Оцінювання використання трудового потенціалу в системі економічної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

В умовах жорсткої конкурентної боротьби перемагають організації, які раціонально використовують ресурси. Найціннішою функціональною складовою системи економічної безпеки є кадрові ресурси та його трудовий потенціал. Від трудового потенціалу, залежить динаміка економічного розвитку як окремого підприємства, так і країни в цілому. Недосконала система організації праці, відсутність взаємозв'язку між результатами та оплатою праці призводить до умов, коли кадрові ресурси не будуть вважати доцільним реалізовувати свій потенціал на максимально можливому для нього рівні, що у свою чергу призводить до зниження рівня захищеності від загроз зовнішнього середовища. Мінливість та непередбачуваність середовища існування підприємства, загрози зовнішнього та внутрішнього порядку потребують впровадження сучасних підходів оцінювання трудового потенціалу в системі економічної безпеки підприємства.

Проблема осягнення сутності безпеки на кожному етапі розвитку суспільства вимагала від людини пошуку різних методів досягнення захищеності та стійкості її буття, які обумовлені конкретною культурно-історичною ситуацією, способом життя людей, їх світобаченням тощо.

На думку І.П. Мойсеєнко, О.М. Марченко поняття «безпека» почало використовуватись з 1190 р. У ХVІІ-ХVІІІ ст. практично у всіх країнах Європи утверджується ідея, що головна мета держави - досягнення всезагального благополуччя і безпеки людей. У цьому контексті безпека передбачала два взаємопов'язаних аспекти: стан, ситуацію спокою, відсутність реальної небезпеки; матеріально-економічні і політичні умови, а також відповідні соціальні інститути, здатні його зберегти.

Існують два підходи до визначення економічної безпеки. Перший підхід заснований на використанні понять загрози і захищеності від загроз. Другий підхід, уникаючи вживання поняття загрози у визначенні безпеки, базується на управлінських або економічних поняттях: ефективність, досягнення мети, функціонування, розвиток. Існують також визначення, що об'єднують або змішують обидва підходи. Підхід, заснований на боротьбі з загрозами, по ефективності повинен бути свідомо нижче, ніж підхід, заснований на підтримці режиму нормального функціонування, в силу його обмеженості, як в області впливу, так і методів впливу.

Аналіз літературних джерел дає сучасні уявлення в теорії безпеки про сутність безпеки як філософської категорії. Так поняття безпека повинно відображати об'єктивний зміст сутності безпеки, але с урахуванням суб'єктивного сприйняття її людиною. Розуміння безпеки як стану захищеності в даний час набуло найбільшого поширення. В даному випадку ототожнення безпеки з захищеністю історично походить від поняття «державна безпека», яка визначалася як стан захищеності від внутрішніх і зовнішніх загроз. Але на думку авторів таке визначення не може розглядатися як поняття безпеки, що розкриває його сутність як явища. Також безпека розглядається як відсутність небезпеки і загроз існуванню об'єкта. Однак практично неможливе можна знайти ситуацію, коли по відношенню до будь-якого об'єкта відсутня будь-яка небезпека і, тим більше, загроза. Безпеку як властивість системи необхідно розглядати виходячи з того, що будь-які системи спочатку мають властивість безпеки. Досить широко використовується в теорії безпеки бачення безпеки як діяльності та стану.

В науковій доповіді О.С. Власюк представляє економічну безпеку як складне соціальне явище, що моє бути об'єктом комплексного наукового дослідження. На його думку комплексний підхід до феномену економічної безпеки пов'язаний з постановкою і вирішенням достатньо широкого спектра питань: створення матеріальних, економічних та інших умов, можливостей виживання людини як мікрокосмосу, „епіцентру” соціуму, розкриття його сутнісних сил, стійкого соціально-економічного розвитку суспільства.

