Господарські товариства як суб’єкти підприємницької діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Размещено на http://www.allbest.ru/

Господарські товариства як суб'єкти підприємницької діяльності

1. Поняття господарських товариств

Запровадження в Україні ринкових відносин з адекватними їм організаційно-правовими формами господарювання викликало відродження після багатьох десятиліть забуття інституту господарських товариств. Історія їх розвитку безпосередньо пов'язана з розвитком ринку, завдяки якому зростає можливість залучення до господарювання як суб'єктів підприємництва більш широких верств населення суспільства, відповідальних учасників економічних відносин.

Імпульсом для розвитку господарських товариств в Україні стало будівництво незалежної української держави та проведення нею самостійної економічної політики.

Якщо розглядати розвиток товариств у історичному аспекті, то слід відзначити, що їх витоки пов'язані із сімейним підприємництвом, заснованим на провідній ролі голови сім'ї над усіма іншими її членами. Необхідність продовження і розвитку загальносімейної справи і після смерті голови сім'ї передбачає залучення до неї не тільки родичів, але й численних сторонніх рівноправних робітників. Це згодом привело до того, що такі об'єднання почали доповнюватися і іншими учасниками, які отримували визначений відсоток за свої внески.

Законодавчим фундаментом для розвитку господарських товариств стали такі закони: Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р., Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р., Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р., Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р., Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. та ін.

Ст. 20 Закону України «Про власність» визначає господарські товариства як суб'єкти права колективної власності. Згідно зі ст.2 Закону України «Про підприємства в Україні» господарські товариства є різновидом підприємств.

Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників визначаються Законом України «Про господарські товариства» (далі -- Закон).

Згідно зі ст. 1 Закону господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Товариства є юридичними особами. Вони можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді, господарському суді та третейському суді від свого імені.

Придбання господарським товариством часток (акцій), активів інших господарських товариств має здійснюватися з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

Усім господарським товариствам притаманні деякі спільні ознаки:

а)товариство -- це добровільне об'єднання не менше ніж двох осіб. Максимальна кількість учасників не обмежується, але на практиці у товаристві об'єднується відносно невилике коло осіб (виняток -- акціонерні товариства);

б)господарські товариства є договірними об'єднаннями. Як юридичні особи вони утворюються на підставі установчого (засновницького) договору;

в)забезпечення діяльності товариств здійснюється на засадах поєднання майнових засобів та нематеріальних активів.

Окремі види господарських товариств за своєю юридичною формою мають суттєві відмінності. Враховуючи вирішальний вплив капіталізації чи особового елементу на діяльність товариства, їх поділяють на об'єднання осіб (персональні товариства) і об'єднання капіталів.

До об'єднань осіб належать повні та командитні товариства, до об'єднань капіталів -- товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ), акціонерні товариства (АТ).

Загальною рисою об'єднань осіб (персональних товариств) є те, що вони передбачають не тільки об'єднання капіталів, але й спільну діяльність їх членів. Кожному учаснику такого товариства забезпечується право на ведення справ та представництво інтересів у зовнішніх відносинах з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, громадянами, державою.

У разі об'єднання капіталів учасники не беруть безпосередньої участі в оперативній діяльності товариства. Такі учасники об'єднують лише надані ними капітали. Управління товариством здійснюють спеціально створені управлінські органи.

Залежно від підстав виникнення товариства (його установчих документів) господарські товариства поділяються на статутні і договірні. Хоч установчий договір є обов'язковим для всіх господарських товариств, однак для персональних -- повного і командитного товариств -- він є єдиним установчим документом (єдиною підставою для створення товариства), а для інших об'єднань капіталів (АТ, ТОВ, ТДВ) -- другим нарівні зі статутом.

Господарські товариства можна класифікувати і за обсягом відповідальності їх учасників. Відповідно до цього вирізняють:

а)товариства (АТ, ТОВ), учасники яких не несуть додаткової майнової відповідальності за борги товариства. Борги таких товариств покриваються лише за рахунок майна, що належить товариству на праві власності;

б)товариства, члени яких несуть додаткову обмежену відповідальність за зобов'язаннями товариства в разі недостатності в останнього майна для покриття своїх боргів. Однак ця додаткова відповідальність обмежена законом або установчими документами товариства, які встановлюють граничний розмір відповідальності;

в)товариства з повною відповідальністю, що гарантує максимальне покриття боргу товариства не лише за рахунок його майна, а й додатково -- за рахунок усього майна його учасників.

Господарське товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація товариства здійснюється в загальному для всіх суб'єктів підприємницької діяльності порядку відповідно до ст. 8 Закону України «Про підприємництво» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності» від 25 травня 1998 р. № 740.

1.1 Засновники та учасники товариства

Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України (наприклад, засновниками господарського товариства не можуть бути державні підприємства).

Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, установлених законодавчими актами України.

Стосовно можливості громадян бути засновником або учасником товариства ст. 2 Закону України «Про підприємництво» встановлені певні обмеження для таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

Певні обмеження існують і стосовно державних службовців. У ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. зазначено, що державний службовець не має права:

займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому він працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики);

входити самостійно (крім випадків, коли державний службовець здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляє інтереси держави в раді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії господарського товариства), через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність.

1.2 Права та обов'язки учасників товариства

Права та обов'язки учасників товариства визначаються законодавством і установчими документами товариства. Установчі документи не можуть звужувати права і відміняти обов'язки, якими наділені учасники відповідно до законодавства.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» (далі -- Закон) учасники товариства мають право:

а)брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених Законом;

б)брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в)вийти в установленому порядку з товариства;

г)одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Поряд з правами учасники товариства мають такі обов'язки:

а)додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;

б)виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі й пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;

в)не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

г)нести інші обов'язки, якщо це передбачено Законом, іншим законодавством України та установчими документами.

Товариство є власником:

майна, переданого йому засновниками та учасниками у власність;

продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

одержаних доходів;

іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами.

1.3 Вклади учасників та засновників товариства

Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, у тому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Фінансовий стан засновників (крім фізичних осіб) відкритих акціонерних товариств щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду повинен бути перевірений аудитором (аудиторською фірмою).

У товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства.

Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5% суми чистого прибутку.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються відсотки по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду. Збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом. Зменшення статутного фонду за наявності заперечень кредиторів товариства не допускається. Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру. Перевірки фінансової діяльності товариства здійснюються державними податковими інспекціями, іншими державними органами у межах їх компетенції, ревізійними органами товариства та аудиторськими організаціями.

Перевірки не повинні порушувати нормального режиму роботи товариства. Товариство веде бухгалтерський облік, складає і подає фінансову звітність відповідно до законодавства. Статистична звітність, що використовує грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку і подається в установленому обсязі органам державної статистики.

Достовірність та повнота річної фінансової звітності товариства повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою). Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності товариств з річним господарським оборотом менш ніж двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки.

1.4 Припинення діяльності товариства

Припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У разі реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Товариство ліквідується:

а)після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні;

б)за рішенням вищого органу товариства;

в)на підставі рішення суду або господарського суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства; на підставі рішення господарського суду в порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

г)з інших підстав, передбачених установчими документами.

Ліквідація товариства проводиться призначеною ним ліквідаційною комісією, а в разі припинення діяльності товариства за рішенням суду (господарського суду) -- ліквідаційною комісією, що призначається цими органами. У разі визнання товариства банкрутом його ліквідація проводиться згідно з ліквідаційною процедурою, передбаченою Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління справами товариства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує інформацію товариства в одному з офіційних (центральному і місцевому) органів преси із зазначенням строку подання заяв кредиторами своїх претензій, оцінює наявне майно товариства, виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів до оплати боргів товариства третім особам, а також його учасникам, складає ліквідаційний баланс та подає його вищому органу товариства або органу, що призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), за винятком товариств з річним господарським оборотом менш ніж двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів.

Грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах, передбачених цим Законом та установчими документами, у 6-місячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію.

Майно, передане товариству учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди.

У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій.

Ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

2. Правовий статус акціонерного товариства

2.1 Історичні передумови виникнення акціонерних товариств

Прообрази сучасних акціонерних товариств (АТ) виникли декілька століть тому. Бурхливий розвиток капіталістичних відносин і необхідність акумулювання капіталів для ведення значної за розмірами підприємницької діяльності спричинило їх появу.

Найпершими попередниками акціонерних компаній були римські товариства. Вони були негласними і засновувалися на обов'язковості відносин між їх членами на джентльменських засадах. Уже з більшим правом з АТ порівнюють середньовічні німецькі товариства, що створювались для розробки корисних копалин.

Безпосередніми попередниками АТ стали великі союзи капіталістів, які були найбільш поширені в Італії і дістали назву банків.

