Публічно-приватні партнерства в глобальних ланцюгах формування вартості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»

Публічно-приватні партнерства в глобальних ланцюгах формування вартості

к. е. н., старший науковий співробітник

О.В. Степанова

Анотація

У статті визначено роль та місце глобальних публічно-приватних партнерств в глобальних ланцюгах формування вартості та залученні іноземних інвестицій; системативзовано основні види глобальних публічно-приватних партнерств, а також досліджено зарубіжний досвід їх формування та визначені перспективи розвитку в Україні.

Ключові слова: глобальні публічно-приватні партнерства, глобальні ланцюги формування вартості, іноземні інвестиції, транснаціональні компанії.

Annotation

The article the role and place of global public-private partnerships in global value chains forming and attracting foreign investment are observed; main types of global public-private partnerships are determined; identified international experience of their formation and prospects in Ukraine.

Keywords: global public-private partnerships, global value chain, foreign investment, multinational companies.

Постановки проблеми. В умовах активізації євроінтеграційних прагнень України, що підтверджено ратифікацією угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також загостренням конкурентної боротьби за домінування на світових ринках потреба залучення інвестиційних ресурсів до різних галузей економіки перетворюється на ключовий фундаментальний фактор забезпечення конкурентоспроможності країни та її прискореного економічного зростання. Однією із провідних тенденцій останніх декількох десятиліть стало ефективне залучення прямих іноземних інвестиції в межах різних інтеграційних об'єднань та партнерств, які суттєво впливають на формування глобальних ланцюгів вартості. Такими організаційними механізмами стали об'єднання економічних потенціалів, починаючи від формування вільних економічних зон до цільових глобальних публічно-приватних партнерств.

Аналіз останніх наукових досліджень. Концептуальні засади та механізми розвитку партнерства держави та приватного капіталу як одного із інструментів залучення інвестицій до стратегічно-важливих галузей сучасної економіки викладено у дослідженнях зарубіжних та українських науковців: В.Г. Варнавського, В.М. Гейця, Р.С. Грінберга, О.М. Вінника, І.В. Богдана, В.В. Гуменюка, О.М. Гуриненко, М.А. Дерябіної, А. Зельднера, В. В. Івантера, Т.І. Єфименко, М.В. Клінової, І.В. Іголкіна, І.В. Запатріної, І.І. Смотрицької, К.В. Павлюк, А.В. Кузнєцова, О.В. Мартякової, Є.Л. Черевикова, Є. Г. Ясіна та інших дослідників.

Постановка завдання. Метою статті є визначення сучасної ролі та місця глобальних публічно-приватних партнерств в глобальних ланцюгах формування вартості, дослідження ознак та особливостей їх функціонування, а також обґрунтування напрямів систематизації проектів глобальних публічно-приватних партнерств.

Результати. В умовах глобалізації економіки зростає потреба у розвитку нових форм глобальної фінансової та господарської взаємодії держави та міжнародних бізнес-структур. Сучасний тип глобального партнерства, що передбачає формування державою сприятливого інвестиційного клімату для об'єднання національного та іноземного капіталів економіки, відповідає інтересам розвитку країни. Відтак, партнерство держави та приватного капіталу в економіці еволюціонує та набуває транснаціональний, транскордонний характер в умовах посткризового розвитку глобальної економіки [3]. Об'єднання потенціалів на засадах глобального публічно-приватного партнерства може сприяти залученню інвестиційних капіталів до національної економіки, приросту глобальної вартості в рамках функціонування конкурентних організаційно-економічних бізнес-процесів за рахунок існування переваг кожного з партнерів[1].

