Мікроекономічний ринок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методичні поради

МІКРОЕКОНОМІЧНИЙ РИНОК

З курсу «Політична економія» у студентів вже є певні початкові знання про попит та пропозицію. У даній теми ми розглядаємо детально мікроекономічні характеристики попиту та пропозиції на мікроринках.

Доцільним є чітке формулювання уявлень студентів про взаємозв'язок ланцюжка «індивідуальний попит» - «ринковий попит» - «сукупний попит». В мікроекономіці ключову увагу приділяємо ринковому попиту на мікроринках окремих товарів. Для більш глибокого засвоєння моделі мікроринку пригадайте із першої теми об'єкти мікроекономіки.

Зверніть особливу увагу на нецінові чинники попиту та пропозиції. Пригадайте з курсу «Політичної економії» такі терміни, як дотації, субсидії та їх не щоденно-побутове, а загальноекономічне трактування.

Необхідним є свідоме розмежування цінових та нецінових чинників попиту і пропозиції. Цінові чинники призводять до переміщення вздовж кривих попиту чи пропозиції, змінюючи лише обсяг попиту чи обсяг пропозиції.

Нецінові чинники переміщують усю криву попиту (пропозиції), так що кожній ціні тепер відповідатиме новий обсяг попиту (пропозиції).

Для уникнення плутанини потрібно засвоїти, що обсяг попиту (пропозиції) - це лише одна точка на кривій, а саме: її значення по горизонтальній осі, - тобто кількість товару, що купується (пропонується) за певної ціни.

Попит чи пропозиція загалом - це уже сукупність співвідношень «ціна-кількість товару», які разом формують цілу криву (шкалу) попиту (пропозиції). Тому ціновий чинник (зміна ціни) не змінює попит чи пропозицію загалом, а лише через зміну ціни викликає на переміщення до іншої точки на цих кривих.

При розгляді зміни рівноваги під випливом нецінових чинників потрібно чітко розмежовувати, які нецінові чинники переміщують криву попиту, а які нецінові чинники переміщують криву пропозиції, а також не плутати поняття «попит» і «обсяг попиту» та «пропозиція» і «обсяг пропозиції». При цьому не варто забувати, що ми абстрагуємося від усієї решти чинників і беремо до уваги лише вплив зміни досліджуваного визначника на пропозицію чи на попит товару (залежно від того, чи це є ціновий чинник попиту чи ціновий чинник пропозиції).

Зверніть увагу, що не треба плутати безпосередній результат дії нецінового чинника з його потенційними віддаленими майбутніми наслідками. Наприклад, зростання доходів споживачів безпосередньо впливає на зміну попиту. Так, в майбутньому зростання попиту і підвищення рівноважної ціни може викликати зростання пропозиції, але якщо в задачі не вказано спеціально дослідити потенційні майбутні впливи - в першу чергу ми завжди чітко вказуємо прямі безпосередні результати дії того чи іншого чинника.

При розгляді нецінових чинників пропозиції особливу вагу треба звернути як ціни товарів-замінників впливають на пропозицію - бо тут зв'язок для студентів не є таким очевидним і може виникати плутанина.

Щодо видів еластичності (цінова, перехресна, за доходом), то студенти повинні засвоїти, що кожен вид еластичності має свої порогові значення. Наприклад, для цінової е6ластичності попиту пороговим є значення еластичності 1 і на цій підставі м виділяємо еластичний та нееластичний попит; для перехресної еластичності пороговим значенням є 0, якщо значення перехресної еластичності більше нуля, то маємо товари-замінннки, якщо ж менше нуля - доповнюючі товари.

Складність засвоєння теми частково полягає у великому масиві порогових значень еластичності, які треба запам'ятати. Тому доцільним є не просто «зазубрити» ці порогові значення, а вміти на підставі формул підтвердити ті чи інші порогові значення еластичності та їх економічне трактування.

При розрахунках еластичності можна використовувати кілька різних формул. Але всі вони є взаємопов'язані одна з одною. Потрібно вміти вивести одну формули з іншої. Тоді не буде потреби зазубрювати усі формули, їх можна легко вивести із самого означення еластичності. Зверніть увагу, що в розрахунках, при розв'язку задач найширше застосовується формула «середньої точки».

Спеціально варто зауважити, що еластичність пов'язана не лише з показниками нахилу відповідної ділянки кривої попиту (для якої визначається еластичність), але і її розміщенням. Зокрема, для лінійної кривої попиту (нахил незмінний) її верхня ліва ділянка представлятиме еластичний попит, а нижня права ділянка представлятиме нееластичний попит.

Вступ

Покупці по-різному реагують на зміну ціни на різні товари. Скажімо, якщо ціна на молоко зросте у два рази, то попит на молоко лише дещо зменшиться. Але якщо у два рази зросте ціна на пляшку "кока-коли", то попит зменшиться значно більше, ніж у випадку з молоком. Це пояснюється тим, що людям легше обійтися без "кока-коли", яка має багато замінників, ніж без молока, замінників у якого мало. Коли зростає ціна на сіль, покупці все одно купують стільки солі, скільки потрібно, й попит майже не змінюється, якщо ж дорожчають квитки на літак, попит на цей вид транспорту різко знижується, і населення користується дешевшим видом транспорту, наприклад залізничним. З'ясувати розуміння і вимірювання усіх вказаних взаємозв'язків можна за допомогою поняття еластичності ринкового попиту. Для успішного і ґрунтовного засвоєння теми, спочатку розглянемо як формується ринковий попит і пропозиція та встановлюється рівновага на мікроринках.

Лекція 1. Мікроекономічний ринок: попит і пропозиція, їх рівновага

План

1. Ринковий попит та його чинники

2. Ринкова пропозиція та її чинники.

3. Встановлення рівноваги попиту та пропозиції.

1. Ринковий попит та його чинники

Попит - це кількість продукту, яку споживачі бажають і спроможні купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу.

Якщо ви хочете придбати автомобіль, але не можете його купити через відсутність грошей, то економісти назвуть це бажанням, а не попитом. Але якщо у вас поряд з бажанням придбати автомобіль є і гроші, достатні для його купівлі, то це вже попит. Бажання, підкріплені грошовими можливостями, перетворюються на попит. Попит - це потреби людей, представлені на ринку і забезпечені грошима; іншими словами, попит - це платоспроможні потреби людей.

Економісти розрізняють ринковий попит на товар (ми його будемо позначати як D) та індивідуальний попит на товар з боку окремого покупця (d).

Ринковий попит формується як сумарний попит усіх покупців. Залежно від споживацьких уподобань і доходів їхнє бажання та можливості придбати товар при однакових цінах будуть відрізнятися. У таблиці 1 наведено умовні дані про індивідуальний попит трьох споживачів на товар Х. Ринковий попит на даний товар - це сума індивідуальних попитів. Інакше кажучи, це кількість товару, яку всі споживачі готові придбати за тими чи іншими цінами.

Як бачимо у таблиці при ціні Р1 тільки споживач 3 виявлятиме бажання до придбання товару Х, тому ринковий попит при ціні понад Р1 збігатиметься з індивідуальним попитом споживача 3. Якщо ціна знизиться до рівня Р2, то ринковий попит будуть формувати уже два споживачі, а при ціні Р3 і Р4 - усі три.

Таблиця 1. Формування ринкового попиту як суми індивідуальних попитів

Ціна товару Х, грн.	Попит окремих споживачів, одиниць товару	Ринковий попит (D), одиниць товару
	1(d1)	2(d2)	3(d3)
Р1 = 15 Р2 = 10 Р3 = 5 Р4 = 2	- - 10 25	- 10 20 50	10 20 30 65	10 30 60 140

Згідно із законом попиту, чим вища ціна на продукт, тим меншу його кількість купуватимуть споживачі. І навпаки, чим нижча ціна продукту, тим більшу його кількість купуватимуть. Отже, закон попиту відображає обернену залежність між ціною продукту і величиною попиту на нього. Графічне зображення цієї залежності називають кривою попиту. Для її зображення по горизонталі відкладаємо величину попиту (Q_d), а по вертикалі - ціну (P). Криву попиту іде зверху вниз, зліва направо, тобто має спадний характер (рис.1.1).

Спадна траєкторія кривої попиту зумовлена двома причинами:

1) Ефект доходу. Зміна ціни відбивається на реальній купівельній спроможності споживачів (за умови, що грошова купівельна спроможність є сталою). Коли підвищується ціна, то реальна купівельна спроможність знижується, що зменшує величину попиту. Покупці, підтримуючи свій бюджет, витрачатимуть ту саму номінальну суму на купівлю даного продукту, але куплять уже меншу його кількість. І навпаки, зі зниженням ціни продукту купівельна спроможність грошового доходу збільшуватиметься, що дає змогу купувати більше певного продукту, ніж раніше;

2) Ефект заміщення. Якщо ціна на продукт Х змінюється, а на інші продукти залишається постійною, то змінюється відносна структура цін між продуктом Х та усіма іншими товарами (продукт Х дорожчає чи дешевшає порівняно з іншими продуктами). Покупці замінюють дорожчі продукти дешевшими. Наприклад, при зростанні ціни на яловичину люди більше купуватимуть свинини, м'яса птиці, риби і т.д. У результаті величина попиту на яловичину зменшиться.

Ефект доходу та ефект заміщення діють одночасно і обидва змінюють величину попиту на продукт.

Якщо змінюється ціна (Р) на продукт, то це спричиняє зміну величини попиту (обсягу попиту, кількості попиту) на нього (Q_d) згідно із дією закону попиту. Зміна величини попиту означає переміщення з однієї комбінації “ціна - кількість продукту” до іншої комбінації в межах того самого попиту - тобто відбувається переміщення вздовж тієї самої кривої попиту, наприклад, від точки А до точки В на рисунку 1.1. При зміні ціни, цінового чинника крива попиту не переміщується, і попит (як уся сукупність наборів «ціна-величина попиту») залишається тим самим, а змінюється лише величина попиту.

Крім ціни на попит можуть впливати й інші, нецінові чинники, які змінюють увесь попит (а не лише величину попиту) і призводять до переміщення усієї кривої пропиту (а не лише до переміщення вздовж тієї самої кривої попиту).

Позначивши ринковий попит через D, можна записати, що він перебуває у функціональній залежності від низки визначників (чинників):

D = f (p; q, I, y, N, exp),

де р - ціна продукту (вплив цінового чинника описано вище);

q - ціна на взаємозамінювані і взаємодоповнювані продукти;

I - величина доходів споживачів;

у - суб'єктивні смаки і уподобання;

N - кількість покупців даного товару;

еxp - очікування споживачів тощо.

Крапка з комою після р підкреслює відмінність між впливом ціни та нецінових визначників на попит.

Якщо змінюється ціна (р) на продукт, то це спричиняє зміну величини попиту на нього (Qd) згідно із дією закону попиту, що було розглянуто нами вище.

Зміна усіх інших - нецінових визначників змінює попит на продукт. Якщо покупці бажають і спроможні купити більшу кількість продукту за кожну можливу ціну, то відбувається збільшення попиту. Воно зображується переміщенням кривої попиту вправо (рис.1.2).

Зменшення попиту виникає тоді, коли внаслідок зміни в одному або більшій кількості його визначників покупці купують меншу кількість продукту за кожну можливу ціну. У графічному зображенні зменшення попиту показують як переміщення кривої попиту вліво. Тепер з'ясуємо, як впливає кожен з нецінових чинників на попит.

Якщо зниження ціни на один продукт зменшує попит на інший, то такі продукти називають взаємозамінюваними (товарами-субститутами). Наприклад, чай і кава, яблука і груші є прикладами взаємозамінюваних продуктів. Коли ціна на груші підвищується, споживачі купуватимуть більше яблук, і попит на яблука зростатиме. Крива попиту на яблука переміститься вправо (положення D₁) і відбудеться збільшення попиту на яблука для усього проміжку цін (рис.1.2)

Отже, зниження ціни на взаємозамінний товар (товар-замінник, товар-субститут) сприяє зменшення попиту на даний товар і навпаки.

Якщо зниження ціни на один продукт збільшує попит на інший продукт, то такі продукти називаються взаємодоповнюваними. Наприклад, чай і цукор, відеомагнітофон і відеокасети, принтери і ціна картриджів до них, автомобіль і бензин є прикладами взаємодоповнюваних продуктів. Якщо ціна на бензин зростає, люди звичайно купуватимуть менше автомобілів, і попит на них зменшиться. Крива попиту на автомобілі переміститься вліво (в положення D₂), і попит на автомобілі зменшиться для усього проміжку цін (рис.1.2).

Отже, зростання ціни на товар-доповнювач зменшує попит на даний товар і навпаки.

Із зростанням доходів споживачі переважно купують більше товарів. Проте чи зростає при цьому попит на усі товари і послуги? Споживачі купують більше овочів, фруктів, риби, одягу, взуття, освітніх послуг, туристичних послуг тощо, але менше хліба, виробів із борошна, картоплі, капусти тощо. Товари, попит на які прямо залежить від зміни грошового доходу, називають товарами вищої споживчої цінності. Якщо зі зростанням доходів попит на певні товари знижується, то такі товари називають товарами нижчої споживчої цінності.



Отже, попит на товари вищої споживчої цінності (нормальні товари) зростає при зростанні доходу.

