Виробнича потужність та виробнича програма підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розділ I. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства

1.1 Виробнича потужність підприємства

Планування випуску продукції (для підприємств, що займаються її виготовленням) є головним розділом річного плану тому, що інші розділи забезпечують його реалізацію. План випуску та реалізації продукції розробляється в натуральному і вартісному виразі. Для підприємства, яке випускає кілька видів виробів, можна вимірювати випуск в умовних одиницях (за трудомісткістю, часом роботи устаткування).

Економічне обгрунтування виробничої потужності -- найважливіший інструмент планування промислового виробництва. Іншими словами, це потенційна можливість валового випуску промислової продукції.

При формуванні виробничої потужності враховується вплив таких чинників, як номенклатура, асортимент, якість продукції, парк основного технологічного обладнання, середній вік обладнання і ефективний річний фонд часу його роботи при встановленому режимі, розмір виробничих площ тощо.

Від виробничої потужності залежить ступінь задоволення ринкового попиту, що може змінюватися від обсягу, номенклатури і асортименту, тому виробнича потужність повинна передбачати гнучкість всіх технологічних операцій, тобто можливість вчасно перебудувати виробничий процес в залежності від зростання конкурентно спроможності продукції, зміни обсягу, номенклатури і асортименту.

Виробнича потужність розраховується по повному переліку номенклатури і асортименту продукції, що випускається. В умовах багатономенклатурного виробництва, коли продукція, що випускається, характеризується сотнями найменувань виробів, кожне з яких відрізняється не тільки за призначенням або конструктивними особливостями, але і технологією виготовлення, здійснюються згруповування всієї номенклатури створюваної продукції і вибір виробу-представника.

Виробнича потужність розраховується по ведучих виробничих цехах, дільницях і обладнанні з урахуванням кооперації, що склалася і заходів по ліквідації «вузьких місць».

До провідного підрозділу відносяться підрозділи, в яких виконуються основні технологічні операції з виготовлення планової продукції.

Під «вузьким місцем» розуміють невідповідність потужності окремих цехів, дільниць, груп обладнання мінімальної потужності відповідного підрозділу, дільниці або групи обладнання. Виникнення вузького місця є наслідком невідповідності між цехами, дільницями або групами обладнання.

Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи:

1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.

2. Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.

Розрізняють перспективну, проектну та діючу потужність підприємства.

Перспективна виробнича потужність відбиває очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді.

Проектна виробнича потужність являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною тому, що розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2 роки), будівництва (2-5 років) і освоєння потужності (1-2 роки) значно змінюється номенклатура продукції, що випускається, а також ряд технологічних характеристик устаткування. Тому проектна потужність перестає відбивати дійсні можливості підприємства.

Діюча потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) відбиває його потенційну здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом. Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва.

Тому її характеризують кілька показників:

- потужність на початок планового періоду (вхідна);

- потужність на кінець планового періоду (вихідна);

- середньорічна потужність.

Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників. Головними з них є:

- номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;

- кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року;

- прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється (послуг, що надаються) [6].

При визначенні вхідної виробничої потужності враховуються:

- проведення заходів щодо ліквідації "вузьких місць" протягом планового року;

- збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;

- перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;

- можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції.

Під "вузьким місцем" розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів до встановленої потужності усього підприємства, цеху.

Вихідна потужність підприємства визначається з обліком:

- намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації "вузьких місць";

- запровадження в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.

Частина цих заходів випливає із стратегічного плану розвитку підприємства на рівні поточних завдань, а частина з них передбачається при розробці поточних планів, виходячи з умов функціонування, які змінилися, та організації виробництва.

Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року) (Вп_вих) обчислюється за формулою [16, 111]:

Вп_вих = Вп_вх + Вп_вв - Вп_вив,

де Вп_вх - виробнича потужність на початок періоду, грн.;

Вп_вв - введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;

Вп_вив - виведена за плановий період виробнича потужність, грн.

Середньорічна виробнича потужність (Вп_сер.р, грн) підприємства, цеху, обчислюється за формулою [16, 112]:

Вп_сер.р = Вп_вх + Вп_вв Ч к / 12 - Вп_вив Ч (12 - к) / 12

де к - кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.

При розрахунку потужності беруть до уваги наступні фактори:

- структура і величина основних засобів;

- якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;

- передові технічні нормативи продуктивності обладнання, використання площ, трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини;

- прогресивність технологічних процесів;

- режим роботи підприємства;

- ступінь спеціалізації;

- рівень організації виробництва та праці;

- якість сировини і ритмічність поставок;

- фонд робочого часу обладнання.

1.2 Розробка річного плану виробництва на підприємстві

Навіть найбільш досконала система звітності не допоможе, якщо немає масштабу порівняння, за яким можна визначити, позитивними чи негативними є досягнуті результати. Порівняння з фактичними даними за минулий період непридатне для нової системи управління, що характерне для контролінгу, оскільки порівняння з минулими періодами с ознакою пасивного адміністративного підходу.

Підприємницька діяльність означає чітке формулювання мети і майбутніх тенденцій розвитку з тим, щоб дати їм шанс на здійснення. У зв'язку з цим будь-який варіант контролінгу базується на плануванні, яке задає планові показники, з якими порівнюються фактичні дані у чітко встановлених звітних періодах. Таке порівняння запланованих показників з фактичними є ядром концепції контролінгу. Лише завдяки йому звітність стає складовою частиною системи управління, оскільки відхилення, що вираховується шляхом порівняння запланованих показників з фактичними, є основою для вияву причин і наступного прийняття відповідних мір.

Планування майбутнього, якого ми не знаємо, безперечно умовне. Проте важливо знати, наскільки ми хочемо цього майбутнього, яка наша мета і коли можна вважати, що вона досягнута. Планування -- це типово підприємницьке завдання, яке необхідне для активного розвитку підприємства.

Планування майбутнього, якого ми не знаємо, безперечно умовне. Проте важливо знати, наскільки ми хочемо цього майбутнього, яка наша мета і коли можна вважати, що вона досягнута. Планування -- це типово підприємницьке завдання, яке необхідне для активного розвитку підприємства.

Планування потрібне як основа для системи управління. Річне планування здійснюється в три етапи:

1) складання річного плану для всього підприємства;

2) визначення на основі плану пріоритетних цілей підприємництва;

3) розчленування річного плану в розрізі структурних підрозділів підприємства, розвитком яких передбачається управління.

Після складання річного плану важливо пересвідчитись у тому, чи дійсно вибрана і поставлена мета є насправді нею, тобто чи насправді підприємство (фірма) прагне в кінцевому результаті домогтися саме цього. Щоб пересвідчитись у цьому, доцільно ще раз проаналізувати планові величини (показники). Можливо, що деякі з цих величин після деякого часу вже стали недоцільними для підприємства, а ті, які не вирахувані, навпаки, важливими. У зв'язку з цим необхідно внести деякі зміни і зробити взаємоув'язку всіх нових показників, а також визначити необхідну послідовність здійснення поставленої мети.

Складений річний план для всього підприємства необхідно розділити на плани для підрозділів (для сфер, продуктів чи клієнтів), результатами діяльності яких ми хочемо управляти. Диференціювати план для всього підприємства в розрізі підрозділів потрібно так, щоб у сумі загальний план результатів діяльності підприємства не змінився. Таким чином буде видно, який вклад повинні внести облікові підрозділи у виконання загального плану підприємства.

Після призначення відповідальних за окремі підрозділи доцільно залучити їх до обговорення плану, врахувати їх аргументи й думки і тим самим впевнитися, що ці особи ознайомлені зі сферою своєї відповідальності і зв'язаними з цим цілями. Планування-- це завжди компроміс між досягнутим і бажаним. Плани, які неможливо виконати, або умови реалізації планів, при яких вони виявились не виконаними, недостатньо мотивовані. І, навпаки, плани, що продовжують лише минуле без нових ініціатив, без нових стимулів і без запланованого покращення, позбавлені сили і фантазії.

Безперечно, перехід до планування веде до збільшення роботи, ставить неприємні запитання, заставляє робити висновки, проте з іншої сторони, воно допомагає зробити досягнення поставленої мети конкретним, збільшує шанси на її здійснення.

Складання планів для окремих підрозділів вперше насправді дає можливість пересвідчитися, чого вартує кожний підрозділ, тобто є змога побачити, який з них є найбільш рентабельним, а які потребують свого "оздоровлення", де є можливість збільшити величину прибутку і за рахунок яких першочергових заходів тощо.

Планування у поквартальному розрізі. Важливого значення на стадії впровадження системи контролінгу набуває планування по періодах діяльності підприємства і порівняння запланованих показників з фактичними. Адже не секрет, що здійснюючи таке порівняння за календарний рік не можливо оперативно впливати на поточне управління.

На перших порах доцільно обмежитися поквартальним плануванням. Це дасть змогу скоротити до мінімуму затрати праці і придбати досвід використання нової системи управління. У майбутньому, коли система контролінгу буде освоєна, можна буде здійснювати порівняння запланованих показників з фактичними щомісячно. При рівномірному протіканні господарських справ протягом року найпростіше, безперечно, визначити квартальні плани просто як показники, що складають одну четверту, дві четвертих і три четвертих підсумків року. Проте це важко зробити на тих підприємствах, де є сезонні коливання. В цьому разі можна звернутися до минулого досвіду і скористатися періодичним плануванням.

Існує досить важливий принцип: ніколи не слід відсувати головний ризик у плануванні на 4-й квартал, його необхідно завжди передбачати у 1-у кварталі. Лише тоді можна уникнути негативних несподіванок.

1.3 План організаційно-технічних заходів на підприємстві

План організаційно-технічних заходів -- це зведений на рівні підприємства (а також деталізований за підрозділами) перелік відібраних для реалізації проектів, спрямованих на досягнення стратегічних цілей підприємства, формування необхідних конкурентних переваг. Як уже зазначалося, цей план формується в результаті розгляду можливих альтернативних способів вирішення поставлених стратегічних завдань та відбору найефективніших.

Відбір проектів для введення їх у план організаційно-технічних заходів ґрунтується на оцінюванні їх відповідності стратегічним цілям підприємства, а також порівнянні можливих альтернативних підходів до вирішення поставлених завдань на основі визначених критеріїв їхньої ефективності. Під час оцінювання проектів розглядають не тільки їхні технічні та фінансово-економічні результати, а й соціальні та екологічні наслідки. Інформація, що характеризує кожний проект, умови його реалізації, міститься у відповідному обґрунтуванні, яке бажано готувати у формі бізнес-плану.

Існують такі методи оцінювання фінансово-економічної ефективності проектів організаційно-технічного розвитку підприємства:

1. який не враховує дію фактора часу й використовується на етапі попереднього відбору проектів;

2. який ґрунтується на врахуванні дії фактора часу (дисконтуванні чи компаундуванні) і слугує цілям остаточного відбору найкращих варіантів з наявних альтернатив.

