Тенденції розвитку ринку круп’яних культур в Україні

ринок круп'яний продовольчий культура

Ринок круп'яних культур - це система економічних відносин між суб'єктами ринку, які виникають у процесі виробництва, зберігання, реалізації та споживання зерна круп'яних культур в умовах вільної конкуренції та ринкового ціноутворення, можливостей вибору напрямів, форм і методів реалізації продукції та державного регулювання ринку і контролю якості продукції.

Розглянемо усі елементи більш детально. Виробництво зерна круп'яних культур - це діяльність сільськогосподарських виробників, яка пов'язана з вирощуванням зерна для забезпечення внутрішніх потреб країни у насіннєвому матеріалі, зерні для продовольчих, фуражних та технічних цілей, поліпшення його якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна.

В Україні вирощують, практично, всі зернові культури, з яких виробляють крупи, тому перспективи розвитку круп'яного ринку безпосередньо залежать від обсягу виробництва, урожайності культур, районування, а також наявності запасів зерна. Частка посівних площ під круп'яні культури (вівса, проса та гречки) у загальній площі зернових і зернобобових в усіх категоріях господарств - незначна (вівса у середньому до 2%, проса - до 1%, гречки - 1,5%), а питома вага виробництва зерна круп'яних культур у валовому зборі зернових і зернобобових в усіх категоріях господарств України невелика (вівса - від 0,74 до 1,36%, проса - 0,16-0,49% і гречки - 0,22-0,52) [9].

Вирощуванням круп'яних культур займаються сільськогосподарські підприємства, агрохолдинги, фермерські господарства, господарства населення тощо. Структура посівних площ у цих господарств різниться, причому протягом 2010-2016 рр. вона зазнала значних змін. Так, у 2010 році, частка посівних площ, зайнятих під вівсом, у сільськогосподарських підприємствах складала 64,91%, у господарствах населення - 35,09%; під просом, відповідно, - 80,44% та 19,56%, а гречкою - 89,58% та 10,42%, у 2016 році частка під вівсом у агропідприємствах склала 41,67%, у господарствах населення - 58,33%, під просом, відповідно, - 72,51% та 27,49%, а гречкою - 77,41 і 22,59%. Отже, простежується тенденція скорочення посівних площ круп'яних культур в сільськогосподарських підприємствах і зростання їх в господарствах населення сільськогосподарські підприємства скоротили посівні площі, зайняті під вівсом, на 123,9 тис. га (23,24 в.п.), під просом - на 1,7 тис. га (6,93 в.п.), під гречкою - на 85,6 тис. га (2,17 в.п.). У той же час, господарства населення збільшили посівні площі, зайняті під вівсом на 8,2 тис. га, під просом - на 9,7 тис. га, під гречкою - на 10,3 тис. га [9].

Це зумовлено впливом ряду факторів: втратою Україною території, яка були зайнята сільськогосподарськими угіддями внаслідок тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також проведення антитерористичної операції на Донбасі; економічною кризою, змінами курсу валют (девальвацією національної валюти) коливаннями цін на зернові культури на світовій агробіржі (зростанням цін на пшеницю, кукурудзу тощо), змінами попиту і пропозиції на світовому ринку зернових, у тому числі й круп'яних культур, збільшенням цін на пальне і, можливості, його часткового заміщення біопаливом.

За рахунок скорочення посівних площ круп'яних культур сільськогосподарські підприємства розширили площі для вирощування більш прибуткових культур, експортноорієнтованих, не так залежних від погодних умов, а також тих, які використовуються для виробництва біопалива. Великі сільськогосподарські підприємства не займаються трудомісткими культурами тому, що ті дають малий чистий прибуток, а господарства населення, навпаки, ще й сприяють вирішенню проблеми зайнятості в сільських територіях, розширюючи обсяги власної праці і скорочуючи сезонне безробіття.

Основні виробничі показники вирощування круп'яних культур (вівса, проса та гречки) у різних категоріях господарств (сільськогосподарських підприємствах) протягом 2010-2015 рр. відображено у таблиці.

Основні виробничі показники вирощування круп'яних культур у різних категоріях господарств в (2010-2015 рр.)

