Формування ціни у ринковій економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування ціни у ринковій економіці

Аналіз попиту і пропозиції показав, що вони тісно пов'язані з ціною. Остання може як сприяти збільшенню попиту та пропозиції, так і приводити до їх зменшення. Тобто між попитом, пропозицією і ціною існує певна взаємозалежність. Розглянемо її.

Почнемо з визначення ціни. Ціна - це кількість грошей, які потрібно заплатити за право власності на товар. Вона є грошовим вираженням вартості, цінності товару. В ринковій економіці ціна виступає тією ланкою, що пов'язує виробника товару і його споживача, тобто сполучає виробництво і споживання. Від її рівня залежить реалізація інтересів як виробників, так і споживачів. Висока ціна сприяє реалізації інтересів виробника і продавця товару, бо приносить йому високий дохід. Водночас, вона негативно впливає на інтерес споживача, покупця, бо він за придбання товару повинен платити більшу частину свого доходу, ніж за нижчої ціни. Отже, ціна повинна бути на такому рівні, аби забезпечувати реалізацію інтересів як продавця, виробника, так і покупця, споживача. Тому необхідний механізм, який би дозволив встановлювати ціну саме на такому рівні.

Формування цін у ринковій економіці здійснюється під впливом багатьох факторів. По-перше, ціна визначається затратами на виготовлення товару. За інших рівних умов збільшення затрат приводить до збільшення ціни товару і навпаки. По-друге, на рівень ціни впливає співвідношення попиту та пропозиції. Якщо товару пропонується багато, а попит з боку покупців невисокий, то ціна, як правило, знижується. І навпаки, якщо охочих придбати товар багато, а пропозиція невелика, то це веде до зростання ціни. По-третє, на рівень цін впливають психологічні фактори, під якими розуміють чисто суб'єктивне сприйняття певних залежностей між ціною товару та деякими його властивостями. Так, багато покупців вважають, що чим вища ціна, тим товар якісніший. Престижність товару також приводить до того, що на нього встановлюється висока ціна. Покупці з більшою довірою ставляться до цін, які визначаються не лише цілими грошовими одиницями, а й їх частинами. Так, покупець сприймає ціну в 99 грн 10 коп. як справедливішу порівняно з ціною 100 грн.

Розглянемо, як встановлюється ціна на ринку. Як уже зазначалося, зміна ціни зумовлює зміну як попиту, так і пропозиції. При цьому зміна останніх здійснюється в протилежних напрямах: при зростанні ціни за інших рівних умов попит зменшується, а пропозиція збільшується, і навпаки. Це зумовлює існування на ринку двох видів цін: продавця і покупця. Ціна продавця - це ціна, нижче якої він продавати свій товар на ринку не хоче, бо тоді не отримає нормального доходу. Ціна покупця - це та максимальна величина, яку покупець може заплатити за товар. Купівля-продаж товару може відбутись лише за умови, що ціна покупця і ціна продавця співпадають. Як же досягається така ситуація? Розглянемо одночасно проаналізовані раніше криву попиту (схема 5.1) і криву пропозиції (схема 5.6) (див. схему 5.8).

З графіка 5.8 видно, що величина попиту та пропозиції співпадають лише в одному випадку: коли ціна 1 кг м'яса дорівнює 40 грн. За цією ціною виробники можуть і хочуть продати 150 кг м'яса, а покупці хочуть і можуть купити також 150 кг м'яса. Якщо ж ціна становить 25 грн, то на ринку виникає ситуація, яку економісти називають дефіцитом, бо покупці за цією ціною можуть купити 280 кг м'яса, а продавці - продати лише 60 кг (різниця 220 кг м'яса і є дефіцитом). Іншою є ситуація, якщо ціна становить 60 грн за 1 кг. покупці можуть купити лише 80 кг м'яса, тоді як продавці пропонують 250 кг. Різниця в 170 кг м'яса буде виступати у формі надлишку пропозиції над попитом. Отже, величина попиту і пропозиції співпадають лише в одному випадку: в точці А, де перетинаються крива попиту і крива пропозиції. Цій точці відповідає ціна 40 грн за 1 кг м'яса. Це і є ринкова ціна м'яса, за якої попит і пропозиція урівноважуються. Така ціна називається рівноважною ціною. Саме в ній співпадають ціна продавця і ціна покупця. Вона визначає і рівноважний обсяг м'яса, що характеризує кількісне співпадіння попиту та пропозиції.

