Виробничий потенціал підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи аналізу виробничого потенціалу підприємства

1.1 Виробничий потенціал підприємства

1.2 Показники, що є складовими виробничого потенціалу підприємства

2. Аналіз ефективності використання виробничого потенціалу підприємства ПАТ "Рівненський НДІТМ" за період 2013-2015 рр.

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Аналіз ефективності використання виробничого потенціалу підприємства ПАТ "Рівненський НДІТМ" за період 2013-2015 рр.

2.3 Оцінка вартості потенціалу підприємства

Вступ

Успішна діяльність на ринку багато в чому визначається потенціалом підприємства. При цьому вирішальну роль в економічному та соціальному розвитку не лише будь-якого підприємства, але і держави відіграє потенціал, якай в значній мірі і визначає економічну могутність держави в цілому. Тому удосконалення управління економічним потенціалом - є вважливим завданням підприємства

Однак розвиток в Україні глибокої кризи призвів до деградації промислово - виробничих основних фондів, значного погіршення технічного стану та використання організаційно-технічного потенціалу. За майже десять років ринкових перетворень в країні відбуваються складні соціально - економічні процеси, які також негативно впливають на стан потенціалу.

Технічний стан та низька ефективність використання наявного організаційно - технічного потенціалу підприємств в умовах реформування економіки свідчать про необхідність здійснення з боку держави рішучих заходів по підвищенню технічного рівня виробничого апарату на основі економічних методів управління.

Тому тема роботи "Аналіз виробничого потенціалу підприємства ПАТ "Рівненський НДІТМ" за період 2013-2015рр." є надзвичайно актуальною. Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого - такі чи такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання. Потенціал підприємства в загальному вигляді являє собою реальну, або ймовірну здатність підприємства виконувати цілеспрямовану роботу.

Об'єктом дослідження є процес оцінювання ефективності використання основних елементів виробничого потенціалу підприємства на ПАТ "Рівне НДІТМ".

Предметом дослідження звіту є сукупність теоретичних і методичних проблем, пов'язаних з виробничим потенціалом підприємства.

Метою роботи є аналіз виробничого потенціалу підприємства ПАТ "Рівненський НДІТМ" за період 2013-2015рр.

Для досягнення вказаної мети були поставлені наступні завдання:

· дослідити теоретичні основи управління виробничим потенціалом підприємства;

· здійснити аналіз потенціалу підприємства та рівня його використання;

· оцінити конкурентоспроможність потенціалу підприємства

· визначити управлінське рішення щодо вдосконалення потенціалу підприємства";

· обґрунтувати перспективи розвитку потенціалу підприємства.

Інформаційною базою дослідження виступають статистична звітність ПАТ "Рівненський НДІТМ", навчальні посібники та підручники з економіки підприємства, управління потенціалом та загального менеджменту.

В дослідженні використані методи групування, порівняння, аналізу та синтезу, визначення показників діяльності підприємства, побудови таблиць і графічного матеріалу. В процесі дослідження було узагальнено існуючі підходи до визначення поняття потенціал підприємства та управління ним.

На основі проведених досліджень рівня потенціалу ПАТ "Рівненський НДІТМ", його використання та оцінки його конкурентоспроможності, запропоновані заходи щодо управління потенціалом підприємства, реалізація яких на практиці дозволить досягти підвищення ефективності функціонування підприємства, врівноважити його потенціал та забезпечити його розвиток та ефективне використання.

1. Теоретичні основи аналізу виробничого потенціалу підприємства

1.1 Виробничий потенціал підприємства

Потенціал підприємства в загальному вигляді являє собою реальну, або ймовірну здатність підприємства виконувати цілеспрямовану роботу.

Виробничий потенціал (ВП) - наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Під виробничим потенціалом розуміється той обсяг робіт у наведених одиницях виміру витрат праці (нормо-години), що може бути виконаний протягом певного періоду часу (наприклад року) основними виробничими робітниками на базі наявних виробничих фондів за умов їх максимального завантаження з дотриманням принципів оптимальної організації праці й виробництва. До його складу входять: виробничий потенціал капітал

1. Потенціал основних фондів - наявні та приховані можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства.

2. Потенціал оборотних фондів - це частина виробничою капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів.

3. Потенціал нематеріальних активів - сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб.

4. Потенціал технологічного персоналу - здатність робітників виготовляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи.

5. Потенціал землі та природно-кліматичні умови - можливості підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності.

6. Фінансовий потенціал - обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсів підприємства, якими воно може розпоряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат.

Головною складовою фінансового потенціалу є інвестиційний, тобто наявні та приховані можливості підприємства для здійснення простого і розширеного відтворення.

Принципово складною задачею є оцінювання потенціалу. Механізм оцінювання засновано на декількох принципах оцінки зокрема:

1) Принципи, які базуються на уявленнях користувача, складаються з окремих методів:

* метод оцінки корисності - будь-яке підприємство має вартість, якщо воно корисне потенційному власнику для реалізації певної економічної функції протягом певного періоду;

* метод заміщення - максимальна ринкова вартість підприємства визначається найменшою вартістю іншого підприємства з еквівалентною корисністю;

* метод очікування - вартість підприємства, котре оцінюється, визначається розміром чистого доходу, який очікує покупець від володіння (комерційного використання) ним з урахуванням можливого чистого доходу від його перепродажу.

2) Принципи, які пов'язані із землею, будинками і спорудами, складаються з методів:

* метод оцінки залишкової продуктивності. Об'єкт оцінювання має вартість тільки тоді, коли є залишок чистого доходу після компенсації всіх інших факторів виробництва;

* метод оцінки внеску - визначається як різниця між зміненою вартістю й витратами, які зумовили цю зміну. Внесок, який не забезпечує приросту вартості потенціалу підприємства, є зайвим "поліпшенням";

* метод оцінки віддачі засновано на тому, що по мірі додавання ресурсів до основних складових потенціалу підприємства, чистий прибуток має тенденцію до зростання, але тільки до певного моменту (певної межі). Після цього темпи зростання дохідності починають уповільнюватися аж доти, доки приріст результативності не стане меншим за приріст витрат на додаткові ресурси;

* метод збалансованості (пропорційності) - постійне підтримування необхідної пропорційності між розвитком складових потенціалу забезпечує максимальну прибутковість функціонування підприємства та найвищу його вартість.

