Особливості процесу ціноутворення в країнах світу

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження особливостей ціноутворення у розвинутих країнах світу досліджувалися багатьма науковцями. ціна державний податок фінансовий

Так, наприклад, О. Андрусь звертає увагу на те, що у більшості країн розвинутого ринку регулювання цінотворчих процесів має законодавчий характер, ґрунтується на визначених принципах, методах та порядку формування цін. Уповноважені національно державні органи здійснюють як стратегічне, тактичне регулювання ціноутворення, так і забезпечують формування цін на соціально значущі товари і послуги [1].

І. Ерухимович в свої дослідженнях дійшла висновку, що світова практика має досить прикладів, коли рівень цін на певні товари затверджується рішенням міждержавних органів (встановлення цін на вугілля і чорні метали Європейським об'єднанням вугілля і сталі, цін на нафту -- країнами ОПЕК, закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію -- країнами ЄС та ін.) [3].

За дослідженнями С. Дугіна можна зробити висновок, що державний вплив на ціноутворення, наприклад, в США здійснюється переважно на продукцію природних монополій (енергетика), фермерські ціни, на рівні штатів -- електроенергія, міжміські автомобільні та залізничні перевезення. А спеціальні підрозділи Федеральної торгової комісії застосовують пряме державне регулювання цін на електроенергію, комунальні послуги, продукцію аграрного сектору, певні товари роздрібної торгівлі [2].

Група дослідників на чолі з А. Штангрет вважають, що кожна держава при встановлені цінових меж по-своєму застосовує такі фінансові інструменти , які стимулюють товаровиробників [7].

Отже, досвід процесу ціноутворення в зарубіжних країнах є доволі різноплановим, що може бути цікавим і корисним при встановленні цін, податків і пільг у вітчизняній практиці.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження особливостей регулювання ціноутворення у зарубіжних країнах та обґрунтування методичних підходів до вирішення проблем цінотворення в Україні на основі іноземного досвіду.

Виклад основного матеріалу дослідження. У країнах розвиненої ринкової системи сформовано досить складний механізм цінотворення, який неможливо уявити без активної економічної ролі держави. Сфера регульованого і контрольованого державою ціноутворення може складати від 10 до 40% валового виробництва. Наприклад, питома вага контрольованих і регульованих державою цін в Австрії сягає 10%, Німеччини -- до 40, Греції -- 20, Данії -- 5, Іспанії -- 10, Італії -- 30, Китаї -- до 30, Франції -- 20, Фінляндії -- до 40 % [5].

Традиційно найменша частка державного впливу на ринкові процеси (близько 5%) належить США [2]. Уряд Японії дотримується політики обмеження державного впливу на ринкові процеси. Для підтримки національного виробника застосовуються кількісні обмеження окремих продуктів і створюються буферні запаси цієї продукції на період спаду цін. При зміни ринкової ситуації в період зростання ціни запаси розпродаються [3]. У Швеції спостереження і контроль над цінами здійснює Державне управління цін і конкуренції. Крім того, в 23 губерніях Швеції функціонують контори з проведення такої роботи чисельністю від 2 до 10 осіб (на 9 млн. населення). Існує державна монополія на винно-горілчані вироби, поштові та деякі інші види телекомунікацій і поштових послуг, на аптечну торгівлю [5]. Цінотворчі процеси країн Європейського Союзу свідчить про наднаціональний контроль над цінами в рамках співдружності, який здійснюють комісії ЄС, а рішення приймає Рада Міністрів ЄС на рівні міністерств країн-учасниць [1].

Більшість країн використовують встановлені правила ціноутворення, які оформляються у вигляді законодавчих актів, що регламентують порядок і методологію формування цін. Урядами багатьох країн вироблені спільні принципи, методи і нормативи встановлення цін. При прийнятті рішень щодо стратегічних і тактичних питаннях державні органи беруть на себе функції встановлення конкретних цін товарів (продуктів, послуг), що мають для національної економіки вирішальне значення.

Право встановлення вільних цін в Україні регламентовано Законом «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-УГ, відповідно якого політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України. Загалом, проведення політики цін поряд з проведенням податкової, інвестиційної та іншої політик визначене державою у 116 статті Конституції України [4].

Державне регулювання ціноутворення реалізується шляхом поєднання прямого і непрямого регулювання. Так, наприклад в країнах ЄС регулювання ціноутворення в першу чергу звернули увагу на регулювання податків, в тому числі і податку на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) -- це непрямий податок, що створюється на всіх стадіях виробництва і обігу, включається у вигляді надбавки в ціну товару, робіт, послуг і повністю оплачується кінцевим покупцем. Податок на додану вартість в країнах ЄС стягується багаторазово, на кожній стадії просування товару або послуги до споживача. Проте, окремі країни-члени можуть, за узгодженням з Комісією, тимчасово виключати з сфери застосування ПДВ деякі сектори економіки (до них, зокрема, відносяться громадське радіотелебачення, державна пошта, продаж нерухомості, банківські і страхові послуги). На розсуд країн-учасниць залишено питання про спосіб обкладення оборотів дрібних підприємств і фірм, а також послуг, призначених для особистого споживання (медичне обслуговування, перукарні й т. ін.) [1].

Найвищій рівень ПДВ (в ряді даних країн -- податок з продажів), спостерігається в Угорщині (27%). На другому місці знаходяться Данія, Ісландія, Норвегія та Швеція, в яких рівень ПДВ складає 25%. Румунія та Фінляндія має ставку ПДВ в розмірі 24%, поділяючи між собою третє місце у рейтингу. Польща, Португалія, Ірландія, Греція знаходяться на четвертому місці рейтингу та мають ставку ПДВ в розмірі 23%. П'ятий рядок рейтингу з рівнем податку в 21% розділяють Бельгія, Італія, Іспанія, Чехія, Латвія та Литва. Ставка ПДВ у розмірі 20% використовується в таких країнах, як Україна, Австрія, Білорусія, Болгарія, Великобританія, Голландія, Молдова, Словакія, Словенія, Естонія. Росія нещодавно ввела ставку ПДВ в розмірі 18%, аналогічну ставку мають такі країни, як: Турція та Мальта. Найнижча ставка ПДВ використовується в Швейцарії -- 8%. Аналіз показав, що ставка ПДВ в розмірі від 15% до 20% є найпоширенішими у світі -- вони застосовуються майже в 82 країнах планети. Одна з найнижчих ставок податку -- в Японії (5%), правда там він застосовується у вигляді так званого податку на споживання (Со^итрйопТах) [3].

Ще одним податком, який широко застосовується в Європейському союзі є акциз. Акцизний збір -- це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари, що включається у вигляді надбавки в ціну товару і оплачується покупцем.

Акцизний збір на відміну від ПДВ має менший вплив на загальний рівень цін в країні, оскільки перелік підакцизних товарів є не дуже широким. Акцизи в тій чи іншій мірі застосовуються усіма країнами ЄС. Як правило, вони стягуються на додаток до ПДВ, яким обкладаються відповідні товари або послуги.

На початку 90-х років Рада ЄС прийняла директиви щодо зближення структури і ставок п'яти головних акцизів: на міцні спиртні напої, вино, пиво, тютюнові вироби і нафтопродукти. Директиви встановлюють загальні правила стягування перерахованих акцизів, а саме: формулу розрахунку, мінімально допустимі ставки, які періодично переглядаються, можливості застосування пільгових ставок і звільнення від оподаткування. Керуючись цими критеріями, кожна держава-член визначає ставки і порядок стягування акцизів на своїй території, які зазвичай фіксуються в національних законах.

Встановлюючи мінімальні ставки акцизів на ті або інші товари, директиви допускають ряд послаблень для підтримки малих і середніх підприємств, розвитку периферійних районів Співтовариства та в деяких інших цілях. Наприклад, дозволяється застосування пониженої ставки (у розмірі не менше 50% від стандартної ставки) для алкогольної та тютюнової продукції, зробленої малими підприємствами, для залучення туристів і збільшення продажів в певних районах таких країн, як Греція (острови Егейського моря), Португалія (Азорські острови і острів Мадейра), деякі райони Італії та ін.

В сьогоденні відмінності в рівнях акцизу в окремих країнах ЄС ще помітніше, ніж в рівнях ПДВ. Оскільки на акцизи доводиться вагома частина роздрібної ціни (до 70% ціни на сигарети і понад 50% ціни на бензин), це значно впливає на конкурентоспроможність відповідних товарів [3].

На думку науковців практика державного регулювання цін в зарубіжних країнах є досить суперечливою. Якщо з одного боку, державні інститути прагнуть стримати інфляцію, яка негативно впливає як на внутрішні, так і зовнішні економічні процеси. З іншого ж боку, висловлюючи інтереси великих компаній, держава різними засобамизабезпечує їх захист. Результатом такого регулювання є дисонанс між спробами держави за допомогою законодавчих, адміністративних і бюджетно-фінансових заходів впливати на ціни таким чином, щоб сприяти сталому розвитку економіки в цілому і через ціни згладжувати виникаючі коливання у відтворювальному процесі. Крім того, поряд з прямим встановленням і регулюванням цін державні органи здійснюють ціновий контроль, який проводиться у вигляді спостереження за динамікою цін і дотримання цінового законодавства.

На нашу думку, головною метою цінової політики держави повинно бути розбудова вітчизняного виробництва.

З зазначеною метою на сьогодні в нашій державі створюється та поступово вдосконалюється система органів ціноутворення, яка складається з загальнодержавних, регіональних та відомчих установ. Політика ціноутворення є складовою соціальної політики України, тому для захисту вітчизняного споживача необхідно побудувати власну гнучку, але надійну цінову базу.

Висновки. У підсумку можемо зазначити, що ціноутворення є одним з ключових елементів ринкової економіки. Успіх діяльності як пересічного підприємства, так галузі або держави загалом залежить від правильно обраної стратегії і тактики ціноутворення. Складність даного процесу полягає в тому, що ціна -- категорія кон'юнктурна. На її рівень і динаміку істотно впливає комплекс політичних, економічних, психологічних і соціальних факторів. У дослідженні було встановлено, що в розвинутих країнах світу досить складний механізм цінотворення на який безпосередній вплив здійснюється на рівні держави. З одного боку досвід зарубіжних країнах для вітчизняної практики уцінотворчій галузі може бути корисним. Так, одним із позитивних моментів є використання двох ставок ПДВ в країнах ЄС. З іншого боку,тактика державного регулювання цін в зарубіжних країнах вважається досить суперечливою, коли державні інститути прагнуть одночасно і стримати інфляцію, і, в той самий час, підтримують інтереси монополістів. В Україні формування механізму регулювання цінової політики повинно базуватися на використанні економічних методів, які спрямовано, в першу чергу, на розбудову вітчизняного виробництва, захищаючи інтереси суспільства і держави загалом.

Література

1. Андрусь О. І. До проблеми державного регулювання ціноутворення в промислово розвинених країнах / О. І. Андрусь // Формування ринкових відносин в Україні. --2013. -- № 1. -- С. 3-7.

2. Дугіна С. І. Маркетингова цінова політика : навч. посібник / С. І. Дугіна. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 393 с.

3. Ерухимович И. Л. Ценообразование: учеб.-метод. пособие /

4. И. Л. Ерухимович. -- 3-е изд., стереотип. -- К.: МАУП, 2003. -- 108 с.

5. Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/

6. Пелешок О. М. Зарубіжний досвід державного регулювання ціноутворення та шляхи його застосування в українській економіці : [Електронний ресурс] / О. М. Пелешок, Л. М. Римарева. -- Режим доступу: http://www.rusnauka.com/36_PWMN_2010/Economics/76380.doc.htm

7. Про ціни та ціноутворення: Закон України від 21.06.2012 № 5007^1 [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/

8. Штангрет А. М. Трансфертне ціноутворення: світовий і вітчизняний досвід застосування / А. М. Штангрет, С. Г. Мартинюк, А. В. Шанигін // Наукові записки [Української академії друкарства]. -- 2013. -- № 4. -- С. 3-8.

Размещено на Allbest.ru