продукції)*100%

2) Вартість продукції = вироблено тис. дал. * оптову ціну

Висновок: З розрахунків видно, що зменшення частки столового вина з 39,4% до 37% в звітному році порівняно з попереднім призвело до зменшення цього виду продукції на 16,21 тис. дал.. З структурних зрушень у виробництві шампанського видно, що його виробництво у відсотках збільшилось з 60,6% до 63%, або на 16,21 тис.дал., а в грошовому вимірі на 33,23 тис. грн..

2.2 Прийом групування

Задача 2.2

Використовуючи дані табл. Д.1Додатку Д виконати групування спиртових заводів за видами сировини: перша група - зернові та друга група - мелясні.

Визначити по кожному підприємству, по кожній групі і по усіх заводах рентабельність продукції, фондовіддачу, витрати на 1грн. продукції, продуктивність праці, матеріаловіддачу, рентабельність виробництва, фондоозброєність праці.

За даними розрахунків зробити висновки про вплив виду сировини на основні економічні показники.



Таблиця 2.2а - Групування спиртових заводів за сировино меляса та зерно

№	Заводи	Обсяг продукції тис.грн.	Собівартість продукції, тис. грн.	Матеріальні витрати, тис.грн.	Середня облікова чисельність персоналу, осіб	Середня річна первісна вартість основних засобів, тис.грн.	Середні залишки оборотних коштів, тис.грн.
		в порівняних цінах	в діючих цінах
А		1	2	3	4	5	6	7
1.Зернові заводи
1	Бджілянський	3530,36	3803,66	3114	2796	131	4368	1613
2	Бершадський	5992,24	6338,72	4735	4214	140	7120	2798
3	Вінницький	3408,77	3646,56	3031	2698	111	3425	1265
4	Мартинівський	6305,36	6982,16	5540	4931	130	8531	3280
5	Немирівський	11596,05	12195,38	7608	6825	211	11907	6661
6	Овечанський	3277,50	3555,10	2641	2350	99	4381	1659
7	Уладовський	6632,46	7146,79	5308	4724	141	5077	1849
8	Чечельницький	5871,73	6246,18	4720	4201	144	4817	1544
9	Ганнопільський	2934,25	3217,24	2680	2385	126	4165	1598
10	Маніковецький	2771,78	3005,27	2418	2152	107	4993	2328
	Всього по зернових	Х	56137,07	41795	37276	1340	58784	24595
2. Мелясні заводи
1	Барський	19917,84	21815,90	17126	15242	297	13003	5053
2	Гайсинський	11379,78	12194,31	9487	8443	180	8093	2752
3	Тростянецький	16456,34	17094,41	13056	11620	272	12125	4123
4	Юроковецький	4182,41	4730,10	3911	3481	113	4871	1940
	Всього по мелясним	Х	55834,72	43580	38786	862	38092	13868
	Разом по усіх заводах	Х	111971,79	85375	76062	2202	96876	38463

Визначення основних показників:

