Дослідження категорії "національна продовольча безпека"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОСЛІДЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ «НАЦІОНАЛЬНА ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА»

С. І. Мельник, М. Д. Курляк

Досліджено теоретичні основи національної продовольчої безпеки держави в умовах функціонування ринкової економіки. Проаналізовано погляди на визначену проблему сучасних вітчизняних та зарубіжних учених, а також запропоновано авторське бачення сутності національної продовольчої безпеки. Визначено чітку ієрархічну залежність між різними рівнями національної безпеки, оскільки продовольча безпека є підсистемою систем вищих порядків. Тому несвоєчасне усунення проблем у функціонуванні однієї з ланок продовольчої безпеки здатне спричинити негативні наслідки у масштабах економіки всієї країни.

Ключові слова: держава, національна безпека, продовольча безпека, потреби, загрози, інтереси, цінності.

Постановка проблеми. Проблема забезпечення продовольством країн, регіонів, домогосподарств, пересічних громадян існує давно, а досягнення певного рівня продовольчої безпеки було завжди основним завданням і суспільства загалом, і конкретної особистості. Необхідність продовольчої безпеки є нагальною ще й тому, що її основою є інстинкт самозбереження, на якому ґрунтується вся людська діяльність [1, с. 11]. Забезпечення країни продовольством має стратегічне значення, від якого залежить не лише продовольча, але й національна безпека.

Стан дослідження. Наукові аспекти національної продовольчої безпеки досліджені в працях вітчизняних і зарубіжних учених. Серед них: О. Г. Білорус, В. І. Власов, О. І. Гойчук, О. Л. Кашенко, О. В. Кочетков, Р. В. Марков, В. В. Немченко, Н. Й. Реверчук, О. С. Резнікова, П. Т. Саблук, Р. І. Тринько, М. Й. Хорунжий та інші.

Незважаючи на значні теоретичні розробки в галузі вирішення проблеми національної продовольчої безпеки, нині є невирішеними багато питань щодо забезпечення останньої. Констатуючи необхідність активізації національної продовольчої безпеки в Україні як необхідної умови стабільної економіки, слід звернути увагу на теоретичні основи цього питання.

Метою статті є дослідження теоретичних аспектів національної продовольчої безпеки та на цій основі визначення авторського бачення означеного поняття.

Виклад основних положень. У сучасних умовах рівень розвитку будь-якої країни визначається добробутом її населення, а рівень її безпеки - ступенем захищеності її громадян. У підсвідомості людини потреба безпеки існує від часу її появи на Землі. Не випадково відомі американські психологи Х. Муррей та А. Маслоу потребу безпеки визначили як порівняно самостійну, яка виникає щоразу, коли людина задовольняє свої головні фізіологічні потреби.

Поняття «безпека» як категорія виникло із появою людини, а її забезпечення стало передумовою її прогресивного розвитку. Слово «безпека» у перекладі з грецької означає «володіти ситуацією». Під безпекою люди розуміють певний стан дійсності, за якого немає будь-якої загрози. Термін «безпека» - предмет зацікавлення суспільних, природничих, медичних, технічних наук. Безпека, з одного боку, розглядається як тенденція розвитку й умови життєдіяльності соціуму, його структур, інститутів, які визначаються відповідними настановами (політичними, правовими та іншими), за яких забезпечується збереження їхньої якісної визначеності та вільне функціонування, а з іншого - як певна захищеність такого функціонування від потенційних і реальних загроз [1, с. 7-8].

У ст. 3 Конституції України зазначено, що «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю», а у ст. 17 передбачено, що «захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу» [2].

У наукових публікаціях наводяться різні визначення поняття «безпека», серед яких, цікавою є думка, що для успішного управління безпекою необхідно керуватися низкою аксіом, а саме: безпека - це наука, яку потрібно вивчати і розвивати; це мистецтво, яке потрібно осягнути; безпека - це культура, яку потрібно виховувати у бізнесмена; будь-який бізнес лише тоді чогось вартує, якщо він надійно захищений; небезпеку легше попередити, ніж з нею боротися; основа успіху в бізнесі - своєчасно отримана, правильно зрозуміла і вміло використана інформація; хто не використовує нових методів боротьби із загрозами, той повинен очікувати нових невдач [3, с. 10].

