Реструктуризація атомної галузі на прикладі відокремленого підрозділу хмельницької АЕС ДП "НАЕК "Енергоатом""

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Атомна енергетика в наш час відіграє визначальну роль у виробництві електроенергії в Україні. Ця галузь може стати основою енергетичної незалежності нашої держави, оскільки Україна посідає шосте місце у світі за розвіданими запасами урану (після Франції, Литви, Словаччини, Бельгії та Швеції). Відповідно до планів енергозабезпечення країни, надалі роль атомної галузі ще більше посилюватиметься. Вирішальна роль у підвищенні енергетичної безпеки країни, стале енергозабезпечення зростаючої вітчизняної економіки, покращення екологічної ситуації - такі стратегічні завдання постають перед галуззю згідно з Енергетичною стратегією України.

Атомна галузь України сьогодні представлена енергогенеруючими підприємствами (АЕС), промислово-видобувним комплексом, промисловими підприємствами, які виробляють та надають широкий спектр продукції та послуг, а також значною кількістю науково-дослідних організацій. Усі ці підприємства більшістю (крім наукових), підпорядковуються Міністерству палива та енергетики.

Сьогодні до складу НАЕК “Енергоатом” входять чотири атомні електростанції із 15 діючими енергоблоками, а також відокремлені підрозділи (структурні одиниці) "Атомремонтсервіс", “Атомкомплект”, “Науково-технічний центр”, “Атоменергомаш” й “Управління справами”.

Поряд з виконанням основної функції - виробництво електроенергії на атомних електростанціях та забезпечення безпеки їх експлуатації - НАЕК “Енергоатом” займається спорудженням нових і реконструкцією діючих енергопотужностей, закупівлею свіжого та вивезенням відпрацьованого ядерного палива, створенням національної інфраструктури поводження з відпрацьованим ядерним паливом і радіоактивними відходами, фізичним захистом об'єктів атомної енергетики.

Частка електроенергії ДП «НАЕК «Енергоатом» у загальному виробництві електроенергії України становить 55,7%, у загальному відпуску електроенергії в Енергоринок-57,3% : найвищі показники за останні 10 років (Рис. 1); загалом безпека діючих сьогодні в країні атомних блоків відповідає сучасним вимогам, що підтверджується місіями МАГАТЕ на вітчизняні АЕС. Розроблено та прийнято до виконання програми з підвищення безпеки блоків, у тому числі і за участю іноземних партнерів.

Рис. 1. Частка електроенергії ДП «НАЕК «Енергоатом»

Національним регулюючим органом з ядерної й радіаційної безпеки є Державний комітет ядерного регулювання України (Держатомрегулювання). На комітет покладено функції з визначення критеріїв, вимог і умов щодо безпеки під час використання ядерної енергії, видачі дозволів та ліцензій на проведення діяльності у цій сфері, здійснення державного нагляду за додержанням законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної й радіаційної безпеки. Держатомрегулювання очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України. Голова несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів за виконання покладених на Держатомрегулювання завдань і здійснення ним своїх функцій.

До складу атомно-промислового комплексу, що належить до сфери управління Міністерства палива та енергетики, сьогодні включено 31 державне підприємство, це такі: “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” (м. Жовті води, Дніпропетровська обл.), “Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд” (Кіровоградська обл.), “Цирконій”, “Смоли”, “Придніпровський гідрометалургійний завод”, “Придніпровський завод кольорових металів”, “Придніпровський хімічний завод”, “Поліхім”, “Магніт”, “Бар'єр” (м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.), “Центральне підприємство з переробки радіоактивних відходів”, “Державна будівельно-промислова компанія “Атомспецбуд” (м. Чорнобиль), “Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології” (м. Жовті Води), “Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості”, “Український проектний і конструкторсько-технологічний інститут “Атоменергобудпроект”, “Державний науково-інженерний центр систем контролю та аварійного реагування” (м. Київ) та ін.

До складу атомно-промислового комплексу також входять два підприємства, щодо яких Міністерство палива та енергетики здійснює повноваження з управління державними корпоративними правами, це ВАТ “Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект” та ВАТ “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект”.

Існує декілька підприємств, які не належать до сфери управління Міністерства палива та енергетики, але відіграють значну роль у вітчизняній атомній галузі або можуть зіграти таку роль у подальшому. Це “Вольногорський гірничо-металургійний комбінат”, “Дніпропетровський завод прецизійних труб” (Дніпропетровська обл.), ВАТ “Турбоатом” (м. Харків), Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного і енергетичного насособудування (м. Суми), Нікопольський трубний завод (Дніпропетровська обл.), Краматорський машинобудівельний завод, “Енергомашспецсталь” (м. Краматорськ), “Азовмаш” (м. Маріуполь) та ін.

Значну наукову підтримку вітчизняної атомної галузі забезпечує Національна академія наук, а також низка наукових установ різного підпорядкування.

Втім, є очевидним, що існуюча структура галузі не відповідає тим завданням, які перед нею стоять: відсутня чітка її структуризація, вона є неінтегрованою та неконсолідованою, у зв'язку з чим відсутня можливість ефективного керівництва нею.

Підприємства вітчизняної атомної галузі за своїм технічним станом суттєво відрізняються. Якщо для електрогенеруючої складової є характерним постійне проведення заходів з удосконалення обладнання, підвищення рівня безпеки та ефективності виробництва, то значна кількість промислових підприємств має зношене обладнання, використовує застарілі технології виробництва, не має серійних замовлень, довгий час знаходиться під процедурами банкрутства та санації. Мають місце випадки ліквідації унікальних технологічних ліній, а також цілих виробництв.

Прикладом цього є нещодавно прийняте рішення про ліквідацію виробництва важкої води в м. Дніпродзержинську (Дніпропетровська обл.). Відновити таке виробництво буде важко не тільки в матеріальному плані, а й в законодавчому - виробництво важкої води належить до технологій подвійного призначення, які знаходяться під жорстким міжнародним контролем, і в першу чергу, МАГАТЕ.

Результатом незадовільного становища в галузі є невиконання Плану заходів на 2006-2010 роки щодо реалізації Енергетичної стратегії за минулий період (2006-2007 роки) за такими важливими позиціями, як розвиток уранового й цирконієвого виробництва, підготовка до зняття з експлуатації та будівництва нових блоків, інституційне й законодавче забезпечення та ін.

Такий стан ядерної галузі створює реальні загрози сталому функціонуванню паливно-енергетичного комплексу та національній безпеці держави.

Потрібно проведення невідкладних заходів із стабілізації становища у вітчизняній атомній галузі і починати треба з реструктуризації атомної галузі. При цьому, крім національних обставин, необхідно враховувати і світовий досвід в цій сфері, а також загальносвітові й об'єднуючі процеси, що сьогодні відбуваються у сферах видобутку урану, виробництва ядерного палива, проектування й спорудження нових атомних потужностей тощо.

На сьогодні перед вітчизняною ядерною енергетикою стоять важливі стратегічні завдання, від вирішення яких залежить стабільність економічного розвитку країни й стан національної безпеки на найближчу та подальшу перспективу. Ці стратегічні завдання визначені Енергетичною стратегією і складаються з наступного:

1) підвищення загальної встановленої потужності вітчизняних АЕС з 13,8 ГВт до 29,5 ГВт (за базовим сценарієм);

2) вирішення проблеми довгострокового поводження з відпрацьованим ядерним паливом і радіоактивними відходами;

3) організація вітчизняного ядерно-паливного циклу.

Підвищення загальної встановленої потужності вітчизняної атомної енергетики планується завдяки наступному обсягу робіт:

1) забезпечення продовження строків експлуатації працюючих сьогодні енергоблоків понад проектний строк;

2) побудови та введення в експлуатацію нових блоків загальною потужністю близько 21 ГВт, зокрема 2 ГВт - блоки № 3 та № 4 на ХАЕС.

Саме збільшення виробничих потужностей відокремленого підрозділу Хмельницької АЕС ДП «НАЕК «Енергоатом» стане одним із кроків реструктуризації атомної галузі України.

Ідея проекту обумовлена прагненням створити сприятливі умови для формування відповідної інфраструктури виробництва й управління. Має бути забезпечений випуск продукції європейської якості і вихід підприємства на міжнародні ринки.

Добудова енергоблоків ХАЕС дозволить у майбутньому зберегти виробничий потенціал атомної генерації, на долю якої припаде не менше половини усієї електроенергії, яка споживається в Україні.

Реалізація даного проекту потребує залучення фінансових ресурсів, будівельно-монтажних кадрів , основних конструкцій, виробів та матеріалів, потреба в енергоресурсах, воді та газоподібних робочих середовищах.

Орієнтовна вартість добудови енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС становить 5 млрд. євро, що менше ніж вартість будівництва «з нуля» одного енергоблоку потужністю 1000 МВт.

Джерела фінансування: залучення інвестицій, в т. ч. від реалізації проекту «Енергетичний міст «Україна-Європейський союз».

Проект «Енергетичний міст «Україна - Європейський Союз» направлений на створення сприятливих умов для залучення інвестицій, збільшення пропускної спроможності міждержавних електричних мереж. Першим етапом цього проекту є організація експорту електроенергії з ХАЕС (період 2015-2017 рр.). Другим етапом є будівництво енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС в умовах нової моделі енергетичного ринку України (період 2018-2021 рр.). Довгострокова угода про продаж електроенергії з енергоблоку №2 ХАЕС стане інструментом фінансування робіт з добудови енергоблоків №3 та №4 ХАЕС, що дозволить повністю задіяти існуючі резервні потужності. Проект забезпечить розвиток енергетичного потенціалу України, підвищення енергетичної незалежності та інвестиційної привабливості України.

Цей проект є спільним із енергетичною компанією «Polenergia International S.a.r.l.». Також передбачає постачання електроенергії з ХАЕС до Польщі та інших країн ЄС, що зробить Україну потужним гравцем на енергоринку Європи. Проект допоможе не тільки залучити кошти на добудову, але й сприятиме інтеграції Об'єднаної енергосистеми України в європейську мережу системних операторів передачі електроенергії ENSTO-E.

Основні заходи проекту:

Захід 1. Обґрунтування необхідності та доцільності спорудження енергоблоків №3,4 ВП ХАЕС.

Захід 2. Вибір району розміщення та майданчика будівництва нових енергоблоків.

Захід 3. Прийняття основних технічних рішень відносно реакторного та турбінного відділення.

Захід 4. Організація будівництва енергоблоків №3,4 та визначення обсягів основних будівельно-монтажних робіт.

Захід 5. Закупівля основних конструкцій, виробів та матеріалів.

Захід 6. Експлуатація енергоблоків №3,4 ВП ХАЕС.

Захід 7. Поводження з технологічними відходами.

Захід 8. Зняття з експлуатації енергоблоків №3,4 ВП ХАЕС.

Захід 9. Оцінка впливів на навколишнє середовище.

Необхідно перелічити об'єкти пускового комплексу енергоблоків №3,4 ХАЕС: енергетичний стратегічний ядерний економічний

1) підготовка території будівництва: організація водовідводу на проммайданчику;

2) об'єкти основного виробничого призначення: головний корпус, реакторне та турбінне відділення, спецкорпус, відкрита установка трансформаторів з шляхами перекочування, гнучкі зв'язки, кабельні тунелі та канали, резервна дизель-генераторна електростанція, естакади технологічних трубопроводів;

3) споруди технічного водопостачання: блокова насосна станція, трубопроводи пристанційного вузла, водоймище-охолоджувач, підвідний канал, відвідний канал, земляна гребля;

4) об'єкти підсобного та обслуговуючого призначення: об'єднаний допоміжний корпус, інженерно-технічний корпус, лабораторно-побутовий корпус, перехідні мости, УТЦ, інформаційний центр, центр підготовки персоналу фізичного захисту, профілакторій;

5) об'єкти транспортного господарства та зв'язку: внутрішній зв'язок та сигналізація, зовнішній зв'язок, залізничні колії, автодороги, зовнішні дороги;

6) внутрішні мережі та споруди водопостачання, каналізації, теплопостачання та газопостачання: мережі та споруди держпитного водопостачання, мережі та споруди протипожежного водопроводу, мережі та споруди держпобутової каналізації зони вільного режиму, мережі та споруди каналізації забрудненої нафтопродуктами, мережі та споруди виробничо-дощової каналізації, мережі та споруди дренажних вод, теплові мережі;

7) благоустрій та озеленення території: благоустрій проммайданчика, зовнішнє та охоронне освітлення, огорожа проммайданчика;

8) тимчасові будівлі та споруди: тимчасові будівлі та споруди проммайданчика, об'єкти житло-цивільного та комунального господарства ХАЕС.

Обґрунтування вибору місця розташування та майданчика будівництва: виходячи з урядових рішень щодо спорудження ядерних енергоблоків №3,4 на існуючому майданчику ХАЕС, у ТЕО не розглядаються альтернативні варіанти генерації та місця нових потужностей. Існуючий майданчик ХАЕС був обраний та затверджений для АЕС потужністю 4000 МВт відповідно до вимог законодавства, чинного на момент спорудження енергоблоку №1. Відповідно до вимог нормативних документів та міжнародних рекомендацій, майданчик вважається придатним для розміщення енергоблоків №3,4 ХАЕС, якщо доведена можливість забезпечення її безпечної експлуатації у всіх режимах, включаючи аварійні ситуації та аварії з урахуванням характерних для цього майданчика факторів.

Будівельно-монтажні кадри, які необхідні для будівництва енергоблоків №3 та №4: робітники- 83,9%; ІТП та службовці-14,6%; МОП та охорона-1,5%.

Будівництво забезпечене місцевими кваліфікованими будівельно-монтажними кадрами на 40%, тому передбачається залучення фахівців з інших регіонів (табл. 1).

Таблиця 1. Кількість будівельно-виробничого персоналу

Було визначено орієнтовний обсяг основних будівельно-монтажних робіт, орієнтовну потребу в будівельних конструкціях, виробах та матеріалах та орієнтовну потребу будівництва в енергоресурсах, воді та газоподібних робочих середовищах (таблиці 2, 3, 4).

Таблиця 2. Орієнтовний обсяг будівельно-монтажних робіт

Таблиця 3. Орієнтовна потреба в будівельних конструкціях, виробах та матеріалах

Таблиця 4. Орієнтовна потреба будівництва в енергоресурсах, воді та газоподібних робочих середовищах

Строк окупності, визначений з урахуванням початку реалізації проекту:

1) простий строк окупності, розрахований від моменту виводу енергоблоків №3 та №4 ХАЕС на повну проектну потужність, становить 12,8 років (19,3 років від початку інвестування);

2) внутрішня норма прибутковості становить 28,96%, що перевищує ставку дисконтування 25,3%.

Проектний термін експлуатації енергоблоків №3,4 ХАЕС становить 50 років і підлягає уточненню на стадії «проект».

Провівши оцінку, ми виявили, що основними видами впливів енергоблоків №3,4 ХАЕС на компоненти навколишнього середовища є радіаційний, тепловий та хімічний впливи. В оцінці впливів на навколишнє середовище проаналізовані можливі впливи для нормальних умов та аварій на наступні компоненти навколишнього середовища: геологічне середовище, повітряне середовище, водне середовище, ґрунти.

Прогнозні оцінки приземних концентрацій нерадіоактивних забруднюючих речовин у атмосфері показали, що після введення в експлуатацію енергоблоків №3,4 у цілому кількісна та якісна характеристика нерадіоактивних викидів істотно не змінюється і можна вважати, що їхні параметри залишаться на колишньому рівні.

Введення в експлуатацію енергоблоків №3,4 може відбитися на сформованому режимі підземних вод явищами локального підвищення температури води, її мінералізації або незначного підвищення рівня на обмеженій площі. На водозабори господарчо - питного водопостачання це не вплине.

Основними видами відходів, які будуть утворені при будівництві енергоблоків №3,4 ХАЕС, є: лом чорних металів несортований, відходи бетону в кусковій формі, бій залізобетонних виробів, обтиральний матеріал, забруднений нафтопродуктами, металева тара, забруднена фарбою, залишки та недогарки сталевих зварювальних електродів, картонна тара з-під електродів, шлак зварювальний, сміття побутове. Загальна прогнозована кількість будівельних відходів становить близько 9,1 тис. т.

В цілому, відповідно до висновків оцінки впливів на навколишнє середовище, екологічного ризику по факторах зовнішніх впливів при будівництві, введені в експлуатацію та експлуатації енергоблоків №3,4 ХАЕС не існує. Екологічний ризик по факторах хімічного забруднення навколишнього середовища буде мінімальним.

Соціологічне дослідження з метою вивчення ставлення населення зони спостереження ХАЕС до спорудження енергоблоків №3,4 ХАЕС було проведено на початку 2009 р. Інститутом досліджень Національного університету «Острозька академія». Уході опитування громадської думки ставилися завдання: з'ясувати відношення респондентів до ядерної енергетики, визначити відношення респондентів до розширення ХАЕС, дослідити основні причини недоцільності добудови, якщо вони існують, визначити найбільш актуальні проблеми населення в порядку їх пріоритету, визначити ,на що може вплинути розширення ХАЕС у соціально-економічній сфері.

Соціологічне дослідження охоплювало 3200 респондентів. Відповідно до його результатів, відношення респондентів до розширення ХАЕС розподілено наступним чином:

1) повністю підтримують розширення ХАЕС - 18,3%;

2) скоріше схиляються до відповіді так, чим ні - 22,5%;

3) скоріше схиляються до відповіді ні, чим так - 18,9%;

4) проти розширення ХАЕС - 26,7%;

5) коливаються з відповіддю - 13,6%.

Відповідно до висновків соціологічного дослідження, в цілому відношення населення до розширення ХАЕС можна охарактеризувати , як потенційно позитивне, однак роз'яснювальна робота серед громадськості регіону повинна бути продовжена та активізована.

Таким чином проект «Добудова енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС» принесе значні вигоди підприємству: будуть збільшенні виробничі потужності атомних енергогенерацій; буде забезпечений випуск продукції європейської якості і вихід підприємства на міжнародні ринки; збережеться виробничий потенціал атомної генерації, на долю якої припаде не менше половини усієї електроенергії, яка споживається в Україні; проект забезпечить розвиток енергетичного потенціалу України, підвищення енергетичної незалежності та інвестиційної привабливості України; проект сприятиме інтеграції Об'єднаної енергосистеми України в європейську мережу системних операторів передачі електроенергії ENSTO-E.

Отже, завдання реструктуризації вітчизняної атомної галузі є надзвичайно важливим, повинно бути виконано у стислі строки і на високому професійному рівні, враховуючи сучасний стан атомної галузі України, сучасні світові тенденції у структурній організації атомних активів та стратегічні завдання згідно з Енергетичною стратегією України на період до 2030 року.

Размещено на Allbest.ru