Теорія поведінки споживача

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теорія поведінки споживача

Вступ

Як відомо, завдання економічної теорії полягає у виборі й обґрунтуванні такої поведінки економічних суб'єктів, яка б забезпечила максимальне задоволення їх потреб в умовах обмеженості ресурсів. Одним з таких суб'єктів, яких ми розглядаємо в курсі мікроекономіки, є домогосподарства чи, інакше кажучи, споживачі. Таким чином, теорія поведінки споживача покликана з'ясувати як споживачі можуть максимально задовольнити свої потреби в умовах обмеженості їх бюджету. Зазначимо, що дана тема є важливою й вагомою не лише для споживачів, але й для компаній-виробників. Справді, знаючи мотиви й оціночні підходи споживачів при покупці товарів, виробники можуть використати ці знання для вдосконалення своєї продукції і, що важливо, проведення обґрунтованої цінової політики. І, нарешті, теорія поведінки споживача може бути використана урядом при виборі того чи іншого варіанту призначення субсидій споживачам. Дана теорія дає пояснення урядовцям як споживачі використають додаткові ресурси їх бюджету, що з'являться після призначення субсидії. Науково обґрунтований підхід до призначення субсидій, таким чином, дозолить забезпечити більш повне й раціональне задоволення потреб споживачів в товарах і послугах.

корисність поведінка споживач бюджетний

1. Теорія поведінки споживача

1.1 Корисність як чинник формування ринкового попиту

Споживач, вочевидь обиратиме лише те, у чому в нього є потреба. Потреби - це стан задоволення, який споживач прагне зберегти, або стан незадоволення, який він хотів би змінити.

Таким чином, оптимізуючи своє споживання, кожен індивід виходить із суб'єктивного уявлення про корисність для себе різних благ. Корисність - це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг.

На думку більшості сучасних дослідників, корисність не підлягає кількісному виміру (ординалістська точка зору - від слова ordinal - порядковий): споживач може визначити корисність лише на порівняльній основі, наприклад, що товар А приносить йому більше задоволення - тобто має вищу корисність, аніж товар Б. При такому підході не визначають скільки саме корисності приносить споживачеві той чи інший товар, а здійснюють лише ранжування товарі за порядком спадання їх корисності (звідси і назва - „порядковий” - ординалістський підхід). Існує також інша точка зору (кардиналістська - від слова cardinal - кількісний), яка допускає кількісне вимірювання корисності. З цією метою використовують умовні бали - утелі (від англ. слова utility - корисність).

Корисність - поняття виключно індивідуальне: те, що для одного споживача може мати високу корисність, іншим може сприйматися як антиблаго. Хтось понад усе цінує зранку чашку міцної кави, а хтось за будь-яких умов її не питиме.

Економісти розрізняють загальну корисність і граничну корисність.

Гранична корисність (МU) -- це приріст задоволення, яке отримує людина, споживаючи додаткову одиницю товару. Протягом короткого проміжку часу, коли смаки споживачів незмінні, гранична корисність кожної наступної одинці продукції буде зменшуватися. Це зумовлено тим, що потреба в певному товарі буде поступово задовольнятися, буде ставати все менш гострою і нагальною. Таке падіння граничних корисностей продукту в міру споживання його наступних одиниць називають законом спадної граничної корисності. Справді, перша булочка, яку споживає студент на перерві, приносить йому більше задоволення ніж друга чи третя. В той же час четверта булочка може не принести жодного додаткового задоволення, а п'ята - навіть викликати негативні відчуття і зменшити загальне задоволення. (див. таблицю 1).

Таблиця 1 Закон спадної граничної корисності (на прикладі булочок)

Зауважимо, що загальну корисність, отриману споживачем, можна підрахувати як суму граничних корисностей кожної спожитої одиниці продукту. Так, загальна корисність від споживання трьох булочок становитиме 11+7+4=22 ютелі.

Закон граничної спадної корисності пояснює чому крива попиту має спадний характер. Якщо кожна наступна одиниця товару приносить споживачеві все меншу і меншу граничну корисність, то споживач купуватиме додаткові одинці товару лише за умови зниження ціни.

Поняття корисності є одним з ключових для побудови теорії поведінки споживача. Дана теорія, як і будь-яка інша передбачає прийняття певних вихідних положень (припущень), на яких вона базується; окреслення цільової функції (визначення мети поведінки економічного суб'єкта); розгляд обмежень.

Розглянемо основні припущення, на яких будується теорія поведінки споживача.

Ми припускаємо, що споживач поводиться раціонально. Тому споживач купує товари з таким розрахунком, щоб найкраще задовольнити свої потреби, тобто максимізувати корисність (мета поведінки споживача), не витрачаючи більше, ніж дозволяє його бюджет (бюджетне обмеження).

Ми припускаємо, що споживач має сформовану індивідуальну систему споживчих переваг і чітко уявляє, яку корисність принесе йому споживання кожної одиниці того чи іншого продукту. Як відомо, задовольнити свої потреби споживач може за допомогою різного набору продуктів. Скажімо, втамувати голод можна як бутербродом з ковбасою, так і бутербродом з сиром. Залежно від смаків споживач віддає перевагу якомусь з них. Споживацькі переваги - це ранги, які споживач установлює для альтернативних варіантів задоволення потреб. Ті варіанти, які, на думку споживача, здатні краще задовольнити його потреби, будуть займати більш високі місця у цьому "табелі про ранги". Стосовно системи споживчих переваг ми припускаємо таке:

1. Здатність споживача ранжувати усі можливі альтернативи задоволення своїх потреб. Якщо є два набори товарів (А і В), то споживач може віддати перевагу якомусь з них або визнати, що вони для нього рівноцінні:

А> В або А< В або А = В.

Приклад: споживач віддає перевагу булочкам над хлібом, поїздці на маршрутці порівняно з трамваєм. Зауважимо, що переваги не враховують цін товарів та послуг, тому споживач, хоч отримує більше задоволення від поїздці на маршрутці, може їздити на роботу на трамваї, тому що це дешевше.

2. Переваги споживача транзитивні. Якщо споживач віддає перевагу набору товарів А порівняно з набором В, а набору В порівняно з набором С, то він віддасть перевагу набору А порівняно з набором С:

якщо А > В, а В > С, то А > С.

Приклад: Якщо споживач віддає перевагу подорожувати на власному авто, аніж на маршрутці, і поїздці на маршрутці, аніж не трамваї, то споживач, очевидно віддаватиме перевагу поїздці на автомобілі, аніж на трамваї.

3. Більша кількість товару привабливіша для споживача, ніж менша. Ми припускаємо, що усі товари повинні бути „благами” (на відміну від „антиблаг”) і є зажди бажаними для покупців. Відтак більша кількість будь-якого товару - це завжди краще для покупця - можливо, ненабагато краще, але все таки краще.

Для спрощення аналізу ми також припускаємо, що споживач купує лише два товари, наприклад їжу та одяг, і з допомогою графіка будемо відображати комбінації певної кількості одягу та їжі, які може вибирати споживач. Скажімо, точка А демонструє вибір споживача при якому він купує 2 одиниці їжі та 10 одиниць одягу (рис.1).

Рис 1. Графічне відображення наборів товарів із різною корисністю.

Виходячи з викладених припущень про переваги споживача ми можемо бути певними, що комбінація товарів, представлена точкою B приносить споживачеві більшу корисність аніж комбінація товарів А, оскільки при варіанті В споживач отримує і більше одягу і більше їжі. З подібних міркувань набір С є кращим для споживача ніж набір А: споживач отримує таку саму кількість їжі, але більшу кількість одягу. Заштрихована область нижче і лівіше точки D відображає усі ті на бори, що приносять споживачеві менше задоволення, аніж набір D; і навпаки, заштрихована область правіше і вище точки D відповідає тим наборам товарів, що мають для споживача, згідно припущень, більшу корисність, аніж набір D. Однак порівнювати корисність для споживача наборів товарів D, С, E, F без додаткової інформації неможливо - потрібно знати індивідуальні переваги конкретного споживача. Якщо нам такі переваги відомі, то на їх основі ми можемо побудову криву байдужості для даного споживача.

1.2 Криві байдужості та їх основні властивості

Графічно відобразити переваги споживача можна з допомогою кривих байдужості. Криві байдужості - це всі ті комбінації товарів, які забезпечують однаковий рівень задоволення споживача, тобто мають однакову корисність для нього. Між наборами товарів, які представлені точками на кривій байдужості споживач не вбачає ніякої різниці - йому байдуже який з цих наборів обрати - звідси і назва крива „байдужості”.

Припустимо, що нам відомі споживчі переваги конкретного споживача щодо одягу та їжі. Відтак виберемо такі набори їжі та одягу, що приносить йому однакове задоволення - мають однакову корисність, наприклад 80 ютелів (якщо допускати можливість точного кількісного виміру корисності) - див. таблицю 2 і рисунок 2.

