Удосконалення цінової політики Державного підприємства Лутугінський науково-виробничій валковий комбінат на зовнішньому ринку

2.2.1 Підготовка до аналізу структури і динаміки балансу ДП «ЛДНВВК»

Аналіз структури статей балансу і динаміки змін проводиться за допомогою одного з наступних способів[22, с.56]:

- аналіз безпосередньо по балансу без попередньої зміни балансових статей;

- складання ущільненого порівняльного аналітичного балансу шляхом агрегації деяких однорідних по складу елементів балансових статей;

- проведення додаткового коректування балансу на індекс інфляції з наступною агрегацією статей в необхідному аналітичному розрізі.

Аналіз безпосередньо по балансу - достатньо трудомістка і найчастіше малоефективна процедура, тому що дуже велика кількість розрахункових показників не дозволяє виділити головні тенденції в зміні фінансового стану підприємства.

В більшості випадків дослідження структури і динаміки фінансового стану підприємства здійснюється за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна отримати з початкового балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури.

Порівняльний аналітичний баланс цінний тим, що він зводить воєдино і систематизує розрахунки, які проводить аналітик при ознайомленні з балансом. Схемою порівняльного аналітичного балансу охоплені такі важливі показники, як:

- відносна величина структури, яка показує, яка частина тієї або іншої статті активу (пасиву) в майні підприємства (валюті балансу);

- показник абсолютного приросту, який показує на скільки збільшилася (зменшилася) величина статті в абсолютному вираженні;

- базисний темп зростання;

- показник, який відображує відносну зміну статей балансу за звітний період щодо базисного.

Подальший аналіз балансу здійснюється такими способами (вони використовуються також і при інтерпретації інших форм звітності):

- горизонтальний аналіз;

- вертикальний аналіз;

- аналіз з використанням коефіцієнтів.

Горизонтальний аналіз. Це найпростіший з прийомів аналізу, але, незважаючи на це, з його допомогою можна отримати достатньо цінну інформацію про фінансовий стан підприємства. Він допускає порівняння показників одного року з показниками іншого. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або їх груп, які входять до складу бухгалтерської звітності. У його основі лежить вирахування базисних темпів зростання балансових статей і статей звіту про фінансові результати.

Дані для горизонтального аналізу балансу представлені в таблиці 2.3 (графа 7 і 9). За наявності необхідної інформації, бажано аналізувати базисні темпи зростання (графа 9) за декілька звітних періодів. Це дозволить не лише аналізувати окремі показники, але і прогнозувати їх значення. Цінність горизонтального аналізу значно знижується в умовах інфляції. Щоб уникнути негативного впливу, необхідно, як наголошувалося вище, проводити коректування аналізованих показників на індекс інфляції.

Вертикальний аналіз балансу показує структуру засобів підприємства і їх джерел, коли суми по окремих статтях або розділах беруться у відсотках до валюти балансу. Можна виділити дві основні причини, які необхідні та доцільні для проведення вертикального аналізу:

- перехід до відносних показників дозволяє проводити міжгосподарські порівняння результатів діяльності підприємств, які розрізняються по величині використовуваних ресурсів та інших об'ємних показників;

Таблиця 2.3-Порівняльний аналітичний баланс

- відносні показники в деякій мірі згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які можуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності і тим самим ускладнити їх зіставлення в динаміку.

Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного, а деякі показники можна віднести як до інструментів горизонтального, так і до інструментів вертикального аналізу. Прикладом таких показників може служити показник, розрахований в графі 8 таблиці. 2.1.

Аналіз з використанням коефіцієнтів. Коефіцієнт - це математичне вираження зв'язку одного показника з іншим. Коефіцієнти є основними інструментами фінансового аналізу, які допомагають встановити зв'язок між різними цифрами у фінансових звітах. При використанні коефіцієнтів суб'єкт фінансового аналізу може не лише оцінити поточний фінансовий стан організації, але і передбачати реакції кредиторів та інших осіб, які зазвичай використовують їх для оцінки діяльності компанії.

