Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Земельна реформа є складовою частиною економічної реформи в Україні. Об'єктом реформи є всі землі держави. Метою земельної реформи є створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, раціонального використання і охорони земель, вирішення продовольчої проблеми і стабілізації економіки України.

Усі землі України становлять єдиний земельний фонд - 60,4 млн. га. Сільськогосподарські угіддя займають 42 млн. га, в тім числі рілля - 33,4 млн. га, що свідчить про високий ступінь розораності земель.

Згідно Земельного кодексу України «мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів».

Землевпорядкування поділяється на внутрішньогосподарське і міжгосподарське, внутрішньогосподарське землевпорядкування порушує інтереси окремо взятого сільськогосподарського підприємства.

Головною метою внутрішньогосподарського землевпорядкування є встановлення такого використання землі, яке б дозволило сільськогосподарським підприємствам успішно виконувати поставлені перед ним завдання: одержання максимальної кількості продукції при мінімальних затратах, своєчасна доставка її в належному товарному вигляді до споживача, вирішення важливих соціальних проблем по покращенню умов життя населення.

Відносини, щодо використання земельних ресурсів регулюються Земельним кодексом України, який визначає правові, економічні, організаційні принципи. Регулювання земельних відносин передбачає також охорону прав громадян, підприємств і організацій на землю.

В Україні функціонують три рівноправні форми власності на землю: державна, комунальна і приватна. Поряд із існуючими сільськогосподарськими підприємствами набувають розвитку фермерські господарства, сільськогосподарські кооперативи, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю як економічно так і юридично самостійні формування.

Розробка питань внутрішньогосподарського землевпорядкування знайшла відображення в даному курсовому проекті на прикладі сільськогосподарського колгоспу ім. Свердлова села Кобелячок Кременчуцького р-ну Полтавської обл.

У різних ґрунтово-кліматичних зонах країни освоєні і на сьогодні використовуються сівозміни, що різняться між собою цілою низкою показників. Цими показниками, наприклад, можуть бути: видовий склад культур, співвідношення окремих їх видів або цілих груп культур (просапних і суцільної сівби), кількість полів, наявність вивідного поля тощо. В основу сучасної класифікації сівозмін береться вид продукції, яка виробляється в сівозміні та співвідношення окремих груп сільськогосподарських культур і парів. Перший показник покладено в основу поділу сівозмін на типи, а другий - на види. Залежно від виду рослинницької продукції усі сівозміни поділяють на чотири типи: польові, кормові, овочеві і спеціальні.

1. Характеристика району розташування колгоспу ім. Свердлова села Кобелячок Кременчуцького р-ну Полтавської обл.

Землекористування ВАТ «Мрія» розташоване в північній частині Козельщинського району, який знаходиться в зоні лісостепу на лівобережній терасі низини Середньодніпров'я.

Всього по господарству сільськогосподарські угіддя займають 2768,43 га. Землекористування компактне. Господарство розташовано біля населених пунктів.

З районним і обласним центрами підприємство «Мрія» зв'язане дорогами власного і районного значення з твердим покриттям, що забезпечує рух транспорту при будь-яких погодних умовах.

На момент складання проекту в сільськогосподарському підприємстві розвинуті обидві галузі - рослинництво і тваринництво. Господарство спеціалізується на виробництві молока і м'яса в тваринництві, зернових і технічних культур - в рослинництві.

Територія району, яка розглядається в даному проекті, характеризується помірно-континентальним кліматом, з теплим, іноді жарким літом і помірно-холодною, з великою кількістю відлиг, зимою.

Середня багаторічна температура повітря складає 8°С. Самим холодним місяцем на протязі року є січень з середньомісячною температурою -5,7°С, самим жарким - липень з середньомісячною температурою +21,8°С.

Територія землекористування господарства розташована в межах Середньодніпровської низовини. Ґрунти переважно чорноземні.

На території землекористування ВАТ «Мрія» найбільшим населеним пунктом є Висока Вакулівка. Він є центром сільської Ради, розташований за 15 км від райцентру. У В.Вакулівці знаходяться школа, бібліотека, клуб.

2. Підготовчі роботи при розробці проекту організації території сільськогосподарського підприємства

Камеральні підготовчі роботи.

Камеральні підготовчі роботи полягають перш за все в зборі матеріалів, необхідних для проведення землеустрою.