Вирощування круп'яних культур зосереджено в певних регіонах України, де для них є найкращими кліматичні умови, склад ґрунтів тощо. У 10 областях України (в основному Північний, Західний і Центральний регіони) розміщено 80,3% загальної площі посівів під вівсом, з них 56,74% площі належить господарствам Волинської, Чернігівської, Житомирської, Рівненської та Львівської областей. Основними виробниками вівса є такі області, як: Волинська - 15,6%, Чернігівська - 13,0%, Житомирська - 10,9%, Рівненська - 8,9%, Львівська - 8,4%. Найвищий середньорічний показник урожайності цієї культури мають: Вінницька та Черкаська - 24,9 ц/га, Полтавська - 24,7 ц/га, Київська - 23,8 ц/га, Хмельницька - 23,4 ц/га. Біля 52,0% посівної площі проса зосереджено в Південному регіоні (Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Дніпропетровська та Одеська області), основні виробники цієї культури, це - Харківська (12,6%), Запорізька (10,9%), Дніпропетровська та Донецька (9,5%), Миколаївська (9,0%) області. Найвищий середньорічний показник урожайності мають: Черкаська - 23,5 ц/га, Полтавська - 22,8 ц/га, Харківська - 20,1 ц/га, Вінницька - 19,1 ц/га, Львівська - 19,0 ц/га [13].

Посіви гречки, в основному, розміщені в 10 областях Північного, Західного та Центрального регіонів) -75,3% загальної площі, з них 48,8% займають господарства Сумської, Хмельницької, Харківської, Вінницької та Чернігівської областей. Основними виробниками цієї культури є: Хмельницька - 12,9%, Сумська - 12,8%, Харківська - 10,2%, Вінницька - 9,0% та Київська - 8,2% області, а найвищий середньорічний показник урожайності гречки у областях: Київській - 12,6 ц/га, Вінницькій - 11,0 ц/га, Харківській - 10,9 ц/га, Хмельницькій - 10,4 ц/га, Сумській та Черкаській - 10,2 ц/га [13]. Отже, ті області, які мають більші площі, не завжди є найбільшими виробниками зерна круп'яних культур (вівса, проса і гречки) й найбільший середньорічний показник урожайності мають не ті господарства, у яких більші площі, зайняті під даною культурою, тобто показники структури посівних площ, виробництва та урожайності не співпадають, хоча ці показники є взаємозалежними.

Зберігання зерна - комплекс заходів щодо приймання, доробки, зберігання та відвантаження зерна. Основу системи зберігання в Україні складають елеватори різних типів і форм власності. Це - комплекси споруд і механізмів, призначених для приймання зерна, його післязбиральної обробки (очищення, сушіння), зберігання та відвантаження на різні види транспорту [1].

Нині в Україні функціонує 757 елеваторів, найбільша кількість у Полтавській області - 61, у Вінницькій та Харківській областях - по 59, у Кіровоградській - 50, Одеській - 46, Дніпропетровській та Херсонській - по 39, Запорізькій і Миколаївській - 37; Сумській - 35, Чернігівській і Київській - по 34 тощо. Найбільш потужними елеваторами є такі, як: Державна продовольчо-зернова корпорація - 3,75 млн. т; «UkrLandFarming» - 2,66 млн. т; «Кер - нел» - 2,6 млн. т; «Нібулон» -1,7 млн. т; МХП - 1,6 млн. т; «Bunge» - 727,6 тис. т «Мрія» - 600 тис. т;

«ADM» - 600 тис. т; «Агротрейд» - 559 тис. т; ІМК - 554 тис. т тощо [15].

На думку фахівців, в Україні через недостатньо розвинену матеріально-технічну базу з переробки та зберігання врожаю, втрачається близько 8 млн. т зерна, тому питання щодо якісного зберігання і первинної обробки круп'яних культур безпосередньо у виробника забезпечить зменшення втрат. В аграрнорозвинених країнах до 80% врожаю зберігається саме у виробника, а не в трейдера чи іншого посередника. Останні роки середні та дрібні виробники зернопродукції будують власні елеватори потужністю до 50-60 тис. т, бо посередники встановлюють високі ціни на зберігання зерна (20-30 грн. т/місяць) і диктують виробникам свої умови. У холдингах, які, переважно, володіють елеваторами, дуже повільно приймаються рішення внаслідок розгалуженої управлінської структури великих компаній. Також деякі фермери почали вже самостійно займатися експортними поставками, тому їх цікавить якісне зберігання продукції та зменшення її собівартості.

Інфраструктура ринку круп'яних культур - комплекс інститутів, установ та організацій які забезпечують умови для ефективного функціонування ринку круп'яних культур (фінансово-кредитні установи, страхові компанії, аграрний фонд, аграрні біржі, склади, зернотрейдерські компанії та інші посередники) [1].

