Розвиток малого та середнього бізнесу в економіці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра економічної теорії та конкурентної політики

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Мікроекономіка»

На тему: «Розвиток малого та середнього бізнесу в економіці України»

Київ 2015

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

1. Теоретичні засади розвитку малого та середнього бізнесу

2. Особливості функціонування малого та середнього бiзнесу в Україні

3. Зарубіжний досвід функціонування малого та середнього підприємництва

4. Державна підтримка малого та середнього бізнесу в Україні

5. Проблеми розвитку малого та середнього бізнесу в Україні та шляхи їх подолання

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ СКОРОЧЕНЬ

ФОП - фізична особа підприєммець

МСП - малі та середні підприємства

ВВП - валовий внутрішній продукт

ВНП - валовий національний продукт

ЄС - Європейський союз

ВСТУП

У сучасних умовах глобальних змін в економіці України, появи нових господарських структур різних форм власності та розширення меж ринку в контексті економічних зв'язків важливе місце посідають питання раціонального та ефективного ведення малого підприємництва, виявлення факторів, що мають негативний вплив на його діяльність. Мале та середнє підприємництво -- це, в першу чергу, основа для формування середнього класу та згладжування соціальної нерівності. Без малого та середнього бізнесу не обійтися в невеликих населених пунктах, а також у сфері послуг або ж там, де потрібна конкуренція між постачальниками. Малий бізнес - основа сталого розвитку економіки країни в цілому через забезпечення конкурентоспроможності та надходжень ВВП, соціальної захищеності суспільства, формування та підтримку середнього класу.

Малий і середній бізнес займає значне місце у соціально-економічному розвитку країни в цілому та окремих її регіонів, як провідний сектор ринкової економіки. Сьогодні будь-яка розвинена країна одним із найголовніших чинників своєї стабільності та достатку називає збільшення ваги малого і середнього підприємництва у національній економіці. Важливо, що саме малий та середній бізнес створює більшу частину ВВП у європейських державах: у Німеччині на частку малого бізнесу припадає 60%, в Італії - 70%, і навіть у сусідніх Росії та Білорусі - 22% і 23% відповідно. В Україні ця цифра за оцінками складає лише 10-15%

Треба відмітити що, на думку більшості вітчизняних науковців та практиків, у нашій країні й досі немає системи наукових досліджень, адаптованих до діяльності малого бізнесу як на рівні підприємств і бізнес-процесів, так і на рівні оцінки підприємницького середовища в цілому. Відповідно, відсутні ефективні механізми державної підтримки малого підприємництва, які б дозволяли йому активно та успішно розвиватися на будь-якому рівні.

Вагомий внесок у дослідження малого підприємництва, діяльності малих та середніх підприємств зробили З.С. Варналій, Л.І. Воротіна, В. Кредісов, О. Кужель, К.М. Ляпіна, Д.В. Ляпін, В. Ляшенко, С.К. Реверчук, С. Соболь, А. Чухно та інші.

Метою даної курсової роботи є обґрунтування теоретичних положень, методичних підходів і рекомендацій по удосконаленню методики проведення досліджень та системи оцінки впливу малого бізнесу на розвиток національної економіки.

Досягнення поставленої мети дослідження зумовило необхідність вирішення таких задач:

-дослідити теоретичні підходи та еволюцію розвитку малого та середнього підприємництва в загальній структурі національної економіки;

-проаналізувати світовий досвід розвитку малого та середнього бізнесу та обґрунтувати можливість його адаптації до умов національної економіки з врахуванням особливостей розвитку малого підприємництва в Україні;

-розкрити та оцінити стан малого та середнього бізнесу в Україні;

-визначити роль малого бізнесу в економічному, інноваційному та соціально-культурному розвитку національної економіки.

Об`єктом дослідження є процеси удосконалення досліджень та системи оцінки впливу малого та середнього бізнесу на розвиток національної економіки.

Предметом дослідження є теоретичні положення, основоположні принципи, методи і прикладні аспекти досліджень малого та середнього бізнесу в Україні.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ

В усіх розвинутих країнах світу кількісно переважають малі підприємства. В окремих державах до них відносять різні за величиною підприємства (у США та країнах Європейського Союзу - підприємства з кількістю працівників до 500 осіб, в Україні у промисловості та будівництві - до 200, а в інших галузях сфери матеріального виробництва - до 50 осіб) [1, с. 95].

В ринковій економіці найважливіше місце займають малі підприємства, які протистоять монополіям і слугують економічним фактором втримання зростання цін і насичення ринку товарами та послугами. Діючим законодавством в якості основного критерію для віднесення підприємства до категорії малого передбачені тільки обсяги його господарського обороту і максимальні розміри чисельності робітників по укрупненим групам галузей.

Законодавство України надає широкі права щодо створення малих підприємств. Так, засновниками їх можуть бути орендні, колективні, спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші підприємства й організації, а також громадяни, члени сімей, інші особи, що спільно ведуть трудове господарство. У зв'язку з цим будь-яке створене мале підприємство, зберігаючи пріоритет свого засновника, є відповідно і державним, колективним, приватним. Діяльність кожного з них регулюється діючим законодавством.

За характером діяльності у малому та середньому бізнесу можна виділити декілька видів підприємств. До першого виду належать індивідуальні (засновані на особистій власності окремої особи та виключно на її праці) або сімейні (засновані на власній праці членів однієї сім'ї, які проживають разом) підприємства. Майно такого підприємства формується з майна громадянина (сім'ї), одержаних доходів та інших законних джерел. Інший вид -- кооперативи або колективні підприємства, чисельність працюючих у яких не перевищує установлених обмежень. Майно кооперативу формується за рахунок вкладів учасників, одержаних доходів та інших законних джерел і належить його учасникам на правах пайової часткової власності.

Крім названих вище, можуть створюватися й інші малі підприємства. Законодавством передбачається можливість утворення на території України іноземних, а також спільних підприємств.

Серед характерних особливостей діяльності малих та середніх підприємств слід виділити найважливіші моменти: по-перше, підприємець сам вибирає, що, як і для кого виробляти. Будь-якої регламентації “зверху” він тут позбавлений; по-друге, підприємець має можливість застосувати найману працю.