До основних матеріалів, потрібних для внутрішньогосподарського землеустрою відносяться:

а) планово-картографічний матеріал;

б) земельно-облікові документи;

в) проекти раніше проведеного землеустрою;

г) ґрунтова карта і пояснювальна записка до неї;

д) геоботанічна карта і пояснювальна записка до неї:

е) матеріали меліоративних обстежень і копії меліоративних проектів;

ж) матеріали дорожнього обстеження;

з) матеріали агролісомеліоративних обстежень;

і) землевпорядкувальні побажання господарства.

Для цілей внутрішньогосподарського землеустрою дуже важливо мати плани з горизонталями. Особливе це потрібно для господарств, розташованих в районах з різко вираженим рельєфом. Без урахування рельєфу місцевості неможливо правильно розмістити сільськогосподарські угіддя, сівозміни, поля сівозмін, захисні лісові насадження, ставки, водоймища, дороги і т.д.

Разом з матеріалами зйомок в процесі камеральної підготовки вивчаються земельно-облікові дані, до яких відносяться:

а) виписка з державного акту з вказівкою загальної площі земель;

б) експлікація земель по книзі реєстрації землекористувань;

в) відомості про землі стороннього користування;

г) відомості по землях, що знаходяться в довгостроковому або короткостроковому користуванні господарства.

Часто в межах землекористування с/г підприємств розташовуються землі інших землекористувачів (ділянка школи, лікарні, санаторію, заводу, землі лісового фонду і т.д.). При складанні проекту внутрішньогосподарського землеустрою необхідно знати точне місцеположення і площу цих ділянок, як використовується ця земля, чи потрібна вона землекористувачу надалі і т.д. Всі ці матеріали повинні бути одержані під час підготовчих робіт.

Польові підготовчі роботи

До польових підготовчих робіт відносяться:

а) огляд і відновлення зовнішніх меж землекористування господарства;

б) коректування планово-картографічних і обслідницьких матеріалів;

в) зйомка сільськогосподарських культур (попередників);

г) агрогосподарське обстеження угідь.

Відновлення втрачених межових знаків проводиться по суходільних межах і в стику їх з живими урочищами (річками, струмками, озерами), а також в стику з ярами, балками, лісовими смугами, шосейними дорогами.

Звичайно всі наявні планово-картографічні матеріали минулих років перевіряються в натурі і коректуються. Необхідно всі зміни, що відбулися в ситуації з часу останньої зйомки території с/г підприємства, виявити і показати на плані і в експлікації земель. Одночасно з цим треба усувати неточності і помилки в знімальних матеріалах, якщо такі виявляться.

Контури сільськогосподарських культур знімають напівінструментальним шляхом. Вимірювання проводиться стрічкою або двухметрівкою. Контури сільськогосподарських культур наносяться на копію плану олівцем в полі.

Матеріали про розміщення попередників за минулі роки беруться з книги історії полів, а за відсутності її з'ясовують на основі свідчень агронома, голови відділення або бригадира.

За наявності матеріалів ґрунтових і геоботанічних обстежень можна обмежитися загальним оглядом всієї території і детальним обстеженням земельних ділянок, що намічаються до освоєння, до переводу з одного виду в іншій, і ділянок, передбачуваних до відведення під сади і городи. Разом з тим виявляється стан наявних захисних лісових насаджень.

Для проведення агрогосподарського обстеження використовується копія плану землекористування, на яку наносяться населені пункти, місця розташування тваринницьких ферм, сільськогосподарські угіддя, польові стани, літні табори для худоби, дорожня мережа, водні джерела і ін.

Результати агрогосподарського обстеження показуються на копії плану землекористування і у відомості.

У відомості указуються номер контуру, доцільність використання його для тих або інших сільськогосподарських полів. Указується також, в який вигляд доцільно трансформувати і як краще використовувати ту або іншу ділянку землі, де розмістити ставки, водоймища, які заходи потрібно провести для поліпшення орних угідь, природних сінокосів і пасовищ і т.д.

3. Організація виробничих підрозділів та розміщення господарських центрів

Спеціалізація: зерново-твариницька з вирощуванням цукрового буряку.

Складання проекту організації території колгоспу ім. Свердлова розпочинається з розміщення виробничих підрозділів і господарських центрів.

Раціональне управління господарством і використання сільськогосподарської техніки визиває необхідність встановлення організаційно-виробничої структури управління, яка залежить від різних факторів (спеціалізації господарства, конфігурації землекористування, складу сільськогосподарських угідь і їх розміщення, кількості, розмірів і розміщення населених пунктів).

На території колгоспу ім. Свердлова на момент землевпорядкування розміщено один населений пункт - с. Кобелячок.