Аналіз посткризової світової динаміки іноземного інвестування дозволяє зробити висновок, що глобальній економіці все ще не вдається повернутися на до кризовий шлях сталого зростання на переважній більшості світових ринків. Так, після спаду інвестиційної активності у кризові 2008 - 2011 роки, за останні два роки відбулося пожвавлення інвестиційної активності, на що вказує світовий обсяг прямих іноземних інвестицій та їх приток знову почав збільшуватися. Зокрема, у 2013 році їх приток збільшився на 9% та становив 1,45 трлн. дол. та за прогнозами ЮНКТАД потоки прямих іноземних інвестиицій у 2015 році збільшаться до 1,7 трлн. дол. та в 2016 році до 1,8 трлн. дол. при порівняно більш швидкому темпі зростанні в розвинених країнах [12]. Разом з тим, у світі спостерігається тенденція збільшення дефіциту інвестиційних ресурсів, зокрема, у проекти орієнтовані на досягнення цілей сталого розвитку. В таких умовах підвищення конкуренції за світові потоки інвестиційних ресурсів, залучення необхідного потенціалу іноземних інвестиційних ресурсів для розвитку економіки України є складним завданням і потребує впровадження інноваційних управлінських практик та нових організаційних механізмів.

Таблиця 1. Потоки прямих іноземних інвестицій (ПІІ) за регіонами світу у 2011 - 2013 роках (млрд. дол., %)

Публічно-приватне партнерство (ППП) може відігравати важливу роль у забезпеченні участі українських суб'єктів господарювання в глобальних ланцюгах формування вартості (ГЛФВ) [1], що сприятиме сталому зростанню та розвитку як окремих галузей, так і національної економіки в цілому. Глобальні ланцюги формування вартості включають в себе всі функції та види діяльності, виконувані підприємствами та працівниками в різних країнах світу, для того щоб довести продукт або послугу від концепції до кінцевого користувача. ГЛФВ є корисним інструментом для оцінки ринкових та стратегічних перешкод на шляху інтеграції України у європейську та світову економіку. Інтеграція створених в Україні публічно-приватних партнерств може стимулювати розвиток національного виробничо-збутового потенціалу підприємств з метою їх імплементації до складу глобальних ланцюгів формування вартості та ефективно розвиватися як їх складові структури та ланки.

В Україні механізми публічно-приватного партнерства проходять початкові етапи розвитку, незважаючи на те, що вже сформоване нормативно-правове підґрунтя для їх реалізації. Публічно-приватне партнерство в нашій країні є договірним, що обмежує потенційну можливість використання його інституційних та суспільних механізмів. Стратегічні орієнтири розвитку цих проектів закладені у Концепції розвитку державно-приватного партнерства в Україні на 2013 - 2018 роки[4]. Основоположні відносини в рамках державно-приватного партнерства визначені Законом України «Про державно-приватне партнерство», ст. 1, як «співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування (державними партнерами) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, або фізичними особами -- підприємцями (приватними партнерами), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами»[2]. Такі не чіткі визначення суб'єктів, у тому числі міжнародних партнерів: ТНК та міжнародних організацій, які мають право бути партнерами у проектах публічно-приватного партнерства не передбачає потенціалу застосування механізму інституційного партнерства, а також можливості участі для двох та більше органів державної влади або органів місцевого самоврядування бути одночасно державними партнерами, заборонена участь державних та комунальних підприємств у реалізації проектів державно-приватного партнерства[4].