Отже, термін «національна безпека» значною мірою пов'язане з поняттям «безпека», на значення якого ще звернули увагу в античні часи. У філософських і політико-правових ученнях античних мислителів намагалися розглядати гарантування безпеки громадян як засіб досягнення загального блага. Арістотель у своїх роздумах послуговувався критерієм безпеки громадян [4, с. 509].

Відомий мислитель середньовіччя Бенедикт Спіноза головною метою створення «громадянського суспільства» вважав «мир та безпеку життя» [5, с. 311].

У науці сформувалися два підходи до визначення поняття «національна безпека». Згідно з першим, національну безпеку розгляд- дають у контексті національних інтересів (С. Браун, Б. Броді, Дж. Кол- лінз, С. Хоффман), відповідно до другого - у контексті основних цінностей суспільства (К. Норр, Ф. Трегер, А. Архарія).

Вітчизняні науковці О. М. Гончаренко, Е. М. Лисицин, В. Б. Ваганів вважають, що національна безпека - категорія, яка характеризує ступінь захищеності життєво важливих інтересів, прав та свобод особи, суспільства і держави від зовнішніх та внутрішніх загроз або ступінь відсутності загроз правам і свободам людини, основним інтересам і цінностям суспільства та держави [6, с. 39-46]. Згідно із Законом України «Про основи національної безпеки України», під поняттям «національна безпека» розуміють захищеність життєво важливих інтересів людини та громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам [7].

Отже, національна безпека - багатоаспектне поняття, яке охоплює різні види безпеки, зокрема: економічну, інформаційну, військову, екологічну, політичну, соціальну, продовольчу та інші види безпеки. Вони взаємопов'язані так, що кожна з них відіграє важливу роль у забезпеченні національної безпеки. Однак у нашому дослідженні ми хочемо зауважити на національну продовольчу безпеку.

В умовах світової фінансової кризи важливе значення приділяється продовольчій безпеці. Оскільки надійне забезпечення країни продовольством має стратегічне значення, від якого залежить не лише продовольча, але й національна безпека. Колишній міністр сільського господарства США Ерл Батц ще у 1975 році, висловив думку, що «в сучасному світі є лише два справжніх види влади: влада нафти та влада продовольства. Причому влада продовольства ще більш могутня, ніж влада нафти». І далі він продовжив: «Саме тому найважливішим засобом нашого спілкування з 2/3 населення планети стане продовольство» [8, с. 221].

Визначення поняття «продовольча безпека» впродовж останніх чотирьох десятиріч поступово змінювалося. Коли вперше у 70-ті рр. його розглядали, то акцентували на обсягу та стабільності постачання харчів. Саме це було основним в ухваленій 1974 р. ООН «Декларації про ліквідацію голоду і недоїдання». У 80-ті рр. до цього додано положення про доступ для всіх людей до достатку продуктів для активного та здорового життя.

1996 року на Всесвітньому продовольчому саміті було сформульовано таке визначення: «Продовольча безпека - це коли людина постійно має фізичний, соціальний і економічний доступ до достатніх, безпечних та корисних продуктів, які забезпечують її потреби й харчові преференції для активного і здорового життя» [9, с. 3].

Відомий економіст Б. Пасхавер продовольчу безпеку країни визначає як забезпечення доступності та достатності продовольчого споживання всім верствам населення переважно завдяки вітчизняному агропродовольчому виробництву [10, с. 80].

О.В. Кочетков та Р. В. Марков продовольчу безпеку трактують як наявність на продовольчому ринку достатньої кількості продуктів харчування та їх доступність для всіх верств населення, стверджуючи, що наявність продовольства визначається пропозицією, а доступність продуктів харчування - попитом [11, с. 43-44].

