Феномени "економізму" та "етизації" в теоретичних доктринах господарської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Феномени “економізму” та “етизації” в теоретичних доктринах господарської діяльності

Чугай О.М.

викладач кафедри гуманітарних та соціально- економічних дисциплін, Навчально-науковий інститут права та психології Національної академії внутрішніх справ (Україна, Київ)

Розглядаються традиційні і сучасні підходи до взаємозв'язку економіки та етики. Проводиться історіософський аналіз зміни поглядів на вплив морально- етичних важелів на успішне подолання криз, що періодично виникають в господарській діяльності. Мова йде про концепти практичної соціальної економіки, які можуть бути використані у розробці дискурсивної етики бізнесу. Такий підхід, який враховує три види мотивації господарської діяльності (професійну патріотичну, соціальну), дозволяє говорити про “комунікативний розум”, що корегує “провали” ринку.

Ключові слова: етизація, економізм, мотивація, господарська діяльність, етика бізнесу.

економіка етика історіософський моральний

Актуальність проблеми полягає у необхідності пошуку механізмів превентивного реагування на загрозу криз, які постійно виникають в процесі глобалізації завдяки зіткненню рівнів господарської економічної діяльності різних країн. В основі пошуку такої превентивної антикризової системи не можна відмовлятися від жодної можливості, наскільки б нетрадиційною і незвичною вона не виглядала. Здається, що в основі пошуку такої системи повинна лежати радикальна зміна підходу до фундаментальних теоретичних основ економіки. Зокрема, необхідний різкий відхід від такого ставлення до господарських процесів, яке прийнято називати “економізмом” (який лежить в основі як панівної течії в економічній науці, так і в декларованих принципах практичної економіки). Під економізмом розуміється специфічний погляд на господарювання, що передбачає відокремлення, абсолютизація та нормативне перебільшення економічної точки зору.

Треба зазначити, що процес формування сучасної господарської системи (заснованої на “економізмі”) супроводжувався своєрідною “деетизацією” економіки. Фактично, “деетизація” полягала в тому, що на зміну християнській господарській етиці, яка обмежувала розширення імпульсів до невгамовного прагнення забезпечити зростання рентабельності і споживання, прийшла так звана утилітарна етика. Згідно утилітарної етики будь-які елементи духовності та моральності визнавалися лише за умови переваги чисто матеріальних чеснот (чесність позичальника віталася, наприклад, тільки тому, що вона полегшує доступ до кредитних ресурсів в перспективі).

На сучасному етапі ненормальність такої ситуації усвідомлюється багатьма. В принципі, необхідність етизації ринкової економіки не заперечують навіть прихильники діючої ринкової системи. Вони розуміють, що саме нестримне прагнення до максимізації матеріальної вигоди позбавило економіку стійкості і стабільності, прирікаючи на руйнівні кризи (типу “Великої депресії" 30-х, або енергетичної кризи 70-х років ХХ ст.).

Метою статті є аналіз взаємодії етики та економіки і впливу на розвиток останньої соціально- культурологічних чинників. Маніфестується теза про те, що економіка є предметним відображенням суспільної моральності, де основним конструктом наукових доктрин є відповідність економічних змін інтересам людини.

Аналіз літературних джерел показує довгоплинний процес балансування “економізму” та “етизації". Відомий швейцарський економіст і соціолог Петер Ульріх представляє феномен “економізму" як “віру економічної раціональності тільки в саму себе і ні в що інше" [8, с.18]. У такому вигляді економічні процеси не мають жодних зовнішніх обмежуючих чинників. Внутрішні закономірності ринкової економіки штовхають суспільство до необмеженого нарощування виробництва, яке потрібно для забезпечення максимізації прибутку, доходів, рентабельності виробництва. Щоб домогтися цього, необхідні дві речі: прагнення людей до необмеженого споживання і необмежена експлуатація ресурсів. Природно, що в такій системі циклічні кризи неминуче присутні саме як іманентний її елемент. Відповідно, прихильники такого ставлення до циклічних криз розглядають господарську систему, засновану на “економізмі", як єдино можливий варіант ринкової економіки. Враховуючи фактор стрімкого скорочення ефективності антикризового потенціалу економіки, доведеться визнати той факт, що людство приречене на економічний крах.

