Сучасні підходи до визначення економічної безпеки підприємства

Виклад основного матеріалу дослідження. Первинно термін «безпека» у значенні спокійного стану духу людини, що вважала себе захищеною від будь-якої небезпеки, почали вживати ще у 17 ст. Представники різних галузей знань по-різному трактують поняття «безпека» [1, с.128-133]: у психології - як відчуття, сприйняття і переживання потреби захисту життєвих інтересів суб'єкта; юристи - як систему встановлених законом правових гарантій захищеності, забезпечення нормальної життєдіяльності, прав і свобод особи або соціуму; в соціології - як захищений стан розвитку та умови життєдіяльності суб'єкта.

Застосовується це поняття і в менеджменті. Відомий американський дослідник А. Маслоу в своїй теорії мотивації розробив ієрархію задоволення потреб людини, в якій після задоволення звичайних фізіологічних потреб людини (їжа, вода, житло, одяг) поставив потреби в безпеці, що включають «захист від фізичних і психологічних загроз з боку зовнішнього середовища і впевненість в тому, що фізіологічні потреби будуть задоволені».

Отже, категорія безпека не може досліджуватися поза конкретного зв'язку з об'єктом. Традиційно прийнято виділяти три рівня безпеки [2]: особиста, суспільна і державна, які трансформуються в поняття національної безпеки. Поняття національної безпеки було введено у політичний лексикон Т. Рузвельтом у 1904 р., а в нормативний обіг - у 1947 р. під час прийняття закону США «Про національну безпеку». Тобто національна безпека є родовим поняттям економічної безпеки. Цю думку підтверджує і визначення економічної безпеки, надане в Концепції національної безпеки України як «спроможність національної економіки забезпечити свій вільний, незалежний розвиток і утримати стабільність громадянського суспільства та його інститутів, а також достатній оборонний потенціал країни за всіляких несприятливих умов і варіантів розвитку подій, та здатність Української держави до захисту національних економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз».

На сьогодні немає однозначного визначення сутності економічної безпеки підприємства і останнім часом кількість підходів щодо її визначення постійно розширюється.

Базовим є визначення економічної безпеки підприємства як стану захищеності від всіх можливих видів загроз. Так, на думку В. Шликова економічну безпеку підприємства доцільно розглядати як «стан захищеності життєво важливих інтересів підприємства від реальних і потенційних джерел небезпеки або економічних погроз» [3]. М. А. Бендиков характеризує економічну безпеку як «захищеність науково-технічного, технологічного, виробничого і кадрового потенціалу підприємства від прямої (активної) або непрямої (пасивної) економічної загрози (наприклад, пов'язаних з неефективною науково-промисловою політикою держави або формуванням несприятливого зовнішнього середовища, і здатність до його відтворення)» [4, с.17-29]. С. А. Самаль та Л. С. Самаль акцентують, що це стан захищеності від негативного впливу зовнішніх і внутрішніх загроз, дестабілізуючих факторів, який забезпечує стійку реалізацію основних економічних інтересів та цілей підприємства [5, с.99].

Низка науковців розглядають економічну безпеку, як захищеність у вузькому значенні. В. Н. Алексеєнко, Б. Е. Сокольский, В. Бєлов, А. Поланский, В. А. Гавриш, В. А. Деружинський, Е. Соловьйов трактують її як забезпечення умов для збереження внутрішніх секретів підприємства, і в першу чергу його комерційної таємниці. А. Г. Шаваєв, В. І. Ярочкин економічну безпеку розглядають як синонім інформаційної безпеки. Ступінь надійності збереження інформації науковці визначають через рівень безпеки персоналу підприємства, який вони розглядають як «найслабкішу ланку» системи. Цілком очевидно, що зведення сутності економічної безпеки до одного з її елементів - інформаційного, не зважаючи на його важливість, є занадто вузьким.