На думку професора О. І. Гойчук, продовольча безпека - це структиризована та системна категорія, що характеризує економічні відносини стосовно продовольчого споживання та якості харчування на різних рівнях людської спільноти; продовольча безпека в широкому розумінні - це суспільне благо, а тому її забезпечення потребує державної підтримки [12, с. 146].

Академік Р. І. Тринько, визначає продовольчу безпеку «як спроможність держави за будь-яких обставин гарантувати і забезпечувати потреби населення в екологічно чистому продовольстві на рівні науково обґрунтованого споживання при платоспроможності за умов, коли третина доходу витрачається на харчування» [13, с. 252].

За визначенням професора В. В. Немченка «продовольча безпека держави - це здатність задовольняти потреби населення в продовольстві в умовах обмежених фінансових, екологічних можливостей держави згідно з науково обґрунтованими нормами, індивідуальних особливостей людини та її платоспроможності та рівня цін» [14, с. 180].

У методичних рекомендаціях щодо розрахунку рівня економічної безпеки держави від 29 жовтня 2013 року продовольча безпека визначена як «стан виробництва продуктів харчування в країні, що здатний повною мірою забезпечити потреби кожного члена суспільства в продовольстві належної якості за умови його збалансованості та доступності для кожного члена суспільства» [15]. економічний продовольчий національний безпека

Сутність продовольчої безпеки, на думку професора М. Й. Хорунжого, - це спроможність держави за будь-яких обставин гарантувати і забезпечувати потреби населення в продовольстві на рівні науково обґрунтованих норм споживання та відповідно до його платоспроможності і за цінами, що формуються на ринку продовольства [16, с. 217]. Також цікавою є думка цього професора, з якою варто погодитися, про те, що продовольча безпека має стати фундаментом формування соціальної політики, прожиткового мінімуму як основи мінімальної заробітної плати і пенсії, інших індикаторів, що характеризують соціально-економічний стан у країні [17, с. 9-16].

Дослідження різних підходів до визначення сутності поняття «національна продовольча безпека» дало змогу нам сформулювати власне трактування національної продовольчої безпеки і у вузькому, і широкому розуміннях.

У вузькому розумінні національну продовольчу безпеку, на нашу думку, слід розглядати як стан продовольчої системи країни в межах визначених граничних значень. Водночас, якщо безпеку розглядати як стан, то не можна говорити про систему безпеки, оскільки станом не можна управляти, тому безпеку також можна характеризувати як певну діяльність. Оскільки стан - це статика, а діяльність - це динаміка. Отже у широкому розумінні національна продовольча безпека - це діяльність, спрямована на протидію загрозам та небезпекам, а також такий стан продовольчої системи країни, за якого реалізуються національні економічні інтереси та зберігається її цілісність.

Визначивши сутність продовольчої безпеки необхідно вказати на її залежність від багатьох чинників, основними з яких є:

- рівень розвитку аграрного сектора, зокрема особисті підсобні господарства;

- розвиток харчової промисловості;

- рівень експортно-імпортних операцій;

- рівень купівельної спроможності та культури населення;

- можливості використання інноваційних технологій;

- фінансові можливості підприємств;

- матеріально-технічне забезпечення та інвестиційна привабливість підприємств АПК;

- підтримки держави в наданні підприємствам АПК пільг та ефективної фіскальної політики [14, с. 179].

Найважливішими умовами досягнення продовольчої безпеки є:

- потенційна фізична доступність харчових продуктів для кожної людини;

- економічна можливість придбання продовольства всіма соціальними групами населення, зокрема соціально незахищеними, що досягається шляхом підвищення життєвого рівня або реалізації необхідних заходів соціального захисту;

- споживання продуктів високої якості в кількості достатній для раціонального харчування [18, с. 12].

Структура продовольчої безпеки є багаторівневою ієрархією, в основі якої - суб'єкт, що вирішує продовольчу проблему, та його функції. У центрі проблеми продовольчої безпеки перебуває людина з потребами у харчуванні, без задоволення яких неможливо здійснювати продуктивну діяльності й відтворення (табл.).

Таблиця

Структура продовольчої безпеки [18, с. 12-13]