Основними фінансово-економічними показниками оцінювання запропонованих проектів і заходів у межах першого методу (тобто без урахування дії фактора часу) є:

* період окупності (РВР -- pay-back period);

* коефіцієнт ефективності інвестицій (ARR -- average rate of return).

На етапі остаточного формування плану організаційно-технічних заходів з оцінених і відібраних попередньо альтернативних проектів використовують другий метод і розраховують такі основні показники:

- чиста приведена вартість проекту (NPV -- net present value);

- внутрішня норма рентабельності проекту (IRR -- internal rate of return);

- індекс прибутковості (PI -- profitability index).

Період окупності показує, за який період надходження від реалізації проекту покриють початкові інвестиції. Він визначається за формулою

де То -- період окупності, роки; К -- початкові інвестиції, грош. од.; Д -- середньорічний чистий грошовий потік, грош. од.; Пч -- чистий середньорічний прибуток, грош. од.; А -- середньорічні амортизаційні відрахування, грош. од. Якщо розміри щорічних грошових потоків істотно коливаються, то період окупності визначається як строк, протягом якого початкові інвестиції покриваються за рахунок кумулятивного грошового потоку

де n -- кількість років, протягом яких окупаються вкладені інвестиції; t -- порядковий номер року; Дt -- чистий грошовий потік у t-му році, грош. од.

Показник періоду окупності має певні недоліки:

* не враховує надходження грошових потоків від проекту після строку його окупності;

* не враховує дію фактора часу й тому не дає змоги адекватно оцінювати проекти з однаковими сумарними грошовими потоками, але різним їх розподілом за роками.

Коефіцієнт ефективності інвестицій характеризує віддачу від інвестованих коштів і визначається за формулою :

де Ік -- коефіцієнт ефективності інвестицій.

Якщо наведені показники, розраховані для певного проекту, що розглядається, задовольняють встановленим на підприємстві відповідним нормативам, то цей проект підлягає подальшій ґрунтовнішій оцінці з використанням дисконтованих показників, якщо ні -- вилучається зі списку можливих альтернатив. Остаточний відбір найкращих проектів, які будуть включені до плану організаційно-технічних заходів, проводиться з використанням другого методу, що ґрунтується на врахуванні дії фактора часу й передбачає використання таких показників. Чисту приведену вартість проекту (цей показник інколи називають -- інтегральний ефект, чистий дисконтований дохід, чиста сучасна вартість, чистий приведений ефект) визначають за формулою:

де NPV -- чиста приведена вартість проекту, грош. од.; р -- ставка дисконту; К0 -- інвестиції у 0-му році, тобто році здійснення інвестицій, грош. од.; m -- тривалість періоду, за який визначається NPV.

Якщо інвестиції здійснюються протягом кількох років, то тоді дисконтуванню підлягають як чисті грошові потоки, що відображають поточні результати й витрати, так і інвестиційні витрати:

де Кt -- інвестиції в t-му році, грош. од.

Проект вважається доцільним, якщо NPV має додатне значення, тобто дисконтовані чисті грошові потоки від проекту є більшими за вкладені інвестиції.

Внутрішня норма рентабельності (IRR), яку ще називають нормою рентабельності, порогом рентабельності, показує той рівень ставки дисконту, за якого чиста приведена вартість проекту дорівнює нулю, тобто дисконтовані чисті грошові потоки дорівнюють початковим інвестиціям:

IRR = p, за якого NPV = 0.

Проекти приймаються до виконання, якщо рівень їх IRR є вищим за визначений керівництвом підприємства бажаний (нормативний) рівень рентабельності для проектів певного спрямування (з урахуванням ступеня ризикованості та унікальності кожного проекту). Інколи таким критерієм вважають показник середньозваженої вартості капіталу (WACC). Якщо IRR певного проекту є нижчим за встановлений нормативний рівень рентабельності, то проект відхиляють.

Індекс прибутковості (індекс рентабельності) РІ визначають як відношення дисконтованого чистого грошового потоку до дисконтованих інвестиційних витрат і обчислюють за формулою

Проект вважається ефективним, якщо індекс прибутковості більший за 1.

Під час проведення фінансово-економічної оцінки альтернативних проектів може скластися ситуація, коли за різними критеріями ефективнішими є різні проекти. Тому підприємство має визначити той основний критерій, який буде покладено в основу прийняття рішень, а також неодмінно враховувати інші аспекти процесу ранжування та включення найвигідніших з альтернатив до плану організаційно-технічних заходів.

Відбір інноваційних проектів відбувається, як правило, за умов обмежених ресурсів і потребує відповідного ранжування потенційно вигідних з фінансово-економічного погляду пропозицій за такими критеріями:

* стратегічними (відповідність запропонованих проектів візії та стратегічним цілям компанії; адекватність результатів (у тому числі екологічних, соціальних) інтересам усіх груп стейкхолдерів; прийнятність із погляду масштабів, строків реалізації та ступеня ризикованості);

* ресурсними:

- розміри проекту й можливість його фінансування;

- наявність відповідних виробничих потужностей;

- адекватність кадрового потенціалу та додаткові витрати на його розвиток;

- відповідність технологічного рівня виробництва параметрам проекту щодо рівня витрат, якості, технологічних параметрів виробництва.

