Суть, значення утримань із заробітної плати

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Суть, значення утримань із заробітної плати

1. Економічна сутність нарахувань і утримань їз заробітної плати

Питання утримань і відрахувань із заробітної плати турбує багатьох, і в кожному випадку - не менше трьох: платника, одержувача і виконавця-бухгалтера, що служить їхнім інтересам.

З моменту останнього і докладного розгляду порядку утримання заробітної плати, а також її складових пройшло досить багато часу, тому не зайвим, на мій погляд, буде нагадати складові елементи оплати праці відповідно до вимог Інструкції 323, згідно якої виплати поділяються на: виплати у Фонд оплати праці та інші виплати, що не входять до Фонду оплати праці[45].

Виплати у Фонд оплати праці включають такі складові:

- основна зарплата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, службових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок;

- додаткова зарплата - винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи і винаходи, за особливі умови праці. А також доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, безпосередньо пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії, а також компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, не передбачені актами діючого законодавства чи виплачувані понад встановлені норми.

Інші виплати, що не входять до фонду оплати праці - виплати, що не залежать від трудового внеску працівника, але передбачені або законодавством, або колективним договором. До даних виплат відносяться суми вихідної допомоги, надбавки за пересувний, роз'їзний характер роботи, виплати польового забезпечення, допомога з соціального страхування, по вагітності і родам, одноразова допомога при народженні дитини, грошові виплати матерям, зайнятим доглядом за трьома і більше дітьми віком до 16 років, виплати особам, які постраждали від аварії на ЧАЕС, виплати на підготовку і перепідготовку кадрів тощо.

Далі ми перейдемо вже безпосередньо до утримань із заробітної плати працівників. Так, згідно із ст. 127 КЗпП України[7], відрахування із зарплати можуть відбуватися тільки у випадках, передбачених законодавством.

Слід зазначити, що всі відрахування із зарплати та інших доходів, нарахованих працівникам підприємств, можна умовно розділити на дві групи:

- загальнодержавні (обов'язкові) податки і збори;

- інші утримання і відрахування.

Загальнодержавні (обов'язкові) податки та збори передбачені ст. 14 Закону №77. До них, зокрема, відносяться:

- податок на доходи фізичних осіб - це обов'язковий платіж, який встановлюється державою для фізичних осіб, які отримують доходи;

- єдиний соціальний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадах передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат(послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У зв'язку зі змінами, внесеними 16.01.2003 р. Законом №429 до статті 14 Закону №77, збір на обов'язкове соціальне страхування виключений із системи оподатковування. Як і колись, згаданий збір є обов'язковим для нарахування й утримання, різниця лише в тім, що тепер податкові правовідносини на нього не поширюються [28].

На мою думку, в сучасних умовах господарювання суть і значення утримань полягає в тому, що підприємства щомісячно здійснюють нарахування заробітної плати та проводять відрахування до місцевих і державного бюджету за різними напрямками, зокрема, до Пенсійного фонду України для виплати пенсій пенсіонерам (за віком), інвалідам, по втраті годувальника, пенсіонерам системи «силових» міністерств і відомств; Фонд соціального страхування - особам, які втратили працездатність, фізичним особам, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років тощо. І внаслідок цих стабільних надходжень до бюджету економіка України поступово відновлюється після занепаду під час світової кризи[23].

2. Види утримань із заробітної плати

Згідно з діючим законодавством із заробітної плати працівників здійснюють утримання із сум нарахованої заробітної плати. Ці утримання можуть бути обов'язковими згідно законодавства та утримання на вимогу підприємства або з ініціативи підприємства.

До утримань належать:

- податок на доходи фізичних осіб;

- єдиний соціальний внесок;

- утримання за виконавчими листами.

Пдаток на доходи фізичних осіб - це обов'язковий платіж, який встановлюється державою для фізичних осіб, які отримують доходи.

Утримання податку на доходи фізичних осіб із доходів, нарахованих (виплачених) у вигляді заробітної плати, здійснюють за такою формулою:

ПДФО =(Д - ЄСВ) / 100% * СтПДФО,

де ПДФО - податок на доходи фізичних осіб;

Д - дохід, нарахований (виплачений) у вигляді заробітної плати;

ЄСВ - єдиний соціальний внесок;

СтПДФО - ставка податку на доходи фізичних осіб.

Згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 p. №889-IV платник податку на доходи з фізичних осіб (працівник) має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги[15].

Причому треба зауважити, що податкова соціальна пільга враховується лише тоді, коли сума доходу працівника не перевищує суми, що становить 1,4 прожиткового мінімуму для працездатного населення, встановленого на 1 січня відповідного року, округленого до найближчих 10 гривень. У 2013 році ця сума відповідала 1147 грн. (1147 грн. х 1,4 = 1605,8 грн.). У 2013 році ця сума відповідає 1610 грн.