* метод визначення оптимального розміру засновано на кількісному вимірі кожного фактора виробництва - землі, будівель і споруд, технічного оснащення, персоналу, які дають можливість створити економічно обґрунтований (оптимальний) розмір потенціалу підприємства та отримати від нього максимальний прибуток відповідно до ринкової кон'юнктури.

3) Принципи, які пов'язані з ринковим середовищем. Зазначені принципи засновані на тому, що перспективи та умови ринку, на якому функціонує підприємство, значно впливають на його вартість. Відповідно визначена вартість має бути скоригована на чинники, які враховують ринкові умови господарювання. Виокремлюють такі напрямки:

* урахування місця розташування;

* урахування відповідності потенціалу ринковим умовам;

* урахування ринкового попиту і пропозиції, а також перспектив ринку;

* урахування інтенсивності конкуренції на ринку;

* урахування суспільно-економічних трансформацій суспільства.

Відтворення потенціалу підприємства - це процес безперервного відновлення всіх його складових.

Просте відтворення потенціалу підприємства здійснюється в незмінних обсягах для відновлення спожитих факторів виробництва і забезпечення безперервності його функціонування.

Розширене відтворення потенціалу підприємства передбачає кількісний та якісний розвиток виробничих факторів та інших складових потенціалу, котрі забезпечують вищу результативність його діяльності.

У межах розширеного відтворення можна виокремити два основні типи розвитку потенціалу підприємства: екстенсивний (традиційний), інтенсивний (інноваційний).

За екстенсивного типу відтворення потенціалу збільшення масштабів виробництва досягається за рахунок додаткового залучення трудових, природних ресурсів і засобів виробництва, збереження сформованої техніко-технологічної основи.

За інтенсивного типу відтворення розвиток потенціалу досягається через якісне вдосконалення факторів виробництва: застосування прогресивних знарядь і предметів праці та видів енергетичних ресурсів, підвищення кваліфікації технологічного й управлінського персоналу, а також постійне поліпшення використання всіх наявних складових потенціалу підприємства.

1.2 Показники, що є складовими виробничого потенціалу підприємства

Більша роль виробничого потенціалу в удосконалюванні економіки визначає необхідність управління процесом його використання, що, у свою чергу, потребує оцінювання ефективності завантаження потенціалу.

Оскільки виробничий потенціал підприємства являє собою складну систему, то мабуть, рівень ефектного використання його основних елементів можна визначити, керуючись загальними засадами економічного аналізу співвідношення результату й витрат. У підсумку сукупний потенціал підприємства визначає його технічний рівень, його конкурентоздатність на зовнішніх ринках. Тому в умовах прискорюваних темпів науково-технічного прогресу й поглиблення міжнародного поділу праці як основний вимірник кінцевого результату функціонування виробничого потенціалу підприємства варто вважати обсяг поставок конкурентоздатної продукції відповідно до державних замовлень і господарських договорів.

Найпоширенішим показником рівня використання першого елемента виробничого потенціалу, основних фондів, є фондовіддача.

Багатьма економістами фондовіддачі приділяється роль інтегрального показника, що акумулює деякою мірою не тільки завантаження основних фондів, а й використання інших елементів виробничого потенціалу. Наприклад за розрахунками Д.М. Палтеровича, у промисловості зниження фондовіддачі на 1% поглинає 0,86% приросту продуктивності праці.

Поряд з фондовіддачею застосовуються також показники використання активної частини основних виробничих фондів або тільки машин і устаткування.

Ці показники розрізняють використання активної частини основних виробничих фондів як за часом (екстенсивне використання), так і за продуктивністю (інтенсивне використання).

Серед показників екстенсивного завантаження може бути названа частка фактично відпрацьованого устаткування (у складі всього наявного або встановленого), коефіцієнт змінності роботи устаткування і т. п.

Коефіцієнт змінності машинного парку розраховується як відношення числа відпрацьованих машино-змін (або верстато-годин) до загального числа верстатів (машин, агрегатів), закріплених за господарським підрозділом, або до найбільшого числа верстато-годин, які можуть бути відпрацьовані при однозмінній роботі .

Останнім часом виробничий потенціал промислових підприємств насичується усе більш прогресивним і дорогим устаткуванням.

Тому відомий інтерес для аналізу являє розрахунок коефіцієнта змінності роботи з урахуванням вартості окремих груп устаткування. У цьому випадку коефіцієнт змінності визначається як середньозважена величина.

Коефіцієнт змінності роботи устаткування оцінює екстенсивне завантаження машинного парку, причому з досить низьким ступенем точності. Проте цей показник визнаний і привертає до себе велику увагу, оскільки він у явній формі показує зв'язок між машинним парком і забезпеченістю господарської системи виробничим персоналом. Завдяки цьому можна зробити висновок про ступінь збалансованості двох найважливіших елементів виробничого потенціалу - основних фондів і трудових ресурсів.

Однак показник виробництва продукції на одиницю застосованих основних виробничих фондів недостатній для всебічної характеристики використання засобів праці, вартість яких у процесі виробництва переноситься на продукцію частинами, але які беруть участь у виробничому процесі всією своєю фізичною масою. Тому показник віддачі застосованих основних виробничих фондів іноді необхідно доповнювати показником віддачі споживання основних виробничих фондів.

Елемент виробничого потенціалу "основні виробничі фонди", крім основних виробничих фондів, містить у собі й інший компонент, віддачу якого доцільно визначати при оцінюванні рівня використання виробничого потенціалу.

Підвищуючи якість, технічний рівень і в підсумку - продуктивність основних фондів, витрати на модернізацію нібито збільшують сукупну масу застосовуваних засобів виробництва.

Беручи до уваги той факт, що подібні витрати не сумуються протягом циклу "життя" основних фондів, визначити віддачу витрат на модернізацію основних виробничих фондів за весь строк їхнього функціонування не можливо. У цих умовах розрахунок розглянутого показника пропонується проводити за приростом значень аргументів.

Основним показником ефективності використання промислово-виробничого персоналу є продуктивність праці.

Підвищення продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, що випускається за одиницю часу, або скорочення витрат робочого часу на одиницю продукції.

Як видно, джерела зростання продуктивності праці полягають у більш раціональному використанні робочого часу й скороченні витрат праці на одиницю продукції.

Продуктивність праці визначають так само, як вироблення готової продукції, що припадає на одного працюючого. У цьому випадку обсяг продукції ділиться на середньосписковий склад промислово-виробничого персоналу.