План організаційно-технічних заходів безпосередньо пов'язаний з іншими розділами поточного плану діяльності підприємства. Він відображає проекти, що спрямовані на організаційно-технічне забезпечення досягнення запланованих обсягів виробництва та продажу продукції, підвищення ефективності діяльності компанії (через зниження витрат, зростання прибутковості, скорочення тривалості виробничого циклу й завантаження оборотних коштів тощо). Відібрані для реалізації найкращі альтернативи потребують визначення джерел фінансування й узгодження обсягів фінансування з фінансовими можливостями підприємства та його фінансовою стратегією. Прийняті до реалізації проекти мають знайти своє відображення в інвестиційному бюджеті компанії як за загальними обсягами фінансування, так і за їх розподілом за календарними строками фінансування. Результати реалізації відповідних проектів також відображають у відповідних операційних бюджетах (наприклад, через зниження витрат внаслідок впровадження нової технології чи устаткування, підвищення якості продукції, продуктивності праці, збільшення обсягів виробництва).

Розділ II. Розрахунок виробничої потужності підприємства та обґрунтування додаткового обсягу виробництва продукції

2.1 Розрахунок виробничої потужності підприємства

Розрахунок виробничої потужності підприємства є найважливішою частиною обґрунтування плану виробництва продукції. На основі величини виробничої потужності визначаються об'єми випуску продукції, виявляються резерви росту виробництва, обґрунтовуються плани розвитку підприємства.

Виробнича потужність розраховується на основі таких даних:

– номенклатура та структура виробництва продукції;

– кількість одиниць обладнання, яке знаходиться на балансі підприємства;

– корисний фонд часу роботи обладнання;

– трудомісткість продукції, яку планується виробляти;

– прогресивні технічно обґрунтовані норми продуктивності обладнання;

– коефіцієнт виконання норм виробітку.

Виробнича потужність дільниці визначається за формулою:

(1)

де п - кількість одиниць однорідного обладнання, шт.; КФРЧ -- корисний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.; К_ВН -- коефіцієнт виконання норм виробітку; Т_м -- трудомісткість обробки одного виробу, год.

Корисний фонд робочого часу обладнання залежить від режиму роботи підприємства та часу простоювання обладнання в ремонті і визначається за формулою:

(2)

де НФРЧ - номінальний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.; Т_прост - час простоювання обладнання у планово-попереджувальних ремонтах, год.

Для розрахунку виробничих потужностей дільниць використовують п.1, п.2 вхідних даних та довідкову інформацію.

Встановлено, що на дільниці № 1 виробляється виріб № 1, на дільниці № 2 -- виріб № 2, на дільниці № 3 -- виріб № 3, на дільниці № 4 -- виріб № 4.

Виробнича потужність підприємства по кожному виробу визначається з врахуванням наступних умов:

– на дільниці № 1 провідним обладнанням є токарні верстати;

– на дільниці № 3 провідним обладнанням є фрезерні верстати;

– дільниці № 2 та № 4 організовані за методом потокового виробництва.

Результати розрахунків виробничої потужності дільниць зводимо в табличну форму (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 Розрахунок виробничої потужності

Шифр обладнання	Назва обладнання	Кількість одиниць обладнання згідно паспорта підприємства, шт.	Фонд часу роботи обладнання, години	Виробнича потужність, шт.
			номінальний	корисний
Дільниця № 1
110	Токарний верстат	29	4060	3828,58	10139
111	Свердлильний верстат	12	4060	3828,58	10528
120	Агрегатний верстат	22	4060	3828,58	9522
125	Зварювальна установка	7	4060	3828,58	10337
128	Зварювальний напівавтомат	30	4060	3828,58	9851
Дільниця № 2
47	Вальці для гнуття	5	4060	3828,58	10960
51	Напівавтоматична зварювальна лінія	3	4060	3828,58	13616
54	Прес гідравлічний	5	4060	3828,58	13010
62	Шліфувальний верстат	11	4060	3828,58	13280
Дільниця № 3
163	Токарний напівавтомат	4	4060	3828,58	2097
168	Фрезерний верстат	5	4060	3828,58	2086
174	Продольно-строгальний верстат	4	4060	3828,58	1556
180	Установка для нанесення фарби	6	4060	3828,58	1414
Дільниця № 4
77	Горизонтально-фрезерний верстат	16	4060	3828,58	1548
79	Вертикально-фрезерний верстат	7	4060	3828,58	1379
84	Протягувальний верстат	20	4060	3828,58	1403
95	Шліфувальний верстат	12	4060	3828,58	1444

На підставі розрахованих виробничих потужностей дільниць необхідно визначити резерв виробничих потужностей підприємства, який характеризує не повне використання потужностей різних видів обладнання по виробництву відповідної продукції (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2 Визначення резерву виробничої потужності

Види продукції	Виробнича потужність згідно паспорта підприємства, шт.	Виробництво продукції за проектом плану, шт.	Резерв виробничої потужності, шт.
Виріб № 1	10139	8804	1335
Виріб № 2	10960	8878	2082
Виріб № 3	2086	1762	324
Виріб № 4	1379	1164	215

Розрахований резерв виробничої потужності може бути використаний під час обчислення планового обсягу виробництва продукції на підприємстві.

2.2 Визначення додаткового обсягу виробництва продукції

В курсовій роботі моделюється ситуація розрахунку планового обсягу виробництва продукції підприємством. Передбачається, що на основі даних звітного року та попередніх домовленостей із замовниками в планово-економічному відділі підприємства сформований проект плану виробництва продукції, тобто прогнозований обсяг валової продукції, яку повинно виготовити підприємство (вихідні дані, п. 3). Умовно визнаємо, що підприємство забезпечене відповідними виробничими потужностями, робочою силою, матеріальними ресурсами та коштами для виконання робіт в обсязі проекту плану.