Отже, малі підприємства - це не якийсь конкретний тип підприємств, а частина наявних, виділена тільки за критерієм їхнього розміру й наділена додатковими правами та пільгами[1, с. 97].

Виробничо-господарська діяльність малих підприємств має ряд переваг:

- динамічність організаційної форми здатна в залежності від зміни потреб виробництва оперативно перелаштовувати його на нові технології і продукцію;

- готовність до комерційного ризику з метою завоювання ринку в умовах конкуренції;

- більш високий рівень залежності від кінцевого результату праці робітників малого підприємства, відносним зниженням вартості готової продукції за рахунок скорочення витрат виробництва;

- оперативність та ефективність управління підприємством.

Малі підприємства створюються в будь-яких умовах, не зважаючи на економічні спади, інфляцію, високу платню за кредит, відсутність необхідної інфраструктури, невизначеність майбутнього і високий ступінь ризику; вони не потребують значного фінансування та особливих зусиль з боку держави для свого розвитку, але вносять неоціненний внесок у вирішення проблем перехідної економіки, проблем трансформаційного, економічного та соціально-психологічного характеру. Розглянемо ці проблеми більш детальніше.

У вирішенні трансформаційних проблем перехідної економіки мале підприємництво відіграє роль середовища, що створює сприятливі умови налагодження дії ринкових механізмів, які поступово повинні замінити механізми державного регулювання економіки, звести їх дію до необхідного мінімуму. Тобто сектор малого підприємництва є:

- середовищем первинного накопичення капіталу та необхідного досвіду для організації більш крупної справи (бо, як відомо, такі величезні за розміром всесвітньо відомі фірми, як «Сааб», «Вольво», «Сканія» та інші, починали свою діяльність з однієї людини);

- середовищем, в якому проходять випробування на ефективність нові науково-технічні розробки, способи організації виробництва, збуту, стилі управління;

- середовищем, у якому за допомогою механізму конкуренції підприємці-початківці проходять «природний відбір», що стає причиною банкрутства основної маси новостворених підприємств, виживання та зростання сильніших підприємств;

- середовищем, у якому відбувається формування «середнього класу» - необхідної умови подальшого проведення трансформаційних процесів.

Тобто, саме здатність цього сектора до ринкоутворення висуває завдання його становлення (відродження) та розвитку до розряду приорітетних заходів реформування економіки України.

Крім того, за участю сектору малого підприємництва може бути прискорено не тільки розгортання ринкової трансформації суспільства, але й трансформація самого виробництва, удосконалення асортименту та якості продукції внаслідок активізації науково-технічного прогресу в країні. Значна роль сектору малого підприємництва у сфері НТП неодноразово підтверджена на практиці. Як свідчить статистика, 95% радикальних технологічних новацій після другої світової війни створені у цьому секторі. Такі революційні нововведення, як антибіотики, інсулін, пестициди, кондиціонери, кисневі конвертери, кінескопи, електронні лампи, целофан, кулькові ручки, фотокамери «Полароід», мікрокомп'ютери, автоприводи, ксерокси та ін., були розроблені та вперше впроваджені у виробництво малими фірмами. Фахівцями підраховано, що ефективність науково-технічних пошуків малого підприємництва в цілому по національній промисловості розвинутих країн на 43% вище, ніж у великих компаній[2, с. 10]. Такі успіхи пов'язані перш за все зі сприятливою атмосферою, яка властива невеликим підприємствам: свобода пошуку, заохочування ініціативи, відсутність бюрократизму у вирішенні питань, готовність до ризику, швидка перевірка на практиці запропонованих оригінальних рішень.

У вирішенні виробничо-економічних проблем перехідної економіки мале підприємництво є, по-перше, товаровиробником, що спроможний припинити падіння виробництва в країні, сприяти його зростанню, вирішити товарну проблему з урахуванням особливостей вимог споживача, підняти конкурентоспроможність національної продукції в країні. Як відомо, масове стандартне виробництво продукції для споживчого ринку відходить у минуле, все більш значне місце займає виготовлення товарів та послуг невеликими серіями, які спрямовані на вдоволення попиту окремих груп населення, що виокремлюються на підставі цілого комплексу критеріїв: рівня доходу потенційних покупців, віку, статі, уподобань, схильностей, місця проживання, професійного та соціального статусу та ін. В США обсяги виробництва продукції такого плану, що спрямована на задовільнення індивідуалізованого попиту та виготовляється у кількості від 50 до 300 виробів, складають біля 80% обсягу промислового виробництва. Аналогічна ситуація спостерігається у країнах Західної Європи та у Японії. Тобто на сучасному етапі узкоспеціалізоване невелике виробництво, яке властиве малому підприємництву, є прибутковим для виробника та користним для суспільства[2, с. 10]. По-друге,мале підприємництво як виробник може стати у пригоді великому підприємництву, якщо візьме на себе виконання функцій, що не відповідають провідній спеціалізації великих компаній: заготівельне та допоміжне виробництво, ремонтне обслуговування, адаптація продукції до місцевого ринку, збутова діяльність та інше. В багатьох розвинутих країнах на великих підприємствах непрофільні виробництва виключені з технологічних процесів та передані невеликим субподрядним фірмам. Так, у США та Західній Європі ступінь залежності виробництва великого підприємства від невеликих партнерів-субподрядчиків складає 50-60%, а в Японії - 70-80% [2, с. 11].

По-третє,у вирішенні економічних проблем країни сектор малого підприємництва є універсальним утілізатором, що спроможний вирішити проблему найбільш повного та ефективного використання обмежених матеріальних, капітальних, фінансових, кадрових ресурсів, додатково втягуючи в обіг узколокальні розрізнені ресурси, використання яких у масштабах великих структур ускладнене або неможливе, тобто:

- локальні сировинні ресурси;

- відходи великих підприємств;

- робоча сила, що не знаходить застосування у великих підприємствах (у тому числі підлітки, студенти, домогосподарки, інваліди, пенсіонери);

- накопичення окремих громадян, які не мають схильності до вкладення коштів у цінні папери, але можуть їх використати для заснування та розвитку власної справи та ін[2, с. 11].

