Ризики стивідорної компанії в системі забезпечення економічної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ризики стивідорної компанії в системі забезпечення економічної безпеки

Бойко М.О.

Дослідження присвячено оцінці факторів ризику при визначені економічної безпеки стивідорної компанії та визначенню пріоритетних напрямів підвищення її рівня за основними складовими. Запропоновано комплекс заходів щодо підвищення економічної безпеки стивідорної компанії в розрізі фінансової, управлінської та техніко-технологічної складових шляхом вибору альтернативних способів реалізації (взаємодія з державою в рамках державно-приватного партнерства, аутсорсинг непрофільних видів діяльності, перевалка вантажів в режимі трансшипмент з застосуванням електронного документообігу тощо).

Ключові слова: ризик, нейтралізація ризиків, управління, економічна безпека, стивідорна компанія.

Постановка проблеми. Економічна безпека стивідорної компанії та її рівень напряму залежить від здатності керівництва передбачати можливі загрози, а у випадку їх настання -- швидко реагувати та нейтралізувати їх, що напряму залежить від стану управлінням економічною безпекою та її забезпечення.

Взагалі, управління забезпеченням економічної безпеки -- це, передусім, усування організаційних, соціальних, правових, технічних та інших суперечностей, які виникають у ході діяльності та підтримання такого загального стану функціонування підприємства, який дозволяє здійснювати власну політику господарювання. Для вирішення завдання забезпечення підвищення рівня економічної безпеки стивідорної компанії необхідно акцентувати увагу на визначенні та виборі комплексу заходів, в розрізі окремих складових економічної безпеки, шляхом визначення альтернативних способів реалізації та впливу на економічну безпеку, що дозволить досягти ефективних параметрів функціонування, підтримати виробничий і соціально-кадровий потенціал і т. ін. Дане завдання тим більш актуальне у зв'язку з використанням нових форм партнерських зв'язків та взаємодії з державою в рамках державно-приватного партнерства.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Загальні ризики підприємства розглянуті у багатьох наукових роботах [1; 2], класифікації ризиків на морському транспорті присвячені роботи [3; 4], стосовно ризиків морського порту можливо виділити наступні роботи [5; 6; 7]. На законодавчому рівні розкриття категорії «ризик на морському транспорті» відображено наступним чином:

1) дії, не передбачені правилами, якими слід керуватися у визначеній несприятливій ситуації, усвідомлено розпочаті з метою запобігання або зменшення шкоди людям, судну або вантажу, яка може бути заподіяна їм, якщо в мовах конкретної небезпеки немає можливості діяти у відповідності з установленими правилами [8];

2) ймовірність виникнення обставин, що обумовлюють аварійні події [9];

3) умисні дії чи свідома бездіяльність, що потенційно здатні порушити законність і порядок, завдати шкоди особі, приватній власності і оточуючому середовищу у морських районах, і загрожують миру й стабільності [10].

У цілому «у портовій діяльності ризик означає можливість того, що відбудеться подія, яка несприятливо позначиться на вантажообігу порту, на розмірі тарифних ставок, на рівні якості послуг, що надаються клієнтурі, і, таким чином, на прибутку і капіталу порту (або окремого портового оператора)» [6, с. 6].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. В сучасних дослідженнях найбільша увага приділяється розробці стратегії реалізації економічної безпеки суб'єктів господарювання, а питання створення механізму забезпечення економічної безпеки не отримали значного поширення та потребують формування умов і механізмів стабільної роботи, направлених на розвиток бізнесу конкретного суб'єкта господарювання; привабливості підприємства для іноземних інвесторів; зменшення матеріальних витрат і збереження часу підприємця на захист власного бізнесу від протиправних посягань.

На теперішній час проблемними питаннями підприємств портової сфери взагалі та стиві- дорних компаній зокрема, є недосконалість нормативно-правової бази, низький відсоток використання транзитного потенціалу, недостатня кількість вільних економічних зон (ВЕЗ) у портах і відсутність преференцій для існуючих ВЕЗ, а також будь-якого бюджетного фінансування масштабних проектів.

Викладення основного матеріалу. Безпечний розвиток підприємств портової сфери повинен передбачати безперервний процес запобігання і нейтралізації ризиків, при цьому, враховуючи практичну неможливість стовідсоткового уникнення ризику, необхідно прагнути мінімізувати і нейтралізувати ризик, а також його наслідки. Забезпечення економічної безпеки повинно базуватися на визначені існуючих небезпек і загроз, ризиків діяльності для запобігання та нейтралізації можливих фінансових збитків навіть при ймовірності настання ризикового випадку. Загроза діяльності підприємств портової сфери може виходити від конкурентів, від власних про- рахунків в плануванні і управлінні, від помилок в підборі кадрів. У будь-якому випадку важливим є не уникнення ризику взагалі, а передбачення і зниження ризику до мінімального рівня.

На підставі вищесказаного, можливо зробити висновок, що оцінка економічної безпеки підприємств портової сфери повинна проводитися з ура-

© Бойко М.О., 2016хуванням постійних змін економічної ситуації, посилення чи послаблення конкурентної боротьби або спади ділової активності та низка інших факторів невизначеності мають великий вплив на результати діяльності стивідорної компанії в цілому, тому в сучасних умовах без врахування чиннику ризику обійтися просто неможливо.

При цьому важливо виділити зовнішні ризики, які визначаються макроекономічною ситуацією (загальний спад обсягів виробництва в країні, збільшення рівня інфляції, недосконалість і нестабільність податкового законодавства, зменшення рівня реальних доходів і купівельної спроможності населення) та внутрішні ризики, які залежать від самого підприємства (неквалі- фікований менеджмент, надмірна прихильність керівництва до ризикових операцій, невірна оцінка фінансово-економічного стану партнерів, нестабільний фінансовий стан та ін.).

Важливого значення набуває розробка інструментів забезпечення економічної безпеки підприємств портової сфери, методів та прийомів її оцінки та розробка організаційно-економічного інструментарію, який дасть змогу нейтралізувати власні та зовнішні загрози підприємств портової сфери за умови їх взаємодії з іншими суб'єктами на протязі всього життєвого циклу.

Пріоритетні напрями підвищення рівня економічної безпеки стивідорної компанії за основними складовими -- фінансовою, управлінською та техніко-технологічною наведені на рис. 1.

Рис. 1. Пріоритетні напрями підвищення економічної безпеки стивідорної компанії

Серед напрямків підвищення економічної безпеки стивідорної компанії за фінансовою складовою необхідно виділити забезпечення своєчасності розрахунків (з дебіторами, кредиторами та бюджетом), оптимізацію тарифної політики, фінансовий лізинг.

Забезпечення своєчасності розрахунків можливо за рахунок регулювання грошових потоків, контроль стану розрахункових операцій для підтримки стабільного фінансового стану. Результатом реалізації є підвищення показників ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості і, як наслідок, збільшення економічної безпеки стивідорної компанії.

Економічна безпека стивідорної компанії напряму залежить від його тарифної політики. Тарифи на послуги повинні бути порівнянні з аналогічними тарифами вітчизняних та зарубіжних стивідорної компанії регіону. Крім того, в іноземних портах існує прозора система знижок при забезпеченні певного трафіку. Для реформування тарифної політики, необхідно провести аналіз можливостей їх зміни з урахуванням собівартості, продуктивності, пропускної спроможності і тарифів конкурентів.

При розробці тарифів необхідно виділити дві частини: стивідорну і термінальну. По-перше, це забезпечить більш низький тариф, оскільки може не бути необхідності в обох послугах, по-друге, буде більш адекватно описувати механізм його формування. Все це підвищить тарифну привабливість стивідорної компанії та сприятливо вплине на його економічну безпеку.

У портах світу активно проводиться політика оновлення перевантажувального обладнання з широким застосуванням лізингових схем фінансування. При укладанні лізингового договору необхідно вибрати найбільш вигідний варіант розрахунку лізингових платежів, який влаштує всіх учасників угоди. Це гарантує підвищення рівня економічної безпеки стивідорної компанії.

До напрямків підвищення економічної безпеки стивідорної компанії за управлінською складовою можливо віднести розвиток діяльності в рамках державно-приватного партнерства, субпідряд та аутсорсинг непрофільних видів діяльності, застосування бюджетування, створення транспортно-логістичних кластерів. Слід враховувати, що єдиної універсальної схеми співпраці держави і приватного капіталу в країні немає, тому стивідорним компаніям та державі необхідно виробити свою схему співпраці, яка буде можлива в рамках існуючого нормативно-правового поля, відповідати інтересам інвестора і держави, а також яка побудована на основі світового досвіду господарювання в портовій сфері.

У розвинутих країнах головним інструментом залучення приватних інвестицій в розвиток портової інфраструктури є концесії, які дозволяють урядам вирішувати дві економічні проблеми: скоротити розміри державного фінансування розвитку портів та отримати до бюджетів всіх рівнів надходження від концесійних підприємств.

В рамках ДПП держава позбудеться необхідності фінансувати проекти з модернізації та оновлення матеріально-технічної бази портових підприємств. Цей обов'язок у більшості випадків припадає на приватну стивідорну компанію, тому важливо знайти такі умови, які будуть вигідними обом сторонам у питанні визначення ролі приватного сектора в розвитку портової інфраструктури.

Разом з тим державним стивідорним компаніям, які прагнуть залучити приватних інвесторів при виборі оператора терміналу необхідно віддавати перевагу великим вантажовласникам, які будуть на платній основі використовувати перевантажувальні потужності терміналів. У питанні формування фінансових результатів важливим моментом є форма співпраці та механізм визначення орендних (концесійних або ін.) платежів.

Значно підвищити рівень економічної безпеки за рахунок скорочення поточних витрати стивідорної компанії можливо шляхом передачі непрофільних видів діяльності на субпідряд та аутсорсинг. Стивідорна компанія буде платити ціну субпідрядних робіт або аутсорсингових послуг за конкретний обсяг робіт в конкретний проміжок часу. При відсутності необхідності в певній роботі або послузі оператор не несе витрати на утримання ресурсів у робочому стані. Така форма співпраці може дати портовому оператору зосередитися на виконанні стратегічно важливих функцій і уникнути додаткових витрат на виконання непрофільної діяльності.

Фахівці провідних країн світу відзначають, що використання субпідряду та аутсорсингу дозволяє на 30% знизити витрати в процесі господарської діяльності та одночасно збільшити прибутковість [11, с. 83].

В роботі С.В. Онешко приводиться економічний інструментарій обґрунтування вибору аутсорсера для оптимізації тривалості бізнес-проце- сів та суми витрат через показник інтенсивності прибутку, який можливо використовувати для оцінки доцільності передачі непрофільних видів діяльності стивідорної компанії. В роботі наголошується, що «термін виконання роботи залежить від кількості витрачених аутсорсером ресурсів, які економічно виражаються у витратах портового оператора. Скорочення часу виконання біз- нес-процесу досягається за рахунок збільшення витрат або поточних (кількісне збільшення матеріальних, трудових та інших ресурсів), або капітальних (на впровадження нових технологій), що відбивається на вартості аутсорсингу, тобто витратах портового оператора. Тому функція терміну спадає зі зростанням вартості аутсорсингу, але надалі все більш повільними темпами» [12, с. 82].

На теперішній час все більшого розповсюдження набуває використання такої технології управління фінансово-економічною діяльністю як бюджетування, направленого на управління прибутком та широко використаного в системі контр- олінгу. В першому розділі представленої роботи були сформульовані основні положення та переваги даного інструменту. Встановлено, що особливістю використання бюджетування є наявність дієвого зворотного зв'язку в системі забезпечення економічної безпеки, що сприяє підвищенню ефективності управління та збільшенню результатів фінансово-господарської діяльності і, як наслідок, створюються необхідні умови для забезпечення необхідного рівня економічної безпеки.

Ефективним напрямом підвищення рівня фінансової забезпеченості та рівня економічної безпеки стивідорної компанії є формування транспортно-логістичного кластера, який забезпечує взаємодію всіх учасників транспортно-розподільчого процесу під час руху вантажопотоків, а також дає змогу зайняти конкурентоспроможні позиції на ринку транспортно-логістич- них послуг. Створення ТЛК надає можливість зменшити витрати за рахунок ефекту масштабу, отримати переваги синергетичного ефекту за рахунок спільного використання ресурсів, ефекту від зниження транзакційних витрат шляхом формування в рамках кластера загальної бази знань та інформації, в результаті чого знижуються витрати на пошук інформації, клієнтів, ведення переговорів та ін., ефекту від формування єдиної товарно-розподільчої бази по кожному виду вантажопотоку в внаслідок чого прискорюється доставка вантажів. В роботі М.Я. Постана вказується, що «оперативна взаємодія компаній кластера в сфері використання виробничих ресурсів дозволяє значно скоротити стоянковий час транспортних засобів і, тим самим, підвищити їх провізну спроможність. Так, для стивідорних компаній морських портів (портових операторів) спільне використання протягом року тільки двох перевантажувальних комплексів дозволить на 20% знизити стоянковий час судів і отримати економічний ефект в розмірі близько 700 тис. иББ» [13, с. 50]. економічна безпека тарифний стивідорний

В рамках техніко-технологічної складової підвищення рівня економічної безпеки стивідорної компанії пропонується шляхом впровадження режиму трансшипмент, оновлення, модернізація виробничих потужностей та впровадження інноваційних технологій.

Підвищити рівень економічної безпеки стиві- дорної компанії можливо за рахунок збільшення техніко-економічних показників, що сприяє скороченню часу обробки суден, часу простою суден тощо, збільшенню обсягів вантажообігу тощо. Це потребує реалізації політики оновлення і модернізації виробничих потужностей, впровадження інноваційних технологій.

В останні десятиліття найбільші порти світу перетворилися в гігантські перевантажувальні майданчики, і їх діяльність з обробки вантажів неможлива без технологічних інновацій. До портової інфраструктури пред'являються досить жорсткі вимоги щодо відповідності сучасним технологічним умовам, компанії, які прагнуть успішно функціонувати, мають проводити днопо- глиблюючі роботи, щоб приймати сучасні великотоннажні судна, мати необхідну перевантажувальну техніку, щоб ці судна обробляти. Тому зараз зростає попит на радикальні інноваційні технологічні рішення і більш досконалу і надійну техніку для швидкої, безпечної і ефективної перевалки вантажів.Ризики та заходи щодо їх запобігання при реалізації напрямків підвищення економічної безпеки стивідорної компанії

Таблиця 1

Джерело: складено автором

Портові причальні і козлові крани, контейнерні навантажувачі повинні задовольняти постійно зростаючі вимоги по функціональності і надійності, а також повинна бути можливість більш гнучко використовувати їх в конкретних випадках. Основною тенденцією в розвитку цієї техніки є більш широке застосування автоматизованих або частково автоматизованих рішень і створення більш універсального обладнання, здатного виконувати кілька операцій і забезпечити безперебійну роботу стивідорної компанії.

Важливий вплив на роботу портових терміналів надає комп'ютеризація управління: облік контейнерів і стеження за їх рухом, комп'ютеризація планування операцій на терміналі тощо. Все це дозволяє скоротити час перебування судна в порту, а отже знизити витрати на обробку суден.

Підвищення рівня економічної безпеки сти- відорної компанії можливе шляхом перевалки вантажів в режимі трансшипмент (умова коносамента, при якому перевізник може в будь-який час і з будь-якої причини вивантажити з судна вантаж або будь-яку його частину, складувати його на березі, перевантажити вантаж на інше судно, не знімаючи з себе відповідальності перед власником вантажу за його доставку) зі застосуванням електронного документообігу та вільної практики.

Трансшипмент передбачає застосування принципу «вільної практики», яка полягає в уникненні подвійного оформлення документів -- до приходу і по приході судна. Для вільної практики оформлення вантажу служба інформаційних технологій порту розробляє спеціальну драфт-систему, до якої можуть підключитися всі лінійні агенти і контролюючі органи. Таким чином, дозвільні відмітки і передача всіх необхідних документів для обробки судна за принципом вільної практики здійснюється в електронному вигляді [14, с. 287].

У Західній Європі форма «Єдиного вікна» функціонує в портах Гамбурга (Німеччина), Роттердама (Нідерланди), Антверпена (Бельгія), Фелікстоу (Великобританія), Гавра, Марселя (Франція), Барселони, Більбао (Іспанія) тощо. На їх базі заснована Європейська асоціація, яка має на меті розвиток електронної логістики у всіх європейських портах, підвищення ефективностіморських перевезень, експедиторської та логіс- тичної діяльності в Євросоюзі. «Морське єдине вікно» (Safe Sea Net) дозволяє інтегрувати морські перевезення через порти в єдину систему морських перевезень та надає можливість всім учасникам портового співтовариства здійснювати обмін інформацією виключно в електронному вигляді. Робота в режимі «морського єдиного вікна» сприяє спрощенню та прискоренню митних та інших контролюючих процедур, зменшити час обробки суден, скоротити час і витрати на оформлення документів, збільшити доходи [15].

Реалізація запропонованих напрямів підвищення економічної безпеки стивідорної компанії може призвести до виникнення певних ризиків. Необхідність визначення цих ризиків дає можливість управління та запобігання ними. Оскільки зниження ризиків потребує значних витрат, то керівництву стивідорної компанії слід передбачити ряд можливих ризиків та заходи щодо їх запобігання при реалізації напрямків підвищення економічної безпеки.