Але, під час затвердження планових завдань на ринку відбулись зміни у попиті на продукцію даного підприємства:

– по-перше, фактично підписані угоди із замовниками на поставку продукції підприємства (вихідні дані, п. 4) дещо відрізняються від попередніх домовленостей;

– по-друге, відповідно до змінених умов поставки продукції змінюються залишки незавершеного виробництва на підприємстві (вихідні дані, п. 5).

Отже, необхідно визначити, який обсяг продукції по кожному виробу потрібно виготовити на підприємстві, щоб забезпечити випуск товарної продукції та наявність на кінець року відповідного залишку незавершеного виробництва. Спочатку визначаємо розрахунковий обсяг валової продукції по кожному виробу в натуральному виразі:

(3)

де ВП_розрах - розрахункова валова продукція підприємства за планом на рік по різних видах продукції, шт.; ТП_план - товарна продукція підприємства за планом по відповідних видах продукції згідно фактично підписаних угод, шт.; Н_зВ_К.Р., Н_зВ_П.Р. - залишки незавершеного виробництва на плановий рік по різних видах продукції відповідно на кінець та на початок року, шт.

Так як на підприємстві вже розроблений проект плану річного виробництва продукції, то потрібно визначити розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по кожному виду виробів, необхідний для забезпечення планового обсягу товарної продукції:

(4)

де ВП_{розрах -} розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по різних видах виробів, шт.; ВП_{проект пл. -} обсяг валової продукції підприємства по відповідних видах продукції згідно з проектом плану, шт.

Результати розрахунків зводимо в табличну форму (табл.2.3).

Для остаточного визначення та затвердження плану виробництва продукції на підприємстві необхідно порівняти розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по кожному виду виробів з відповідним резервом виробничої потужності.

Таблиця 2.3 Визначення розрахункового обсягу виробництва продукції

Види продукції	Виробництво продукції згідно фактично підписаних угод, шт.	Зміна залишків незавершеного виробництва за рік, шт.	Розрахункова валова продукція підприємства, шт.	Розрахунковий додатковий обсяг виробництва продукції, шт.
Виріб № 1	9230	44	9274	470
Виріб № 2	10530	-43	10487	1609
Виріб № 3	1970	12	1982	220
Виріб № 4	1400	-80	1320	156

При цьому можливі два випадки:

– якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції менший або дорівнює резерву виробничої потужності, то у річному плані виробництва продукції затверджується саме такий обсяг додаткового виробництва продукції;

– якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції перевищує резерв виробничої потужності, то у річному плані затверджується додатковий обсяг виробництва продукції, що дорівнює резерву виробничої потужності.

Далі необхідно визначити плановий обсяг виробництва продукції підприємством, який може бути остаточно затверджений:

 (5)

де ВП_план. - затверджений плановий обсяг валової продукції підприємства по кожному виду виробів, шт.; ВП_затв. - затверджений додатковий обсяг виробництва продукції відповідно по виробах, шт.

Після затвердження обсягів виробництва по видах продукції в натуральному виразі необхідно розрахувати валову продукцію підприємства у вартісному виразі, використовуючи для цього довідкову інформацію. Формування річного планового обсягу валової продукції відображаємо в табличній формі (таблиця. 2.4).

Таблиця 2.4 Формування річного плану виробництва продукції

Види продукції	Резерв виробничої потужності, шт.	Додатковий обсяг випуску продукції, шт.	Затверджений плановий обсяг валової продукції
		розрахунковий	затверджений	шт.	тис. грн.
					в спів ставних цінах	в поточних цінах
Виріб № 1	1335	470	470	9274	143,93	153,02
Виріб № 2	2082	1609	1609	10487	290,07	314,81
Виріб № 3	324	220	220	1982	59,52	92,78
Виріб № 4	215	156	156	1323	33,37	35,05
Разом	-	-	-	-	526,9	565,69

Далі у курсовій роботі необхідно оцінити, яким чином формування та затвердження річного планового обсягу валової продукції позначиться на рівні використання виробничої потужності підприємства. З цією метою розраховують коефіцієнти використання паспортної потужності підприємства:

– на основі обсягів виробництва продукції згідно проекту плану;

– на основі затвердженого планового обсягу валової продукції.

Результати розрахунків відображаємо в таблиці (табл. 2.5)

Таблиця 2.5 Оцінка рівня використання виробничої потужності підприємства

Види продукції	Коефіцієнт використання виробничої потужності
	при виробництві продукції згідно проекту плану	при виробництві продукції згідно затвердженого плану
Виріб № 1	0,863	0,914
Виріб № 2	0,814	0,956
Виріб № 3	0,842	0,950
Виріб № 4	0,841	0,959

2.3 Розрахунок забезпечення додаткового обсягу виробництва продукції трудовими та матеріальними ресурсами

Визначений в попередньому розділі затверджений плановий обсяг валової продукції складається з двох частин:

1 - випуск продукції згідно проекту плану, виробництво якої забезпечене на підприємстві необхідними ресурсами -- обладнанням, матеріальними та трудовими ресурсами;

2 - додатковий обсяг продукції. Виробництво цього обсягу продукції, затвердженого в межах резерву виробничої потужності, забезпечене лише необхідним обладнанням.