При зміцненні позицій ТНК на світових ринках традиційна підтримка товарного експорту доповнюється сприянням держави приватному капіталу в транскордонних інфраструктурних та партнерських проектах. ГЛФВ, що координуються ТНК, складають 80% світової торгівлі. З цих позицій, побудова ефективного публічно-приватного партнерства інтегрованого в ГЛФВ є неможливою без участі міжнародних організацій та транснаціональних компаній [12]. Результати дослідження ефективності проектів глобального публічно-приватного партнерства за домінуючої ролі ТНК дозволяють зробити висновок про ефективність реалізації такої форми функціонування проектів для всіх його партнерів, у тому числі державних. Стимули держави до залучення економічних суб'єктів до глобальних ланцюгів формування вартості на засадах глобального публічно-приватного партнерства за домінуючої ролі ТНК включають такі положення: розширення ринку збуту, що в свою чергу зніме обмеження обсягу виробництва та стане передумовою виникнення економії за масштабом, що сприятиме зниженню витрат, отриманню більш високих прибутків підприємствами і, можливо, більш низькими цінами для споживачів; підвищення якості виробництва продукції, робіт, послуг за рахунок спеціалізації, основаної на конкурентних перевагах та використання високоякісних компонентів на всіх стадіях виробничого процесу, які може надати ТНК; залучення до глобального публічно-приватного партнерства за домінуючої ролі ТНК підвищує модернізаційний виробничий та освітній потенціал за рахунок опанування інноваційного освітнього простору, що забезпечують можливості переходу до участі в глобальних ланцюгах вартості на більш високих позиціях з більшою доданою вартістю; потенціал розширення частки експортної продукції підприємств, регіонів або країни; отримання доступу до ресурсної складової функціонування ТНК; стимулювання залучення прямих іноземних інвестицій в країну, які до того ж можуть бути важливим джерелом технологій та інновацій; збільшення числа робочих місць та підвищення оплати праці відповідно до стандартів функціонування ТНК; реалізуючи свої стратегії в проектах публічно-приватного партнерства з державою, ТНК можуть сприяти структурній зміні економіки та підвищенню її конкурентоспроможності; підвищення продуктивності праці в результаті підвищення конкуренції, а також обміну технологіями та інформацією між країнами; глобальні публічно-приватні партнерства за домінуючої ролі ТНКможуть сприяти розвитку наявних та створенню нових допоміжних галузей для власного виробництва.

Проте, слід зазначити, що жодні з стимулюючих механізмів формування або участі економічних суб'єктів у глобальному публічно-приватному партнерстві за домінуючої ролі ТНК не є остаточними, що обумовлено високим потенціалом впливу на діяльність проекту кризових та посткризових проявів глобальної економіки, мінливістю попиту, розвитком НТП та швидким оновленням технологій, в результаті чого один тип стратегічних орієнтирів змінюється на інший, і порушує економічне підґрунтя функціонування проекту, стимулює зростання комерційних, фінансових та суспільних ризиків проекту, які слід передбачити та мінімізувати, в чому полягає одна з головних завдань регуляторної політики державних установ, що визначають національну політику у сфері публічно-приватного партнерства. В основі всіх протиріч інтересів ТНК та держави є протиріччя між транснаціональним глобальним характером операцій міжнародних бізнес структур та територіально обмеженою юрисдикцією держави щодо впливу на них. приватний партнерство іноземний інвестиція

Механізми глобального публічно-приватного партнерства лише тоді отримають перспективи розвитку, а також будуть вбудовані в інституційну архітектоніку економіки України, якщо існуючі національні регуляторні інститути не тільки сприятимуть їх створенню та поширенню, а й гальмуватимуть негативні прояви функціонування. В таких глобальних партнерствах держава виступає не тільки як партнер по бізнесу, але і сприяє створенню привабливих умов для інвестицій та підприємницької діяльності шляхом формування інститутів[3]. Невипадково на Всесвітньому економічному форумі в Давосі економічні інститути, поряд з інфраструктурою, визначені в числі найважливіших факторів, що визначають конкурентоспроможність економіки[6].

Отже, виникає нагальна потреба визначити конкретні механізми та способи, за допомогою яких публічно-приватні партнерства за участю транснаціональних корпорацій та міжнародних організацій можуть сприяти виконанню задач розвитку економіки та соціальної сфери, в тому числі завдяки встановленню організаційно-економічних зв'язків між національними суб'єктами господарювання та інтеграції їх до глобальних ланцюгів формування вартості.

Дослідження науково-методичного та практичного досвіду дозволяє виявити основні принципи їх створення та функціонування глобальних публічно-приватних партнерств у різних галузях економіки, що залучають до своєї діяльності міжнародні організації, транснаціональні компанії та іноземних інституційних інвесторів. Нажаль, не існує світових комплексних баз даних, які включали б інформацію про функціонування таких партнерств, тому для аналізу були взяті бази даних, які найбільш системно ведуть облік діяльності глобальних партнерств. Зокрема, такий облік проводився у Великій Британії Лондонською школою економіки, які розробили спеціальний інформаційний портал[8]. Дослідження представлені у наукових дослідженнях Р. Хомкс [8], М. Шаферхофа, С. Кемп, К. Кан [11], Ф. Патберга [10] та інших науковців.