Аналізуючи матеріали виробництва і розвитку даного господарства, а також матеріали підготовчих робіт до проекту встановлюємо, що в колгоспу ім. Свердлова управління здійснюється по галузевому принципу (цехова структура управління).

Центральна садиба господарства знаходиться в селі Кобелячок. В центральній та південній частинах землекористування, біля населеного пункту розміщені СТФ, господарський двір, на якому розташований молочний комплекс великої рогатої худоби і всі допоміжні приміщення комплексу. Тут же розміщені механізований тік, складські приміщення, гараж, майстерня та ін. На молочному комплексі приміщення, в основному нові, зношення яких складає 10-15%.

Проектом землевпорядкування передбачається зберегти кількість і спеціалізацію бригад в господарстві, а також його організаційно-господарську структуру(цехова) управління.

4. Розміщення внутрішньогосподарських доріг

На ефективність сільськогосподарського виробництва значно впливає стан шляхової мережі. Процеси виробництва на сільськогосподарських підприємствах здійснюються на певній території, яка включає поля, робочі ділянки, сади, сіножаті, пасовища, виробничі центри, ферми і комплекси. Вони обслуговують транспортування і переміщення з господарських центрів на поля техніки, насіння, добрив, палива, а з полів і угідь - продукції рослинництва, кормів та інших вантажів.

Сільськогосподарські шляхи діляться на дві групи. До першої групи відносяться шляхи загального користування, які з'єднують господарські центри сільськогосподарських підприємств з адміністративними центрами, автомобільними дорогами федерального значення, залізничними станціями. В цю групу включають шляхи, які з'єднують центральні садиби сільськогосподарських підприємств між собою, а також: останні з підприємствами по переробці сільськогосподарської продукції.

До другої групи відносяться внутрішньогосподарські шляхи, які служать для забезпечення транспортних зв'язків в межах окремого сільськогосподарського підприємства. Вони знаходяться у веденні тих господарств, на землях яких вони розташовані.

Внутрішньогосподарські шляхи повинні забезпечувати зручний транспортний зв'язок між господарськими центрами, населеними пунктами, тваринницькими фермами і комплексами, сівозмінними масивами, іншими виробничими об'єктами.

Польові дороги необхідні для обслуговування виробничих процесів в межах сівозмінних масивів, полів, багаторічних насаджень, сіножатей та пасовищ.

По території землекористування ВАТ «Мрія» проходить 2 дороги з твердим покриттям шириною смуги відведення 18 м, довжиною 1,5 км та 1,2 км. Завдяки цій дорозі господарство має зв'язок з районним центром м. Козельщина, навколишніми селами. Дорога заасфальтована і знаходиться в хорошому стані.

Зв'язок сівозмінних масивів з населеним пунктом та господарськими центрами здійснюється магістральними шляхами шириною 6-10 метрів, що повністю задовольняє вимогам проекту.

5. Організація угідь і сівозмін

При організації угідь і сівозмін встановлюється порядок подальшого використання різноякісних земель в складі різних угідь і сівозмін, їх захист від вітрової і водної ерозії і інших несприятливих умов. Вирішується запитання встановленого складу і співвідношення угідь, видів, кількості, розмірів сівозмін, складається план трансформації і покращення угідь.

В підприємстві дуже висока сільськогосподарська освоєнність і розораність земель - 91%. Резерву для освоєння земель в цінні сільськогосподарські угіддя немає. Немає також і площ, які потребували б тимчасової консервації.

Трансформації угідь а також заходи по покращенню кормових угідь проектом не передбачено, так як в цьому немає потреби.

5.1 Трансформація і поліпшення угідь

Організація сільськогосподарських угідь і проектування сівозмін є важливою складовою частиною проекту організації території, яка визначає порядок подальшого використання земель. Основною задачею організації угідь проектування сівозмін є виявлення і використання резервів, які є в господарстві і можливостей підвищення продуктивності та культури використання різноякісних земель у складі різних угідь і сівозмін, підвищення родючості ґрунтів і охорони земель.

Організація угідь - встановлення їх складу і співвідношення, господарське доцільне розміщення на території. Її мета - підвищення інтенсивності використання землі для отримання максимальної кількості сільськогосподарської продукції при збереженні і збільшенні родючості ґрунтів інших компонентів природного середовища.

Головне завдання складової частини проекту - встановлення такого складу, площ і розміщення угідь на перспективу, при яких можна створити необхідні умови для високоінтенсивного використання землі, а також подальшого розвитку спеціалізації і концентрації виробництва, галузей.

