Формування економічної стратегії туристичного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування економічної стратегії туристичного підприємства

Процес розробки загальної стратегії діяльності туристичного підприємства схематично зображений на рис. 3.3:

Рис. 3.3. Етапи розробки програми перспективних заходів розвитку суб'єктів ринкових відносин

Від конкретних планів і програм підприємства стратегія відрізняється практичною спрямованістю на виконання місії підприємства та орієнтацією на використання його переваг. туристичний прибуток витрати

Розробка стратегій - процес дуже трудомісткий. Стратегія діяльності туристичного підприємства орієнтує його на успіх; допомагає підприємцеві зрозуміти суть турбізнесу, визначити своїх конкурентів, постачальників і покупців; привчає до чіткого вирішення поставлених завдань; значно підвищує шанси не тільки вижити, а й ефективно працювати за умов невизначеності зовнішнього середовища.

Центром розробки стратегії діяльності підприємств є визначення мети та ранжування цілей. Під метою розуміється досягнення високого рівня якісних і кількісних показників, до яких повинно прагнути підприємство. Яким би не було формулювання стратегічної мети, в ньому завжди міститься бажаний обсяг прибутку, одержання якого забезпечується доходом.

Розробка загальної економічної стратегії діяльності будь-якої підприємницької структури вимагає вивчення й оцінки її базової економічної стратегії.

Теорія і практика підприємницької діяльності виокремлюють три види базових економічних стратегій: виживання, стабілізація та розвиток. Кожна з цих стратегій визначається рівнем досягнутої (запланованої) рентабельності та життєвим циклом товарів (послуг).

Стратегія виживання характерна для підприємств, які перебувають у кризовому стані через збитковість. Для виходу зі стану збитковості стратегія виживання в порядку захисту повинна передбачити заходи, спрямовані на одержання прибутку в найкоротший термін. При цьому вирішуються такі завдання: що запропонувати ринкові туристичних послуг, а від чого відмовитись, які функціональні стратегії використовувати для переходу до рентабельної діяльності. Тому при розробці економічної стратегії, спрямованої на вихід підприємства із кризового стану, необхідно провести таку роботу:

- переглянути маркетингову політику як основу пошуків додаткових можливостей збільшення обсягів реалізації товарів і послуг;

- організувати діяльність на засадах логістики;

- створити умови для жорсткої економії витрат;

- удосконалити методи управління і провести, за необхідності, радикальні кадрові зміни;

- визначити критичні для підприємства обсяги комплектування і реалізації турпродукту та надання окремих послуг.

Стратегія стабілізації є наступально-захисною. Вона використовується в умовах коливання прибутковості підприємства від збитковості до рентабельності і навпаки. Для здійснення стратегії стабілізації необхідно:

- ощадливо використовувати ресурси, щоб якнайшвидше стабілізувати рентабельність, щонайменше на досягнутому рівні;

- домогтися позитивних зрушень у реалізації турпродукту та розширенні ринків збуту з орієнтацією на швидке пожвавлення діяльності;

- обґрунтувати програму фінансової стабілізації підприємства шляхом вишукування ефективних внутрішніх і зовнішніх джерел інвестування інноваційної діяльності.

Стратегія розвитку (зростання) найбільш приваблива як для самого підприємця, так і для його інвесторів. Вона є наступальною і передбачає сукупність окремих стадій та адекватних їм проміжних стратегій загального життєвого циклу, а саме: початкову стратегію, стратегію проникнення і розширення ринку, стратегію прискореного зростання і, нарешті, стратегію переходу до нового витка розвитку, який знову має початок і всі наступні стадії (стратегії).

Найбільш поширеними в практиці туристичного підприємництва є стратегії розвитку, пов'язані з оновленням туристичного продукту на якісно вищому рівні, розширенням ринку туристичних послуг підприємства та використанням нових технологій обслуговування туристів.

Економічна наука виокремлює чотири групи стратегій розвитку, які в туризмі мають специфічні особливості.

До першої групи належать стратегії концентрованого зростання, що ґрунтуються на зміні туристичного продукту або ринку туристичних послуг. У цьому випадку підприємство повинно поліпшити туристичний продукт або перейти до розробки нового, знайти можливості для зміцнення свого положення на ринку або відшукати нішу на новому ринку туристичних послуг.

До другої групи належить інтегрований розвиток, що передбачає розширення туристичної діяльності за рахунок доповнення туристичних послуг новими видами.

Третьою групою стратегій зростання є стратегії диверсифікації туристичної діяльності. їх застосовують тоді, коли підприємства не можуть розвиватися на діючому ринку туристичних послуг зі своїм турпродуктом.

До четвертої групи стратегій розвитку туристичної діяльності належать стратегії перегрупування сил з метою підвищення ефективності. Вони передбачають структурну перебудову діяльності, спрямовану на оновлення туристичного продукту відповідно до змін ринкового попиту і пов'язані з відновленням туристичної діяльності підприємства на якісно вищому рівні.

Великі туристичні підприємства можуть одночасно застосовувати декілька видів стратегій розвитку.

На підставі оцінки чинної економічної стратегії кожне підприємство обґрунтовує свою базову стратегію за відповідною процедурою.

Отже, обґрунтування та реалізація економічної стратегії підприємства охоплює організацію стратегічного передбачення, яке вимагає систематичного удосконалення методів розробки нових та ефективного коригування чинних стратегій, що потребує високого професіоналізму як розробників, так і виконавців стратегічних рішень.

Процедура розробки стратегії функціонування підприємства охоплює чотири головні етапи (рис. 3.4), кожний з яких має загальну спрямованість на обґрунтування основних показників та альтернатив для реалізації обраної стратегії.

Рис. 3.4. Основні етапи формування економічної стратегії підприємства

Як видно з рис. 3.4, процес формування економічної стратегії туристичного підприємства - це ланцюг взаємопов'язаних і взаємозалежних етапів, кожний з яких логічно випливає з попереднього. Початковим етапом у цьому процесі є оцінка та аналіз чинної стратегії, тобто її діагностика, що дає змогу визначити внутрішні й зовнішні можливості досягнення поставлених стратегічних цілей, виявити переваги і недоліки в діяльності підприємства, оцінити спроможність підприємства перейти до стратегії вищого виду.

Оцінюючи чинну стратегію, слід враховувати таке:

- гнучкість і орієнтацію на зовнішнє і внутрішнє середовище підприємства;

- рівень збалансованості цілей діяльності з ресурсами для їх досягнення;

- імовірність ризику;

- чітке поєднання підцілей

Стратегія розвитку вимагає інтенсифікації діяльності і розширення ринків збуту, диверсифікації та стимулювання пріоритетних напрямів туристичної діяльності. Ця стратегія виступає як сукупність окремих груп, стадій і різновидів стратегій загального циклу зростання.

На початковій стадії зростання необхідно ліквідувати вузькі місця в реалізації турпродукту, пожвавити ділову активність та підвищити ефективність використання ресурсів, забезпечивши одержання прибутку. На цій стадії витрати ще високі, а прибуток, якщо він є, мінімальний.

Стадія проникнення характеризується розширенням ринку збуту і збільшенням доходу від реалізації турпродукту, появою конкурентних переваг.

Стадія прискореного зростання супроводжується швидким збільшенням обсягів доходу, причому темпи зростання доходів і прибутку випереджають темпи зростання фізичного обсягу реалізації турпродукту (послуг).

Стадія перехідного періоду характеризується скороченням темпів зростання реалізації товарів і послуг, а тому й прибутку. Можлива навіть стагнація і вступ у стадію виживання, що потребує перегрупування ресурсів і зміни напрямів діяльності.

Особливе значення в обґрунтуванні стратегії діяльності підприємства має визначення різних за часом програмних цілей (цільових настанов): поточних, короткострокових, середньострокових, довгострокових і на далеку перспективу.

Головною економічною стратегічною метою підприємця є одержання прибутку, а інші цілі спрямовані на її досягнення. Наприклад, підвищення продуктивності праці забезпечує скорочення витрат, яке, своєю чергою, сприяє підвищенню прибутку.

Базова економічна стратегія діяльності підприємства забезпечується функціональними стратегіями, головними серед яких є маркетингова, науково-дослідна, фінансова, екологічна, соціальна тощо. Наприклад, стратегія комплектування турпродукту визначається маркетинговою стратегією, а фінансова є основою інноваційної діяльності на ринку туристичного продукту та послуг.

Размещено на Allbest.ru