Отже, необхідно розрахувати потребу в додаткових трудових ресурсах та потребу в додаткових матеріальних ресурсах.

Для обчислення потреби в додаткових трудових ресурсах необхідно спочатку визначити трудомісткість додаткового затвердженого обсягу виробництва продукції. Під час обчислень користуються довідковою інформацією. Розрахунок проводимо в табличній формі (табл. 2.6)

Тоді потреба в додатковій чисельності робітників буде визначатись:

=22990,2/2000=11(чол.)

Таблиця 2.6 Розрахунок трудомісткості додаткового обсягу виробництва продукції

Види продукції	Додатковий затверджений обсяг виробництва продукції, шт.	Трудомісткість, люд.-год.
		одного виробу	додаткового обсягу
Виріб № 1	470	16,3	7661
Виріб № 2	1609	7,6	12228,4
Виріб № 3	220	11,4	2508
Виріб № 4	156	3,8	592,8
Разом			22990,2

де УТ_м - сумарна трудомісткість додаткового обсягу виробництва продукції, люд.-год.; КФРЧ_р - корисний фонд робочого часу одного робітника в рік, год. (довідкова інформація).

Необхідно також розрахувати потребу в додаткових матеріальних ресурсах, які б забезпечили виробництво запланованого обсягу продукції.

Для виготовлення продукції на підприємстві використовуються наступні види матеріалів:

– виріб № 1 -- алюмінієвий прокат;

– виріб № 2 -- алюмінієвий прокат та пиловник;

– виріб № 3 -- труби, лаки та фарби, пиловник;

– виріб № 4 -- труби, лаки та фарби.

Норми витрат матеріалів для виготовлення одиниці продукції наведені в довідковій інформації.

Результати розрахунків зводимо в таблицю (табл. 2.7).

Таблиця 2.7 Розрахунок потреби в додаткових матеріальних ресурсах

Види продукції	Додатковий затверджений обсяг виробництва продукції, шт.	Норма витрат на одиницю продукції	Потреба на додатковий обсяг
Алюмінієвий прокат, кг
Виріб № 1	470	22	10340
Виріб № 2	1609	6	9654
Виріб № 3	220	-	-
Виріб № 4	156	-	-
Разом	-	-	19994
Труби, кг
Виріб № 1	470	=	-
Виріб № 2	1609	=	-
Виріб № 3	220	31	6600
Виріб № 4	156	48	10608
Разом	-	-	17208
Лаки та фарби, кг
Виріб № 1	470	-	--
Виріб № 2	1609	-	-
Виріб № 3	220	30	660
Виріб № 4	156	68	10608
Разом	-	-	17208
Пиловник, м3
Виріб № 1	470	-	-
Виріб № 2	1609	6,2	9975,8
Виріб № 3	220	1,5	330
Виріб № 4	156	-	-
Разом	-	-	10305,8

потужність трудовий собівартість прибуток

Розділ III. Розробка плану організаційно-технічних заходів підприємства та їх вплив на ефективність діяльності підприємства

3.1 Обґрунтування плану організаційно-технічних заходів підприємства

План організаційно-технічних заходів на підприємстві розробляється з метою:

- забезпечення планового росту продуктивності праці;

- покриття потреби в матеріальних та трудових ресурсах для додаткового випуску продукції.

План організаційно-технічних заходів складається з двох розділів.

Впровадження заходів, передбачених розділом 1 плану, повинно забезпечувати економію чисельності працівників в кількості, достатній для досягнення запланованого росту продуктивності праці.

Економія чисельності (умовне вивільнення) визначається за формулою:

ДЧ_пр.пл. = ( ДПП х Ч_пр.пл. ) / ( 100 + ДПП ) (7)

де ДПП - приріст продуктивності праці в плановому періоді,%; Ч_пр.пл. - чисельність працівників за проектом плану, осіб (вихідні дані).

Розробка заходів у розділі 2 плану організаційно-технічних заходів повинна узгоджуватись з потребою в додаткових матеріальних ресурсах, а також потребою в додатковій чисельності робітників, які були обгрунтовані в попередньому розділі курсової роботи.

Для розробки плану організаційно-технічних заходів використовують п.6 довідкової інформації.

План організаційно-технічних заходів оформлюється у вигляді таблиці (табл.3.1).

При обиранні заходів, які включаються до плану, потрібно пам'ятати, що впровадження певних заходів може вимагати чи не вимагати додаткових капітальних вкладень. Загальна сума капітальних вкладень, які підприємство може направити на впровадження заходів плану, не повинна перевищувати величини коштів фонду розвитку виробництва, науки і техніки (п.8 вихідних даних).

Таблиця 3.1 План організаційно-технічних заходів підприємства

Організаційно-технічні заходи	Економія чисельності, осіб	Зниження норм витрат матеріалів на одиницю продукції, %	Додаткові капітальні вкладення, тис. грн.
		алюмінієвий прокат	труби	лаки і фарби	пиловник
Розділ 1. Організаційно-технічні заходи згідно проекту плану на рік
1.
2.
3.
Разом по розділу 1		--	--	--	--
Розділ 2. Організаційно-технічні заходи згідно додаткових зобов'язань
1.
2.
3.
Разом по розділу 2
Всього

Одночасно з розробкою плану організаційно-технічних заходів проводять розрахунок економії матеріалів, якої можна досягнути за рахунок впровадження заходів другого розділу плану. Цей розрахунок відображають в табличній формі окремо для кожного виду матеріалів (табл. 3.2). При цьому необхідно пам'ятати, що впровадження заходів стосується всієї діяльності підприємства, тобто економію потрібно рахувати на весь обсяг валової продукції підприємства.