Розмір мінімальної заробітної плати у 2013 році становить:

- у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень;

- у погодинному розмірі: з 1 січня - 6,88 гривні, з 1 грудня - 7,3 гривні.

Податкова соціальна пільга - це можливість платника податків зменшити нарахований загальний місячний оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати.

06 грудня 2012 року був прийнятий Закон України «Про державний бюджет України на 2013 рік». Податкова соціальна пільга буде застосовуватись відповідно до норм Податкового кодексу України (ПКУ) з такими показниками:

- гранична сума для застосування податкової соціальної пільги: 1610 грн.;

- звичайна соціальна пільга (100%) - 573,50 грн.;

- підвищена соціальна пільга (150%) - 860,25 грн.;

- підвищена соціальна пільга (200%) - 1147,00 грн.

Величина податкової соціальної пільги: дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. Податковий кодекс набрав чинності з 01 січня 2013 року.

Право на податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам від прийнятої у відповідному році суми пільги, мають громадяни, які:

- є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

- утримує дитину - інваліда І або II групи - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

- має троє чи більше дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну таку дитину;

- є вдівцем або вдовою;

- є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

- є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом, військовослужбовцем строкової служби;

- є інвалідом І або II групи, у тому числі з дитинства;

- є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, шо зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів.

Право на податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам від прийнятої у відповідному році суми пільги, мають громадяни, які є:

- особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;

- учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки;

- колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

- особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

- особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

При наявності у громадянина права на пільги з кількох підстав йому надається одна з них за його вибором.

Не підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб:

- матеріальна допомога в межах прожиткового мінімуму (якщо сума такої матеріальної за рік не перевищує величини прожиткового мінімуму);

- сума відпускних у зв'язку з вагітністю і пологами, нарахованих на підставі листка непрацездатності;

- одноразова допомога при народженні дитини;

- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.

Згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний соціальний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування[35].

Пенсійний фонд України має повноваження щодо збору та ведення обліку страхових коштів, контролю повноти та своєчасності їх сплати та інші функції.

Єдиний внесок нараховується для платників на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Мінімальний розмір внеску для підприємців з січня по листопад 2013 року становить 1147 * 0,347 = 398,01 гривень, а в грудні - 1218 * 0,347 = =422,65 гривень.

Максимальний розмір внеску у 2013 році для підприємців - не більше, ніж внесок, нарахований на сімнадцятиразовий прожитковий мінімум. У 2013 році на працездатну особу, тобто з січня по листопад = 1147 * 0,347 * 17 =6766,15 гривень, а в грудні = 1218 * 0,347 = 7184,98 гривень.

Із зарплати робітників як і раніше утримуються 3,6% (тобто у разі нарахування мінімальної зарплати утримання складуть з січня по листопад 0,036 * 1147 = 41,29 гривень, в грудні 0,036 * 1218 = 43,85 гривень.

Розмір нарахування єдиного внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, встановленого для роботодавця, який визначається Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, за основним видом його діяльності. Законом передбачено 67 класів ризику та відповідно стільки ж відсотків до кожного виду ризику, починаючи з 36,76% (1 клас) і закінчуючи 49,7% (67 клас).

Максимальна зарплата, на яку в 2013 році нараховується єдиний внесок складає 17 прожиткових мінімумів, тобто з січня по листопад 17 * 1147 = =19499 гривень, в грудні 17 * 1218 = 20706 гривень.

Нарахування та утримання із зарплат працівників потрібно сплатити в день отримання авансу або зарплати. Якщо вони все ще не виплачені, то внесок сплачується не пізніше 20 числа наступного місяця. Перевірте, щоб 20 число не співпало з вихідним або святковим днем. Також, згідно трудового законодавства, якщо строк виплати авансу чи зарплати випадає на вихідний чи святковий день, то зарплату треба виплатити в попередній робочий день.

Підприємці на загальній системі тепер сплачують єдиний внесок за попередній рік до 10 лютого 2013 року[44].

Підприємці на єдиному податку сплачують внесок за кожний квартал до 20 числа наступного місяця, тобто до 20 січня за 4 квартал 2012 р та поквартально за 2013 рік: до 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня та 20 січня 2014 року відповідно.

Особи, що забезпечують себе самостійно працею, сплачують внесок до 01 квітня 2013 року за 2012 рік.

На внесок із зарплати найманих працівників строки звіту не змінились - по 20 число наступного місяця.

