Державне регулювання економічної безпеки підприємства. Аналіз нормативно-законодавчої бази
Форми непрямого управління підприємствами. Основні напрямки державного регулювання діяльності підприємств, забезпечення правової основи їх діяльності. Шляхи боротьби з негативними ефектами монополізації. Основні напрямки антимонопольної політики США.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.07.2017 |
| Размер файла | 16,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Державне регулювання економічної безпеки підприємства. Аналіз нормативно-законодавчої бази
Державне регулювання робить найбільш помітний і значний вплив на формування економічної безпеки підприємства, використовуючи при цьому прямі і непрямі важелі впливу.
Непряме регулювання управління діяльністю підприємств формує систему мотивацій, створює стимулюючі умови для їхньої діяльності.
Форми непрямого управління підприємствами:
o податкова система;
o цінова і фінансово-кредитна політика;
o державне замовлення.
До прямого державного регулювання відноситься розробка нормативних актів, положень, заходів, що роблять безпосередній вплив на діяльність підприємства.
Основні напрямки державного регулювання діяльності підприємств забезпечення правової основи діяльності підприємств:
o проведення досліджень ринку;
o проведення інвестиційної політики;
o формування систем оподатковування;
o формування і розвиток інфраструктури підприємництва;
o регулювання інноваційних процесів;
o фінансова підтримка у формі державних гарантії, забезпечення іноземних кредитів.
Правову основу діяльності підприємств складають закони, що регулюють правові відносини між державою і підприємствами, укази і постанови органів влади з питань господарчої діяльності підприємств.
Антимонопольна політика держави складається в коректуванні такої діяльності підприємств, що розглядається як наносить збиток ефективної конкуренції на ринку.
Шляхи боротьби з негативними ефектами монополізації:
o дроблення великих підприємства із забороною їхнього об'єднання і намагання таким шляхом розширити сфери впливу конкурентів;
o використання організованих великих монопольних об'єднань для державного регулювання, шляхом опрацювання спільних, прийнятних для суспільства рішень (договір про визначення рівня цін тощо).
Значний інтерес представляють основні методи боротьби з монополізмом у різних країнах.
Основні напрямками антимонопольної політики США:
o регулювання злиття і поглинання фірм один одного;
o регулювання інформаційним забезпеченням ринку;
o виявлення анти-конкурентних дій фірм.
Для практики рішення антимонопольних задач в економіці країн ЄС і Канади характерно:
o використання принципу законодавчої заборони монополістичної практики;
o уведення виключень з конкурентного законодавства;
o визначення умов доступу приватного капіталу в регульованій галузі економіки;
o розробка механізмів ціноутворення.
В Японії практикується введення додаткових податків на монополії і дозволені картельні утворення.
Формування системи оподатковування є однією з найбільш значних сфер державного регулювання. Численні дослідження впливу системи оподатковування на діяльність підприємств показує, що цей вплив в основному носить негативний характер. Це обумовлено великою кількістю видів податків (понад 30), високими ставками оподатковування, не завжди продуманими і логічними схемами стягнення податків.
Наразі система оподатковування не стимулює діяльність підприємств їхнього розвитку і заходу для підвищення ефективності виробництва.
Формування і розвиток інфраструктури підприємств відноситься винятково до компетенції держави і містить у собі:
o фінансові;
o грошові;
o інвестиційні;
o фондові ринки;
o ринки цінних паперів;
o формування системи товарних бірж.
Необхідність регулювання інноваційних процесів викликано в першу чергу їхнім зростаючим значенням для економіки і суспільства в цілому. Наприклад: внесок НТП у приріст валового внутрішнього продукту найбільш розвитих країн складає за різними оцінками від 71% до 100%. Здатність до інновацій у даний час стало однієї з найважливіших функцій безпеки держави.
Характеристики й особливості інноваційних процесів, їхнє значення для економічної безпеки визначають наступні функції державного регулювання в цій сфері:
o акумулювання засобів на наукові дослідження й інновації;
o координація інноваційної діяльності, стимулювання інновацій;
o створення правової бази інноваційних процесів.
При розкритті поняття банкрутства й аналізу можливостей підприємства по зменшенню ризику його виникнення використовуються наступні законодавчі і нормативні акти:
Закон України "Про банкрутство" від 14 травня 1992 р., що визначає умови і порядок визнання юридичних суб'єктів - суб'єктів підприємницької діяльності - банкрутами з метою задовольнити претензії кредиторів. У статті 1 дається визначення банкрутства: "під банкрутством розуміється пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності - задовольнити у встановлений для цього термін пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом.
Суб'єктами банкрутства, що підпадають під дію даного закону, можуть бути юридичні особи нездатні вчасно виконати свої зобов'язання перед кредиторами або бюджетом. Кредитором у розумінні даного закону є громадянин або юридична особа, що має підтверджені документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, майнові вимоги яких цілком забезпечені заставою.
Підставою для відкриття справи про банкрутство є письмова заява кредитора, органів державної податкової служби або державної контрольно-ревізійної служби в арбітражний суд. На попередньому засіданні арбітражного суду, що проводиться не пізніше як через один місяць із дня відкриття справи про банкрутство оцінюються подані документи, заслуховуються роз'яснення боків і банків, розглядаються їхні клопотання. За результатами попереднього слухання арбітражний суд призначає розпорядника майном боржника і зобов'язує заявника подати в офіційний орган печатки Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України оголошення про відкриття справи про банкрутство. Арбітражний суд визнає боржника банкрутом у випадку відсутності пропозицій про санацію або незгоди кредиторів з умовами проведення санації боржника.
У статті 11 розглянутого закону передбачені наслідки визнання боржника банкрутом:
o Припинення підприємницької діяльності боржника
o До ліквідаційної комісії переходить право розпоряджатися майном банкрута й усі його майнові права й обов'язку
o вважаються минулими терміни всіх боргових зобов'язань банкрута
o припиняються нараховуватися пені і відсотки по усіх видах боргів банкрута.
Ліквідаційна комісія: управляє майном банкрута, проводить інвентаризацію й оцінку майна, визначає ліквідаційну масу і розпоряджається нею, проводить заходу щодо стягненню дебіторської заборгованості, реалізації майна банкрута, проводить заходу спрямовані на задоволення вимог кредиторів.
У статті 21 передбачена черговість задоволення претензій кредиторів. Насамперед покриваються витрати, зв'язані з проведенням справи про банкрутство в суді і роботою ліквідаційної комісії, а так само задовольняються вимоги кредитором, забезпечені заставою. В першу чергу виконуються зобов'язання перед працівниками підприємства - банкрута. В другу чергу задовольняються вимоги по податках і податкових платежах у бюджет і вимоги органів державного страхування і соціального забезпечення. В третю чергу задовольняються вимоги кредиторів не забезпечені заставою. У четверту чергу виконуються вимоги по поверненню внесків членів трудового колективу в статутний фонд підприємства. Далі погашаються всі інші вимоги. державний монополізація управління негативний
Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 р., яким регулюються договірні правовідносини між платниками й одержувачами коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених відношень є підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. У статті 1 сказано, що платники коштів сплачують на користь одержувача цих засобів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за згодою боків.
Крім того, керуються такими законодавчими актами, як: Закон України "Про підприємства" від 27.03.1991, Закон України "Про страхування" від 07.03.1996, Закон України "Про Арбітражний суд" від 04.06.1991, Постанова КМУ "Положення про порядок здійснення діяльності страховими посередниками" від 18.12.1996.
Державна фінансова підтримка нововведень. Для підвищення технологічної конкурентоздатності країни необхідні, насамперед, заходи держави з поліпшення загальноекономічного клімату і створення необхідних умов для збільшення капіталовкладень у сферу НДДКР.
У країнах Західної Європи, США, Японії значна увага приділяється проблемам підтримки високої інноваційної активності, вирішення яких досягається як на основі прямого державно-монополістичного регулювання, так і не прямими методами регулювання розвитку науково-технічного (технологічного) прогресу. Державні програми заохочення НДДКР включають чотири розділи:
1) опрацювання загальних принципів політики заохочення та її цілей;
2) вичерпне інформаційне забезпечення;
3) створення банку оцінки даних про конкурентів, що діють незалежно, і вибір раціонального часового інтервалу для проведення таких оцінок;
4) безпосереднє проведення оцінок.
Державна фінансова підтримка в розвинутих країнах спрямована на вибір ключових, наукомістких технологій, які революційно впливають на економічний розвиток.
Форми і масштаби державного впливу на науково-технічний розвиток залежать від конкретних умов конкурентоздатності і технологічних можливостей певної країни.
Процес розробки політики державного стимулювання НДДКР у промисловості включає наступні елементи: ідентифікація технологій, стосовно котрих необхідно приймати політичні рішення; характеристика потенційних можливостей нації у володінні даними технологіями; оцінка ролі уряду.
Особлива увага приділяється оцінці ефективності державного стимулювання НДДКР і методам, що підсилюють державне регулювання.
Основні напрямки удосконалювання державного управління в країнах Заходу і США. З метою удосконалювання державного регулювання значна увага приділяється наступним напрямкам:
o процесу вдосконалення управління, що розглядається як організаційна і процедурна основа для реформ;
o базі управлінського законодавства, що є юридичною базою для здійснення перебудов у діяльності держапарату;
o завданням відомчого рівня, що забезпечує переклад загальноурядових курсів і цілей у конкретні завдання для кожного міністерства.