Попит на товари нижчої споживчої цінності, низькоякісні товари при зростанні доходів споживачів зменшується.

Такі визначники попиту, як смаки і уподобання, залежать від віку, статі, історичних, національних, природно-кліматичних умов, реклами, моди тощо. Їх зміна веде до зміни попиту та переміщення кривої попиту. Наприклад, сприятлива для певного продукту зміна у смаках або уподобаннях споживачів, викликана, можливо, рекламою або змінами у моді, означатиме, що попит зросте. І навпаки, несприятливі зміни в уподобаннях споживачів зменшуватимуть попит, переміщуючи криву попиту вліво.

Попит також визначають розміри ринку, кількість покупців. Якщо зростає число покупців даного товару, наприклад, за рахунок реклами, залучення покупців іншої статі чи інших вікових груп, то ринковий попит на даний товар зростає. І навпаки, якщо в силу певних причин все менше людей буде купувати даний товар, загальний ринковий попит на нього буде зменшуватися.

На попит також впливають очікування споживачів. Наприклад, очікування підвищення цін на даний товар призведе до його ажіотажного скуповування по сьогоднішніх цінах - тобто до зростання попиту.

У реальному житті жоден з перелічених нецінових факторів попиту не діє відокремлено, у чистому вигляді. Найчастіше вони переплітаються, посилюючи або зменшуючи вплив один одного.

2. Ринкова пропозиція та її чинники

Пропозиція - це та кількість продуктів, яку виробник 6ажае та спроможний виробити і постачати для продажу на ринку за певну ціну упродовж визначеного проміжку часу.

Розрізняють індивідуальну пропозицію (пропозицію одного виробника певного товару - /s/) і ринкову пропозицію (сума всіх індивідуальних пропозицій по певному товару - /S/ ). Таблиця 2 ілюструє формування ринкової пропозиції як суми пропозицій окремих виробників. Варто зауважити, що при низьких цінах на товар деякі виробники взагалі тимчасово призупинять його виробництво і не будуть його пропонувати на ринку.

Таблиця 2. Формування ринкового пропозиції як суми індивідуальних пропозицій

Ціна товару Х, грн.	Пропозиція окремих виробників, одиниць товару	Ринкова пропозиція (S), одиниць товару
	1 (s1)	2 (s2)	3 (s3)
Р1 = 15 Р2 = 10 Р3 = 5 Р4 = 2	25 10 - -	50 20 10 -	70 35 25 15	145 65 35 15

Пропозиція визначається виробництвом, але не завжди збігається з ним, бо не все, що виробляється, потрапляє на ринок. Наприклад, продавцеві може бути вигідним певний час накопичувати продукцію на складах, очікуючи підвищення ціни на неї. Звичайно, продавцеві вигідніше пропонувати свій продукт за вищими цінами. Є також випадки, коли і в урожайний рік певні продукти сільського господарства з тих чи інших причин майже відсутні на полицях крамниць.

Між ціною та кількістю пропонованого продукту існує пряма, або позитивна, залежність. Якщо ціна зростає, відповідно збільшиться й величина пропозиції. Цю пряму залежність між ціною та кількістю пропонованого продукту називають законом пропозиції.

Графічне зображення цієї залежності називають кривою пропозиції, яку здебільшого позначають буквою S. Крива пропозиції є висхідною (рис. 1.3).

Зміна ціни змінює величину пропозиції. Якщо ціна зростає, величина пропозиції збільшується; якщо ж ціна знижується, величина пропозиції зменшується. Зміна величини пропозиції означає переміщення з однієї точки до іншої по стабільній кривій пропозиції; наприклад, із точки A до точки B. Причиною руху по кривій є зміна ціни на відповідний продукт. При зміні ціни, цінового чинника крива пропозиції не переміщується, і пропозиція (як уся сукупність наборів «ціна - величина пропозиції») залишається тією самою, а змінюється лише величина пропозиції.

Крім ціни на пропозицію можуть впливати й інші, нецінові чинники, які змінюють всю пропозицію (а не лише величину пропозиції) і призводять до переміщення усієї кривої пропозиції (а не лише до переміщення вздовж тієї самої кривої пропозиції).

Пропозиція залежить від таких чинників:

S = f ( p; c, Npr, t, g, m, x ),

де: р - ціна продукту;

c - витрати виробництва;

Npr - кількість виробників

t - технологія виробництва

g - ціна на інші продукти;

m - податки з виробників і дотації для виробників

x- інші нецінові визначники.

Крапка з комою між p і с вказує на відмінність між впливом ціни (p) та нецінових чинників (c, Npr, t, g, m, x) на пропозицію.

Зміна ціни змінює величину (обсяг) пропозиції. Якщо ціна зростає, величина пропозиції збільшується; якщо ж ціна знижується, величина пропозиції зменшується. Зміна величини пропозиції означає переміщення з однієї точки до іншої по стабільній кривій пропозиції, що було розглянуто нами вище.

Зміна нецінових чинників змінює не лише обсяг пропозиції товару, а всю пропозицію товару. Це означає, що при всіх рівнях цін будуть вже інші обсяги пропозиції - тобто зміниться уся пропозиція загалом. Крива перемішується в цілому вправо або вліво (рис. 1.4). Збільшення пропозиції перемішує криву пропозиції вправо; зменшення пропозиції перемішує цю криву вліво. Причиною зміни пропозиції є зміна одного або більше нецінових визначників пропозиції.



Розглянемо такий визначник, як витрати виробництва. Припустімо, що в наслідок зростання цін на метал витрати на виробництво автомобілів зросли, тому їх пропозиція зменшиться. Крива пропозиції автомобілів переміститься вліво і покаже зменшення пропозиції на автомобілі за кожного рівня ціни.

Якщо зростає кількість виробників даного товару (наприклад, тому що галузь є привабливою для виробників і в неї входять нові фірми), то пропозиція товару зросте і навпаки.

Також при покращенні технологій виробництва даного товару його пропозиція зросте.

Важливим визначником пропозиції є ціна альтернативних товарів, які виробники даного продукту могли би виробляти, використовуючи своє обладнання, своїх працівників, інші свої ресурси. Якщо ціна таких альтернативних товарів зростає, то виробникам може бути вигідно переорієнтуватися на виробництво цих товарів і, відповідно, зменшити пропозицію даного товару.

Якщо ціна на замінюваний продукт зростає, деякі виробники в пошуках більших прибутків будуть переорієнтовуватися на виробництво продукту замінника і пропозиція даного продукту може зменшується. Наприклад, зростання ціни на масло зменшить пропозицію маргарину, оскільки виробників приваблюють виші ціни і прибутки, які можна досягти при виробництві масла. Тому частина виробників переорієнтується з виробництва маргарину на виробництво масла і пропозиція маргарину зменшується.