У цьому ж ракурсі сектор малого підприємництва може зіграти значну роль у звільненні держави від необхідності утримання на бюджеті низькорентабельних та збиткових підприємств шляхом оренди або викупу (цілком чи частково) їх майна і перетворенні їх потужностей на прибуткові та потрібні суспільству.

Тобто у вирішенні виробничо-економічних проблем суспільства масив підприємництва можна порівняти з рідиною в сосуді: сосудом виступає велике підприємництво, яке задає форму, визначає своєрідний рельєф економіки, а рідиною виступає мале підприємництво, яке максимально використовує можливості цієї форми, м'яко зглажуючі гострі кути та неприпускаючи пустих місць навіть у самих важкодоступних кутках рельєфу.

У вирішенні фінансово-економічних проблем держави сектор малого підприємництва, як правило, виступає значним платником податків. Це є загальновизнаним у відношенні до розвинутих країн і справедливим стосовно перехідних економік. Мале підприємництво активно сприяє також вирішенню проблеми дефіциту державного бюджету і надає можливість державі розробляти і фінансувати свої трансформаційні, економічні, соціальні програми та проекти [2, с. 12].

У вирішенні соціально-психологічних проблем перехідної економіки сектор малого підприємництва є перш за все, роботодавцем, який спроможний значно пом'якшити проблему безробіття, головним чином через:

- зусилля самих безробітних, водночас сприяючи вирішення проблем психологічної адаптації населення до нових умов,

- забезпечення припустимого рівня життя,

- запобігання небажаних соціально-політичних наслідків реформування економіки[2, с. 12].

Крім того, мале підприємництво дає змогу населенню, у тому числі молодим фахівцям спробувати себе у ролі власника та керівника підприємства, реалізувати свій потенціал у нових умовах господарювання.

Таким чином, у вирішенні соціально-психологічних проблем перехідного періоду сектор малого підприємництва виступає у ролях «інстанції останньої надії» для безробітного або для людини, що не в змозі реалізувати себе у рамках великих підприємств, «полігона» для випробування підприємницької спроможності та організаторського хисту, «амортизатора» негативного ставлення основної маси населення до результатів реформування економіки [2, с. 12].

2. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БIЗНЕСУ В УКРАЇНІ

Перші кроки до формування середнього класу в Україні були здійснені дрібним та середнім бізнесом, а саме підприємцями, які не зважаючи на не легку працю та ризики ведення особистої підприємницької діяльності починали та розвивали власну справу. Після розвалу міжгалузевого виробничого циклу, скорочення виробництва та робочих місць, населення стояло перед вибором отримання соціальної допомоги та самозайнятості, в результаті чого найбільш ініціативні та рішучі наважувалися засновувати власну справу. З часів незалежності України до 01 липня 2014 статус приватного підприємця набуло 5 млн. 422 тис. 048 осіб, а 2 млн. 110 тис. 999 млн. осіб припинили власну справу.

Категорія власників малого бізнесу завжди була найбільш вразливою до ряду зовнішніх подразників, серед яких: податкове та митне законодавство, коливання цін на виробничі ресурси та товари збуту, відсутність дієвої кредитної політики підтримки малого бізнесу, тощо. Критеріями розвитку та успіху справ у малому підприємництві є рівень доходів та число бажаючих займатися малим бізнесом [14, с. 135].

Процес реєстрації ФОПів досяг свого розквіту у 2008 році, найменша кількість осіб які виразили бажання припинити власну справу зафіксовано у 2006 році. Виходячи з динаміки показників, бачимо що період 2006-2008 років, був найбільш сприятливий для ведення малого бізнесу. У 2009 році почалася фінансова криза та різке збільшення в 1,6 разів курсу долару (з 5 грн. до 8 грн.), що надзвичайно негативно позначилося на малому бізнесі, як результат на 117 тис. зменшилося число бажаючих відкрити власну справу та на 20 тис. збільшилося число осіб, які виразили бажання її припинити.

Найбільший спад підприємницької активності відбувся у 2011 році, за який було зафіксовано найвище абсолютне число 248 тис. 763 фізичних осіб-підприємців, підприємницьку діяльність яких припинено. Цей рік також став єдиним протягом 2005-2013 років, коли вперше було зафіксовано вище число знятих з обліку підприємців, а ніж зареєстрованих 248 763 проти 175 301 фізичних осіб-підприємців. Наступний 2012 рік також не відзначається ростом підприємницької активності, адже число знятих з обліку все ж перевищувало число зареєстрованих на 21 тис. 636 осіб. У першій половині 2013 року, станом на 1 липня число зареєстрованих в незначній мірі перевищило число фізичних осіб-підприємців, підприємницьку діяльність яких припинено 80 402 проти 80 287. [14, с. 137].

Виконання програмних заходів сприяло збереженню у 2014 році порівняно з попереднім роком ряду позитивних тенденцій у розвитку підприємництва, в тому числі збільшилась кількість новостворених суб'єктів господарювання, кількість суб'єктів підприємництва, що сплачували податки, зросла сума надходжень податків і зборів до Зведеного бюджету від суб'єктів підприємництва. Водночас, проявились і негативні тенденції: збільшилась кількість ліквідованих суб'єктів господарювання, зменшилась кількість суб'єктів підприємництва-фізичних осіб, що сплачували податки, сума надходжень податків і зборів від суб'єктів підприємництва до бюджету міста.

Кількість новостворених суб'єктів господарювання у 2014 році збільшилась порівняно з попереднім роком на 15 тис. 967 осіб. Ліквідовано суб'єктів господарювання у 22 тис. 456 осіб більше, ніж у попередньому році. [18, с. 10].

Дану негативну тенденцію, яка розпочалася у 2011 році, можна пояснити тим що станом на 01 січня 2011 року припадає введення в дію нового податкового кодексу (регулює відносини, що виникають у сфері податків і зборів), який був стартом нової податкової реформи. Про недоліки даного фінансового документу, який здійснив значний вплив на підприємницьку активність в країні було написано чимало праць спеціалістами та введено поправок законодавцями. А в листопаді-грудні 2010 проведено акцію непокори підприємців «Податковий майдан», вимогами яких були вотування податкового кодексу. Виходячи з того, що значне число підприємців за даний період припинили власну справу, варто ознайомитися з географією реєстрації та проведення державної реєстрацію припинення діяльності фізичних осіб-підприємців.

До найбільш активних за поширенням підприємницької діяльності протягом даного періоду відносяться м.Київ та м.Севастополь, Одеська, Чернівецька та Харківська області, найменш активне населення у малому бізнесі у Рівненській, Закарпатській, Кіровоградській, Черкаській та Чернігівській областях. Для визначення впливу введення нового податкового кодексу у 2011 році варто розрахувати абсолютне та відносне число зменшення числа зареєстрованих фізичних осіб-підприємців станом на 01.01.11 та 01.01.12 років. [15, с. 101].

Найбільше абсолютне зменшення зафіксовано у Донецькій області - 19 933 , Дніпропетровській - 14 908 та Одеській - 13 865 областях, а відносне в Івано-Франківській 14,78%, Хмельницькій - 14,04%, Черкаській - 14,55% та Чернігівській - 14,14% областях. Найменш болісно до введення нового податкового кодексу відреагували підприємці Львівської - 4,63%, Харківської - 4,63% областей та м.Київ. Дану закономірність можна пояснити просто, де найбільше число зареєстрованих - там і отримуємо найбільше абсолютне скорочення, а відносні показники свідчать про те що в регіонах, де економічна активність нижча, там підприємці більш болісно сприймають «реформи», а де рух капіталу жвавіший, там вищі прибутки і незручні податкові новації не є переконливими аргументами до згортання власної справи.

Податкове законодавство має сильний вплив на розвиток підприємництва та формування платоспроможного класу населення загалом. З проаналізованих статистичних даних, ми бачимо чітку тенденцію, яка виражає реакцію підприємницького класу на фінансову кризу 2008 року та введення нового податкового кодексу 2011 року на формування підприємницької активності в країні у 2005-2014 роках. В умовах ринкової економіки саме підприємці забезпечують левову частку ринку споживання товарів та послуг, сприяють розвитку внутрішньої конкуренції та ділової активності, а при перетіканні даного класу в тінь, чи реального згортання діяльності неминучі скорочення грошових надходжень до бюджетів різних рівнів, обсягів виробництва та споживання, зрештою росту реального безробіття [15, с. 103].

малий підприємництво національний економіка

3. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ФУНКЦІОНУВАННЯ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Аналіз світового досвіду свідчить, що виконання малим підприємством своєї суттєвої економічної та соціальної ролі можливе лише за умов виваженої державної політики всебічної підтримки цього сектору економіки.

Сприяння та підтримка малого підприємництва є самостійною складовою державної економічної політики в багатьох країнах. Також існують спеціальні державні (урядові) органи управління (координації) та підтримки малого бізнесу. Наприклад: у Канаді -- Міністерство у справах малого бізнесу; в Японії -- Національна адміністрація малого бізнесу; в Росії -- Державний комітет Російської Федерації з підтримки та розвитку малого підприємництва (створений 6 червня 1995 року); у США -- Адміністрація малого бізнесу; в Бельгії, Люксембурзі -- Міністерство середнього класу; у ФРН, Франції, Італії-- підрозділи (департаменти) міністерств економіки промисловості або торгівлі тощо. [7, с. 234].

Яскравим прикладом ефективного використання стимулюючої державної політики щодо малих та середніх підприємств ("міттельштанда") є післявоєнна Німеччина, яка досягла значних успіхів у соціально-економічному розвитку за короткий період завдяки тому, що основним фактором реалізації реформ була рушійна сила енергійного розвитку малого та середнього підприємництва. [11, с. 6]. Федеральний уряд ФРН здійснює заходи з підтримки малого та середнього підприємництва. Вони спямовані на забезпечення відповідних умов конкуренції для "міттельштанда". Головний важіль -- Картельне право, яке законодавчо оформлене у 1957 році і неодноразово переглядалося відтоді з погляду зміцнення позицій малих і середніх підприємств.

Держава регулює вихід на ринок, процес злиття фірм. У разі дискримінації малі фірми можуть звернутися до відповідних інстанцій на федеральному й земельному рівнях.

Головний принцип, який закладено в основу системи державної підтримки малого та середнього підприємництва у ФРН, -- надання допомоги, що стимулює розвиток "самодопомоги". Загальна мета державної підтримки -- підвищення ефективності та конкурентоспрожності цього сектору економіки. Нині на передній план вийшли проблеми стимулювання цих підприємств у нових землях ФРН. [11, с. 7].

Найбільшу роль у регулюванні американського малого бізнес відіграють Міністерство торгівлі та Адміністрація у справах малого бізнесу. Міністерство торгівлі створило спеціальну систему обслуговування малого підприємництва, забезпечуючи його необхідною: інформацією і технічною допомогою за такими основними напрямками:

ь надання матеріалів щодо нової технології у США та за кордоном з архівів національної служби технічної інформації (2 млн. документів), що діє в рамках міністерства (75 % її споживачів --дрібні фірми);

ь керівництво програмою видачі ліцензій щодо динаміки технологічних винаходів, здійснених у державних лабораторіях через міністерства; уряд США надає приватним компаніям ліцензії та дозвіл на їхнє використання (65 % ліцензій надається дрібним фірмам);

ь допомога малим фірмам у розвитку досліджень у галузі енергетики; надання рекомендацій щодо використання найкращих результатів Міністерством енергетики;

ь надання інформації з питань продуктивності праці та якості продукції; забезпечення з боку бюро стандартів міністерства технічними даними про стандарти, інформацією про матеріали, що застосовуються, методи контролю та вимірювань. Певний досвід державної підтримки малого підприємництва має Франція.

ь Враховуючи наявні проблеми розвитку підприємництва передусім дефіцит фінансових ресурсів, держава намагається всіляко допомогти суб'єктам підприємницької діяльності. При цьому допомога держави не обмежується окремими заходами та ініціативами, а є системою заходів, які відзначаються багатоплановістю, й охоплюють практично всі аспекти життєдіяльності підприємницьких структур (створення, виробництво, комерційна діяльність, фінанси, інвестиції, інновації тощо). При всій складності ця система одна з найрозвинутіших серед країн Заходу (за винятком США).

Особливу увагу держава приділяє малим та середнім підприємствам, які складають 99,9 % загальної кількості фірм, виробляють майже 50 % ВНП та концентрують майже 2/3 зайнятого населення.

Малі та середні підприємства (МСП) у Франції отримують (можуть отримувати) близько 1500 видів допомоги з боку державні. Ефективність державної підтримки, її відповідність реальним потребам МСП при становленні та розвитку можна показати на прикладі заходів фінансового характеру.

Цим підприємствам гостро не вистачає як власних коштів (норма самофінансування становить у середньому близько 14 %), так і позичкових. Крім цього, відносини МСП з банківськими установами досить напружені. При всій розвиненості банківської мережі Франції налічується близько 634 різних фінансово-кредитних установ і 42 тис. відділень банків) знайти кредитора МСП дуже важко а без поручительства практично неможливо.

Світовий досвід свідчить про те, що особливо велику роль відіграє державна підтримка малого підприємництва у кризових умовах, коли економіка потребує докорінної структурної перебудови і вкрай необхідне зниження соціальної напруги.

Прикладом цього можуть бути післявоєнні Японія і Німеччина, Англія кінця 70-х років, країни східної Азії в останні 10--15 років. [11, с. 8].

Опис головних проблем малих підприємств в Україні і шляхи їх вирішення на основі зарубіжного досвіду наведено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Основні проблеми малих підприємств в Україні і шляхи їх вирішення на основі зарубіжного досвіду

Проблема	Опис	Зарубіжний досвід
		Країна	Заходи
Недостатня державна підтримка	Сьогодні в Україні діє вість заходів політики державної підтримки малого бізнесу виявилася недостатньою. Малі підприємства в Україні продовжують стикатися з істотними перешкодами у власному розвитку на різних рівнях	США	Термінове обслуговування клієнтів як по телефону, поштою, так і особисто. Напрями підтримки: надання допомоги діловим жінкам, допомога в науково- дослідній роботі, юридичні послуги і т. д.
Податкова політика	Сьогодні податкова система країни впливає на розвиток малого бізнесу негативно. Велика частина доходу підприємства вилучається у вигляді різноманітних податків і платежів. Сучасна податкова система країни не дає можливості підприємствам здійснювати інвестування, вона створює сприятливі умови для їх відходу в тіньовий сектор економіки	Великобританія	Малі та середні підприємства розраховують і декларують доходи на загальних підставах, хоча з певними винятками. Підприємства, річний дохід яких менше 15 тис. фунтів стерлінгів, заповнюють просту податкову декларацію без детальних даних про свою діяльність, активи або зобов'язання
		Грузія	Восени 2010 року був прийнятий податковий кодекс, згідно з яким бізнес з оборотом до 17 тис. дол. взагалі не оподатковується
Обмеженість внутрішньо попиту і наявність кризи збуту на внутрішньому ринку	У результаті масового зростання безробіття, збільшення заборгованості за зарплатами і пенсіями, інфляційних стрибків зменшуються доходи громадян. Малий бізнес втрачає головних споживачів своєї продукції	Польща	Уряд у 2003 році ввів пільгові податкові тарифи для новостворених підприємств і підприємств, що надають нові робочі місця
Нерозвиненість ринку фінансових джерел	Нерозвиненість ринку фінансових джерел призводить до відсутності небанківських фінансових установ, які могли б також здійснювати фінансування діяльності малих підприємств: кредитних спілок, страхових фондів	Польща	У 1997 році був створений "Національний фонд кредитних гарантій", що гарантує надання кредитів малим підприємствам, з часом була створена мережа регіональних фондів для підтримки та розвитку аграрних і депресивних районів
Низька інвестиційна активність	Більшість малих підприємств не мають засобів для здійснення капіталовкладень, оскільки кредити дуже дорогі і коротко- строкові, а велика частина прибутків спрямовується на сплату податків	Угорщина	Агенція з розвитку інвестицій, торгівлі і холдинги регіонального розвитку (контролює розподіл фінансової підтримки малих підприємств)
Тіньова економіка	Малий бізнес використовує практику роботи без оформлення договорів, намагається переводити свої операції в готівковий оборот із метою мінімізації оподаткування, а також приховує доходи, занижує розміри заробітної плати і ухиляється від оподаткування	Угорщина	Економічні стимули: зниження податкового навантаження, спрощення звітності, пільгове кредитування

Застосування зарубіжного досвіду сприяє поліпшенню становища малих підприємств у структурі економіки країни, про що свідчить успішна реалізація цих програм в інших країнах. [11, с. 10].

Таким чином, зі сказаного можна зробити висновок: для того, щоб поліпшити функціонування малих та середніх підприємств у країні, вирішити різні економічні проблеми і перешкоди, необхідно здійснити комплекс фінансових, технічних і інформаційних заходів підтримки малих та середніх підприємств. Упровадження цих заходів допоможе створити сприятливі умови для розвитку і функціонування малого та середнього бізнесу в країні в умовах економічної кризи.

4. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

Малі та середні підприємства (МСП) відігравали важливу роль в процесі перетворень в Україні починаючи з 1990 року. Проте протягом десятиліть сектор МСП отримував недостатньо уваги з боку українських державних органів. Економічні та правові умови діяльності малого і середнього бізнесу значно нижче середнього міжнародного рівня, а послідовна державна політика розвитку МСП відсутня. Державна політика в сфері МСП обмежувалась лише запровадженням стимулів та пільг для мікропідприємств. Але така політика не бере до уваги потреби, проблеми та перешкоди, з якими стикаються орієнтовані на зростання компанії.

Лише останнім часом частина політиків України визнали, що малі та середні підприємства можуть зробити вагомий внесок в економічний розвиток країни. З іншого боку, позитивним є те, що Україна має можливість сформувати сучасну політику щодо розвитку МСП з чистого аркуша. [29, с. 341].