Характерною рисою аналізу проблеми економічної безпеки, здійснюваного економістами 70-х років минулого сторіччя, став перехід від концепції економічної безпеки, яка базувалась на військовому чиннику, до концепції, в якій економічна безпека є наслідком незалежності держави від зовнішньоекономічної політики інших країн, а незалежність базується на сукупності умов і чинників внутрішнього середовища, з'ясуванню яких і присвячені роботи цього періоду.

В цілому, економічна безпека характеризується системою понять, основними з яких є: об'єкти, загрози, збитки, критерії і показники, стратегії і заходи забезпечення безпеки. Економічна безпека як система представляє собою сукупність елементів, їхніх властивостей, взаємозв'язків і взаємовідносин, що складають єдиний комплекс і функціонують відповідно до певних об'єктивних закономірностей, що проявляються в конкретних історичних умовах. Ця система характеризується відносною відособленістю, особливою структурою і зв'язками з навколишнім середовищем, специфічним механізмом відтворення.

Так Г.А. Пастернак-Таранушенко розглядаючи категорійний апарат економічної безпеки зазначає, що своєчасне представлення необхідної кількості матеріальних, фінансових, трудових ресурсів є запорукою формування системи стабільного розвитку людини та суспільства.

Єдине ефективне рішення проблем та забезпечення економічної безпеки суб'єктів господарювання, бізнес яких нездійснений без інформаційних технологій, полягає в передачі значної частини невластивих технологічних функцій на аутсорсинг у спеціалізовані організації із кваліфікованим штатом або створеної власної служби з однойменною назвою за наявністю достатніх ресурсів. Тобто саме кваліфікований штат на підприємстві, або у спеціалізованому підприємстві, дозволяє протидіяти загрозам зовнішнього середовища.

У своїй монографії С.В. Кавун при побудові системи економічної безпеки підприємства пропонує кадрові ресурси однією із основних функціональних складових економічної безпеки суб'єктів господарювання. Він вважає, що професійна команда менеджерів здатна реорганізувати збитковий суб'єкт господарювання і вивести його в лідери і, навпаки, безграмотне керування, халатне виконання обов'язків, відсутність трудової дисципліни можуть призвести прибуткове підприємство до банкрутства. Основним напрямом кадрової політики та оцінювання трудового потенціалу підприємства повинно бути визначення потреб у робочій силі як за кількістю, так і за якістю, а також форм її залучення й використання. Ненадійний персонал, у першу чергу, небезпечний схильністю до розголошення службової інформації та комерційної таємниці. А ненадійність - це деякий динамічний процес, який змінюється під впливом зовнішнім і внутрішніх причин та індивіда, що відображає готовність почати дії, які в його соціально-культурному середовищі більш високого рівня можуть бути розцінені як порушення існуючих норм і традицій, також і сама поведінка, яка порушує ці норми.

Прийняття неякісних рішень, недостовірна інформація призводить до негативних наслідків для підприємства. Таким чином оцінювання трудового потенціалу в системі економічної безпеки є основним завданням для підприємства.

Гострота та актуальність удосконалення системи оцінювання використання трудового потенціалу полягає в підборі показників та методів оцінювання, які б надали можливість об'єктивної оцінки для аргументованих професійних дій управління персоналом та підприємства в цілому. Оцінити використання трудового потенціалу працівника можливо за допомогою певних методів, які спрямовані на з'ясування основних показників, критеріїв за його складовими. Проведений нами аналіз літературних джерел надав можливість зробити наступний висновок - в теорії та на практиці зустрічається велика кількість різноманітних методів оцінювання персоналу і трудового потенціалу.

Так, С.Ю. Трубич в своїх працях досліджує трудовий потенціал і зайнятість населення України в умовах трансформації економіки, Н.М. Слівінська - соціально-економічні та демографічні чинники реалізації трудового потенціалу регіону. Досліджуючи організацію управління, планування і регулювання економікою, В.М. Лич приділяє особливу увагу сутності категорії трудового потенціалу та оцінки його на макроекономічному рівні. С.В. Сембер при дослідженні використання трудового потенціалу в умовах структурної перебудови економіки звертає особливу увагу на розробку прогнозів використання трудового потенціалу.