Крім італійських банків у XVI ст. почали виникати торговельні акціонерні компанії для далеких морських перевезень. Після відкриття нових морських шляхів і нових країн у Голландії підприємці бажали зав'язати торгові відносини з Індією, Африкою, Бразилією, для чого вони почали об'єднуватися в експедиції з 7--18 кораблів. Ці об'єднання були не просто союзами власників кораблів, а й союзами осіб, які витратили капітал на спорядження експедиції. Згодом подібних голландських компаній стало так багато, що вони почали конкурувати одна з одною. Тому в 1595 р. уряд розпочав переговори з компаніями і об'єднав їх у Голландську Ост-індську компанію.

В Англії в 1599 р. за приватною ініціативою була створена Ост-індська компанія. Підставою для її створення було значне підвищення цін на перець, ініційоване голландцями. Королева подарувала компанії привілеї щодо ввозу та вивозу товарів. Поступово формувалися внутрішні правила компанії -- правила проведення загальних зборів. У правилах зазначалося, що збори мають проходити у визначеному місці, один учасник має один голос, присутність на зборах -- обов'язок кожного учасника. Збори вже поділялись на постійні і надзвичайні.

Ост-індська компанія не була єдиною компанією в Англії, серед інших компаній можна виділити Південне товариство, Англо-віргінське товариство та Південноамериканську компанію.

Для розвитку акціонерного руху велике значення мав заснований у 1694 р. Англійський банк, який виник як корпорація передплатників на державні позики. Цей акціонерний банк з часом здобув право емісії банкових паперів і одним з перших почав формувати ринок цінних паперів у Європі.

Треба зауважити, що саме в Англії були запроваджені привілейовані акції і акції на пред'явника.

Французькі компанії виникли під впливом голландських. У 1623 р. була створена Компанія Західної Індії.

Щодо Німеччини, то до XVIII ст. там не створювалось товариств, які дійсно мали б акціонерний характер. Найпершим товариством, яке працювало вже на принципах справжнього АТ, вважається німецьке АТ «Східна компанія», засноване у Відні в 1714 р.

Незважаючи на всі позитивні сторони, до початку XIX ст. АТ в Європі були швидше винятком, ніж правилом. Виникнення залізниць і бурхливий розвиток промисловості змусили підприємців терміново шукати шляхи економічного вдосконалення і створювати акціонерні компанії в різних галузях економіки всіх європейських країн. Подальший розвиток обробної промисловості і гірничої справи в XIX ст., енергійне будівництво залізничних шляхів, постійне вдосконалення банківської справи сприяли розвиткові акціонерного руху. Особливо швидко цей процес розвивався у Північній Америці. Створення АТ і, отже, об'єднання зусиль підприємців для розв'язання конкретних складних завдань дало можливість у короткий строк значною мірою змінити виробничі відносини у світовій економіці.

Із середини 70-х рр. ХХ ст. у світі виникли нові економічні процеси. В Америці, а згодом (у 80-х рр.) у Західній Європі поступово власниками акцій (акціонерами) більшості провідних компаній стали мільйони людей як безпосередньо зайнятих на виробництві, так і не зайнятих.

Щодо Росії та України, то перші АТ виникли пізніше ніж у Голландії та Англії. У 1757 р. була створена Російська Константинопольська компанія, а в 1758 р. -- компанія Персидського торгу. У 1794 р. виникла Російсько-американська компанія.

Значного поширення в Росії АТ набули тільки приблизно з 60-х рр. XIX ст. Спізнілий, але водночас дуже швидкий розвиток капіталізму в Росії за недостатнього внутрішнього нагромадження капіталу призвів до того, що вирішальну роль у створенні АТ відігравав іноземний капітал, який використовував цю форму підприємництва для захоплення найважливіших позицій у господарстві тодішньої Росії.

2.2 Поняття та види акціонерних товариств

У сучасній Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.

До акціонерних товариств належать:

відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах;

закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

2.3 Засновники акціонерного товариства

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про господарські товариства» (далі -- Закон) засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни.

Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

2.4 Випуск акціонерним товариством цінних паперів

Акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі додаткового випуску акцій без реєстрації попереднього випуску акцій усі договори купівлі-продажу акцій додаткового випуску вважаються недійсними з наслідками, передбаченими ч. 5 ст. 30 Закону.

Не пізніше ніж через 6 місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов'язано видати акціонерам акції (сертифікати акцій).

Закрите акціонерне товариство має право випускати лише іменні акції.

Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку зі збільшенням статутного фонду -- з товариством.

Акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством.