При зростанні податків пропозиція даного товару зменшиться і навпаки: якщо держава стимулює виробництво через зменшення податкового тягаря, пропозиція зростає.

Для виробників певних соціально необхідних товарів держава може виплачувати дотації. Якщо виробники отримують додаткові дотації від держави, вони збільшують пропозицію своєї продукції.

Нагадаємо, що у всіх випадках, коли ми говоримо про збільшення пропозиції, маємо на увазі переміщення кривої пропозиції вправо і навпаки.

Для пропозиції різних товарів можуть діяти також свої особливі нецінові чинники. Наприклад, якщо розглядати агропромисловий сектор, то таким чинником можуть бути погодні умови. За несприятливих погодних умов пропозиція певної сільськогосподарської продукції може скоротитися і навпаки.

3. Встановлення рівноваги попиту та пропозиції

Ціну, що встановлюється на ринку під впливом взаємодії попиту та пропозиції називають ціною рівноваги, або рівноважною ціною. Точка перетину ринкових кривих попиту та пропозиції визначає рівноважну ціну (рис. 1.5) і рівноважний обсяг виробництва. У цій точці величина попиту Q_d дорівнює величині пропозиції Q_s. Рівноважний обсяг виробництва позначають через Q*, а ціну рівноваги - через Р*.



Проекція з точки перетину Е кривих попиту і пропозиції на горизонтальну вісь покаже кількість продукту, як споживачі бажають купити, а виробники - продати. Ця величина дорівнює ОQ*. Точка Q* - це точка рівноваги величин попиту і пропозиції, в якій Q_d = Q_s. І саме тут ринок перебуває у стані рівноваги між двома протилежними силами - попитом і пропозицією. Саме тут плани купівлі й продажу збігаються, а ціна не змінюється, перебуваючи на рівні Р*. Нема ані надлишку товару, ані його дефіциту. Тому нема тенденції ані до підвищення ціни, ані до зниження ціни.

Таким чином, рівноважна ціна - це ціна, за якої інтереси покупців і продавців збігаються: кількість продукту, яку хочуть придбати покупці, саме дорівнює кількості продукту, яку хочуть продати продавці.

Ринкова рівноважна ціна фактично виконує роль своєрідного фільтра, який розподіляє обмежену пропозицію продукту між продавцями і покупцями.

Ринкова ціна допускає до участі в торгівлі не всіх покупців і продавців, а лише тих продавців, які згодні продати свій продукт за рівноважною ціною, або нижчою за неї, і тих покупців, які можуть купити продукт за рівноважною ціною або вищою за неї. Всі інші, хто не погоджується з такими вимогами, виключаються ринком з процесу купівлі-продажу (для прикладу розгляньте наведені вище таблиці, що ілюструють формування ринкових кривих пропиту і пропозиції).

У конкурентній економіці ринкова ціна встановлюється на такому рівні, за кого ринок "очищається" від надлишку чи нестачі величини попиту й пропозиції. Розглянемо, як це відбувається.

Дефіцит товару (надлишок величини попиту) може спостерігатися за будь-якої ціни, нижчої від рівноважної (рис.1.6). Нехай за ціни P₁ величина попиту є більшою за величину пропозиції:

Q_d=OQ₂, Q_s=OQ₁, Q_d > Q_s.

Обсяг дефіциту товару (надлишок величини попиту або нестача величини пропозиції) за ціни P₁ становить Q₁Q₂. Запаси товару починають швидко зникати з полиць крамниць, зменшуються запаси товарів на складах. Даний товар стає дефіцитним. У цьому випадку покупці почнуть конкурувати між собою за дефіцитний товар. Якщо це гуртові покупці, то вони пропонуватимуть виробникам підвищені ціни, з метою таки отримати необхідну їм кількість товару. Виробники ж, зустрівши значний попит на свій товар і не маючи змоги виробляти його в достатній кількості, почнуть підвищувати ціну P₁P* і нарощувати обсяги виробництва. В умовах підвищеної ціни величина пропозиції зросте, а величина попиту зменшиться і вони зрівноважаться в точці Q*, що визначить ціну Р*. Отже, без будь-якого втручання ззовні, а лише на основі збалансування попиту й пропозиції відбувся рух до рівноважної ціни.

Надлишок товару (надлишок величини пропозиції або нестача величини попиту) може спостерігатися за будь-якої ціни, вищої від рівноважної. Нехай за ціною P₂ величина пропозиції Q_s є більшою за величину попиту Q_d:

Q_s = OQ₂, Q_d = OQ₁, Q_s>Q_d.

Надлишок товару за ціни P₂ становить Q₁Q₂. В крамницях і на складах почнуть нагромаджуватимуться запаси даного товару. Кожен з виробників намагатиметься дещо знизити ціну, щоб збільшити свої продажі. На ринку відбуватиметься конкуренція між продавцями, які почнуть знижувати ціну від Р2-->Р*. Унаслідок цього величина пропозиції почне зменшуватися, а величина попиту -- зростати. Так триватиме до того часу, аж поки вони не зрівноважаться в точці Q*, де Q_d=Q_s а ціна встановиться на рівні Р*. Отже, без будь-якого втручання ззовні відбувся рух до рівноважної ціни.

Надлишок величини попиту приводить до підвищення рівноважної ціни, а надлишок величини пропозиції -- до її зниження. Весь ринковий механізм -- це ніби аукціон, за якого ринок "очищається" від будь-яких надлишків і дефіцитів, і на основі їх рівноваги встановлює рівноважну ціну.

Всі інші чинники (наприклад, доходи споживачів або витрати виробництва) впливають на рівноважну ціну через зміну попиту і пропозиції. При розгляді таких ситуацій потрібно користуватися вищенаведеними чинниками попиту і пропозиції, чітко розмежовуючи, які чинники переміщують криву попиту, а які нецінові чинники переміщують криву пропозиції, а також не плутати поняття «попит» і «обсяг попиту» та «пропозиція» і «обсяг пропозиції». При цьому не варто забувати, що ми абстрагуємося від усієї решти чинників і беремо до уваги лише вплив зміни досліджуваного визначника на пропозицію чи на попит товару (залежно від того, чи це є ціновий чинник попиту чи ціновий чинник пропозиції).

Потрібно зауважити, що в різних часових періодах рівноважна ціна частіше змінюється під дією різних чинників.

Так, у короткостроковому періоді кількість вироблених товарів більш-менш постійна (план випуску продукції підприємством, очікуваний урожай зернових залежно від засіяних площ і т.д.). Отже, в короткостроковому періоді на визначення ціни справлятимуть вплив переважно коливання попиту, а не пропозиції.

