Процесійне нормативно-правове забезпечення впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в національній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Процесійне нормативно-правове забезпечення впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в національній економіці

А.В. Колодійчук,

к. е. н., доцент, Ужгородський торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету,

м. Ужгород

Анотації

У статті здійснено аналізування змісту процесійного законодавчого і нормативно-правового забезпечення впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в національній економіці, виявлені його сильні та слабкі сторони. Виділено етапи розвитку даного законодавчого блоку в Україні, визначено особливості кожного з цих етапів. Автором запропоновано структурну схему нормативно-правового забезпечення інтрузії інформаційно-комунікаційних технологій у галузі національної економіки, а також показано місце ризиків їх впровадження у вітчизняній нормативно-правовій базі регулювання розвитку ІКТ. Визначено макроефекти від реалізації діючої в країні Національної програми інформатизації та охарактеризовано її ефективність. Крім того, запропоновано і обґрунтовано напрямки удосконалення процесійного законодавства з розвитку інформаційно-комунікаційних технологій в Україні. Охарактеризовано механізм захисту інтересів держави як суб'єкта інформатизації.

A. V. Kolodiychuk,

Ph.D., Associate Professor,

Uzhgorod Trade and Economic Institute of Kyiv National Trade and Economic University

Procession regulatory support of implementation of the information and communication technologies in the national economy

In the article the contents of procession legal and regulatory support for the implementation of information and communication technologies in the national economy is analyzed, its strengths and weaknesses are revealed. The stages of development of this legal unit in Ukraine are highlighted, the peculiarities of each of these stages are defined. The author proposed structural scheme of regulatory support of intrusion of information and communication technologies in the national economy, and also showed the place of risks for their implementation into the domestic legal framework of regulating the development of ICT. Macro effects from the implementation of the current country's National Informatization Program are determined and its effectiveness is characterized. In addition, directions of improvement of procession legislation on information and communication technologies development in Ukraine proposed and justified. Mechanism for protection of the state interests as the subject of informatization is characterized.

Ключові слова: правове забезпечення, процес, національна економіка, процесійне нормативно-правове забезпечення, ІКТ, впровадження, макроефект, система.

Keywords: legal support, process, national economy, procession regulatory support, ICT, implementation, macro effect, system.

Вступ

Постановка проблеми. На законодавчому рівні процеси інформатизації пройшли ряд етапів свого впровадження, на яку, по-перше, впливають глобальні процеси розвитку ІТ-галузі і, по-друге, можливості самої держави, тобто її фінансовий, кадровий потенціали впровадження ІКТ. Тим не менше, правовий механізм регулювання економічних відносин у сфері ІКТ може виступати потужним стимулятором розвитку цієї галузі, а може носити обмежувальний характер для ІТ-підприємництва. Як показують вітчизняні реалії, від часу трансформації обчислювальної техніки в інформаційні технології певний законодавчий поступ у даній галузі відбувся, проте він не позбавлений недоліків, а його вивчення на сучасному етапі є актуальною науковою проблемою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню законодавчих механізмів активізації процесів інформатизації на макрорівні, питанням забезпечення інтересів держави у законодавчому блоці з окреслених питань, державного регулювання діяльності суб'єктів у прикладних сферах ІКТ, таких як телекомунікації, мобільний зв'язок, стільниковий зв'язок, а також дотримання законодавства у діяльності GSM-операторів, виконанні процедур роумінгу, впровадженні цифрового телебачення, функціонуванні точок обміну Інтернет-трафіком, економічним питанням впровадження в Україні мобільного зв'язку третього та перспективного четвертого покоління - стандарту LTE (4G) (передбачається з 2017 року), вивчення олігополії українського ринку мобільного зв'язку, забезпечення конкурентного розвитку інших ринків вищеокреслених послуг присвятили свої праці науковці різних сфер знань, серед яких І. Бінько, Д. Босарт, Г. Бортник, Л. Вількокс, І. Горбач-Кудря, Г. Гребеньова, І. Диба, М. Какорін, Н.Дж. Карр, К. Кетлер, В. Кичак, І. Козак, В. Кохан, А. Крижанівський, К. Линьов, В. Орлов, В. Ситник, В. Суденко, І. Судук, П. Сокол, В. Хант та інші. Однак, питання вивчення стану процесійного законодавства у сфері інформатизації в України на даний час вивчені недостатньо і потребують подальших досліджень.

