Сценарний підхід до обґрунтування стратегії стійкого розвитку інтегрованої структури бізнесу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Об'єктивною тенденцією розвитку національної економічної системи є залучення її до процесів глобалізації та інтеграційно-коопераційної взаємодії з суб'єктами глобального ринку. Такі процеси з одного боку надають значних конкурентних переваг товаровиробникам, які залучилися до інтеграційних процесів. З іншого боку - ускладнюють процес стратегічного планування їх діяльності, оскільки потрібним стає врахування численної кількості додаткових факторів зовнішнього оточення. За таких умов одним з критеріїв вироблення стратегії є підтримка стабільності функціонування та розвитку суб'єктів господарювання, особливо у разі їх інтеграційної взаємодії.

Реалізація мети статті потребує першочергової ідентифікації змісту поняття інтегрована структура бізнесу (ІСБ). Авторами у своїх публікаціях була доведена доречність представлення ІСБ з точки зору об'єднання систем діяльності вхідних до неї суб'єктів господарювання. Дані системи діяльності містяться в розрізі компетенцій таких суб'єктів (визначаються як носії компетенцій та формалізуються у вигляді множини {КК}). Об'єднання компетенцій при утворенні ІСБ реалізується шляхом формування компліментарного пулу компетенцій (КПК), функціонування якого підтримується системою забезпечення реалізації компетенцій (СЗРК), орієнтованої на першочергову підтримку ключових компетенцій (КК) у складі КПК. Далі приймемо орієнтацію на КПК та СЗРК як форми втілення інтеграційної взаємодії. Саме така взаємодія й є основою пропонованого підходу до розробки стратегії стійкого розвитку ІСБ (SІСБ).

Підпорядкування стійкості розвитку ІСБ умові досягнення компліментарності компетенцій у КПК дозволяє визначити визначити площину взаємодії учасників інтеграційних процесів. Така фазова площина утворюватиметься за рахунок співвіднесення стійкості життєдіяльності ІСБ (СЖІСБ(t)), рівня чи індексу компліментарності компетенції (ІКК(ІСБ(t)) чи ІКК(КПК(t))) та спроможності інтеграційного утворення до трансформаційних змін й перетворень під час розвитку (СТЗІСБ(t)). Така спроможність до змін визначається як інтегральна характеристика наявного у ІСБ потенціалу (ПТІСБ(t)), адаптаційних можливостей й спроможностей учасників ІСБ (АДСГ(t)) та гнучкості архітектурної побудови інтеграційного утворення (ГНІСБ(t)). Зрозуміло, що показник спроможності до трансформацій можна ввести й по відношенню до кожного окремого учасника ІСБ (СТЗСГ(t)). Разом з тим, з оглядом на можливість чи не можливість досягнення компліментарності, СТЗІСБ(t) не являтиме собою простий добуток спроможностей учасників ІСБ, хоча й залишатиметься певна функціональна залежність:

Представлене на рис. 1 графічне відображення пропонованого фазового простору дозволяє визначити як напрямки розвитку ІСБ, так і особливості побудови системи стратегічного управління інтегрованим утворенням. При цьому слід враховувати ряд принципових моментів:

1. Зростання рівня компліментарності компетенцій (ІКК(ІСБ(t)) > 1) призводить до підвищення стійкості життєдіяльності ІСБ (СЖІСБ(t) > 1). Стійкість тут розглядається і як додержання обраної траєкторії розвитку при реалізації ЦІСБ, і як спроможність збереження якісного структурування ІСБ при переході до нових форм взаємодії (попадання під дію нового аттрактору, перегляду складу учасників чи компетенцій, залучених до пулу компетенцій).

2. Розвиток ІСБ передбачає ортогональність цілей залучених до ІСБ суб'єктів, що пояснюється об'єктивним існуванням обмеженості ресурсів. Така обмеженість проявляється як при підтримці компетенцій з боку СЗРК, так і при отриманні результату від розкриття компетенції (наприклад, через обмеженість споживчого попиту). Підвищення компліментарності параметрів КПК та СЗРК зменшує ортогональність цілей, а отже й сприяє зростанню стійкості ІСБ.

3. Форма фазового простору не завжди являтиме рівносторонній трикутник та змінюватиметься від особливостей умов господарювання ІСБ та її архітектурної побудови (обраної організаційно-правової форми чи ступеню жорсткості фіксування інтеграційних зв'язків між учасниками ІСБ).

Рис. 1. Фазовий простір стійкого розвитку інтеграційного утворення

З оглядом на рис. 1 можна ввести ряд обмежень на рівень розвитку складових фазового простору (за можливості трансформування його графічного представлення та відходу від поданого на рис. 1 рівносторонності трикутника):

- неспроможність до здійснення трансформаційних змін не дозволяє забезпечити підтримку стійкості життєдіяльності ІСБ. Отже й зростання стійкості ІСБ (СЖІСБ(t) >1), спричинятиме пропорційне зростання спроможності до трансформаційних змін (СТЗІСБ(t) > 0,5 для означеної на рис. 1 форми фазового простору або СТЗІСБ(t) >f(СЖІСБ(t)) для іншої форми його геометричного представлення;

- висока мінливість архітектоніки ІСБ не дозволяє забезпечити підтримку стійкості й компліментарності компетенцій через те, що стійкість є успадкованою характеристикою, а рівень компліментарності залежить від узгодженості дій носіїв компетенцій (залежність від минулого шляху розвитку). Отже, при перевищенні граничного рівня мінливості архітектоніки ІСБ (СТЗІСБ(t)= 0,5 для означеної на рис. 1 форми фазового простору) відбуватиметься втрата стійкості чи зменшення компліментарності залучених до КПК компетенцій.

Враховуючи означені обмеження можна запропонувати різні варіанти розробки стратегії ІСБ підпорядковані місцю інтегрованого утворення у фазовому просторі. Відповідні варіанти вироблення стратегії представлені у табл. 1.

стратегічний економічний інтеграційний

Таблиця 1. Стратегічний процес (сценарії розвитку) інтегрованих структур бізнесу

При виробленні стратегічних сценаріїв продовження життєдіяльності інтеграційного утворення можна орієнтуватися не лише на означені у табл. 1 варіанти розвитку подій. При цьому кожний варіант динаміки (лінії розвитку у табл. 1) можна розглядати як певний сценарій розвитку подій (відповідає сценарному підходу до стратегічного управління). Розробка сценаріїв повинна базуватися на багатоваріантному (ситуаційному) аналізі об'єкта дослідження (у більшості випадків даний об'єкт розглядається як модельована в рамках здобутків дисципліни системної динаміки чи когнітивного прогнозування). Отже, за основу може бути прийнята будь-яка з матриць портфельного аналізу (у якості сценарію при цьому можна розглядати стратегії переходу у інший від поточного сегменту матриці чи прийняття варіанту підтримки обраної позиції). Це не суперечить визначенню сценарію В.В. Данніковим як гіпотетичної послідовності подій зміни майбутніх станів досліджуваного об'єкту (при заздалегідь визначених початкових умовах). Дослідження підходів до розкриття сценаріїв розвитку в наявній літературі пов'язує кожен сценарій зі зміною умов функціонування та отриманням нових параметрів результуючими змінними. Саме такий підхід реалізовано у табл. 1.

Разом з тим слід звернути увагу, що наявність значної кількості матриць портфельного (стратегічного) аналізу не дозволяє все ж таки розробляти сценарії розвитку саме для ІСБ (всі наявні в літературі матриці орієнтовані на рівень окремого підприємства). Отже виникає питання про те, яким чином відбуватиметься співвіднесення стратегій різних учасників інтеграційної взаємодії (початково відмінних за своєю природою). В цілому, логіка такого узгодження відповідатиме схемі консолідації цілей ІСБ (утворення вектору ЦІСБ).