У довгостроковому періоді простежується дещо протилежна ситуація. Адже з перебігом часу фермери та підприємці можуть переорієнтуватися, змінити свої виробничі потужності відповідно до вимог ринку. Тому в довгостроковому періоді пропозиція вагоміше впливатиме на формування ринкової ціни.

Лекція 2. Еластичність попиту і пропозиції

План

1. Цінова еластичність попиту

2. Вплив цінової еластичності на виторг продавця

3. Нецінова еластичність попиту

4. Еластичність пропозиції

1. Цінова еластичність попиту

До цього часу йшлося лише про спрямованість впливу того чи іншого фактору на попит чи на величину попиту. Однак практичне використання набутих знань вимагає й уміння виміряти силу, з якою певний фактор впливає на обсяг бажаних закупок споживача. Ця проблема вирішується за допомогою оцінки еластичності попиту.

Як відомо, на величину попиту впливає ціна. Еластичність попиту за ціною - це показник відсоткової зміни обсягу попиту при зміні на 1 % ціни на товар уздовж даної кривої попиту на нього. Вона показує чутливість обсягу (величини) попиту до змін ціни товару за умови, що всі інші фактори, які впливають на попит, залишаються незмінними:

Оскільки крива попиту має від'ємний нахил, то еластичність попиту за ціною змінюється від 0 до - ?. Для практичного використання еластичність попиту за ціною беруть, як правило, по модулю. Чим більше значення цього показника, тим більша цінова еластичність.

За ступенем еластичності розрізняють такі типи попиту:

А) 1<|Ed| попит еластичний (рис. 2.1): при зростанні ціни на 1% обсяг попиту зменшиться більше, як на 1%;

Б) |Ed|=1 попит з одиничною еластичністю (рис. 2.2) - зміні ціни на 1% відповідає зміна обсягу попиту на 1%;

В) якщо 0<|Ed|<1 - попит нееластичний (рис. 2.3) і при зміні ціни на 1% обсяг попиту змінюється менш, як на 1%;



Виділяють також ще два крайні випадки: вкрай нееластичний попит |Ed|= 0 (Рис.2.4) та досконало еластичний попит |Ed|= ? (рис.2.5).

Якщо розписати відсоткові зміни кількості і попиту у вищенаведеній формулі еластичності (Ed = %?Q / %?P), то отримаємо таку формулу:

При розрахунку еластичності для певної дуги (див. рис.2.6) на кривій попиту (дугової еластичності), коли нам задано координати першої (початкової) і другої (кінцевої) точки дуги, можемо розписати зміни кількості попиту і ціни і отримати такі формули:

або

Наведемо приклад розрахунку еластичності за однією із вищенаведених формул. Нехай маємо дугу кривої попиту, обмежену такими точками:

Р1 = 10 грн.;Q1 = 200 шт;

Р2 = 12 грн.;Q2 = 150 шт.

Якщо ціна зросла з 10 до 12 гри., то еластичність попиту буде розраховуватися так (використовуємо формулу «другої точки», коли в знаменниках ділимо на P2 і Q2):

Еd = [(150 - 200)/200]: [(12 - І0)/10] = -1,25.

Якщо ціна зменшилася з 12 до 10 грн, то еластичність попиту буде:

Ed = [(200 - 150)/150]: [(10 - 12)/12] = -2.

Щоб уникнути таких розбіжностей в розрахунках, найбільшого використання при розрахунку дугової еластичності набула формула «середньої точки»:

Для підвищення точності розрахунку еластичності потрібно використовувати якомога меншу дугу. З цією метою економісти також розраховують точкову еластичність попиту, тобто еластичність попиту в певній точці на кривій попиту.

Припустимо, що маємо справу з лінійною кривою попиту. Вона має постійний нахил в усіх точках (?Q/ДС = const), але не постійну еластичність, яку можна розрахувати через співвідношення відрізків на осі цін. На рис. 2.7 -?Р=P1С; С = ОР1; ?Q = P1Е = OQ1; Q = OQ. Тоді розрахунок еластичності политу за ціною набуде такого вигляду:

Еd = (?Q/Q): (ДС/С) = (ДQ/ДС): (Q/Р) =

= (-OQ1/Р1C): (OQ1/OP1) = - OP1/P1C

Ed = - OP1 / P1C

Наведений вираз називається формулою відстаней, її використовують для розрахунку точкової еластичності.

Рис. 2.7. Точкова еластичність попиту за ціною для лінійної кривої попиту

Отримані результати можуть бути використані також для кривих попиту з нелінійною залежністю (рис. 2.8). Для цього в точці, де потрібно визначити еластичність, проводять дотичну до кривої попиту та визначають співвідношення відрізків на осі цін: відрізка від початку координат до рівня ціни, що відповідає точці на кривій попиту, та відрізка від цього рівня ціни до точки перетинання дотичної з віссю цін. Тобто, по формулі відстаней визначаємо еластичність дотичної в точці дотику. Вона і буде дорівнювати еластичності кривої попиту в точці дотику.

Еластичність пов'язана з показниками нахилу відповідної ділянки кривої попиту (для якої визначається еластичність) та її розміщенням. Важливо зрозуміти, що еластичність залежить не тільки від нахилу ділянки кривої попиту, але й від місця розміщення. Чим вище і лівіше розміщена аналізована ділянка кривої попиту (тобто, чим більше P і чим менше Q), тим еластичність більша при незмінному нахилі (?Р/?Q). Тому для лінійної кривої попиту (нахил незмінний) її верхня ліва ділянка представлятиме еластичний попит (див. рис.2.9), а нижня права ділянка представлятиме нееластичний попит. Це також означає, що точка з одинично еластичним попитом, якому, як ми побачимо далі, відповідає максимальним виторг продавця, лежить завше посередині лінійної кривої попиту.

Еластичність попиту за ціною залежить від цілого ряду факторів, зокрема:

· наявності товарів-субститутів. Чим більше існує товарів, здатних досить ефективно замінити один одного, тим більшою є зміна кількості попиту у відповідь на зміну ціни одного з них (наприклад, автомобілі одного класу, різні види прохолодних напоїв). Тим чином, чим більше даний товар має близьких замінників, тим еластичніший попит на нього (при інших рівних умовах). І навпаки, якщо на ринку немає товару, що міг би вдало замінити існуючий, то зміна цін на нього майже не спричинить коливань обсягів продажу і свідчитиме про нижчу еластичність. Це може бути, наприклад, інсулін для хворих на цукровий діабет;

· часу пристосування до зміни цін. У короткотерміновому періоді попит менш еластичний, ніж у довготерміновому, адже для пошуку товарів-субститутів та зміни структури споживання потрібен час;

· частки споживацького бюджету, що витрачається на продукт. Тут залежність пряма: чим більша частка, тим вища -еластичність і навпаки. Пояснення доволі просте: якщо спожива ч витрачає на даний товар значну частину свого бюджету, то він чутливо (за інших рівних умов) буде реагувати на зміну ціни на даний товар. Наприклад, 50% зміни цін на сірники або сіль споживачі практично не зауважать, в той же час при покупці автомобіля, квартири чи морського круїзу кожен відсоток ціни має уже значно більше значення.

