Збільшення виробництва яловичини та телятини основний напрям вирішення продовольчої безпеки України

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Збільшення виробництва яловичини та телятини основний напрям вирішення продовольчої безпеки України

В.К. Береговий, кандидат економічних наук, доцент, Національний університет біоресурсів і природокористування України

К.В. Береговий, аспірант, Національний університет біоресурсів і природокористування України

У статті розкривається сучасний стан виробництва і споживання населенням України яловичини і телятини та визначені основні напрями покращення забезпечення українців м'ясом скотарства.

Ключові слова: велика рогата худоба, м'ясо яловичини та телятини, ціна,рентабельність,продовольча безпека, споживання, галузь скотарства.

Increase of production of beef and veal and main directions of solution of ukraine food security

V.K. Beregoviy, candidate of economic sciences, associate professor of National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kiev

K.V. Beregoviy, postgraduate of National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kiev National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine

In the article the modern state of production and consumption the population of Ukraine of beef and veal opens up and basic directions of improvement of providing of Ukrainians meat of the cattle breeding are certain.

Keywords: cattle, meat, beef and veal, price, profitability, food safety, consumption, industry of the cattle breeding.

Постановка проблеми

В сучасному світі особливо гостро стоїть проблема продовольчої безпеки. Проблема загострилась з причини зростання чисельності жителів планети,зменшення виробничих, земельних ресурсів та зміною кліматичних умов та ін..

Люди не можуть активно жити і працювати без харчування. І тому належне забезпечення населення продовольством безпосередньо впливає на політичну та соціально-економічну стабільність.

Особливо важливе місце в харчуванні людини займає м'ясо. Кожній людині у світі за даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) необхідно одержувати 20 г тваринних білків у день, або 7,3 кг на рік для того, щоб не допустити неповноцінного харчування або недоїдання. Така кількість білку міститься в 33 кг пісного м'яса.

Рівень виробництва та споживання м'яса і м'ясопродуктів українським населенням ще залишається не належному рівні. В Україні у 2013р. виробляється всього м'яса на одну особу 53,6 кг, а споживалося м'яса і м'ясних продуктів однією особою в рік 56,1 кг при раціональній нормі 80 кг.

У 2013 році яловичини та телятини було вироблено на одну особу 9,6 кг. Споживалося в цей рік яловичини та телятини однією людиною 9,2 кг. Раціональна норма МОЗ споживання яловичини та телятини однією особою в рік становить 32-36 кг [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

М'ясо-продуктивний комплекс досліджувався багатьма українськими вченими розглядалися різні аспекти його ефективності, а саме науковці: В.Г Андрійчук, М.В. Гладій [2], В.К. Збарський [5], В.І. Бойко, П.Т. Саблук [3], В.Я. Месель - Веселяк, Ю.П. Воскобійника [4]. та ін..

Але вони вивчали функції, економіку м'ясо продуктового під комплексу, принципи формування та функціонування, скотарство, як структурний елемент м'ясо-продуктивного комплексу окремо не вивчався.

Недостатнє дослідження концептуальних підходів до розвитку м'ясного скотарства і необхідність удосконалення організаційно - економічних зв'язків, відносин між структурами та елементами продовольчої сфери привело до порушення відтворювального процесу. Таке положення не дає можливості збільшити виробництво м'яса скотарства та підвищити його конкурентоспроможність, що має важливе значення в організації збалансованого харчування українського населення. Тому питання подальшого розвитку м'ясного скотарства наразі значно важливе і потребує комплексного дослідження.

Мета дослідження

Метою дослідження є розкриття економічної сутності, стану виробництва яловичини, визначення впливу різних негативних чинників і в кінцевому підсумку з'ясувати необхідні важелі відродження галузі скотарства. Запропонувати механізм пенсіонного забезпечення громадян зайнятих в ОСГ(особисте селянське господарство).

