Основні передумови (засади) економічного підходу до права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні передумови (засади) економічного підходу до права

Одним з найпоширеніших напрямків критики економічної теорії права, а також всієї економічної теорії, є звинувачення в тому, що вона заснована на нереалістичних передумовах, таких як повне знання, досконала конкуренція, миттєве пристосування виробників до змін в умовах попиту та пропозиції і та ін.

В основі цієї критики лежить точка зору, що перевірити цю теорію можна лише, порівнявши її передумови з реальністю [1, с. 49].

Основною передумовою економічного аналізу права є припущення про те, що люди поводяться як раціональні економічні агенти, що прагнуть максимізувати рівень задоволення своїх потреб, тобто особисту вигоду [2]. Ця передумова про поведінку людини має на увазі, що людина реагує на стимули, тобто якщо ціна якогось блага зросла, а інші ціни залишилися незмінними, то люди придбають меншу кількість даного товару. Зворотне співвідношення між ціною блага й попитом на нього - це найпоширеніше передбачення економічної теорії. економічний право потреба

Здійснюючи вибір, раціональний індивід повинен оцінити альтернативи. Економічна цінність блага, послуги чи діяльності вимірюється готовністю індивідів заплатити (грошима або натурою) за її придбання.

Економічна цінність ресурсів, використовуваних на будь-які цілі, включає витрати, що є рівними цінності їх найкращого альтернативного використання, тобто це альтернативні витрати [3].

Поняття альтернативних витрат поєднує в собі, таким чином, і поняття обмеженості ресурсів, і необхідність вибору між конкуруючими потребами.

На ідеальному ринку конкуренція приводить до встановлення рівноваги між попитом на яке-небудь благо і його пропозицією. Коли ж попит та пропозиція не збалансовані, ціни виконують роль сигналу виробникам і споживачам про необхідність змінити поведінку, тобто приводять ринок до рівноваги, примушуючи учасників ринку до взаємного узгодження своїх планів. Ціна - це механізм розміщення ресурсів, який надає інформацію ринку, а ціна, при якій досягається рівновага попиту та пропозиції блага, дорівнює його альтернативним витратам.

Економічний підхід має ще дві відмітні риси.

По-перше, він має справу із граничними величинами, тобто аналізує і оцінює ефективність невеликих змін у системі [4], яка в цілому є стабільною.

По-друге, цей підхід приділяє основну увагу стимулам, які діють ex ante, тобто перше ніж відбулася подія, що вимагає втручання правової системи. Тому право оцінюється економістами з погляду стимулів, які воно створює, а не як механізм розв'язання суперечок, що характерно для традиційного правознавства.

Такий підхід цілком узгоджується з передумовою економічного аналізу про раціональність індивіда: раціональний індивід приймає рішення, ґрунтуючись на очікуваннях майбутнього.

Економічна теорія права припускає, що люди реагують не тільки на ціни тих благ, які можна придбати на ринку, але й на правові норми, які розглядаються як система "неявних цін". Ці "неявні ціни" створюють позитивні стимули для одних форм поведінки (наприклад, вживання заходів обережності проти невиконання договору) і подавляють інші форми поведінки, змушуючи людей платити за них високу ціну (наприклад, злочинну діяльність або необережну поведінку).

Подібно ціновому механізму, правова система регулює розміщення обмежених ресурсів. Люди, що діють у рамках правової системи, як і покупці на ринках, куплять менше товару, якщо ціна на нього зросла, і будуть купувати більше товару, якщо ціна знизиться. Благами тут виступають певні форми поведінки, які підлягають правовим санкціям (наприклад, невиконання договорів, недотримання заходів обережності або злочинна діяльність), а ціною є санкція, що передбачена правовою нормою [5, c. 6].

Таким чином, змінюючи правила, що регулюють життя в суспільстві, можна вплинути на поведінку людей, а, отже, і на економічні результати, які будуть отримані цим суспільством.

Примітки

1. "... віра в те, що теорія може бути перевірена через реалізм її передумов незалежно від точності її передбачень, широко поширена й служить джерелом постійної критики економічної теорії за нереалістичність..."

2. Поняття "раціональність" в економічній науці вживається в іншому змісті, ніж в інших суспільних науках, де раціональність стосується як засобів, такі цілей поведінки, і трактується як "розумне".

Під раціональністю економічний аналіз зазвичай розуміє слідування власному інтересу й вибору оптимальних засобів досягнення мети. При цьому до змісту самої мети вимога раціональності не пред'являється. Економічний аналіз не намагається пояснити, чому люди віддають перевагу певним благам, і не намагається дати ніякої оцінки зробленому вибору, окрім твердження про те, що цей вибір є "гарним" з погляду індивіда, що його зробив.

Передбачається, що індивід може краще, ніж хто інший судити про своє благополуччя, і що його смаки є заданими й стабільними.

