Економіка підприємства

НТП властиві еволюційні та революційні форми вдосконалення технологічних методів і засобів виробництва, кінцевої продукції.

Науково-технічна революція відбиває докорінно якісну трансформацію суспільного розвитку на засаді новітніх наукових досягнень, що справляють революціонізуючий вплив на зміну знарядь і предметів праці, технології, організації та управління виробництвом, характер трудової діяльності людей.

Основні напрями НТП на сучасному етапі:

- електронізація народного господарства;

- комплексна автоматизація всіх галузей народного господарства;

- застосування прогресивних базових технологій;

- освоєння принципово нових технологій: мембранної, лазерної, плазмової, вакуумної, детонаційної та ін.;

- створення і використання нових матеріалів, що мають нові властивості: надпровідність, радіаційну стійкість, стійкість до зношування; надчистих матеріалів із заданими властивостями;

- прискорений розвиток біотехнології, яка сприяє створенню безвідходних технологічних процесів, нарощуванню обсягів виробництва сировини, продовольчих ресурсів;

- розвиток прискореними темпами інфраструктури як особливої сфери НТП, що формує зовнішні умови функціонування підприємств;

- розвиток інформаційних технологій, які формують не лише якісно новий виробничий потенціал, що ґрунтується на комп`ютеризації, а й нові соціальні відносини;

- хімізація виробництва.

Організаційний прогрес полягає в удосконаленні існуючих та застосуванні нових методів і форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.

Об`єктами організаційного прогресу є:

1. Удосконалення організації виробництва (комбінування, спеціалізація, кооперація, диверсифікація тощо). Організація виробництва - певним чином упорядкована й скоординована в часі та просторі система взаємодії провідних елементів виробничого процесу (людей, знарядь та засобів праці), охоплює всі ланки виробництва.

2. Поліпшення організації праці (раціональний режим праці, різні форми побудови бригад, організація обслуговування робочих місць). Організація праці - певне поєднання працівників у часі і просторі для досягнення найбільшої ефективності трудових процесів за умов конкретно застосовуваної технології та організації виробництва.

3. Раціоналізація елементів господарського механізму (системи управління, планування, фінансування, матеріального стимулювання тощо).

Залежно від місця прийняття і реалізації організаційних рішень, масштабності їхнього впливу на проміжні та кінцеві результати діяльності людей можна виокремити два напрями організаційного прогресу:

- загальносистемний (галузевий, міжгалузевий, регіональний);

- локальний організаційний прогрес - внутрішньовиробничий.

Оскільки технічні нововведення мають визначальний вплив на всі інші види інновацій і, крім того, заходи по впровадженню технічних новинок вимагають інвестування значних коштів, то важливими є питання оцінки економічної ефективності цих заходів.

Ефективність - це відносна величина, що характеризує результативність будь-яких витрат. Ефективність технічних нововведень є відношенням ефекту від здійснення заходів до витрат на них.

Ефект - це результат будь-якого заходу, який найчастіше виражається певною грошовою сумою (чиста продукція або прибуток підприємства, галузі, національний дохід).

Залежно від рівня оцінки, обсягу враховуваних ефекту і затрат і призначення оцінки розрізняють декілька видів ефективності технічних нововведень:

- народногосподарська;

- госпрозрахункова;

- порівняльна;

- абсолютна.

Розрахунок абсолютної ефективності завершує процес вибору найефективнішого варіанта технічних нововведень.

Економічний ефект від впровадження технічних новинок розраховується на всіх етапах реалізації й за весь період здійснення цих заходів і визначається як різниця між вартісною оцінкою результатів та вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за цей період.

Форми економічного ефекту:

- народногосподарський.

- внутрішньогосподарський.

Сумарний економічний ефект від технічних нововведень за певний розрахунковий період Т (Е_т) обчислюється за формулою:

Е_т ^нг(вг) = Р_т - В_т, грн., (2.1)

де Р_т - вартісна оцінка результатів від здійснення заходів НТП за розрахунковий період, грн.;

В_т - вартісна оцінка витрат на здійснення технічних нововведень за цей же період, грн.

Результати і витрати за кожний рік треба визначати з урахуванням чинника часу, тобто приводити до одного моменту часу - розрахункового року.