В цей час в світовій практиці відомі десятки показників, використовуваних для оцінки фінансово-майнового стану підприємства. Застосування набору тих або інших показників обумовлюється цілями аналізу, інформаційними потребами зацікавлених осіб. У зв'язку з цим склався певний підхід до їх класифікації. Як правило, виділяють групи показників, які описують:

1. Майнове положення підприємства. Дані показники розраховуються на підставі даних активу балансу, до них, зокрема відносяться:

- сума господарських коштів, які знаходяться у розпорядженні підприємства (під нею розуміють валюту, підсумок балансу);

- частка необоротних активів у валюті балансу;

- частка активної частини основних коштів;

- коефіцієнт зношування основних засобів.

2. Ліквідність і платоспроможність підприємства. Ці показники відображують взаємозв'язок між активом і пасивом балансу підприємства.

3. Фінансову стабільність підприємства:

- доля власного капіталу в спільній сумі джерел;

- доля позикового капіталу в спільній сумі довгострокових пасивів;

- коефіцієнти співвідношення позикового і власного капіталу.

4. Ділову активність підприємства:

- показники оборотності;

- фондовіддача.

5. Рентабельність фінансово господарської діяльності

- рентабельність продажів;

- рентабельність сукупного капіталу;

- рентабельність власного капіталу.

До порядку розрахунку тих або інших показників, які характеризують фінансово майнове положення підприємства, існує безліч підходів, які трохи відрізняються один від одного.

2.2.2 Характеристика майнового положення ДП «ЛДНВВК» на основі аналізу активу балансу

Актив балансу містить зведення про розміщення капіталу, що є у розпорядженні ДП «ЛДНВВК», тобто про вкладення його в конкретне майно і матеріальні цінності, про залишки вільної готівки і тому подібне.

Після складання порівняльного аналітичного балансу і проведення необхідних розрахунків можна отримати декілька найважливіших характеристик, які описують фінансово, - майнове положення підприємства.

При проведенні горизонтального і вертикального аналізів на підставі даних порівняльного аналітичного балансу насамперед варто звернути увагу на зміну в майні підприємства (підсумок активу балансу). У нашому випадку вартість майна підприємства збільшилася на 22%, що може говорити про розширення підприємством господарського обороту, який в цілому є позитивною характеристикою.

У структурі сукупних активів підприємства найбільшу питому вагу займають необоротні активи (73,30%). Підприємство має «важку структуру активів (якщо доля необоротних активів складає більше 40%, говорять про «важку» структуру активів, менше 40% - «легкою»). Це свідчить про значні накладні витрати і високу чутливість до зміни виручки. При цьому слід зазначити, що в порівнянні з попереднім звітним періодом доля необоротних активів в майні підприємства знизилася на 14,94%. Такі зміни сприяють прискоренню оборотності (таблиця 2.4).

Вартість оборотних активів підприємства збільшилася на 33504 тис.грн. (темп зростання склав 357,54%). При цьому збільшилася на 12,46% доля оборотних активів в структурі активів підприємства. Це, як ми вже відзначали, може говорити про збільшення виробництва. Поряд з цим така зміна в оборотних активах може бути наслідком прискорення оборотності оборотних коштів, які є позитивною тенденцією (див. таблицю 2.4).

У зв'язку з цим необхідно прослідити зміни окремих статей оборотних активів підприємства. Представимо ці зміни в таблиці 2.4.

Як видно з таблиці. 2.4, на початок звітного періоду найбільший внесок до формування оборотних активів ДП «ЛДНВВК» внесла дебіторська заборгованість (25,9%). На кінець звітного періоду, при збільшенні абсолютного значення дебіторської заборгованості на 16597 тис. грн. (темп зростання склав 369,91%, її доля у складі оборотних коштів збільшилася на 8,71% і склала 34,65%. Така зміна в питомій вазі дебіторської заборгованості викликана збільшенням дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги, а також іншій поточній дебіторській заборгованості. Структура активів з високою часткою заборгованості і низькою часткою засобів може свідчити про проблеми, пов'язані з маркетинговою політикою ДП «ЛДНВВК», а також про переважно не грошовий характер розрахунків.

Таблиця 2.4-Аналіз структури оборотних активів

І навпаки: структура з низькою часткою заборгованості і високою часткою засобів може свідчити про благополучний стан розрахунків підприємства з покупцями і іншими дебіторами.

Що стосується аналізу рівня дебіторської заборгованості, то тут потрібно відзначити наступне. Якщо підприємство розширює свою діяльність, то росте і число покупців, а відповідно і дебіторська заборгованість. З іншого боку, підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Отже, зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно. У зв'язку з цим необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованості. Наявність останньої створює ускладнення, тому що вугледобувне підприємство відчуватиме недолік фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати та ін. Крім того, заморожування засобів приводить до уповільнення оборотності капіталу. Інформація про прострочену дебіторську заборгованість міститься в розділі IX приміток до річної фінансової звітності (форма № 5).

Великий вплив на фінансовий стан ДП «ЛДНВВК» робить стан виробничих запасів. З метою нормального ходу виробництва та збуту продукції запаси мають бути оптимальними. Нагромадження великих запасів свідчить про спад активності підприємства, уповільнення оборотності оборотного капіталу. В той же час недолік запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства, тому що скорочується виробництво продукції, зменшується сума прибутку. Іншими словами, будь-яке зростання вартості запасів повинне супроводжуватись таким же (або великим) зростанням оборотності оборотного капіталу.

У нашому випадку вартість запасів за звітний період збільшилась на 16905 тис. грн., темп зростання при цьому склав 425,6 %. При цьому також збільшилася частка запасів в спільній вартості майна на 11,75 процентних пункти. Щоб визначити, наскільки виправдано таке збільшення, можна зрівняти темпи зростання виробничих запасів з темпами зростання обсягу виробництва або виторги від реалізації продукції: якщо темп зростання виробничих запасів трохи перевищує темп зростання обсягу виробництва, то така зміна свідчить про нормальне функціонування ДП «ЛДНВВК». Збільшення вартості запасів має позитивний характер лише в тому випадку, якщо не відбулося зниження оборотності запасів. Інакше це - негативна зміна.

Аналізуючи майнове положення підприємства, необхідно також оцінити стан використовуваних основних засобів (таблиця 2.5). Для цих цілей розраховуються наступні показники:

- коефіцієнт зносу;

- коефіцієнт відновлення;

- коефіцієнт вибуття.

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частку вартості основних засобів, списану на витрати в попередніх періодах, в початковій вартості. Доповненням цього показника до 100 % (або одиниці) є коефіцієнт придатності основних засобів.

 (2.1)

(2.2)

Таблиця 2.5-Аналіз структури необоротних активів

Таким чином, майно ДП «ЛДНВВК» за звітний період збільшилося на 44351 тис. грн. Подібне збільшення відбулося в основному за рахунок зростання оборотних коштів. Такі зміни є позитивними в короткій перспективі, але надалі це може привести до застою запасів і не можливою віддачею дебіторської заборгованості.

2.2.3 Аналіз структури пасиву балансу ДП «ЛДНВВК»

Відомості, які приводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулися в структурі власного і позикового капіталу, скільки притягнуто в оборот підприємства довгострокових і короткострокових засобів, тобто пасив показує, звідки узялися засоби, направлені на формування майна ДП «ЛДНВВК». Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які засоби підприємство має в своєму розпорядженні і куди вони вкладені.

При аналізі джерел формування майна підприємства мають розгледіти абсолютні і відносні зміни у власних і позикових засобах підприємства. При цьому насамперед необхідно відповісти на наступні питання:

- які засоби (власні або позикові) є основним джерелом формування активів підприємства;

- який напрям зміни частки власного капіталу (фактичного, за винятком збитків і заборгованостей засновників) в структурі пасивів балансу за аналізований період?

Відповідаючи на поставлені питання, використовуємо показники, розраховані в таблиці. 2.1. У нашому випадку основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал. На початок року його частка в структурі пасивів складала 42,59%. На кінець звітного періоду частка власного капіталу в структурі пасивів знизилася (на 9,50%) і склала 33,09%.