Цей же недолік має і визначення економічної безпеки як стану, що дозволяє забезпечувати здатність протидіяти негативному впливу зовнішнього середовища. Так, М. А. Коваленко, І. І. Нагорна та Н. В Радванська визначають економічну безпеку підприємства «як стан збалансованої економічної системи внутрішнього середовища підприємства, що здатний адекватно реагувати на динаміку зовнішнього середовища» [6, с.26]. Цю точки зору поділяють Д. Ковальов й Т. Сухорукова, В. Забродський.

Обмеженими є і вузькофункціональний підхід, коли поняття економічної безпеки розглядається з позиції тільки одного аспекту діяльності.

Крім спроб визначити сутність економічної безпеки підприємства як захищеності та визнання негативного впливу на його діяльність зовнішнього середовища, існують і інші точки зору з даного питання. В якості засобів забезпечення економічної безпеки підприємства пропонується наявність конкурентних переваг, яка на думку В. Белокурова та Н. О Лоханової зумовлена відповідністю матеріального, фінансового, кадрового, техніко - технологічного потенціалів і організаційної структури підприємства його стратегічним цілям і завданням.

Виходячи з того, що загальною метою будь-якого підприємства є досягнення бажаного стану попри всі загрози, що є у внутрішньому та зовнішньому середовищі має місце системний підхід до визначення економічної безпеки як «захисту від погроз на системному рівні» [2]. В межах системного підходу працюють науковці Л. П. Гончаренко, В. К. Буторин, А. Н. Ткаченко і С.АШипілов, що розглядають економічну безпеку підприємства як здатність підтримувати задовільні умови життєдіяльності підприємства.

Також можна віднести до системного підходу визначення Н. М. Яценко і С. А. Михайлюк, Е. Н. Барикаева, але у вузькому значенні, оскільки використовуються окремі властивості системи, визначення, що трактують економічну безпеку з точки зору стійкості, в якому розглядається здатність управлінської системи підприємства ефективно управляти ресурсами з метою забезпечення певного резерву стійкості для адекватної реакції на зміни у внутрішньому та зовнішньому середовищі. На одній із властивості системи, а саме - адаптивності акцентує увагу О. С. Шуміло, який визначає її як стан економічного розвитку підприємства, який характеризується максимальним досягненням основних цілей функціонування підприємства в поточному і майбутньому періодах, та його здатність адаптуватися до мінливого зовнішнього і внутрішнього середовища [7, с.342].

Доволі розповсюдженим визначенням економічної безпеки є ресурсно - функціональний підхід. Проведений нами критичний аналіз визначень (табл.1) дозволяє стверджувати, що спільними рисами для них є вимога ефективного використання ресурсів для запобігання погрозам та виокремлення функціональних складових щодо створення умов стабільного функціонування підприємства.

Таблиця 1. Аналіз визначень економічної безпеки підприємства ресурсно - функціонального підходу

Останнім часом все більшого розповсюдження набуває комплексний підхід в якому економічна безпека визначається відповідно як комплекс заходів та засобів щодо підтримання господарюючого суб'єкта в такому стані, в якому він здатний стійко функціонувати, розвиваючись в розширеному масштабі, задовольняти реальні економічні потреби на рівні не нижче критичної межі, забезпечувати економічну незалежність, протистояти існуючим і раптово виникаючим небезпекам і загрозам [15,с.129-133]. П. Попович вважає, що «економічну безпеку господарського суб'єкта можна визначити як комплексну систему забезпечення і захисту економічних інтересів організації, підприємства від внутрішніх і зовнішніх загроз (джерел небезпеки), створювану і регульовану шляхом здійснення комплексу заходів, спрямованих на підтримку стійкості функціонування і можливості розвитку підприємства» [16,с.93-96]. Цю ж позицію більш широко відстоює П. А. Колпаков, який економічну безпеку підприємства трактує як «стан господарюючого суб'єкта, який характеризується організованою сукупністю концептуальних і прагматичних факторів (теорію, методологію, послідовність конкретних заходів), що забезпечують даній системі: захист від небажаних впливів; динамічний розвиток; ефективність життєво важливих процесів; незалежність; можливість досягнення цілей» [17].