Норми витрат матеріалів, необхідних для виготовлення одиниці продукції, наведені в п.5 довідкової інформації.

Крім того, необхідно порівняти заплановану величину економії матеріалів з потребою в додаткових матеріальних ресурсах, розрахованою в таблиці 2.7. Економія матеріалів повинна, з однієї сторони, -- досягати і перевищувати додаткову потребу, а з іншої -- не перевищувати її більше, ніж на 5 - 7 %.

Таблиця 3.2. Розрахунок економії алюмінієвого прокату

Види продукції	Виробництво продукції, шт.	Норма витрат матеріалу на одиницю продукції, кг	Зниження норми витрат, %	Економія матеріалу
				на одиницю продукції, кг	на обсяг виробництва, кг
Виріб № 1
Виріб № 2
Виріб № 3
Виріб № 4
Разом	--	--	--	--

Розрахуємо вплив впровадження плану організаційно-технічних заходів на показники виробничої діяльності підприємства.

Так як при впровадженні заходів, запропонованих в першому розділі плану організаційно-технічних заходів, повинна досягатись економія чисельності робітників (умовне вивільнення), то необхідно визначити, яку економію фонду заробітної плати зможе отримати підприємство. Для розрахунку необхідно використати вихідні дані (п.9) та обов'язково врахувати, що, окрім економії безпосередньо заробітної плати, відбудеться також зменшення суми відрахувань на соціальні заходи (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 Розрахунок економії заробітної плати за рахунок умовного вивільнення робітників для забезпечення діяльності підприємства згідно проекту плану

№ з/п	Показник	Значення показника
1.	Економія чисельності за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів, осіб
2.	Середньорічна заробітна плата одного робітника основного виробництва, грн.
3.	Економія заробітної плати, тис. грн.
4.	Економія заробітної плати з відрахуваннями на соціальні заходи, тис. грн.

В заходах другого розділу плану організаційно-технічних заходів, крім економії чисельності, передбачено зменшення норм витрат матеріалів, що використовуються при виробництві продукції підприємства. Таким шляхом підприємство намагається забезпечити виробництво додаткової продукції. За результатами розрахунків таблиць 3.2.1 - 3.2.4 необхідно:

1) визначити, на яку величину (у %) економія матеріальних ресурсів перевищує (або не забезпечує) потребу в матеріалах на додатковий обсяг продукції;

2) розрахувати вартість матеріальних ресурсів, які перевищують (або не забезпечують) потребу на додатковий обсяг продукції.

Розрахунок провести у табличній формі (табл. 3.4).

Таблиця 3.4 Забезпечення річного плану виробництва продукції матеріальними ресурсами

Види матеріалу	Потреба в матеріалах на додатковий обсяг продукції	Економія на обсяг виробництва за рахунок впровадження заходів	Перевищення (+), недостача (-)	Ціна матеріалу, грн./од.	Вартість матеріальних ресурсів, які забезпечують (не забезпечують) потребу на додатковий обсяг, тис. грн.
			абс. знач.	%
Алюмінієвий прокат, кг
Труби, кг
Лаки та фарби, кг
Пиловник, м3
Разом	_	-	-	-	-

Розрахунок основних економічних показників діяльності підприємства у плановому періоді почнемо із визначення обсягу виробництва продукції підприємством у вартісному виразі, використовуючи дані про обсяг виробництва продукції у натуральному виразі та довідкову інформацію (оптові ціни одиниці продукції у співставних та поточних цінах).

Розрахунок провести у табличній формі (табл. 3.5).

Таблиця 3.5 Розрахунок планового виробництва та реалізації продукції

Показники	в співставних цінах, тис.грн.	в поточних цінах, тис.грн.
1. Виробництво продукції за проектом плану:
виріб № 1
виріб № 2
виріб № 3
виріб № 4
Разом
2. Вартість додаткового виробництва продукції:
виріб № 1
виріб № 2
виріб № 3
виріб № 4
Разом
3. Виробництво валової продукції:
виріб № 1
виріб № 2
виріб № 3
виріб № 4
Разом
4. Обсяг товарної продукції:
виріб № 1
виріб № 2
виріб № 3
виріб № 4
Разом

Таблиця 3.6 Визначення планової собівартості додаткового обсягу продукції

Види продукції	Додаткове виробництво продукції, шт.	Умовно-змінна частина собівартості одиниці продукції, грн.	Умовно-змінна частина собівартості додаткового обсягу продукції, тис. грн.
Виріб № 1
Виріб № 2
Виріб № 3
Виріб № 4
Разом	--	--

Збільшення обсягу виробництва продукції підприємством призведе до зростання собівартості виробленої продукції, що обумовлено, насамперед, зростанням умовно-змінних витрат. Розрахунок собівартості додаткового обсягу продукції проведемо в табличній формі (табл. 3.6), використовуючи дані довідкової інформації (п.4).

3.2 Вплив впровадження плану організаційно-технічних заходів на ефективність діяльності підприємства

На завершення виконання курсової роботи необхідно проаналізувати, яким чином впровадження обґрунтованого в попередньому розділі плану організаційно-технічних заходів вплине на ефективність діяльності підприємства та зробити висновок про доцільність такого плану.