За допомогою меліоративних, культуртехнічних і інших заходів природні умови можуть бути покращені. Крім того, в результаті меліорації і корінної зміни використання земельних ділянок можлива їх трансформація з одного виду угідь в іншій.

Перехід від фактичної структури угідь до проектної відбувається шляхом їх часткової трансформації. Трансформація - це видозміна (перетворення) угідь, тобто переведення земель з одного виду угідь в іншій. При цьому змінюють і розміщення угідь. У результаті трансформації земельних ділянок визначають їх нове місцеположення.

У даному курсовому проекті проведена трансформація у напрямках:

1. ліквідації дрібної контурності;

2. зменшення площі ріллі у зв'язку з виділенням її під пасовища (рілля > пасовища ).

Одночасно з трансформацією угідь проведені заходи по їх поліпшенню. Поліпшення пасовищ проводиться з метою підвищення їх продуктивності.

Результати трансформації угідь відображені на графічній частині проекту.

5.2 Розрахунок потреби в кормах

Для того, щоб забезпечити поголів'я кормами, необхідно розрахувати відомість потреби в кормах і виходячи з неї, розрахувати зелений конвеєр для отримання площ зеленими кормами поголів'я тварин в літній період.

При розрахунку потреби в кормах враховуються види і групи тварин, поголів'я, норми на одну голову. При розрахунку зеленого конвеєра на літній період враховуються площі кормових угідь, які є в господарстві, і кількість корму, який з них отримують по місцям пасовищного періоду для того, щоб передбачити посів культур, які необхідні для повного забезпечення тварин кормами по всім місяцям пасовищного періоду. Після цього розраховуються посівні площі культур кормової групи.

Потреба в кормах обчислюється виходячи з середньорічного поголів'я тварин в господарстві і річних норм потрібного корму. Норми корму встановлюються з наявності кормів і забезпечення повноцінної годівлі тварин.

З метою забезпечення худоби кормом на випадок неурожаю чи стихійного лиха при визначенні потреби в них господарства обчислене значення збільшують на величину страхового фонду в розмірі 10%. Одночасно визначають поживність кормів в кормових одиницях.

6. Проектування сівозмін

Проектування системи сівозмін полягає у визначенні типів, видів, кількості сівозмін, їх розміщення на території, розробці схем чергування посівів сільськогосподарських культур.

I (60/0 га) - кукурудза (30,0га)+ корм. Буряк (30,0га)

Запроектована система сівозмін повинна передбачити:

- виконання контрактів на виробництво с/г продукції;

- запровадження раціональної структури посівів та повне забезпечення
тварин кормами;

правильне чергування культур за роками і розміщення їх з урахуванням біологічних особливостей кожної культури та її вимог до ґрунтів та попередників;

запровадження прогресивних форм організації праці;

правильну обробку ґрунту, яка повинна забезпечити охорону ґрунтів від ерозії та інших негативних процесів;

ефективне використання органічних та мінеральних добрив;

створення умов для високопродуктивного використання с/г техніки;

скорочення затрат на внутрігосподарські перевезення.

Основне завдання полягає в створенні територіальних умов для підвищення культури землеробства, захисті ґрунтів від ерозії, встановленні і збільшенні продуктивності ґрунтів. На цій основі збільшується виробництво сільськогосподарської продукції. Важливе значення має також раціональне використання техніки і трудових ресурсів.

Враховуючи існуючу організацію території, в колгоспу ім.Свердлова передбачено проектування польової, та кормової. По результатам розрахунків кормової бази на літній період і співвідношенню площ посівів різних культур намічаються площі полів, їх число і встановлюється чергуванням культур в польовій сівозміні.

Культури зеленого конвеєра підбираються в сівозміну з урахуванням особливостей місцевих, кліматичних і інших умов, а також вимогливості до кормів даної групи тварин. Кількість кормових сівозмін залежить від видів і складу поголів'я тварин, місць утримань їх в літній період, розміщенню ферм, забезпеченості природними пасовищами, якості ґрунтів і т.д.

Уточнення і деталізація проектних рішень по впорядкуванню території сівозмін заключається у встановленні в найбільш доцільних просторових характеристик всіх елементів проекту (ширина лісосмуг, польових шляхів, площі полів і робочих ділянок).