Державне регулювання підприємництва є напрямом державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Конституцією та законами України. Центральним органом, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку та підтримки підприємництва, є Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (Держпідприємництво України, затверджена Указом Президента України від 30 березня 2012 р.), діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Головне завдання цього органу - узагальнення практики застосування законодавства з питань підприємницької діяльності, опрацювання пропозицій, спрямованих на його удосконалення та формування державної політики, щодо підприємницької діяльності. Крім того, служба сприяє розвиткові малого підприємництва, системи його консультативної та інформаційної підтримки і готує пропозиції щодо впровадження та удосконалення механізмів фінансово-кредитної підтримки підприємництва та його зовнішньоекономічної діяльності, координує систему підготовки та перепідготовки кадрів тощо [37-38]. Основні напрями державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні визначено ст. 4 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні»:

1) удосконалення та спрощення порядку ведення обліку в цілях оподаткування;

2) запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, що відповідають критеріям, встановленим у податковому законодавстві;

3) залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково- технічних і соціально-економічних програм, здійснення постачання продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб;

4) забезпечення фінансової державної підтримки малих і середніх підприємств шляхом запровадження державних програм кредитування, надання гарантій для отримання кредитів, часткової компенсації відсоткових ставок за кредитами тощо;

5) сприяння розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва;

6) гарантування прав суб'єктів малого і середнього підприємництва під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;

7) сприяння спрощенню дозвільних процедур та процедур здійснення державного нагляду (контролю), отримання документів дозвільного характеру для суб'єктів малого і середнього підприємництва та скороченню строку проведення таких процедур;

8) організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого і середнього підприємництва;

9) впровадження механізмів сприяння та стимулювання до використання у виробництві суб'єктами малого і середнього підприємництва новітніх технологій, а також технологій, які забезпечують підвищення якості товарів (робіт, послуг).[39]

Державна політика у секторі МСП, що здійснюється в Україні протягом останнього десятиліття, характеризується декількома рисами. По-перше, більша увага приділялася зниженню адміністративно-регуляторних бар'єрів, у той час як загальні інституційні бар'єри (і в першу чергу, слабкий захист прав приватної власності та корупція) залишалися досить високими. Крім того, на тлі загального зниження регуляторного тиску на підприємницьку діяльність, вимірюваного кількістю перевірок або регуляторних обмежень, високою залишалася невизначеність бізнес середовища, пов'язана з частими змінами в законодавстві. Та й саме законодавство є складним, безсистемним, часто суперечливим, розрізненим по окремих законах і регуляторних актах. Зараз дозвільна система у сфері підприємництва регулюється понад 150 законами України, близько 500 постановами Кабінету Міністрів України і понад 1500 нормативними галузевими актами й актами місцевих органів влади.

По-друге, фактично наголос робився на знижені бар'єрів входження на ринок, а бар'єри росту підприємств не знаходили достатньої уваги. По-третє, питання зниження бар'єрів зовнішнього фінансування малих підприємств розглядалися поза зв'язком із загальними проблемами інвестиційного клімату. По-четверте, серед інструментів державної підтримки малого бізнесу домінували інструменти створення привілейованого режиму функціонування (насамперед, за рахунок спеціальних податкових режимів). [31, с. 104].

Результати такої політики досить суперечливі. З одного боку, на особу досить швидкий ріст числа малих (особливо мікро-) підприємств і фізичних осіб, що займаються підприємництвом, а також повільне підвищення частки малого сектора у виробництві валового внутрішнього продукту і зайнятості. Ще більш важливим є сам факт розвитку підприємницької ініціативи і конкурентного середовища в тих секторах, де роль малого сектора особливо значна (сфера послуг, торгівля).

З іншого боку, існує негативна тенденція зниження частки активних малих підприємств у загальному числі малих фірм. [31, с. 105].

Незважаючи на те, що уряд намагається виправити проблеми сектору і стимулювати розвиток малого та середнього бізнесу (в основному, це юридичні пакети, такі як Програма розвитку МСП на 2015-2020 роки), підтримка сектора не призвела до відчутних результатів. Продовжуються дії щодо налагодження двостороннього діалогу у секторі МСП.

Мета секторальної політики на середньостроковий період - це:

ь Створення ефективної підтримки та стимулювання розвитку малого та середнього підприємництва.

ь Збільшення частки малого та середнього бізнесу у ВВП.

ь Підвищення гнучкості ринку праці.

Для досягнення означених цілей необхідно:

ь Розробити новий стратегічний документ у сфері малого та середнього бізнесу (прийняти Програму розвитку малого та середнього бізнесу на 2015-2020рр).

ь Вдосконалити законодавчу базу для розвитку малого та середнього бізнесу відповідно до Закону малого бізнесу ЄС.

ь Розробити нове трудове законодавство.

ь Забезпечити приєднання України до програми COSME, включно з імплементацією Акту Малого Бізнесу для Європи (Small Business Act for Europe).

У даний час держава приділяє велику увагу підтримці розвитку підприємництва, та на мою думку, ще існує дуже велика кількість нагальних проблем в цій діяльності, які потрібно вирішувати. [31, с. 198].

5. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Процвітання будь-якої країни потребує максимальної зайнятості працездатного населення і стабільного економічного розвитку, сприяючи розвитку соціальної сфери та економіки безпосередньо. Як було зазначено раніше, розвиток малого та середнього бізнесу є одним із найпріоритетніших напрямів розвитку економіки провідних країн світу. В економічно-розвинених державах саме малі підприємства є основним «стовпом» економіки. Недаремно фахівці запевняють, що без них існування великих підприємств опинилося би під великим питанням.

В Україні розвиток сектора малого підприємництва наштовхується на безліч перепон. Аналіз стану малого підприємництва в Україні свідчить про те, що суттєвих зрушень у розвитку цього сектора ринкової економіки ще не відбулося, а останнім часом ситуація не покращується.

На даному естапі розвитку МСП вітчизняні експерти виділяють такі актуальні виклики та основні проблеми:

1. корупція в різних формах і проявах;

2. надмірне регулювання підприємницької діяльності

і відсутність ефективної дерегуляції;

3. відсутність доступу МСП до фінансових ресурсів.

Також не менш важливими проблемами про які говорять експерти є:

ь неефективність судового захисту;

ь складне адміністрування податків;

ь низький рівень культури підприємництва;

ь неосвіченість/недостатня кваліфікація підприємців;

ь незначна роль бізнес-об'єднань;

ь монополізація ринків і домінування великого бізнесу;

ь відсутність послідовної державної політики щодо підтримки МСП.

Крім того, багато експертів вказували на загальні економічні проблеми України (зокрема пов'язані з веденням АТО, зниженням купівельної спроможності громадян, макроекономічною нестабільністю, курсовими коливаннями гривні), що істотно гальмують розвиток МСП, але не є специфічними лише для цього сектору економіки.

Окремі проблеми, на які вказують різні групи експертів можно побачити у таблиці 5.1

Таблиця 5.1

Державні органи влади, служби та агентства	часті зміни правил (підприємці завжди сприймають їх негативно) неспроможність виконання законів України на місцевому рівні відсутність достовірної статистики щодо стану МСП розпорошеність відповідальності за підтримку МСП
Аналітичні центри i громадські ініціативи	незахищеність права власності слаб кість та відсутність реального впливу бізнес-об'єднань
Міжнародні та національні бізнес-об'єднання	нерозвиненість мереж “бізнес-для-бізнесу” і обмежений доступ до збуту недостатній рівень бізнес- і маркетингових стратегій
Міжнародні організації та проекти технічної допомоги	відсутність послідовної державної політики щодо підтримки МСП (зокрема з урахуванням потреб різних сегментів сектору) відсутність механізмів впливу сектору МСП на публічні органи влади та рішення, що ними приймаються
Незалежні експерти	нечесні умови конкуренції складні процедури приватизації землі недостатні гарантії для іноземних інвесторів
Місцеві органи влади	нестабільність законодавства висока вартість започаткування нового бізнесу

Якщо говорити про представників бізнес-об'єднань, то на їх думку найгострішою проблемою розвитку МСП є існування корупційної практики при взаємодії підприємців із публічними органами влади різних рівнів. Гостро також стоять проблеми відсутності реального доступу МСП до кредитних та інших фінансових ресурсів , існування численних перепон та обмежень для здійснення господарської діяльності повністю прозоро і легально , а також наявність надмірного податкового тиску [10].

Питання розвитку та стимулювання малого і середнього бізнесу вивчали відомі закордонні та вітчизняні вчені, але актуальними залишаються питання впровадження регуляторних процедур згідно Плану імплементації Угоди про Асоціацію, прогнозування можливостей і загроз для ведення підприємницької діяльності на внутрішньому ринку та ринку ЄС у світлі євроінтеграційних тенденцій.

Підписання Угоди про Асоціацію України та ЄС та євроінтеграційні тенденції країни підвищують актуальність як найшвидшого втілення кращих регуляторних практик і умов ведення бізнесу, в тому числі для успішного функціонування мікро-, малого та середнього підприємництва. Створення потужного середнього класу, де розташовано більшість робочих місць і створюється переважна частка доданої вартості нефінансового сектору країни на кшталт європейської структури економіки, є запорукою соціальної стабільності.

СИЛЬНІ СТОРОНИ МСП:

- Наявність затвердженої Стратегії розвитку системи технічного регулювання до 2020 року;

- Наявність Плану з дерегуляції (131 першочерговий захід);

- Наявність деталізованого Плану імплементації Угоди про Асоціацію з ЄС з прив'язкою до строків;

- Програма ЄС з підтримки МСБ в Україні дала можливість скористатися технічною допомогою EU SURE щодо відкриття 15-ти регіональних консультаційних центрів підтримки МСБ;

- Зменшення значної кількості регуляторних процедур (прийнято Закон України №1580 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу, запровадження електронних закупівель, посилення захисту прав інвесторів та ін.;

- Зменшення значної кількості ліцензій та дозволів (прийнято Закон України №222-VIII “Про ліцензування видів господарської діяльності”);

- В рейтингу легкості ведення бізнесу Doing business 2015 позиція України поліпшилася і Україна перемістилася зі 112-го місця на 96-е місце;

- Встановлено мораторій щодо здійснення перевірок суб'єктів господарювання;

- Зменшено кількість податків та зборів з 22 до 9;

- Спрощено процедуру отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від Мінюсту в режимі онлайн;

- Прискорення процедури експорту товарів завдяки набуття чинності Порядку надання та анулювання статусу уповноваженого (схваленого експортера); - Наявність ключових показників та орієнтирів, що задекларовані у Стратегії Україна Ї 2020;

- Підписано Угоду між Україною та ЄС щодо участі у рамковій програмі ЄС з наукових досліджень та інновацій «Горизонт 2020».

СЛАБКІ СТОРОНИ:

- Ускладнений доступ МСП до фінансових ресурсів;

- Відсутність якісної системи інформаційної підтримки для МСБ;

- Повільне впровадження системи електронного врядування задля зменшення корупційної складової;

- Повільне впровадження електронної системи державних закупівель (електронні торги);

- Складне адміністрування податків;

- Розбіжність вітчизняної системи технічних стандартів відносно європейської;

- Необхідність залучення додаткових фінансових коштів (в умовах обмеженості фінансових ресурсів) на сертифікацію устаткування для виходу на європейський ринок;

- Повільна імплементація процедур з дерегуляції бізнесу;

- Низький рівень культури підприємництва;

- Розбіжності вітчизняних принципів ведення бізнесу від тих, що задекларовані у Європейській хартії малого бізнесу;

- Наявність горизонтальних та секторальних застережень на рівні окремих країн-членів ЄС по відношенню до України відносно заснування підприємницької діяльності та торгівлі послугами (Додатки XVI-A та XVІ-C Угоди про Асоціацію України та ЄС);

- Наявність непрямих обмежень на кшталт невідповідності освітніх документів для заснування певних видів підприємницької діяльності на ринку ЄС;