Науковці О.С. Федонін, І.М. Рєпіна, О.І. Олексюк пропонують підхід до оцінювання потенціалу на основі одиниці живої праці за наступними етапами: «визначення одиниці оцінки живої праці одного робітника через встановлення її фондового аналога у вартісному виразі, визначення трудового потенціалу технологічного персоналу підприємства, виявлення управлінського потенціалу у вартісному виразі на основі частки витрат на адміністративно-управлінський апарат у загальній структурі витрат підприємства, визначення загального трудового потенціалу підприємства додаванням вартості трудового потенціалу технологічного і управлінського потенціалів».

Оцінювання трудового потенціалу на засадах витратної методики пропонують В. Авдєєнко, В. Котлов. При цьому під трудовим потенціалом науковці розуміють суму витрат на промислово-виробничий персонал, а показником ефективності використання трудового потенціалу є продуктивність праці.

Питанням оцінки на рівні підприємства приділено увагу в працях В.Л. Смолюк, яка детально виокремила складові трудового потенціалу, виявила та систематизувала показники оцінки, провела оцінку та визначила інтегральні показники розвитку трудового потенціалу підприємства.

В.М. Лич досліджує основи процесу відтворення трудового потенціалу, чинники, що впливають на його мобільність, приділяє увагу регіональним диспропорціям та оцінює соціально-економічну ефективність його використання. В.Л. Смолюк, досліджуючи розвиток трудового потенціалу підприємства, звертає увагу на комплексну оцінку рівня його розвитку з урахуванням кількісних й якісних складових трудового потенціалу.

Проведений аналіз методичних підходів до оцінювання трудового потенціалу вказує на існування таких основних: часові, натуральні, вартісні та умовні. трудовий економічний потенціал

Трудовий потенціал як об'єкт дослідження є складною категорією, що характеризується як кількісними, так і якісними характеристиками. При чому вони дещо відрізняються на кожному економічному рівні, що ускладнює процес оцінювання. Особлива роль в даному випадку належить особистісному чиннику, який надзвичайно складно оцінювати. Тому, для оцінювання важливою передумовою є систематизація показників. Особливість використання трудового потенціалу на макроекономічному рівні є трудоресурсний підхід. Оскільки, при аналізі, вданому випадку, звертається увага на рівень економічної активності, зайнятості та безробіття. Серед кількісних показників слід назвати: чисельність трудових ресурсів, економічно активного населення, зайнятих і безробітних. Якісний стан використання трудового потенціалу на макро- та мезо- рівні характеризують відносні показники: рівень участі населення в суспільно-корисній діяльності, рівень зайнятості та безробіття, рівень економічної активності населення. Для аналізу використання трудового потенціалу на мезоекономічному рівні використовуються такі ж показники, тільки в межах певного регіону.

Певною особливістю відрізняється мікроекономічний рівень, використання трудового потенціалу на якому доцільно оцінювати за «жорсткими» та «м'якими» показниками. В межах даного дослідження для побудови моделі оцінювання використання трудового потенціалу працівників пропонується використовувати також «жорсткі» та «м'які» показники. До першої групи ми віднесли: продуктивність праці, рівень раціоналізаторської активності, коефіцієнт освіти та посадового досвіду, оперативність виконання робіт. Якісні характеристики використання трудового потенціалу визначаються кваліфікаційним рівнем, трудовими навиками, відповідальністю, творчим підходом, етичною поведінкою, ініціативністю, освіченістю, орієнтацією на ефективність та якість праці, ініціативністю, інформованістю, цілеспрямованістю. Таким чином, використання трудового потенціалу працівника пропонується вимірювати сукупністю «жорстких» та «м'яких» показників з визначенням інтегральних значень за обома групами. Такий підхід надає можливість визначати інтегральні значення та аналізувати за складовими, що враховуються при його розрахунку. Наведене доводить, що «м'які» показники характеризують якісні, потенційні можливості до праці, а «жорсткі» - кількісні, реалізовані. Систематизація показників використання трудового потенціалу на різних рівнях наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Показники використання трудового потенціалу