При внутрішньому аналізі фінансового стану необхідно вивчити динаміку і структуру власного і позикового капіталу.

Дані, приведені в таблиці 2.6, показують зміни в структурі власного капіталу.

Таблиця 2.6-Аналіз структури власного капіталу

Частка статутного капіталу знизилася на 0,05 процентних пункту. В той же час збільшилася частка нерозподіленого прибутку. Такі зміни свідчать про ефективну роботу підприємства. І навпроти, скорочення резервів, фондів і нерозподіленого прибутку, може свідчити про падіння ділової активності ДП «ЛДНВВК». Збільшення частки нерозподіленого прибутку свідчить також про розширеного типа відтворення.

2.2.4 Розрахунок і оцінка за даними балансу показників, які характеризують фінансову стабільність ДП «ЛДНВВК»

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану ДП «ЛДНВВК» - стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана насамперед із спільною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів.

Єдиного загальновизнаного підходу до вирішення завдання кількісного визначення фінансовій стабільності і побудови відповідних алгоритмів оцінки немає. Щодо методів вирішення цього завдання існує два основні підходи:

1) для оцінки фінансового стану ДП «ЛДНВВК» необхідно орієнтуватися виключно на дані про джерела фінансування, тобто на капітал. В цьому випадку оцінка фінансової стабільності ДП «ЛДНВВК» здійснюється тільки на підставі даних пасиву балансу;

2) для оцінки фінансової стабільності ДП «ЛДНВВК» необхідно аналізувати взаємозв'язок між активом і пасивом балансу, тобто просліджувати напрям використання засобів.

Другий підхід є більш повним і з економічної точки зору більше виправданим. Тому оцінку фінансової стабільності підприємства проведемо з використанням як коефіцієнтів, розрахованих по пасиву балансу, так і коефіцієнтів, які відображують взаємозв'язок між джерелами формування засобів ДП «ЛДНВВК» і структурою вкладень.

Перший крок в цьому блоці аналізу фінансового стану ДП «ЛДНВВК» - оцінка оптимуму співвідношення власного і позикового капіталу підприємства. Серед цих показників можна виділити коефіцієнти капіталізації, а саме наступні з них:

- коефіцієнт фінансової автономії (незалежність). Коефіцієнт характеризує частку власних засобів підприємства (власного капіталу) в спільній сумі коштів, авансованих в його діяльність.

Чим вище значення даного коефіцієнту, тим фінансово стійкіше, стабільніше і більш незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство. На практиці встановлено, що спільна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування ДП «ЛДНВВК» (спільна сума капіталу) мають бути хоч би наполовину сформовані за рахунок власних засобів. Таким чином, критичне значення коефіцієнта автономії - 0,5.

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії є коефіцієнт фінансової залежності. Помноження цих коефіцієнтів дорівнює 1.

Критичне значення коефіцієнта фінансової залежності - 2.

Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових засобів у фінансуванні ДП «ЛДНВВК», а отже, і втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

- коефіцієнт фінансового ризику. Цей коефіцієнт показує співвідношення притягнутих засобів і власного капіталу.

Оптимальне значення даного коефіцієнта -- Кфр < 0,5. Критичне значення - 1;

- коефіцієнт маневреності власного капіталу. Цей показник свідчить, яка частка власного оборотного капіталу знаходиться в обороті, тобто в тій формі, що дозволяє вільно маневрувати цими засобами, а яка капіталізована. Коефіцієнт повинен бути достатньо високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних засобів підприємства.

Розрахунок коефіцієнтів капіталізації для аналізованого підприємства представимо в таблиці. 2.7.

Таблиця 2.7-Розрахунок коефіцієнтів капіталізації

Чим вище рівень першого показника і нижче другого і третього, тим більше стійке фінансове положення підприємства. У нашому випадку протягом звітного періоду коефіцієнт фінансової автономії підприємства знизився на 9 процентних пункту і на 67 процентних пункту виріс показник залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів.