Викладення основного матеріалу дослідження

Скотарство - Домінуюча галузь тваринництва, що спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби. У структурі продукції галузі скотарства 99% становить молоко та близько 50% - м'ясо.

Розвиток галузі скотарства сприяє вирішенню продовольчої безпеки держави, фінансовій стійкості сільського господарства і більш повній зайнятості населення.

Але організаційні та економічні перетворення в державі значним чином вплинули на стан розвитку галузі скотарства. Внаслідок скорочення чисельності поголів'я основних видів худоби в усіх категоріях господарства зменшилося і виробництво м'яса. Основними причинами цього є незацікавленість сільськогосподарських товаровиробників у подальшому збільшенні виробництва в умовах диспаритету цін на сировину та промислову продукцію, зниження забезпеченні товаровиробників матеріально - технічними ресурсами, погіршення кормової бази, селекційно - племінної роботи.

Відповідно до рис. 1. чисельність ВРХ в усіх категоріях господарств з 1991р. по 2014 рік зменшилося на 81,6%, або на 20089,4 тис. голів. Зменшення чисельності ВРХ відбулося і в 2014 році по відношенню до 2013 року на 2,4%. На 100 га сільськогосподарських угідь поголів'я ВРХ зменшилося від 59,5 до 11 голів. Особливо різке зменшення ВРХ відбулося за 23 роки у сільськогосподарських підприємствах на 93,2%, або на 19645,8 тис. голів.

Спад поголів'я ВРХ у сільськогосподарських підприємствах продовжується, так у 2014 році було 1437,5 тис. голів, що менше проти минулого року на 4,6%. На початок 2014 р. в аграрних підприємствах майже дві третини поголів'я великої рогатої худоби утримувалось товаровиробниками, в яких чисельність стада становила від 500 до 2999 голів (888 сільгосппідприємства, або 25,3% кількості підприємств, що вирощували велику рогату худобу).

Рис. 1. Чисельність великої рогатої худоби за категоріями господарств (на 1 січня) [1]

Господарства населення теж зменшили поголів'я ВРХ за цей період на 12,5% і у 2014 році в них нараховувалося 3096,5 тис. голів ВРХ, але менше проти 2013р. на 1,4%. Частка господарств населення до всієї кількості ВРХ становить 68,3%.

Вироблено м'яса в усіх категоріях господарств у 2013 році 2389,4 тис. т, що менше проти 1990 року на 1968,4 тис. тонн і більше порівняно з 2012 роком на 179,8 тис. т. Відбулося зменшення виробництва яловичини і телятини з 1990 р. по 2013 рік на 1557,6 тис. т, або на 78,5%. У 2013 році було вироблено м'яса яловичини та телятини 427,8 тис. т, що більше проти минулого року на 10,1%.

Таблиця 1

Виробництво м'яса всього та яловичини і телятини в різних категоріях господарств (у забійній масі; тис. т)

Джерело: Побудовано автором за [1]

Частка м'яса яловичини та телятини до всього виробництва м'яса у 1990р була 45,6% і вже у 2013р вона становила 17,9%.(табл. 1.)

При забої м'ясо великої рогатої худоби у віці старше трьох місяців відносять до яловичини, 14-90-денному віці - до телятини.

Яловичина порівняно з м'ясом інших сільськогосподарських тварин має оптимальніше співвідношення білка і жиру. Середній вміст білка (%) в окремих продуктах харчування становить: яловичина - 20,5, свинина - 14,5, молоко - 3,4, хліб - 5,8-7,8, картопля - 2,1, морква - 1,2%. В яловичині менше холестерину, ніж у свинині та баранині.

Зменшилася, за цей період, що ми досліджуємо середня жива вага однієї голови ВРХ на 70 кг та середня забійна вага на 50 кг. Виробництво яловичини та телятини на одну голову за 24 роки збільшилося на 13 кг.(табл. 1.) Зменшення використання кормів у тваринництві сільськогосподарських підприємств є одна із причин, що негативно вплинуло на виробництво м'яса.