У продуктивності праці проявляють вплив різні технічні, організаційні й економічні фактори на використання у вартісній формі робочої сили. Тим самим вона деякою мірою є й комплексним показником, що відображає сумарний вплив усіх інших елементів виробничого потенціалу на рівень та ефективність застосування трудових ресурсів у процесі функціонування останнього.

Разом з тим на продуктивності праці позначаються витрати матеріальних та енергетичних ресурсів, основних фондів. Динаміка цього показника, обчислювального в такому вигляді, на практиці досягається зростаючими витратами минулої праці, тому веде до зниження ефективності виробництва, до вповільнення темпів економічного зростання.

При оцінюванні ефективності використання виробничого персоналу доцільно застосовувати й часткові показники, що виявляють окремі локальні зв'язки між елементами потенціалу підприємства. До них, наприклад, належить коефіцієнт змінності робочої сили.

Цей коефіцієнт вказує на зв'язок між елементом потенціалу, називаним "інформація", і трудовими ресурсами.

Разом з тим він деякою мірою визначає завантаження основних виробничих фондів підприємства.

Як інший частковий показник пропонується використовувати показник віддачі повної заробітної плати. Він показує, яка кількість кінцевого результату підприємства в грошовому вираженні припадає на 1 грн. виплаченої промисловому персоналу заробітної плати й премій.

Основним показником ефективності використання енергетичних ресурсів є енерговіддача.

Іноді визначається ще й енергоємність виробництва. Вона є зворотною величиною від енерговіддачі.

Подібні показники розраховуються як у цілому по всій сукупності енергоресурсів, так і за окремими їхніми видами: електроенергією, газом, паливом, теплом, стисненим повітрям.

Показником, що характеризує використання четвертого елемента виробничого потенціалу підприємства, технології, можна вважати показник, який називають - ефективністю технології виробництва. Він являє собою відношення кінцевого результату функціонування потенціалу до вартості його технологічної складової й показує результат, який можна одержати на 1 грн. вкладень у розвиток технології.

При оцінці рівня використання технологічного елемента потенціалу можна застосувати інший запропонований нами показник - технологічну оснащеність виробництва. Він є величиною, зворотною ефективності технології виробництва, і показує витрати в розвиток технології, необхідні для забезпечення одиниці кінцевого результату функціонування потенціалу.

У зв'язку з тим, що недоліки обліку далеко не завжди дозволяють мати точні відомості про вартість використовуваних технологій, розрахунок показників можна здійснювати за приростами значень їх складових. Однак при цьому не слід випускати з виду, що в такому випадку показники будуть проводити "моментну" оцінку явищ і відповідним чином ураховувати дану обставину при визначенні ступеня завантаженості цього елемента виробничого потенціалу.

Крім цих узагальнюючих показників, при вимірюванні ефективності використання технологічної складової потенціалу можуть бути корисні й деякі часткові показники. Таких показників обмежена кількість, що ще раз свідчить про недостатність уваги в науці до економічних проблем технології. Серед них можна відзначити такий вузько спрямований показник, як частку продукції, виробленої з використанням прогресивних технологічних процесів.

Особливу увагу при оцінювання рівня використання технологічного елемента виробничого потенціалу варто звернути на ступінь застосування й завантаженість ключових технологій. Справа в тому, що не кожний технологічний процес впливає на темпи і якість виробництва. Зокрема, існує відносно невелика частка процесів, за даними А.Н. Золотарьова до 20% їхньої загальної кількості, які визначають тривалість циклу виготовлення виробу.

Очевидно, аналогічні процеси є й стосовно якості продукції та витрат виробництва. Розширення застосування таких технологій найбільше сприяє збільшенню кінцевого результату функціонування виробничого потенціалу.

Оцінювання рівня використання останньої складової виробничого потенціалу - інформації, на нашу думку, можливе тільки на основі застосування сукупності приватних показників, оскільки сам цей елемент включає безліч різноманітних компонентів. У загальному випадку їх можна диференціювати за п'ятьма групами: пов'язаних з використанням інформаційних ресурсів, з удосконаленням організації управління, з удосконалюванням організації праці, з удосконалюванням організації виробництва та з підвищенням творчої активності трудящих.

Ефективність використання у виробництві інформаційних ресурсів - у вигляді програм управління устаткуванням, математичного забезпечення ЕОМ, даних з вивчення ринку й т. п., пропонується оцінювати за допомогою двох показників. Один з них являє собою кінцевий результат, зроблений на 1 грн. вартості спожитих інформаційних ресурсів. Його можна назвати віддачею інформаційних ресурсів.

Другим показником рекомендується ефективність інформаційних ресурсів. Вона показує, наскільки їхнє використання дозволяє знижувати витрати виробництва в планованому періоді.

З метою одержання об'єктивнішої оцінки ефективність інформаційних ресурсів доцільно розраховувати в цілому за п'ятирічний строк їхнього використання.

Ефективність заходів щодо вдосконалення організації управління, праці й виробництва можна визначити аналогічно як і показник ефективності інформаційних ресурсів. Природно, в цьому випадку в чисельнику повинні використовуватися значення економічних ефектів від функціонування відповідних компонентів розглянутого елемента виробничого потенціалу. За розглянутими показниками оцінки ефективності використання елементів виробничого потенціалу підприємства можна вирішувати певні завдання.

Однак при виготовленні будь-якого виробу одночасно й разом застосовуються знаряддя праці, енергетичні й інформаційні ресурси, жива праця, прийоми й методи організації праці й виробництва. Вони взаємозалежні між собою, але часто роблять різноспрямований вплив. Тому необхідна оцінка ефективності використовуваної сукупності виробничих ресурсів, що виявляє її інтегральні зусилля. Оцінювання ефективності використання виробничого потенціалу підприємств й об'єднань не тільки показує рівень віддачі суспільних ресурсів виробництва, а й створює основу для управління процесами їхнього формування. Однак досі цій стороні відтворення приділяється недостатньо уваги.

Отже, рівень ефективності використання виробничого потенціалу в цілому також може характеризувати кінцевий результат його функціонування, зміст якого було вже розглянуто.

Таким чином, вивчення ролі кожного з елементів виробничого потенціалу в процесах утворення кінцевого результату функціонування підприємства - важливий елемент стратегії управління внутрішньовиробничими можливостями.

На основі методики вартісної оцінки розміру складових елементів потенціалу підприємства, зазначимо складові елементів потенціалу ПП

Потенціал основних фондів (ФП) визначається за формулою:

, (2.1)

де Ф ? середньорічна вартість основних виробничих фондів;

Ен ? нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

Потенціал оборотного капіталу (ОП):

, (2.2)

де НОЗ - нормовані оборотні засоби;

Потенціал нематеріальних активів (НП)

, (2.3)

де На ? експертна оцінка вартості нематеріальних активів та вартість землі, яка вираховується згідно з методикою, прийнятою на державному рівні.

Матеріально-технічний потенціал підприємства визначаємо за формулою:

МТП=ФП+ОП+НП (2.4)

При розрахунку трудового потенціалу спочатку проводиться оцінка живої праці (тобто одного середньоспискового працівника) встановленням його фондового аналога у вартісному обчисленні за формулою:

, (2.5)

де А ? оцінка одиниці живої праці;

Пп - продуктивність праці одного працівника;

ДФо? зміна фондоозброєнності праці одного працівника у базовому періоді;

ДПп? зміна продуктивності праці одного працівника у базовому періоді.

Величину трудового потенціалу визначаємо за формулою:

, (2.6)

де Ч ? середньорічна чисельність ПВП;

Ресурсний потенціал розраховуємо як:

РП=МТП+ТП (2.7)

Розмір виробничого потенціалу (ВП) вираховується як сума його складових частин:

ВП=РП+ІП (2.8)

де ІП ? інноваційний потенціал. Підприємство не веде інноваційної діяльності в останні роки, відтак обсяг його інноваційних витрат був рівним нулю.

Управлінський (УП), інноваційний (ІП), фінансовий (ФінП), маркетинговий (МП), науково-технічний (НТП), інформаційний (Пінф), інфраструктурний (Пінфр), потенціали та потенціал ОСУ (ПОСУ) визначаються часткою витрат на їх формування, яка припадає на рік, що обирається для аналізу.

Потенціал підприємства дорівнює:

ПП=ВП+ІП+ФінП+УП+МП+НТП+ПОСУ+Пінф+Пінфр (2.9)

ФінП - фінансовий потенціал;

МП - маркетинговий потенціал;

НТП - науково-технічний потенціал;

ПОСУ - потенціал організаційної системи управління;

Пінф - інформаційний потенціал;

Пінфр - інфраструктурний потенціал.

2. Аналіз ефективності використання виробничого потенціалу підприємства ПАТ "Рівненський НДІТМ" за період 2013-2015 рр.

2.1 Загальна характеристика підприємства

Об'єктом дослідження курсової роботи є публічне акціонерне товариство "Рівненський науково-дослідний інститут технології машинобудування"провідного підприємстві у сфері дослідження та розробок в галузі технічних наук.

Підприємство розташоване за адресою:33018, м. Рівне,

вул. Д. Галицького, 16.

Керівник підприємства: Гамара Володимир Олександрович - голова правління.

Згідно КВЕД-2010, видами діяльності ПАТ "Рівненський НДІТМ" є:

- 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук;

- 25.50 Кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія;

- 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Основними видами робіт ПАТ "Рівне НДІТМ" є:

­ виробництво машин для виготовлення підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач та приводів?

­ виробництво машин та устаткування для перероблення с/г продукції ?

­ виробництво машин та устаткування спеціального призначення ?

­ виробництво машин та устаткування для добувної промисловості будівництва ?

­ виробництво підіймально­транспортного устаткування?

­ лиття сталі ?

­ кування, пресування, штампування, профілювання? порошкова металургія ?

­ виробництво верстатів для оброблення металу?

­ загальні механічні операції?

­ дослідження і розробки в галузі технічних наук.

ПАТ "Рівненський науково­дослідний інститут технології і машинобудування" господарює в межах діючого законодавства, за статутом.

Вищим органом управління є збори акціонерів, які обирають зі свого складу Раду товариства. Від імені товариства управління здійснює Голова ради товариства. Оперативне управління діяльністю ПАТ "Рівне НДІТМ" проводить директор, який визначає стратегiю розвитку, координує діяльність вiддiлiв та пiдроздiлiв, приймає оперативні управлiнськi рiшення i заключає договори з постачальниками та замовниками.

В основу діяльності покладена цехова виробнича структура. В структурі ? три основні виробничі відділи: науково-дослiднийвiддiл перспективних технологій механiзацiї i автоматизацiї, конструкторсько-технологiчний вiддiл штампувального виробництва, експериментальний вiддiл, один допомiжний вiддiл - енергомеханiчний, два обслуговуючих відділи та група метрології. Керiвники i спецiалiсти, що згiдно штатного розпису працюють у товаристві приймають рiшення на своєму рiвнi, органiзовують та вiдповiдають за дiяльнiсть своїх вiддiлiв або ввiрених їм пiдроздiлiв.

Дочiрнiх пiдприємств, фiлiалiв та представництв немає.

ПАТ "Рівне НДІТМ" почав свою історію у 1971 р. як конструкторсько ­технологiчне бюро Головпромсiльобладнання. Основним напрямом робіт тоді була розробка та пiдготовка виробництва сільгоспмашин на заводах галузi. Наприкiнцi1974 р. інститут стає головною організацією галузі з гаряче штампувального виробництва й організовується в Рівненський філіал Ростовського науково­дослiдного iнституту машинобудування.

У 1985 році на базі інституту був створений Рівненський опорний пункт інженерного центру електрошлакової технології інституту електрозварювання ім. Е.О. Патона. У серпні 1987 р. філіал Ростовського НДIТМ у мiстi Рівномуперетворений у Рівненський науково­дослідний інститут технології машинобудування (Наказ міністра Мінмашпрому України від 16.04.1987 р. №125).

ПАТ "Рівненський НДІТМ" засновано відповідно до рішення Мінмашпрому України шляхом перетворення державного підприємства "Рівненський науково-дослідний інститут технології машинобудування" у ВАТ відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15 червня 1993 року. Статут ВАТ "Рівне НДІТМ" зареєстрований в новій редакції розпорядженням Рівненського міськвиконкому за №16081050001000703 від 31.08.2006р. На виконання Закону України "Про акціонерні товариства" Відкрите акціонерне товариство "Рівненський науково-дослідний інститут технології машинобудування" перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Рівненський науково-дослідний інститут технології машинобудування".

ПАТ "Рівне НДІТМ" є головною науковою установою Мінпромполітики в галузі "гарячештамповочне виробництво і електрошлакове кокільне литво".