Мета статті - дати оцінку та виявити недоліки діючого в Україні процесійного законодавчого і нормативно-правового забезпечення проведення інформатизації і запропонувати шляхи їх подолання.

Виклад основного матеріалу дослідження

Законодавче і нормативно-правове забезпечення регулювання впровадження ІКТ охоплює питання їх інтрузії загалом в економіці (загальне правове забезпечення), а також різні аспекти прикладного використання ІКТ, зокрема засобів мобільного зв'язку, електронного програмного забезпечення різних галузей промисловості (прикладне правове забезпечення). У даному дослідженні ми повністю концентруємо свою увагу саме на загальному правовому забезпеченню, яке стосується ІКТ, де ризики ІКТ займають одну з ключових позицій (рис. 1).

Рис. 1. Місце ризиків впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в нормативно-правовій базі ІКТ України *

* Складено автором

Крім того, в загальному законодавче і нормативно-правове забезпечення інтрузії ІКТ в галузі національного господарства структурно можна поділити за трьома основними класифікаційними критеріями: 1) за правовим впливом на економічні процеси; 2) за видом економічних відносин, що регулюються нормативно-правовими інструментами; 3) за ризиками впровадження ІКТ. Вищевказана схема наводиться нами на рис. 2.

Всі нормативно-правові акти, які містять в собі прямі вказівки на ІКТ, варто розділити на структурно-функціональні, тобто такі, які регламентують перелік, структуру та функції керівних органів інформатизації в України, та процесні, які розкривають питання впровадження ІКТ, їх різноманітні аспекти та ризики. Друга група нормативно-правових документів містить ключовий документ, який визначив засади державної політики інформатизації в Україні і заклав базу для регулювання процесів інформатизації на макрорівні. Мова йде про Національну програму інформатизації. Національна програма інформатизації, прийнята у 1998 році, була націлена на широке впровадження ІКТ у різні сфери суспільного життя, налагодження і підтримку зв'язку “ІКТ-виробництво”, максимально можливе врахування глобальних тенденцій розвитку ІКТ, інформатизацію науки, освіти, охорони здоров'я, формування передумов для запуску системи електронного урядування в Україні. Саме вона сформувала основні засади держполітики інформатизації в нашій державі.

Рис. 2. Структурна схема нормативно-правового забезпечення впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у галузі національної економіки *

* Складено автором

Механізм реалізації Національної програми інформатизації передбачав отримання наступних макроефектів: 1) виробничого - означає, що завдяки широкому впровадженню ІКТ вдасться здійснити інтенсифікацію виробництва, оптимізацію виробничих процесів та окремих технологічних операцій; 2) споживчого - передбачає можливість збільшення споживання інформаційних продуктів і послуг населенням без зміни структури ІКТ-виробництва в Україні, розширення ринків ІКТ; 3) інтеграційного - тобто комплексу соціально-економічних ефектів, які можуть бути отримані в результаті інтеграції держави до світового інформаційного простору; 4) соціально-політичного - отримується у вигляді підвищення індикаторів якості життя в результаті проведення інформатизації: зокрема сфер освіти, охорони здоров'я, розвитку демократичних інститутів влади; 5) науково-технічного - як наслідку активізації НДДКР в результаті використання можливостей інформатизації (економія витрат, часу, більш ефективне використання трудових ресурсів), що може бути оцінено реальним економічним ефектом від імплементації таких науково-технічних проектів; 6) етно-культурного ефекту - в результаті пропагування та глибокого проникнення в суспільну свідомість ідей інформаційного суспільства як нової етно-культурної формації епохи глобалізації. На наш погляд, у Програмі не вистачало також екологічного ефекту в результаті її виконання, а також у ній не було зазначено, в чому полягає інтегральний ефект від її успішного проведення. Замість того, у документі зазначалося [1], що головною метою Нацпрограми інформатизації є широкий доступ громадянського суспільства до якісної інформатизації та підвищення інформаційної безпеки держави.

Крім того, наголосимо, що Програмою передбачалося виконання певного набору коригувальних дій з боку держави у сфері економічних відносин з приводу проведення інформатизації, зокрема: 1) забезпечення інформаційного суверенітету держави; 2) здійснення локалізації програмних продуктів, тобто приведення їх до вимог національного законодавства. З часом ці коригувальні дії трансформувалися в одні з найбільш важливих принципів державної політики інформатизації в економіці України.

Незважаючи на те, що Програма окреслювала широке коло аспектів інформатизації, зокрема сфер суспільного життя, яких вона стосується, механізм її реалізації занадто слабкий, що зумовлює сьогоднішнє відставання в ІТ-сфері. Слабкість механізму програми полягає, по-перше, в тому, що в ній всі проекти і заходи зводяться до діяльності Генерального замовника виконання цієї програми (один бюрократизований орган не забезпечить повноцінної широкої інформатизації всіх галузей економіки) і, по-друге, виключені з розгляду механізми державно-приватного партнерства, по-третє, не було надано додаткових можливостей регіональним та галузевим програмам інформатизації, які могли б використати свій потенціал, замість того, їх строго поставлено в рамки Нацпрограми із забороною будь-яких власних ініціатив, по-четверте, держава не зробила жодних реальних кроків до формування розвинутого ринку ІТ-продукції та ІТ-послуг в Україні. Програма засвідчила участь держави у процесах інформатизації, її декларативну підтримку даним процесам, а також забезпечила в першу чергу захист інтересів держави у цій сфері, проте реального фінансового чи іншого економічного поштовху цим процесам не дала. На нашу думку, така державна підтримка могла б бути у розбудові інформаційної інфраструктури, пільговому кредитуванні крупних проектів інформатизації, наданню суб'єктам інформатизації податкових пільг, а також виробленні законодавчого механізму державного регулювання ІКТ-галузі в якості ринку тощо. Крім того, держава повинна була б бачити ключовим пріоритетом своєї політики у цій сфері налагодження взаємозв'язку системи “наука-освіта-ІКТ-виробництво”, не ущемляючи інтересів жодного з компонентів цієї системи. інформатизація національний економіка законодавчий

З аналізування змісту Національної програми інформатизації випливає важлива теза, яка підсумувала зміст процесійного законодавства у сфері впровадження інформаційних технологій у двох гілках: 1) інформація як ресурс, її використання, захист; 2) питання інформаційної безпеки держави та забезпечення інформаційного суверенітету. До першого напрямку належать Закони України “Про інформацію”, “Про науково-технічну інформацію”, “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” (до 2005 - “Про захист інформації в автоматизованих системах”), “Про електронний цифровий підпис”, “Про авторське право і суміжні права”, Указ Президента України “Про Положення про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні”. Другий напрям складають Закони України “Про основи національної безпеки України”, “Про державну таємницю”, Указ Президента України “Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою”, Указ Президента України “Про Доктрину інформаційної безпеки України”, Постанова Верховної Ради України “Про проект Закону України про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку України”, Постанова Кабінету Міністрів України “Про Державну комісію з питань запобігання та усунення можливих негативних наслідків комп'ютерної кризи 2000 року”. З часом в законодавчому полі України сформувався третій блок правового забезпечення впровадження ІКТ, який стосувався інформатизації як суспільного блага. Серед цих нормативно-правових документів можна зазначити Закон України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, Закон України “Про державну підтримку розвитку індустрії програмної продукції”, Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні”, урядову Концепцію державної цільової програми впровадження ІКТ в середніх школах “Сто відстотків”. Наприклад, у 2010 р. розпорядженням КМУ № 1722-р була схвалена Концепція державної цільової програми впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій “Сто відсотків” [5] на період до 2015 року, яка була націлена на формування інтегрованого освітнього електронного середовища та підвищення інформаційної культури серед учнів та вчителів у системі середньої освіти і передбачала виконання наступних завдань: формування нормативно-правової бази впровадження ІКТ в освітньо-виховний процес; створення методичної бази впровадження ІКТ у системі загальної освіти; повне забезпечення середніх шкіл персональними комп'ютерами та доступом до мережі Інтернет; формування інфраструктури підтримки впровадження ІКТ в загальноосвітніх навчальних закладах у вигляді ресурсних центрів інформаційної та науково-методичної підтримки; систематичне підвищення кваліфікації освітянських кадрів у процесі роботи з ІКТ; можливості дистанційної освіти з використанням потенціалу ІКТ; розроблення в кожній школі власного веб-сайту та формування освітніх порталів і мереж, електронних бібліотек навчальних матеріалів.