Тепер, знаючи переваги конкретного споживача, можемо сказати, що споживчі набори C, D, E, початково подані на рис. 1, приносить даному споживачеві однакове задоволення.

Таблиця 2 Набори товарів, що приносять споживачеві однакове задоволення (сітка споживача)

Рис. 2. Крива байдужості

Набір товарів А є ще менш корисним для споживача. Одначе, існують інші набори товарів, що приносять споживачеві таку саму корисність, як і набір А. Тому через точку А, як і через будь-яку іншу точку можна провести криву байдужості. В результаті на графіку ми отримуємо множину кривих байдужості для конкретного споживача (див. рис. 3)

Карта кривих байдужості має певні властивості:

1. Набори товарів на кривих, більше віддалених від початку координат, приносять споживачеві більше задоволення, ніж ті, що лежать на менш віддалених кривих.

2. Криві байдужості не перетинаються. Якщо припустити, що криві байдужості U1 і U2 перетнулися, то вони мають спільну точку А. Тоді набір товарів А має таку саму корисність, що і набір В, що лежить на кривій U1, і набір С, що міститься на кривій U2. За принципом транзитивності В = С. Однак це неможливо, оскільки ці точки належать різним кривим байдужості.

Рис. 3. Карта кривих байдужості

Рис.4. Недопустимість перетину кривих байдужості (доведення від супротивного)

Як видно з кривих байдужості, товари є до певної міри взаємозамінюваними. Зменшення споживання їжі на певну кількість може бути компенсоване збільшенням споживання одягу і навпаки. Гранична норма заміщення (субституції) товару Х на товар У (MRS тов. Х на тов. У, MRS х/у )- це кількість товару У (товару, що відкладаємо по вертикальні осі), від якого споживач відмовився б, щоб отримати ще одну одиницю товару X, залишаючись на цій кривій байдужості (Рис.5).

Рис.5. Гранична норма заміщення

Зауважимо, що графічно гранична норма заміщення представляє собою коефіцієнт нахилу кривої байдужості на відрізку, для якого ми визначаємо MRS. Нагадаємо, що:

Нахил кривої байдужості = MRS тов. Х на тов. У = ?У / ?Х = (У2-У1) / (Х2-Х1),

де (Х1;У1), (Х2; У2) - координати двох точок на кривій байдужості, для яких визначаємо MRS.

В міру руху по кривій байдужості вправо абсолютне значення MRS зменшується - тобто споживачеві, в міру того як зростатиме споживання товару Х і зменшуватиметься споживання товару У буде все важче відмовлятися від споживання товару У (його він вже і так споживає мало) і буде потрібно взамін що раз зростаючу кількість товару Х з тим, щоб його загальне задоволення від споживання цих товарів залишалось незмінним. Це пояснюється законом спадної граничної корисності - в міру руху по кривій байдужості вправо і нарощенням споживання товару Х кожна наступна одиниця товару Х приноситиме споживачеві все менше задоволення, в той же час задоволення, яке втрачає споживач від відмови від кожної наступної одинці товару У зростатиме. Графічно спадний характер абсолютного значення MRS виявляється у тому, що крива байдужості, якщо рухатися по ній вправо, стає що раз пологішою. Таким чином, закон спадної граничної корисності однозначно вказує на випуклу форму кривої байдужості.

Теоретичний і практичний інтерес представляють крайні випадки взаємозамінюваності товарів - досконало замінні і досконало доповнюючі товари. Коли товари є досконало замінними, то MRS буде сталий і криві байдужості набудуть форми прямих (рис. 6). Коли ж один товар практично не має корисності без певної кількості іншого (наприклад, лівий чобіток без правого, автомобіль, що має немає чотирьох шин, фотоапарат без фотоплівки) - тобто у випадку досконало доповнюючих товарів - криві байдужості передбачатимуть різку зміну MRS, коли співвідношення товарів відрізняється від умов їх оптимального доповнення - крива байдужості набуває ламаного характеру (рис. 7).

Рис.6. Товари досконалі замінники

Дамо ще одне - алгебраїчне трактування MRS. Якщо споживач відмовляється від певної кількості (- ?Qу) товару У, який характеризується граничною корисністю МUy, то при цьому він втрачає задоволення (- ?Qу · МUy). В обох випадках ми беремо знак „мінус”, оскільки говоримо про втрачене задоволення і зменшення споживання продукту У.

