Методичні основи оцінки вартості підприємств автомобільного транспорту

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Національний транспортний університет, Київ, Україна

Методичні основи оцінки вартості підприємств автомобільного транспорту

Любарська Н.В.,

Постановка проблеми та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Оцінювання бізнесу і компанії є одним із важливих завдань корпоративного управління. Воно дає змогу визначити конкурентоспроможність і успішність компанії на ринку та є індикатором розвитку компанії.

Сучасний кризовий нестабільний стан економіки України вимагає від менеджерів підприємств бути гнучкими, легко пристосовуватись до змін зовнішніх умов функціонування. Серед виниклих у зв'язку з цим проблем важливе місце займає визначення вартості підприємств автомобільного транспорту. Об'єктивна, достовірна економічна оцінка вартості є основою процесів купівлі-продажу, відображення сукупної характеристики фінансових показників діяльності підприємства, складання бухгалтерської і фінансової звітності, забезпечення інтересів різних учасників ринкових відносин. При цьому особливу увагу слід приділити методичним основам оцінки вартості бізнесу, як комплексного критерію сталого розвитку підприємства. Тому дослідження основних характеристик до підходів оцінювання вартості бізнесу є актуальною проблемою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сьогодні накопичено певний позитивний досвід у здійсненні ринкового оцінювання вартості бізнесу. Дослідженню проблеми оцінки вартості бізнесу суб'єктів господарювання приділяється значна увага в наукових працях та дослідженнях багатьох зарубіжних і вітчизняних учених-економістів таких, як Н.А. Абулаєв, Д. Бішоп, С.В. Валдайцев, П.Л. Віленський, В.Н. Гавва, А.Г. Грязнова, І.А. Єгерєв, Ю.В. Козирь, Т. Коллер, Т. Коупленд, П.В. Круш, В.Н. Лівшиц, О.Г. Мендрул, О.Б. Мних, С.А. Мордашев, С.В. Поліщук, М.А. Федотова та ін.

Проте деякі важливі питання при цьому залишилися нерозглянутими повною мірою, а саме: аспекти практичного застосування підходів і методів визначення вартості підприємств автомобільного транспорту.

Постановка завдання. Мета статті полягає у визначенні оптимального підходу та методу оцінки вартості автотранспортних підприємств шляхом проведення аналізу підходів до оцінювання вартості підприємства з виокремленням позитивних та негативних сторін, а також особливостей їх застосування в сучасних умовах господарювання.

Виклад основного матеріалу статті з обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Оцінка підприємства являє собою впорядкований цілеспрямований процес визначення у грошовому виразі еквіваленту цінності підприємства за можливою угодою передачі права власності від продавця до покупця. вартість автотранспортний оцінювання

На сьогоднішній день законодавство, що регулює оціночну діяльність в Україні, складається з Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» [3], інших законодавчих і нормативно-правових актів з оцінки майна, що не суперечать цьому закону, а також за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Слід зазначити, що сьогодні питання щодо ціни, вартості та оцінки майна регулюються більш ніж 80 нормативно-правовими актами України.

Згідно з Законом [3] «...оцінка майна та майнових прав - це процес визначення її вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності». Майном, яке може оцінюватись, вважаються об'єкти в матеріальній формі, в тому числі земельні ділянки, будівлі та спорудження (включно з їх невід'ємними частками), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у т.ч. об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах, зокрема в Національному стандарті №1

«Загальні засади оцінки майна і майнових прав» [6], та в Національному стандарті №2 «Оцінка нерухомого майна» [7]), методиках, інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог національних стандартів і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Якщо міжнародними договорами встановлені інші правові норми щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, тоді приймаються правила міжнародного договору.

У відповідності з українськими та міжнародними стандартами [2, 5, 6] для визначення вартості бізнесу будь-яких суб'єктів господарювання рекомендовано застосовувати спеціальні підходи та методи розрахунку, виходячи зі сфери використання оцінки.

Методичні підходи представляють собою загальні способи визначення вартості майна, що базуються на принципах оцінки [8]. Кожний метод оцінки передбачає попередній аналіз певної інформаційної бази та відповідний алгоритм розрахунку. Хоча всі підходи базуються на даних, які збираються на одному й тому ж ринку, кожний має справу з різним аспектом ринку.

На сьогоднішній день в Україні законодавчо закріплені такі методичні підходи: витратний (або майновий), дохідний, порівняльний (або ринковий).

Витратний підхід розглядає вартість підприємства з погляду понесених витрат. Даний підхід припускає, що вартість відображає розмір тих зусиль, які витрачені на створення підприємства, як особливого виду товару, і є мірою затрат суспільно необхідної праці, які матеріалізовані в ньому. Тобто вартість підприємства за цим підходом може визначатися як вартість його майна.

У рамках дохідного підходу вартість підприємства визначається на основі поточної вартості його майбутніх доходів, що виникнуть у результаті використання власності і/або можливого подальшого її продажу. Отже, при доходному підході за основу розрахунків береться дохід як основний фактор, що визначає величину вартості об'єкта. Чим більший дохід, який приносить об'єкт оцінки, тим більше величина його ринкової вартості при інших рівних умовах. Тобто вартість визначається корисністю. Адже, як і будь-який товар, підприємство повинно мати корисність для покупця - властивість приносити дохід власнику від функціонування на ринку.

Порівняльний підхід ґрунтується на аналізі інформації та порівнянні об'єкта оцінки з аналогічними об'єктами оцінки. З накопиченням даних про фактичні угоди по купівлі-продажу аналогічних підприємств на ринку вартість підприємства встановлюється на основі рівноваги попиту і пропозиції, тобто рівноваги між очікуваними доходами та затратами на вартість майна.

У міжнародній практиці для визначення вартості підприємства окрім названих підходів використовують комбіновані підходи: опціонний, підхід, що заснований на моделі Ольсона, та підхід оцінки вартості підприємства за величиною економічного прибутку. Дані підходи оцінки вартості підприємства є синтезом переваг, притаманних кожному з основних підходів та мають на меті усунути їх недоліки, адже в межах кожного зі стандартних підходів враховуються різні аспекти фінансової діяльності підприємства, що в кінцевому результаті призводить до отримання різних розрахункових величин вартості підприємства.

Ідея застосування опціонного підходу заснована на існуючій імовірності зростання вартості активів щодо вартості зобов'язань у період до моменту погашення зобов'язань (можливості, обумовлені змінами ринкової кон'юнктури, технологічними інноваціями й управлінськими рішеннями) і недопущенні перевищення вартості зобов'язань над вартістю активів. По суті, це контракт, відповідно до якого покупець здобуває право купити певну кількість активів визначеної компанії у продавця опціону за визначеною заздалегідь ціною в будь-який час до визначеної дати включно [10]. Так вартість підприємства враховує майбутні можливості, які обумовлені сьогоднішніми інвестиціями.

Згідно моделі Ольсона вартість підприємства виражається через поточну вартість його чистих активів та дисконтований потік «понад» доходів (відхилень прибутку від «нормальної», тобто середньої по галузі величини) [9]. Підхід, уживаний в моделі Ольсона, тісно переплітається з концепцією економічної доданої вартості - EVA. Обидві ці концепції ґрунтуються на уявленні про «залишковий прибуток». ». Відмінність EVA від підходу, що ґрунтується на моделі Ольсона в тому, що EVA охоплює весь вкладений в компанію капітал (акціонерний і позиковий), а останній - тільки власний (акціонерний).

В основу моделі «економічного прибутку» покладено те, що учасники ринку можуть оцінювати вартість підприємства, одночасно приймаючи до уваги і потенціал майбутніх чистих доходів, і цінність майна, що використовується в процесі ведення фінансово-господарської діяльності підприємства [1].

Кожен з розглянутих підходів оцінки вартості підприємства характеризується певними перевагами та недоліками, що мають суттєвий вплив на вибір доцільного в зазначених умовах методу оцінки вартості підприємства (табл. 1).

Таблиця 1 - Характеристика підходів до визначення вартості підприємства

При використанні методичних підходів для оцінки вартості автотранспортного підприємства існують певні обмеження. Так, при використанні витратного підходу оцінки вартості не враховуються потенційні прибутки, результати виробничої (поточної), фінансової й інвестиційної діяльності, гудвіл, тобто не враховуються результати роботи підприємства - ані реальні, ані очікувані в майбутньому. Принципове значення має той факт, що при оцінці вартості не потрібно обмежуватися обліком лише одних витрат, пов'язаних з виробництвом транспортної послуги, також слід враховувати становище підприємства на ринку та фактор часу.

В умовах сучасної вітчизняної економіки спрогнозувати потік чистого доходу від діяльності підприємства на кілька років вперед та передбачити темпи інфляції складно, тому дохідний підхід в Україні дає приблизний результат. Застосування порівняльного підходу обмежено в силу неможливості отримання об'єктивної інформації для порівняння. На практиці не існує абсолютно однакових компаній. У цьому зв'язку отримані у такий спосіб оцінки мають кілька значень, тобто існує так званий інтервал вартості. У зарубіжній практиці наслідки залучення капіталу, в тому числі і через випуск акцій, відображаються у котируваннях акцій підприємств на фондовій біржі. Таким чином, можливість застосування порівняльного підходу залежить від наявності активного фінансового ринку та з причини відсутності прикладів обігу акцій підприємств галузі на біржовому ринку, оцінку складно провести цим методом. Порівняльний підхід можна успішно застосовувати при оцінці окремих активів (устаткуванні, нерухомості, транспортних засобів та інших активів). В інших випадках порівняльний підхід використовують як інструмент перевірки результатів, отриманих іншими методичними підходами.

Відносно комбінованих підходів (опціонного підходу, підходу, заснованого на моделі Ольсона, підходу на основі моделі «економічного прибутку») слід зазначити, що вони не є законодавчо визначеними. Опціонні моделі при оцінці компаній з великими борговими зобов'язаннями перебільшують вартість бізнесу, а загальна нерозвиненість фондового ринку та відсутність статистики відносно середньоринкової прибутковості акцій роблять підхід, заснований на моделі Ольсона, обмеженим. Опціонний підхід доцільно використовувати у випадках, коли для підприємства настають скрутні часи або існує велика вірогідність банкрутства, коли підприємство має обмежену кількість непогашених боргових випусків, або дисперсія вартості активів може бути отримана з припустимою точністю [4]. Високі темпи інфляції ускладнюють використання підходу на основі моделі «економічного прибутку». Даний підхід може бути рекомендований як спосіб синергетичного аналізу в оцінці [1].

Слід зазначити, що жоден із запропонованих методів не є взаємовиключним, навпаки - кожен метод доповнює один одного. Тому недоліки одного методу можна подолати шляхом комплексного використання різних методів оцінки вартості підприємства, що в кінцевому випадку дасть можливість отримати достовірний результат. При цьому, незважаючи на трудомісткість та складність розрахунків, для оцінки вартості підприємств автомобільного транспорту найбільш прийнятним є використання доходного підходу, як базового методу, що враховує ризики за допомогою ставки дисконту, а також майбутні перспективи розвитку підприємства.

У межах дохідного підходу виділяють дві групи методів, що мають ряд особливостей стосовно оцінки вартості автотранспортних підприємств:

проведення оцінки вартості підприємства для цілей управління з використанням методу дисконтування прогнозованих доходів пов'язане з рядом труднощів (нестача достовірної і точної інформації, складність розрахунків), Однак, вказаний метод апелює простими в розумінні термінами (грошові потоки, ціна капіталу), та є універсальним, тому успішно застосовується на практиці, що робить його більш прийнятним для визначення вартості підприємства;

метод капіталізації прибутку являє собою модифікацію методу дисконтування прогнозованих доходів, але ґрунтується на ретроспективних даних, що робить його результати менш достовірними і цінними.

Враховуючи складну кризову економічну ситуацію в країні та у транспортній галузі зокрема, надзвичайно важко зробити прогноз відносно стабільності доходів бізнесу або постійних темпів їх зростання. Тому для визначення вартості автотранспортного підприємства доцільно використовувати метод дисконтування грошового потоку, так як цей метод враховує рівень ризику, фактор часу, інтереси інвестора, а також надає можливість обліку ринкової ситуації.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Аналіз підходів та методів оцінки вартості дозволив встановити, що незважаючи на те, що кожен з розглянутих методів може бути використаний для оцінки бізнесу в тій чи іншій ситуації, найбільш ефективним для цілей управління вартістю є метод дисконтування прогнозованих доходів (дохідний підхід), як найбільш універсальний, що враховує рівень ризику, фактор часу, інтереси інвестора, а також надає можливість обліку ринкової ситуації.

Перелік посилань

Валдайцев С.В. Оценка бизнеса: Учеб. / С.В. Валдайцев. - 2-е изд.- М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. - 360 с.

Европейские стандарты оценки 2000 / Пер. с англ. Г.И. Микерина, Н.В. Павлова, И.Л. Артеменкова. - М.: ООО «Российское общество оценщиков», 2003. - 264 с.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 р. № 2658-ІІІ // ВВР. - 2001. - № 47. - Ст. 251.

Козырь Ю.В. Применение теории опционов для оценки компаний. Часть 2 .Опционная оценка акций (собственного капитала компаний) / Ю.В. Козырь // Рынок ценных бумаг. - 2000. - № 13. - С. 6 - 9.

Международные стандарты оценки: перевод, комментарии, дополнения / Международный комитет по стандартам оценки. В 2 т. - М.: Аскери-ASCA, 2000 // http://www.mrsa.Lv1.ru

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав». Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440 // http://www.nau.kiev.ua

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна». Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1442 // http://www.nau.kiev.ua

Оценка имущества и имущественных прав в Украине. Монография / Под ред. Н. Лебедь. - К.: ООО «Информационно-издательская фирма «Принт-Экспресс», 2002. - 688 с.

Ружанская Л.С. Факторы повышения рыночной стоимости уральских компаний: проблемы практики и политики / Л.С. Ружанская, Д.В. Крутиков. - М.: Москоский общественный научный фонд, 2006. - 160 с.

Размещено на Allbest.ru