Така динаміка показників фінансової автономії і фінансової залежності в цьому випадку є негативною тенденцією, тому що значення показника фінансової автономії знаходиться на достатньо хорошому рівні, а ось показник фінансової залежності сильно перевищує допустиме критичне значення, причому в динаміці ще і збільшується.

На кожну гривню власних засобів ДП «ЛДНВВК» на початок звітного періоду доводилося 1,35 гривні задіяних засобів, на кінець звітного періоду - 2,02 гривні. Це свідчить про не дуже високий рівень фінансової стабільності ДП «ЛДНВВК», оскільки коефіцієнт фінансового ризику був більше його критичного значення, як на початок, так і на кінець звітного періоду.

В той же час дане підприємство відрізняється дуже низьким рівнем маневреності власного капіталу. Обумовлено це малою часткою власних засобів в структурі пасивів підприємства. Позитивним моментом є збільшення значення даного коефіцієнта в динаміку

Важливим показником, який характеризує фінансову стабільність ДП «ЛДНВВК», є вид джерел фінансування матеріальних оборотних коштів.

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних коштів (запасів) використовується декілька показників, які і характеризують види джерел:

- власні оборотні кошти;

- власні оборотні кошти і довгострокові позичкові джерела формування запасів (функціонуючий капітал);

- спільна величина основних джерел формування запасів.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показника забезпеченості запасів джерелами формування:

1. Надлишок (+) або недолік (-) власних оборотних коштів.

2. Надлишок (+) або недолік (-) власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел формування запасів.

3. Надлишок (+) або недолік (-) спільної величини основних джерел формування запасів.

За допомогою цих показників визначається трикомпонентний показник типа фінансової стабільності ДП «ЛДНВВК».

Після проведення розрахунків наведених вище показників за критерієм фінансової стабільності підприємство може бути віднесене до одного з чотирьох типів:

- абсолютна фінансова стабільність (трикомпонентний показник типа фінансової стабільності має такий вигляд: {1,1,1}). Такий тип фінансової стабільності характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто організація не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація зустрічається украй рідко. Більш того, вона навряд чи може розглядуватися як ідеальна, оскільки означає, що керівництво компанії не вміє, не бажає або не має можливості використовувати зовнішні джерела засобів для основної діяльності;

- нормальна фінансова стабільність (показник типа фінансової стабільності {0,1,1}). У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, окрім власних оборотних коштів, також і довгострокові притягнуті засоби. Нормальна фінансова стабільність є найбільш бажаною для підприємства;

- нестійке фінансове положення (показник типа фінансової стабільності має вигляд: {0,0,1). Така ситуація характеризується недоліком у підприємства «нормальних» джерел для фінансування запасів. У цій ситуації ще існує можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів;

- критичний фінансовий стан ({0,0,0}). Характеризується ситуацією, при якій підприємство має кредити і позики, не погашені в строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість. В цьому випадку можна говорити про те, що підприємство знаходиться на межі банкрутства.

Визначимо тип фінансової стабільності ДП «ЛДНВВК». Для цього розрахуємо необхідні показники. Розрахунок представимо в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8-Класифікація типу фінансового стану підприємства

Як видно з таблиці. 2.8, дане підприємство мало на початок періоду малий критичний фінансовий стан, тобто підприємство має кредити і позики, не погашені в строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість.

2.2.5 Розрахунок і оцінка за даними балансу фінансових коефіцієнтів ліквідності ДП «ЛДНВВК»

Фінансовий стан ДП «ЛДНВВК» в короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності, які характеризують можливість своєчасного і повного здійснення розрахунків по короткострокових зобов'язаннях перед контрагентами.

Під платоспроможністю ДП «ЛДНВВК» розуміється наявність у підприємства засобів та їх еквівалентів в кількості, достатньої для розрахунків по кредиторській заборгованості, яка вимагає негайного погашення.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу варто відрізняти ліквідність активів, яка визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх в засоби без втрати вартості. Чим менше час, який буде потрібний, щоб даний вид активу був переведений в грошову форму, тим вище його ліквідність.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення на засоби, активи підприємства розділяються на наступні групи:

- Л1. Найбільш ліквідні активи. До них відносяться всі статті засобів підприємства і поточних фінансових інвестицій.

- Л2. Активи, що швидко реалізовуються. До цієї групи активів відносяться активи, для звернення яких в грошову форму потрібно більш тривалий час: готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, векселі одержувача. Ліквідність цих активів залежить від суб'єктивних і об'єктивних чинників: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості документообігу в банках, від попиту на продукцію і її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків.

- ЛЗ. Активи, що повільно реалізовуються. Набагато більший термін знадобиться для перетворення виробничих запасів і витрат в незавершеному виробництві в готову продукцію, а потім в засоби. Крім того, до цієї групи активів відносяться витрати майбутніх періодів, а також оборотні активи, які не увійшли до перших двох груп.

- Л4. Активи, що важко реалізовуються. До цієї групи відносяться необоротні активи підприємства, вартість яких відбита в першому розділі активу балансу.

Зобов'язання підприємства можна згрупувати в такий спосіб:

- П1. Найбільш термінові зобов'язання. До них прийнято відносити кредиторську заборгованість по придбаних товарах, роботах, послугах.

- П2. Короткострокові пасиви. До цієї групи відносяться короткострокові позикові засоби. Крім того, сюди варто віднести також частку пасивів, представлених в другому розділі пасиву балансу «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», в частині сум, що плануються до виплати протягом 12 місяців, починаючи з дати складання балансу, або протягом одного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців. То яке ж обмеження відноситься і до п'ятого розділу пасиву балансу «Доходи майбутніх платежів»? Іншими словами, до цієї групи відносяться статті четвертого розділу пасиву балансу за винятком кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги і статті другого і п'ятого розділів пасиву балансу, з урахуванням обговорених вище обмежень.

- П3. Довгострокові пасиви. Ця група пасивів представлена довгостроковими зобов'язаннями підприємства, відбитими в третьому розділі пасиву балансу, а також статтями другого і п'ятого розділів пасиву балансу, не віднесеними до другої групи.

- П4. Постійні (стійкі) пасиви - це статті першого розділу пасиву балансу.

Для характеристики ліквідності аналізованого підприємства в таблиці. 2.9 приведемо розрахунок груп активів і пасивів.

Результати розрахунків по аналізованому підприємству (таблиця 2.9) показують, що в цій організації зіставлення підсумків груп по активу і пасиву мають такий вигляд:

- на початок року - (Л1 < П1, Л2 < П2, ЛЗ > ПЗ, Л4 > П4);

- на кінець року - (Л1 < П1, Л2 < П2, ЛЗ > Пз.Л4 > П4).

Як бачимо, на початок року спостерігається недолік найбільш ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань. Оскільки такий недолік складає значну суму (52092 тис. грн.), то така ситуація загрожує для підприємства (проте на кінець аналізованого періоду недолік був частково ліквідований і складав 49667 тис. грн.). В той же час підприємству необхідно контролювати ситуацію, щоб подібні негативні явища не повторювалися в майбутньому.

Таблиця 2.9-Аналіз ліквідності балансу

На кінець аналізованого періоду виріс недолік швидко реалізованих активів (66875 тис. грн.) для покриття довгострокових зобов'язань, Таку зміну не можна назвати негативною, тому що в цьому випадку їх недолік компенсується достатньо великим надлишком повільних і важко реалізуючих активів. В той же час слід зазначити, що трохи скоротився надлишок найбільш ліквідних активів. На даний момент таке положення не призводить до погіршення фінансового стану підприємства, проте, якщо тенденція зберігатиметься, в перспективі це може викликати недолік засобів для погашення термінової заборгованості

Аналіз, проведений за запропонованою схемою, є наближеним. Детальнішим є аналіз ліквідності за допомогою фінансових коефіцієнтів. Крім того, такий підхід до аналізу ліквідності на практиці використовується набагато частіше.