Визначимо, як відносна економія чисельності працівників підприємства вплине на показники продуктивності праці на підприємстві. Під час розрахунку необхідно пам'ятати, що додаткова чисельність робітників, необхідна для виробництва продукції за фактично підписаними угодами, забезпечується заходами розділу 2 плану організаційно-технічних заходів; а економія чисельності, необхідна для забезпечення планового росту продуктивності праці, - заходами розділу 1 плану організаційно-технічних заходів.

Для розрахунку показників виробітку використовувати вартість продукції, розраховану в співставних цінах.

Таблиця 3.7 Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу та росту продуктивності праці

Показники	Значення показника
1. Чисельність за проектом плану, чол.
2. Додаткова чисельність, яка необхідна для виробництва продукції за фактично підписаними угодами, чол.
3. Економія чисельності відповідно до плану організаційно-технічних заходів щодо забезпечення додаткового обсягу продукції, чол.
4. Економія чисельності по організаційно-технічних заходах згідно проекту плану на рік, чол.
5. Планова чисельність промислово-виробничого персоналу на рік, чол.
6. Виробіток одного працівника по продукції за проектом плану, грн./чол.
7. Виробіток одного працівника по товарній продукції, грн./чол.
8. Ріст продуктивності праці, %

Проаналізуємо, як збільшення обсягу виробництва продукції вплине на основні показники діяльності підприємства.

Для визначення собівартості продукції згідно проекту плану спочатку необхідно розрахувати собівартість одиниці продукції по кожному виробу, використовуючи оптову ціну одиниці продукції та рентабельність продукції по виробах (п.4 довідкової інформації). Далі, використовуючи дані про виробництво продукції згідно проекту плану у натуральному виразі, розрахувати загальну собівартість продукції згідно проекту плану.

Собівартість товарної продукції визначається з врахуванням економії заробітної плати та економії матеріальних ресурсів, досягнутих за рахунок впровадження плану організаційно-технічних заходів.

Розрахунок провести в табличній формі (табл. 3.8).

Для розрахунку показників собівартості, прибутку та рентабельності продукції необхідно використовувати вартість продукції, розраховану в поточних цінах.

Таблиця 3.8 Розрахунок собівартості товарної продукції та прибутку

Показники	Одиниці вимірювання	Значення показника
Собівартість продукції згідно проекту плану	тис. грн.
Собівартість додаткового обсягу продукції (умовно-змінні витрати)	тис. грн.
Економія заробітної плати з відрахуваннями на соціальні заходи за рахунок організаційно-технічних заходів	тис. грн.
Економія матеріальних ресурсів за рахунок організаційно-технічних заходів	тис. грн.
Собівартість товарної продукції	тис. грн.
Витрати на 1 грн. продукції:
- згідно проекту плану	грн./грн.
- товарної	грн./грн.
Зниження витрат на 1 грн. товарної продукції в порівнянні з проектом плану	%
Прибуток:
- згідно проекту плану	тис. грн.
- товарної	тис. грн.
Рівень рентабельності:
- згідно проекту плану	%
- товарної	%

Список використаної літератури

1. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 248 с.

2. Бахтінова А.П., Гиль О.О., Гришина Л.О. Організація виробництва: практикум. - Львів: “Новий Світ - 2000”, 2008. - 216 с.

3. Бойчик І.М., Харів M.I. Економіка підприємств. - Львів: Сполом, 1998. - 212 с.

4. Бухалков М.И. Внутрифирменное планирование. Учебник. - М.: Имфра-М, 2000. - 392 с.

5. Васильков В.Г. Організація виробництва: навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003

6. Горемыкин В.А., Бугулов Э.Р., Богомолов А.Ю. Планирование на предприятии. Учебник, издание 2-е, стереотипное. - М.: Информационно-издательский дом "Филинъ", Рилант, 2002. - 328с.

7. Григурко І.О., Брендуля М.Ф., Доценко С.М. Організація та планування виробництва в курсових та практичних роботах для інженерів-механіків та інженерів-економістів. Навч. посібник. - Львів: “Новий Світ - 2000”, 2008. - 232 с.

8. Друккер Петер. Як забезпечити успіх у бізнесі; новаторство і підприємництво / Пер. з англ. - К.: Україна, 2002.

9. Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. 2-е вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

10. Ильин А.И., Синица Л.М. Планирование на предприятии: В 2-х ч. Часть 2. Тактическое планирование / Под. Общей ред. А.И. Ильина. - Мн.: ООО "Новое знание", 2003. - 416 с.

11. Курочкин А.С. Организация производства: Учебн. пособие: К.: МАУП, 2001. - 216 с.

12. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. - К.: Скарби, 2002. - 336 с.

13. Осипова Л.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности. Практикум. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2003. - 215 с.

14. Осипова Л.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности. Учебник. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2002. - 228 с.

12. Планування діяльності підприємства: Навч. - метод. посібник для самост. вивч. дисц. / М.А. Белов, Н.М. Євдокимова, В.Є. Москалюк та ін.; За заг. ред. В.Є. Москалюка. - К.: КНЕУ, 2002. - 252 с.

13. Плоткін Я.Д., Янушкевич О.К. Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві: Навч. видання. - Львів: Світ, 1996.

14. Саати Т., Керне К. Аналитическое планирование. Организация систем: пер. с англ. - М.: Радио и связь, 1999. - 224с.

15. Тарасюк Г.М., Шваб Л.I. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. - К.: "Каравела", 2005. - 432 с.

16. Тян Р.Б. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2001. - 156 с.

Размещено на Allbest.ru