Наукові підходи до соціального розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

В сучасних умовах економічного розвитку актуальною проблемою є формування соціальної держави та соціального розвитку. Людина, її потреби і розвиток визнаються основними передумовами прогресу, а отже, і змістом соціальної політики кожної країни.

Соціальний розвиток - це якісне поліпшення показників, що характеризують соціальну сферу, насамперед доходів населення, в тому числі заробітної плати; стану соціальних галузей: освіти, охорони здоров'я, культури.

Ідеї соціального розвитку були втілені у працях В. Петті, який першим зіставив теорію трудової вартості з теорією людського капіталу. Він одним із перших запропонував вартісний підхід до оцінки людського капіталу. Представник класичної теорії міжнародної торгівлі А. Сміт довів, що багатство нації створюється працею у процесі виробництва і визначається рівнем продуктивності праці. Найважливішим чинником підвищення продуктивності праці є поділ праці та її спеціалізація. Підвищення продуктивності праці дозволяє знизити витрати виробництва та ціну товару. А. Сміт у своїй роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» зазначав, що «оплата праці різниться залежно від легкості або складності, чистоти або забрудненості, почесності або принизливості заняття».

Необхідно відмітити, що соціальний розвиток стимулює підвищення ролі людського капіталу. Фішер С. розглядав людський капітал як сукупність не тільки працеспроможності, знань, умінь людини, але і психологічні, уміння поставити задачу та її виконувати, здібність до підприємницької діяльності, зовнішню і внутрішню красу людини, фізичну силу, цілеспрямованість, комунікабельність.

Вагомий внесок в розробку теорії людського капіталу зробив Дж.А. Мінсер. Він наголосив на тому, що рівень людського капіталу відрізняється в залежності від якості освіти, віддачі шкільного навчання, відмінності у післяшкільній інвестиційній поведінці, відмінності у швидкості віддачі післяшкільних інвестицій.

Грішнова О.А. вважає, що людський капітал - це сформований і розвинений в результаті інвестицій і накопичений людиною певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері економічної діяльності, сприяє зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливає на зростання доходів свого власника, прибутку підприємства та національного доходу.

Сазонець О.М., Саричев В.І. дають таке визначення людського капіталу: «Людський капітал - це сукупність навичок, умінь, знань, мотивацій та інших якостей, що дозволяють людині успішно здійснювати певну професійну діяльність».

Корицький А.В., Дятлов С.А., Стрижак О.О., Насипайко Д.С. твердять, що розробка та реалізація комплексу заходів інтенсивного накопичення і більш ефективного використання людського капіталу багато в чому залежать від того, як держава, сім'я, соціальні інститути підтримують процес розвитку інтелектуальних і творчих здібностей людини, як вони активізують його діяльність в економічній сфері. Найважливішим фактором економічної модернізації є розвиток людського капіталу, що виступає важливим завданням, яке повинні вирішувати всі країни, що знаходяться в умовах постіндустріальної трансформації.

Найбільш вдалим і сучаснішим визначенням людського розвитку є визначення ПРООН: «Людський розвиток - це процес забезпечення людей більш широким вибором. Принципово, цей вибір може бути нескінченним і змінюватися з часом. Але на всіх рівнях розвитку головними аспектами людського розвитку є можливість прожити довге і здорове життя, придбати знання і мати доступ до ресурсів, необхідних для гідного рівня життя. У тому випадку, якщо немає доступу до цих основних виборів, у людина не буде мати доступу і до інших можливостей».

Величезне значення у формуванні добробуту людини грає її здоров'я. Чим більший національний доход в країні, тим більше можливість створити умови для належної охорони здоров'я. В таких країнах вище якість життя народу, нижче рівень смертності. Таким чином і тривалість життя довше. Але з іншого боку високий рівень смертності та низький рівень добробуту населення впливає на показники економічного зростання. Таким чином ці показники взаємопов'язані.

Слід зазначити, що держава повинна вести належну політику, популяризувати здоровий спосіб життя серед населення. Для цього треба відбудовувати спортивні майданчики, оздоровчі та спортивні комплекси. Необхідним є стимулювання володарів цих закладів як найбільше знижувати ціну за використання спортивним знаряддям. Держава має подбати за зниження а також зняття оплати спортивних занять для дітей. Потрібно збільшити увагу до людей з обмеженими можливостями.

У дослідженнях соціалізації життя населення значну увагу приділяють освіті, яка відіграє велику роль у формуванні індексу людського розвитку, який у свою чергу є взірцем ступеню вирішення у суспільстві економічних, соціальних, політичних і гуманітарних проблем. На наш погляд, точне перенесення кальки західних країн на нашу сферу освіти не принесе бажаних результатів, тому що в нашій країні на протязі не одного десятиліття склалась безоплатна форма освіти, і використання платної освіти може призвести до зниження її якості. Тобто при проведенні реформи треба прийняти до уваги всі плюси та мінуси нової форми освіти.

Сьогодні, констатуючи, що ми вже діємо в умовах підписаної угоди про асоціацію Україна-ЄС, необхідним є імплементація економічних і соціальних напрямів розвитку. Для запобігання відставання України від країн ЄС у соціальних програмах необхідним є слідування умовам, що закріплені у документах Копенгагенського (1993) та Есенського (1994) засідань Ради ЄС:

- побудова у політичному плані стійкої демократичної плюралістичної держави, де поважались би права людини та були законодавчо захищені національні меншини;

- стійкий розвиток ринкової соціально-орієнтованої економіки на інноваційній основі;

- функціонування фінансових механізмів в умовах жорсткої конкуренції на фоні єдиного ринкового простору ЄС;

- реалізація політичних, економічних та валютних союзницьких угод європейських держав.

В Україні неналежним чином вирішені питання прав людини, її свободи, рівності, питання державної соціальної позиції, рівня життя населення, економічного розвитку країни, державного управління, питання гнучкості соціальних стандартів на наднаціональному рівні. Проблемною є інституційна сторона соціалізації економіки України. Крім того, в Україні відзначається відставання процесу структуризації соціальних стандартів. Необхідним є виділення економічних, політичних, громадянських, соціальних, сімейних, культурних, особистісних, екологічних прав людини, які можуть відтворюватися лише при умові надійної економічної основи. Потрібним є вирішення проблеми бідності, безробіття, соціальної незахищеності, і на основі цього досягнення нового рівня якості життя населення. Тим паче, що рівень економічного розвитку держави та рівень розвитку людського капіталу тісно пов'язані між собою.

Головним орієнтиром розвитку сьогоднішнього українського суспільства є слідування євростандартам у соціальній сфері. «Досягнення євростандартів у соціальній сфері - рівня доходів, структури споживання, добробуту, зайнятості, фінансування соціальних програм, які забезпечують розвиток людських ресурсів, набувають у сучасних умовах пріоритетне економічне значення, оскільки від цього залежать можливості інтеграції у європейський ринок праці, широкого доступу до ринків якісних товарів та послуг, розвиток гуманітарної сфери, формування багаточисельного середнього класу та забезпечення глобальної конкурентоспроможності України у світі». людський капітал соціальний мотивація

Сучасна парадигма цивілізаційного прогресу передбачає перехід від домінанти економічного зростання, збільшення обсягів виробництва до усвідомлення цих процесів як передумови для досягнення головної мети - розвитку людини в інтересах людини та її власними силами.

Міщук Г.Ю. пригортає увагу спільноти до вирішення суспільних проблем шляхом популяризації соціальної корпоративної діяльності у зв'язку з неможливістю охоплення державою усіх її функцій. Вона встановлює, що в теперішніх умовах «без належної інформаційної підтримки та за відомих фінансових проблем бізнесу, важливим є не лише пошук нових форм стимулювання корпоративного соціального інвестування, але й дослідження готовності підприємств до соціальних інвестицій».

Одною з гострих проблем у соціальній сфері є проблема містобудування. Ознаки цієї проблеми проявляються у «невідповідності усталеної практики містобудування та значних змін у розвитку суспільства на рівні соціальних зв'язків, технологічних проривів по широкому спектру виробничих та наукових напрямів, зростанні впливу інтелектуальних засобів на вирішення практичних завдань». Будування міст можна розглядати як комплексне проектування соціального та економічного стану для розвитку людського потенціалу в середині міських населених пунктів та територіальних громад. На жаль у наші роки домінують депресивні моменти у будівництві міст. Це пов'язане з політичною нестабільністю та воєнними подіями на Донбасі. На стан відновлення процесу містобудування впливають різні фактори. Це, по-перше, зростання чисельності як внутрішніх (у середині країни), так і зовнішніх мігрантів (з інших країн). Причому якщо раніше мігранти переселялись з сіл до міст, то зараз тенденція змінилась на переселення з малих міст у великі. При цьому рівень будівництва житла на Україні досить низький. Мало того підвищення рівня забезпечення житлом в нашій країні на одну особу в основному пояснюється не зростанням будівництва, а скороченням населення. Підвищення цін на житло на українському ринку також не сприяє вирішенню соціальних проблем населення. За останній період ціни у великих містах стабілізувались, хоча у містах проведення воєнних дій вони впали вдвічі.

Особливо гостро щодо соціального становища стоїть проблема у малих містах. У розвинутих країнах світу хоча між малими та великими містами і є деякі розбіжності, але їх розмір далекий від того, що існує на Україні. У багатьох малих містах України населення живе на межі бідності. До основних проблем такого становища відносяться як економічні проблеми, так і соціальні, демографічні, проблеми управління, культурні, проблеми інформаційного зв'язку. Карлова О.А. та Склярчук Н.І. пропонують їх вирішення за допомогою таких заходів. По-перше, необхідно збільшити видатки державного бюджету на соціальні програми. По-друге, потрібно втілити в життя самостійного вирішення проблем громадами та органами місцевого самоврядування за допомогою надання їм самостійності. Треба утворити «на базі малих міст центрів соціально-економічного розвитку територій в межах їх впливу на інші населенні пункти шляхом впровадження інноваційних механізмів муніципального менеджменту». Необхідно також покращити інвестиційний клімат малих міст. Також вчені наголошують на наданні можливостей малим містам «у бізнесі, освіті, оздоровленні довкілля, медицині, комунальній сфері, культурі і фізичному розвитку». Зі свого боку ще додамо такі можливості, як можливість вільно спілкуватися з громадянами з інших територій країни, можливість мати зворотній зв'язок з органами влади, як це відбувається, наприклад, у США, можливість мати вільний доступ до всіх інформаційних ресурсів країни.

Проведене дослідження показує, що нагромаджений матеріал соціального розвитку має складний і неоднозначний характер процесів розвитку та їх механізмів. Практика соціальних рухів минулого століття вказує, що загальна висхідна лінія розвитку є результатом складної діалектичної взаємодії таких протилежностей, як змінне і незмінне, позитивне і негативне, раціональне і ірраціональне, прогресивне і регресивне, безперервне і перервне, стихійне і закономірне.

Серед сучасних науковців співіснують еволюційний і структурно-функціональний підходи до проблем соціального розвитку, при цьому все більшого значення набирає поглиблений аналіз соціального часу, - за допомогою якого є можливими реальні визначення ритму функціонування і розвитку суспільства.

Размещено на Allbest.ru