· Ступеня необхідності товару для споживача. На товари першої необхідності, як правило, еластичність попиту є нижча, аніж на товари розкоші.

Враховуючи всі ці визначники, прокласифікуємо товари і послуги, що належать до різних видів еластичності попиту за ціною:

Таблиця 3. Цінова еластичність попиту для деяких груп товарів

Еластичність дуже низька (нижча за 0,5)	Еластичність низька (від 0,5 до 0,8)	Еластичність середня (близько 1)	Еластичність висока (від 1,2 до 2,0)	Еластичність дуже висока (більше за 2)
Сіль Кава Бензин (у короткостроковому періоді) Продукти харчування (загалом)	Одяг (загалом) Цигарки Транспортні послуги	Свинина Житло Медичні послуги	Меблі Послуги таксі	Парфуми Спортивні товари Квіти Закордонні путівки

2. Вплив цінової еластичності на виторг продавця

Розрахунки еластичності попиту за ціною мають досить широке практичне використання як для прогнозування споживацьких витрат, так і для проведення цінової політики фірми. Для продавця важливо знати, скільки грошей споживач готовий витратити на придбання товару при різних рівнях цін. Справді, витрати споживача є ні чим іншим, як валовим доходом продавця: загальні витрати покупця = PQ = валовий дохід (виторг) продавця. Загальний (валовий) дохід визначається якдобуток кількості проданого товару на його ціну. На рисунку загальний дохід зображається через площу прямокутника підкривою попиту. Наприклад, на рис.2.10. при ціні P2 виторг продавця становитиме полощу фігури ОP₂N₂Q_2.

На рис. 2.10 показано виграш продавця від збільшення ціни на товар та його програш від спричиненого цим зростанням ціни зменшення обсягу продажу. Якщо площа фігури P₁P₂N₂V (виграш від зростання цін) більша, ніж площа фігури Q₂Q₁N₁V (програш від зменшення обсягу продажу), то загальні доходи продавця зростуть. Якщо більшою є площа фігури Q₂Q₁N₁V, то при зростанні ціни загальні доходи продавця зменшаться. Результат залежатиме від еластичності попиту за ціною: при |Ed| > 1 -- продавець програє при зростанні цін; при |Ed| < 1 - виграє.

В узагальненому вигляді вплив еластичності попиту на реакцію загальних витрат споживача на придбання товару залежно від зміни ціни подано в табл.4. Знак + означає зростання виторгу, знак - спадання виторгу. Якщо еластичність дорівнює нулю, тобто попит не реагує на зміну ціни, будучи абсолютно нееластичним, то збільшення чи зменшення доходу продавця буде прямо пропорційним зміні ціни.

Рис.2.10. Зміна виторгу продавця при зростанні ціни на товар

Таблиця 4. Зміна виторгу залежно від ступеня еластичності попиту

Еластичність попиту за ціною	Значення еластичності	Зміна виторгу
		при зменшенні ціни	при збільшенні ціни
Еластичний	Ed > 1	+	-
З одиничною еластичністю	Ed = 1	0	0
Нееластичний	Ed < 1	-	+

Розглянемо більш детально графічну ілюстрацію кожного з наведених випадків для того, щоб розуміючи суть підходу, Ви змогли самостійно, шляхом логічних міркувань, а не зазубрування, відтворити і прояснити зміни виторгу залежно від еластичності попиту.

Випадок 1. Попит відносно еластичний (Е_d>1). Відсоток зміни ціни є меншим за відсоток зміни величини попиту. Припустімо, що ціна підвищилася від P₁ до P₂; а величина попиту зменшилася від Q₁ до Q₂. Враховуючи умову еластичного попиту, змоделюємо дану ситуацію на рисунку (рис.2.11).

Отже, за умови Е(d) >1 підвищення ціни спричинило зменшення величини доходу продавця від А+С до А+В. Тобто, за умови еластичного попиту з метою збільшення виторгу продавцеві доцільно знижувати ціну.

Випадок 2. Попит відносно нееластичний (Еd<1). Відсоток зміни ціни є більшим за відсоток зміни величини попиту. Враховуючи умову нееластичного попиту, змоделюємо ситуацію на рисунку, припустивши, що ціна підвищилася від P₁ до P₂ (рис.2.12). Як засвідчує рисунок, за умови нееластичного попиту1 підвищення ціни спричинило збільшення загального доходу продавця від А+С до А+В. Тобто при нееластичному попиті продавцеві з метою максимізації виторгу доцільно підвищувати ціни.



Випадок 3. Попит одинично-еластичний (Еd=1). Відсоток зміни ціни дорівнює відсотку зміни величини попиту. За даної умови, будь-яка зміна ціни не вплине на зміну загального доходу продавця (рис.2.13). Підвищення ціни від P₁ до P₂ не призводить до змін у загальному доході продавця: А+С = А+В.

Існує багато прикладів використання показників цінової еластичності попиту для прийняття економічно обґрунтованих рішень. Так, досить часто здійснення якихось економічних дій вимагає постійних витрат. Тоді прибуток підприємця буде залежати тільки від обсягу виручки, тобто від тієї кількості грошей, яку погодяться сплатити покупці за запропонований товар. Класичним прикладом такої ситуації є проведення концерту на стадіоні. Витрати організаторів на оренду арени, гонорар артистам, рекламу тощо практично не залежать від кількості глядачів, що прийдуть на концерт, тому можуть розглядатися як постійні. З іншого боку, кількість глядачів, а отже, і виручка, залежать від цін на квитки. Чим мають керуватися організатори, встановлюючи ціни на вхідні квитки?

Можна виходити з того, що ціни мають бути такими, щоб максимально заповнити стадіон, не залишаючи жодного вільного місця. Однак при цьому не обов'язково буде досягнуто максимальної виручки. Якщо попит на квитки нееластичний, то через підвищення ціни зменшиться кількість глядачів меншою мірою, ніж зростуть ціни, а тому загальна виручка зростатиме. Це продовжуватиметься доти, доки не буде досягнуто одиничної еластичності. Подальше підвищення ціни призведе до зменшення кількості глядачів і, як результат, -- до зменшення виручки. Таким чином, виручка досягає свого максимального значення при цінах, що відповідають одиничному значенню еластичності попиту. Ось чому ми можемо спостерігати незаповнені зали на концертах знаменитих артистів, напівпорожні салони літаків та вагони потягів тощо. У даному випадку недовикористовуються потужності того чи іншого капіталу, але максимізується виручка підприємця.