Рис.7.Досконало доповнюючі товари

Збільшуючи, натомість величину ?Qх споживання товару Х, який характеризується граничною корисністю МUх, споживач отримує додаткове задоволення ?Qх · МUх. Так як споживач залишається на тій самій кривій байдужості величина втраченого задоволення -?Qу·МUy і додатково отриманого задоволення мають ?Qх · МUх мають бути рівними:

- ?Qу · МUy.= ?Qх · МUх

Тому: ?Qу / ?Qх = - (МUх / МUy)

Враховуючи вищенаведені формули:

MRS тов. Х на тов. У = MRS x/y = ?Qу / ?Qх = - (МUх / МUy)

Дійсно, при переміщенні вправо по кривій байдужості споживання тов. Х зростає і тому МUх зменшується; споживання товару У зменшується, тому МUy зростає. Отримуємо ще один (алгебраїчний) спосіб пояснення зменшення нахилу кривих байдужості (абсолютне значення MRS спадає).

1.3 Бюджетні лінії та їх основні властивості

Ми уже з'ясували яку користь може отримати індивід від споживання різних наборів товарів Х та У. Настав час врахувати, що споживач повинен плати певну ціну за кожен з тих товарів і тому він не може купити довільний набір товарів, а лише такий, що не перевищує його бюджет.

Нехай споживач за певний період часу (тиждень) купує деяку кількість товару Х - Qx за ціною Px витрачаючи на даний товар Qx* Px. Споживач також купує товар У в кількості Qy за ціною Pу, витрачаючи Qy* Py грошових одиниць. Якщо припустити, що дохід даного споживача за цей же ж період часу (тобто його бюджет) становить I грошових одиниць і споживач не дає і не бере кредити, не використовує заощаджень, а повністю витрачає свій тижневий дохід на придбання вищевказаних товарів, то:

Qx* Px.+ Qy* Py = І

Вищенаведене рівняння є рівнянням прямої. Його можна також переписати у більш звичному вигляді:

Qy = ( І / Py) - (Px / Py ) * Qx

Qy = a + b* Qx

а = І / Py k = - (Px / Py )

Бюджетна лінія (лінія бюджетних обмежень) показує всі ті набори товарів X та У, які споживача може придбати в межах повного використання свого бюджету. Нагадаємо, що по вертикалі ми відкладаємо кількість вару У - Qy, а по горизонталі - кількість товару Х - Qx (рис. 8). Якщо споживач забажає придбати набір, що відповідає координатам точки вище і правіше бюджетної лінії, то бюджет не дозволить йому цього зробити; якщо він зупиниться на наборі, відображеному нижче і лівіше бюджетної лінії, то не витратить усі наявні в нього кошти.

Бюджетна лінія (БЛ), як легко підрахувати, перетинатиме вертикальну вісь в точці (I / Py), а горизонтальну вісь в точці (I/ Px), оскільки в цих крайніх точках весь бюджет витрачатиметься на придбання одного товару.

Рис. 8. Бюджетна лінія та її параметри

Відтак коефіцієнт нахилу бюджетної лінії становитиме:

Нахил БЛ= - (I / Py) / (I / Px) = - Px / Pу

Легко помітити, що при зростанні ціни товару Х точка перетину БЛ з горизонтальною віссю зміститься вліво (див. вищенаведений розрахунок точок перетну) - лінія стане більш крутою - коефіцієнт нахилу в абсолютному значенні збільшиться (рис.9), при падінні ціни на товар Х точка перетину бюджетної лінії з горизонтальною віссю зміститься вправо, лінія стане більш пологою - коефіцієнт нахилу в абсолютному значенні зменшиться (рис.10).

При зростанні ж доходу (бюджету) БЛ переміщуватиметься вправо (рис.11), при зменшенні бюджету - вліво (рис.12). Нахил БЛ залишається в такому випадку незмінним (див. формулу обчислення нахилу)

Рис.9. Зростання ціни на товар Х

Рис.10. Падіння ціни на товар Х

Рис. 11. Зростання бюджету

Рис.12. Зменшення бюджету

1.4 Рівноважний стан споживача

Поєднаємо усі вищенаведені елементи моделі поведінки споживача і визначимо такий набір товарів, що забезпечує стан рівноваги споживача (максимізацію його корисності) Стан рівноваги споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні. Як тільки споживач отримує такий набір товарів, у нього зникають стимули замінювати його на інший - він не зможе ще збільшити загальну корисність при заданому бюджеті. Тому економісти говорять, що споживач за таких умов перебуває у рівновазі.