Схема 5.8. Графік співвідношення попиту і пропозиції

Слід зауважити, що встановлення рівноважної ціни відбувається стихійно, без впливу зовнішніх сил. У випадку, коли ціна становить 25 грн на ринку, значна частина покупців не може купити товар, бо пропозиція менша за попит. У цій ситуації продавці будуть підвищувати ціну, бо це дасть їм більший дохід. Але коли вони підвищать її до 60 грн, то значна частина покупців купити товар не зможе. Отже, частина продавців не зможе продати товар за такою ціною, а отже, не отримає ніякого доходу. Це примусить їх змінити ціну, щоб продати товар. При цьому рішення вони приймають самостійно, виходячи лише з власних інтересів. І коли ціна знизиться до 40 грн, тоді будь-який продавець зможе продати свій товар, і в той же час будь-який покупець, згодний платити таку ціну, може придбати товар. Таким чином, стихійно, шляхом змагальності за реалізацію своїх інтересів покупці і продавці на ринку створюють ситуацію, за якої їх інтереси узгоджуються і встановлюється ціна, що задовольняє усіх суб'єктів даного ринку. Така ціна і є рівноважною ціною, а ситуація на ринку називається ринковою рівновагою. При цьому кількість товарів на ринку є рівноважною.

Рівноважна ціна, сприяючи встановленню рівноваги на ринку, виконує функцію, яку називають врівноважуючою, або нормувальною. Суть її полягає в тому, що її дія приводить до встановлення відповідності між попитом і пропозицією, тобто до синхронізації рішень покупців і продавців про покупку та продаж товарів. Складається ситуація, за якої суб'єкти ринку не мають бажання її змінювати, бо кількість товару на ринку є достатньою для задоволення потреб усіх споживачів даного товару і водночас задовольняє потреби всіх постачальників його на ринок. За такої ситуації ринок забезпечує найвищу економічну ефективність, бо всі затрати на виробництво запропонованих на ринку товарів окупуються і приносять їх виробникам дохід, що відповідає їх інтересам. У той же час при рівновазі ринку досягається і найвищий соціальний ефект, бо за рівноважну ціну споживач набуває граничну, тобто найбільшу для його доходу кількість корисностей, а отже, найповніше реалізує свої інтереси. Крім того, на ринку у стані рівноваги не створюється ні дефіциту товарів, ні надлишку, тобто їх кількості, що не може бути реалізована за даного обсягу доходів населення.

Аналізуючи встановлення рівноважної ціни, ми абстрагувалися від нецінових факторів. Однак у реальному житті вони постійно існують і впливають на обсяги як попиту, так і пропозиції. Розглянемо, як цей вплив позначається на встановленні рівноважної ціни і ринкової рівноваги.

Нехай під впливом нецінових факторів відбулися зміни у попиті, покупці почали купувати за незмінної ціни менше товару. Це означає, що за діючої до цього ціни той обсяг пропозиції, який надавали продавці і який забезпечував ринкову рівновагу, покупці не будуть купувати. На ринку створиться надлишок, і, щоб його уникнути, продавці змушені будуть знижувати ціну. Це зниження буде здійснюватись до того моменту, коли обсяг пропозиції урівноважиться з новим обсягом попиту. Це приведе і до встановлення нової рівноважної ціни, яка буде нижчою за попередню.

