Обліково-аналітичне забезпечення оцінки імовірності банкрутства суб’єкта господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обліково-аналітичне забезпечення оцінки імовірності банкрутства суб'єкта господарювання

Г. М. Чепелюк,

к. е. н., доцент, доцент кафедри фінансів та банківської справи,

ДВНЗ «Університет банківської справи», Черкаський навчально-науковий інститут

Анотація

Предметом статті є проблема діагностики неплатоспроможності суб'єкта господарювання та впливом її результатів на прийняття фінансових рішень. Встановлено, що проблема діагностики неплатоспроможності зводиться до вирішення завдання оцінки ймовірності дефолту підприємства. Визначено, що основним джерелом інформації для здійснення оцінки імовірності банкрутства підприємств та розробки подальшої стратегії є облік, що в свою чергу також передбачає збір та обробку інформації. Визначено, що головна мета економічної безпеки підприємства полягає в гарантуванні його стабільного і максимально ефективного функціонування.

Ключові слова: звітність підприємства, бухгалтерський облік, банкрутство, дефолт.

неплатоспроможності фінансовий банкрутство імовірність

Annotation

The subject of the article is the problem of the diagnosis of insolvency and the impact of its results on financial decisions of business entities. It was established what the problem of diagnostics of insolvency are reduced to the task of assessment of the probability of default of the company. Certainly, that a basic information generator for realization of estimation of the bankruptcy probability of enterprises and development of further strategy is an account that in turn also envisages collection and treatment of information. It was determined that the main purpose of economic security of the enterprise is to ensure its stability and the most effective operation.

Keywords: business accounting, accounting, bankruptcy, default.

Постановка проблеми. Діяльність суб'єктів господарювання, зокрема підприємств, завжди супроводжується певними ризиками, які виникають унаслідок впливу чинників на макро- та мікроекономічному рівнях. Результати цього впливу цікавлять багатьох користувачів інформації, яка надається у звітних формах та отримується із публічних і не публічних джерел інформації. Особливо затребуваною є інформація про імовірність банкрутства підприємства. Суб'єктами оцінки імовірності банкрутства виступають самі підприємства, а також їх кредитори та інші контрагенти. Основним джерелом повної, достовірної, неупередженої інформації про фінансовий стан, прибутки та збитки, рух грошових коштів є дані бухгалтерського обліку. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємствах ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації [1]. Відзначимо, що в бухгалтерському обліку відбувається не тільки фіксація усіх операцій з руху грошових коштів, матеріальних та нематеріальних цінностей, а й їх певний аналіз. Тобто, форми фінансової, управлінської та податкової звітності фактично є аналітичними таблицями.

Менеджери підприємства та інші користувачі даних бухгалтерського обліку й звітності можуть оперувати цими даними у процесі прийняття оперативних, тактичних та стратегічних рішень.

Для кредиторів та інших контрагентів підприємства першочерговим питанням виступає саме імовірність його банкрутства, оскільки воно може призвести до ланцюгової реакції та збитків, а іноді і їх банкрутства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукової літератури свідчить про значну кількість напрацювань із зазначеної проблематики. варто відзначити праці відомих вчених Е. Альтмана, У Бівера, К. Кейсі, Р. Уотсона. Серед вітчизняних науковців ґрунтовні дослідження щодо імовірності подальшої діяльності підприємств наведені у працях Л. Лігоненка, О. Терещенка, М. Стецька, О. Янкової та інших.

Формулювання цілей статті. Метою дослідження є обґрунтування доцільності та розробка методики оцінки імовірності банкрутства підприємства на основі визначення імовірності його дефолту.

Виклад основного матеріалу дослідження. В статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» визначені такі терміни як банкрутство та боржник.

Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Боржник - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом [2].

Як показує практика, про що ми майже щодня дізнаємося із засобів масової інформації, банкрутство досить часто застосовується як спосіб уникнення погашення заборгованості перед кредиторами недобросовісними представниками бізнесу. Також процедуру банкрутства широко застосовували під час масової приватизації державного та комунального майна. Відомо, що багато підприємств державної та комунальної власності були штучно доведені до банкрутства та за безцінь придбані особами, котрі були наближені до влади. Наведені негативні явища були можливими в 90-х роках минулого століття тому, що переважна більшість населення ще не знала саме ринкових механізмів управління в економіці. Сьогодні рівень економічної та фінансової грамотності українців не порівняно вищий. Фахівці з обліку та фінансів володіють практично усіма відомими фундаментальними методами діагностики банкрутства та застосовують їх адекватно до своїх потреб і обставин. Водночас, бізнес розвивається, удосконалюється та урізноманітнюється. Звичайно, що значна кількість операцій є високо ризиковими. Тому питання діагностики банкрутства, а далі дефолту, є завжди актуальним.

Як слушно зазначають О. Терещенко та М. Стецько. «Зростання ролі діагностики неплатоспроможності як технології підтримки прийняття фінансових рішень стало реакцією на підвищення рівня фінансових ризиків, яких зазнають суб'єкти господарювання та банки, зростання кількості фінансово-неспроможних підприємств та проблемних кредитів. численні випадки маніпуляції з активами на фондових ринках» [5].

Користувачами результатів дослідження імовірності дефолту виступають державні підприємства й організації, органи місцевого самоврядування. Ці структури оплачують за рахунок бюджетних коштів товари та послуги. що надаються приватними структурами. Відома значна кількість випадків, коли кошти державного чи місцевих бюджетів перераховувалися потенційним банкрутам. також досить поширеним є штучне банкрутство підприємств після надання та оплати послуг за рахунок бюджетних коштів з метою уникнення відповідальності за виявлені згодом порушення угод між держорганами та підприємством.

Оскільки переважна більшість суб'єктів господарювання користується банківськими кредитами, то саме банки виступають основними користувачами обліково-аналітичної інформації щодо імовірності банкрутства та, відповідно, дефолту. Коефіцієнт імовірності дефолту встановлюється банком виходячи з класу боржника, розрахованого відповідно до Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями [3]. Дане положення передбачає підхід, що включає обов'язкову оцінку імовірності дефолту та банкрутства підприємства. Методику оцінки імовірності дефолту позичальника доцільно було б застосовувати не тільки банкам при визначення розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, а й органам місцевого самоврядування, державним підприємствам, приватному бізнесу. Дана методика дозволить розпорядникам коштів, фінансовим менеджерам приймати більш раціональні рішення, мінімізувати ризики неплатоспроможності контрагентів. Втім, її ефективність може бути суттєво вищою за умови детального аналізу даних бухгалтерського обліку та звітності. фінансовий менеджер, аналізуючи імовірність банкрутства свого потенційного контрагента, повинен визначити, які саме облікові дані йому необхідно отримати деталізовано, тобто, з аналітичного обліку. Банкрутству передує дефолт.

Дефолт (default) - невиконання умов кредитного договору або інших умов, пов'язаних з борговими зобов'язаннями чи цінними паперами. Дефолт характеризує неспроможність юридичної особи (корпоративний дефолт) або держави (суверенний дефолт) повністю або частково виконати свої боргові зобов'язання. Розрізняють два види дефолту:

1) звичайний дефолт (банкрутство);

2) технічний дефолт.

Звичайний дефолт характеризує неспроможність позичальника виконати свої зобов'язання, що призводить до його банкрутства [6].

Схематично порядок розрахунку імовірності дефолту підприємства можна відобразити наступним чином (Рис. 1).

Рис. 1. Порядок розрахунку імовірності дефолту підприємства

Джерело: складено автором на основі [3]

Як видно зі схеми на рис. 1, базою для розрахунку фінансових показників є дані фінансової звітності (форма 1, Форма 2), які складаються на підставі даних синтетичного та аналітичного обліку. Кожен з цих фінансових показників має різну значимість (питому вагу) при визначенні інтегрального показника. Інтегральний показник розраховує із застосуванням логістичної моделі за такою формулою:

(1),

де Z - інтегральний показник;

xі - показники, що визначаються на підставі фінансових коефіцієнтів, розрахованих за даними фінансової звітності боржника - юридичної особи, з урахуванням установлених Національним банком діапазонів для кожного фінансового показника;

вi - коефіцієнти логістичної моделі, що визначаються з урахуванням вагомості показників;

в0 - вільний член логістичної моделі, значення якого актуалізується Національним банком.

Величини xi, в0, вi щороку актуалізуються Національним банком на підставі даних фінансової звітності боржників - юридичних осіб. Розраховується інтегральний показник з урахуванням пояснень щодо визначення моделі розрахунку інтегрального показника боржника - юридичної особи, виходячи з належності підприємства відповідно до законодавства України до великого, середнього або малого та виду його економічної діяльності [3].

Питома вага визначається специфікацією групи видів економічної діяльності. Розподіл значимості узагальнимо у формі таблиці (Табл. 1).

Таблиця 1.Питома вага фінансових показників при визначенні інтегрального показника

Джерело: складено автором на основі [3;7]

Виділені у кожному виді економічної діяльності питомі ваги інтегрального показника є найбільш вагомими для нього (табл. 1). Тому менеджеру необхідно проаналізувати складові коефіцієнта як в динаміці, так і з точки зору економічного змісту. За наявності сумнівів щодо достовірності звітності або її коригуванні з метою отримання привабливих для потенційного покупця, кредитора показників, користувач даної інформації може запитати дані аналітичного обліку, проаналізувати інформацію з інших джерел, якими можуть бути публікації в засобах масової інформації, дані ділових партнерів підприємства, що аналізується, репутація в ділових колах.

Висновки

Таким чином, виконуючи у наведеній послідовності дослідження обліково-аналітичного забезпечення інформації про діяльність підприємства, державні та приватні структури знизять ризики власної неплатоспроможності внаслідок дефолту та банкрутства свого контрагента.

Узагальнюючи теоретичні напрацювання, практичні аспекти проблеми банкрутства в Україні, законодавчо-нормативну базу, відзначимо, що існуючі методи, моделі, підходи уможливлюють прогнозування імовірності банкрутства з високим ступенем достовірності. Найбільш інформативним джерелом для цього виступають дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Наведена у дослідженні методика дозволить користувачам облікової та аналітичної інформації приймати ефективні управлінські рішення, знизити ризик втрат внаслідок дефолту та банкрутства існуючого чи потенційного контрагента.

Література

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України: від 16.07.1999 № 996-XIV [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996-14.

2. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України: від 14.05.1992 № 2343-XII [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2343-12.

3. Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями - Постанова Правління Національного банку України від 30.06.2016 р. № 351. [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0351500-16.

4. Небильцова О.В. Облік і звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності: навч. посібник / О. В. Небильцова, Р.С. Коршікова, Л.І. Лук`яненко, В.В. Ходзицька. - Київ: КНЕУ, 2011. - 453 с.

5. Терещенко О.О. Діагностика неплатоспроможності підприємств як технологія підтримки прийняття фінансових рішень / О.О. Терещенко //Ефективна економіка. - 2017. - № 3 [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/.

6. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bank.gov.ua.

7. Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010: Наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 N 457

References

1. Zakon Ukrainy Pro bukhhalterskyi oblik ta finansovu zvitnist v Ukraini: pryiniatyi 16 lypnia 1999 roku № № 996-XIV [Law of Ukraine On Accounting and Financial Reporting in Ukraine from Jule 16 1999 № 996-XIV]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996-14 [in Ukrainian].

2. Zakon Ukrainy Pro vidnovlennia platospromozhnosti borzhnyka abo vyznannia yoho bankrutom: pryiniatyi 14 travnia 1992 roku № 2343-XII [Law of Ukraine On Restoring a Debtor's Solvency or Recognizing It Bankrupt from May 14 1992 № 2343-XII] zakon.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2343-12 [in Ukrainian].

3. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro vyznachennia bankamy Ukrainy rozmiru kredytnoho ryzyku za aktyvnymy bankivskymy operatsiiamy pryiniato 30 chervnia 2016 roku № 351. [Resolution of National Bank of Ukraine On the definition of banks in Ukraine credit risk from active banking operations from June 30 2016 № 351 16 1999№ 996-XIV] zakon.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0351500-16 [in Ukrainian].

4. Nebyltsova O. V., Korshikova R. S., Luk`yanenko L. I., Khodzytska V. V. (2011). Oblik i zvitnist za mizhnarodnymy standartamy finansovoi zvitnosti [Accounting and reporting according to international financial reporting standards], KNEU, Kyiv, Ukraine.

5. Tereschenko.O. (2017) Diahnostyka neplatosppromozhnosti pidpryiemstv yak tekhnolohiia pidtrymky pryiniattia finansovykh rishen [Diagnostics of enterprises' insolvecy as technology for support financial decisions] Kyiv: The Electronic scientific edition «Efektyvna ekonomika» included in the list of research and professional publications of Ukraine on economics Retrieved from http://www.economy.nayka.com.ua/ [in Ukrainian].

6. Ofitsiinyi sait Natsionalnoho banku Ukrainy [Official website of the National Bank of Ukraine]. bank.gov.ua Retrieved from: http://bank.gov.ua [in Ukrainian].

7. Klasyfikatsiia vydiv ekonomichnoi diialnosti DK 009:2010: Nakaz Derzhspozhyvstandartu Ukrainy pryiniatyi 11 zhovtnia 2010 roku N 457 [Order of the State Consumer Standard of Ukraine on Classification of types of economic activity from October 11 2010 N 457] ukrstat.gov.ua Retrieved fromhttp://www.ukrstat.gov.ua/klasf/nac_kls/op_dk009_2016.htm [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru