Особливості фінансової діяльності підприємств реального сектору економіки України в період системної кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ РЕАЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В ПЕРІОД СИСТЕМНОЇ КРИЗИ

Н. І. Шевченко

Сучасний період розвитку України є найскладнішим за роки її незалежності. Національна економіка потерпає від багатьох зовнішніх та внутрішніх загроз, причинами існування яких є не тільки «традиційне» загострення фінансових та економічних дисбалансів, низька продуктивність, енерговитратність, слаба диверсифікованість, неконкурентоспроможність економіки, її залежність від зовнішніх джерел енергії та сировини, наявність досить суттєвого за обсягами тіньового сектору,корупція в усіх сферах життя суспільства та недосконалість законодавства, але й втрата Україною біля двадцяти відсотків економічного потенціалу та стійких економічних зв'язків, знищення виробничих потужностей та інфраструктури внаслідок анексії Криму та збройного протистояння на Донбасі, необхідність збільшення бюджетних видатків для укріплення державного кордону та озброєння армії.

Негативний вплив на національну економіку чинить несприятливацінова кон'юнктура зовнішнього ринку на основну продукцію, що вивозиться з України: зернові, метали, добрива, залізорудну сировину, чорні метали та застосування ембарго на певні групи товарів з боку країн- членів Митного союзу. фінансовий капітал економічний банк

Аналізостанніхдосліджень і публікацій.Проблеми забезпечення фінансової безпеки підприємств реального сектору економіки, теоретичні та практичні аспекти антикризового фінансового управління, діагностики фінансового стану підприємств, питання державного регулювання діяльності підприємств висвітлюються в працях І. Бланка, О. Барановського, І. Данильчука, В. Коваленка, Ю. Копчака, Л. Лігоненко, О. Судакової, О. Терещенко та інших українських вчених. В той же час, зазначимо, що функціонування підприємств в умовах системної кризи, прояви якої постійно дестабілізують їх діяльність, має певну специфіку. Це викликає необхідність подальших досліджень.

Постановка завдання. Завданням дослідження є виявлення сучасних тенденцій розвитку підприємств реального сектору економіки України, оцінка результативності сучасних заходів державного регулювання на грошово-кредитному і валютному ринку та викладення пропозицій щодо вдосконалення фінансової діяльності підприємств в період кризи.

Виклад основного матеріалу. Незважаючи на несприятливе в цілому фінансово-економічне середовище, на сучасному етапі в Україні намітилися деякінезначніпозитивні зрушення, які можуть стати першими кроками на шляху макроекономічної стабілізації. Зокрема, завдяки послабленню негативних зовнішніх чинників, налагодженню нових економічних зв'язківта зростанню цін на експорт окремих товарів, в другому та третьому кварталах 2015 року (порівняно з аналогічними періодами 2014 року), покращилисяфінансові результати діяльності підприємств [2, с.17].

Стосовно великих та середніх підприємств, які є основою реального сектору економіки, зазначимо, що їх фінансовий результат до оподаткування в 2015 році, як і в попередньому році, залишається збитковим, але обсяг збитків дещо зменшився. Якщо в 2014 році вони складали 389,1 млрд. грн., то в 2015 - 230,6 млрд. грн. Фінансовий результат прибуткових підприємств становив 279,1 млрд. грн. і збільшився порівняно з 2014 роком на 51%. Натомість, фінансовий результат збиткових підприємств зменшився на 11%, тобто збитки склали 509,7 млрд.грн. У 2015 році, порівняно з попереднім роком, на 31,9% скоротилася частка збиткових підприємств[6, с. 1].

Позитивним є те, що темпи зростання прибутку підприємств в 2015 році збільшилися, порівняно з 2014 роком, а збитки підприємств в першому та другому кварталі 2015 року збільшуються не такими швидкими темпами, як в 2014 році. За підсумками дев'яти місяців і 2015 року в цілому спостерігається зниження темпу зміни показника збитків, порівняно з аналогічними періодами 2014 року.

Слід зазначити, що окремі позитивні зрушення в реальному секторі економіки поки що мають несуттєвий вплив на макроекономічну ситуацію в країні: хоча в 2015 році намітилася тенденція зменшення темпів падіння обсягу реального ВВП (перший квартал 17%, другий - 14,7%, третій - 7,2%, четвертий - 1,4%), реальний ВВП (в постійних цінах 2010 року) знизився порівняно з 2014 роком на 9,9%. В першому кварталі 2016 року реальний ВВП з урахуванням сезонного чинника збільшився на 0,1% порівняно з першим кварталом 2015 року і склав 453 млрд. грн.[1].

В цілому, діяльність суб'єктівреального сектору економіки в сучасних умовах продовжує характеризуватися фінансовою нестійкістю, недостатністю власних та неможливістю формування економічно вигідних позикових джерел фінансування. Недостатність операційного прибутку не дозволяє поповнити власний капітал підприємства з власних джерел і перешкоджає якісному погашенню та обслуговуванню боргових зобов'язань. Проблемні борги підприємств перед банками в 2015 році, порівняно з 2014 роком, збільшилися вдвічі, та за оцінками експертів будуть збільшуватися в 2016 році.

Для визначення рівня платоспроможності підприємств банки визначають показник боргового навантаження, який розраховується як відношення боргу за кредитом до операційного прибутку та показник середнього покриття відсоткових витрат підприємства операційним прибутком. Оптимальним значенням показникаборгового навантаження, залежно від галузі, вважається діапазон від 3 до 5. Згідно даних НБУ, для більшості галузей, крім сільського господарства, харчової та добувної промисловості, значення показника боргового навантаженняє негативним (при наявності операційного збитку), або перевищує рівень 5. Тобто платоспроможність підприємств України в основному є незадовільною.

Що стосується другого з вищезазначених показників, то його значення для реального сектору економіки в цілому становить 0,53. Це означає, що грошових потоків підприємств недостатньо для обслуговування сукупного боргу по відсотках за кредитом.

Особливо суттєві ризики неплатоспроможності, що обумовлені високим борговим навантаженням, спостерігаються в галузях будівництва, машинобудування, операціях з нерухомістю, на підприємствах з значним рівнем державного регулювання (з виробництва та постачання газу, енергії, комунальних підприємствах).

За наявністю проблемних кредитів на кінець 1 кварталу 2016 року "лідерами" є галузі машинобудування - 57% від загальної заборгованості, металургії- 55%, харчової промисловості- 48%. Найменше проблемних кредитів, від 19 до 13 відсотків, у сільському господарстві, постачанні електроенергії, газу та води.

Понад 80%заборгованостіпідприємств реального сектору економіки номіновано в іноземній валюті. В основному вона була накопичена в період відносної фінансово-економічної стабільності, тобто до 2014 року. Девальвація національної валюти призвела до збільшення заборгованості в іноземній валюті в перерахунку на гривню. Основними змінами в структурі заборгованості підприємств реального сектору є суттєве збільшення зовнішнього боргу (боргу перед нерезидентами) і заборгованості перед банками в іноземній валюті та зменшення заборгованості в національній валюті.

Девальвація гривні спричинилазагострення проблем обслуговування заборгованості підприємств в іноземній валюті. З початку 2014 року до кінця 2015 року вона збільшилася на 61% і склала 114% ВВП, що значно більше, ніж аналогічні показники в країнах центральної та середньої Європи.

Ефективне управління фінансовими ризиками, з якими зустрілися підприємства реального сектору економіки в період кризи, неможливе без створення комплексної системи антикризового фінансового управління. Вона повинна складатися з двох блоків- зовнішнього і внутрішнього: блоку державного антикризового фінансового управління, яке безпосередньо впливає на діяльність підприємств та блокуантикризового фінансового управління, що функціонуєна підприємстві.

Заходи антикризового фінансового управління, що здійснюються як на рівні держави, так і на рівні галузі та окремого суб'єкта, повинні ґрунтуватися на створенні відповідної інформаційної бази, поглибленому та всеохоплюючому аналізі проблем, характерних для певних ланок економічної системи, виявленні зовнішніх та внутрішніх чинників впливу та взаємозв'язку між ними.

Інструменти комплексної діагностики фінансового стану підприємств повинні включати методи експрес-діагностики (трендовий, структурний, порівняльний фінансовий аналіз, аналіз фінансових коефіцієнтів, інтегральний фінансовий аналіз) та методи фундаментальної діагностики (SWOT-аналіз, SNW-аналіз, PEST-аналіз, сценарний аналіз, кореляційний аналіз, експертний аналіз, прогнозування). При цьому повинні бути встановлені величина та діапазон нормативних показників, рекомендований комплекс показників, які б об'єктивно відображували стан економіки в цілому, галузі та окремого суб'єкта.

Основними напрямами державної підтримки підприємств реального сектору економіки є удосконалення правової бази, що регламентує діяльність підприємств, в тому числі законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, внесення прогресивних змін до податкового, валютного та кредитного законодавства, розширення бюджетного фінансування, кредитування стратегічно важливих галузей та підприємств, соціально значущих напрямів бізнесу (наприклад, суб'єктів малого підприємництва), консультаційна та інформаційна підтримка.

Слід зазначити, що в період системної кризи особливо загострюється конфлікт інтересів як всередині підприємства (між власниками підприємства, підприємством як юридичною особою та трудовим колективом), так і між підприємствами та іншими учасниками господарських відносин - державою, банками, суб'єктами ринку фінансових послуг та іншими. Більш того, часто рішення на користь одного з суб'єктів призводить до прямого порушення фінансових інтересів іншого.

Наприклад, одним з регуляторних заходів НБУ, направлених на поповнення золотовалютних запасів та перешкоджання відтоку валюти з України, є обов'язковий продаж валютної виручки експортерами.За роки незалежності України та переходу її до ринкових відносин ця норма неодноразово вводилася таскасовувалася відповідними правовими актами НБУ. Частина надходжень експортерів у іноземній валюті, що підлягала обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку, складала в різні періоди від 50% до 100%.

Практика функціонування валютного ринку показує, що в періоди фінансової стабільності підприємства-експортери без примусу продають від 70% до 90% валютної виручки, а запровадження заходів з її обов'язкового продажу посилює негативні ділові очікування бізнесу. При цьому, незалежно від економічної ситуації, підприємства шукають шляхи для ухилення від виконання вимог НБУ.

Не заперечуючи необхідності і обґрунтованості введення регулятивної норми щодо продажу валютної виручки в умовах системної кризи та її загального позитивного впливу на стабілізацію валютного ринку України, зазначимо, що вона є перешкодою для діяльності підприємств-експортерів, які повинні обов'язково продавати валюту на міжбанківському валютному ринку, у тому числі безпосередньо Національному банку України.

Тому багато експортерів, використовуючи тіньові схеми, більшу частину валютної виручки залишають за кордоном, або намагаються як можна довше не повертати її в Україну (не дивлячись на законодавчо встановлені строки завершення експортно-імпортних операцій та фінансові санкції за їх порушення) в надії на ще більшу девальвацію національної валюти відносно іноземної.

Особливо відчутно валютні обмеження впливають на підприємства, які одночасно експортують готову продукціюта імпортують товарно-матеріальні цінності, обладнання для власного виробництва, або для подальшої реалізації. Продавши валютну виручку на міжбанківському ринку з дисконтом, вони змушені придбавати її з надбавкою. Це призводить до втрати обігових коштів підприємств та до збільшення собівартості експортованої та імпортованої продукції, за умови врахування ризиків фінансових втрат.

Слід зазначити, що з 9 червня 2016 року НБУ в рамках лібералізації адміністративних обмежень на фінансовому ринку та з метою покращення бізнес-клімату в Україні зменшив норму обов'язкового продажу валютних надходжень підприємств-експортерів з 75% до 65% [5]. Крім того, був розширений перелік видів надходжень в іноземній валюті, які не підлягають обов'язковому продажу. Можна сподіватися, що подальша економічна та фінансова стабілізація в Україні стане підґрунтям для зменшення нормативу обов'язкового продажу валютної виручки та подальшого послаблення регулятивних заходів на фінансовому ринку з боку держави.

Важливим чинником покращення фінансової діяльності підприємств реального сектору економіки та забезпечення їх позиковими фінансовими ресурсами є оздоровлення банківської системи та вдосконалення взаємовідносин підприємств і банків.

Одним з законодавчих актів, розроблених з метою подолання кризових явищ в економіці, які спричинені неспроможністю підприємств вчасно обслуговувати кредитні борги (в тому числі перед банками) та сприяння відновленню господарської діяльності боржників, є Закон України "Про фінансову реструктуризацію" № 3555, прийнятий Верховною Радою в червні 2016 року[4]. Він має тимчасовий характер і втрачає чинність через три роки після введення його в дію.

При розробці цього закону були враховані світовий досвід та міжнародні стандарти фінансової реструктуризації. Згідно даного законодавчого акту передбачається добровільна фінансова реструктуризація боргів юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та їх досудова санація.

Умовами участі боржника у процедурі фінансової реструктуризації є: наявність заборгованості хоча б перед однією фінансовою установою, яка не є пов'язаною з боржником особою;неналежність боржникадо фінансових установ або казенних підприємств; перебування боржника в критичному фінансовому стані; визнання господарської діяльності боржника потенційно перспективною. Координаційним органом з питань організації та проведення фінансової реструктуризації повинна стати спостережна рада, яка складатиметься з представника НБУ, Міністерства фінансів, Мінекономрозвитку, Міністерства юстиції та п'яти експертів.

Слід зазначити, що Закон України «Про фінансову реструктуризацію» не передбачає ухилення від сплати боргових зобов'язань за кредитами. Він лише дозволяє банкам та іншим кредиторам підприємства домовитись з ними про взаємовигідні умови виплати боргу. При цьому вказаний закон не визначає конкретних умов, термінів та відсоткових ставок, за якими проводиться реструктуризація.

Наступним аспектом вдосконалення взаємовідносин між підприємствами та банком є захист прав банків-кредиторів. Законодавче встановлення ефективних механізмів повернення коштів банкам сприятиме зменшенню ризиків кредитування для банківських установ, розширенню обсягів кредитування та покращенню доступу підприємств до кредитних ресурсів, встановленню більш лояльних вимог до позичальників, здешевленню кредитів, а також дозволить виконати зобов'язання Меморандуму про економічну та фінансову політику МВФ щодо захисту прав кредиторів.

Акцентуючи увагу на заходах щодо відновлення довіри між підприємствами і банками, НБУ запропонував для розгляду Верховній Раді України проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення довіри між позичальниками та кредиторами» № 2286-а [3]. Верховна Рада України до цього часу не прийняла позитивного рішення щодо підтримання даного законопроекту.

Висновки і перспективи подальших розвідок. Якщо причини виникнення загроз для функціонування української економіки відносно зрозумілі, то методи впливу на них є в багатьох випадках недосконалими, безсистемними, суперечливими та уповільненими у часі. Це призводить до зростання економічної нестабільності та соціальної напруги у бізнес-середовищі, непередбачуваності наслідків дії економічних та фінансових ризиків в короткостроковій та довгострокової перспективі.

В період системної кризи особливо загострюється конфлікт інтересівміж різники учасниками господарських відносин. Часто рішення на користь одного з них призводить до прямого порушення фінансових інтересів іншого. Це суттєво ускладнює процес антикризового фінансового управління.Тому при розробці державних регуляторних актів потрібно враховувати наслідки їх реалізації в окремих ланках та на різних рівнях фінансово-економічної системи.

Література

1. ВВП України в 2015 році знизився на 9,9%, у номінальному вираженні - зріс до 2 трлн. грн. //[Електронний ресурс].-Режим доступу: http://nbnews.com.ua/ua/news/176125/.

2. Звіт про фінансову стабільність / Національний банк України, червень 2016 року //[Електронний ресурс]. - Режимдоступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=32236416&cat_id=55838.

3. НБУ закликав Раду посилити права кредиторів //[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/news/2016/05/16/592701.

4. Прийнято Закон про фінансову реструктуризацію боргів юросіб //[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zib.com.ua/ua/124173-priynyato_zakon_pro_finansovu_restrukturizaciyu.html.

5. Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України: Постанова правління Національного банку України від 7 червня 2016 року № 342.//[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/index.

6. Фінансові результати діяльності великих та середніх підприємств у 2015 році. Експрес- випуск. Державна служба статистики України. //[Електронний ресурс].-Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru