Споживання і заощадження та їх функції

Споживання як одна з найважливіших складових як сукупного попиту, так і валового внутрішнього продукту. Функції споживання та заощадження, їх взаємозв’язок. Інвестиції, їх види та детермінанти. Роль інвестицій в економіці та чинники, що на них впливають.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид реферат
Язык русский
Дата добавления 22.07.2017
Размер файла 314,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Споживання і заощадження та їх функції

Однією з найважливіших складових як сукупного попиту, так і валового внутрішнього продукту є споживання. Люди не можуть існувати, не споживаючи різні блага. Обсяг споживання визначається багатьма факторами, найважливішим серед яких є дохід домогосподарства. Саме залежно від величини доходу, тобто тієї грошової суми, яка є в розпорядженні домогосподарства і може бути використана ним на свій розсуд, залежить розмір споживання. Останнє є тією сумою грошей, яку витрачають домогосподарства на придбання споживчих товарів та послуг, що задовольняють особисті потреби людей.

Структура споживання неоднакова у різних груп домогосподарств. Вона залежить від багатьох факторів, серед яких одним із визначальних є рівень доходу. Залежність між ними проявляється через так звані якісні моделі поведінки, або закони Енгеля. Структура споживання включає такі групи витрат: на харчування, одяг, житло, транспорт, медицину, освіту та заощадження. їх співвідношення різне для груп домогосподарств з різним рівнем доходу. Загальна тенденція, згідно із законами Енгеля, полягає у тому, що з підвищенням доходів у структурі споживання відбуваються певні зміни. По-перше, збільшується загальний розмір витрат на харчування, що приводить до поліпшення його якості, бо купуються якісніші продукти харчування. Водночас частка витрат на харчування в міру зростання доходів має яскраво виражену тенденцію до скорочення. По-друге, суттєво зростає як абсолютний розмір, так і частка витрат на придбання товарів та послуг для задоволення соціально-культурних потреб (медичне обслуговування, освіта, відпочинок, розваги). По-третє, з підвищенням доходів зростає як абсолютна, так і відносна частина доходів, що заощаджується, нагромаджується.

Таким чином, дохід домогосподарства складається з двох частин - споживання та заощадження. Заощадження - це та частина доходу, що не споживається. Його можна визначити за такою формулою:

Заощадження = дохід - споживання

Споживання і заощадження домогосподарств безпосередньо впливає на обсяг національного виробництва, рівень цін та зайнятість населення. Це, насамперед, проявляється через функції споживання і заощадження, вперше введені Д. Кейнсом. Він вважав, що одним із найважливіших факторів споживання є так звана схильність до споживання, зумовлена основним психологічним законом, суть якого полягає в тому, що із збільшенням сукупного доходу суспільства зростає і споживання, але меншою мірою, ніж збільшується дохід. У результаті частина доходу вилучається з обігу, і на її величину, відповідно, зменшується попит на споживчі товари та послуги.

Отже, схильність до споживання виражає бажання купувати споживчі товари та послуги. Найважливішим її фактором є величина доходу, складовою якого є споживчі витрати. Між останніми та доходом в їх динаміці існує певна залежність, яка називається функцією споживання. Суть її полягає у тому, що при зростанні доходу збільшуються і споживчі витрати в абсолютному розмірі, але повільніше, ніж зростає дохід. Тому частка споживання у доході має тенденцію до скорочення. Цю залежність можна зобразити графічно (див. графік 13.5).

У цьому графіку на горизонтальній осі відкладаються доходи домогосподарств, а на вертикальній - їх споживчі витрати. Якби весь дохід використовувався на споживання, то залежність між ним і доходом виражалася б бісектрисою, бо в будь-якій її точці споживчі витрати дорівнювали б доходу. Але фактичні доходи і споживчі витрати у різних групах населення неоднакові. Якщо прожитковий мінімум на особу складає 5000 грн на рік, то та група населення, доходи якої сягають 3000 грн, повинна була б позичати 2000 грн на кожну особу, щоб задовольнити свої потреби. Група домогосподарств з доходом 5000 грн усю цю суму витрачає на споживання. А група з доходом 7000 грн на споживання витрачає 6500 грн, а 500 грн заощаджує. У групи з доходом 10000 грн на споживання витрачається 8500 грн, а 1500 грн заощаджується.

Функція споживання

споживання заощадження інвестиції

З графіка видно, що із збільшенням доходу абсолютний розмір споживання зростає, але його частка у доході зменшується. В ньому і полягає суть функції споживання. З останньою пов'язана функція заощадження. Вона передбачає схильність до заощадження, яка відображає бажання людей частину свого доходу зберігати, тобто відкладати використання коштів на майбутнє. Функція заощадження показує відношення заощадження до доходу населення в їх динаміці (див. графік 13.6).

З графіка 13.6 видно, що домогосподарство першої групи не тільки не має заощадження, а й повинно позичати 2000 грн, щоб задовольнити свої мінімальні потреби. У групи Б заощаджень також немає, домогосподарство групи В відкладає 500 грн, а групи Г - 1500 грн. Отже, з підвищенням доходу зростає як розмір заощадження, так і його частка в доході.

Функції споживання та заощадження пов'язані з такими поняттями, як гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження. Гранична схильність до споживання показує, яка максимальна частка приросту доходу використовується на збільшення споживчих витрат. Вона визначається за формулою:

де ГСС - гранична схильність до споживання; АС - приріст споживчих витрат (споживання); А Д - приріст доходу.

Функція заощадження

А гранична схильність до заощадження характеризує той максимально можливий обсяг додаткового доходу, що спрямовується на заощадження, і виражається формулою:

де ГСЗ - гранична схильність до заощадження; А 3 - приріст заощадження.

Гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження

Група домогосподарств

Річний дохід на члена домогосподарства (грн)

Споживчі витрати (грн)

Гранична схильність до споживання

Заощадження (грн)

Гранична схильність до заощадження

А

3000

5000

-

- 2000

-

Б

5000

5000

1,0

0

0

В

7000

6500

0,75

500

0,25

Г

10000

8500

0,67

1500

0,33

Д

15000

11000

0,50

4000

0,50

З таблиці видно, що у групі В приріст доходу (додатковий дохід) складає 2000 грн. З них 1500 грн використовується на збільшення споживання, а на 500 грн зростає заощадження. На основі цих даних можна визначити граничну схильність до споживання і заощадження. При зростанні доходу максимальний розмір збільшення споживчих витрат дорівнює 1500 грн, більше додаткового доходу на приріст споживання не використовується. Відношення приросту споживання до приросту доходу і називається граничною схильністю до споживання. В даному разі вона дорівнює 0,75 (1500 : 2000). Подібним чином визначаємо і граничну схильність до заощадження. Оскільки заощадження зросли на 500 грн, то їх відношення до додаткового доходу становить 0,25 (500 : 2000).

Гранична схильність до споживання характеризує тенденції у зміні величини споживчих витрат при збільшенні доходу. А гранична схильність до заощадження - тенденції у зміні величини заощаджень. При цьому слід зазначити, що гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження у сумі завжди дорівнюють одиниці. Це можна довести на підставі наведених вище формул. Додатковий дохід складається з двох частин: приросту споживання і приросту заощадження, тобто

Отже, вирішальним фактором, що впливає на споживання та заощадження, є дохід. Загальна тенденція така, що із зростанням доходу збільшується як споживання, так і заощадження. Але частка споживчих витрат має чітко виражену тенденцію до зниження. Оскільки споживання є складовою частиною сукупного попиту, то така тенденція позначається на його величині, а зрештою впливає і на обсяг національного виробництва. Знаючи ці тенденції, можна впливати на обсяг споживання, а через нього і на сукупний попит та обсяг національного виробництва.