Одні з найбільших науково-практичних дискусій відбувається сьогодні щодо термінології та визначення глобальних публічно-приватних партнерств. Так, найчастіше використовуються наступні терміни: «глобальне публічно-приватне партнерство», «міжнародне публічно-приватне партнерство», «транснаціональне публічно-приватне партнерство», «багатостороннє міжсекторне публічно-приватне партнерство», «інституційне публічно-приватне партнерство» [8]. У галузевих дослідженнях запропоновані інші терміни для визначення таких глобальних механізмів співпраці. Наприклад, у сфері охорони здоров'я використовують наступні назви для пояснення цих категорій: «глобальні партнерства здоров'я», «глобальні соціальні партнерства», «міжнародні некомерційні партнерства», «глобальні фармацевтичні партнерства» [7].

Р. Хомкс [8] пропонує усі міжнародні публічно-приватні партнерства систематизувати на глобальні (68%), регіональні (15%), локальні (9%) та місцеві - у межах однієї країни (8%), а також за заявленою сферою діяльності, місцем розташування головного офісу та цільовими групами населення. За останніми доступними даними в світі налічується близько 757 міжнародних публічно-прватних партнерств, більшість таких партнерств заявляють про свій транснаціональний (глобальний) статус, який, однак, не завжди пов'язаний зі здійсненням глобальних економічних транзакцій. Визначені місії функціонування таких глобальних публічно-приватних партнерств можуть частково співпадати із глобальними цілями тисячоліття ООН. Значна частка глобальних публічно-приватних партнерств, які почали створюватися після Світового Саміту із сталого розвитку та прийняття Рамкової Конвенції «Про зміну клімату», орієнтовані в основному на досягнення цілей сталого розвитку, так звані цілі у сфері екосистменого управління, у той час як діяльність переважної частини глобальних публічно-приватних партнерств спрямована на досягнення суспільних цілей, управління наданням публічних послуг, зокрема у сфері охорони здоров'я, освіти та інфраструктури. Так, з існуючих глобальних публічно-приватних партнерств у сфері охорони здоров'я функціонують 21%, охорони довкілля - 12%, сталого розвитку - 12%, енергетики - 9 % та розвитку бізнесу і фінансів - 8% [8].

Функціональні взаємозв'язки в глобальних публічно-приватних партнерствах встановлені із великою кількістю залучених стейкхолдерів, у тому числі з міжнародними організаціями та ТНК. Як зазначає Р. Хомкс,^, в усіх глобальних публічно-приватних партнерствах близько 30 % партнерів є бізнес-структури, у тому числі більшість з них ТНК. Незважаючи на заявлену місію створення публічно-приватних партнерств в секторах національної економіки та соціальної сфери, де державний сектор має низьку ефективність, або його зусиль недостатньо, - державні інститути залишаються головними партнерами в глобальних публічно-приватних партнерствах. Наприклад, у 70 % із таких партнерств єдиним партнером є держава[8]. Близько 40% глобальних публічно-приватних партнерств також включаютьпринаймні один навчальний заклад або одну науково-дослідну установу та близько 20% - партнера із іншого глобального партнерства (табл. 2).

Таблиця 2. Систематизація залучених партнерів до глобальних публічно-приватних партнерств (ГППП)

Серед країн найбільш активну участь у функціонуванні глобальних публічно-приватних партнерствах беруть США, а також Великобританія, Франція, Нідерланди, Японія[8]. Характерною ознакою такої активності є те, що ці країни належать до групи країн із високим рівнем доходів населення. У країнах із невисоким рівнем доходів населення, участь урядів у різних глобальних партнерствах є незначною, що представляє для них втрачену вигоду з отримання фінансового, організаційного та інноваційного потенціалу для розвитку галузей економіки і соціальної сфери.