Початковим роком розрахункового періоду Т вважають рік початку фінансування робіт по здійсненню заходу (включаючи наукові дослідження), а кінцевим - момент завершення всього життєвого циклу заходу (визначається нормативними строками оновлення продукції з врахуванням її старіння).

Вартісна оцінка результатів впровадження технічних нововведень за розрахунковий період здійснюється:

Р_t=, грн. (9.2)

де к - дисконтна ставка, виражена десятковим дробом.

Ці результати визначаються як сума основних (Р_осн) і супровідних (Р_суп) результатів:

Р_t = Р_осн+ Р_суп, грн. (2.3)

Основні результати обчислюються за формулами:

- для нових засобів тривалого користування

Р_осн = Ц_t, грн., (2.4)

- для нових предметів праці

Р_осн=, грн., (2.5)

де Ц_t - ціна одиниці продукції, що її виробляють за допомогою нових засобів праці або предметів праці в t-му році, грн.;

N_t - обсяг застосування нових засобів або предметів праці в t -му році, натур.од.;

П_t - продуктивність засобів праці в t-му році, натур.одиниць;

У_t - витрати предметів праці на одиницю продукції, що виготовляється з використанням цих предметів у t-му році, натур.од.

До супровідних результатів належать додаткові економічні результати в різних сферах народного господарства, а також економічна оцінка соціальних і екологічних наслідків реалізації технічних нововведень. Обчислюються за формулою:

Р, грн., (2.6)

де Р - вартісна оцінка соціальних і екологічних результатів використання технічних нововведень у t-му році;

R_jt - величина окремого результату (в натуральних вимірниках) з урахуванням масштабу його впровадження в t-му році;

а_jt - вартісна оцінка одиниці окремого результату в t-му році;

n - кількість показників, що враховуються при визначенні впливу технічних нововведень на соціальну сферу й навколишнє середовище.

Сумарні витрати на реалізацію технічного нововведення за розрахунковий період включають витрати на виробництво (В_вир) та використання продукції (В_викор), тобто:

В_т = , грн., (2.7)

де С_t - поточні витрати на виробництво (використання) продукції в t-му році без урахування амортизаційних відрахувань на реновацію, грн.;

К_t - одночасні витрати на виробництво (використання) продукції у t-му році, грн.;

В_Лt - залишкова вартість (ліквідаційна) основних фондів, що вибувають у t-му році, грн.

Витрати як на виробництво, так і на використання продукції (без урахування витрат на придбання самої продукції), обчислюються однаково.

До складу поточних витрат (С_t) включаються витрати, що враховуються в калькуляції собівартості продукції, а до одночасних (К_t) - капітальні вкладення та інші витрати одномоментного характеру.

Для оцінки внутрішньогосподарського економічного ефекту від створюваних технічних новин застосовують:

1. Показник чистого прибутку (П_t); його обчислюють за формулою:

П_t=Q_t - Cп_t - F_t, грн. (2.8)

де П_t- чистий прибуток підприємства у t -му році, грн.;

Q_t - виручка від реалізації продукції науково-технічного або виробничо-технічного призначення в t -му році, грн.;

Сп_t - собівартість продукції в t-му році, грн.;

F_t - загальна сума податків та виплат з балансового прибутку підприємства у t-му році, грн.

Результати реалізації технічних нововведень впливають на госпрозрахункові показники роботи споживачів нової техніки та інших нововведень:

- приріст прибутку за рік від виробництва продукції за допомогою нової техніки (?П) визначається за формулою:

?П = (Ц₂-С₂), грн., (2.9)

де С₁, С₂ - витрати, віднесені на одиницю продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки, грн.;

Ц₁, Ц₂ - оптова ціна одиниці продукції при використанні базової і нової техніки, грн.;

N₁, N₂ - обсяг виробництва продукції за допомогою базової і нової техніки, натур. од.

2. Умовне вивільнення працюючих у зв`язку із запровадженням нової техніки (?Ч):

?Ч = , (2.10)

де ПП₁, ПП₂ - продуктивність праці до і після впровадження нової техніки, грн.

3. Економія капітальних вкладень (?К):

?К=, (2.11)

де К₁, К₂ - питомі капіталовкладення при використанні базової і нової техніки, грн.;

ПТ₁, ПТ₂ - продуктивність одиниці базової і нової техніки за одиницю часу, натур. од. або грн. за одиницю часу.