При збільшенні попиту під впливом нецінових факторів ситуація буде протилежною. У разі незмінної ціни ринковий обсяг попиту збільшиться, і наявна пропозиція буде недостатньою для його покриття. Утвориться дефіцит товару, на який продавці відреагують підвищенням ціни до того рівня, при якому пропозиція урівноважить зрослий попит, а отже, встановиться і нова рівноважна ціна, вища за попередню. Отже, при зміні у попиті під впливом нецінових факторів рівноважна ціна буде змінюватись в однонаправленому із зміною попиту напрямку (за умови, що на пропозицію не впливають не ці нові фактори).

Рівноважна ціна буде змінюватись і за умови, коли відбуваються зміни у пропозиції під впливом нецінових факторів. Якщо пропозиція збільшиться, то при незмінній величині попиту на ринку буде надлишок товарів, що за діючої рівноважної ціни не може бути реалізований. Щоб його реалізувати, продавці вимушені будуть знижувати ціну до того рівня, при якому пропозиція урівноважиться з попитом. Ця ціна і буде новою рівноважною ціною, бо саме за нею покупці зможуть купити весь обсяг запропонованого товару. При зменшенні обсягу пропозиції під дією нецінових факторів ситуація на ринку змінюється таким чином, що при попередній ціні обсяг попиту перевищить пропозицію, а це призведе до дефіциту товарів. Щоб його уникнути, необхідно збільшити обсяг пропонованого товару. Але це може бути здійснене лише при підвищенні ціни. Саме за такої умови продавці поставлять на ринок дефіцитний обсяг товару. Ціна буде зростати до того рівня, за яким пропозиція урівноважить попит. На цьому рівні і визначиться нова рівноважна ціна, за якої на ринку буде встановлено рівновагу. Отже, при зміні у пропозиції під впливом нецінових факторів рівноважна ціна буде змінюватись, причому вектор цієї зміни протилежний вектору зміни пропозиції (за умови незмінності нецінових факторів попиту).

Рівноважна ціна пов'язана з рівноважною кількістю попиту. Нею є та кількість продукції, за якої попит на неї та її пропозиція урівнюються. Вона, з одного боку, є кількістю продукту, в межах якої споживачі мають намір продовжувати купувати товар, а з іншого - відповідатиме тій кількості продукту, яку виробники мають намір продовжувати постачати на ринок за незмінної ціни та інших чинників.

Отже, взаємодія попиту і пропозиції приводить до утворення рівноважної ціни, за якою на ринку встановлюється ринкова рівновага. За такої ситуації будь-який суб'єкт господарської діяльності (виробник чи споживач) не має стимулів до зміни своєї економічної поведінки. Розрізняють часткову рівновагу на окремому ринку і загальну рівновагу ринку. Частковою є рівновага на ринку якогось певного товару. Але ціни на ринку постійно змінюються під впливом різних чинників. Оскільки зміна ціни на один товар спричиняє зміну цін і на інші товари, то за певних умов уся система цін опиняється у стані рівноваги, що означає настання загальної рівноваги ринку.

Важливою умовою такої рівноваги є економічна свобода суб'єктів ринку. Проте ринкове ціноутворення може підпадати під вплив факторів, що обмежують економічну свободу суб'єктів ринку. Це може бути держава або монополії. Таке втручання впливає на рівноважну ціну, встановлюючи її вище або нижче.

Це приводить до встановлення ціни "стелі" і ціни "підлоги". Ціна "стелі" - це ціна, що обмежує рух ціни вгору. Вона є штучно заниженою. Такі ціни держава нерідко використовує в умовах високої інфляції, щоб обмежити зростання цін, яке негативно позначається як на економічній діяльності, так і на життєвому рівні населення. Ціни "стелі" приводять до дефіциту товарів і прихованої інфляції. Такі ціни використовуються в Україні на тарифи на комунальні послуги. затрата попит ціна конкуренція

Ціною "підлоги" є ціна, що обмежує зниження ціни нижче визначеного рівня. Вона є штучно завищеною і використовується для забезпечення певного рівня доходності окремим групам виробників. Наслідком таких цін є виникнення надлишку товарів, які при цих цінах не можуть бути реалізованими. Прикладом такої ціни на Україні є встановлення державою мінімальних закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію.