Так, для керівництва всією роботою в США створені спеціальні органи. Президентська рада по чесності й ефективності (створена у березні 1981 р.) повинна координувати зусилля різних відомств по скороченню числа посадових злочинів, зловживань і втрат при здійсненні федеральних програм. До її завдань входять координація діяльності генеральних інспекторів, розробка міжвідомчих підходів до проблеми, створення умов для ранньої діагностики випадків зловживань, утрат, некомпетентності управління і боротьби з ними (за допомогою використання бухгалтерського обліку, комп'ютеризованих систем перевірки і контролю).
Крім того, у 1984 р. створена Президентська рада з удосконалювання управління, мета якої - служити форумом для опрацювання рішень проблем, які встають перед держапаратом, і для обміну ідеями. В її діяльності виділяються наступні пріоритетні напрямки:
o вдосконалювання управління фінансовими ресурсами. Наприклад, для вчинення ефективності надання державних кредитів ряд функцій по управлінню кредитами передано частині бізнесу, що дозволило скоротити масштаби "незатребуваних боргів", а також зловживань, які одержали широке поширення в американській кредитній політиці за останні роки;
o підвищення віддачі від урядових відомств;
o раціоналізація управлінських інструментів і процедур;
o посилення управлінського контролю для забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів.
Слід зазначити, що державне регулювання значно підсилюється в періоди екстремального розвитку (від посилення державного контролю над галузями і підприємствами в період кризи до централізованого адміністрування в сферах виробництва і розподілу продукції в період війн). Наприклад, в Японії у післявоєнні роки, коли коефіцієнт збитку складав для енергетики, машинобудування і хімічної промисловості 18-30%, економічний механізм характеризувався прямим державним управлінням переважною більшістю галузей і підприємств, системою фондового розподілу, жорстким регулюванням процесів обігу, ціноутворення, політики прибутків.
Зусилля державної економічної політики в той період були спрямовані, насамперед, на створення умов для ринкової конкуренції. В 1947 р. були прийняті закони про ліквідацію надлишкової концентрації економічної потужності, про реорганізацію фірм, про приватні підприємницькі організації.
В наступні роки (1949-1970) продовжується активна політика держави по демонополізації економіки і лише після досягнення деяких стійких позитивних змін у цьому напрямку поетапно скасовується державне регулювання цін.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Кардинальні зміни та головні акценти світової економіки початку ХХІ ст. Основні тенденції розвитку інноваційної діяльності в Україні. Головна мета та шляхи державного регулювання інноваційної політики. Нові аспекти вдосконалення інноваційної діяльності.
реферат [18,3 K], добавлен 26.11.2010Державне регулювання економіки – система заходів для здійснення підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльності; умови та групи параметрів впливу держави на ринкові події. Основні форми, методи, принципи, функції та напрямки державного регулювання.
презентация [2,0 M], добавлен 22.04.2013Основні поняття, теоретичні основи інвестиційної діяльності в Україні. Аналіз існуючої нормативно–правової бази регулювання цієї сфери. Особливості використання зарубіжного досвіду державного управління інвестиціями в Україні, напрями його удосконалення.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 17.01.2015Аналіз стану інноваційної діяльності в Україні. Законодавча база та державне регулювання інноваційної діяльності в Україні. Концептуальні підходи до законодавчого регулювання інноваційної політики в Україні. Питання законодавчої бази.
курсовая работа [49,4 K], добавлен 10.04.2007Основні засади державного регулювання господарською діяльністю в Україні. Господарський Кодекс України. Дозвільна система у сфері господарської діяльності. Основні регуляторні дії вищих органів управління господарською діяльністю підприємств в Україні.
курсовая работа [70,5 K], добавлен 10.07.2010Політика державного регулювання економіки. Форми та функції державного регулювання економіки. Національні особливості державного регулювання. Основні форми державного регулювання. Становлення економічних функцій Української держави.
курсовая работа [36,6 K], добавлен 10.04.2007Теоретичні і практичні основи використання чистого прибутка підприємства. Основні напрямки економічної політики підприємства. Економічна політика підприємства щодо використання чистого прибутку та форми його реалізації.
курсовая работа [252,0 K], добавлен 08.08.2007Поняття економічної безпеки машинобудівного підприємства, основні напрямки її забезпечення. Найважливіші види господарських і фінансових ризиків, їх чинники і методи компенсації. Процес забезпечення політико-правової складової економічної безпеки.
реферат [30,8 K], добавлен 20.06.2009Соціально-економічна сутність зайнятості та її особливості в умовах ринку. Аналіз державного регулювання зайнятості населення. Напрями розвитку державної політики зайнятості за видами економічної діяльності. Перспективи розвитку політики зайнятості.
курсовая работа [992,7 K], добавлен 21.10.2010Основні функції та особливості національнлї політики державного регулювання економіки, її інструменти: податково-бюджетна система, цінове, грошово-кредитне і валютне регулювання. Характеристика американської та японської моделей державного регулювання.
курсовая работа [49,6 K], добавлен 11.11.2010