Рентабельність продукції = прибуток / собівартість продукції х 100

Фондовіддача = Вартість продукції в порівняних цінах / Вартість ОЗ

Витрати на 1 грн = Собівартість продукції / Обсяг продукції в діючих цінах х 100

Продуктивність = Обсяг продукції в діючих цінах / Середня облікова чисельність

Матеріаловіддача = Обсяг продукції в діючих цінах / Матеріальні витрати

Рентабельність виробництва = Прибуток / Вартість виробничих фондів х 100

Фондоозброєність = Вартість ОЗ / Середня облікова чисельність

Прибуток = Обсяг продукції - Собівартість продукції

Розрахункова таблиця 2.2б - Розрахунок основних показників

Завод	Розрахункові показники
	Рентабельність продукції, %	Фондовіддача, грн/грн	Витрати на 1грн. продукції, коп.	Продуктивність праці, тис.грн/особу	Матеріаловіддача, грн/грн	Рентабельність виробництва,%	Фондоозброєність, тис. грн./особу	Прибуток
Мелясні заводи
1.Барський	25,97	1,53	78,50	73,45	1,43	92,81	43,78	4689,9
2.Гайсиньский	24,96	1,41	77,80	67,75	1,44	98,38	44,96	2707,31
3.Тростянецький	24,85	1,36	76,38	62,85	1,47	97,95	44,58	4038,41
4.Юрьковецький	12,03	0,86	82,68	41,86	1,36	42,22	43,11	819,096
Всього по заводах	23,58	1,29	78,84	61,48	1,43	82,84	44,11	3063,68
Зернові заводи
1.Бджілянський	11,55	0,81	81,87	29,04	1,36	42,76	33,34	689,66
2.Бершадський	16,17	0,84	74,70	45,28	1,50	57,32	50,86	1603,72
3.Вінницький	13,13	1,00	83,12	32,85	1,35	48,66	30,86	615,564
4.Мартинівський	12,21	0,74	79,35	53,71	1,42	43,97	65,62	1442,16
5.Немирівський	24,71	0,97	62,38	57,80	1,79	68,87	56,43	4587,38
6.Овечанський	15,13	0,75	74,29	35,91	1,51	55,10	44,25	914,104
7.Уладовський	26,55	1,31	74,27	50,69	1,51	99,45	36,01	1838,79
8.Чечельницький	23,99	1,22	75,57	43,38	1,49	98,85	33,45	1526,18
9.Ганнопільський	9,32	0,70	83,30	25,53	1,35	33,62	33,06	537,24
10.Маніковецький	8,02	0,56	80,46	28,09	1,40	25,23	46,66	587,268
Всього по заводах	17,20	0,89	76,93	40,23	1,47	57,38	43,05	1434,21
Всього	20,39	1,09	77,89	50,85	1,45	70,11	43,58	2248,94



Висновок: Дані таблиці 2.2. показують, що основні економічні показники зернових заводів вище ніж у мелясних:

Рентабельність продукції всього по зернових заводах становить 17,20%, вона менша ніж у мелясних заводах, в яких складає 23,58% (переважно за рахунок Уладовського заводу, в якого рентабельність складає 26,55%, а серед мелясних заводів найбільша рентабельність в Барського заводу - 25,97%);

Витрати на 1грн на мелясних заводах вищі, а саме 78,84 коп. на 1 грн продукції (переважно через Юрьковецький завод - 82,68 коп). Витрати на 1грн на зернових заводах становлять 76,93 коп. на 1 грн продукції (за рахунок Ганнопільського заводу, витрати якого на 1 грн продукції становлять 83,3 коп.)

На заводах, що використовують мелясну сировину вище наступні показники:

Середній прибуток мелясних заводів вищий, ніж зернових, відповідно 3063,68 тис.грн і 1434,21 тис.грн (переважно за рахунок Барського заводу, який приносить серед мелясних заводів найбільший прибуток, а саме 4689,9 тис.грн, а серед зернових - Немирівський завод, що приносить 4587,38 тис.грн);

Фондовіддача мелясних заводів становить 1,29 грн/грн, а зернових - 0,89 грн/грн (переважно за рахунок Барського заводу - 1,53 грн/грн, серед зернових найбільша фондовіддача на Уладівському заводі- 1,31 грн/грн);

Продуктивність праці всього по мелясних заводах складає 61,48 тис.грн/особу, у зернових - 40,23 тис.грн/особу (переважно за рахунок Барського мелясного заводу 43,45 тис.грн/особу і Немирівського зернового заводу 57,8 тис.грн/особу);

Матеріаловіддача по всім месляним заводам становить 1,43 грн/грн., і є нижчою в порівнянні із зерновими заводами, та складає - 1,47 грн/грн.

Рентабельність виробництва зернових заводів становить 57,38 % і є нижчою за рентабельність мелясних заводів, в яких вона становить 82,84% .

Фондоозброєність мелясних заводів становить 44,11 тис. грн./особу, а зернових заводів - 43,05 тис. грн./особу (переважно за рахунок Гайсинського заводу 44,96 тис. грн./особу, а серед зернових найбільша фондоозброєність у Мартинівського заводу - 65,62 тис. грн./особу).

2.3 Прийом динамічні ряди

Задача 2.3

Використовуючи дані табл. 2.3.а) розрахувати аналітичні та середні показники динамічного ряду. Результати розрахунків звести в табл. 2.3.б).

Визначити:

а) ланцюгові та базисні показники динаміки: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення одного відсотку приросту;

б) середній рівень виробництва продукції за 5 років.

в) середньорічний абсолютний приріст;

г) середньорічний темп зростання і темп приросту

Таблиця 2.3.а) - Дані про виробництво продукції в Україні

№ варінту	Назва продукції	Роки
		2002	2003	2004	2005	2006
6.	Сіль,тис.т.	2333	3863	4393	4811	4965

Таблиця 2.3.б) - Інтервальний ряд динаміки і його аналітичні характеристики

Роки	Вироблено продукції	Абсолютний приріст, тис.дал.	Темпи зростання	Темпи приросту, %	Абсолютне
		баз.	ланц.	баз.	ланц.	баз.	ланц.	баз.	ланц.
2002	2333	-	-	100	100	0	0	-	-
2003	3863	1530	1530	165,58	165,58	65,58	65,58	2,33	2,33
2004	4393	2060	530	188,30	113,72	88,30	13,72	2,33	3,86
2005	4811	2478	418	206,22	109,52	106,22	9,52	2,33	4,39
2006	4965	2632	154	212,82	103,20	112,82	3,20	2,33	4,81

Середній рівень виробництва за 5 років = (2333 + 3863 + 4393 + 4811 + +4965)/5 = 4073 тис.дал

Середньорічний абсолютний приріст = (4965 - 2333) / 4 = 658 тис.дал.

Середній темп зростання = (4965 / 2333) ^ (1/4) = 120,78%

Середній темп приросту = 120,78 - 100 = 20,78%

Висновок: На основі розрахованих даних видно, що в 2006 році порівняно з базисним абсолютний приріст становить 2632 тис.дал, темп приросту становить 112,82%.

Отже,у 2003 році порівняно з 2002 роком виробництво солі зросло на 1530 тис.дал. або на 65,58%; у 2004 році порівняно з 2003 роком - зросло на 530 тис.дал. або на 13,72%; у 2005 році порівняно з 2004 роком - зросло на 418 тис.дал. або на 9,52%;у 2006 році порівняно з 2005 роком - зросло на 154 тис.дал. або на 3,2%.

Абсолютне значення 1 % приросту становить 2,33 тис.дал.

2.4 Прийом середніх величин

В системі середніх величин широко використовується в економічному аналізі середньо зважені величини.

Задача 2.4

Використовуючи дані табл. 2.4 а) виконати аналіз збільшення виробництва продукції на основі середніх величин. Результати розрахунків звести в табл. 2.4б).

За результатами розрахунків зробити висновки стосовно підприємств, на яких виявлені резерви збільшення виробництва.



Таблиця 2.4б) - Аналіз збільшення виробництва олії на основі середніх величин

№	Підприємста	Перероблено насіння соняшнику, тон	Вихід олії, %	Вироблено олії ,тон	Резерви збільшення виробництва олії
					%	Тон
1.	Вінницький ОЖК	72289,98	43,96	31778,68	0,78	562,19
2.	Дніпропетровський ОЕЗ	174752,08	44,65	78026,81	0,09	153,24
3.	Словянський ОЖК	70699,66	43,14	30499,83	1,60	1129,56
4.	Запорізький ОЖК	136442,18	44,85	61194,32	0,00	0,00
5.	Одеський ОЖК	104290,22	44,05	45939,84	0,69	717,19
6.	Пологівський ОЕЗ	126477,34	43,80	55397,08	0,94	1185,96
7.	Кіровоградський ОЕЗ	114319,62	43,55	49786,19	1,19	1357,76
8.	Полтавський ОЕЗ	96666,76	43,90	42436,71	0,84	809,77
9.	Чернігівський ОЖК	58607,57	43,68	25599,79	1,06	619,89
10.	Всього	954545,42	х	420659,24	х	6535,56

Середня зважена = 954545,42 / 420659,24 * 100 = 44,07%

Резерв збільшення виробництва олії = (78026,81+61194,32) / (174752,08 + +136442,18) * 100 = 44,74%

Висновок: Виконавши необхідні розрахунки, ми можемо побачити, що резерви збільшення виробництва олії становлять 6535,56 тон. Резерви збільшення по Вінницькому ОЖК - 0,78% або 562,19 т.; по Дніпропетровському ОЕЗ становить 0,09% або 153,24 т.; по Словянському ОЖК складає 1,6% або 1129,56 т.; по Одеському ОЖК - 0,69% або 717,19 т.; по Пологівському ОЕЗ - 0,94% або 1185,96 т.; по Кіровоградському ОЕЗ складає 1,19% чи 1357,76 т.; по Полтавському ОЕЗ - 0,84% або 809,77 т .; по Черніговському ОЖК складає 1,06% чи 619,86 т. Лише Запорізький ОЖК являється ефективним підприємством. Всі інші підприємства використовують свої ресурси неефективно, це видно по виходу олії. В них відсоток виходу олії суттєво менший від максимально можливого, що в свою чергу видно по резервах збільшення виробництва олії.

Вище перелічені підприємства використовують свої виробничі потужності не в повній мірі.

2.5 Прийом елімінування

Задача 2.5.а)

За даними табл. 2.5 а)виконати факторний аналіз залежності зміни вартості виробленої продукції від зміни чисельності працівників, кількості днів відпрацьованих одним працівником, тривалості робочого дня та середньої годинної продуктивності праці та зробити відповідні висновки.

Таблиця 2.5а) - Аналіз впливу трудових факторів на зміну обсягу продукції

№	Показники	Попередній рік	Звітний рік	Відхилення
				абс.	%
1.	Середня річна продуктивність праці, тис.грн.	11542,18	14891,18	3349	29,02
2.	Середньооблікова кількість рабітників, осіб	108	119	11	10,19
3.	Кількість днів, відпрацьованих одним робітником, днів	219	220	1	0,46
4.	Середня тривалість робочого дня, год	8	7,9	-0,1	-1,25
5.	Середньогодинна прод. праці, грн.	61	72	11	18,03

1) Метод ланцюгових підстановок

Вплив зміни чисельності робітників:

(119 * 219 * 8 * 61 - 108 * 219 * 8 * 61) / 1000 = 1175,59 тис.грн

Вплив зміни кількостісті днів, відпрацьованих одним робітником:

(119 * 220 * 8 * 61 - 119 * 219 * 8 * 61) / 1000 = 58,07 тис.грн

Вплив зміни тривалості робочого дня:

(119 * 220 * 7,9 * 61-119 * 220 * 8 * 61) / 1000 = -159,7 тис. грн.

Вплив зміни середньогодинної продуктивності праці:

(119 * 220 * 7,9 * 72 - 119 * 220 * 7,9 * 61) / 1000 = 2275,04 тис. грн.

2) Метод абсолютних різниць

Вплив зміни чисельності робітників:

(119 - 108) * 219 * 8 * 61 / 1000 = 1175,59 тис.грн.

Вплив зміни кількостісті днів, відпрацьованих одним робітником:

119 * (220 - 219) * 8 * 61 / 1000 = 58,07 тис.грн.

Вплив зміни тривалості робочого дня:

119 * 220 * (7,9 - 8) * 61 / 1000 = -159,7 тис. грн.

Вплив зміни середньогодинної продуктивності праці:

119 * 220 * 7,9 * (72 - 61) / 1000=2275,04 тис. грн.

3) Метод відносних різиць

Вплив зміни чисельності робітників:

11542,18 * 10,19 / 100 = 1175,59 тис.грн.

Вплив зміни кількостісті днів, відпрацьованих одним робітником:

(11542,18 + 1175,59) * 0,46 / 100 = 58,07 тис.грн.

Вплив зміни тривалості робочого дня:

(11542,18 + 1175,59 + 58,07)*(-1,25)/100 = -159,7 тис. грн.

Вплив зміни середньогодинної продуктивності праці:

(11542,18 + 1175,59 + 58,07 - 159,7) * 18,03 / 100 = 2275,04 тис. грн.

Загальний вплив: 1175,59 +58,07 - 159,7 + 2275,04 = 3349,01 тис. грн.

Висновок: Після проведених розрахунків методом ланцюгових підстановок, абсолютних та відносних різниць, було визначено, що:

1) зі зміною чисельності працівників продуктивність праці зросла на 1175,59 тис.грн.

2) зі зміною кількостісті днів, відпрацьованих одним робітником продуктивність праці зросла на 58,07 тис.грн.

3) зі зміною тривалості робочого дня продуктивність праці зменшилася, на 159,7 тис. грн.