Ми уже знаємо усі набори товарів, що приносять споживачеві різні рівні задоволення - вони представлені кривими байдужості і чим далі від початку координат знаходиться крива байдужості, тим вищому рівню задоволення вона відповідає. Нам також відомі усі набори товарів, які може придбати споживач, повністю витрачаючи свій бюджет, і графічно ми їх представили бюджетною лінією. Завдання полягає у тому, щоб визначити такий набір товарів Х та У, який приносить споживачеві найбільше задоволення і може бути придбаний в рамках бюджету споживача. Шуканий оптимальний набір товарів таким чином повинен: А) лежати на бюджетній лінії; Б) лежати на максимально віддаленій від початку координат кривій байдужості (щоб забезпечити максимальну корисність споживачеві) - але ця максимально віддалена крива байдужості згідно положення (А) повинна ще мати спільну точку із бюджетною лінією. Якщо подивитися на рис. 13 стає зрозумілим, що оптимальний набір є нічим іншим як точкою дотику максимально віддаленої від початку координат кривої байдужості та БЛ (графічне трактування рівноваги споживача).

Рис. 13. Рівноважний стан споживача (максимізація корисності)

Які відомо в точці дотику нахил кривої та дотичної співпадають. Тому гранична норма заміщення товару Х на товар У дорівнюватиме нахилу БЛ, що дає змогу записати такі рівності:

MRS тов. Х на тов. У = MRS x/y = ?Qу / ?Qх = - (МUх / МUy) = - Px/ Pу

(МUх / МUy) = Px / Pу

МUх / Px = МUy / Pу

Отже, в точці рівноваги граничні корисності останніх придбаних одиниць різних товарів, поділених на їх ціну, є рівними (алгебраїчне трактування рівноваги споживача)

Зрозуміло, що коли корисність від останньої придбаної одиниці товару Х (в розрахунку на одну гривню) є вищою ніж така ж корисність (в розрахунку на одну гривню) від останньої одиниці товару У, то споживач ще не буде в рівновазі. З метою збільшення загальної корисності від споживання обох товарів він купуватиме більше товару Х, оскільки додаткова одиниця даного товару приносить йому більше задоволення із розрахунку на одну витрачену на грошову одиницю. При такому перерозподілі споживання на користь збільшення купівлі товару Х і зменшення закупівлі товару У споживач збільшуватиме загальне задоволення і наближатиметься до рівноважного стану - тобто до виконання алгебраїчної умови рівноваги, оскільки МUх падатиме, МUy зростатиме (почали купувати більше Х менше У). Споживач доти перерозподілятиме свої видатки між зазначеними продуктами аж поки граничні корисності споживання кожного товару (в розрахунку на одну грошову одиницю) не зрівняються.

Можна і так сказати: грошові одиниці , що витрачаються на придбання останніх одиниць різних товарів, повинні приносити споживачеві однакове задоволення. Чи: незалежно від того, на придбання останніх одиниць якого товару витрачаються гроші, вони приносити однакове задоволення (в розрахунку на одну грошову одиницю):

МUх / Px = МUy / Pу (*)

В протилежному випадку споживач не буде у рівновазі та збільшуватиме споживання того товару, який приносить більше граничне задоволення із розрахунку на одну витрачену грошову одиницю

Зазначений принцип (*) називаємо принципом рівності граничних величин (equal marginal principal). Ще один, на наш погляд не зовсім вдалий український переклад цього принципу, який можемо зустрітими в літературі - еквімаржинальний принцип.

Принцип рівності граничних величин є однією з найважливіших концепцій мікроекономіки. Він буде знову виявлятися в різних формах у подальшому аналізі поведінки споживачів та виробників.

Словник нових термінів та понять

Бюджет - кількість грошей, яку споживач має можливість використати на придбання товарів та послуг за певний проміжок часу.

Бюджетна лінія - лінія, що графічно відображає множину наборів товарів та послуг, придбання яких потребує однакових витрат.

Гранична корисність - задоволення, яке приносить економічному суб'єкту споживання додаткової одиниці товару чи послуги.

Гранична норма заміщення (субституції) товару Х на товар У (MRS х/у) - це кількість товару У, від якого споживач відмовився б, щоб отримати ще одну одиницю товару X, залишаючись на тій самій кривій байдужості.

Корисність - задоволення, яке отримує економічний суб'єкт при споживанні тих чи інших товарів та послуг чи певному виді діяльності.

