Форфейтингові операції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Форфейтингові операції

За А. М. Мороз форфейтингова операція - купівля експортних вимог форфейтером (банком або спеціалізованою фінансовою кампанією) з виключенням права регресу на експортера (форфейтиста) у разі несплати.

Форфейтинг застосовується:

- у фінансових операціях - з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов'язань;

- в експортних операціях - для сприяння надходження готівки експортеру, який надав кредит зарубіжному покупцеві.

Форфейтингові інструменти:

- вексель (боргове зобов'язання однієї особи перед іншою);

- інші цінні папери.

Звернення експортера до форфейтера відбувається, зокрема, в таких випадках:

- власне фінансове становище експортера не дає йому змоги надовго вилучати власні кошти зі свого обороту;

- імпортер, тобто зовнішньоторговельний контрагент експортера, недостатньо кредитоспроможний;

- експортеру не вдається отримати першокласну гарантію. Форфейтингу властиві такі характерні ознаки:

- взаємозв'язок із зовнішньоторговельними операціями;

- договори форфейтингу укладаються переважно у вільно конвертованих валютах;

- основними документами, що застосовуються при здійсненні форфейтингових операцій, є векселі - прості та переказні;

- кредитування експортера здійснюється шляхом купівлі векселів або інших боргових вимог на дисконтній основі;

- кредитування здійснюється на середньостроковій основі, як правило, на строк від шести місяців до п'яти років, а в деяких випадках - до семи років;

- дисконтування відбувається на основі фіксованої процентної ставки;

- здебільшого форфейтинг пов'язаний з реалізацією машин, обладнання та інших товарів інвестиційного призначення.

Етапи здійснення форфейтингової операції:

1. Експортер та імпортер домовляються про поставку товарів та порядок їх оплати.

2. Експортер шукає форфейтера.

3. Імпортер оформляє серію векселів та знаходить банк, який гарантує або авалює зазначені векселі.

4. Направления в банк експортера гарантованих або авальованих векселів.

5. Поставка товарів.

6. Дозвіл на передання векселів експортеру.

7. Надання векселів експортеру.

8. Продаж векселів експортером форфейтеру.

9. Надходження коштів від проданих векселів.

Удаючись до форфейтингу, експортер має такі переваги:

- можливість одержання грошових коштів відразу після відвантаження продукції або надання послуг, що поліпшує ліквідність експортера;

- при купівлі векселів застосовується фіксована облікова ставка, тобто дисконт є визначеною сумою і протягом усього строку кредитування не змінюється, незважаючи на зміну ставок на ринку капіталів;

- відсутність ризиків, оскільки експортер продає боргові вимоги форфейтеру на безповоротній основі, тобто без права регресу;

- відсутність витрат часу та коштів на управління боргом або на організацію його погашення;

- простота документації та оперативність її оформлення;

- робить зайвим експортне страхування. Недоліки форфейтингу для експортера:

- його висока вартість;

- вірогідність того, що експортер може не знайти гаранта або аваліста, який би задовольняв форфейтера;

- необхідність підготувати документи у такий спосіб, щоб на експортера не було регресу у разі банкрутства гаранта або аваліста, а також необхідність знати законодавство країни імпортера.

Недоліки форфейтингу для форфейтера:

- відсутність права регресу у разі несплати боргу;

- необхідність знання законодавства країни імпортера;

- необхідність нести ризики до погашення векселів;

- відповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта або аваліста.

Переваги форфейтингових операцій для форфейтера:

- простота та оперативність в оформленні документації;

- вища маржа, ніж при кредитуванні;

- можливість реалізації куплених активів на вторинному ринку.

Залежно від кредитоспроможності імпортера термін вимог, що купуються, обмежується, як правило, від 180 днів до 5 років, а в деяких випадках - до 7 років. Існують обмеження по мінімальному розміру форфейтирування. Векселі повинні бути з авалем банку країни покупця, а інші вимоги - з банківською гарантією.

Факторингові операції

Факторинг (від англ. factor - агент, посередник) - одна з нетрадиційних банківських послуг, що з'явилася в банківській практиці у 50-х роках.

Факторингова операція - комісійно-посередницька операція з передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта).

Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, що пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг.

Суб'єкти - банк, факторингова компанія, спеціалізовані установи, які скупають рахунки-фактури у своїх клієнтів.

Клієнти - кредитори, постачальники товару, виконавці робіт, промислові та торгові фірми, що уклали угоди з банком чи факторинговою компанією.

Позичальники - покупці товарів і послуг.

Види факторингу за Петрашко Л. П.:

1. Прямий - в операції бере участь лише один фактор - з експорту в країні експортера, з яким імпортер уклав факторингову угоду.

2. Опосередкований - в операції беруть участь два фактори:

1) з експорту в країні експортера

2) з імпорту в країні імпортера.

3. Розкритий - операція, в якій покупцеві повідомляється про факторингову угоду.

4. Нерозкритий - операція, в якій факторингова угода є конфіденційною і зарубіжному покупцеві не повідомляється про неї.

5. Конвенційний - універсальна система фінансового обслуговування, яка включає бухгалтерський облік, розрахунки з постачальниками та покупцями, страхове кредитування, представництво та ін.

6. Конфіденційний - обмежується виконанням тільки деяких операцій: сплата боргів, передача права на отримання грошей та ін.

Механізм проведення факторингової операції зображений на рис. 8.1. Етапи здійснення факторингової операції:

1. Перший етап. Підготовчий.

1) Отримання заявки від клієнта.

2) Оцінка економічного та фінансового стану клієнта.

2. Другий етап. Оформлення факторингової угоди між банком та клієнтом.

Обов'язки банку: стягнення боргу та функції з його обслуговування; аналіз кредитоспроможності боржників; інкасація, облікові операції та ін.

Рис. 1 Схема факторингової операції

форфейтинговий експортер факторинг операція

Обов'язки клієнта: плата за факторингові послуги банку. Плата складається з: комісійних за послуги по обслуговуванню боргу в розмірі 1-2% загальної суми придбаних банком рахунків; позичкового процента, нарахованого на виданий аванс.

Визначення методу розрахунку максимальної суми з операцій факторингу.

Методи бувають:

- визначення загального ліміту - для кожного клієнта встановлюється періодично поновлюваний ліміт;

- визначення помісячних лімітів відвантажень - встановлюється сума, на яку протягом місяця будуть відвантажені товари;

- страхування по окремих операціях.

3. Третій етап. Відсилка всіх рахунків-фактур, виставлених на покупця.

4. Четвертий етап. Аналітичний.

1) Вивчення рахунків-фактур.

2) Вивчення платоспроможності позичальників (триває від 24 годин до 2-3 днів).

5. П'ятий етап. Оплата рахунків.

Клієнт, що продав дебіторську заборгованість, отримує від банку аванс (готівкою, переказом, оплатою чека та ін.) в розмірі 80-90% суми боргу. Решту процентів - 10-20 - банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові.

6. Шостий етап. Оплата вимог.

Особливості здійснення факторингових операцій:

1. Придбання платіжних вимог до покупців у своїх клієнтів на умовах негайної оплати клієнту 80-90 % вартості відфактурованих поставок.

2. Оплата у визначений термін іншої частини вартості з відрахуванням комісійних і процентів за кредит, незалежно від суми виручки, що надійшла від покупців. Платіж, який надходить потім від покупця, повністю зараховується на рахунок банку.

Специфіка міжнародного факторингу полягає в тому, що при роботі з експортером банк, як правило, укладає угоду з банком країни імпортера та передає їй частину своїх функцій. У свою чергу, він виконує роботу, пов'язану з дорученнями іноземного банку. Такий зустрічний факторинг має назву взаємного, або двофакторного. Його переваги зумовлені тим, що для кожного з банків, які обслуговують імпортерів, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми. Це значно спрощує процедури визначення кредитоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасування бонових вимог тощо.

Факторинговий кредит дорожчий за звичайний, оскільки він супроводжується інкасовими, юридичними, обліково-контрольними, інформаційними, консультативними та іншими послугами. Факторинг найбільш вигідний для крупних фірм - експортерів, що мають значні відстрочки платежів і недостатньо готівки. Вони одержують такі переваги від факторингового обслуговування: звільнення від ризику неплатежу, завчасну реалізацію портфеля боргових вимог, спрощення структури балансу, скорочення терміну інкасації вимог до клієнтів, економію на бухгалтерських, адміністративних та інших видатках.

Размещено на Allbest.ru