3. Нецінова еластичність попиту

Еластичність попиту за доходом.

Загальний підхід до вимірювання еластичності попиту зберігається і тоді, коли йдеться про вплив на нього інших, нецінових факторів. Серед них особливе місце належить: а) доходам та б) цінам на інші товари. Справді, коли змінюються доходи споживача чи ціни на інші товари, наприклад, товари-замінники, кількість попиту на даний товар також змінюється. І знову потчає потреба вимріяти «чутливість» такого взаємозв'язку.

Еластичність попиту за доходом показує на скільки відсотків зміниться кількість попиту при зміні доходів споживача на 1%.

Еластичність попиту за доходами - це співвідношення між відсотковою зміною кількості попиту та відсотковою зміною доходу споживача (І), що викликала цю зміну у попиті:

На рис. 2.14 показано збільшення попиту (зсув кривої вправо) на ?Q (Q2 - Q1), що спричинене збільшенням доходу на ?I( I2- I1). Еластичність попиту за доходами становитиме:

За аналогією із ціновою еластичністю, маючи значення Q2, Q1 та відповідні значення доходу споживача I2, I1, можемо застосувати і таку формулу:

Іпсоте Е_d=,



Еластичність попиту за доходами може набувати найрізноманітніших значень: ЕI > 0 -- для нормальних товарів (товарів вищої споживчої цінності - їх споживання зростає при зростанні доходу, наприклад овочі, фрукти, риба, одяг з натуральних матеріалів тощо); ЕI < 0 -- для низькоякісних товарів (товарів нижчої споживчої цінності - їх споживання зменшується при зростанні доходів споживача, наприклад, одяг чи взуття із синтетичних матеріалів-замінників, дешевий тютюн тощо).

За значення еластичності попиту за доходами нормальні товари також в свою чергу поділяють на дві групи товарів:

А) товари першої необхідності (товари щоденного вжитку) для яких 0<ЕІ<1 (попит на них незначно зростає при зростанні доходу - наприклад, навіть дуже багата людина не споживає хліба значно більше ніж середньостатистичний громадянин);

Б) товари розкоші, для яких ЕI>1 (попит на дані товари різко, навіть кількаразово збільшується при зростанні доходів, наприклад багаті індивіди купують в кілька раз більше коштовностей, прикрас, квитків на морські круїзи і т.д.)

Якщо еластичність попиту за доходами дорівнює нулю, то це означає, що споживання даного товару взагалі не залежить від рівня доходу споживача.

Перехресна еластичність попиту

Ціни на інші товари (СB) також впливають на попит на даний товар (надалі - на товар А) і міру цього впливу демонструє відповідний коефіцієнт еластичності, який називається перехресною еластичністю попиту на товар А за ціною товару Б (EA/B). Перехресна еластичність попиту показує відсоткову зміну в кількості придбаного товару А у відповідь на одновідсоткову зміну ціни товару В:

ЕА/В = %ДQA: %?PB

ЕА/В = (ДQA / QA): (?PB / СB)

ЕA/B=,

Якщо перехресна еластичність має позитивне значення, то із зростанням ціни на товар В підвищується попит на товар А. Такий зв'язок характерний для товарів-субститутів (товарів-замінників). Чим краще товар-субститут здатний замінити даний товар, тим тіснішим буде зв'язок між цінами на товар-субститут та попитом на даний товар, а отже, більшим значення еластичності. Скажімо, взаємозамінюваність двох сортів житнього хліба досить висока, тому навіть незначне підвищення цін на один з них спричинить різке збільшення попиту на інший.

Для комплементарних (взаємодоповнюючих) благ властиве від'ємне значення еластичності попиту. Чим більшою мірою наявність одного блага визначає сенс придбання іншого, тим більшим за модулем буде значення еластичності (наприклад - зв'язок між цінами на заправлення газових балонів та попитом на дорожні газові плити, цінами на фотоплівку та попитом на фотоапарати тощо).

Перехресна еластичність матиме нульове значення для товарів, які взагалі ніяк не пов'язані між собою.

4. Еластичність пропозиції

Еластичність пропозиції показує на скільки відсотків зміниться обсяг пропозиції при зростанні ціни на 1%. Наприклад, якщо еластичність пропозиції певного товару рівна 2, то це означає, що при зростанні ціни на 1% обсяг пропозиції даного товару зросте на 2% (тобто, наприклад при зміні ціни з 10,0 грн. до 10,1 грн. обсяг пропозиції зросте з 100 штук до 102 штук).

Еластичність пропозиції (Еs) за ціною визначається відношенням відсотка зміни величини пропозиції товару до відсотка зміни його ціни:

Отже, еластичність пропозиції описує реагування продавців, а саме обсягу пропозиції певного на зміну ціни (у відсотковому відношенні).

Еластичність пропозиції можна розраховувати для дуги (відрізка) кривої пропозиції (дугова еластичність пропозиції) за формулами першої (ділимо на Р1 та Q1), другої (Р2 та Q2) та середньої точки (ділимо на середнє арифметичне):

Еластичність пропозиції можна розраховувати для невеликого відрізка, коли ціни і обсяги пропозиції лише незначно відхиляються (?P, ?Q) від певних значень (P, Q):



Розрізняють п'ять ступенів еластичності пропозиції:

1.|Es| >1, пропозиція еластична (Рис 2.15)

2.|Es| >1, пропозиція нееластична (Рис 2.16)

3.|Es| =1, пропозиція одинично-еластична (Рис 2.17)

4.|Es| = 0, пропозиція вкрай нееластична (Рис 2.18)

5.|Es| = ?, пропозиція досконало еластична (Рис 2.19)

Рис. 2.15. Еластична пропозиція Рис.2. 16. Нееластична пропозиція

Рис. 2.17. Одинично-еластична пропозиція Рис. 2.18. Вкрай нееластична пропозиція



Якщо наведені вище формули еластичності пропозиції ідентичні формулам еластичності попиту, лише із тим зауваженням, що ми беремо не кількість попиту, а кількість пропозиції, то графічне трактування, графічний розрахунок точкової еластичності пропозиції є дещо інакшим. При цьому еластичність пропозиції визначають уже не на відрізку, а для певної точки на кривій пропозиції (точкова еластичність пропозиції). З цією метою через дану точку проводять дотичну до кривої пропозиції і продовжують її до перетину з віссю цін (точка Т). Якщо даній точці, в якій визначаємо еластичність пропозиції відповідає деякий рівень ціни Р (точка Р на рис.2.20), тоді:

де: О -- початок координат;

Р-- ціна;

Т-- точка перетину з віссю цін дотичної до кривої пропозиції (точка дотику - це точка для якої визначаємо еластичність)



Для лінійних кривих пропозиції можна однозначно визначити еластичність пропозиції залежно від точки їх перетину з віссю цін. Спостерігаємо три випадки:

1) Еs >1 (крива S перетинає вісь ціни вище початку координат);

2) Еs =1 (крива S проходить через початок координат);

3) Еs <1 (крива S перетинає вісь ціни нижче початку координат).