Сільськогосподарські підприємства зменшили виробництво м'яса з 1990р по 2013 рік на 53,5%, або на 1657,7 тис. т. (табл. 1.). Виробництво м'яса яловичини і телятини опустилося у 2013 році до значення 110,5 тис. т, що менше проти 1990 року на 93,9 %, або на 1697,6 тис. т. Частка яловичини та телятини до всього виробництва м'яса в сільськогосподарських підприємствах становила у 1990 році 58,3% у 2013 році 7,7%. Середня жива вага 1 голови ВРХ реалізованої на забій, за роки,що ми досліджуємо збільшилася на 4,5%, а середня забійна вага збільшилася на 0,5%.

Господарства населення за 23 роки зменшили виробництво м'яса всього на 24,7%, але збільшили виробництво яловичини і телятини на 79%. Частка яловичини та телятини до всього виробництва м'яса у 2013 році в господарств населення становила 33,7%, а була у 1990 році 14,1%. Середня жива вага 1 голови ВРХ реалізованої на забій в господарствах населення за ці роки зменшилася на 9,5%, також зменшилася середня забійна вага на 13,2%.

Але частка господарств населення до всього виробництва м'яса яловичини та телятини становила у 2013 році 74,2% за цей рік було вироблено 317,3 тис. т м'яса яловичини та телятини. Господарства населення у 2013р. виробили м'яса яловичини і телятини на одну особу 7 кг., с.-г. підприємства у цьому році виробили м'яса яловичини і телятини всього 2,4 кг на одну особу.

Відгодівля ВРХ більше ефективно ведеться в сільськогосподарських підприємствах, так вони на забій реалізують ВРХ середньою живою вагою однієї голови 373 кг, господарства населення 257 кг. Частка сільськогосподарських підприємств до всього виробництва м'яса становила у 2013 році 60,3%,частка господарств населення зменшилася до 39,7%.

Це говорить проте, що вимушений захід з підтримання власної дохідності шляхом виробництва м'яса в господарствах населення перестає бути таким - ця діяльність стає невигідною. Хоча виробництво м'яса населенням є не кращою альтернативою світовим технологіям його виробництва, втрата і цього виробника в умовах, що склалися, загрожує практично переходом на імпортну продукцію.

Досвід розвинутих країн показує, що населення не є самостійним учасником м'ясо продуктового під комплексу, а тому і в Україні це явище варто сприймати лише з позицій його тимчасовості. Як показує проведене дослідження на сьогодні потенціал багатьох сільськогосподарських підприємств як виробників м'яса повністю або майже втрачений. Якщо населення за рахунок не включення до собівартості виробленого м'яса багатьох статей витрат за сприятливих умов ще може вийти на якийсь рівень прибутковості, то для сільськогосподарських підприємств виробництво м'яса вже протягом тривалого часу однозначно збиткове. До 1991р. кожне сільськогосподарське підприємство мало власне поголів'я худоби, нині відомі є регіони, де жодне з підприємств не має тваринництва. [2].

Шляхи вирішення забезпечення населення м'ясом яловичини і телятини можливе при збільшення поголів'я великої рогатої худоби м'ясного напряму та підвищення її продуктивності.

В Україні у 403 виробничих структурах різних організаційно-правових форм господарювання станом на 1 січня 2014 р. нараховувалося 68,5 тис. голів великої рогатої худоби м'ясного напряму продуктивності, 14 порід і типів великої рогатої худоби м'ясного напряму продуктивності, в тому числі 29,2 тис. корів м'ясного напрямку. (рис. 3.). На частку зони Полісся від загальної чисельності спеціалізованої м'ясної худоби припадає 55,2%, Лісостепу - 30,1% і степу - 14,5%.