Товариство розробляє і впроваджує у виробництво маловідходні і енергозберігаючі технології гарячого штампування, розробляє і виготовляє установки електрошлакового кокільного литва моделі УКЛ-100 та УКЛ-200, а також нестандартне обладнання, а також є одним із основних виробників комплектів лускатних ланцюгів марки СМА-233Б на лінії по виробництву хвильового шиферу для країн СНД. Товариством освоєно виготовлення металевих заготовок дорожних знаків згідно ДСТУ 4100-2002 і уніфіковані вузли кріплення знаків до опор. В інституті згідно замовлень ведуться розробки і виготовлення прокатних станів спеціальних профілів із металевої смуги. На підприємстві освоєно виготовлення редукторів гранулятора ОГМ-1,5 для ліній по виготовленню палет. Крім цього, виконувались роботи по виготовленню запчастин та вузлів для машин і обладнання для різних галузей промисловості, сільського та лісового господарства.

Збут продукції і виконання робіт не залежить від сезону.

Основними ризиками в діяльності є збільшення конкуренції в галузі механічної обробки та високі ціни на металопродукцію та енергоносії. Для зменшення ризиків проводяться маркетингові дослідження з метою розширення ринків збуту; впровадження у виробництво серійної продукції; заключення договорів на проектування, виготовлення і впровадження у виробництво нестандартного обладнання і дільниць електрошлакового переплаву; захист розробок патентами.

Реалiзацiя продукції здiйснюється замовниками самовивозом, за кордон ? автотранспортом. Сировина закуповується через приватні підприємства, в основному, в межах області, а також м. Києві, та Волинській області. Основні ринки збуту, понад 90%, розташовані на Україні (в основному Захiдний i Центральний райони). Основними клiєнтами є: АТ СКФ "Україна" (публічне) м. Луцьк, ТОВ "Вiнницький агрегатний завод", ТОВ "Українська сірникова фабрика", АТ "ХАРП" (Харківський підшипниковий завод),

ФОП Антощук В.С., ПАТ "РЕЙЛ", ТОВ "Рівнеагроспецмонтаж", ТзОВ "РЗВА-Електрик" м. Рівне та iнші.

В зв'язку із значним ростом цін на якісну сталь та кольорові метали, актуальним є питання використання відходів цих металів. Електрошлакова технологія дозволяє раціонально вирішувати це питання. При цьому конкурентів у ПАТ на більшій території України немає. Ведуться перемовини про проектування дільниць електрошлакового переплаву з рядом підприємств Росії, Казахстану.

Оскiльки вироби для сiльського i лiсового господарства займають незначну питому вагу (4-8%) в загальному обсязi виробництва, тому залежності вiд сезону немає.

Для збiльшенняобсягiв продаж, товариство постiйно приймає участь у виставках, публiкує iнформацiю у довiдниках i розмiщує в Iнтернетi.

Сировинною базою для виробництва продукцiї є продукцiя українських пiдприємств. Основною сировиною для виробництва є металопродукцiя та продукцiя металообробних пiдприємств. В зв'язку iз зростанням цiн на енергоносiї, постiйно зростають цiни на якiсну сталь та кольоровi метали. В таких умовах актуальним є питання використання вiдходiв цих металiв. Електрошлакова технологiя дозволяє раціонально вирiшувати це питання. Розробка i впровадження у виробництво маловiдходних i енергозберігаючих технологiй для виготовлення поковок методом гарячого штампування дозволяє зменшити витрати металу на 20-35%, підвищити коефiцiєнт використання металу та коефiцiєнт вагової точностi на 17-23%, значно знижує трудомісткість механiчної обробки, збiльшує термiн експлуатацiї деталей, виготовлених по даних технологiях. При цьому збільшуються терміни експлуатації деталей.

Основною проблемою науково-дослідних інститутів України, в тому числі і ПАТ "Рівне НДІТМ", є повна відсутність державного фінансування науково-технічних розробок та досліджень. В період світової фінансової кризи замовник фінансує лише ті розробки, які швидко приносять прибуток і мають короткий термін окупності. Відсутність обігових коштів не дає можливості проводити розробки і дослідження перспективних напрямків науки, адже замовники виділяють кошти лише на конкретне обладнання і на стислі терміни його виготовлення. І найболючішою проблемою для виробництва є платоспроможність замовників протягом виконання конкретного замовлення, тому що дуже часто роботи призупиняються через непроплату етапів виконаних робіт.

Останнiм часом вiдчувається потреба в квалiфiкованих робочих кадрах. Система професійної освiти практично не готує спеціалістів робітничих професiй (слюсарi, токарі, iнструментальники, токарi, фрезерувальники та iн.). Не вирiшується питання кредитування сiльгоспвиробникiв, що не дає їм можливостi придбавати технiку i запаснi частини до неї, що виготовляє інститут, або мiг би виготовляти за їх замовленням.

Основними стратегічними завданнями ПАТ "Рівне НДІТМ", в період економічної нестабільності, є залучення нових замовників для фінансування напрацьованих розробок, а також розробка нових технологій для відливки заготовок деталей з інструментальних високолегованих сталей.

Окрім того, можна виділити пріоритетні напрямки в проведенні науково-дослідних та конструкторських робіт на підприємстві:

- проектування і виготовлення прокатних станів для нової номенклатури профілів

- подальша розробка і виготовлення механізмів ліній по виготовленню пілет з відходів деревини і торфу

- проектування та виготовлення установок електрошлакового кокільного литва.

Аналіз основних показників діяльності підприємства у 2013-2015 рр. проведено у наступній таблиці.

Таблиця 2.1. Основні економічні показники діяльності ПАТ "Рівненський НДІТМ" за 2013-2015 рр.

№ п/п	Назва показника	2013 рік	2014 рік	2015 рік	Абсолютне відхилення
			Абс.зн.	Тр, %	Абс.зн.	Тр, %
							2014 -2013	2015 -2014
1	Обсяг реалізованої продукції (наданих послуг), тис.грн. (без ПДВ)	3712	4325	116,5	3021	69,8	613	-1304
2	Середньорічна вартість основних засобів, тис.грн.	4496	4441	98,7	4912	110,6	-55	471
3	Фондовіддача, грн./грн.	0,82	0,97	118,3	0,61	62,8	0,15	-0,36
4	Фондоємність, грн./грн.	1,21	1,02	84,2	1,62	158,8	-0,19	0,6
5	Середньооблікова чисельність працівників, осіб, всього	101	55	54,5	3	5,5	-46	-52
6	Середньорічна продуктивність праці одного працівника, тис.грн.	36,75	78,64	214,0	1007,0	1280,6	41,9	928,4
7	Фонд оплати праці, тис.грн.	1807	1760	97,4	-	-	-47,0	-
8	Середньомісячна заробітна плата працівників, грн.	1490,9	2666,7	178,9	-	-	1175,7	-
9	Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	3408	4443	130,4	2885	64,9	1035,0	-1558,0
10	Повні витрати, тис.грн.	5533	6333	114,5	16712	263,9	800,0	10379,0
11	Витрати на 1 грн. реалізованої продукції, тис.грн.	0,92	1,03	111,9	0,95	93,0	0,1	-0,1
12	Операційні витрати за економічними елементами, тис.грн.	5532	6333	114,5	14880	235,0	801,0	8547,0
13	Прибуток до оподаткування, тис.грн.	-886	-660	74,5	-5120	775,8	226	-4460
14	Чистий прибуток (+), збиток (-), тис.грн.	-886	-660	74,5	-5120	775,8	226	-4460
15	Рентабельність виробництва, %	-16,01	-10,42	65,1	-30,64	294,0	5,6	-20,2
16	Рентабельність продажу,%	-23,9	-15,3	63,9	-169,5	1110,6	8,6	-154,2

Діяльність підприємства протягом 2013-2015 рр. характеризується суттєвим ростом доходу від реалізації продукції. Обсяг чистого доходу від реалізації продукції у 2015 році склав 3,02 млн. грн., що на 18,6% менше ніж у 2013 році.

Також, за 2015 рік, товариством було суттєво скорочені обсяги основної діяльності (активна реалізація готової продукції припинилася із жовтня 2015 року).

Ріст витрат при цьому відбувався вищими темпами, ніж ріст доходу від реалізації, що мало наслідком збільшення показника витрат на гривню реалізованої продукції з 0,92 грн./грн. у 2013 р. до 0,95 грн./грн. у 2015 р.

Вкрай негативно оцінюється тенденція до скорочення чисельності персоналу товариства, майже на 97% протягом дослідженого періоду, зі 101 особу у 2013 р. до трьох осіб у 2015 р.

Зниження обсягів доходу відбувалось меншими темпами ніж скорочення чисельності персоналу, що мало наслідком суттєве зростання продуктивності праці, що протягом 2013-2015 рр. зросла за реалізованою продукцією на 2640%.

Середньорічна вартість основних засобів у 2015 році склала 955 тис. грн., що на 116,5 тис. грн. (або на 13,9%) більше ніж у 2013 році. Зниження обсягу основних засобів мало наслідком зниження фондовіддачі на 28,5% та росту фондомісткості на 38,9%, що оцінюється негативно оскільки свідчить про суттєве погіршення ефективності використання основних засобів підприємства.

Зважаючи на те, що чистий фінансовий результат підприємства у 2015 р. - чистий збиток, спостерігається суттєве скорочення показників рентабельності виробництва та продажу, що оцінюється негативно.

Аналіз основних показників свідчить про глибокі проблеми у господарській діяльності досліджуваного суб'єкта, що має прояв у зниженні доходу від реалізації продукції, вивільнення переважної більшості працівників та збільшенні чистого збитку.

2.2 Аналіз ефективності використання виробничого потенціалу підприємства ПАТ "Рівненський НДІТМ" за період 2013-2015 рр.

Аналіз ефективності використання основних фондів ПАТ "Рівненський НДІТМ"

Основні засоби ? це довгострокові активи, якими підприємство (установа, організація) володіє тривалий час із метою продовження та здійснення своєї діяльності, а не для перепродажу. Основні засоби у формі засобів виробництва функціонують як чинники процесу праці доти, доки зберігають свою споживчу форму, в якій вони вступають у процес виробництва.

Аналіз динаміки обсягу та стану основних засобів підприємства, проведено у наступній таблиці.

Таблиця 2.2. Аналіз стану і руху основних засобів ПАТ "Рівненський НДІТМ" за 2013-2015 рр.

№ п/п	Показники	2013 рік	2014 рік	2015 рік	Абсолютне відхилення
			Абс.зн.	Тр, %	Абс.зн.	Тр, %
							2014 -2013	2015 -2014
1	Залишкова вартість основних засобів (станом на кін. періоду), тис. грн., в т.ч.:	809	718	88,8	1192	166,0	-91	474
1.1	будівлі, споруди та передавальні пристрої	716	654	91,3	1128	172,5	-62	474
1.2	машини та обладнання	81	56	69,1	56	100,0	-25	0
1.3	транспортні засоби	8	5	62,5	5	100,0	-3	0
1.4	інші	4	3	75,0	3	100,0	-1	0
2	Первісна вартість основних засобів, тис. грн.	4496	4441	98,8	4912	110,6	-55	471
3	Знос основних засобів за рік, тис. грн.	3687	3723	101,0	3720	99,9	36	-3
4	Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	838,5	763,5	91,1	955	125,1	-75	191,5
5	Коефіцієнт зносу, %	82,0	83,8	102,2	75,7	90,3	1,8	-8,1
6	Коефіцієнт придатності, %	18,0	16,2	89,9	24,3	150,1	-1,8	8,1

Балансова вартість основних засобів товариства станом на кін. 2015 р. становила 1192 тис. грн. У структурі основних засобів найбільша частка припадає на будівлі, споруди та передавальні пристрої - 94,6%, що дає змогу зробити висновок про перевагу пасивної структури виробничих засобів підприємства. Питома вага активної частини станом на кін. 2015 р. становила лише 5,1%.

Стан основних засобів характеризується високим рівнем зносу, який у кін. 2015 р. становив 75,7%. Позитивно оцінюється зменшення зносу основних засобів у порівнянні з 2013 р. на 6,3%.

Показники ефективності використання основних засобів наведені у табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Аналіз ефективності використання основних засобів ПАТ "Рівненський НДІТМ" за 2013-2015 рр.

№ п/п	Показники	2013 рік	2014 рік	2015 рік	Абсолютне відхилення
			Абс.зн.	Тр, %	Абс.зн.	Тр, %
							2014 -2013	2015 -2014
1	Обсяг реалізованої продукції (наданих послуг), тис.грн. (без ПДВ)	3712	4325	116,5	3021	69,8	613	-1304
2	Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	838,5	763,5	91,1	955	125,1	-75	192
3	Середньорічна вартість активної частини основних засобів, тис. грн.	95,5	75,0	78,5	61,0	81,3	-21	-14
4	Фондозабезпеченість виробництва, грн./грн.	0,23	0,18	78,1	0,32	179,1	0	0
5	Фондоозброєність праці, тис. грн./особу	8,30	13,88	167,2	318,33	2293,2	6	304
6	Механоозброєність праці, тис. грн./особу	0,95	1,36	144,2	20,33	1491,1	0	19
7	Фондовіддача, грн./грн.	4,43	5,66	128,0	3,16	55,8	1	-3

Вартість активної частини основних засобів у 2015 р. становила лише 61 тис. грн. Негативно оцінюється тенденція до зменшення вартості активної частини основних засобів протягом дослідженого періоду - на 36% у порівнянні з 2013 р.

Низькою є фондозабезпеченість виробництва, яка у 2015 р. р. становила 0,32 грн./грн.

Зниження чисельності персоналу мало наслідком суттєвий ріст показників фондоозброєності та механоозброєності праці.

Негативно оцінюється зменшення фондовіддачі протягом дослідженого періоду на 28,5%.

Аналіз ефективності використання оборотних засобів

Діяльність будь-якого підприємства буде неможливою без наявності такої частини активів, як оборотні. Адже вони включають в себе предмети праці та грошові кошти, без яких виробництво просто зупиниться. Також до оборотних активів відноситься і дебіторська заборгованість, яка в будь-який час може перетворитися в матеріальний актив

Склад і динаміка оборотних засобів досліджуваного підприємства проаналізовано у формі наступної таблиці.

Таблиця 2.4. Аналіз динаміки оборотних активів ПАТ "Рівненський НДІТМ" за 2013-2015 рр.(на кінець року)

Показники	2013 рік	2014 рік	2015 рік	Абсолютне відхилення
		Абс.зн.	Тр, %	Абс.зн.	Тр, %
						2014 -2013	2015 -2014
Оборотні активи, всього	3082	2308	74,9	2199	95,3	-774	-109
Запаси, з них:	2833	2026	71,5	2011	99,3	-807	-15
- виробничі запаси	189	169	89,4	213	126,0	-20	44
- незавершене виробництво	2234	1447	64,8	1447	100,0	-787	0
- готова продукція	406	410	101,0	351	85,6	4	-59
- товари	4	0	0,0	0	-	-4	0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, тис.грн	55	68	123,6	79	116,2	13	11
Дебіторська заборгованість за розрахунками: за виданими авансами	10	32	320,0	22	68,8	22	-10
- за розрахунками з бюджетом		1	-	27	2700,0	1	26
Інша поточна дебіторська заборгованість, тис.грн.	184	181	98,4	10	5,5	-3	-171
Гроші та їх еквіваленти, тис.грн	0	0	-	46	-	-	46

Обсяг оборотних активів станом на кін. 2015 р. становив 2199 тис. грн. У порівнянні з попереднім роком абсолютне скорочення склало 109 тис. грн. (-4,7%).

У структурі активів станом на кінець 2015 року найбільшу частку займають виробничі запаси, питома вага яких склала 91,5%. Значний обсяг і частка запасів, зокрема незавершеного виробництва, може свідчити про неефективну політику управління виробничим процесом на підприємстві.

Низькою є частка високоліквідних активів - так у 2015 р. питома вага грошей та еквівалентів склала лише 2,09% від обсягу оборотних активів.

Оцінка змін фінансового стану підприємства здійснюється за попередні роки для формування загальної характеристики та тенденцій його розвитку. За результатами аналізу показників формується висновок про спрямованість (характер) змін та їх вплив на стан платоспроможності підприємства.

Платоспроможність - можливість підприємства своєчасно задовольнити платіжні зобов'язання.

Ліквідність - здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов'язань.

Поняття "платоспроможність" і "ліквідність" взаємопов'язані. Від рівня ліквідності підприємства залежить платоспроможність. Разом з тим ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективний. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але втратити її в майбутньому.

Недостатня ліквідність, як правило, означає, що підприємство не в змозі скористуватися новими вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що немає свободи вибору, і це обмежує свободу дій керівництва.

Для оцінки ліквідності підприємства необхідно розрахувати коефіцієнт поточної ліквідності, швидкої ліквідності, абсолютної ліквідності.

Узагальнення результатів розрахунків, дослідження динаміки зміни коефіцієнтів ліквідності підприємства проводиться в таблиці 2.6.

Таблиця 2.5. Аналіз ліквідності балансу ПАТ "Рівненський НДІТМ" за 2013-2015 рр.

Показники	Нормативне значення	2013 рік	2014 рік	2015 рік	Абсолютне відхилення
			Абс.зн.	Тр, %	Абс.зн.	Тр, %
							2014 -2013	2015 -2014
Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття), грн./грн.	1-1,5	1,27	1,38	108,9	8,90	643,8	0,11	7,52
Коефіцієнт швидкої ліквідності, грн./грн.	1<	0,10	0,17	164,7	0,76	450,5	0,07	0,59
Коефіцієнт абсолютної ліквідності, грн./грн.	0,2<	0,0	0,0	-	0,19	-	0,00	0,19

Коефіцієнт поточної ліквідності у 2013 році становив 1,27 грн./грн., а у 2015 р. його значення зросло на 7,63 грн./грн. до рівня 8,9 грн./грн. Коефіцієнт поточної ліквідності досягає нормативного значення, а отже, це свідчить про те, що підприємство має достатню поточну ліквідність.

Коефіцієнт швидкої ліквідності у 2013-2015 рр. зріс з 0,1 до 0,76 грн./грн. Незважаючи на позитивну тенденцію, можна зробити висновок про недостатній рівень швидкої ліквідності підприємства, оскільки розраховане значення є меншим за нормативне.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності досліджуваного підприємства становив 0,19 грн./грн. відтак можна зробити висновок про недостатній рівень абсолютної ліквідності товариства.

Динаміка зазначених показників графічно відображена на рис. 2.1.

Під фінансовою стійкістю підприємства розуміють його платоспроможність в часі з дотриманням умови фінансової рівноваги між власними та залученими засобами.