3. В економічній теорії - альтернативні витрати (альтернативна вартість) - вартість інших товарів і послуг, від яких необхідно відмовитися, щоб мати можливість придбати даний товар. Виникає внаслідок того, що ресурси для задоволення потреб обмежені, тому всі потреби не можуть бути задоволені. Тобто мова йде про те, що у витрати вибору варто включати ті альтернативи, від яких довелося відмовитися.

Так, витрати читання газети після обіду будуть включати ту суму грошей, яку можна було б заробити, якби ви не відпочивали, а присвятили цей час роботі. Звичайно під альтернативними витратами маються на увазі найцінніші можливості або альтернативи, які не були обрані.

4. Граничний аналіз вивчає, що відбувається в результаті додавання однієї додаткової одиниці деякої економічної змінної (або зменшення цієї змінної на одну одиницю). Наприклад, граничні витрати заходів обережності, необхідних для запобігання нещасного випадку, - це витрати, які виникають при збільшенні заходів обережності на одну одиницю.

5. Цю ідею можна пояснити наступним чином. Припустимо, що виробник електроприладів знає, що його продукція може іноді завдати шкоди споживачеві. Наскільки безпечною виробник буде намагатися зробити цю продукцію? Відповідь на це питання залежить по-перше, від реальних витрат на забезпечення безпеки продукції, які, у свою чергу, залежать від конструкторських особливостей виробів і технології їхнього виробництва; а по-друге, від "неявної ціни", яку прийдеться заплатити за заподіяння шкоди споживачеві. "Неявна ціна" встановлюється правовими нормами, що визначають відповідальність виробника за збиток, заподіяний його продукцією споживачеві. Відповідальність - це санкція або плата за заподіяння шкоди. Щоб оцінити розмір цієї "неявної ціни", виробникові знадобиться допомога юристів. Після одержання необхідної інформації він порівняє витрати підвищення безпеки продукції з імпліцитною (зовнішньо невиявленою) ціною нещасних випадків. Щоб максимізувати свій прибуток, виробник буде підвищувати безпеку продукції до тих пір, поки реальні витрати додаткової безпеки не зрівняються з "неявною ціною" нещасних випадків.

У наведеному прикладі введення відповідальності виробника за збиток, заподіяний його продукцією споживачеві, змусить виробника прагнути до більшої безпеки продукції, однак, якщо ціна виявиться занадто високою (наприклад, суд призначає високі штрафні санкції), виробник може взагалі відмовитися від виробництва певного продукту

Позитивна й нормативна економічна теорія права

Відмінності між позитивною економічною теорією права і нормативною економічною теорією права є важливим для розуміння:

- цілей, які ставить перед собою ця наукова дисципліна;

- ролі, яку вона може відігравати.

Ці відмінності економічна теорія права запозичила в економічної теорії.

Позитивна економічна теорія:

- пояснює світ таким, яким він є;

- дозволяє передбачати, як зміниться поведінка людей у відповідь на зміни в законах.

Позитивна економічна теорія не залежить від етичних позицій і тому може бути "об'єктивною" економічною наукою, як, наприклад, фізика [1, с. 21].

Нормативна економічна теорія прагне змінити світ, зробити його кращим. Вона відповідає не на питання: "Що є?", а на питання: "Що має бути?". При цьому нормативна теорія використовує результати позитивного економічного аналізу, доповнюючи їх ціннісними судженнями щодо того, якими повинні бути цілі суспільства.

В економічній теорії права відмінності між позитивним і нормативним підходами проявляється наступним чином.

Позитивна економічна теорія права намагається оцінити ступінь відповідності доктрин, що діють у загальному праві, вимогам економічної ефективності, тобто вона аналізує поведінкові реакції економічних агентів на зміни в структурі стимулів, що відбуваються в результаті змін правових норм [2].

Нормативний підхід до права пропонує зміни в правових нормах на основі висновків економічної теорії права, тобто визначає, якими мають бути правові норми, щоб вони відповідали критеріям економічної доцільності [3].

Якою повинна бути економічна теорія права - позитивною чи нормативною наукою? Учені по-різному відповідають на це питання [4].

Позитивна економічна теорія хоч і стверджує, що економісти не повинні робити висновки, що містять ціннісні судження, а також давати рекомендації відносно політики, проте, вона дуже важлива, оскільки обґрунтовує можливі поведінкові реакції економічних агентів на зміни в структурі стимулів, що відбуваються в результаті зміни правових норм.

P. Познер висловив ідею про те, що сама система загального права сприяє підвищенню добробуту в суспільстві й у цілому діє відповідно до логіки ефективності. У рамках позитивного походу ця ідея піддавалася перевірці зусиллями фахівців у галузі економіки права. Було виявлено, що багато норм загального права дійсно відповідають критерію економічної ефективності.

3. Прикладом може бути опублікована в 1970 році книга Г. Калабрезі "Витрати нещасних випадків". У цій книзі Калабрезі здійснив спробу показати, як суспільство зможе краще контролювати нещасні випадки, ввівши структуру правових норм і інститутів, засновану на принципах економічної теорії. Він досить критично ставився до існуючої системи відповідальності за нещасні випадки. Вважав, що вона є перешкодою на шляху прийняття його версії оптимального регулювання нещасних випадків.

4. Учені-фахівці в області економічної теорії права, що працюють у традиції Чиказької школи економіки права, визнають, що, незважаючи на те, що економічний аналіз володіє потужними аналітичними інструментами, все-таки компетентність економістів у вирішенні правових проблем обмежена. Економічний дохід може бути корисним для позитивного аналізу ефективності альтернативних правових норм і вивчення впливу правових норм на розподіл багатства й доходу.

Тамбовцев, наприклад, говорить про доведену корисність економічного аналізу для здійснення правових реформ, поліпшення як окремих правових актів, так і всієї системи, що забезпечує їхнє впровадження в життя, тобто про продуктивність нормативного економічного аналізу права.

Однак, економічні моделі пропонують спрощене зображення реальності, тому використання цих інструментів для розробки політики може бути досить небезпечним, оскільки нормативний економічний аналіз може не помітити багато ненавмисних наслідків правового втручання.

Економічний і юридичний підходи до аналізу права

Часто економістові і юристові важко прийти до взаєморозуміння.

Прикладом може стати договір про материнський сурогат [1, с.12]. Жінка не може мати дітей. Вона разом із чоловіком звертається до іншої жінки із пропозицією за певну плату виносити дитину. Сурогатну матір штучно запліднюють. Після народження дитини сурогатна мати повертає гроші й відмовляється віддати дитину. Постає питання: як бути з дитиною - залишити сурогатній матері, чи передати подружній парі?

Юрист відмітить, що дана угода подібна продажу батьківських прав. Угода, імовірно, буде визнана такою, що суперечить основам моралі, з посиланням на порушення прав людини. Дитину, імовірно, залишать сурогатній матері. Втім результат залежить від законодавства, а ось напрям аналізу від законодавства не залежить.

Для юриста важливо те, що в суспільстві розуміється під справедливістю. Він мислить категоріями минулого (ex post) намагаючись інтерпретувати факти, що відбулися. Основним стає дедуктивний підхід, при якому умовиводи робляться від одиничного до загального (див. рис).

Рис.1. Відмінність економічного і юридичного підходів [1,с.13]

Економіст буде розглядати те, як рішення суду вплине на майбутнє. Якщо дитину залишити сурогатній матері, то кількість угод про сурогатне материнство скоротиться. Тепер подружжя, яке не схильне до ризику, буде шукати інші альтернативні шляхи, що дозволять мати дитину. Кількість народжених дітей знизиться.

Укладений договір приводить не до перерозподілу цінності дитини, а до її створення, сприяє дітонародженню. Подальший аналіз необхідно проводити виходячи з того, чи потрібні суспільству діти. Якщо ні, то договір повинен бути визнаний недійсним, якщо потрібні, договір потрібно захищати.

Основна відмінність економічного способу мислення в тім, що економіст мислить категоріями майбутнього [2]. Він аналізує, наскільки ефективне прийняте рішення, намагаючись стримувати небажану активність. Для економіки в більшій мірі характерним є дедуктивний дохід, при якому робиться спроба створення загальної теорії із застосуванням її для прогнозування результатів і аналізу окремих випадків. Такий дохід відрізняється здатністю виявляти й оперувати категоріями, неявно вираженими в конкретних випадках.

Він заснований на побудові загального методологічного доходу до вирішення проблем.

Іншою вдалою ілюстрацією економічного походу є категорія безповоротних (уже здійснених) витрат [1,с.13]. Виготовлення порцелянового слона в натуральну величину коштує $1000. Ви вже витратили $990 на виготовлення, але виявляєте, що не зможете продати його дорожче, ніж за $100. Якщо не економіст може залишити недоробленого слона як пам'ятник власної дурості (адже $1000 витрат більше $100 виторгу від продажу), то економіст віднесе $990 до безповоротних витрат і закінчить виробництво (адже $100 виторгу від продажу більше $10 витрат). На рішення економістів не впливають категорії минулого.

Найбільшою складністю в сприйнятті економічного походу юристами став "юридичний позитивізм". Будь-яке рішення законодавця сприймається як даність. Правильність закону не обговорюється, обговорюються тільки проблеми його застосування. У зв'язку з цим альтернативність мислення економіста, що сприймає закон тільки як один з варіантів досягнення мети, не сприймається. Закон сприймається економістом не як щось незмінне, а отже, стає можливим пошук шляхів збільшення його ефективності.

Размещено на Allbest.ru