Кіотські механізми транснаціонального інвестування сталого низьковуглецевого розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru

І. П. Гайдуцький, к. е. н.

КІОТСЬКІ МЕХАНІЗМИ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ СТАЛОГО НИЗЬКОВУГЛЕЦЕВОГО РОЗВИТКУ

В статті розкрито можливості та обмеженості Кіотських механізмів транснаціонального інвестування сталого низьковуглецевого розвитку виходячи з цілей та завдань глобальної антивуглецевої політики. На основі аналізу статистичних, інформаційних та літературних джерел, систематизовано обсяги транснаціонального інвестування за різними механізмами та проектами Кіотського протоколу.

Ключові слова: Кіотські механізми; транснаціональне інвестування; торгівля квотами; механізми чистого розвитку; проекти спільного впровадження; сталий низьковуглецевий розвиток.

антивуглецевий транснаціональний інвестування кіотський

The article highlights the possibilities and limitations of Kyoto mechanisms regarding transnational sustainable low-carbon development investments based on the goals and objectives of the global anti-carbon policy. Based on statistical analysis, information and references, paper systematizes the volume of transnational investment by different mechanisms and projects of the Kyoto Protocol.

Keywords: Kyoto mechanisms; transnational investment; emissions trading; clean development mechanism, joint implementation projects; low-carbon sustainable development.

Постановка проблеми

Транснаціональне інвестування сталого низьковуглецевого розвитку офіційно започатковано підписанням Кіотського протоколу (1997 р.). За Кіотським протоколом були запроваджені механізми, які лягли в основу організації міжнародного вуглецевого ринку: 1) міжнародна торгівля квотами на викиди (МТКВ); 2) механізми чистого розвитку (МЧР); 3) проекти спільного впровадження (ПСВ). Це був перший крок до організованого на глобальному рівні транснаціонального інвестування сталого низьковуглецевого розвитку. Однак практика застосування цих механізмів показала не лише великі можливості транснаціонального інвестування, але й істотну обмеженість та неспроможність цих механізмів розв'язати проблему скорочення вуглецевих викидів. Аналіз переваг і недоліків Кіотських механізмів дає можливість виявити шляхи істотного розширення транснаціонального інвестування сталого низьковуглецевого розвитку. Цим визначається актуальність статті, присвяченої даній проблемі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значну увагу дослідженню Кіотських механізмів приділяють: Аверченков А. [1], Глемарек Я. [2], Дюканов В. [3], Кокорин А. [4], Кітура А. [5], Логанова О. [6], Сафонов Г. [7], Федоров Ю. [7], Шевчук В. [8], Юлкин М. [9] та інші. Однак ці дослідження носять переважно теоретико-освітні, методико-практичні та інформаційно-пізнавальні аспекти. Водночас питання оцінки ефективності Кіотських механізмів для фінансування антивуглецевих заходів та їх спроможності забезпечення достатнього транснаціонального інвестування сталого низьковуглецевого розвитку в контексті глобальної антивуглецевої політики практично ще не досліджувались.

Метою статті є розкриття можливостей кіотських механізмів щодо реалізації цілей і задач глобальної антивуглецевої політики, їх обмеженості у фінансуванні антивуглецевих заходів та низьку ефективність у забезпеченні достатнього транснаціонального інвестування сталого низьковуглецевого розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження

Формування світового вуглецевого ринку статистично почало фіксуватись зовсім недавно - з 2003 року. Однак вже у 2008 р., всього за 5 років, обороти ринку зросли в сотню разів і в 2011 р. досягли рекордної позначки - 176 млрд дол. Але у 2012 р. обсяги ринку різко знизились - практично в двічі. Основна причина - суттєвий надлишок пропозиції і подвійне зниження ціни на викиди (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка світового вуглецевого ринку, млрд дол.

Розроблено автором за даними Світового банку [10]

Найбільш суттєвою складовою глобального вуглецевого ринку є міжнародна торгівля квотами на викиди (МТКВ). За Кіотським протоколом (ст. 17) цей механізм передбачає продаж частини ліміту на викиди однією стороною іншій стороні. В МТКВ можуть приймати участь лише країни (їх 38) включені в Додаток 1 до Кіотського протоколу. При цьому загальний ліміт на викиди залишається незмінним. Але завдяки МТКВ країни, включені в Додаток 1, можуть знизити вартість виконання їх колективних зобов'язань зі скорочення викидів. Регулювання продажу квот здійснюється договорами між країнами.

Найбільшого поширення отримала система торгівлі квотами із загальним обмеженням на викиди (ТКЗОВ). Для функціонування цієї моделі мають бути створені певні умови: 1) встановлення меж викидів; 2) вимірювання, облік і контроль обсягів викидів; 3) взаємозамінність одиниць викидів (вільний рух сертифікатів); 4) встановлення відповідальності за зроблені викиди; 5) прозорість звітності, контролю та діяльності відповідних інституцій [11].

На національному рівні ТКЗОВ найбільшого поширення набула в ЄС (ЄС EТС). За різними оцінками на цю систему щорічно припадає 60-70% світового ринку вуглецевих викидів, вона охоплює понад 11,5 тис. промислових підприємств та 40% європейських викидів вуглецю. ЄС ЕТС має суттєвий вплив на інвестиційні рішення компаній та стратегії досягнення ними скорочень викидів. Більше 60% компаній повідомили, що участь в ЕТС спонукала їх до скорочення викидів вуглецю і ще 34% заявили про плани скорочення [1].

Вихід на міжнародний рівень в розвитку вуглецевого ринку очікується з боку США, ЄС і Японії. У США оголосили про намір створити федеральну систему ТКЗОВ для всієї території країни. Тут вже більше 10 років діє Чиказька кліматична біржа, на якій здійснюються торги квотами і вуглецевими одиницями. Схожа схема діє також в Австралії [9].

Механізм чистого розвитку (МЧР) (ст. 12. КП) передбачений для співробітництва між країнами, що мають кількісні зобов'язання за КП (таких 38) з країнами, які не мають зобов'язань за КП (таких 124 країни). Країни, що мають зобов'язання за КП, отримують сертифіковані кредити на скорочення викидів при фінансуванні проектів, пов'язаних зі скороченням викидів в країнах, що не мають зобов'язань за КП [12]. Скорочення викидів, досягнутих завдяки таких проектів країнами, які не мають кількісних зобов'язань, можуть використовуватися країнами, які мають зобов'язання в рахунок виконання ними своїх зобов'язань. Метою даного механізму є сприяння сталому низьковуглецевому розвитку в країнах, що розвиваються, та полегшення виконання розвиненими країнами їх зобов'язань зі скорочення викидів.

Розвиток ринку МЧР почав фіксуватись з 2005 р. і до 2010 року зріс до 47 млрд дол. Однак у зв'язку з кризою у 2012 р. знизився до 32 млрд дол. Загалом за роки функціонування МЧР обсяг інвестицій склав 183 млрд дол. (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка інвестування через механізми чистого розвитку (МЧР), млрд дол.

Розроблено автором за даними United Nations Framework Convention on Climate Change [13].

За галузевою структурою розподілу проектів МЧР - на першому місці - енергетика (67%). В інших галузях кількість проектів дуже незначна, найбільше в обробній промисловості (14%). Найбільшими інвесторами за проектами МЧР є Великобританія, Швейцарія, Японія, Нідерланди. Найбільшими реципієнтами (отримувачами) є Китай, Індія, Корея, Бразилія, Мексика [13].

МЧР відкриває можливість країнам, що розвиваються, заробити і продати розвинутим країнам вуглецеві кредити, зароблені при здійсненні проектів зі зниження викидів. За оцінками РКЗК ООН, обсяги ринку МЧР становлять в межах 30-40 млрд дол. До 2030 року вони можуть зрости до 100 млрд дол. в залежності від прийнятих країнами цілей зі зниження викидів і цін на вуглецеві кредити. Однак як показують дослідження, механізмом МЧР користуються поки що обмежене число країн. До 2012 року всього на п'ять країн: Китай, Індія, Бразилія, Південна Корея і Мексика - припадало понад 80% вуглецевих кредитів [13].

Проекти спільного впровадження (ПСВ) використовуються для можливого спільного здійснення зобов'язань за КП. Це обумовлено тим, що вартість скорочення викидів в різних країнах різна, Таким чином, країна, що має кількісні зобов'язання, може профінансувати проекти зі скорочення викидів парникових газів в іншій країні, яка теж має кількісні зобов'язання. Отримані в результаті реалізації таких проектів «одиниці скорочення викидів» (ОСВ) можуть бути передані країні, що інвестує, в залік її зобов'язань. Проекти ПСВ передбачають додаткове скорочення викидів. Країни, учасники проектів, використовують отримані ОСВ для виконання своїх кількісних зобов'язань зі скорочення викидів за КП. При цьому загальний ліміт на викиди країн Додатку 1 не змінюється, оскільки ПСВ передбачає передачу дозволів на викиди між країнами, для яких встановлені ліміти.

Основний потенціал для ПСВ знаходиться в країнах з перехідною економікою, де, як правило, існує більше можливостей для скорочення викидів з меншими витратами. Вже в кінці 2008 р. переважна більшість країн Додатку 1 повністю виконали так звані вимоги прийнятності, що дозволяє реєструвати ПСВ за полегшеною схемою. Завдяки механізмам ПСВ в Угорщині бурхливими темпами розвивається використання біопалива, у Новій Зеландії та Литві - вітрова енергетика, в Німеччині - використання шахтного метану і уловлювання закису азоту в хімічній промисловості, у Румунії - енергетичні проекти [7]. До найбільш популярних країн-реципієнтів відносяться, в першу чергу, Росія, Україна, Румунія, Болгарія, Польща і Чехія [14]. Найбільшу участь в реалізації проектів спільного інвестування взяли Росія і Україна - вони зареєстрували найбільше проектів. Низка країн реалізують досить потужні проекти, які можуть забезпечити скорочення вуглецевих викидів близько 1 млн тонн.

Узагальнення основних положень кіотських механізмів свідчить, що кожному з них притаманні ознаки транснаціонального та інвестиційного призначення і в цьому полягає їх основний позитив. Зокрема транснаціональний характер кіотських механізмів полягає в наступному: 1) продаж частини ліміту на викиди вуглецю однією країною іншій (обидві мають зобов'язання і входять в Додаток 1 КП) (МТКВ); 2) сприяння країнами Додатку 1 КП (таких 38 країн) країнам, які не входять в Додаток 1 КП (таких 124 країни) у реалізації проектів скорочення викидів (МЧР); 3) сприяння країнами Додатку 1 КП іншим країнам Додатку 1 КП в реалізації проектів скорочення викидів (ПСВ). Інвестиційний характер кіотських механізмів полягає в наступному: 1) кошти, виручені від продажу квот, інвестуються в проекти енергоконверсії та низьковуглецевої енергетики (МТКВ); 2) можливе сприяння у вигляді: а) фінансування проектів зі скорочення викидів; б) безоплатної передачі технологій і обладнання для реалізації проектів зі скорочення викидів (МЧР і ПСВ) [3; 6; 8].

Дослідження показують, що кіотські механізми мають, як переваги, так і недоліки. Основною перевагою кіотських механізмів є те, що вони стали каталізатором всієї регуляторної політики у кліматичній сфері, здійснення по всьому світу енергоконверсії, розвитку відновлюваної енергетики, демонстрації можливостей щодо зниження викидів [15].

Досягненням кіотських механізмів також є створення принципово нового сегменту світового ринку - так званого вуглецевого ринку, де торгуються квоти на викиди парникових газів. Схема торгівлі викидами охоплює всі країни Євросоюзу. До неї також планують приєднатися такі країни як Норвегія, Швейцарія та ряд інших.

Важливим позитивом «кіотських» механізмів є спонукання приватного капіталу до інвестування у скорочення викидів. Зокрема частка покупців на вуглецевому ринку (опосередкованих інвесторів скорочення викидів), яка відноситься до сфери приватного бізнесу сягає 78%. Ще 18% припадає на міжнародні фонди, а на державні бюджети країн - всього 4%. Практично всі кошти, отримані з вуглецевого ринку через кіотські механізми, були спрямовані на енергоконверсію, у т.ч. біля 30% на розвиток відновлювальної енергетики ще 20 % - на підвищення енергоефективності [16].

В інвестиційному плані вплив кіотських механізмів багатоаспектний і стосується скорочення споживання вуглецеємності енергоносіїв, сприяння енергоконверсії і розвиту відновлювальної енергетики. За останні десять років один тільки МЧР допоміг країнам скоротити рівень викидів вуглецю приблизно на один мільярд тонн і отримати 3,6 млрд дол. економії [17].

Ринки квот на викиди вуглецю допомогли багатьом країнам краще усвідомити свої можливості у цій сфері. Позитивний досвід МЧР допоміг Бразилії, Китаю, Мексиці, Південній Кореї та іншим великим країнам, в тому числі за обсягами викидів вуглецю досліджувати внутрішні ринки квот на викиди вуглецю.

Водночас дослідження показують, що «кіотські механізми» мають серйозні недоліки і суттєві обмеження. Насамперед ці недоліки стосуються впливу на скорочення викидів. Цей вплив усіх трьох механізмів дуже пасивний. Всі три механізми стримують зростання викидів, але практично не призводять до скорочення (табл. 1).

Серйозним недоліком кіотських механізмів є обмеженість їх впливу. Насамперед за формуванням джерел - оскільки вони можуть надходити лише від країн, які включені в Додаток 1 Кіотського протоколу. Таких країн-донорів кіотських механізмів всього 20.

Таблиця 1.

Оцінки впливу кіотських механізмів на інвестування енергоконверсії та скорочення викидів вуглецю

Розроблено автором за даними: [2; 3; 6; 9; 8; 11; 12; 14].

Аналогічні обмеження є по використанню коштів, залучених кіотськими механізмами. Наприклад коштами МЧР можуть скористатись лише країни не включені в Додаток 1 КП і для яких немає обмежень на викиди, але які ратифікували КП. Таких країн дуже мало (не більше 30). Однак на них припадають основні суми витрат коштів МЧР. Але парадоксально, що ці країни мають найбільші викиди вуглецю і найбільший приріст Це Китай, Індія, Бразилія, Мексика, ПАР та інші (табл.2).

Ще більш обмежена сфера інвестиційного впливу кіотських проектів спільного впровадження (ПСВ). Для цих механізмів як за доходами, так і за виплатами обмежена кількість країн, включених в Додаток 1 КП, яким встановлені ліміти на викиди, а це всього 20 країн. Аналогічна ситуація щодо мобілізації та використання коштів за механізмами міжнародної торгівлі квотами (МТКВ). Фінансові можливості тут теж обмежені списком країн Додатку 1 КП.

Отже фінансові можливості кіотських механізмів головним чином зводяться до фінансових можливостей 20 країн, на які припадає 30 % світового ВВП та 35 % світових прямих іноземних інвестицій.

Таблиця 2.

Характеристика кіотських механізмів щодо мобілізації коштів та їх використання на транснаціональне інвестування сталого низьковуглецевого розвитку

Примітка: По всіх трьох механізмах на основі прямих контрактів між країнами донорами та країнами реципієнтами.

Розроблено автором за даними: [2; 3; 6; 8; 9; 11; 12; 14]

Внаслідок цього стає очевидно, що фінансові можливості кіотських механізмів дуже мізерні. Так, фінансовий потік МЧР в 2010-2012 рр. становив всього 10 млрд дол. на рік. На 2013-2015 рр. на саміті в Досі (Катар 2011 р.) вирішено, що це буде також не менш 30 млрд. Що стосується ПСВ, то його обсяги взагалі мізерні - 2 млрд дол. на рік. Ці обсяги зовсім недостатні для розв'язання проблем глобальної антивуглецевої політики (рис. 3).

Рис. 3. Транснаціональне інвестування сталого низьковуглецевого розвитку за Кіотськими механізмами, в млрд. дол.

Розроблено автором за даними: [10; 13; 16]

Торгівля квотами на викиди вуглецю вперше на міжнародному рівні відкрили державам можливість досягнення цільових показників щодо скорочення викидів. Однак торгівля квотами в цілому не показала себе працездатним механізмом. Настала пора переходити до нового етапу глобальних дій, для чого потрібен інший підхід [4].

МЧР теж почав істотно втрачати позиції. Ціни на ринку МЧР тільки за 2012р. скоротилися на 70% і очікується їх подальше зниження. Цільові показники скорочення викидів настільки малі, що вони вже не стимулюють приватних міжнародних інвесторів йти у країни, що розвиваються. Багато країн вже вирішили обходитись без МЧР. Навіть прихильники боротьби із змінами клімату все більше сумніваються в доцільності збереження МЧР [17].

ЄС сильно обмежив підтримку МЧР і ПСВ, зосередившись тільки на уже зареєстрованих проектах. Нові проекти МЧР будуть фінансуватися лише в найменш розвинених країнах, де малоймовірно очікувати суттєвих обсягів зниження викидів. Очевидно, що в цю групу не входять країни, які раніше отримували від МЧР до 80% коштів (Китай, Індія, Бразилія, Мексика). Крім того, ЄС вирішив завершити фінансування проектів з уловлювання та зберігання вуглецю та у великій гідроенергетиці [4].

Аналіз використання кіотських механізмів для транснаціонального інвестування низьковуглецевої економіки свідчить, що в цій сфері є серйозні розбіжності між потребами в коштах та їх реальними вкладеннями. Вийшло так, що надто складна і заплутана система кіотського інвестування, яка формувалась багато років (біля 10) і пройшла через складний процес політичних дискусій (з цих питань було біля 20 міжнародних самітів) в підсумку увінчалось всього сотнею мільярдів доларів інвестицій. Це менше 10% мінімальних річних потреб для інвестування енергоконверсії (рис. 3). Сума залучених через кіотські механізми у низьковуглецеву економіку транснаціональних інвестицій менша ніж щорічно надходить прямих іноземних інвестицій у Китай чи Індію. Однак інституціональна система адміністрування кіотських механізмів набагато громіздкіша за структури національних агентств із залучення прямих іноземних інвестицій. Якщо врахувати кількість країн і кількість проектів, в які залучені інвестиції за кіотськими механізмами, то стає очевидно, що ця система є надто розпорошеною по країнах, галузях, секторах, територіях і проектах. Через це значна частина коштів, мобілізована через кіотські механізми, витрачається на адміністрування їх проектів. При цьому ефективність адміністрування дуже низька, оскільки приходиться мати справу по суті з дуже трудомістким мікрофінансуванням.

Висновки

1. З початку ХХІ ст. на міжнародному ринку інвестицій у сталий низьковуглецевий розвиток з'явились спеціальні інструменти з міжнародним статусом, так звані „кіотські механізми”. Однак десятирічний досвід застосування цих механізмів показав, що вони мають ті ж недоліки, що і національні механізми: велика кількість, різноманітність, розпорошеність, неузгодженість. В різних країнах застосовувались різні кіотські механізми, на різних умовах, за різними процедурами. Внаслідок цього кіотські механізми не змогли залучити більш-менш значних обсягів коштів, і особливо великого приватного капіталу, в т.ч. ТНК та міжнародних фондів.

2. Механізми ПСВ щорічно могли залучати менше мільярда доларів в рік. Механізми МЧР стали монопольно використовуватись окремими країнами. Міжнародна торгівля квотами на викиди (МТКВ) мала ті ж недоліки, що і національні тарифні та сертифікатні інструменти. Отже, кіотські механізми, хоч і стали першим кроком до глобалізації транснаціонального інвестування низьковуглецевого розвитку, вони не принесли суттєвої добавки інвестицій. Водночас, вони ще більше ускладнили та дисгармонізували систему мотивації і стимулювання цього розвитку. Кіотські механізми не змогли стати дійсно транснаціональними і не змогли виконати глобальну місію фінансової відповідальності за викиди вуглецю та інвестування сталого низьковуглецевого розвитку.

3. Обмеженість та неадекватність Кіотських механізмів призвела до різкого зниження їх ефективності і втрати актуальності. Це проявилось по країнах, секторах економіки і проектах, по впливу на викиди і по мотивації сталого низьковуглецевого розвитку. У значній мірі це сталось через значну розпорошеність коштів та велику трудомісткість адміністрування механізмів. Звідси слабка ефективність глобального впливу Кіотських механізмів на розв'язання завдань антивуглецевої політики.

Список використаних джерел

1. Федоров Ю.Н. Национальные системы торговли выбросами парниковых газов. / Федоров Ю.Н., Аверченков А.А. - Москва, 2011. - 40 с.

2. Контуры нового низкоуглеродного пути развития. Программа развития ООН, Глемарек Я., Нуталл К., Уарзази Л., Шварц В. [и др.] 2009. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.undp.ru/download.php?1636

3. Дюканов В.Г., Дюканова О.В. Механізми Кіотського протоколу: досвід та перспективи для України: Монографія. - К.: Фенікс, 2006. - 160 с.

4. Кокорин А.О. Современная климатическая политика мирового сообщества и ее значимость для России. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.wwf.ru/data/climate/2013/sovremennaya-klimaticheskaya-politika-mirovogo-soobshestva-i-ee-znachimost-dlya-rossii.doc

5. Кітура А.Я. Структурні і якісні аспекти еволюції глобального ринку квот на викиди парникових газів у контексті виконання Кіотського протоколу / Кітура А.Я. // Актуальні проблеми економіки №9, 2011. - с.185.

6. Логачова О.В. Міжнародна торгівля викидами як економічний інструмент регулювання стану довкілля // Вісник Донецького університету. - серія В: економіка і право. - 2006. - спецвип., Т.2. - с. 383-390.

7. Федоров Ю.Н. Россия и мировой углеродный рынок: тенденция развития, возможности, перспективы / Федоров Ю.Н., Сафонов Г.В., Кокорин А.О. - Москва, 2009. - 24 с.

8. Глобальні зміни клімату: економікр-правові механізми імплементації Кінського протоколу в Україні / За ред. В.Я. Шевчука. - К.: Геопринт, 2005. - 147 с.

9. Юлкин М.А. Плюсы углеродного рынка. Независимая газета. 2009. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.ng.ru/ng_energiya/2009-04-14/12_air.html

10. Annual Report 2013. World Bank // [Electronic Resource] - Mode of access: https://openknowledge.worldbank.org/bitstream/handle/10986/16091/9780821399378.pdf?sequence=1

11. Механизмы «зеленых» инвестиций. Мировой банк. [Электронный ресурс]. - Режим доступа:http://siteresources.worldbank.org/BELARUSINRUSSIANEXTN/Resources/Q&A_GIS_RUS.pdf

12. Механизм чистого развития и Совместного осуществления в схемах (версия 5.0, 2006 г.) // [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.wwf.ru/resources/publ/book/194

13. United Nations Framework Convention on Climate Change. United Nations. [Electronic Resource] - Mode of access:http://unfccc.int/resource/docs/convkp/conveng.pdf

14. Принципы: Киотский протокол - больше, чем просто торговля воздухом?! [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://esco-ecosys.narod.ru/2010_9/art178.pdf

15. Экономическое развитие и решение проблемы изменение климата / [Кокорин А.О., Гарнак А., Грицевич И.Г., Сафонов Г.В.] - М.: Датское энергетическое агентство, 2008 г. - 32 с.

16. Fourth Assessment Report 2012. Intergovernmental Panel on climate change. - [Electronic Resource] - Mode of access: http://www.ipcc.ch/

17. Изменение климата, рынки квот на выбросы двуокиси углерода и механизм чистого развития: призыв к действию. Рабочее резюме: Рекомендации Комитета высокого уровня Стратегического диалога об МЧР. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.cdmpolicydialogue.org/report/ues_rus.pdf

References

1. Fedorov Ju.N. and Averchenkov A.A. (2011), Nacional'nye sistemy torgovli vybrosami parnikovyh gazov, [National systems of greenhouse gas emissions trading],Vozrozhdenie, Moscow, Russia.

2. United Nations Development Program (2009), “Contours of the new low-carbon development path”, available at: http://www.undp.ru/download.php?1636 (Accessed 14 October 2014).

3. Diukanov V.H., Diukanova O.V. (2006), Mekhanizmy Kiots'koho protokolu: dosvid ta perspektyvy dlia Ukrainy [Mechanisms of the Kyoto Protocol: Experience and Prospects for Ukraine], Feniks, Kyiv, Ukraine.

4. Kokorin A.O. (2013), “ Modern climate policy of the international community and its importance for Russia”, WWF Russia, [Online], available at: http://www.wwf.ru/data/climate/2013/sovremennaya-klimaticheskaya-politika-mirovogo-soobshestva-i-ee-znachimost-dlya-rossii.doc (Accessed 4 December 2013).

5. Kitura A.Ya. (2011), “Structural and qualitative aspects of the evolution of the global market of quotas for greenhouse gas emissions in the context of the Kyoto Protocol”, Aktual'ni problemy ekonomiky, vol. 9, pp. 185.

6. Lohachova O.V. (2006), “International emissions trading as an economic instrument for regulating environment”, Visnyk Donets'koho universytetu. - seriia V: ekonomika i pravo, vol. 2, pp. 383-390.

7. Fedorov Ju.N., Safonov G.V., Kokorin A.O. (2009), “Russia and the world carbon market: the trend of development, opportunities and prospects”, Vozrozhdenie, Moscow, Russia.

8. Shevchuk V.Ya. (2005), Hlobal'ni zminy klimatu: ekonomiko-pravovi mekhanizmy implementatsii Kiots'koho protokolu v Ukraini [Global climate change: economic and legal mechanisms for implementing the Kyoto Protocol in Ukraine], Geoprint, Kyiv, Ukraine.

9. Julkin M.A. (2009), “ Pluses of the carbon market.”, Nezavisimaja gazeta, [Online], available at: http://www.ng.ru/ng_energiya/2009-04-14/12_air.html (Accessed 24 December 2014).

10. World Bank (2013), “Annual Report 2013”, available at: https://openknowledge.worldbank.org/bitstream/handle/10986/16091/9780821399378.pdf?sequence=1(Accessed 14 December 2014).

11. World Bank (2013), “Mechanisms of "green" investments.”, available at:http://siteresources.worldbank.org/BELARUSINRUSSIANEXTN/Resources/Q&A_GIS_RUS.pdf (Accessed 14 December 2014)

12. The official site of WWF (2006), “Clean Development Mechanism and Joint Implementation schemes “, available at: http://www.wwf.ru/resources/publ/book/194(Accessed 4 January 2014).

13. United Nations (1992), “United Nations Framework Convention on Climate Change.”, available at: http://unfccc.int/resource/docs/convkp/conveng.pdf (Accessed 14 December 2014)

14. Principles: The Kyoto Protocol - is more than just trade air? (2010). available at: http://esco-ecosys.narod.ru/2010_9/art178.pdf (Accessed 11 November 2014)

15. Kokorin A.O., Garnak A., Gricevich I.G. and Safonov G.V. (2008), Jekonomicheskoe razvitie i reshenie problemy izmenenie klimata [Economic development and climate change ploblem solution], Datskoe jenergeticheskoe agentstvo, Moscow, Russia.

16. Intergovernmental Panel on climate change. (2012), “Fourth Assessment Report 2012.”, available at: http://www.ipcc.ch/ (Accessed 18 December 2014)

17. CDM Policy Dialogue (2011), “Climate change, markets quotas on carbon dioxide emissions and the Clean Development Mechanism: a call to action. Executive Summary: Recommendations of the High Level Strategic Dialogue on the CDM.”, available at: http://www.cdmpolicydialogue.org/report/ues_rus.pdf (Accessed 11 May 2014)

Размещено на Allbest.ru