Перехід та реалізація права власності на акції здійснюються відповідно до законодавства України.

При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у відкритих акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (у закритих акціонерних товариствах).

Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менше 25% статутного фонду і строком не менше двох років.

Засновники відкритого акціонерного товариства (емітенти) зобов'язані опублікувати відповідно до вимог чинного законодавства інформацію про випуск акцій, зміст та порядок реєстрації якої встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.

Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60% акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим. Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніше ніж через 30 днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність.

У разі, якщо підписка на акції перевищує розмір статутного фонду, засновники можуть відхиляти зайву підписку, якщо це передбачено умовами випуску. Відмова у підписці проводиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку. У разі, якщо засновники не відхиляють зайву підписку, рішення про прийняття чи відмову зайвої підписки приймають установчі збори. При відмові засновниками або установчими зборами зайвої підписки внесені суми повертаються у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 30 цього Закону.

До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30% номінальної вартості акцій. На підтвердження внеску засновники видають тимчасові свідоцтва.

У випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50% номінальної вартості акцій.

Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Вказані акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.

Акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій.

У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочення 10% річних від суми простроченого платежу.

При несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.

Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.

2.5 Порядок реєстрації випуску акцій

Порядок реєстрації випуску акцій та їх обіг регламентується в основному такими нормативними актами:

законами України:

«Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р.;

«Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р.;

«Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р.;

«Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р.;

«Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р.;

«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р.;

положеннями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку:

Положення про порядок реєстрації акцій та облігацій іноземних емітентів в Україні, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20 листопада 1997 р. № 42;

Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про емісію акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12 лютого 1998 р. № 37;

Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про емісію акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації підприємств, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12 лютого 1998 р. № 38;

Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про емісію акцій відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до Указу Президента України від 26 листопада 1994 р. № 699 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів», затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12 лютого 1998 р. № 40;

Положення про порядок реєстрації випуску акцій закритими акціонерними товариствами, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12 лютого 1998р. № 41;

Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 р. № 221;

Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16 жовтня 2000 р. № 158;

Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 9 лютого 2001р. №18.

Відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств реєстрація випуску цінних паперів, інформації про їх випуск (емісію) (далі -- випуск) та звіту про наслідки підписки на акції здійснюється уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів (далі -- реєструвальний орган) відповідно до встановленого порядку і є підставою для внесення випуску цінних паперів до Загального реєстру випуску цінних паперів.

Емітент публікує інформацію про випуск цінних паперів після її реєстрації у реєструвальному органі. Зареєстрована інформація публікується у повному обсязі в органах преси Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України або офіційному виданні фондової біржі не менш ніж за 10 днів до початку підписки на цінні папери.

Реєстрація випуску цінних паперів, інформація про випуск цінних паперів або звіту про наслідки підписки на акції, що здійснюється реєструвальним органом, не може розглядатися як гарантія вартості цих цінних паперів.

Реєстрація випуску акцій, інформації про випуск акцій здійснюється протягом 30 календарних днів з дати подання заяви та всіх необхідних документів до реєструвального органу.

Реєстрація звіту про наслідки підписки на акції здійснюється протягом 15 календарних днів з дати подання заяви та всіх необхідних документів до реєструвального органу.

Реєстрація випуску та інформації про випуск облігацій підприємств здійснюється одночасно протягом 30 календарних днів з дати подання заяви та всіх необхідних документів до реєструвального органу.

До закінчення встановленого для реєстрації терміну реєструвальний орган може вимагати надання додаткових документів, які підтверджують дані, наведені у документах, які надаються для реєстрації інформації про випуск цінних паперів, звіту про наслідки підписки на акції або випуску цінних паперів.

За письмовою заявою емітента термін розгляду документів подовжується, але не більше ніж на 30 календарних днів з дати подання такої заяви.

Для реєстрації випуску акцій, крім випадків реєстрації випуску в разі збільшення розміру статутного фонду за рахунок реінвестиції дивідендів та зменшення розміру статутного фонду, акціонерне товариство подає до реєструвального органу такі документи:

а)заяву про реєстрацію випуску акцій;

б)протокол або належним чином засвідчену виписку з протоколу загальних зборів (установчих зборів -- при першому випуску);

в)статут або зміни до статуту емітента, пов'язані зі збільшенням розміру статутного фонду, чи їх нотаріально засвідчені копії;

г)проміжну фінансову звітність за звітний період, що передував кварталу, в якому подаються документи для реєстрації випуску акцій у складі балансу, та звіт про фінансові результати (для банків -- звіт про прибутки та збитки), засвідчений підписами та печатками емітента та аудитора (аудиторської фірми), а також висновок аудитора (аудиторської фірми) (якщо акціонерним товариством виступає банк, то висновок аудитора не подається);

д)копію свідоцтва про державну реєстрацію акціонерного товариства;

е)копії свідоцтв про реєстрацію попередніх випусків акцій;

є)копію платіжного доручення про доплату державного мита в сумі відповідної різниці (у разі перевищення фактичного обсягу випуску акцій над запланованим розміром).