В табл. 1 приведені можливі ризики та заходи щодо їх запобігання при реалізації напрямків підвищення економічної безпеки стивідорної компанії в розрізі фінансової, управлінської та техніко-технологічної складових.

Враховуючи, що представлені ризики та заходи щодо їх запобігання при реалізації напрямків підвищення економічної безпеки сти- відорної компанії, можуть видозмінюватися в напрямі складових ризику, які залежать від зовнішніх і внутрішніх умов функціонування стивідорної компанії в конкретному періоді, який аналізується, то перелік ризиків в розрізі складових економічної безпеки може бути поширений або зменшений.

Висновки та пропозиції

Проведене дослідження оцінки факторів ризику при визначені економічної безпеки стивідорної компанії дозволило визначити пріоритетні напрями підвищення її рівня за основними складовими. Запропонований комплекс заходів підвищення економічної безпеки стивідорної компанії в розрізі фінансової, управлінської та техніко-технологічної складових дозволить приймати оптимальні управлінські рішення щодо уникнення ризиків та підвищення рівня економічної безпеки.

Список літератури

1. Гранатуров В.М. Экономический риск: сущность, методы измерения, пути снижения / В.М. Гранатуров. - М.: Дело и Сервис, 1999. - 305 с.

2. Найт Ф.Х. Риск, неопределенность и прибыль [Пер. с англ.] / Ф.Х. Найт. - М.: Дело, 2003. - 355 с.

3. Жихарева В.В. Наукові основи управління інвестиціями в розвиток флоту судноплавних компаній: автореф. дис. ... докт. екон. наук: 08.00.04 / Жихарєва Влада Вікторівна. - Одеса, 2010. - 27 с.

4. Панченко О.І. Класифікація ризиків як складова забезпечення страхового захисту на морському транспорті / О.І. Панченко, Х.І. Штирхун // Вісник чернігівського державного технологічного університету, 2013. - № 1 (64). - С. 239-245.

5. Жихарева В.В. Методические основы оценки рисков в деятельности предприятий морского транспорта / В.В. Жихарева // Розвиток методів управління та господарювання на транспорті: зб. наук. праць. - Одесса: ОНМУ, 2015. - № 1 (50). - С. 7-31.

6. Медведєва С.О. Моделі та методи управління фінансовими ризиками в діяльності морського порту: автореф. дис. ... канд. екон. наук: спец. 08.00.11 / Медведєва Світлана Олександрівна. - Одеса, 2010. - 20 с.

7. Qualitative risk assessment in port activity / V. Zhikhareva // Економічні інновації: зб. наук. пр. - Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2012. - Вип. 50. - С. 225-230.

8. Про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами [Електронний ресурс]: Положення Міністерства транспорту та зв'язку України від 29.05.2006 № 516. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0959-06.

9. Про систему правління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті [Електронний ресурс]: Положення Міністерства транспорту України від 20.11.2003 № 904. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov. иа/1ашБ/БЬош/7І193-03.

10. Зубрицька Я.О. Визначення показників-індикаторів оптимального профілю систем управління трудовим потенціалом підприємства АПК як засіб забезпечення його конкурентоспроможності / Я.О. Зубрицька // Ефективна економіка. - № 10. - 2013. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/ ?op=1&z=2260.

11. Дідух О.В. Аналіз ефективності використання аутсорсингу у господарської діяльності підприємств /

12. О.В. Дідух // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: спеціальний випуск Інституту підприємництва та перспективних технологій. - 2012. - № 739. - С. 82-87.

13. Онешко С.В. Оптимізація вибору постачальника аутсорсингових послуг портовим оператором / С.В. Онешко // Проблеми та перспективи розвитку підприємництва: зб. наук. праць. - Харків, 2015. - Т. 1. - № 1(8). - С. 81-87.

14. Постан М.Я. Исследование источников эффективности транспортно-логистических кластеров и путей их реализации / М.Я. Постан, Г.П. Столяров // Восточно-Европейский журнал передовых технологий. - 2015. - № 3(3). - С. 43-51.

15. Кравченко О.А. Вибір пріоритетних напрямків організаційного розвитку морських торговельних портів в умовах глобалізації світової економіки / О.А. Кравченко, Ю.А. Стребко // Праці Одеського політехнічного університету, 2011. - Вип. 2(36). - С. 284-289.

16. Сайт Адміністрації морських портів України. - Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.uspa. gov.ua/index.php?1ang=ua.

Размещено на Allbest.ru