Крива байдужості - крива, що графічно відображає множину наборів товарів та послуг, кожен з яких має однакову загальну корисність.

Принцип рівності граничних величин (equal marginal principal) - еквімаржинальний принцип (стосовно теорії поведінки споживача): граничні корисності товарів у розрахунку на одиницю їх ціни рівні. Виконання даного принципу забезпечує досягнення споживачем рівноваги та максимізацію загальної корисності від споживання усіх товарів та послуг.

Рівновага споживача - стан споживача, в якому він купує товари за певними цінами в таких обсягах, що використовує весь дохід і максимізує корисність. Досягається в точці дотику бюджетної лінії даного споживача та найбільш відділеної від початку координат кривої байдужості. Ця умова еквівалентна виконанню принципу рівності граничних величин: граничні корисності товарів у розрахунку на одиницю їх ціни рівні.

Сітка споживача - комбінації наборів двох товарів, подані у формі таблиці, які приносять споживачеві однакову корисність. Сітка споживача є вихідною таблицею для побудови кривої байдужості.

Споживчі переваги - це ранги (рівні), що їх встановлює споживач для альтернативних можливостей задоволення своїх потреб.

Транзитивність переваг: якщо споживач віддає перевагу благу А порівняно з благом В, а благу В порівняно з благом С, то він віддає перевагу благу А порівняно з благом С.

Література

1. Вэриан Х.Р. Микроэкономика. Промежуточный уровень. Современный поход: Ученик для вузов. - ЮНИТИ, 1997. - С.49-115.

2. Гальперин В.М. и др. Микроэкономика. - СПб: Экономическая школа, 1996. - С.101-172.

3. Гребенников П. и др. Микроэкономика. - СПб: Изд-во СПб УЭФ, 1996. - С.61-110.

4. Долан Э. Дж., Линдсей Д.Э. Микроэкономическая модель. - СПб, 1994. - С.103-128.

5. Емцов Р.Г., Лукин М.Ю. Микроэкономика: Учебник. - М.: МГУ; ДМС, 1997. - С.109-171.

6. Пиндайк Р., Рабинфельд Д. Микроэкономика. / Пер. с англ. - СПб.: Питер, 2002. - С.66-174.

7. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалези Р. Экономика / Пер. с англ. - М.: Дело ЛТД, 1995. - С.96-118.

8. Ястремський О., Грищенко О. Основи мікроекономіки: Підручник. - К.: Знання, 1998. - С.92-186.

Основна література

1. Долан Э. Дж., Линдсей Д.Э. Микроэкономическая модель. - СПб, 1994. - С.103-128.

2. Емцов Р.Г., Лукин М.Ю. Микроэкономика: Учебник. - М.: МГУ; ДМС, 1997. -С.109-171.

3. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2002. - С.22-52.

4. Карагодова О.О., Черваньов Д.М. Мікроекономіка: Навчальний посібник. - К.: Четверта хвиля, 1997. - С.7-35.

5. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Мікроекономіка. - Львів: Просвіта, 1999. - 650с.

6. Піндайк Р.С., Рубінфельд Д.Я. Мікроекономіка. - К.: Основи, 1996. - С.66-95.

7. Пиндайк Р., Рабинфельд Д. Микроэкономика. / Пер. с англ. - СПб.: Питер, 2002. - С.66-174.

8. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалези Р. Экономика / Пер. с англ. - М.: Дело ЛТД, 1995. - С.96-118.

Допоміжна література

1. Вэриан Х.Р. Микроэкономика. Промежуточный уровень. Современный поход: Ученик для вузов. - ЮНИТИ, 1997. - С.49-115.

2. Гальперин В.М. и др. Микроэкономика. - СПб: Экономическая школа, 1996. - С.101-172.

3. Гамільтон Д. Методичний посібник до „Мікроекономіки” Р.С. Піндайка та Д.Л. Рубінфелда. - К.: Основи, 1996. - С.28-38.

4. Гребенников П. и др. Микроэкономика. - СПб: Изд-во СПб УЭФ, 1996. - С.61-110.

5. Наливайко А.П. Мікроекономіка: Навч.-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 1999. - С.13-50.

6. Горобчук Т.Т. Мікроекономіка. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - С.25-38, 124-131.

7. Ястремський О., Грищенко О. Основи мікроекономіки: Підручник. - К.: Знання, 1998. - С.92-186.

Размещено на Allbest.ru