Відмова в реєстрації випуску цінних паперів, інформації про випуск цінних паперів або звіту про наслідки підписки на акції складається у разі:

а)невідповідності поданих документів вимогам законодавства;

б)порушення встановленого законодавством порядку проведення випуску цінних паперів;

в)виявлення на момент реєстрації порушень порядку скликання та/або проведення загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про випуск акцій чи зміну розміру статутного фонду (капіталу) (далі -- фонд) акціонерного товариства;

г)порушення переважного права акціонерів на придбання додатково випущених акцій;

д)проведення підписки на акції з порушенням умов, зазначених в інформації про випуск цінних паперів;

е)неподання або неопублікування у встановленому порядку регулярної інформації (звітності) емітента цінних паперів у випадках, передбачених законодавством;

є)прийняття уповноваженою особою реєструвального органу або судовими органами рішення про зупинення обігу (розміщення) цінних паперів, яке є чинним на момент реєстрації, у порядку, передбаченому законодавством.

Інші причини не можуть бути підставами для відмови в реєстрації випуску цінних паперів, інформації про випуск цінних паперів або звіту про наслідки підписки на акції.

Реєстрація наступного випуску акцій здійснюється реєструвальним органом тільки за умови реєстрації попередніх випусків акцій на відповідні розміри статутного фонду в установленому законодавством порядку.

Після реєстрації випуску цінних паперів емітенту видається свідоцтво, яке є підставою для друкування бланків сертифікатів цінних паперів, якщо цінні папери випускаються у документарній формі.

Якщо цінні папери випускаються у бездокументарній формі, то свідоцтво є підставою для оформлення глобального сертифіката. Реєстрація інформації про випуск акцій є підставою для оформлення тимчасового глобального сертифіката.

2.6 Установчі збори акціонерного товариства

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про господарські товариства» установчі збори акціонерного товариства скликаються у строк, зазначений у повідомленні, але не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції.

У разі пропущення вказаного строку особа, яка підписалася на акції, має право вимагати повернення сплаченої нею частки вартості акцій.

Установчі збори акціонерного товариства визнаються правомочними, якщо в них беруть участь особи, які підписалися більш ніж на 60% акцій, на які проведено підписку.

Якщо через відсутність кворуму установчі збори не відбулися, протягом двох тижнів скликаються повторні установчі збори. Якщо і за повторного скликання установчих зборів не буде забезпечено кворуму, акціонерне товариство вважається таким, що не відбулося.

Голосування на установчих зборах проводиться за принципом: одна акція -- один голос.

Рішення про створення акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв, про обрання ради акціонерного товариства (спостережної ради), виконавчих і контролюючих органів акціонерного товариства та про надання пільг засновникам за рахунок акціонерного товариства повинні бути прийняті більшістю у ѕ голосів присутніх на установчих зборах осіб, які підписалися на акції, а інші питання -- простою більшістю голосів.

Установчі збори акціонерного товариства вирішують такі питання:

а)приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут;

б)приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разі прийняття рішення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошено підписку, відповідно збільшується передбачений статутний фонд);

в)зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана у повідомленні;

г)обирають раду акціонерного товариства (спостережну раду), виконавчий та контролюючий орган акціонерного товариства;

д)вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками до створення акціонерного товариства;

е)визначають пільги, що надаються засновникам;

є)затверджують оцінку вкладів, внесених у натуральній формі;

ж)інші питання відповідно до установчих документів.

2.7 Органи управління акціонерного товариства

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів (ст. 41 Закону).

Реєстрація акціонерів -- власників акцій на пред'явника здійснюється на підставі пред'явлення ними цих акцій (сертифікатів акцій) або виписок з рахунка у цінних паперах. Право участі у загальних зборах акціонерів мають особи, які є власниками акцій на день проведення загальних зборів (крім випадку проведення установчих зборів).

Передача акціонером своїх повноважень іншій особі здійснюється відповідно до законодавства. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів може бути посвідчена реєстратором або правлінням акціонерного товариства.

До компетенції загальних зборів належить:

а)визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б)внесення змін до статуту товариства;

в)обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради);

г)обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

д)затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;

е)створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

є)винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

ж)затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

з)вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;

и)визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

і)затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

ї)прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Повноваження, передбачені пунктами «б», «д», «е», «ї», належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60% голосів.

Протокол загальних зборів акціонерів підписується головою і секретарем зборів і не пізніше ніж через три робочі дні після закінчення зборів передається виконавчому органу акціонерного товариства.

Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у ѕ голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з таких питань:

а) зміна статуту товариства;

б) прийняття рішення про припинення діяльності товариства;

в) створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв товариства.

З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Про проведення загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій повідомляються персонально передбаченим статутом способом. Крім того, загальне повідомлення друкується в місцевій пресі за місцезнаходженням акціонерного товариства і в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не пізніше як за 45 днів до скликання загальних зборів. Загальні збори акціонерів проводяться, як правило, за місцезнаходженням акціонерного товариства.

Будь-який з акціонерів має право вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів не пізніше як за 30 днів до їх скликання. Рішення про включення цих пропозицій до порядку денного приймається виконавчим органом товариства. Пропозиції акціонерів, які володіють більше ніж 10% голосів, вносяться до порядку денного обов'язково. Рішення про зміни в порядку денному повинні бути доведені до відома всіх акціонерів не пізніше як за 10 днів до проведення зборів у порядку, передбаченому статутом.

Голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом: одна акція -- один голос.

Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства. Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за обставин, зазначених у статуті товариства, і в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

Позачергові збори повинні бути також скликані виконавчим органом на письмову вимогу ради акціонерного товариства (спостережної ради) або ревізійної комісії. Акціонери, які володіють у сукупності більше ніж 10% голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу.

2.8 Рада акціонерного товариства (спостережна рада)

В акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.

У роботі ради акціонерного товариства (спостережної ради) з правом дорадчого голосу беруть участь представники профспілкового органу або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу.

В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення ради акціонерного товариства (спостережної ради) обов'язкове.

Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства (спостережну раду) може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.

Питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції ради акціонерного товариства (спостережної ради), не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.

Члени ради акціонерного товариства (спостережної ради) не можуть бути членами виконавчого органу та ревізійної комісії.

2.9 Виконавчі органи акціонерного товариства

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом (ст. 47 Закону). Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства.

Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції правління. Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень. Правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених цим Законом і статутом акціонерного товариства.

Голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно зі статутом. Голова правління товариства організує ведення протоколів засідань правління. Книга протоколів повинна бути в будь-який час надана акціонерам. На їх вимогу видаються засвідчені витяги з книги протоколів.

Головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів (ст. 49 Закону).

Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління, ради акціонерного товариства (спостережної ради) та інші посадові особи.

Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджуються загальними зборами акціонерів згідно зі статутом товариства.

Перевірки фінансово-господарської діяльності правління проводяться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів, ради акціонерного товариства (спостережної ради), з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більше 10% голосів. Ревізійній комісії акціонерного товариства повинні бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи і особисті пояснення посадових осіб на її вимогу.

Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок загальним зборам акціонерного товариства або раді акціонерного товариства (спостережній раді). Члени ревізійної комісії вправі брати участь з правом дорадчого голосу в засіданнях правління. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати баланс.

Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам акціонерного товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами.

3. Правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю

3.1 Поняття товариства з обмеженою відповідальністю

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами (ст. 50 Закону). Учасники товариства несуть відповідальність у межах їх вкладів.

У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі -- ТОВ) є організаційно-правовою формою, яка дозволяє залучати для забезпечення діяльності товариства внески від вкладників-учасників, поєднуючи їх особисті і матеріальні інтереси. При цьому самі учасники ризикують лише своєю часткою, що внесена при вступі до товариства. До певної міри захищені й інтереси кредиторів. Саме ТОВ (як і всі види господарських товариств) несе повну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями перед кредиторами, а обмежений характер відповідальності учасників є персоналіза- цією їх відповідальності в межах їх внеску в статутний фонд.

Засновницькими документами товариства є установчий договір і статут. За їх допомогою можуть бути розширені або обмежені права всіх чи окремих учасників товариства.

У ТОВ створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

До моменту реєстрації ТОВ кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше ніж 30% указаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.