Вдосконалення процесійного законодавчого механізму регулювання цієї сфери вбачається нами в першу чергу у вдосконаленні механізмів оцінки ризиків впровадження ІКТ, що, у свою чергу, простежується у відповідних видах контролю (рис. 3).

Рис. 3. Місце і роль законодавчого механізму у системі впровадження ІКТ в національну економіку *

* Складено автором

На рис. 3 нами наведено перелік основних видів контролю з боку держави за процесами впровадження ІКТ, які підлягають в перспективі законодавчому удосконаленню. З огляду на це, на наш погляд, законодавчі правки і корективи повинні вноситися у регламентацію процедур відповідних напрямків здійснюваного контролю.

Висновки

Отже, формування процесійного законодавства провадження ІКТ пройшло декілька етапів свого розвитку: 1) створення передумов та організаційне оформлення інформаційного простору; 2) проголошення курсу на широку інформатизацію економіки; 3) формування і розвиток в Україні інформаційного суспільства. Крім того, можна підсумувати, що процесійне законодавство з питань впровадження інформаційно-комунікаційних технологій носить в багатьох аспектах декларативний характер і, на жаль, позбавлений реальних економічних стимулів до активізації інформаційної діяльності, пов'язаної з ІКТ. Про це свідчить і той факт, що ключовий термін ”ІКТ” почав фігурувати у українському процесійному законодавстві лише на третьому етапі - починаючи з 2007 року. До того використовувались поняття “інформатизація”, “інформаційні технології” тощо. Незважаючи на це, можна констатувати, що процесійна правова база впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в основному сформована і має значний потенціал для удосконалення.

Література

1. Закон України від 04.02.1998 р. № 74/98-ВР “Про національну програму інформатизації” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/74/98-вр

2. Закон України від 05.07.1994 № 80/94-ВР “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80/94-вр

3. Закон України від 19.06.2003 № 964-IV “Про основи національної безпеки України” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/964-15

4. Закон України від 09.01.2007 р. № 537-V “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/537-16

5. Постанова КМУ від 13.04.2011 р. № 494 “Про затвердження Державної цільової програми “Сто відсотків” на період до 2015 року” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/494-2011-п

6. Указ Президента України від 08.07.2009 № 514/2009 “Про Доктрину інформаційної безпеки України” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/514/2009

References.

1. Verkhovna Rada of Ukraine (1998), Law of Ukraine “On the National Informatization Program”, adopted on 1998, February 4, 74/98-ВР, available at:http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/74/98-вр (Accessed 12 October 2015).

2. Verkhovna Rada of Ukraine (1994), Law of Ukraine “On protection of information in the informational-telecommunication systems”, adopted on 1994, July 5, 80/94-ВР, available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80/94-вр (Accessed October 12, 2015).

3. Verkhovna Rada of Ukraine (2003), Law of Ukraine “Principles of national security of Ukraine”, adopted on 2003, June 19, 964-IV, available at:http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/964-15 (Accessed October 12, 2015).

4. Verkhovna Rada of Ukraine (2007), Law of Ukraine “On the basic principles of information society development in Ukraine for 2007-2015”, adopted on 2007, January 9, 537-V, available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/537-16 (Accessed October 12, 2015).

5. Cabinet of Ministers of Ukraine (2011), “On approval of the State Target Program "One hundred percent" for the period until 2015”, Resolution on 2011, April 13,494, available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/494-2011-п (Accessed October 12, 2015).

6. President of Ukraine (2009), “On the Doctrine of Information Security of Ukraine”, Presidential Decree on 2009, July 8, 514/2009, available at:http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/514/2009 (Accessed October 12, 2015).

Размещено на Allbest.ru