Однак, реально, “економізм" не є єдиною теоретичною та практичною парадигмою господарського розвитку. Альтернативна економічна парадигма запропонована ще на початку ХХ століття німецьким економістом Вернером Зомбартом, який писав, що “господарська діяльність тільки тоді має місце, коли людський дух долучається до матеріального світу і впливає на нього. Будь-яке виробництво, будь- який транспорт є творінням природи, і у будь-якій роботі криється душа. Якщо говорити образно, то можна ставитися до господарського життя як до організму і стверджувати про нього, що він складається з тіла і душі. Господарське тіло утворює ті зовнішні форми, в яких функціонує господарське життя: господарські і технічні форми, різноманітні організації, в середовищі яких і за допомогою яких здійснюється господарська діяльність. Однак і зовнішні умови, за наявності яких відбувається господарський процес, можна також зарахувати до господарського тіла, якому саме і протиставляється господарський дух. Господарський дух - це сукупність душевних властивостей і функцій, які супроводжують господарську діяльність. Це все прояви інтелекту, всі риси характеру, що відкриваються в господарських прагненнях, але це також і всі завдання, все судження про цінності, якими визначається і управляється поведінка господарюючої людини" [9, с.8-9]. На основі цієї парадигми можна стверджувати, що той же “економізм" є реалізацією специфічного “господарського духу", де “всі завдання, все судження про цінності, якими визначається і управляється поведінка господарюючої людини" зводяться до суто матеріальних аспектів ефективності та раціональності, за якими ховається прагнення до збагачення і споживання.

Варто констатувати, що традиційно більшим впливовим етико-економічний напрямок був в Німеччині. В останні десятиліття його представники зосереджують основні зусилля на обгрунтуванні етичних основ господарського порядку, під яким розуміється розробка системи інститутів, що забезпечують більш повну реалізацію в господарській практиці цінностей пануючої суспільної моралі. Підходячи із цих позицій до аналізу взаємозв'язку моралі та ринку, К. Хоман, наприклад, розмежовує мораль малої групи людей і мораль абстрактної групи, що виникає в умовах існування відкритого великого суспільства [9, с.399-402]. Першою є більш давня мораль солідарності й справедливого розподілу благ. Друга формувалася в міру того, як люди вчилися підкорятися таким правилам поведінки, які лише накладають на них певні загальні заборони. При цьому їм доводилося часто придушувати ті спадкоємні моральні почуття, які панують у взаєминах всередині малої групи.

Характеризуючи етичний зміст ринкового господарства, інший німецький економіст О. Шлехт доводить, що воно принципово орієнтоване на соціально-етичні цілі. Стосуючись співвідношення моралі і права він підкреслює, що “гуманного порядку економіки не можна досягти за допомогою одних правових принципів...необхідні індивідуальні та етичні зобов'язання підприємців, робітників та службовців, профспілкових функціонерів і політиків" [10, с. 286].

Однак існують і інші концепції. Наприклад, Х. Йонас зводить підприємницьку етику до соціальної відповідальності [4]. Ще більш широко трактує роль етики в економіці П. Козловскі. Він навіть вводить спеціальне поняття “етична економія". У роботах Козловскі вміщується значний матеріал, що відбиває історію розвитку етико-економічного напрямку на Заході. Зокрема, він характеризує внесок у його розвиток ряду відомих економістів [5, с.50-51]. Наприклад, К. Ерроу розглядає норми суспільної поведінки, включаючи етичні норми, як реакції суспільства, що компенсують недоліки ринку, оскільки дія етичних норм знижує трансакційні витрати ділових угод і тим самим йде всім на користь [11, с.79]. А. Сен доводить, що за допомогою кодексу етичних норм можна уникнути парадоксу ізоляції та перетворити дилему ув'язнених у гру (такою грою може бути процес страхування) [7, с.61]. Також А. Сен провів власний аналіз основних підходів до проблеми взаємин етики та економіки. З його роботи стає зрозуміло як, наприклад, змінюється поняття добробуту залежно від того, які цінності включаються в розгляд справ. По суті, він робить висновок про необхідність перегляду традиційної утилітаристської етики, що лежить в підґрунті моделі економічної людини.

Серед сучасних західних етичних концепцій провідне місце займає теорія справедливості Дж. Ролза. Цей учений спробував сконструювати таку формулу відносин розподілу, що, не вступаючи в конфлікт із базовими ліберальними цінностями, була б, разом з тим, прийнятна для всіх, або принаймні, для більшості членів суспільства. Він запропонував принцип, який вимагає, щоб будь-яке збільшення нерівності супроводжувалось, нехай нерівним, але все-таки реальним збільшенням добробуту для всіх [6, с.24]. На думку автора раціональний індивід в умовах свободи вибору віддасть перевагу суспільству, заснованому саме на таких принципах. Особливість ситуації вибору полягає в тому, що індивід не знає, яке положення він займе в обраному їм суспільстві. Тому він вирішує дилему: чи забажати абсолютну свободу вибору, чи погодитися на перерозподіл доходу на певних умовах. Згідно Ролза, для розумного індивіда буде прийнятним такий варіант суспільного устрою, який поєднує принципи свободи вибору та конкуренції, з одного боку, і турботи про загальне добро, з іншого. Обидва цих принципи, за переконанням Ролза, відповідають поняттю справедливості.

Також доцільно зауважити, що у світі досить поширеною є думка про те, що етика та економіка - “дві несумісні речі”. При цьому мораль розуміється як щось, що відноситься до невловимих цінностей, до особистісної, емоційної сфери. Економіка ж наділяє будь-яку річ конкретною вартістю (відчутною цінністю), вона за своєю суттю сприяє дегуманізації і знеособлюванню, розглядає людину насамперед як виробника та споживача у великій знеособленій сфері.

Більш того, сучасна етика бізнесу стверджує, що цей безособистісний аспект сучасної економіки неминучий. Ті, хто висуває подібні ідеї, протиставляючи економіку моральності, матеріальні цінності нематеріальним, пояснюють це прагненням зміцнити економічну систему, звільнивши її від зовнішніх втручань, не пов'язаних безпосередньо із чисто економічними міркуваннями. Їх не страшить, що суспільство в такому випадку може виявитися перед вибором - економіка або моральність. Для них очевидно, що оскільки людська натура є такою, якою вона є (або, точніше, такою, якою вона їм здається), більшість людей зроблять вибір на користь матеріального, відмовившись від міркувань іншого плану.

Однак виникає питання, наскільки взагалі правомірне протиставлення економічних цінностей моральним? Можливо, справа не в самій економіці, а в тому, що аморальні люди в рамках економічної системи діють аморально.

Можливо, всі розмови про несумісність економіки і моралі будуються лише на тому, що наша економічна система - всього лише зовнішнє конкретне відбиття нашого колективного внутрішнього життя. Сьогодні саме життя вимагає залучення в матеріальну економічну сферу духовних елементів. Так, в останні роки у ділових колах відкрито обговорюється серйозний вплив багатьох нематеріальних чинників на продуктивність праці. Поки таке визнання привело лише до розробки різних маніпулятивних підходів в області людських відносин в економічній сфері. Але важливим є факт: коли став очевидним практичний зиск від використання нематеріальних стимулів у виробництві, тоді були задіяні безособові сурогати. У цьому є прояв традиційного типу свідомості, психології і морального обличчя.

У 70-ті роки ХХ ст. різко зріс інтерес до етичних проблем економіки. Зародилася етика бізнесу як наукова дисципліна. Визнано, що втрата християнської оцінки трудової діяльності прямо веде зниження продуктивності ресурсів. До такої точки зору схиляється, наприклад, Р.Т. Де Джордж [2, с. 377-383]. Набули широкого поширення етичні кодекси підприємництва. Однак, ці процеси реетизації не носять антикризового характеру. Сучасна етизація економіки орієнтує підприємницьку діяльність виключно на скрупульозне виконання діючих на даний момент юридичних норм, що регулюють господарську діяльність в суспільстві. Якщо піти трохи далі, то можемо зустріти такі етичні вимоги як постійне виконання даних обіцянок і відмова від спроб ввести в оману споживача або комерційного контрагента, залишаючись при цьому в рамках правового поля. Якщо і трапляються такі аспекти, як принесення користі суспільству, турбота про збереження навколишнього середовища та повага культурних традицій, то існують вони у вигляді чисто декларативних моментів. І вже точно, ніхто не буде орієнтувати підприємця на готовність жертвувати прибутком і рентабельністю заради них.

Принципово іншою є реетизація господарської діяльності, на основі принципів традиційної ринкової економіки, тобто на основі релігійних принципів, де саме релігія (в нашому випадку, християнство) визначала “господарський дух”, який сформував “тіло” економічної системи. У цій етиці зовсім інші пріоритети. На місце максимізації рентабельності і прибутку стає служіння громадським інтересам. Це можна розглянути на основі одного з проектів етичного кодексу підприємця, який заснований на православній господарській етиці.

Спочатку відзначимо, що християнська етика аж ніяк не заперечує ринкову економіку, значення ефективності і прибутку в економічній діяльності. Прибуток і рентабельність розглядаються як результат відповідального ставлення підприємця до своєї справи. Саме наявність цих елементів ринкової економіки визнається і обґрунтовується численними біблійними новозавітними положеннями, особливо Христовими притчі (більшість з яких використовує саме ринкову економічну аргументацію). Наявність цих явищ ніколи не розглядається негативно саме по собі. Негативне ставлення може виникати тільки в контексті їх неадекватного використання та неадекватної оцінки як найбільш пріоритетної життєвої мети. Аналогічно в такій самій етичній системі трактується і власність, і багатство.

Головний же антикризовий потенціал закладений в мотивації господарської діяльності. Мотивація до господарської діяльності логічно структурується. Існує духовна мотивація. Вона займає як би верхній рівень в цій ієрархії. Господарська діяльність підприємця розглядається як суспільне служіння в зв'язку з тим, що ця діяльність організовує використання ресурсів у виробництві. Тим самим, забезпечується можливість реалізації талантів і здібностей найманих працівників, а також забезпечується дохід власникам інших виробничих ресурсів. Цей вид мотивації обумовлений біблійним положенням про необхідність служіння ближньому. В цьому плані людська діяльність орієнтується на наслідування Христу: “Бо Син

Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою для спокутування багатьох” (Мк. 10:45) [1 біблія].

Економічна мотивація (яка в системі “економізму” була б, напевно, єдиною або, хоча б, відверто домінуючою) виглядає як необхідність забезпечення рентабельності виробництва та отримання прибутку для забезпечення подальшого виробництва і відтворення фірми через інвестиційний та реінвестиційний процес. В кінцевому підсумку економічна мотивація, забезпечуючи самозростання цінності, створює матеріальну основу для реалізації духовної мотивації.

Безпосередньою антикризовою дією володіють такі три види мотивації: професійна, патріотична та соціальна мотивації.

Професійна мотивація орієнтує підприємця на таке ставлення до своєї діяльності, яке практично повністю відповідає тому відношенню до своєї справи в традиційній ринковій економіці, яке описав свого часу В. Зомбарт: “Праця цього селянина, так само як і праця цього ремісника, є самотньою творчістю: в тихій заглибленості він віддається своєму заняттю. Він живе в своєму творінні, як художник живе у своєму ... Селянин, так само як і ремісник, стоїть за своїм твором, він ручається за нього честю художника. Цим пояснюється, наприклад, глибока відраза ремісника не тільки до фальсифікату або хоча б сурогатів, але навіть і до масового виробництва” [3, с.21-22]. Тим самим позбавляється абсолютного значення є важливим принцип утилітарної етики про те, що рівень рентабельності є важливішим за сферу діяльності підприємця. Якщо підприємець буде так ставитися до своєї діяльності, то це зможе зробити його інвестиційну активність більш-менш передбачуваною. Необхідність підтримання підприємства на певному рівні (в силу професійної, а не економічної мотивації) не дозволить йому переміщати занадто значні ресурси в ті галузі, які, в поточний момент, переживають кон'юнктурний підйом. Економіка, тим самим, гарантується від гіпертрофованого виробничого буму, який у сучасній ринковій економіці та ініціює рецесію, приводячи до неминучого перевищення сукупного попиту над сукупною пропозицією. Таким чином, чисто ірраціональне (з точки зору утилітарної етики) ставлення до господарської діяльності сприяє запобіганню макроекономічного дисбалансу і занадто великого масштабу дії економізму, що несе в собі рецесійний потенціал.