Підприємства аграрної сфери можуть збувати зерно самостійно підприємствам переробного сектору, за укладеними договорами аграрному фонду, через акредитовані товарно-сировинні (аграрні) біржі або зернотрейдерам. Кожен із каналів розподілу зерна має свої, не притаманні іншим учасникам, особливості. Так, самостійний збут зерна через перші три канали підвищує собівартість реалізованої продукції на 20-25%. Останній - через посередницьку структуру - знижує збутові витратиабо вони взагалі відсутні (реалізація з поля). Основними каналами реалізації зерна круп'яних культур є переробні підприємства і зерноторгові (посередницькі) компанії.

Особливостями територіального розміщення підприємств-переробників круп'яних культур є близькість до джерел сировини, основні підприємства розташовані в Харківській, Дніпропетровській, Київській, Вінницькій, Хмельницькій, Донецькій та Херсонській областях, які в сукупності виробляють понад третину всього обсягу круп.

До першої десятки лідерів-виробників круп належать такі компанії, як: «Альтера», «Олімп», «Терра», Сквирський КХП, ТПК «Слобода», ПВТП JNL, «Хмельницький зернопродукт», Новоукраїн - ський КХП, Український рисовий елеватор, КП «Білоцерківхлібопродукт», вони займають до 50% ринку круп (рис. 2).

Рис. 2. ТОП-10 вітчизняних виробників круп

Компанія «Терра» - один з найбільших виробників круп, пластівців і каш швидкого приготування в Україні. Продукція на ринку представлена під торговими марками «Терра» і «Терра-Геркулес». Крім цього підприємство займається експортом продукції в країни Америки, Європи, Африки, Середнього і Близького Сходу, СНД тощо. «Фабрика бакалійних продуктів» працює в трьох напрямах, одним з яких є виробництво круп під торговою маркою «Жменька».

Лінія продукції під ТМ «Такіда» включає в себе гречану крупу, кукурудзяну, манну, перлову, пшеничну, ячневу, всі види рису, пшоно, кускус, булгур, сочевицю, горох, квасоля, боби. Сквирсь - кий комбінат хлібопродуктів - це один з найбільших виробників гречаної крупи, кукурудзяної крупи, вівсяних і гречаних пластівців під ТМ «Сквирянка».

Компанія «Органік-Фуд» є дистриб'ютором зернових пластівців ТМ «Сорель» і зернових пластівців і мюслі ТМ «Г еркулес» (виробник - «Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів»). Група компаній Cereal Україна включає в себе аграрну приватну фірму «Ранок» і ТОВ «Олімп». Підприємство Зерновий Україна випускає на ринок крупи і пластівці під торговими марками «Олімп», «Кашка - смакота», «Гостівська», «Вершина якості».

Інші виробники круп і пластівців, це - «Во-линь-зерно-Продукт» - ТМ «Вілія»; «Крупозавод Озерянка» - ТМ «Озеряночка» і «Веселка»; «Круп'яний Дім» виробляє для ЗАТ «Фоззі» крупи під ТМ «Премія»; «Рідна Продукт» - ТМ «Хуторок»; ПП «Лютий» - ТМ «Підгулько»; ПП «Педченко К.Д.» - ТМ «Колосок» тощо.

За минулий 2016 рік в Україні виробництво круп зросло на 0,4% в порівнянні з аналогічним періодом 2015 року - до 298,8 тис. т. Найбільшим є зростання в таких областях, як: Кіровоградській на 48%, Херсонській на 34%, Одеській області на 27%, Хмельницькій на 22%. У той же час у Донецькій і Луганській областях виробництво круп є знизилося (до 0,24 тис. т і 0,42 тис. т відповідно). У структурі виробництва найбільше збільшення вівсяної (+ 57% - до 3,1 тис. т) і пшоняної (+ 14% - до 15 тис. т) крупи, а виробництво гречаної крупи знизилося на 22% (до 48,2 тис. т) [3].

В Україні здійснює посередницьку діяльність 72 зернотрейдера, найбільшими є компанії «Нібулон», «Луї Дрейфус Україна», «Альфред Топфер», «Кернел», «Серна», «Райз», «Бунге», «Нобл Ресорсиз Україна», «Каргілл», «Агротрейд Експорт».

Закупівлею та реалізацією круп'яних культур займаються ряд компаній: «Агросиндикат», «ГЛЕНПОРТ», «СКАЙСІД» спеціалізуються на вирощуванні сільськогосподарських культур, переробці, зберіганні та експорту зернових, бобових та олійних культур. Основна діяльність ТОВ «Хлібек - спорт» - закупівля та експорт різних культур, включаючи нішеві: льон, горох, вику, еспарцет, коріандр, гірчицю, сою, просо, гречку тощо. ТОВ «Зернова Група Київ», «Тайм Капітал», «TEKLINE», «Юпітер-Транс», ТОВ «Пальміра Плюс» займаються тільки закупівлею та поставками на експорт зернових і нішевих культур. Компанії ТОВ «Анко-Агротрейд», «Агровіта Трейд», «Агрозакупка-К» займаються як закупівлею сировини, так і переробкою та експортом продукції таких культур, як просо, льон, коріандр, нут тощо.

Вітчизняний ринок крупяних культур є внутрішньоорієнтованим. Пропозиція надходить, в основному, з внутрішнього ринку: овес - 96,5598,53%, гречка - 98,11-99,34%, просо - 97,92100,00%. Частка споживання зерна круп'яних культур на внутрішньому ринку складає: овес - 64,9584,83%, гречка - 71,10 -79,55%, просо - 45,7175,00%. Але питома вага торгівлі крупами в останні роки займає значне місце у зовнішньоторговельному балансі України. У 2016 році було експортовано 30009 тис. т зерна круп'яних культур на 8829 тис. дол. Для експорту цієї продукції, особливо в останні роки, характерним є збільшення продажу сировини та зменшення обсягу продукції переробки зерна, що є негативною тенденцією, бо крупи - продукція з доданою вартістю, а для аграрного сектора це має велике значення: виробники отримують більший дохід і зростають надходження до бюджету [3,4].

Ціноутворення на ринку круп здійснюється, перш за все, виходячи з вартості сировини і, тільки потім, вартості переробки. Важливим фактором ціноутворення залишається сезонність, на початку сезону (жовтень-листопад) ціни нижчі. Крім того, ціни на крупи сильно залежні від урожаїв зерна круп'яних культур. З огляду на те, що урожай круп'яних культур збирають, в основному, в передосінній і осінній період, валовий збір впливає на цінову політику вже наступного календарного року. Від внутрішніх цін на крупи залежить активність експортних операцій. У разі високих цін цей товар стає неконкурентоспроможним на світовому ринку, і експорт, практично, зупиняється. При значному зростанні цін виникають проблеми зі збутом круп і на внутрішньому ринку, тому що невисокий рівень доходів населення змушує споживачів переорієнтуватися на інші види дешевших продуктів. Уникаючи затоварення, виробники змушені знижувати ціни. Стрибкоподібне формування цін більш характерно в останні неврожайні роки.

Отже, попит на продукцію круп'яних культур як на світовому, так і вітчизняному ринку має сталу тенденцію до зростання тому, що змінюється культура споживання населення (турбота про здоров'я примушує більше вживати продуктів переробки круп), завдяки застосуванню сучасних агротехно - логій вирощування круп'яних культур збільшується їх урожайність, що зможе забезпечити досягнення продовольчої безпеки, поліпшення харчування населення планети.

Висновки і пропозиції. Ринок круп'яних культур є важливим сегментом світового ринку зерна, який контролюють п'ять основних експортерів - США, Канада, Австралія, Аргентина і Євро - союз. Україна входить у світову десятку виробників та трійку лідерів по експорту зерна. Внаслідок інтеграції України у світовий економічний простір всі зміни, які відбуваються на світовому ринку круп'яних культур, мають безпосередній вплив і на вітчизняний ринок.

Ринок круп'яних культур має складну структуру, його основними елементами є пропозиція продукції (власне виробництво та імпорт), попит (внутрішнє споживання - насінневий фонд, фуражне зерно, технічна переробка тощо та експорт), ціна, конкуренція тощо. В Україні вирощують, практично, всі зернові культури, з яких виробляють крупи, тому перспективи розвитку круп'яного ринку безпосередньо залежать від обсягу виробництва, урожайності культур, районування, а також наявності запасів зерна. Вирощування круп'яних культур зосереджено в певних регіонах України, де для них є найкращими кліматичні умови, склад ґрунтів тощо.

Підприємства аграрної сфери можуть збувати зерно самостійно підприємствам переробного сектору, за укладеними договорами аграрному фонду, через акредитовані товарно-сировинні (аграрні) біржі або зернотрейдерам. Основними каналами реалізації зерна круп'яних культур є переробні підприємства і зерноторгові (посередницькі) компанії.

Неузгодженість інтересів суб'єктів ринку круп'яних культур - постачальників, виробників, переробників, посередників стримує розвиток сектору круп'яного виробництва. Важливим напрямом удосконалення організаційно-економічних відносин між суб'єктами сектору виробництва круп є формування обслуговуючих або багатофункціональних кооперативів. Це сприятиме кращому забезпеченню фінансовими ресурсами, технічними засобами, господарськими приміщеннями і спорудами, а отже, дасть можливість застосовувати механізовані способи сівби, дотримуватись сівозмін, вносити добрива та засоби боротьби зі шкідниками у необхідній кількості.