Вироблення стратегії стійкого розвитку ІСБ (SІСБ) повинно розроблятися або для кожного з сценаріїв, або для всіх сценаріїв одночасно (більш детально дане положення розкрито на етапі "формування стратегії" поданої на рис. 2 схеми). При цьому, розробляючи стратегії розвитку ІСБ можна врахувати різні підходи до співвідношення стратегічного процесу та врахування вироблених сценаріїв (від розробки узагальненої стратегії для всіх сценарії, до формування окремої стратегії для кожного сценарію).

Тут пропонується визначити такі варіанти розробки SІСБ: компромісна стратегія ("мінімального виграшу для любих варіантів розвитку подій"), гнучка стратегія очікування розвитку подій, стратегія одночасної реалізації, ризикована стратегія ("слідування найкращому сценарію"), стратегія підтримки найбільш ймовірного сценарію та підхід впливу на сценарії. За такого підходу, вибір антикризового сценарії розвитку ІСБ (як і безпосередньо організацію стратегічного процесу в будь-якому інтеграційному утворенні) можна подати з точки зору авторського підходу до додержання динамічного рівноважного балансу параметрів КПК. При цьому сценарії відбиватимуть як різні варіанти розподілу складових СЗРК між компетенціями у складі КПК, так і різні варіанти у розкритті потенціалу компетенцій.

Рис. 2. Сценарний підхід до планування розвитку ІСБ

Як видно з поданої на рис. 2 послідовності сценарного стратегічного планування, основу формування стратегії складає визначення можливих варіантів динаміки ключових (з точки зору стратегічного процесу ІСБ) показників. Ці показники обираються в рамках опису ситуації господарювання ІСБ. Вироблення стратегії ІСБ (SІСБ) повинно розроблятися або для кожного з сценаріїв, або для всіх сценаріїв одночасно (більш детально дане положення розкрито на етапі "формування стратегії" поданої на рис. 2 схеми). При цьому, розробляючи стратегії розвитку ІСБ можна врахувати різні підходи до співвідношення стратегічного процесу та врахування вироблених сценаріїв (від розробки узагальненої стратегії для всіх сценарії, до формування окремої стратегії для кожного сценарію). Узагальнення наявних літературних джерел дозволило визначити наведені у табл. 2 варіанти розробки SІСБ.

Таблиця 2. Характеристика підходів до вироблення стратегії для різних сценаріїв

Орієнтація на поданий у табл. 2 підхід дозволяє звести вибір сценарії розвитку ІСБ (як і безпосередньо організацію стратегічного процесу в будь-якому інтеграційному утворенні) з точки зору додержання динамічного рівноважного балансу параметрів КПК. При цьому сценарії відбиватимуть як різні варіанти розподілу складових СЗРК між компетенціями у складі КПК, так і різні варіанти у розкритті потенціалу компетенцій. Відповідно формалізація стратегії ІСБ трансформується у набір матриць портфельного аналізу. Зрозумілим є й те, що між вхідними до такого набору матрицями повинні бути встановлені певні взаємозв'язки, що можливо шляхом застосування концепції збалансованої системи показників (BSC).

В статті подано науково-методичний підхід до формування стратегії стійкого розвитку інтегрованої структури бізнесу, заснований на сценарному моделюванні. Основу авторських пропозицій становить гіпотеза про спрямування інтеграційно-коопераційної взаємодії промислових підприємств на узгоджену протидію кризовим явищам за рахунок формування контуру стратегічного управління компліментарністю компетенцій підприємств, залучених у інтеграційну взаємодію. Практичне застосування авторських розробок базується на представленому у статті фазовому простору стійкого розвитку інтеграційного утворення, який дозволяє виробляти сценарії розвитку підприємств. При цьому в статті обґрунтовано характеристики підходів до вироблення стратегії для різних сценаріїв взаємодії учасників інтеграційного утворення. Разом з тим, визначення позиції підприємств чи їх інтегрованих об'єднань потребує введення кількісних характеристик для осей розробленого фазового простору. З оглядом на це метою подальших розробок автора постане обґрунтування аналітичного забезпечення для підтримки взаємодії компетентностей учасників інтегрованої структури бізнесу та оцінки параметрів стійкості їх життєдіяльності.

Размещено на Allbest.ru