4. Зниження матеріальних витрат (?МВ):

?МВ = (МВ₁-МВ₂), (2.12)

де МВ_1, МВ₂ - матеріальні витрати на одиницю продукції при використанні базової і нової техніки, грн.

Основними показниками, що характеризують економічну ефективність тієї чи іншої сукупності запроваджених протягом року нових технічних та організаційних нововведень є:

1. Приріст обсягу виробленої продукції:

?%, (2.13)

де ?Ч_ВП - кількість вивільнених працівників за рахунок технічних і організаційних нововведень, осіб;

ПП- продуктивність праці в розрахунковому році (періоді), грн./осіб;

N₂ - обсяг виробленої продукції, тис.грн.

2. Приріст продуктивності праці:

?ПП^ТОН = І%, (2.14)

де І_ПП- загальне зростання продуктивності праці в розрахунковому році (періоді), %;

Ч₂ - фактична чисельність персоналу, осіб;

ПП₁- продуктивність праці у базовому році (періоді).

3. Приріст фондоозброєності праці:

?Ф_о ^ТОН=І%, (2.15)

де І- темп зростання фондоозброєності праці у розрахунковому році (періоді),%

ОФ - вартість основних виробничих фондів, тис.грн.;

Ф_О1- фондоозброєність праці у базовому році (періоді), грн./осіб.

4. Приріст фондовіддачі:

?Ф_В ^ТОН=І_Фв - %, (2.16)

де І_Фв - темпи зміни фондовіддачі за розрахунковий рік (період), %;

Ф_В¹ - фондовіддача у базовому році (періоді), грн.

5. Частка економії (%) від запровадження технічних та організаційних новин у загальних витратах на виробництво продукції:

е, (2.17)

де Д² - середня заробітна плата одного працівника у розрахунковому році (періоді);

Р² - загальна сума прибутку у тому ж році (періоді);

6. Приріст рентабельності виробництва:

?R^ТОН=R²-, (2.18)

де R² - рівень рентабельності виробництва у розрахунковому році (періоді), %;

Ф_вир - загальна вартість виробничих фондів.

2.2 Техніко-технологічна база підприємства

Мета вивчення теми: сформувати знання щодо сутності, ролі та значення техніко-технологічної бази виробництва.

1. Характеристика техніко-технологічної бази підприємства.

2. Організаційно-технічне управління технічним розвитком підприємства.

3. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва (діяльності).

4. Формування та використання виробничої потужності підприємства

Технiко-технологiчна база підприємства виробничої сфери -- системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), рiзноманiтних транспортних, передавальних, діагностичних та iнформацiйних засобів, організованих у технологiчнi системи виробничих пiдроздiлiв і підприємства в цілому.

До складу технічної компоненти бази входять лише ті види знарядь i засобів праці, які беруть безпосередню участь у реалiзацiї виробничих технологій. Це дає можливість: по-перше, виокремлювати особливi сукупні характеристики; по-друге, виявляти взаємозв'язки, пріоритети, чинники i способи оновлення та підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів i виробничої техніки.

Структурну характеристику технiко-технологiчної бази підприємства подано на рис. 6.

Рис. 6. Структурна характеристика технiко-технологiчної бази підприємства

Технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення технiко-технологiчної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кiнцевi результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої дiяльностi.

Оцінку технічного рівня рiзногалузевих підприємств треба проводити періодично (один раз на кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступінь технічної оснащеності праці персоналу, рівень прогресивності застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механiзацiї та автоматизації основного й допоміжного виробництва (табл. 2).

Процес економiчного управлiння технiчним розвитком пiдприємства зазвичай включає такi основнi етапи:

* встановлення цiлей - визначення, ранжирування, виокремлення прiоритетiв;

* пiдготовчий - аналiз виробничих умов, пiдготовка прогнозної iнформацiї;

* варiантний вибiр рiшень - розробка, вибiр критерiю та оцiнка ефективностi можливих варiантiв;

* програмування (планування) робiт - узгодження вибраних i прийнятих рiшень, їхнє iнтегрування в єдиний комплекс заходiв у межах програми технiчного розвитку пiдприємства на найближчу та вiддалену перспективу;

* супроводження реалiзації програми - контроль за виконанням передбачених програмою заходiв, проведення необхідного коригування програми.