Визначники еластичності пропозиції за ціною

Існує низка визначників еластичності пропозиції.

1. Час. Еластичність пропозиції зростає з плином часу (як і еластичність попиту). Справді, чим довшим є часовий період, тим більше можливостей мають виробники, щоб пристосуватися до зміни ціни. Наприклад, коли ціна на товар підвищується, то виробники намагаються продати товару якомога більше. Але для цього потрібно розширити виробництво, що зазвичай вимагає часу. Залежно від періоду часу розрізняємо декілька ефектів, щодо можливості виробників відреагувати на зміну цін:

А. Миттєвий ефект. У перший день зміни ціни пропозиція абсолютно нееластична, бо продавці переважно не можуть за один день завезти на ринок партію готових товарів, що є на складах, не говорячи вже про розширення виробництва. Ціни зростають, але обсяги пропозиції є практично незмінними, продається лише те, що є наявне в магазині.

Б. Тимчасовий ефект. Протягом кількох днів чи тижнів пропозиція має низьку еластичність. Виробники враховують зміну ціни і максимально змінюють випуск продукції, використовуючи існуючі потужності. За такий короткий період часу неможливо встановити нове обладнання, але можна збільшити години роботи, запровадити надурочну роботу, нічну зміну тощо. В результаті обсяги пропозиції дещо зростають.

В. Довгостроковий ефект. З плином часу виробники можуть вагомо змінити виробничі потужності: запровадити нові технології, побудувати нові приміщення, установити нове обладнання, запустити нові виробничі лінії, відкрити нові цехи тощо. Змінюється не лише кількість використовуваної праці, але й капітал. Як наслідок - обсяги пропозиції суттєво можуть зрости - пропозиція стане високоеластичною.

Вартість розширення виробництва. Чим дорожче обходиться розширення виробництва, тим нижча еластичність пропозиції. Навіть за серйозного підвищення ціни багато фірм не погодиться на економічно ризиковане розширення виробництва.

Можливості й вартість зберігання товару. Чим кращі можливості і невисока вартість зберігання товару, тим вища еластичність пропозиції. Наприклад, при зниженні ціни на товар фірма вирішує, чи продовжувати продаж товару за низькими цінами, чи забрати продукцію з ринку на склад. Рішення залежить від того, як довго можна зберігати товар, а також від вартості складування товару. Сприятливі умови зберігання підвищують еластичність пропозиції.

Взаємозамінюваність ресурсів у виробництві. Якщо фактори виробництва (земля, праця, капітал) можуть бути швидко переведені з виробництва одного товару на виробництво іншого, то еластичність пропозиції останнього товару буде високою. Справді, при зростанні, цін на такий товар виробники можуть легко використати різні ресурси, знявши їх з інших виробництв, і переорієнтувати їх на виробництво даного товару, який став дорожчим, отже більш вигідним для виробництва. Таким чином зміна обсягу пропозиції у відповідь на зімну ціни буде значною. Отже, чим більша взаємозамінюваність ресурсів, чим простіше переорієнтувати різні ресурси на виробництво даного товару, тим вища еластичність пропозиції такого товару.

Основна література

1. Долан Э. Дж., Линдсей Д.Э. Микроэкономическая модель. - СПб, 1994. - С.31-80.

2. Емцов Р.Г., Лукин М.Ю. Микроэкономика: Учебник. - М.: МГУ; ДМС, 1997. - С.34-108.

3. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навчальний посібник. - К.: знання, 2000. - С.46-58.

4. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Мікроекономіка. - Львів: Просвіта, 1999. - 650с.

5. Піндайк Р.С., Рубінфельд Д.Я. Мікроекономіка. - К.: Основи, 1996. - С.66-95.

6. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалези Р. Экономика / Пер. с англ. - М.: Дело ЛТД, 1995. - С.40-57,С.74-93.

Допоміжна література

1. Вэриан Х.Р. Микроэкономика. Промежуточный уровень. Современный поход: Ученик для вузов. - ЮНИТИ, 1997. - С.15-35, С.293-339.

2. Гальперин В.М. и др. Микроэкономика. - СПб: Экономическая школа, 1996. - С.39-100, С.173-244.

3. Гребенников П. и др. Микроэкономика. - СПб: Изд-во СПб УЭФ, 1996. - 352с.

4. Карагодова О.О., Черваньов Д.М. Мікроекономіка: Навчальний посібник. - К.: Четверта хвиля, 1997. - С.38-42,С.67-72.

5. Ястремський О., Грищенко О. Основи мікроекономіки: Підручник. - К.: Знання, 1998. - 714с.

Словник нових термінів та понять

Вкрай нееластичний попит - це попит, величина якого залишається незмінною при зміні ціни.

Досконало еластичний попит - попит, при якому зміна величини попиту проходить при незмінній ціні товару.

Еластичний попит - попит, для якого коефіцієнт цінової еластичності більший за одиницю.

Еластичність попиту - це відношення процентної зміни величини попиту на товар і процентної зміни ціни, що його викликала.

Еластичність попиту за доходами - це відношення процентної зміни величини попиту на певний товар до процентної зміни доходу споживача.

Еластичність пропозиції - відношення процентної зміни величини пропозиції товару і процентної зміни ціни.

Нееластичний попит - попит, для якого коефіцієнт цінової еластичності менший одиниці.

Одинично-еластичний попит - попит, для якого коефіцієнт цінової еластичності дорівнює одиниці.

Перехресна еластичність - відношення процентної зміни величини попиту на певний товар до процентної зміни ціни іншого товару.

Ринковий попит - загальний обсяг попиту всіх споживачів на певному ринку при всіх рівнях цін.

Реферати

1. Практичне значення концепції еластичності попиту та приклади її застосування

2. Еластичність попиту і структура оподаткування

3. Виграш споживача і виробника

4. Державне регулювання цін (максимальні і мінімальні ціни)

5. Еластичність попиту в аграрному секторі економіки

Література

1. Гребенников П. и др. Микроэкономика. - СПб: Изд-во СПб УЭФ, 1996. - 352с.

2. Емцов Р.Г., Лукин М.Ю. Микроэкономика: Учебник. - М.: МГУ; ДМС, 1997. - С.34-108.