4

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська інженерно-педагогічна академія

Державне економічне стимулювання в аспекті забезпечення розвитку персоналу підприємства

К. е. н. Антипцева О.Ю.

Проголошена в рамках Стратегії "Європа-2020", флагманська ініціатива "Програма для нових умінь та робочих місць", яка спрямована на розвиток трудових ресурсів країн-членів ЄС, передбачає розширення можливостей людей завдяки розвитку їхніх навичок впродовж життя та адаптації до нових обставин і професійних змін в умовах економіки, що ґрунтується на знаннях та інноваціях, на основі безперервної професійної освіти і навчання [1, с.12, 13, 22]. З урахуванням обраного Україною напрямку на євроінтеграцію, перед вітчизняними підприємствами гостро постає проблема активізації процесів розвитку персоналу, оскільки за висновками аналітиків рівень професійної підготовки найманих працівників в Україні сьогодні не відповідає вимогам промислового сектору країни, в наслідок чого спостерігається системне незадоволення попиту працедавців саме на висококваліфіковану робочу силу [2, с.218]. Практика державного регулювання сфери професійного навчання та розвитку персоналу передових країн світової спільноти свідчить про розширення галузі вживання економічних стимуляторів, що впливають на динаміку відтворення та накопичення трудового потенціалу країни, якісні складові підготовки, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів. Доцільність їх використання, зокрема і в умовах жорсткого дефіциту бюджетних коштів в Україні, обумовлена тим, що вони забезпечують перерозподіл джерел фінансування сфери професійного розвитку персоналу на підприємствах між урядом, підприємцями і працівниками при збережені паритету інтересів всіх зацікавлених сторін. В умовах глобалізації виникає необхідність переходу від ізольованого в рамках окремого підприємства процесу розвитку персоналу до координації і кооперації зусиль у даній сфері державних органів, закладів освіти, підприємницьких структур, найманих працівників, громадських організацій. Проте слід враховувати, що кожний з учасників означеного процесу має свої власні вузькі економічні інтереси, і від того, на скільки вони будуть узгоджені між усіма зацікавленими особами, залежить безперервність професійної освіти і навчання. Потенційна можливість формування та забезпечення позитивної динаміки партнерських відносин між найманими працівниками, роботодавцями, державою обумовлена односпрямованістю мотивів, що підштовхують суб'єктів економіки залучатися до процесів розвитку людських ресурсів та створювати на цій основі підґрунтя для зміцнення власної конкурентоспроможності, стабілізації свого стану та нарощування фінансових можливостей (табл.1).

Таблиця 1. Базові позитивні ефекти від залучення до процесів розвитку людських ресурсів

Але ж, процес розвитку персоналу буде безперервним і динамічним, якщо, за інших рівних умов, кожен із його учасників, розвиваючи і укріплюючи свою власну діяльність, зможе скористатися гарантованими державою зовнішніми вигодами при тому, що досягнуті їм результати є основою для подальшого поступального розвитку даного процесу і задоволення, як приватних інтересів його партнерів, так і суспільних потреб. Виходячи з цього, з нашої точки зору, державне економічне стимулювання професійного навчання та розвитку працівників слід розглядати як структурований комплекс гарантованих державою нестійких конкурентних переваг, що надає суб'єктам економіки тимчасове пріоритетне право на реалізацію власних економічних інтересів та спонукає їх до ініціативного узгодження цих конкуруючих інтересів із метою забезпечення безперервної професійної освіти і навчання. Можливість скористатися спеціальними економічними пільгами, відносять до дубльованих, нестійких конкурентних переваг, які гарантовані державою суб'єктам економіки, що акумулюють свої власні ресурси з метою подальшого інвестування у розвиток персоналу. Перспективи отримання цих нестійких конкурентних переваг протягом певного періоду часу при дотриманні запропонованих державою умов будуть сприяти формуванню у суб'єктів економіки позитивних очікувань стосовно можливості подальшого завоювання й утримання конкурентних переваг високого рангу. За таких умов, формування системи мотивації безперервного розвитку персоналу на підприємстві буде відбуватися вже з орієнтацією на задані на макрорівні пріоритети розвитку людських ресурсів, підтримка яких гарантована системою державного економічного стимулювання професійного навчання та розвитку персоналу.

людський ресурс персонал розвиток

Список використаних джерел