В Україні на 1000 корів молочних і молочно-м'ясних порід припадає 15 корів спеціалізованих м'ясних порід, а в зоні Полісся - 29, зокрема у Волинській області - 57 корів. тоді як у США, Канаді, Франції - 200-300. Якщо у світі частка яловичини, одержаної від м'ясної худоби, становить 54%, то в Україні - 3,5%. [3].

Рис. 2. Динаміка поголів'я худоби та корів м'ясного направлення. (тис. голів) [1]

Незважаючи на досить малу кількість м'ясної худоби, її чисельність за останніх 8 років зменшилася на 57,9 тис, голів (45,8%), у тому числі корів - на 27,3 тис. голів (48,3%). На рис. 2. видно, що з 2006 року чисельність ВРХ м'ясного направлення продуктивності по 2008 рік різко зменшувалося і потім зменшення відбувалося, але з повільнішими темпами. Зупинився рух показника чисельності ВРХ м'ясного направлення продуктивності у 2014 році на позначці 68,5 тис. голів. З 1 січня 2013 року по 1 січня 2014 року зменшення чисельності ВРХ м'ясного направлення відбулося на 14,3 тис. голів. Таких темпів зменшення м'ясної худоби не було з 2008 року.

У сільськогосподарських підприємств збільшилися затрати при виробництві м'яса яловичини і телятини. Так,на один центнер приросту м'яса ВРХ у с.-г. підприємствах витрачалося у 2013 р.14,97 ц кормових одиниць, що більше проти 1990 року на 10,6% у тому числі концентрованих кормів витрати на один центнер приросту м'яса ВРХ збільшилися на 50,5%. Відповідно до цього зростала і собівартість виробництва м'яса у с.-г. підприємствах у 1990 році вона була 240,7 грн. 1ц, у 2013 році вона становила 1857,6 грн. на 1 ц м'яса. [4].

Рис. 3. Виробництва яловичини та телятини у с.-г. підприємствах [1]

Зростання собівартості вирощеної живої маси тварин, викликаної зростанням цін на матеріально-технічні ресурси промислового походження, що споживаються сільським господарством і невідповідність цін реалізації живої маси тварин великої рогатої худоби зростаючим затратам, викликаних диспаритетом цін, є причиною збитковості виробництва м'яса великої рогатої худоби. виробництво яловичина телятина особистий селянський

Особливу стурбованість викликає те, що виробництво м'яса великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах жодного року не забезпечило прибутку його виробникам хоч саме результативність є формою виразу мети виробництва.[5].

За період, що ми досліджуємо (рис. 3). (1990 р. по 2013 р.) реалізація м'яса яловичини і телятини зменшилася на 781,9 тис. т, або на 92,9%. Значне підвищення виробничої собівартості та не обґрунтовано низькі ціни із розрахунку на 1 ц м'яса великої рогатої худоби(жива маса) продовжують впливати на збитковість галузі. У 2013 році збитковість виробництва м'яса в сільськогосподарських підприємствах сягнула -1517,8 млн. грн.

Збиток від реалізації 1ц м'яса в Україні склав 803,9 грн. Збитковість виробництва м'яса великої рогатої худоби у 2013 році стала ще більшою проти минулого року і досягла -43,3%. Ні в одному з регіонів України виробництво м'яса великої рогатої худоби не було рентабельним. Усі господарства,що вирощують велику рогату худобу, були збитковими.

З допомогою рис. 4. досліджується баланс м'яса яловичини і телятини. У 2013 році було вироблено м'яса яловичини і телятини 428 тис. т., що більше проти минулого року на 39 тис. т. або на 10%. Збільшився імпорт м'яса яловичини у 2013 р. на 3 тис. т, або на 18,8% проти 2012 року. У 2013р. сформовано усього ресурсів м'яса яловичини і телятини 448 тис. т, що більше проти 2012 р. на 44 тис. т. У цьому ж році збільшився експорт м'яса яловичини і телятини на 58,8%.

У 2013 році фонд споживання м'яса яловичини і телятини проти 2012 року виріс на 34 тис. т і становив 420 тис. т. Збільшилося у 2013 р. споживання м'яса яловичини і телятини у розрахунку на одну особу в рік на 0,7 кг проти минулого року, всього споживалося 1 особа 9,2 кг м'яса яловичини і телятини.

Рис. 5. Баланс м'яса яловичини і телятини (включаючи субпродукти та жир сирець) (за календарний рік, тис. т) [1]

Вироблялося м'яса яловичини і телятини у 2013 р. 428 тис. т із них експортовано та витрачено на нехарчові цілі всього 28 тис. т залишається 400 тис. т власного виробництва яловичини це говорить про те, що одна особа в рік буде споживати 8,8 кг власного м'яса яловичини, а якщо ми сюди добавимо 19 тис. т імпорту яловичини та одну тонну запасу яловичини тоді матимемо фонд споживання 420 тис. т або, 9,2 кг, на одну особу в рік. За рахунок імпорту м'яса яловичини українець споживає в рік 400г яловичини, або власне виробництво забезпечує 95,7% фонду споживання яловичини. Тут просліджується недовиробництво яловичини і телятини.

Відповідно до науково обґрунтованих норм харчування, частка яловичини в раціоні людини повинна становити 40-45% від загального споживання м'яса (80 кг), тобто 32-36 кг. Фактично рівень середньодушового задоволення фізіологічної потреби у м'ясі яловичини в Україні менший у 3,8 рази. Населення України яловичини споживає на 1 особу в рік на 0,3 кг більше за світовий показник, але менше в 4,3 разів від американця, менше в 4,1 разів від бразильця.

М'яса птиці громадянин України споживає в рік 24,5 кг. Свинини на одну особу в рік приходиться 21,кг, яловичини 9,2 кг. Явно структура споживання м'яса не відповідає збалансованій раціональній нормі харчування по вимогам МОЗ.

Високі затрати на вирощування худоби, високу торговельну надбавку на м'ясо та м'ясні продукти, збільшуються роздрібнені ціни на м'ясо продукцію.

Станом на 30.09. 2014 р. на підприємствах торгівлі середня роздрібна ціна по Україні на яловичину становила 58,13 грн./кг, що на 17,5% (8,65 грн./кг) було вище за ціну на кінець 2013 року (станом на 31.12. 2013 р.) та на 5% (2,77 грн./кг) перевищило ціну на кінець серпня 2014 року(станом на 29.08.2014 р.). Найвищі роздрібні ціни на підприємствах торгівлі на яловичину були зафіксовані в Чернівецькій області (66,44 грн./кг, що на 17,4% перевищує середню ціну по Україні, найнижчі ціни на яловичину у Миколаївській області (48 грн./кг),що на 14,3% нижче середньої ціни по Україні. На київських міських ринках на 22 листопада 2014р. яловичина коштувала 76 грн./кг, що дорожче майже на 13грн до попереднього року за цей період на 8 грн. подорожчав 1кг телятини і коштував на 22.11.2014 р. 75 грн./кг. [1].

Для того, щоб збільшити виробництво м'яса великої рогатої худоби та вирішення соціальних питань на селі нами запропонований механізм пенсіонного забезпечення громадян зайнятих в ОСГ(особисте селянське господарство)можливість втілення його на основі одного із регіонів.

Важливий напрямок аграрної політики регіону - регулювання збуту продукції, виробленої в ОСГ, і стимулювання поставок сільськогосподарської продукції в регіональний продовольчий фонд через забезпечення соціальних гарантій працівникам таких господарств.

ОСГ, в принципі, може претендувати на підтримку з боку держави за трьома підставами:

як одна з категорій сільськогосподарських товаровиробників (аграрний протекціонізм);

як широко розповсюджена форма ведення господарства громадян (стимулювання зайнятості, конкуренції);

як сільський приватник (вплив влади на соціальну структуру і відносини власності на селі).

Члени сім'ї, які ведуть ОСГ, за взаємною згодою визначають напрямок, характер і вид діяльності, структуру та обсяги виробництва, порядок ведення господарства, виходячи з власних інтересів і економічної вигоди, а в разі необхідності заключають між собою договір про розподіл доходів спільної діяльності та можливий розділ майна господарства. При цьому господарства населення можуть стати одним з напрямків розвитку сільськогосподарського виробництва та зниження соціальної напруженості на селі (і рівня безробіття в тому числі) лише за умови, що їх власники будуть мати державну підтримку не тільки в організаційному, але й у соціально - правовому плані.

Останній аспект державної підтримки цієї категорії товаровиробників не має ні практичних, ні теоретичних розробок. Один з напрямків такої підтримки - забезпечення власників селянських господарств кредитами (у тому числі і пільговими) під заставу земельних ділянок. Однак не відпрацьований механізм, який регулює передачу землі в заставу, не передбачена соціально-правовий захист зайнятого в господарствах населення. Робота в ОСГ офіційно не визнається однією з форм зайнятості (первинної або вторинної) з усіма витікаючими звідси наслідками. Основою розробки механізму пенсійного забезпечення громадян, зайнятих в ОСГ регіону, послужили наступні доводи.

Діяльність ОСГ ґрунтується на договірних відносинах у галузі виробництва, переробки, контрактації або поставок сільськогосподарської продукції, виконання робіт і надання послуг з державними, муніципальними, громадськими, господарськими, кооперативними та іншими організаціями, селянськими (фермерськими) господарствами, фізичними особами і між собою.

ОСГ не може являться самостійною автономною формою господарювання, тому,що громадські ресурси сімей сільського населення перерозподіляються між особистим і колективним полюсами в межах 20-30%, Звідси випливає, що при розробці направлень державної підтримки ОСГ треба враховувати цей тандем.

На рис. 7 у наочній формі представлений механізм закупівлі сільськогосподарської продукції в регіональний продовольчий фонд у господарствах населення та додаткового пенсійного забезпечення осіб, зайнятих в ОСГ.

ОСГ реєструється органом місцевого самоврядування в господарській книзі на підставі заяви членів сім'ї або громадянина, який веде таке господарство. Вибір категорій громадян сільського населення, які мають право на державну підтримку в формі додаткового пенсійного забезпечення, здійснюється виходячи з принципів забезпечення зайнятості і підвищення доходів сільського населення. При цьому бралося до уваги, що зайнятості ОСГ може бути як додатковим до основного, так і єдиним (для пенсіонерів, домогосподарок, безробітних) видом діяльності жителів сільської місцевості і основним їх джерелом доходу. Так, право на отримання додаткових пенсій пропонується поширити:

на громадян, які не мають необхідного трудового стажу для нарахування державної пенсії по старості, для яких робота в ОСГ є єдиною;

громадян, зайнятих в колективному виробництві, для яких ведення ОСГ є додатковим до основної роботи;

пенсіонерів, які отримують державні пенсії та ведуть ОСГ.

Як і при нарахуванні державних пенсій, розмір додаткової пенсії повинен знаходитися в залежності від стажу роботи в ОСГ з виробництва та реалізації продукції в регіональний продовольчий фонд. Для отримання року стажу особі, зайнятій в ОСГ, необхідно здати в регіональний продовольчий фонд сільськогосподарську продукцію на суму, еквівалентну вартості (у діючих на момент реалізації цінах) приміром 0,5 т м'яса великої рогатої худоби (у живій вазі). Обсяг поставки продукції з ОСГ в регіональний продовольчий фонд встановлюється кратно кількості осіб, зайнятих у цьому господарстві і претендують на додаткове пенсійне забезпечення. При цьому слід чітко встановити, що продукція ОСГ, реалізована через скупників і посередників, які не є представниками державного замовника, не включається до розрахункового обсягу для нарахування стажу.

Основою для установлення даної норми послугували слідуючи факти:

основна виробнича спрямованість ОСГ - виробництво тваринницької продукції;

середньорічна величина реалізованої тваринницької продукції на одного зайнятого в колективному виробництві цієї продукції становить 0,5 т м'яса в живій вазі. При розрахунку норми для ОСГ приймалося умова, що особи, які претендують на отримання додаткових пенсій, будуть працювати повний восьмигодинний робочий день.

Дана норма продукції може коригуватися в залежності:

від номенклатури та обсягів сільськогосподарської продукції, яка планується для закупівель в регіональний продовольчий фонд у колективних господарств;

специфіки ґрунтово-кліматичних і демографічних умов по різних районах і містах країни;

категорії громадян, зайнятих в ОСГ (пенсіонери, громадяни, що не мають іншої роботи, зайняті в громадському секторі та ін.)

У разі виробництва та реалізації ОСГ продукції в об'ємах, менших або більших встановленого розміру, відповідно зменшується або збільшується і стаж роботи для нарахування додаткової пенсії (на ціле число місяців) пропорційно частці зменшення або збільшення обсягів поставки продукції в регіональний продовольчий фонд.

Для того, щоб пенсійні виплати мали офіційний статус необхідно на регіональному рівні розробити і прийняти відповідні постанови. Такі, як «Про підтримку особистих селянських господарств,які зайняті виробництво і постачання сільськогосподарської продукції в регіональний продовольчий фонд» і «Про цільовий бюджетний фонд» та інші.

Термін виплати додаткових пенсій для зайнятих в ОСГ наступає при досягненні ними пенсійного віку. При дотриманні цих умов виплата додаткової пенсії особі, яка підтвердила своє право на її отримання, здійснюється довічно на період проживання на території даного регіону. Розрахунок додаткового пенсійного забезпечення проводиться з моменту звернення особи до органу соціального захисту. Статус фонду «Підтримка особистих підсобних господарств» визначається виходячи з джерел його утворення.

Реалізація представленої схеми державної підтримки зайнятих в ОСГ на основі їх додаткового пенсійного забезпечення надає можливість одночасно вирішити організаційні, соціальні та економічні питання:

стимулювання реалізації виробленої сільськогосподарської продукції для державних та регіональних потреб;

підвищення зайнятості мешканців сільської місцевості і дохідної частини бюджетів усіх рівнів за рахунок збільшення податкових відрахувань від переробних і заготівельних організацій у зв'язку із зростанням обсягів виробництва.

Тут береться один із регіонів України як експериментальне втілення механізму пенсійного забезпечення громадян зайнятих в ОСГ.

Рис. 7. Закупка с.-г. продукції в особистих селянських господарствах і додаткове пенсійне забезпечення осіб, зайнятих в ОСГ:

Пунктирні лінії - інформаційні потоки;

подвійні лінії - фінансові потоки;

суцільні лінії - матеріальні потоки.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Для підвищення ефективності м'ясо продуктового під комплексу країни необхідно:

? закладати в державному бюджеті підтримку виробництво продукції тваринництва, слід її спрямовувати на збільшення поголів'я ВРХ, особливо корів у сільськогосподарських підприємствах, на інтенсифікацію ведення тваринництва, зростання продуктивності тварин, здешевлення собівартості виробництва продукції, податкові пільги та ін..

? підвищення вагових кондицій тварин в живій вазі;

? збільшити частку виробництва яловичини та телятини;

? підвищувати ефективність роботи вітчизняної селекційно-племінної бази по створенню високопродуктивних порід м'ясної продуктивності ВРХ;

- удосконалювати рівень годівлі худоби, притримуючись розроблених наукою раціонів, в край необхідно збільшити площі луків і пасовищ для м'ясного скотарства;

? збільшити фінансування Національної програми по організації виробництва в Україні устаткування для м'ясопереробної галузі, що дасть змогу скоротити валютні витрати;

? розширювати й удосконалювати заготівельну - відгодівельну мережі та взаємовідносин між виробниками сировини скотарства і переробними підприємствами;

? організувати прибуткову закупку худоби в особистих господарствах населення та фермерських господарства;

? розробити єдину державну програму розвитку м'ясного скотарства строком до вирішення питання повного забезпечення наукових норм споживання м'яса яловичини населенням України.

Подальші дослідження будуть сконцентровані на організації кооперативного руху на селі та створенні маєткових селянських ферм і прийомних пунктів сировини.

Література:

1. Державна служба статистики [Електронний ресурс]

2. Розвиток м'ясо-продуктивного під комплексу України: монографія / [М.В. Гладій, П.Т. Саблук, Н.Г. Копитець та ін.]; за ред. М.В. Гладія. - К.: ННЦ ІАЕ, 2012.-354 с.

3. Аграрний сектор економіки України (стан і перспективи розвитку) / [Присяжнюк М.В., Зубець М.В., Саблук П.Т.,та ін..]; за ред.. М.В. Присяжнюка, М.В. Зубця, П.Т. Саблука, В.Я. Месель-Веселяка, М.М. Федорова. - К.: ННЦ ІАЕ, 2011. - С. 237.

4. Витрати та ефективність виробництва продукції в сільськогосподарських підприємствах (моніторинг) / [Шпичак О.М., Воскобійник Ю.П., Шпикуляк О.Г. та ін.]; за ред. Ю.П. Воскобійника. - К.: ННЦ ІАЕ, 2013.- 440 с.

5. Організаційно-економічне забезпечення ефективності сільськогосподарських підприємств (монографія) / [В.К. Збарський, А.В. Збарська]; за ред. В.К. Збарського. - К.: ННЦ ІАЕ, 2013.- 398 с.

6. Ринок продукції скотарства: монографія / Місюк М.В. - К.: ННЦ ІАЕ, 2012.- 330 с.

7. Месель - Веселяк В.Я., Мазуренко О.В. Розвиток м'ясо-продуктового під комплексу України / за ред. П.Т. Саблука - К.: ННЦ ІАЕ, 2004. - 198 с.

References

1. State Statistics Committee of Ukraine (2015), Statistical information

2. Hladij, M.V. Subluk, P.T. and Kopytets', N.H. (2012), Rozvytok m'iasoproduktovoho pidkompleksu Ukrainy [The development of meat sector in Ukraine], NNTs IAE,Kyiv, Ukraine.

3. Prysiazhniuk, M.V. Zubets', M.V. and Sabluk, P.T. (2011), Ahrarnyj sektor ekonomiky Ukrainy(stan i perspektyvy rozvytku) [Agricultural sector of Ukraine (condition and prospects of development)], NNTs IAE, Kyiv, Ukraine.

4. Shpychak O.M., Voskobijnyk Yu.P., Shpykuliak O.H. (2013), Vytraty ta efektyvnist' vyrobnytstva produktsii v sil's'kohospodars'kykh pidpryiemstvakh(monitorynh) [Cost and efficiency of production in agricultural enterprises (monitoring)], NNTs IAE, Kyiv, Ukraine.

5. Zbars'kyj, V.K. and Zbars'ka, A.V. (2013), Orhanizatsijno-ekonomichne zabezpechennia efektyvnosti sil's'kohospodars'kykh pidpryiemstv [Organizational and economic support performance of agricultural enterprises], NNTs IAE, Kyiv, Ukraine.

6. Misiuk, M.V. (2012), Rynok produktsii skotarstva [Real production livestock], NNTs IAE, Kyiv, Ukraine.

7. Mesel' - Veseliak, V.Ya. and Mazurenko, O.V. (2004), Rozvytok m'iasoproduktovoho pid kompleksu Ukrainy [The development of meat sector in Ukraine], NNTs IAE,Kyiv, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru