Аналіз ціноутворення льону-довгунця (український та зарубіжний досвід)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз ціноутворення льону-довгунця (український та зарубіжний досвід)

Постановка проблеми. Ключову роль у розвитку вітчизняного льонарства відіграє створення збалансованої і ефективної системи цін на українському ринку льону. Різноманітні цінові інструменти і методи повинні бути направлені на регулювання, відродження та поступальний розвиток льонарства. Цінові процеси, що відбуваються на ринку льону, надзвичайно складні і різноманітні. З одного боку, цінова політика є складовою частиною економічної політики держави, з інший - при визначенні вартості льону-довгунцю необхідно враховувати цілий ряд аспектів. Крім виробничих і ринкових факторів, значний вплив на формування ціни на льон-довгунець мають регуляторні та фінансово-законодавчі механізми, і всі ці процеси в сукупності визначають складність процесів ціноутворення на даному ринку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання системи ціноутворення на ринку льону розглядались такими науковцями як Андрушенко В.М. [1], Божкова В.В. [2], Грабовський В.А. [3], Клименко П.М. [3], Косарєва І.П. [4], Кравчук Н.І. [5], Муравйов О.В. [4], Рябченко І.М. [2], Сафонов Ю.М. [9], Сукрушева Г.О. [4], Чухліб А.В. [10].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. На даний час існує значна кількість публікацій, присвячених проблемі ціноутворення на сільськогосподарських підприємствах. Однак недостатньо розглянутими є аспекти ціноутворення льону-довгунцю як в Україні, так і у світі.

Мета статті полягає у висвітлені особливостей ціноутворення льону-довгунцю як в Україні, так і закордоном.

Виклад основного матеріалу. Система ціноутворення - складний і динамічний багатофакторний процес, здатний підтримувати конкурентоспроможність підприємства, забезпечувати його платоспроможність та стійкість. В свою чергу ціна - це кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець - купити одиницю товару [4, с. 95].

Як економічний інструмент ринкової економіки ціна суттєво впливає на ефективність підприємницької діяльності підприємств, створюючи умови для забезпечення їхньої фінансової сталості та економічної незалежності. Саме ціна акумулює в собі рівень успіху підприємства, що знаходить своє вираження в обсягах продажів та розмірі прибутку від реалізації продукції. У цілому вона сприяє активізації діяльності підприємств на вітчизняному ринку [2, с. 74].

Льон-довгунець є стратегічною сільськогосподарською культурою та джерелом натурального волокна в Україні, з якого можна виготовляти широкий асортимент побутових тканин і технічних виробів. Він є традиційною культурою сільськогосподарських товаровиробників північних та західних регіонів України [5].

В Україні льон-довгунець вирощують у Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській та Херсонській областях. Серед європейських країн льон-довгунець вирощують у Франції, Росії, Німеччині, Польщі, Чехії, Угорщині та Бельгії.

Світовий досвід свідчить, що продукція з льону-довгунця завдяки унікальним властивостям (гігроскопічності, екологічності, гігієнічності) та багатогранності використання і надалі буде користуватися попитом. Останніми роками галузь льонарства знаходиться в катастрофічному становищі. Спад виробництва і реалізації продукції з льону-довгунця супроводжувалися різким скороченням посівних площ під льон - довгунець, зменшенням виробництва і реалізації продукції льонарства[10].

Аналізуючи виробництво льону-довгунця в Україні протягом 1990-2014 років можна дійти висновку, що посівна площа зменшилася на 171,1 тис. га, а валовий збір - на 107,2 тис. т відповідно, див. рис. 1.

Рис. 1. Динаміка виробництва льону-довгунця в Україні у 1990-2014 роках**Джерело: [6]

ціноутворення льон довгунець

За обсягом виробництва олійних культур льон посідає п'яте місце, поступаючись ріпаку, сої, соняшнику та гірчиці. За дотримання технології вирощування культури урожайність олійного льону може перевищувати 20 ц/га. Проте фактично показники вирощування олійного льону є значно нижчими. За останнє десятиліття найвищого рівня урожайності було досягнуто у 2006 році, а саме 12 ц/га, тоді як у 2007-му вона становила 4,7 ц/га. Суттєві зміни за визначений період мали й площі вирощування культури. Якщо у 2008 році врожай збирали з площі 24 тис. га, то у 2011 вона становила 58,7 тис., що на 39% перевищує середньорічні показники за останніх 10 років [8].

Причини, які викликали таке падіння, багато, основні з них: порушення цінового паритету між галузями льонопереробного комплексу. Використовуючи своє монопольне становище, льонозаводи диктують виробникам сировини занижені ціни, які не гарантують окупності власних витрат; темпи зростання собівартості льонопродукції значно перевищали темпи зростання цін, що призвело до падіння рентабельності; відсутність мотивації та стимулювання сільськогосподарських виробників до вирощування льону; ліквідація та реорганізація великих сільськогосподарських підприємств, які традиційно займалися вирощуванням льону; підвищення вартості та погіршення якісного насіннєвого матеріалу; відсутність або недостатнє виконання необхідних агротехнічних заходів та сівозмін [9].

В основі ефективності виробництва продукції є ціна реалізації та її собівартість. У 2014-2015 роках ціни на насіння льону мали значні коливання. Якщо на початку сезону таке насіння закуповували по 4 тис. грн/т, то на початку лютого 2015 року його вартість підвищилася до 10 тис. грн. На це вплинуло здебільшого знецінення гривні. Разом з тим, такі ціни значно перевищують вартість іншого олійного насіння. Для порівняння: ціна за 1 тонну соняшнику в цей період становила 7,6 тис. грн, сої -- 8,0 тис. грн. Загалом цінова ситуація на внутрішньому ринку влаштовує виробників, що позитивно впливає на кінцеві результати господарювання[7].

Сучасні сорти льону - довгунця дають змогу отримувати підприємствам льонотресту номером 1,5 - 2,0, однак в процесі післязбиральної доробки якість сировини погіршується до номера 1,0 і нижче [10].

Продати на переробку нестандарт, де вміст волокна менш ніж 5%, дорожче 150 грн за тонну практично неможливо. Стандарт починається з № 0,5 і закінчується № 2. Базовим для розрахунку ціни є №1: він коштує 100 дол./т. Крок на ± 0,25 означає плюс чи мінус 100 грн. Найрентабельнішими для умов України є № 1-1,25: саме під таку тресту спроектоване вітчизняне переробне обладнання. Тобто з найякіснішої льонотрести № 2 неможливо узяти все те довге волокно, що там міститься: переробні машини його рвуть, і воно переходить у розряд короткого, а відповідно і дешевшого.

Проведений аналіз цін на волокно та насіння льону-довгунця в Україні за останні 6 років свідчить про значне підвищення ціни починаючи з 2007 р. (табл. 1).

Таблиця 1.Показники цін на продукцію льону-довгунцю у 2005-2013 р.*

*Джерело: [6]

Аналіз динаміки цін на льонопродукцію в Україні за 2005-2013 рр. показує постійне зростання цін на льоноволокно і насіння льону. У зв'язку зі збільшенням закупівельних цін на льоноволокно Китаєм, відбулося значне підвищення цін на льоноволокно (з 1942 у 2005 р. до 4507 грн/т у 2013 р.).

Способи і методи державного впливу на ціноутворення на льон-довгунець в різних країнах неоднакові і залежать від внутрішніх (виробничих) та зовнішніх (ринкових) факторів, див. рис. 2.

Рис. 2. Основні фактори впливу на ціну льону-довгунцю*

* Джерело: узагальнено автором на основі [4]

Ціноутворення на льон-довгунець значною мірою залежить від державного регулювання, що пов'язано з деякими особливостями, характерними для даного ринку.

Разом з тим у всьому світі не існує повністю вільного або повністю регульованого ціноутворення. Як правило, застосовується змішана система - поєднання регульованих державою і вільно призначаються цін (табл.. 2).

Таблиця 2. Основні підходи до розробки системи ціноутворення на льон-довгунець в світі*

* Джерело: власна розробка автора

Метод ціноутворення - метод розрахунку ціни товару з урахуванням витрат виробництва, середнього прибутку, а також з урахуванням попиту й пропозиції. Найбільш уживаними методами ціноутворення є:

- метод повних витрат;

- метод граничних витрат;

- метод прямих витрат;

- метод визначення ціни на базі стандартних витрат виробництва;

- метод цільової норми прибутку [3].

Світовий досвід дозволяє виділити такі системи ціноутворення на ринку льону: централізовану (ціна встановлюється на базі виробничих витрат та витрат обігу); ринкову або вільну (ціна встановлюється на базі взаємодії попиту та пропозиції) змішану (поєднує в собі вільні та регульовані ціни).

Система державного регулювання цін практично в усіх країнах із розвиненою ринковою економікою однакова й передбачає:

- встановлення верхніх і нижніх меж коливання цін та індикативної або умовної ціни, яку прагне підтримувати держава;

- продаж нешвидкопсувної льонарської продукції з метою товарної інтервенції і підтримки бажаного рівня цін.

Політика аграрних цін і фермерських доходів у розвинених країнах передбачає організацію стеження за динамікою низки економічних показників:

- витрати виробництва за групами спеціалізованих льоногосподарств (країни ЄС) або за видами льоновиробництва (США);

- паритет цін на льонарську продукцію;

- прибутковість галузі льоновиробництва [1].

В цілому, державне регулювання льонопромислового сектору економіки через підтримку льоновиробників є пріоритетним напрямом стратегічної аграрної політики більшості розвинених країн. Незважаючи на те, що Україна в дещо інших умовах, ніж розвинені країни, розглянутий досвід дуже корисний для розвитку та підтримки льонарської галузі.

Висновки. Отже, сьогодні на ціну льонопродукції в Україні впливають такі чинники: природно-кліматичні умови; нестабільність і сезонний характер отримання продукції; якість льонопродукції; баланс попиту і пропозиції, а також рівень світових цін на льоноволокно та насіння льону. Уже впродовж останніх декількох років витрати виробників на вирощування льону та їх переробку є основним чинником у формуванні ціни на ринку.

Список використаних джерел

1. Божкова В.В. Систематизація методів маркетингового ціноутворення / В.В. Божкова, І.М. Рябченко // Маркетинг і менеджмент інновацій. - 2012. - № 4. - С. 74-80

2 Косарєва І.П. Основи управління процесом ціноутворення на промислових підприємствах / І.П. Косарєва, Г.О. Сукрушева, О.В. Муравйов // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики. - 2013. - № 1 (21). - С. 94-104

Размещено на Allbest.ru