Сучасні процеси глобалізації та регіональної інтеграції, трансформуючи традиційні та забезпечуючи нові інституційні умови економічної діяльності, тим самим змінюють функціональну роль держави в партнерстві з приватним капіталом. З цих позицій, у роботах науковців зі США, зокрема Ш. Кіндорнай [9], глобальні публічно-приватні партнерства класифікуються за ознаками ініціювання формування та домінування в партнерстві. Ці ознаки мають особливе значення з точки зору, визначення стратегічних цілей та завдань, переліку бенефіціарів та стейкхолдерів таких партнерств, а також в формування організаційно-економічні заходів стимулювання, які необхідно реалізувати для їх розвитку та підтримки функціонування [1]:

1) глобальні публічно-приватні партнерства створені за ініціативи та домінуючої ролі державного сектора (ініціаторами створення багатьох глобальних партнерств є державні установи. Найчастіше ці публічно-приватні партнерства мають складну структуру; їх учасниками є уряди країн, що розвиваються або країн з перехідною економікою, суб'єкти приватного сектора з розвинених країн, науково-дослідні установи, ТНК та міжнародні організації. Такі партнерства для управління багатосторонніми механізмами зазвичай створюють спеціальні організаційні структури-надбудови (керівні комітети, наглядові ради));

2) глобальні публічно-приватні партнерства створені за ініціативи та домінуючої ролі донорів (впровадження публічно-приватного партнерства такого виду зазвичай є зазвичай результатом реалізації двосторонніх донорських ініціатив, спрямованих саме на створення партнерств. Партнерства такого виду мають високі операційні та комерційні ризики, однак, мають і високі рівні рентабельності та можуть дозволити отримати високі результати у сфері розвитку нових технологій, соціальній сфері та ін.)

3) глобальні публічно-приватні партнерства створені за ініціативи та домінуючої ролі ТНК (з метою зменшення витрат на місцеві закупівлі або здійснення програм розвитку потенціалу постачальників активними ініціаторами створення глобальних публічно-приватних партнерств стають ТНК).

4) глобальні публічно-приватні партнерства створені за ініціативи та домінуючої ролі некомерційних та недержавних організацій (ініціаторами створення глобальних публічно-приватних партнерств як з метою сприяння отримання доданої вартості, так і для формування інституційних умов для суспільного розвитку можуть бути неурядові та некомерційні організації, які активно залучають ТНК та установи державного сектора до участі в партнерстві (наприклад, засновниками та ініціаторами багатьох глобальних публічно-приватних партнерств у сфері охорони здоров'я, фармацевтики та освіти є Фонд Білла та Мелінди Гейтс) [1,7].

Останній вид глобальних механізмів співпраці у сфері охорони здоров'я був вперше впроваджений у вісімдесятих роках минулого століття, місією якого було поєднання обов'язків та відповідальності держави, організаційного потенціалу міжнародних організацій, наукового потенціалу дослідних установ у тому числі міжнародних, досвід, інвестиції, виробничі потужності та інтелектуальну власність фармацевтичного та біотехнологічного бізнесу з метою винаходу, виробництва та поширення нових ліків та вакцин. Залучення міжнародних інститутів, у тому числі фінансових, відбувається з причини необхідності прискорення досліджень розробки та збільшення обсягів на ринках окремих країн лікарських засобів, які не є пріоритетними за рівнем рентабельності виробництва для національного фармацевтичного бізнесу, однак пріоритетними за рівнем суспільної необхідності. У структурі учасників проектів цих партнерств найбільшу питому вагу мають науково-дослідні установи (54%) та транснаціональні фармацевтичні корпорації (36%) [7].

Найбільшими глобальними публічно-приватними партнерствами, діяльність яких спрямована на розробку, виробництво та поширення вакцин є наступні: Глобальний альянс з вакцинації та імунізації (GAVI), Міжнародна ініціатива з вакцини проти СНІДу (IAVI), Глобальний фонд протитуберкульозної вакцини «Aерас» (AERAS), Ініціатива з розробки вакцини проти малярії (MVI), Глобальний альянс з туберкульозу (TB-alliance), Проект створення вакцини проти менінгіту (MVP); План прискореного створення та впровадження пневмококової вакцини (PneumoADIP), Міжнародний інститут вакцин (IVI), Південно-Африканська ініціатива з вакцини проти СНІДу; Європейська ініціатива з вакцини проти малярії [5].

Отже, зауважимо, що на глобальному рівні форми та моделі публічно-приватних партнерств можуть трансформуватися в оптимальні механізми та адаптуватися до особливостей окремих галузей економіки та соціальної сфери, стати джерелом залучення іноземних інвестицій, що дозволить українським суб'єктам господарювання, що не мають доступу до глобальних ланцюгів формування вартості, отримати вигоди завдяки виходу на нові ринки збуту, отримання додаткового обсягу діяльності, а державі та суспільству дозволить отримати розвиток інфраструктури, досягнення соціальних те екологічних цілей.

Висновки

В епоху глобалізації вплив держави на функціонування різних галузей економіки та соціальної сфери стає більш гнучким, що потребує адаптації до світових тенденцій руху інвестиційних потоків та інтеграції до глобальних ланцюгів формування вартості, а також розробки та впровадження нових організаційно-економічних механізмів, заснованих зокрема, на засадах публічно-приватного партнерства, з інноваційними формами залучення до внутрішніх ринків потужних гравців в особі міжнародних організацій, транснаціональних компаній, викликаючи інституційні зміни в країні та суспільстві, забезпечуючи розвиток нових концептуальних підходів до формування конкурентоспроможності економіки країни.

Література

1. Государственно-частное партнерство в целях поощрения участия малых и средних предприятий в глобальных цепях приращения стоимости. Записка секретариата ЮНКТАД. [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://unctad.org/meetings/en/SessionalDocuments/ciiem3d2_ru.pdf

2. Закон України «Про державно-приватне партнерство» [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2404-17

3. Клинова М.В. Теория и практика партнёрства государства и частного капитала в европейских странах [Електронний ресурс]: автореф. дис. ... д-ра. экон. наук: 08.01.14 / Клинова Марина Вилениновна; ИМЭМО РАН. - Москва, 2014. - 48 с.

4. Розпорядження КМУ від 14. 08. 2013. - № 739 - р. «Про схвалення Концепції розвитку державно-приватного партнерства в Україні на 2013 - 2018 роки»[електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/739-2013-%D1%80

5. Партнерства в области здравоохранения в Европейском регионе ВОЗ, Приложение 1 Европейская комиссия и Европейское региональное бюро ВОЗ: Совместная декларація [електронний ресурс]. - Режим доступу: - http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0019/121645/RC60_rdoc12add1.pdf

6. Charting the Course: How Mainstream Investors can Design Visionary and Pragmatic Impact Investing Strategies [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www3.weforum.org/docs/WEF_ImpactInvesting_Report_ChartingTheCourse.pdf

7. Global Health Primer. BIO Ventures for Global Health (2011) [електронний ресурс]. - Режим доступу: - http://www.bvgh.org/GlobalHealthPrimer.aspx

8. Homkes R. Аnalyzing the role of global public-private partnerships [електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://etheses.lse.ac.uk/269/1/Homkes%20Analysing%20the%20role%20of%20Public-private%20partnerships%20in%20global%20governance.pdf

9. Kindornay Sh., Tissot St., Sheiban N. The Value of Cross-Sector Development Partnerships [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nsi-ins.ca/wp-content/uploads/2014/01/The-Value-of-Cross-Sector-Development-Partnerships.pdf

10. Pattberg Ph., Widerberg, O. Transnational Multi-Stakeholder Partnerships for Sustainable Development: Building Blocks for Success [електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=2480302

11. Schaerhoff М, Campe S., Kaan C. Transnational Public-Private Partnerships in International Relations [електронний ресурс]. -- Режимдоступу:http://edoc.vifapol.de/opus/volltexte/2008/462/pdf/SFB_700_Working_Paper_No_6.pdf

12. World Investment Report 2014: Investing in the SDGs: An Action Plan. - [електронний ресурс]. - Режим доступу:http://unctad.org/en/PublicationsLibrary/wir2014_en.pdf

Размещено на Allbest.ru