Таким чином, аналіз взаємодії попиту, пропозиції та ціни засвідчує, що в результаті такої взаємодії на ринку встановлюється рівновага. Саме під впливом цієї взаємодії ринок здатний встановлювати порушену рівновагу, зумовлену зовнішніми факторами. Попит, пропозиція і ціна формують той механізм, який зумовлює рух ринку до рівноваги, пристосовуючи його до нових умов. Рівновага ринку досягається в результаті стихійної дії суб'єктів ринку, кожен з яких дбає насамперед про свої інтереси. Саме боротьба за їх реалізацію і виступає тією силою, що змушує ринок підтримувати рівновагу, пристосовуючись до зумовлених різними факторами змін. Цю силу економісти називають конкуренцією.

Конкуренція та її роль у функціонуванні ринкової економіки

Ринок - це сфера, де активно взаємодіють усі ринкові суб'єкти. Характер їх взаємодії залежить від таких факторів, як кількість продавців і покупців, незалежність їх один від одного (юридична рівність), свобода входу та виходу з ринку і міра впливу окремих суб'єктів ринку на рівень ціни. Якщо ринок характеризується значним числом покупців і продавців, кожен з яких функціонує на ньому юридично незалежно, відсутні перешкоди, що заважають вільному входу на ринок та виходу з нього кожного суб'єкта і, нарешті, кожен із суб'єктів ринку не має достатньої економічної сили, щоб впливати на рівень цін на ринку, то взаємозв'язки між суб'єктами такого ринку є зв'язками конкуренції. Конкуренція (від лат. "concurentia", що означає змагання, суперництво) є боротьбою між відособленими суб'єктами ринку за найповнішу реалізацію своїх інтересів, насамперед економічних. Це співвідношення взаємозалежності та економічного суперництва між суб'єктами ринку. Його найхарактернішими рисами є повна господарська відособленість кожного власника товарів, залежність становища як покупців, так і продавців від рівня ринкової ціни, неможливість кожного окремого суб'єкта ринку вплинути самостійно, без взаємозв'язку з іншими, на рівень ціни. Тому об'єктивним наслідком такого співвідношення суб'єктів ринку є лише опора кожного з них на власні сили, прагнення якнайповніше реалізувати свої інтереси, досягти максимальної вигоди. В цьому і проявляється економічна суть конкуренції.

Для здійснення конкуренції потрібні певні умови. По-перше, наявність на ринку певної кількості економічно незалежних виробників товарів або ресурсів та їх споживачів. По-друге, свободи вибору господарської діяльності виробників і покупців при встановленні господарських зв'язків. По-третє, можливість доступу до ринку будь-якого суб'єкта ринкових відносин. По-четверте, наявність достатньої кількості вільних економічних ресурсів, які можна використати для збільшення виробництва тих чи інших товарів. По-п'яте, наявність у кожного учасника конкуренції повної інформації про кон'юнктуру ринку.

Конкуренція здійснюється різними методами. Це, насамперед, цінові методи конкуренції. Вони полягають у тому, що підприємець, який знижує ціну, розширює збут своєї продукції, а значить, збільшує і свої доходи, тобто повніше реалізує свої інтереси. Щоб цього досягти, необхідно забезпечувати зменшення витрат на виготовлення товару, без якого зниження ціни може привести до зниження доходів.

У сучасних умовах широко використовуються у конкурентній боротьбі різні види цін: монопольно високі, монопольно низькі, дискримінаційні, демпінгові. Монопольно високі ціни встановлюють ті продавці, які мають монопольне становище на ринку, що дозволяє їм за рахунок завищення ціни отримувати надприбутки. Засобом отримання надприбутків є і монопольно низькі ціни. Встановлюючи їх, продавець, що має монопольне становище на ринку, створює конкурентам такі умови, що їм за таких цін стає невигідно виробляти продукцію. Монопольно низькі ціни встановлюються і за ситуації, яка називається монопсонією. Вона виникає тоді, коли на ринку діє один покупець, який диктує свої ціни продавцям. В Україні така ситуація нерідко складається на ринку молока, коли його переробники занижують ціни на молоко, яке купують у виробників. Щоб усунути конкурента з ринку, нерідко використовують демпінгові ціни, що є набагато нижчими від звичайних цін. У конкурентній боротьбі широко використовується і дискримінаційні ціни, тобто різні ціни на один і той же товар для різних покупців. Прикладом використання дискримінаційних цін є різна ціна одиниці товару залежно від обсягу його закупівлі. Цей метод широко використовується в Україні торговими організаціями.

Другою групою є нецінові методи конкуренції. Це засоби забезпечення своїх інтересів безпосередньо не пов'язані із зміною ціни. До них належить забезпечення технічної переваги над конкурентом, що дозволяє підвищувати якість товарів, їх асортимент і цим завойовувати ринок. Неціновим методом конкуренції є і використання умов продажу товару, так званий післяпродажний сервіс. Фірми, що забезпечують кращі умови використання купленого товару, розширюють ринки своїх товарів.

Великого значення набув у сучасних умовах такий метод конкуренції, як реклама. Всі рекламні заходи розраховані на те, щоб привернути увагу покупців, надати відповідну інформацію про споживчі властивості товару, спонукати споживача зробити покупку. Про масштаби використання цього методу конкуренції свідчать такі дані. У 2004 р. у США на рекламу було витрачено 160 млрд дол., у Японії - 37 млрд дол., у Великобританії - 25 млрд дол. Широко застосовуються і такі методи, як неправомірне використання чужої торгової марки (в Україні це насамперед китайські товари), дезінформація споживачів про товар, економічний бойкот та промислове шпигунство. Про роль останнього свідчить той факт, що компанії США щорічно витрачають на цей метод 20 млрд дол.

Усі перелічені нецінові методи є нечесними, недобросовісними методами конкуренції. З ними тісно пов'язана група кримінальних методів - залякування, побиття і фізичне знищення конкурента.

Залежно від умов, за яких здійснюється конкуренція, розрізняють декілька її форм: вільна або досконала і недосконала, внутрігалузева і міжгалузева. Історично першою формою конкуренції була вільна, яка притаманна ринковій економіці в період її становлення і функціонування в умовах так званого класичного або домонополістичного капіталізму. Вона прийшла на місце кастової замкнутості цехового ремісничого виробництва і меркантилістської політики протекціонізму. Вільна конкуренція характеризується тим, що здійснюється без будь-якого втручання у ринок як держави, так і інших сил, здатних обмежити конкуренцію. Цей вид конкуренції передбачав повну свободу господарської діяльності будь-якого суб'єкта ринку, відсутність будь-яких обмежень доступу на ринок кожному його суб'єкту, відсутність будь-якої дискримінації кожного покупця і продавця, неможливість окремих суб'єктів ринку суттєво впливати на ринкову ціну, наявність повноцінної і достовірної інформації про стан ринку і ціни. Вільна конкуренція, як правило, характеризується використанням цінових методів, що зводиться до тиску на конкурента через ціни.

Розрізняють також внутрігалузеву і міжгалузеву конкуренцію. Внутрігалузевою є конкуренція між продавцями та покупцями однорідного товару (назва пов'язана з поняттям галузі, що є сукупністю підприємств економіки, які виробляють однорідну продукцію незалежно від територіального розміщення). Це суперництво відбувається, по-перше, між самими виробниками товару, по-друге, між його покупцями і, по-третє, між виробниками, з одного боку, та покупцями, - з іншого. Результатами такої конкуренції є встановлення рівноважної ринкової ціни, за якою на певному ринку реалізується дана продукція.

Суперництво між підприємцями різних галузей за найвигідніше застосування своїх капіталів є міжгалузевою конкуренцією. Кожен підприємець прагне на свій капітал отримати максимальний дохід. Тому підприємці тих галузей, де доходи низькі, прагнуть вилучити з них свої капітали і застосувати їх у тих галузях, де вони принесуть вищі доходи. Засобом здійснення міжгалузевої конкуренції є перетікання капіталів з однієї галузі в іншу, що приводить до зміни ринкової рівноваги як в окремих галузях, так і в економіці в цілому.

Розглянемо, яку роль відіграє конкуренція у ринковій економіці. Насамперед, конкуренція виступає важливим фактором формування ринкової рівноваги і рівноважної ціни. Ми вже з'ясували, що на ринку можлива ситуація, за якої пропозиція перевищує попит і виникає надлишок продукції. В цих умовах продавці за існуючої рівноважної ціни не можуть продати свої товари. І хоча за нормальних умов кожен продавець прагне продати свій товар якомога дорожче, при утворенні надлишку між продавцями починається боротьба за ринки збуту. Коли вона набуває особливої гостроти, тоді деякі з продавців, щоб залучити покупців до придбання свого товару, вдаються до зниження ціни. Тоді інші продавці, щоб не втратити своїх покупців, також знижують ціни. Такий процес триває до того часу, поки ціна не досягне рівня, за якого пропозиція урівноважується з попитом, і ринкова рівновага встановлюється за нижчою ціною, яка є результатом конкуренції між продавцями.

На формування ринкової рівноваги та рівноважної ціни впливає і конкуренція між покупцями. Якщо в силу якихось нецінових факторів пропозиція знижується при значному попиті, то виникає дефіцит товару на ринку. Це приводить до загострення взаємовідносин між покупцями. Останні, як правило, прагнуть купувати товар за нижчими цінами. Але при нестачі товарів між покупцями починається боротьба за придбання товарів. Щоб купити товар в умовах дефіциту, деякі покупці починають пропонувати вищу ціну. І починається ланцюгова реакція: все більше покупців згідні купувати товар за вищою піною. Таким чином, боротьба між покупцями зумовлює підвищення цін і відповідне збільшення пропозиції. Рівновага на ринку встановлюється на новому рівні ціни. Цьому сприяла конкуренція, що є дієвим фактором збалансованості попиту та пропозиції і встановлення рівноважної ціни.

Конкуренція виступає фактором ефективного розподілу обмежених ресурсів між галузями та окремими підприємствами. Виробники товарів у своїй діяльності керуються принципами: виробляти те, що приносить дохід, а товари, які дають збитки, вироблятися не будуть. Одержані галуззю високі доходи свідчать, що галузь процвітає, а це є сигналом для збільшення у ній капіталів. Збитки означають, що галузь неблагополучна, що сприяє скороченню виробництва і відтоку з галузі капіталів. Розширення і скорочення виробництва - це саморегулюючі процеси. Розширення виробництва збільшує обсяг ринкової пропозиції порівняно з величиною ринкового попиту, і ціна при цьому знижується, що приводить до зменшення або і зникнення доходу. В міру скорочення виробництва галузі зменшується ринкова пропозиція порівняно з попитом, у результаті чого ціни підвищуються, що приводить до ліквідації збитковості і нормального функціонування галузі.

Вирішальним фактором у цьому русі є покупці, які, образно кажучи, голосують за товари своїми грішми. Вони використовують свої гроші для придбання тих товарів, які хочуть і можуть купити. Саме цим покупці декларують свої потреби. Збільшення числа охочих купити товар підвищує попит і служить сигналом для виробників про виробництво такого товару, а отже, і використання для цього своїх ресурсів. Важливу роль при цьому відіграє ціна, функція якої полягає у скеруванні або орієнтації, тобто у здатності сигналізувати про зміни у споживацьких запитах і викликати належну реакцію з боку підприємств. Впливаючи на ціни і доходи, зміни в споживацьких запитах диктують розширення одних галузей і скорочення інших. Ці коригування реалізуються через ресурсний ринок, оскільки зростаючі галузі пред'являють більший попит на ресурси, а ті, де виробництво скорочується, зменшують на них попит. Зміни ресурсних цін, що виникають у результаті цього, переорієнтують ресурси із галузей, де скорочується виробництво, у галузі, які розширюються. Це здійснюється насамперед під впливом конкуренції, яка через здатність нових фірм вступати у галузь з високими цінами розширює у них виробництво і одночасно знижує ціни до рівня, що забезпечує нормальний дохід. У цьому полягає так звана амокаційна функція конкуренції.