Розвивають цей підхід В. П. Пономарьов та О. М. Ляшенко, які підкреслюють комплексність економічної безпеки, що виражається на їхню думку через неможливість повністю захищати діяльність підприємства від негативного впливу зовнішнього середовища та водночас визнають його позитивний вплив. Тому важливим є узгодженість інтересів підприємства та інтересів суб'єктів зовнішнього середовища. Виходячи з цього науковці розглядають економічну безпеку підприємства "як гармонізацію у часі і просторі економічних інтересів підприємства з інтересами пов'язаних з ним суб'єктів зовнішнього середовища, що діють за межами підприємства" [18, с.16-17].

Підводячи підсумок проведеного критичного аналізу, можна стверджувати, що у науковій економічній літературі не існує однозначного визначення економічної безпеки підприємства.

Нами систематизовано підходи щодо визначення економічної безпеки, які представлено у таблиці 2.

Таблиця 2. Систематизація підходів щодо визначення економічної безпеки підприємства

Проведена авторами систематизація дозволяє стверджувати, що підходи до визначення економічної безпеки підприємства визначені як «захищеності від всіх можливих видів загроз», «захищеності у вузькому значенні», «акцент на окремі властивості системи» є обмеженими, оскільки вузько направлені на окремі складові безпеки. Те ж саме можна стверджувати і стосовно «конкурентного підходу», який висвітлює лише ринкову позицію та стосовно «ресурсно - функціонального» підходу, зосередженого на ефективному використанні ресурсів. Найбільш правомірним, на нашу думку, є комплексний підхід, який ми будемо використовувати у подальшому. Проте з нашої точки зору він потребує удосконалення.

Узагальнюючи розглянуті нами визначення економічної безпеки підприємства можна відзначити такі їх спільні риси:

- забезпечення надійної захищеності від негативних факторів,

- запобігання внутрішнім та зовнішнім загрозам.

Безумовно економічна безпека націлена на захист підприємства як економічної системи від негативних зовнішніх та внутрішніх впливів. Разом з тим будь-яке підприємство створюється для досягнення певних цілей. Наявність цілі управління є одним з головних принципів функціонування й розвитку системи управління. Внутрішні відхилення або зміни зовнішнього середовища обумовлюють погрози невиконання цілей підприємства. З цих причин досягнення цілей підприємства також треба розглядати як істотну властивість його економічної безпеки.

У динамічному зовнішньому середовищі забезпечити свою стійку позицію на ринку підприємство може лише через створення унікальної цінності для споживача. Для того щоб успішно маневрувати у складних перетвореннях бізнес-середовища можливість створення споживчої цінності повинна бути включена в усі бізнес-процеси підприємства і бути захищеним від негативних впливів. У такий спосіб нами логічно обґрунтовано ще одну істотну властивість економічної безпеки.

Через швидкоплинні зміни зовнішніх умов забезпечення стійкого розвитку організації у відповідності до принципів управління потребує адаптації. В силу того що йде безперервний процес ламання старих правил ведення бізнесу, перемагати у конкурентній боротьбі будуть гнучкі підприємства, які можуть швидко реагувати на зміни та використовувати можливості, що з'являються. Отже, ще однією істотною властивістю економічної безпеки є адаптивність.

Як відомо, визначення предмету відбиває його істотні властивості, тобто властивості, котрі є необхідними для того, щоб його відрізнити від всіх інших. Тому виходячи з виокремлених нами істотних властивостей економічної безпеки підприємства та комплексного підходу (Рис. 1), пропонуємо таке її визначення:

економічна безпека підприємства - це комплексна система підтримання підприємства у такому стані в якому воно забезпечує захист від внутрішніх та зовнішніх загроз, здатність адаптуватися до змін зовнішнього середовища, захищеність ланцюга створення цінності та можливість максимального досягнення основних цілей його функціонування.

Рис. 1. Істотні ознаки визначення поняття «економічна безпека підприємства»

Висновки і перспективи подальших розробок