Коефіцієнт спільної ліквідності (у закордонних джерелах даний коефіцієнт називається коефіцієнтом поточної ліквідності) показує, в якому ступені оборотні активи є достатніми для задоволення поточних зобов'язань. Логіка, яка стоїть за розрахунком даного коефіцієнта, полягає в тому, що оборотні активи мають бути повністю переведені в засоби протягом одного року, а поточні зобов'язання також необхідно сплатити протягом року.

Відповідно до загальноприйнятих стандартів вважається, що цей коефіцієнт повинен знаходитися в межах від одиниці до двох. Нижній кордон обумовлений тим, що оборотних коштів повинно бути щонайменше достатньо для погашення короткострокових зобов'язань, інакше компанія опиниться під загрозою банкрутства. Перевищення короткострокових засобів над зобов'язаннями більш ніж в два (три) рази вважається також за небажаним, оскільки може свідчити про порушення структури капіталу. При аналізі коефіцієнта особливу увагу варто звернути на його динаміку.

Уточненим коефіцієнт ліквідності (у закордонній практиці він називається коефіцієнтом термінової ліквідності) вважається більше за твердий тест на ліквідність, тому що при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частка оборотних активів - повільно реалізовані активи (ЛЗ). Існують дві основні причини, по яких повільно реалізовані активи не використовуються при розрахунку цього коефіцієнта:

- чиста реалізаційна вартість таких активів при вимушеній реалізації набагато менше вартості, по якій ці активи відображують в балансі;

- якщо підприємство продає свої матеріальні запаси (а саме вони найчастіше домінують в цій групі активів), то виникає питання, як воно продовжуватиме свою діяльність.

Бажано, щоб цей коефіцієнт був близько 1,5. Проте в наших умовах достатнім зізнається його значення рівне 0,7-0,8.

Коефіцієнт оцінки ліквідності за показниками першої групи активів називається коефіцієнтом абсолютної ліквідності. У західній практиці коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується рідко. У країнах з перехідною економікою його оптимальне значення вважається на рівні 0,2 - 0,35. Значення вище 0,35 не завжди потрібно, тому що надлишок засобів свідчить про неефективне їх використання.

Для аналізованого підприємства розрахунок даних коефіцієнтів представимо в таблиці. 2.10.

Таблиця 2.10-Розрахунок коефіцієнтів ліквідності

Як видно з приведеного розрахунку, коефіцієнти поточної і термінової ліквідності значно менше своїх визнаних нормальних рівнів. При цьому протягом року ліквідність балансу підприємства трохи зменшилася. Це, по-перше, в короткостроковій перспективі може спричинити погіршення фінансового стану підприємства, а по-друге, свідчить про нераціональне використання засобів і оптимізації структури балансу. Коефіцієнт абсолютної ліквідності, як на початок, так і на кінець року, нижче за оптимальне значення, яке свідчить про нераціональність використання засобів.

2.2.6 Аналіз рівня і динаміки фінансових результатів за даними звітності

Перш ніж приступити безпосередньо до аналізу, заснованого на формі № 2, представимо в таблиці 2.11 звіт про фінансові результати, доповнений декількома розрахунковими графами. Порядок розрахунку показників, представлених в цих графах, аналогічний порядку розрахунку таких показників, проведеного перед аналізом форми № 1. Аналіз прибутку проводиться методом порівняння фактичних даних за звітний період (2013 рік) з фактичними даними за попередній період (2012 рік).

Таблиця 2.11-Звіт про фінансові результати

В ході аналізу необхідно дати оцінку темпів зростання прибутку в цілому і окремо по кожній його частці; вивчити і розрахувати чинники, які впливають на зміну прибутку, і визначити рівень їх впливу; виявити резерви збільшення прибутку; дати оцінку рівня рентабельності ДП «ЛДНВВК».

Як показують дані таблиці 2.11, чистий прибуток підприємства в звітному періоді в порівнянні з базисним (попереднім) знизився на 1083 тис. грн., і склав -4504 тис. грн. Цей приріст повністю обумовлений зростанням прибутку від звичайної діяльності.