Цiлi та пріоритети технiчного розвитку треба визначати згідно із загальною стратегією пiдприємства на тому чи іншому етапі його функціонування.

Лізинг - підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних або позичених фінансових коштів і полягає у наданні лізингодавцем (юридичною особою чи індивідуальним підприємцем, який здійснює лізингову діяльність) у виключне користування на певний термін лізингоодержувачу майно за умови здійснення періодичних лізингових платежів.

Таблиця 2 Основні показники технологічного рівня підприємства

Ознаки групування показників	Показники
Ступінь технічної оснащеності праці	Фондоозброєність працi Енергоозброєність працi
Рівень прогресивності технологій	Структура технологiчних процесiв за трудомiсткiстю Частка нових технологiй за обсягом або трудомiсткiстю продукції Середнiй вік застосовуваних технологiчних процесiв Коефiцiєнт використання сировини i матерiалiв
Технічний рівень устаткування	Продуктивнiсть (потужнiсть) Надійність, довговiчнiсть Питома металомiсткiсть Середнiй строк експлуатацiї Частка прогресивних видiв обладнання в загальнiй кiлькостi Частка технічно та економiчно застарiлого обладнання в загальному парку
Рiвень механізації та автоматизації виробництва	Ступiнь охоплення робiтникiв механiзованою працею Частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою автоматизованих засобiв працi

Об`єкти лізингу: будь-яке нерухоме та рухоме майно, що належить до основних фондів, у тому числі машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо. Не можуть бути об`єктами лізингу земельні ділянки та інші природні об`єкти(мисливські угіддя, ліс тощо).

Види лізингу в залежності від класифікаційної ознаки:

1. Строк використання об`єкта лізингу:

- оперативний;

- фінансовий.

2. Масштаб поширення лізингових відносин:

- внутрішній (загальнодержавний);

- міжнародний.

3. Характер лізингових операцій:

- сервісний;

- зворотний.

У лізингових операціях беруть участь, як правило, п`ять суб`єктів: виробник (постачальник, продавець); лізингодавець; лізингоодержувач; банк; страхова установа.

Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначеної номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва.

Виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно-натуральні вимірники за видами продукції (послуг).

Виділяють три види потужності підприємства:

· Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства (вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції).

· Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства.

· Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях національної економіки: електроенергетиці і газовій промисловості, харчовій індустрії, на транспорті, в машинобудуванні та інших галузях.

Чинники формування величини виробничої потужності підприємства:

* номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;

* кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року;

* прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється (послуг, що надаються).

У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками:

1) коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношення величин поточної і проектної потужності);

2) коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношення річного випуску продукції та середньорічної її величини).

Виробничі потужності підприємств обчислюються за відповідними галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств.

У найзагальнішому вигляді виробничу потужність провідного цеху (дільниці) з виготовлення однорідної продукції (переробки сировини, виконання інших виробничих операцій) визначають:

N_i = т , (2.19)

N_i =т/t_i, (2.20)

де N_i -- потужність i-го виробничого підрозділу підприємства;

а_i -- продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-ої продукції за годину;

Т_р -- річний фонд часу роботи устаткування;

т -- середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування;

t_i -- трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, час надання послуги в годинах).

Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує вихідну потужність (N_вих). Для цього використовується формула:

N_вих = N_вх + N_отз + N_р ± N_на - N_в, (2.21)

де N_вх -- вхідна потужність підприємства;

N_отз -- збільшення потужності протягом розрахункового періоду внаслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів;

N_р -- нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню підприємства;

N_на -- збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності, спричинене змінами в номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється;

N_в -- зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування.

Середньорічна виробнича потужність розраховується за формулою:

N_с.р.= N_вх.+, (2.22)

деN_вх. -- вхідна потужність підприємства;

N_вв -- кількість введених в дію виробничих потужностей;

N_вив -- кількість виведених виробничих потужностей;

t_вв -- кількість повних місяців із моменту введення виробничих потужностей і до кінця року;

t _вив -- кількість повних місяців із моменту вибуття виробничих потужностей і до кінця року.

Головною ознакою підвищення рівня ефективності виробничих потужностей підприємства є зростання обсягу продукції. Всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання виробничих потужностей підприємства умовно можна поділити на 2 групи: збільшення екстенсивного завантаження, та підвищення інтенсивного навантаження. Кожна з цих груп охоплює певну кількість конкретизованих заходів, або шляхів (рис. 7).