- Низький платоспроможний попит населення;

- Розрив технологічних ланцюгів та неспроможність ефективного заміщення сировинних ресурсів внаслідок перебування частини території в статусі анексії та окупації;

- Наявність квот на поставки певних категорій продукції вітчизняного виробництва на ринок ЄС;

- За продуктивністю праці вітчизняні середні підприємства в 3 рази поступаються аналогічним підприємствам ЄС-27, малі та мікропідприємства - в 4 та 5 раз, відповідно;

- Незначний відсоток продукції з рівнями технологічності від середнього до високого у випуску та експорті вітчизняних МСП;

- Наявність у певних сегментах ринку (ТЕК, ЖКХ) компаній зі значною концентрацією, що впливає на економічну конкуренцію на ринку;

- Організаційно слабкі бізнес- об'єднання;

- Незавершений процес державної підтримки розвитку підприємництва, зокрема щодо розподілу функцій між різними гілками влади;

- Структурна слабкість економіки країни, як то вищі за європейські витрати на енергоносії в структурі випуску, що відображається на ціновій конкурентоспроможності.

МОЖЛИВОСТІ:

- Поступове усунення горизонтальних та секторальних обмежень (Угода про Асоціацію України та ЄС);

- Прискорення впровадження електронної системи державних закупівель (електронні торги) та електронного врядування;

- Прискорення імплементації процедур з дерегуляції бізнесу;

- Переговори щодо усунення квот на поставки продукції вітчизняного виробництва на ринок ЄС, передусім в агробізнесі та харчовій промисловості;

- Впровадження принципів Європейської хартії малого бізнесу;

- Створення національних: інвестиційного фонду, фонду кредитних гарантій та фонду ризикових, венчурних капіталовкладень для МСП на кшталт європейських фондів;

- Врегулювання сплати Україною фінансових внесків на пільгових умовах та як найшвидше приєднання до програми ЄС «COSME» з конкурентоспроможності МСБ;

- Спрощення системи адміністрування податків та зниження податкового навантаження на МСБ, передусім високотехнологічний;

- Передбачити можливості пільгового кредитування та податкових канікул, інформаційну підтримку та допомогу у позиціонуванні на ринку бізнесу, що переноситься із зони АТО і бажає прозоро працювати і сплачувати податки;

- Запровадити на певний період часу пільгове оподаткування доходів start-upів, що реалізують високотехнологічну продукцію;

- Передбачити винагороду фінансовим установам, що фінансують мережеві інноваційні проекти відповідно до розгалуженості мережі;

- Проведення тренінгів і надання консультативних послуг для вітчизняних бізнес-структур, в тому числі в рамках регіональних консультаційних центрів підтримки МСБ EU SURE;

- Підняття в рейтингу Doing business згідно задекларованим цілям в Стратегії розвитку країни «Україна 2020» (ТОП-30 країн);

- Підняття в рейтингу економічної свободи, IMF;

- Створення міжнародного комерційного арбітражу;

- Розроблення критеріїв оцінки горизонтальних концентрацій (АМКУ) відповідно до Угоди про Асоціацію з ЄС для забезпечення конкуренції на ринку; - Посилення інституційної підтримки МСП через підвищення професійного рівня бізнес-об'єднань;

- Стабілізація в банківській сфері з відновленням депозитів підприємців;

- Прискорення строків імплементації (План імплементації Угоди про Асоціацію) правил конкуренції, викладених у ст. 81, 82 Договору про функціонування ЄС, Регламенту ЄС про злиття, Договору про функціонування ЄС до категорій вертикальних угод та узгоджених практик задля поліпшення умов конкуренції на ринку та гармонізацією з законодавством ЄС, можливістю вирішення відповідних спорів;

- Задля створення належних умов обміну досвідом та коректності відповідних порівнянь, узгодити визначення МСБ, що застосовується в українському законодавстві з Eurostat;

- Залучення допомоги ЄС з метою створення Єдиної інформаційної системи та веб-сайту “Європейська мережа підприємств ? Україна” відповідно до ст. 379 Гл.10 «Політика у сфері промисловості та підприємництва» Положення Угоди про Асоціацію; - Проведення презентацій і форумів щодо інвестиційного потенціалу регіонів України в країнах-сусідах і структурах ЄС з метою поглиблення транскордонного співробітництва; - Прийняття Проекту Закону про внесення змін до Закону України «Про транскордонне співробітництво (щодо покращення механізмів транскордонного співробітництва)» № 2480а від 06.08. 2015 р. та приєднання до відповідних актів ЄС і Ради Європи;

- Застосування європейської методології Small Business Test при впровадженні регуляторних процедур у малому, середньому та мікро- бізнесі для зменшення негативного впливу на МСП та виключення прийняття необґрунтованих рішень;

- Залучення допомоги ЄБРР для мікрокредитування малого бізнесу за доцільними кредитними ставками;

- Впровадження ресурсозберігаючих технологій задля поліпшення структури випуску, підвищення конкурентоспроможності продукції.

ЗАГРОЗИ:

- Посилення нестабільності в разі загострення бойових дій на сході країни;

- Виникнення криз на зовнішніх ринках: фінансових, сировинних і т. ін. та послаблення чинників зросту в господарці зони євро (зовнішні загрози);

- Збереження низького платоспроможного попиту населення;

- Втрата фінансових ресурсів вітчизняними бізнес-структурами через невідповідність строків виходу на ринки ЄС згідно Угоди про Асоціацію України та ЄС (з 1 січня 2016 р.) і наявною готовністю (імплементація відповідних документів і директив в сфері телекомунікацій, електронної торгівлі, електроенергетики, туризму, транспорту передбачено на 2016-17рр., зокрема Директива ЄС про E-торгівлю, Директиви 2009/72/ЄC щодо загальних правил функціонування внутрішнього ринку електроенергії, технічні регламенти про туристичні подорожі та ін.) та можливостями (фінансові ресурси чи доступ до них, сертифіковане устаткування згідно вимог ЄС, впроваджені технічні стандарти, санітарні та фітосанітарні норми);