При уточненні розміщення полів, в основному виконані вимоги, які пред'являються до них, виходячи з економічної і екологічної доцільності у відношенні до форми, компактності, довжини і співвідношення сторін, їх орієнтування по відношенню до шкідливих вітрів, різноякості земель, рельєфу а також існуючих елементів ситуації. Форма полів і робочих ділянок повинна бути зручна для механічного обробітку, що забезпечується проектуванням їх у формі прямокутника або трапеції. З метою виконання вимог у відношенні компактності, поля сівозмін, коли це можливо, проектуються у вигляді однієї ділянки, а якщо умови масиву ріллі не дозволяють, то проектують окремі робочі ділянки, які розташовані сумісно по відношенню один до одного або мінімальній відстані.

Вимоги по відношенню до рівно великості полів обумовленні необхідністю забезпечення кожного року постійності посівних площ культур в сівозмінах, планування об'ємів виходу рослинницької продукції, об'ємів робіт. Щоб запобігти невеликих за площею прирізок та відрізок, для забезпечення більш кращих просторових характеристик полів і їх робочих ділянок, в запроектованих сівозмінах допущена рівно великість площ полів.

6.1 Проектування кормових сівозмін

Місцерозміщення кормових сівозмін визначається , по-перше: наявністю середньо- і сильнозмитих грунтів, а по-друге - розміщенням тваринницьких комплексів і ферм. Кількість кормових сівозмін залежить від виду і складу поголів'я, місця утримання його в літній період, розміщення ферм і літнього табору, якості грунтів та ін. Кормові сівозміни включають, в основному, культури на зелений корм і розміщують їх поблизу тваринницьких ферм на родючих грунтах.

В колгоспу ім.Свердлова виконуються всі вимоги до розміщення кормової сівозміни. Загальна площа цієї сівозміни становить 132,75 га. Ця сівозміна розміщується на 5 полях, середній розмір поля 26,54 га.

Чергування культур сівозміни наступне;

1. Віко-овсу - 18,45 га

2. Кукурудзи на з/к - 27,67 га

3. Кормові баштанні - 32,43 га

4. Картопля - 21,19 га

5. Кормовий буряк - 32,96 га

6.2 Проектування польових сівозмін

На іншій площі ріллі, як правило, кращій по умовах рельєфу і ґрунтах, проектуємо польову сівозміну, в якій розміщуються технічні культури, кукурудза на зелений корм і зерно, зернові, зернобобові, а також кормові культури, які не розміщені в кормовій сівозміні (трави на сіно, озимі на зелений корм, силосні, коренеплоди та ін.).

Загальна площа польових сівозмін в виробничих підрозділах дорівнює ріллі, закріпленої за ними, мінус площа овочевих, кормових, ґрунтозахисних сівозмін і інших запроектованих ділянок, які намічаються за рахунок ріллі.

При галузевій формі організації управління в господарстві, кількість польових сівозмін залежить від кількості великих населених пунктів, виробничих підрозділів, наявності різних по родючості і еродованості земель, кількості і розмірів механізованих бригад та ін.

Враховуючи вище сказане в колгоспу ім. Свердлова проектуємо дві польові сівозміни, які складаються: 1-ша з 9 полів, 2-га з 6 полів. Загальна площа цих сівозмін становить різницю між площею ріллі по проекту і площами, відведеними під кормову сівозміну, тобто:

Середній розмір поля 1-ої польової сівозміни - 96,08 га.
Чергування культур наступне:

1. Озима пшениця - 94,2 га

2. Кукурудза на силос - 97,7 га

3. Горох - 91,3 га

4. Кукурудза на зерно - 98,7 га

5. Соняшник - 99,7 га

6. Овес - 96,9 га

7. Ячмінь - 99,9 га

8. Горох - 94,2 га

9. Багаторічні трави - 92,2 га

Чергування культур у 2-ій польовій сівозміні, з середнім розміром поля 96,1 га, наступне:

1. Озима пшениця - 87,5 га

2. Кукурудза на зерно - 97,4 га

3. Багаторічні трави- 91,8 га

4. Овес - 96,2 га

5. Озима пшениця - 98,3 га

6. Гречка - 105,6 га

7. Устрій території сівозмін

колгосп сівозміна кормовий угіддя

7.1 Загальні положення

Влаштування території сівозмін включає в себе розміщення полів, робочих ділянок, польових доріг і станів, джерел польового водопостачання. В умовах інтенсифікації сільськогосподарського виробництва головна увага приділяється забезпеченню агротехнічної однорідності полів, а особливо робочих ділянок, а також доведенню до оптимальної робочої довжини гону і створення умов для роботи автотранспорту.

Влаштування території сівозмін повинно сприяти:

Створенню умов для диференційованої агротехніки.

Систематичному підвищенню родючості ґрунтів.

Попередженню ерозійної небезпеки і ліквідації наслідків ерозії.

Одержанню стійких валових зборів продукції по групах основних однорідних культур на протязі всіх років ротації.

Забезпеченню найменших капіталовкладень і річних затрат виробництва, які залежать від влаштування територій сівозмін.

Влаштування території сівозмін полягає в узгодженому розміщенню таких елементів, як поля сівозмін і їх робочі ділянки, захисні лісосмуги, польові шляхи і стани з врахуванням слідуючи вимог:

встановлення розмірів сторін і форми полів;

розміщення полів з врахуванням рельєфу;

розміщення полів з врахуванням ґрунтів;

розміщення полів з врахуванням існуючої організації території

та інших елементів.

7.2 Розміщення робочих ділянок і полів сівозмін

Розміщення полів і робочих ділянок - важливий елемент влаштування території сівозмін, який впливає на розміщення інших елементів. Поля сівозміни являють собою рівновеликі частини земельного масиву і служать для почергового вирощування на них сільськогосподарських культур і виконання відповідних сільськогосподарських робіт. В ряді випадків проводиться поділ полів на робочі ділянки, щоб забезпечити вимоги, які ставляться до проектування полів. Проектування полів розпочинають з уточнення їх кількості і орієнтування довгих сторін по сторонах світу. В господарствах з крутизною схилів до 2°, поля орієнтують довгими сторонами в меридіанному напрямку (з півночі на південь) з відхиленням від меридіану до 20°.

Разом з тим в рівнинних районах необхідно враховувати напрямок суховійних вітрів, по відношенню до яких поля довгими сторонами проектують перпендикулярно або з невеликими відхиленнями у цьому напрямку. В умовах вираженого рельєфу місцевості (похил більше 2°) необхідно враховувати, що від влаштування території сівозмін залежить ступінь розвитку ерозійних процесів і накопичення вологи в ґрунті. В цьому випадку поля довгими сторонами проектують поперек схилів (вздовж горизонталей) або під невеликим кутом до них, щоб робочий похил не перевищував 1-2°. При цьому довгі сторони повинні бути паралельними.

В умовах складного розчленованого рельєфу спочатку проектують робочі ділянки. Потім з цих ділянок формують поля. Необхідно також враховувати агротехнічні особливості ґрунтів, щоб забезпечити одночасне проведення польових робіт, пов'язаних з посівом, доглядом за посівами і збиранням урожаю в найкращі агротехнічні строки.

Довжина і ширина поля встановлюється в залежності від виконання технологічних процесів на ньому. Найкращою вважається прямокутна форма поля. Якщо цього досягти неможливо, то поля сівозмін проектуються у вигляді трапецій з паралельними довгими сторонами. В трапеціях кути при скошених кутах повинні бути в межах 50-130°. Якщо цього досягти неможливо, проектують хоча б один прямий кут. Від довжини поля залежить довжина робочих гонів і, в зв'язку з цим, втрати на холості проїзди і на розвороти при поздовжньому обробітку поля.

В польових сівозмінах для лісостепу України найкращою довжиною поля вважається 1500-2000 метрів. При складній ситуації і розчленованому рельєфі, коли поля доводиться обробляти по робочих ділянках, довжина всього поля суттєвого значення не має. Ширина поля залежить від його площі і оптимальної для даної зони довжини. При цьому враховують, що багато робіт буде виконуватись в поперечному напрямку. Співвідношення сторін полів залежить від їх площі. Поля значних розмірів проектують з співвідношенням сторін 1:2 ... 1:3, а при площі 50 га і менше - 1:4...1:5.

Поля сівозміни повинні бути, як правило, компактними, тобто складатися з одного компактного масиву, крім тих випадків, коли їх проектують у вигляді набору окремих контурів ріллі, а просторові умови диктують необхідність відхилення від середнього розміру поля. Для досягнення рівновеликості полів дорізати рівновеликі ділянки не доцільно. Площі окремих полів в сівозміні можуть відрізнятися від середньої в межах 10-15%, а в окремих складних умовах - до 18-20%.

При вирішенні поставленого завдання необхідно, по можливості, зберегти межі полів основних сівозмін, лісосмуги, польові шляхи та інші елементи ситуації і тим самим забезпечити прискорений перехід до нових проектних рішень.

З метою зменшення транспортних витрат, а також холостих переміщень техніки і скорочення часу на перевезення робочих на поля і в зворотному напрямку необхідно забезпечити, по можливості, більш короткий зв'язок полів з населеними пунктами і господарськими центрами.

Враховуючи вище сказане, було запроектовано поля і робочі ділянки кормової і польової сівозмін. Результати проектування приведені на графічній частини проекту

7.3 Розміщення захисних лісосмуг

Полезахисні лісосмуги по своєму призначенню і розміщенню на території поділяються на приводороздільні, вітроломні, водорегулюючі, ґрунтозахисні. Вони розрізняються по конструкції, ширині, набору порід.

В умовах рівнинної місцевості проектуємо вітроломні лісосмуги, основне призначення яких - зниження швидкості вітру. Система продувних або ажурних лісосмуг сприяє рівномірному розподілу снігу по поверхні, кращому накопичуванню вологи, створенню більш сприятливих мікрокліматичних умов, підвищенню врожайності сільськогосподарських культур. Ці лісосмуги проектуємо шириною 12 м вздовж довгих сторін полів.

В умовах складного рельєфу розміщуються приводороздільні і водорегулюючі лісосмуги. Головне призначення цих лісосмуг - затримання поверхневого стоку і попередження ерозії ґрунтів. Основний фактор, який визначає їх напрямок - рельєф місцевості.

Розміщення лісосмуг на території ВАТ «Мрія» відображене на графічній частині проекту.

7.4 Розміщення польових шляхів

Польові шляхи повинні забезпечувати зручний зв'язок між господарським центром і польовими станами, сівозмінними масивами, полями сівозмін і окремими їх робочими ділянками.

При проектуванні шляхів необхідно дотримуватися таких вимог:

мінімальна довжина шляхів і їх прямолінійність;

зручність господарського використання;

дотримання технічних вимог (допустимі похили, кути повороту);

погодженість з розміщенням полезахисних лісосмуг;

мінімальні затрати на перевлаштування ;

попередження водної ерозії.

Основні шляхи проектуємо так, щоб кожний з них обслуговував значну частину полів однієї або декількох сівозмін. Як правило, ці шляхи розміщують вздовж коротких (поперечних) сторін полів і робочих ділянок, а тому вони виконують також роль ліній обслуговування працюючих на полях агрегатів (для розворотів, заправки тракторів паливом і водою, а сівалки - зерном). Допоміжні шляхи проектуємо, головним чином, вздовж довгих сторін полів. Вони являються продовженням основних шляхів і служать переважно для перевезення добрив, урожаю та ін.

Польові шляхи проектуємо шириною 5 м.

7.5 Економічне обґрунтування проекту влаштування територій сівозмін

В процесі розробки проекту влаштування території сівозмін можливі різні варіанти проектних рішень. При економічній оцінці варіантів враховують ряд факторів, до яких відносяться:

Оцінка проекту по розмірах сторін, формі полів і їх окремо оброблюваних ділянок.

Оцінка розміщення полів і робочих ділянок по відношенню до схилів.

Оцінка розміщення полів по складу ґрунтів і рівновеликості площ.

Оцінка розміщення полезахисних лісосмуг.

По розмірах сторін, формі полів і їх окремо оброблюваних ділянок варіанти оцінюються в залежності від умов використання машин, так як втрати на їх холості проїзди і повороти з зменшенням довжини гону збільшуються. Ці втрати виражають у відсотках до загального об'єму виконаних на полі робіт або у вартісному вираженні.

Розміщення полів і робочих ділянок по відношенню до схилів аналізується по робочих похилах і їх впливу на продуктивність машин. Ця оцінка проводиться на території землекористування, де добре виражений рельєф.

Економічну оцінку розміщення полів по складу ґрунтів і рівновеликості площ виконують по можливому виходу валової продукції в грошовому вираженні. При проектуванні полів відхилення в сторону збільшення площі зручні для полів з гіршими ґрунтами, а в сторону зменшення - з кращими ґрунтами. Відхилення в рівновеликості полів довелося допустити, щоб не робити дрібних дорізок до цих полів.

Розміщення полів сівозмін нерозривно пов'язане з іншими елементами влаштування території (захисними лісосмугами, польовими шляхами та ін.). Аналіз відхилень в площах полів приведений в таблиці на графічній частині проекту.

8. Устрій території природних кормових угідь

8.1 Устрій території пасовищ

В створенні стійкої кормової бази і зменшенні затрат на виробництво продукції від тваринництва, велике значення має правильне влаштування території пасовищ.

Пасовище - це сільськогосподарське угіддя, яке використовується для випасання тварин.

Влаштування території пасовищ повинно забезпечувати відповідність якості травостою і площі, відведеної під пасовище, біологічним особливостям різних видів і вікових груп тварин, рівномірне постачання окремих гуртів зеленою масою на протязі всього пасовищного періоду. Розміщення гуртових і отарних ділянок проектують після закріплення пасовищ за тваринами і виділення відповідної площі для худоби, яка знаходиться в особистій власності робочих і службовців сільськогосподарських підприємств. Гурти, отари, табуни формують по роду, віку, породах і продуктивності тварин з врахуванням організації праці на фермах, зональних особливостей і практики передових господарств.

В ВАТ «Мрія» площа пасовищ складає 36,1 га. Кількість пасовищезмін, які вводяться в господарстві, в значній мірі залежать від кількості випасних груп. Кількість випасних груп визначається діленням перспективного поголів'я на кількість голів в гурті (отарі, стаді).

За кожним гуртом закріплюють окрему ділянку пасовища. Для худоби, яка знаходиться в особистій власності виділяють окрему ділянку пасовища.

Літній табір проектують з метою створення кращих умов для цілодобового випасання тварин, їх відпочинку при найменших перегонах. Під табори відводять ділянки на підвищених, сухих, задовільних у відношенні інфекційних захворювань місцях. По можливості його розташовують в центрі гуртових ділянок, поблизу водних джерел або місця, де можна їх влаштувати.

Місце яке вибирається під табір повинно мати похил до 2° для стікання поверхневих вод. При суміжному розташуванні гуртових ділянок один табір влаштовують на декілька гуртів, що забезпечує економію коштів на його будівництво.

Для досягнення високої продуктивності тварин важливо не тільки забезпечити їх кормом, але і водою хорошої якості. Кількість і типи проектованих водних споруд залежать від розміщення літніх таборів, потреби в воді, вартості споруд і відстані перегону різних видів тварин.

Щоб не витоптувати травостій і посіви, гуртові ділянки і загони зв'язують з фермами, таборами і водними джерелами за допомогою скотопрогонів. їх проектують так, щоб забезпечити зручний і найкоротший зв'язок з пасовищами і полями сівозмін. Ширину скотопрогонів назначають в залежності від розмірів гуртів і частоти переміщення по них тварин:

для гуртів великої рогатої худоби 20...25 м;

для коней 15 м.

Допоміжні скотопрогони влаштовують шириною 8...12 м.

8.2 Влаштування території сіножатей

Сіножаті - це природне угіддя, яке використовується для вирощування трави на корм тваринам.

Сіножатопасовищезміна - це система заходів, направлених на поліпшення сіножатей, регулювання строків косіння, які поєднані з випасом тварин.

Площа сіножатей визначається виходячи з потреби поголів'я в грубих кормах. При встановленні кількості сіножатопасовищезмін намічають схеми їх ротації і розміщення їх на території. Загальна площа сіножатей в господарстві складає 305,1 га. Для вивезення сіна з сіножатей проектуємо польові шляхи.

9. Влаштування території багаторічних насаджень

Організація території багаторічних насаджень включає комплекс вирішення наступних питань: розміщення порід і сортів насаджень, кварталів і бригадних ділянок, дорожньої мережі, вітрозахисних лісосмуг, підсобних центрів і водних споруд. Розміри, порода, сорти і склад багаторічних насаджень встановлюються по перспективному плану розвитку цієї галузі з врахуванням спеціалізації господарства.

Щоб одержати високі врожаї плодів необхідне запилення квіток одного сорту пилком іншого сорту тієї ж самої породи. Для цього опилюючі і запилюючі сорти розміщують смугами, чергуючи одні з іншими.

При виборі ділянки під сад приймають до уваги загальні вимоги плодових насаджень до умов місцевості. Плодові дерева в садах розміщують прямокутно-квадратним або шаховим способами.

Захисні лісосмуги розміщують по зовнішніх межах ділянки саду, а в великих садах і в середині. Основні лісосмуги розміщують вздовж довгих сторін кварталу, а допоміжні - вздовж коротких сторін.

Дороги проектують з внутрішньої сторони садозахисних лісосмуг, які розміщені по краях кварталу, а в кварталах - між клітками. Проїжджу частину доріг влаштовують шириною 3...4 м, а для між квартальних магістралей виділяють 5...6 м з обочинами по 1...2 м з кожної сторони.

Размещено на Allbest.ru