Звертають на себе увагу зниження в звітному періоді в порівнянні з базисним долі собівартості реалізованої продукції у виручці від реалізації на 0,92 процентних пункту.

Такі зміни в цілому можна охарактеризувати як позитивні. Для того, що б можна було зробити більш конкретні висновки, необхідне проведення подальшого аналізу. На наступному етапі виявляють причини зміни розміру прибутку. Для цього проводиться детальне вивчення впливу різних чинників на фінансові результати.

2.2.8 Оцінка рентабельності

Рентабельність -- це показник, який характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність -- відносний показник, який порівнює отриманий ефект з витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту.

Існує безліч коефіцієнтів рентабельності, користування, кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності ДП «ЛДНВВК». Від цього насамперед залежить вибір оцінного показника (прибутку), використовуваного в розрахунках. Найчастіше використовуються чотири різні показники: валовий прибуток (рядок 050 форм № 2), операційний прибуток (рядок 100 форм № 2), прибуток до оподаткування (рядок 170 форм № 2),чистий прибуток (рядок 220 форм № 2).

Залежно від того, з чим дорівнює вибраний показник прибутку, виділяють три групи коефіцієнтів рентабельності:

- рентабельність інвестицій (капіталу);

- рентабельність продажів;

- рентабельність виробництва.

Рентабельність інвестицій (капіталу). У цій групі коефіцієнтів рентабельності розраховується два основні коефіцієнти: рентабельність сукупного капіталу і рентабельність власного капіталу.

Як і у випадку з рентабельністю капіталу, існує безліч показників оцінки рентабельності продажів, різноманіття яких обумовлене вибором того або іншого вигляду прибутку. Найчастіше використовується валовий, операційний або чистий дохід. Відповідно розраховуються три показники рентабельності продажів:

- валова рентабельність реалізованої продукції;

- операційна рентабельність реалізованої продукції

- чиста рентабельність реалізованої продукції

У вітчизняній практиці найчастіше використовується саме показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Незмінність протягом якого-небудь періоду показника операційної рентабельності з одночасним зниженням показника чистої рентабельності може свідчити або про збільшення фінансових витрат і отримання збитків від участі в капіталі інших підприємств, або про підвищення суми податкових платежів, які платять.

Цей коефіцієнт показує повний вплив структури капіталу і фінансування компанії на її рентабельність.

У рентабельності виробничої діяльності можна виділити два основні показники - чисту рентабельність виробництва і валову рентабельність виробництва. Дані показники показують, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво продукції.

Для аналізованого підприємства розрахунок коефіцієнтів рентабельності зведемо в таблиці. 2.12.

Як видно з розрахунків, показники рентабельності капіталу знаходяться на достатньо низькому рівні. Але позитивним моментом є їх збільшення в динаміці.

Ради зростання рентабельності власного капіталу підприємству доведеться жертвувати своєю фінансовою незалежністю (в цьому випадку розмір власного капіталу діє різнопланово щодо визначення фінансової незалежності і рентабельності капіталу підприємства).

В зв'язку з цим потрібно відзначити, що для підприємства дуже важливим є вибір оптимального положення, рівноважної точки, між фінансовою автономією і рентабельністю власного капіталу.

Таблиця 2.12-Розрахунок коефіцієнтів рентабельності

Що стосується показників рентабельності продажів, то судити про їх значення, не маючи даних про значення аналогічних показників по галузі, немає сенсу. На підставі розрахунків, зроблених в таблиці 2.12, доцільно проаналізувати лише зміну цих показників в динаміці. Як бачимо спостерігається збільшення всіх показників рентабельності продажів.

Спостерігається збільшення показника валової рентабельності виробництва і чистої рентабельності виробництва на 0,15% і 1,83% відповідно. Це свідчить про те, що темпи зростання валового і чистого доходу, відповідно, перевищують темпи зростання собівартості продукції. Що, у свою чергу, може свідчити про те, що підприємством отримані прибутки від фінансового і інвестиційного прибутку або ж зменшення частки податку на прибуток в структурі виторгу.

2.3 Аналіз персоналу