Ще одним видом мотивації є патріотична мотивація, яка проявляється по-різному. По-перше, підприємець орієнтується на інвестування тих секторів, які мають важливе стратегічне значення для національної економіки в цілому, але не мають поточної інвестиційної привабливості у вигляді підвищеного рівня рентабельності (наприклад, наукомістких, високотехнологічних секторів, віддача від яких настане в невизначеному майбутньому). Крім того, набуває стратегічного значення поведінка, яка знімає проблему інвестиційного перенасичення галузей народного господарства з поточною великою кон'юнктурою ринку, а це, у свою чергу, теж послаблює загрозу рецесії. По-друге, така мотивація орієнтує підприємця на дбайливе ставлення до невідтворюваних природних ресурсів. Такі ресурси за своєю суттю (невиробничий характер їх виникнення) є загальнонародним надбанням, що забезпечує автономність функціонування національної економіки. Антикризовий потенціал полягає тут в обмеженні виробничого буму і запобіганні можливого зростання цін на ці ресурси, що провокує інфляцію витрат.

Нарешті, дуже близькою за змістом і до духовної, і до патріотичної мотивації є соціальна мотивація. Відповідно до неї, інвестиційна активність підприємця може мотивуватися і необхідністю підтримки найбільш соціально значущих секторів економіки, незалежно від рівня їх поточної рентабельності. Як приклад таких секторів зазвичай призводять сільське господарство. Антикризовий потенціал такого підприємницького поведінки також незаперечний. Відбувається вирівнювання розвитку секторів національної економіки (що пом'якшує, зокрема, проблему структурного безробіття) і, знову ж таки, запобігається інвестиційний перегрів секторів з поточною високою макроекономічною кон'юнктурою.

У висновках слід підкреслити, що “етизація” економічної діяльності, на основі етико-моральних (в тому числі і релігійних) цінностей, здатна вирішувати проблеми антикризового характеру. Теоретична доктрина в епоху глобалізації має включати розгорнуту систему критеріїв, які відповідали потребам, інтересам людей інформаційного суспільства з урахуванням мінливості соціально-політичних процесів, взаємодію і зіткнення культур, різноманітних цивілізаційних перепетій в економіці і становища людини в світі.

Список використаних джерел

1. Біблія: Євангеліє від Марка[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrbible.at.ua/MK/mk10.htm

2. Джордж Р. Де Т. Деловая этика / Пер. с англ. Р.И.Столпера. - М.: ИГ “Прогресс”; ИД “РИПОЛ КЛАССИК”, 2003. - 736 с.

3. Зомбарт В. Буржуа: Этюды по истории духовного развития современного экономического человека / Пер. с нем.; изд. подгот. Ю.Н.Давыдов, В.В.Сапов. - М.: Наука, 1994. - 443с.

4. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації. - К.: Лібра, 2001. - 399 с.

5. Козловски П. Принципы этической экономии. - СПб., 1999.- 344с.

6. Ролз Д. Теорія справедливості. - К.: Основи, 2001. - 822 с.

7. Сен А.Об этике в экономике. - М.: Наука, 1996. - 160с.

8. Ульрих П. Критика экономизма / П.Ульрих. - М.: Вузовская книга, 2004. - 120 с.

9. Хоман К. Экономическая и предпринимательская этика / К. Хоман, Ф. Бломе-Дрез // Политическая и экономическая этика. - М.: Ф АИР-ПРЕСС, 2001. - 368 с.

10. Шлехт О. Этическое содержание социального рыночного хозяйства / О.Шлехт // Социальное рыночное хозяйство. Теория и этика экономического порядка в России и Германии. - СПб.: Экономическая школа, 1999. - С.284-299.

11. Эрроу К. Экономическая трансформация: темпы и масштабы // Реформы глазами американских и российских ученых. - М.: Российский экономический журнал, Фонд “За экономическую грамотность”, 1996. -С.75-86.

Размещено на Allbest.ru