Конкуренція виконує також важливу інноваційну функцію. В ринковій економіці, як уже з'ясувалося, на однорідну продукцію встановлюється єдина для всіх суб'єктів ринку ціна. За таких умов збільшити дохід через підвищення ціни майже неможливо, бо покупці не будуть купувати дорожчу продукцію. Збільшити доходи можна шляхом зменшення витрат виробництва, що дасть додатковий дохід, оскільки товар буде продаватись за незмінною ціною. Але для цього необхідно вдосконалювати технологічний базис виробництва, винаходити і впроваджувати новинки техніки і технології, прогресивні форми організації. Ті, хто здійснює такі заходи, одержують додаткові доходи. Однак конкуренція робить ці доходи короткостроковими, бо інші підприємці рано чи пізно застосовують подібні заходи, і переваги у доходах зникнуть. Водночас ті підприємці, що не зможуть такі заходи реалізувати, будуть витіснені з ринку. Тиск конкурентів і зростаюча пропозиція приводять до того, що ціни мають тенденцію до зниження, що відповідає інтересам споживачів. Таким чином, конкуренція виступає силою, що забезпечує науково-технічний і економічний прогрес. Відомий економіст, лауреат Нобелівської премії Ф. Хайек зазначив, що суспільства, які спираються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своїх цілей.

Конкуренція виконує і розподільну функцію. В умовах ринкової конкуренції дохід отримують лише ті суб'єкти економічної діяльності, які враховують запити споживачів і прагнуть до мінімізації витрат виробництва на основі науково-технічного прогресу. Тому і розподіл доходів здійснюється насамперед відповідно до результативності роботи. Інша справа, наскільки справедливим є такий розподіл. Суперництво суб'єктів ринку породжує і посилює їх розшарування. В конкуренції беруть участь виробники, нерівні за економічною силою. Природно, що слабкі не витримують тиску сильніших виробників і рано чи пізно розоряються. Суперництво приводить до поглиблення розриву в доходах сильних виробників і аутсайдерів. Тому конкуренція виступає силою, що поглиблює соціально-економічне розшарування членів суспільства.

Конкуренція здійснює у ринковій економіці ще одну важливу функцію - вона сприяє поєднанню приватних і суспільних економічних інтересів. Фірми та постачальники ресурсів для задоволення власних інтересів і збільшення власної вигоди розширюють виробництво та раціоналізують його. Цим самим вони сприяють задоволенню суспільних потреб споживачів. В умовах конкуренції фірми застосовують найекономнішу комбінацію ресурсів для виробництва даного обсягу продукту, бо це відповідає їх власній вигоді. Інакше вони можуть втратити доходи або розоритися. А це відповідає інтересам суспільства, бо економить ресурси, підвищує ефективність їх використання. Отже, в результаті конкуренції максимізація фірмами своїх доходів приводить до максимізації суспільного продукту, тобто сприяє узгодженню приватних інтересів із суспільними. Як зазначив А. Сміт, підприємці продають нам те, що ми хочемо, і на вигідних для нас умовах не тому, що вони нас люблять, а тому, що вони люблять себе.

У ринковій економіці конкуренція виступає силою, що протидіє виникненню стійкої економічної влади окремих суб'єктів ринку. Цю її функцію називають контрольною. Виробники мають економічну владу тоді, коли мають можливості на ринку впливати на ціни на свої товари, що дає їм можливість одержувати більші, порівняно з іншими, доходи. Конкуренція і покликана протидіяти таким суб'єктам, обмежувати їх можливості встановлювати економічну владу. Однак практика ринкової економіки показує, що з її розвитком ця функція конкуренції суттєво послаблюється, що сприяє руху ринкового господарства до монополії.

Размещено на Allbest.ru