Таким чином, оцінювання використання трудового потенціалу - це процес визначення рівня реалізації трудового потенціалу з урахуванням потенційних трудових можливостей у певному проміжку часі та в умовах дії певної групи чинників, проявом чого є система кількісних і якісних характеристик трудового потенціалу працівників. В такій оцінці зацікавлені як роботодавці, керівники, оскільки дозволяє виявити трудові резерви підвищення системи економічної безпеки, так і працівники, так як сприяє формуванню умов більшої реалізації трудового потенціалу з посиленням взаємодії між результатами та економічною безпекою.

Проводити таке оцінювання нами пропонується за наступними етапами. По-перше, це визначення мети та об'єкту оцінювання. В нашому випадку - визначення рівня використання трудового потенціалу працівників з порівнянням їх трудової активності на попередніх етапах трудової діяльності та з іншими працівниками.

По-друге, систематизація показників та визначення критеріїв оцінювання використання трудового потенціалу. В процесі вивчення наукової економічної літератури нами пропонується виділяти кількісні («жорсткі») та якісні («м'які») показники. Перші надають можливість аналізувати рівень реалізації трудового потенціалу працівника в процесі праці, що відображається конкретними результатами праці. В той час, як показники другої групи сприяють визначенню потенційних можливостей, характеристик працівника. Безумовно, на таку оцінку впливають результати минулої праці. Однак, вони визначають і можливості, які, за оцінкою експертів присутні в структурі трудового потенціалу працівника. На даному етапі необхідним є аналіз та відбір методів оцінювання.

Третім етапом є підготовка експертної комісії та учасників проведення оцінювання з дотриманням загальних принципів при відборі та визначенні кількості експертів. На цьому ж етапі слід підготувати оціночні бланки, опитувальні листи та сформувати базу з для занесення даних.

Наступним - четвертим етапом є безпосереднє оцінювання використання трудового потенціалу працівників, визначення вагомості «м'яких» показників методом ранжування та заповнення бази даних, проведення необхідних розрахунків. В межах даного дослідження пропонується визначати інтегральний індекс окремо за кількісними та якісними показниками. Групування працівників за рівнем використання трудового потенціалу.

Прийняття рішення. При незадовільному стані - рівень використання трудового потенціалу нижчий за потенційні можливості працівника - пропонується проводити аудит системи узгодженості мотивів працівників і системи мотивації для забезпечення раціонального використання трудового потенціалу працівників.

Для оцінювання використання трудового потенціалу необхідна комплексна система показників, яка б враховувала різносторонні аспекти й враховує не тільки фактичні результати трудової діяльності, а передумови використання, тобто потенційні можливості та чинники, які впливають на даний процес.

Таким чином, проведене дослідження питання підвищення економічної безпеки підприємства, регіону та країни в цілому доводить важливість раціонального використання трудового потенціалу працівника. Таке бачення центральної категорії, яка визначає економічний розвиток, економічну безпеку та проведений аналіз методичних підходів до його оцінювання дозволили сформувати авторський підхід до оцінювання використання трудового потенціалу працівника (рис. 1).

Рис. 1. Структурно-логічна схема теоретико-методичного підходу до оцінювання використання трудового потенціалу працівника

Важливим етапом розробленого авторського підходу є аналіз впливу рівня використання трудового потенціалу працівника на соціально-економічний стан, економічна безпека підприємства, сфер економічної діяльності, регіону, країни.

Таким чином, запропонований теоретико-методичний підхід дозволяє забезпечити взаємозалежність потенційного та реалізованого трудового потенціалу працівників через показники трудової, інноваційної та соціальної діяльності. Тільки комплексне оцінювання наявних можливостей та обмежень у процесі використання трудового потенціалу сприяє отриманню адекватних результатів, які створюють підґрунтя для визначення та реалізації оптимістичних сценаріїв для забезпечення системи економічної безпеки підприємства.

Размещено на Allbest.ru