Фінансова стійкість відображає збалансованість засобів та джерел їх формування, доходів і витрат, грошових і товарних потоків, оцінюється на підставі співвідношення власного і залученого капіталу підприємства, темпів нагромадження власних засобів внаслідок господарської діяльності, співвідношення довгострокових і поточних зобов'язань, достатності забезпечення матеріальних оборотних засобів власними джерелами.

Для оцінки фінансової стійкості підприємства за допомогою відносних показників доцільно розрахувати низку показників фінансової стійкості, та дослідити їх динаміку (табл. 2.7).

Таблиця 2.6. Аналіз платоспроможності ПАТ "Рівненський НДІТМ" за 2013-2015 рр.

Показники	Нормативне значення	2013 рік	2014 рік	2015 рік	Абсолютне відхилення
			Абс.зн.	Тр, %	Абс.зн.	Тр, %
							2014 -2013	2015 -2014
Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності), грн./грн.	>0,5	0,82	0,86	105,1	0,93	108,4	0,04	0,07
Коефіцієнт фінансової залежності, грн./грн.	1	1,22	1,16	95,2	1,07	92,2	-0,06	-0,09
Коефіцієнт фінансового ризику, грн./грн.	0,5-1	0,22	0,16	73,1	0,07	43,9	-0,06	-0,09
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень, %	збільшення	0,23	0,17	73,3	0,16	93,2	-0,06	-0,01
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових джерел, %	1	0,00	0,00	-	0,00	-	0,00	0,00
Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел, %	>0,6	1,00	1,00	100,0	1,00	100,0	0,00	0,00

Коефіцієнт фінансової незалежності у 2015 р. становив 0.93 грн./грн., у порівнянні з попереднім роком його значення зросло на 0,06 грн./грн. Його значення є позитивним для підприємства оскільки є більшим від нормативних значень, тобто підприємство має достатній рівень фінансової незалежності.

Коефіцієнт фінансової залежності у 2015 році становив 1,07 грн./грн., протягом дослідженого періоду від зріс зменшився на 0,15 грн./грн.

Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля) характеризує кількість залученого капіталу в розрахунку на 1 грн власного капіталу. Низькі значення коефіцієнту у 2013-2015 рр. Свідчать про низьку частку залученого капіталу на підприємстві.

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована за рахунок зовнішніх інвесторів. Значення показника на рівні 0,16% свідчить, що на підприємстві лише 16% необоротних активів профінансовано за рахунок зовнішніх інвесторів. Негативно оцінюється зменшення даного показника, оскільки це свідчить про низьку інвестиційну привабливість товариства.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових джерел становив 0 протягом дослідженого періоду, оскільки довгострокові зобов'язання були відсутні.

Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел становив 1, оскільки підприємство не мало довгострокових зобов'язань, відтак частка власного капіталу становила 100%.

Аналіз структури фінансових ресурсів підприємства проведено у наступній таблиці.

Таблиця 2.7. Структурно-динамічний аналіз фінансових ресурсів ПАТ "Рівненський НДІТМ" за 2013-2015 рр.

Показники	2013 рік	2014 рік	2015 рік	Абсолютне відхилення
		Абс.зн.	Тр, %	Абс.зн.	Тр, %
						2014 -2013	2015 -2014
Фінансові ресурси в цілому, тис. грн., у т.ч.:	13465	12047	89,5	3746	31,1	-1418	-8301
- власний капітал, тис. грн.	11038	10378	94,0	3499	33,7	-660	-6879
- позичковий капітал, тис. грн.	2427	1669	68,8	247	14,8	-758	-1422

Обсяг фінансових ресурсів підприємства у 2015 р. становив 3,75 млн. грн. У структурі фінансових ресурсів спостерігається перевага власного капіталу, питома вага якого у 2015 р. становила 93,4%. Структура фінансових ресурсів за досліджений період зазнала певних змін - так, питома вага власного капіталу зросла на 11,4% проти 2013 р, коли частка власного капіталу становила 82%.

Прибутковість підприємства оцінюється наявністю і розмірами прибутку від основної реалізації та чистого прибутку, а також показниками рентабельності.

У ході аналізу прибутковості підприємства з'ясовуються:

- величина чистого прибутку, на яку змінився рівень прибутку від реалізації;

- тенденції зміни цих показників.

Аналіз фінансових результатів підприємства проведено у наступній таблиці.

Таблиця 2.8. Аналіз фінансових результатів ПАТ "Рівненський НДІТМ" за 2013-2015 рр.

№ п/п	Показники	2013 рік	2014 рік	2015 рік	Абсолютне відхилення
			Абс.зн.	Тр, %	Абс.зн.	Тр, %
							2014 -2013	2015 -2014
1	Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	3712	4325	116,5	3021	69,8	613	-1304
2	Собівартість реалізованої продукції	3408	4443	130,4	2885	64,9	1035	-1558
3	Валовий прибуток	304	-118	-38,8	136	-115,3	-422	254
4	Інші операційні доходи	0	0	-	8571	-	0	8571
5	Адміністративні витрати	904	1021	112,9	1826	178,8	117	805
6	Витрати на збут	24	10	41,7	263	2630,0	-14	253
7	Інші операційні витрати	0	0	-	9906	-	0	9906
8	Фінансові результати від операційної діяльності	-624	1149	-184,1	-3288	-286,2	1773	-4437
9	Інші доходи	935	1348	144,2	0	0,0	413	-1348
10	Фінансові витрати	1	6	600,0	3	50,0	5	-3
12	Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування	-886	-708	79,9	-5120	723,2	178	-4412
13	Чистий фінансовий результат	-886	-708	79,9	-5120	723,2	178	-4412

Аналізуючи фінансові результати діяльності ПАТ "Рівненський НДІТМ" можна спостерігати, що чистий фінансовий результат підприємства за підсумками 2015 р. є збиток у розмірі 5,12 млн. грн.

При цьому фіксується зменшення валового прибутку майже на 55% проти 2013 р., з 304 тис. грн. до 136 тис. грн. у 2015 році.

Негативною є тенденція до збільшення чистого збитку, з 886 тис. грн. у 2013 р. до 5,12 млн. грн. у 2015 р.

Структуру доходів та витрат підприємства свідчить, що основним джерелом надходжень підприємства (та витрат) є операційна діяльність. Разом з тим, інші операційні доходи у 2015 р. були суттєво вищими від доходів від реалізації продукції і становили 8,571 млн. грн.

Під час аналізу прибутковості підприємства та його діяльності досліджуються показники рентабельності.