Інвестиції, їх види та детермінанти

Другою складовою сукупного попиту є інвестиції. Це витрати підприємців на відновлення зношеного основного капіталу та його розширення з метою отримання прибутку. Воно походить від латинського означає "одягати". В найзагальнішому вигляді це вкладення в економіку, що сприяють збільшенню капіталу і відповідному отриманню прибутку. Це потік витрат, призначених для створення благ, а не для безпосереднього споживання. Розрізняють фінансові та реальні інвестиції. Фінансові інвестиції - це вкладення грошей в акції і облігації та інші цінні папери. Такі інвестиції приводять тільки до зміни титулів власності, перемішуючи грошові кошти від одних осіб до інших. Реальні інвестиції - це вкладення грошових коштів у створення нових капітальних благ, тобто передбачає утворення нового капіталу або чисте додавання капіталу до вже існуючих капітальних благ. Тобто реальними інвестиціями є потік затрат на збільшення або підтримання реального капіталу. Це потік витрат, призначених для виробництва благ, а не для безпосереднього споживання. Інвестиційні проект можуть мати форму збільшення фізичного або людського капіталу, а також запасів.

Система національних рахунків до об'єктів реального інвестування відносить:

1) матеріальні активи (основний капітал, житлове будівництво, товарно-матеріальні запаси);

2) нематеріальні активи (об'єкти інтелектуальної власності, права використання землі та інших природних ресурсів, майнові права, витрати на підвищення кваліфікації працівників).

Роль інвестицій в економіці суперечлива. Вони, будучи елементом сукупного попиту, виступають фактором впливу на обсяг національного виробництва у короткостроковому періоді. Впливають вони на обсяг виробництва і у довгостроковому періоді, розширюючи обсяг капіталу і створюючи умови для збільшення потенційного обсягу виробництва. При цьому важливо, щоб інвестиції приводили до удосконалення технологічного базису економіки. В той же час інвестиції можуть і негативно впливати на економіку. Це відбувається тоді, коли вони приводять до заморожування економічних ресурсів, наприклад, при незавершеному будівництві або надмірних запасах матеріальних ресурсів.

Повніше роль інвестицій проявляється у функціях, які вони виконують (див. схему 13.4). Це, по-перше, продуктивна функція, суть якої полягає у тому, що вони пов'язані з виробництвом національного продукту, впливаючи на його розмір після трансформації в елементи продуктивного капіталу. Другою функцією інвестицій є структуроформуюча. Через інвестиції здійснюється вплив на структуру національної економіки, регулюються економічні пропорції між сферами, галузями та секторами національної економіки. Інвестиції виконують доходотвірну функцію. Вона проявляється як результат використання інвестицій, що виступає у прирості доходів завдяки інвестиціям у економічну діяльність. Функцією інвестицій є інноваційна, яка проявляється у тому, що впровадження в економічну діяльність досягнень науки і техніки здійснюється за рахунок інвестицій, чим забезпечується інноваційний тил розвитку економіки, створюючи передумови підвищення її ефективності.

Використання інвестицій підприємцями здійснюється за такими основними напрямами:

1) будівництво нових виробничих споруд та будівель;

Функції інвестицій

Види інвестицій

2) закупівля нового устаткування, техніки і технологій;

3) додаткові закупки сировини, матеріалів, палива та інших предметів праці з метою нагромадження виробничих запасів;

4) спорудження житла та інших об'єктів соціально-культурного призначення.

Які ж джерела інвестицій? Для окремих підприємців ними є власні заощадження прибутків, позичені кошти та державні субсидії. Щодо всієї економіки, то таким джерелом є заощадження, тобто не-спожита частина доходу. Що ж до заощаджень, які здійснюють підприємці, то вони безпосередньо є джерелами інвестицій, бо використовуються підприємцями для здійснення своїх інвестиційних проектів. Складніше із заощадженнями домогосподарств, які свої заощадження для фінансування інвестиційних проектів не використовують. Але в умовах ринкової економіки заощадження, як правило, зберігаються у кредитній системі у вигляді депозитів або вкладів у цінні папери. Банки, одержуючи депозити домогосподарств, пропонують їх як позики підприємцям для прямого інвестування. Таким чином ця частина заощаджень стає джерелом інвестицій. До речі, недостатня розвинутість кредитної системи в Україні, невисокий рівень довіри до неї з боку населення є однією з причин того, що наявні збереження населення не перетворюються на інвестиції.

Розрізняють декілька видів інвестицій: валові, відновлювальні та чисті.

Валові інвестиції - це загальна сума витрат на відновлення і розширення капіталу. Валові інвестиції включають усі вироблені товари виробничого призначення, тобто як ті, що йдуть на відновлення засобів виробництва в поточному періоді, так і ті, що направляються на розширення виробництва, тобто збільшення капіталу. Складовими валових інвестицій є відновлювальні та чисті інвестиції. Відновлювальними інвестиціями (їх ще називають реінвестиціями) є витрати на заміну зношеного основного капіталу, тобто такі, що компенсують знос потужностей. Кількісно вони дорівнюють сумі амортизаційних відрахувань. Щоб визначити чистий приріст капіталу, використовується поняття чистих інвестицій. Це ті затрати підприємців, що спрямовуються на збільшення капіталу. Вони визначаються як різниця між валовими інвестиціями та амортизаційними відрахуваннями.

Крім поділу на відновлювальні та чисті інвестиції, розрізняють автономні та індуційовані інвестиції. Автономними інвестиціями є інвестиції, не пов'язані зі зміною рівня доходу, тобто ті, що не залежать від норм процентної ставки та інших факторів. Вони зумовлені науково-технічним прогресом, змінами кількості населення, розширенням зовнішніх ринків тощо. Прикладом можуть бути державні інвестиції, пов'язані зі створенням суспільних благ. Індуційованими інвестиціями є інвестиції, спрямовані на приріст основного капіталу.

Інвестиції здійснюються для того, щоб отримувати більший прибуток, ніж самі інвестиції. Розмір та динаміка останніх складаються під впливом трьох факторів: доходу підприємств, їх витрат та сподівань. Мета інвестицій - одержання додаткового прибутку. Його можна отримати шляхом збільшення обсягу виробленої і реалізованої продукції. Отже, обсяг інвестицій залежить від обсягу виробництва або ВВП. Якщо ж виробничі потужності повністю не використовуються, то не виникає і потреби в їх збільшенні за рахунок інвестицій.

Другим чинником інвестицій є затрати на інвестування. Інвестиційні витрати мають довгостроковий характер, бо вкладаються та окуповуються протягом певного періоду часу, нерідко довготривалого. Цим зумовлюється потреба визначення ціни інвестування. А вона пов'язана з процентною ставкою за позики. Чим вища процентна ставка, тим дорожча ціна, а отже, тим меншим є додатковий дохід, очікуваний від інвестицій. Тому чим довший період окупності інвестицій та їх розмір і чим вищий рівень процентної ставки, тим мотиви для здійснення інвестицій менші, а отже, і менший їх обсяг.

Подібний до процентної ставки вплив на обсяг інвестицій здійснюють податкові ставки. Останні визначають ту частину доходу від інвестицій, яку потрібно сплачувати у вигляді податків. Якщо податкові ставки високі, то частка податків у доходах від інвестицій висока, що знижує стимули для інвестування.

На інвестиції впливає і такий фактор, як очікування, або сподівання. Інвестиції пов'язані з ризиком. Тому при їх здійсненні визначаються можливості одержання доходу, тобто вони пов'язані із сподіванням на ефективність інвестицій. Якщо умови економічної діяльності погіршуються, то це знижує вірогідність здійснення інвестицій, бо надія на одержання від них доходу зменшується. Отже, інвестиційні рішення залежать від сподівань та прогнозу на майбутнє. Чим стабільніша ситуація в економіці і країні, тим більшими є можливості інвестування, оскільки зростає надія на ефективність інвестицій. Саме нестабільність економічної ситуації в Україні є одним із чинників недостатнього рівня інвестування.

Важливу роль при прийнятті інвестиційного рішення відіграє визначення ефективності інвестицій. При цьому використовується поняття сьогоднішньої цінності. Вона визначається як дохід, який може принести інвестована сума у вигляді відсотка, якщо вона замість інвестування буде використана на придбання цінних паперів. Загальне правило визначення ефективності інвестицій таке: інвестиції вигідні тоді, коли їх сьогоднішня цінність більше нуля, тобто коли дохід від інвестицій буде більший від доходу, який можна одержати у тому випадку, коли б суми, втрачені на інвестування, були використані для придбання цінних паперів.

Таким чином, інвестиційні рішення визначаються рядом факторів. Це, по-перше, зміни у попиті на продукцію, отриману від нових інвестицій, з чим пов'язаний додатковий дохід, зумовлений ними. По-друге, на інвестиційні рішення впливають рівень процентних та податкових ставок, що зумовлюють витрати на інвестиції. По-третє, обсяг інвестицій залежить від прогнозного стану економіки. Оскільки наявні фактори суперечливі, то інвестиції характеризуються значною нестабільністю, їх динаміка характеризується як збільшенням, так і зменшенням обсягу інвестицій. Водночас інвестиції суттєво впливають на рівень національного виробництва, будучи важливою складовою сукупного попиту. Розглянемо цей вплив.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Споживання та заощадження: поняття та економічна суть. Мікрорівень споживання та заощадження, їх особливості, причини. Споживання та заощадження в сучасних умовах фінансово-економічної кризи. Заощадження, як джерело інвестицій в економіці України.

    курсовая работа [61,5 K], добавлен 29.11.2011

  • Визначення та функції споживання та заощадження. Споживання та заощадження як складові ВВП. Недоходні фактори споживання та заощадження. Поняття та характеристики інвестицій. Інвестування приватного і державного сектору. Класифікація інвестицій.

    курсовая работа [124,8 K], добавлен 05.01.2009

  • Економічна суть споживання та заощадження, їх елементи та функції. Споживання та рівень життя населення як співвідносні показники розвитку функції споживання. Структура та динаміка споживання в Україні. Динаміка заощаджень населення в умовах кризи.

    курсовая работа [100,1 K], добавлен 16.03.2012

  • Роль споживання, заощадження та інвестиції для макроекономічної рівноваги та зростання національного доходу. Споживання як загальна кількість товарів і послуг, що придбані й спожиті протягом певного періоду. Характеристика кривої "дохід—споживання".

    контрольная работа [316,2 K], добавлен 21.01.2011

  • Макроекономічне дослідження поведінки домашніх господарств на споживчому ринку. Актуальність аналізу функції споживання. Рівень доходу після сплати податків є основним чинником, який визначає величину споживання і заощадження в домогосподарствах.

    контрольная работа [127,9 K], добавлен 10.05.2009

  • Розробка функції споживання та її основна ідея, модель поведінки споживача Франко Модильяні. Гіпотеза життєвого циклу споживання і заощадження. Вплиі різних чинників на споживання. Структура і аналіз витрат та заощаджень населення України в 2008 р.

    реферат [363,0 K], добавлен 07.07.2009

  • Споживанння і нагромадження як функції прибутку. Фактори споживання і нагромадження. Теорія життєвого циклу споживання і заощадження. Заощадження та їх витрачання. Основні наслідки інфляції. Інфляція. Інфляція і процентні ставки. Ефект Фішера.

    реферат [24,1 K], добавлен 10.12.2003

  • Заощадження як неспожита частина особистого безподаткового доходу, та середня схильність до заощадження і до споживання населення України в 2002–2008 роках. Фактори, які впливають на обсяги споживання і заощадження, гранична схильність до заощаджень.

    реферат [272,2 K], добавлен 07.07.2009

  • Сутність та етапи розвитку суспільного виробництва, дослідження виробничої функції та ізокванти. Зміст, фактори та функції споживання. Характеристика індивідуального та ринкового попиту. Динаміка і структура виробництва та споживання в світі та в Україні.

    курсовая работа [2,5 M], добавлен 25.11.2011

  • Потенційний вплив росту податків на споживання і заощадження, розгляд кейнсіанської моделі. Вплив системи оподаткування на економіку. Розрахунок рівня інфляції при природному рівні безробіття. Крива Філіпса в освітленні теорії раціональних очікувань.

    контрольная работа [78,1 K], добавлен 03.04.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.