Річний звіт по внеску, нарахованому на себе підприємці повинні надати дo 10 лютого 2013 року зa попередній рік

Виконавчий лист - це документ, спрямований на примусове виконання рішення суду або іншого компетентного органу.

Із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів бухгалтерією підприємства на підставі рішень суду здійснюються стягнення таких платежів: аліментів, відшкодування збитку, сплата компенсацій каліцтва чи інших ушкоджень здоров'ю тощо.

Утримання аліментів здійснюється із сум заробітку за мінусом податку на доходи, що утримуються з нього. Доставка грошових переказів одержувачу аліментів здійснюється за рахунок платника аліментів (тобто за рахунок зарплати платника аліментів).

В обліку утримання за виконавчими листами відображається проведенням: Дт 661 Кт 685.

Утримання по виконавчих листах здійснюється в розмірі і порядку, встановлених законом, порішенню суду. Підставою для утримання аліментіів є виконавчі судові листи або письмове зобов'язання громадян про добровільну сплату аліментів, відмітки органів внутрішніх справ у паспортах осіб про те, що вони зобов'язані сплатити аліменти. Вони утримуються в таких розмірах:

- на одну дитину - 25% заробітку;

- на двох дітей - 33% заробітку;

- на трьох і більше дітей - 50% заробітку.

Однак загальна сума утримань не повинна первищувати 50% суми заробітної плати за вирахуванням податків.

Бухгалтерія підприємства проводить реєстрацію отриманих виконавчих листів в спеціальному журналі чи картці. Постановою Кабінету Міністрів України затверджено перелік видів доходу, з яких нараховуються аліменти:

- основна заробітна плата і заробітна плата по сумісництву;

- всі види доплат і надбавок, відпускні;

- грошові і натуральні премії;

- компенсація за невикористану відпустку;

- оплата за надурочний час, за вихідні, святкові дні;

- премії за підсумками роботи за рік;

- допомоги з фонду соціального страхування, в тому числі по тимчасовій непрацездатності;

- суми по відшкодуванню втрати працездатності;

- допомоги по безробіттю;

- пенсії за виключенням надбавок до пенсій інвалідам 1-ї групи по догляду за ними;

- стипендія.

Не утримуються аліменти з сум:

- вихідної допомоги при звільнені;

- одноразових премій;

- компенсації при відрядженні;

- допомог на поховання;

- допомог багатодітним і одиноким матерям;

- дотацій за обіди;

- вартості путівок в санаторії за рахунок фонду споживання.

В триденний строк з дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії і стипендії, суми утриманих аліментів повинні бути виплачені отримувачу чи переведені поштою за рахунок платника.

Якщо особа, що сплачує аліменти, виїзджає за кордон на постійне місце проживання, то вона забов'язана сплачувати всю суму аліментів за період до досягнення дитиною повноліття, виходячи з заробітної плати за останній місяць роботи до моменту виїзду.

Утримання профспілкових внесків здійснюється за умови, якщо працівник є і членом профспілки. Профспілкові внески розраховуються від загальної суми нарахованої заробітної плати за звітний місяць за винятком нарахованої суми допомоги за дні тимчасової непрацездатності за той самий період. Розмір внесків встановлюється профспілкою.

Отже, утримання із заробітної плати є невід'ємною складовою, яка збільшує кошти державного та місцевих бюджетів України[13].

нарахування утримання заробітний плата

3. Законодавче регулювання нарахувань утримань із заробітної плати

Організація і порядок ведення обліку утримань із заробітної плати регламентується наступною нормативною базою:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні» від 16.07.1999 р. №996/XIV цим законом регламентуються правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні [1].

Даним законом визначається ціль бухгалтерського обліку та фінансової

звітності. Згідно з законом ціль ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності являється надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів на підприємстві.

Цим законом передбачаються загальні вимоги до фінансової звітності, а саме на підставі даних бухгалтерського обліку підприємство повинне складати фінансову звітність, яка підписується керівником і бухгалтером підприємства. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Принципами підготовки фінансової звітності є:

Принципи підготовки фінансової звітності

Також Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачається, що контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їхньої компетенції, передбачених законами[19].

2. Закон України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 р. [5] Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

3. Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. [3] №5067-VI. Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

4. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 р. №3356-XII[4]. Цей Закон визначає правові засади розробки, укладення та

виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців.

5. Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. №504/96-ВР[2]. Цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

6. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 р. №887-XII[6]. Цей Закон спрямований на реалізацію Декларації про державний суверенітет України.

Закон визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки.

Закон створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно та організаційної форми підприємства.

Закон спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, Радами народних депутатів, органами державного управління.

7. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII[7]. Цей Закон регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників[28].

Размещено на Allbest.ru