Рис. 7. Шляхи кращого використання виробничих потужностей підприємства

Показники ефективності використання виробничих потужностей та устаткування поділяють на:

-- Узагальнюючі:

· фондовіддача;

· фондомісткість.

-- Устаткування і виробничих площ:

· коефіцієнт використання наявного (встановленого) устаткування;

· коефіцієнт змінності роботи устаткування;

· коефіцієнт використання календарного (режимного) фонду часу;

· коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування;

· напруженість використання устаткування;

· напруженість використання виробничих площ.

-- Виробничих потужностей:

· коефіцієнт освоєння проектної потужності;

· коефіцієнт використання поточної потужності.

Рекомендована література

Основна

1. Господарський кодекс України . - Х.: ТОВ „Одіссей”, 2004. - 248 с.

2. Закон України „Про господарські товариства” від 19.09.1991 № 1576-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49.

3. Закон України „Про власність” від 27.04.2007 №997-V // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 33.

4. Закон України „Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 року №3792-ХІІ// Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 13.

5. Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 23 грудня 1993 року №3771-ХІІ// Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 7.

6. Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року №1560-ХІІ// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 47.

7. Закон України „Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 року №93/96-ВР// Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 19.

8. Закон України „Про інноваційну діяльність” від 4 липня 2002 року №40-ІV// Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 36.

9. Закон України „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” від 16 січня 2003 року №433- ІV// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 33.

10. Економіка підприємства / За ред. С.Ф. Покропивного - К.: Наукова думка, 2000. - 512с.

11. Економіка підприємства / За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: Наукова думка, 2001. - 528с.

12. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Г.О. Швиданенко, С.Ф. Покропивний та ін. - К.: КНЕУ, 2000.

13. Економіка підприємства: Струк.-логічний навч.посібник / За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2001. - 457 с.

14. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За ред. А.В. Шегди. - К.: Знання-Прес, 2001.-335 с.

15. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Атака, 2002.- 480 с.

16. Володькіна М.В. Економіка промислового підприємства: Навч. Посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 196 с.

17. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посібник /- К.: Вікар, 2001. - 178 с.

18. Петрович Й.М. та ін. Економіка підприємства: Підручник / За ред. Й.М. Петровича - Львів: Магнолія плюс, 2004.- 680 с.

Додаткова

1. Зайцев Н. Экономика промышленного предприятия. 3-е изд.- М.: ИНФРА - М, 2000. -358с.

2. Руденко А.И. Экономика предприятий. - Минск, 1995. - 475 с.

3. Сафронов Н.А. Экономика предприятия. Учебник.- М.: Юность, 1998.- 584 с.

4. Экономика предприятия: Учебник /Под ред. В.Я. Горфинкеля, В.А. Швандара. -М.: Банки и биржа: ИО „ЮНИТИ”, 1998. - 742 с.

5. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. О.Н. Волкова -М.: ИНФРА - М, 2000. -286с.

6. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посібник. -К.: КНЕУ, 1997. - 244 с.

7. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств: Навч. посібник / Львів: „Сподом”, 2000.- 212 с.

8. Економіка підприємства: Навч. посібник / За ред. П.С. Харіва. - Тернопіль: Економічна думка, 2000.

9. Економіка підприємства. Навч. посібник / За ред. А.А. Фастовець. - К.: НТЦ „Укрпросвіта”, 2000.

10. Примак Т.О. Економіка підприємств. - К.: МАУП, 1999.- 108 с.

11. Примак Т.О. Економіка підприємств. - К.: „Вікар”, 2002. - 176 с.

12. Шаповал В.М. та ін. Економіка підприємства: Уведення в спеціальність : Навчальний посібник / За наук. і заг. ред. В.А. Ткаченка.-К.: Центр навч. літ., 2003.- 524 с.

13. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник. 2-ге вид.-К.: Каравела, 2005.- 568 с.

14. Економіка виробничого підприємства: Навч.посібник / За ред. Й.М. Петровича - К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002.- 405 с.

15. Темченко О.А., Чорноморченко І.С. Економіка підприємства: Навч. посіб./ Кривий Ріг: Мінерал, 2004.-278 с.

Размещено на Allbest.ru