Основи макроекономіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Контрольна робота з дисципліни: «Макроекономіка»

Київ-2016

Зміст

1. Рецесійний та інфляційний розриви, їх графічна та математична інтерпретація

2. Банківська система. Мультиплікативне розширення банківських депозитів

1. Рецесійний та інфляційний розриви, їх графічна та математична інтерпретація

Рецесійний розрив: графічна та математична інтерпретація.

В умовах неповної зайнятості, якщо сукупних видатків не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, то в економіці виникає рецесійний розрив.

Як бачимо, потенційному ВВП (Yp) відп.видатки на рівні Е2. Але фактично економіка витрачає Е1, що менше Е2. тому фактичний ВВП (Y) менше потенційного ВВП:Y<Yр. Графічно рецесійний розрив - відстань по вертикалі між лініями Е1 і Е2. кількісно - це величина, на яку сукупні видатки мають початково зрости (), щоб фактичний ВВП збільшився до потенціального рівня.

Величина рецесійного розриву:

.(1.1)

Графічна модель рецесійного розриву і формула рецесійного розриву не враховують інфляцію, оскільки ґрунтуються на припущенні, що збільшення запланованих автономних витрат і зростання фактичного ВВП до потенційного рівня не супроводжуються зростанням цін. Згідно з теорією сукупної пропозиції, така ситуація називається крайнім випадком, якому відповідає горизонтальна крива короткострокової сукупної пропозиції. Але згідно з основною моделлю сукупної пропозиції зростання фактичного ВВП супроводжується інфляцією, що відображає додатньо нахилена крива сукупної пропозиції. За таких умов потенційний ВВП визначається формулою:

(1.2)

де Р-- індекс цін. Звідси можна визначити рецесійний розрив в умовах інфляції:

(1.3)

Рецесійний розрив, визначений за формулою (1.3), номінально перевищує його величину, визначену за формулою (1.1) у Р разів. Це означає, що в умовах інфляції усунення розриву між фактичним ВВП і потенційним ВВП вимагає номінально більшого приросту запланованих автономних витрат, ніж в умовах стабільних цін. І це не випадково, якщо враховувати, що певна частка приросту запланованих сукупних витрат втілюється в інфляцію і не впливає на зростання обсягів виробництва. Але, якщо обидві частини рівняння (1.3) поділити на P, то в реальних одиницях рецесійний розрив в умовах інфляції дорівнює рецесійному розриву за стабільних цін. Оскільки графік рецесійного розриву спирається на реальні величини, то врахування інфляції нічого не змінює в його побудові.

Інфляційний розрив: графічна та математична інтерпретація.

В умовах повної зайнятості, коли сукупні видатки є надмірними порівняно з потенційним ВВП в економіці виникає інфляційний розрив.

Як бачимо, для закупівлі потенційного ВВП економіка має здійснити видатки на рівні Е2, але насправді її видатки становлять Е1, що більше Е2. внаслідок цього фактичний ВВП (Y) номінально перевищує потенційний ВВП (Yр). Графічно інфляційний розрив - відстань по вертикалі між лініями Е1 і Е2. кількісно - це величина, на яку сукупні видатки мають початково зменшитися (), щоб усунути інфляційний надлишок ВВП на умовах збереження повної зайнятості.

Інфляційний розрив викликає інфляційне збільшення фактичного ВВП порівняно з потенційним ВВП на мультиплікативній основі. Звідси можна зробити висновок, що потенційний ВВП номінально менший за фактичний ВВП на величину інфляційного розриву, помножену на мультиплікатор витрат:

(1.4)

Перенесемо у ліву частину рівняння (1.4), а Y_p -- у праву:

(1.5)

Інфляційний розрив є такою величиною скорочення запланованих автономних витрат, яка на мультиплікативній основі здатна забезпечити номінальне зменшення фактичного ВВП до потенційного рівня лише за рахунок зниження цін.

Щоб визначити інфляційний розрив в умовах повної зайнятості, розв'яжемо рівняння (1.5) відносно :

(1.6)

Інфляційний розрив виникає в умовах повної зайнятості, коли сукупний попит перевищує потенційно можливу сукупну пропозицію, тобто потенційний ВВП. Це не збільшує обсяг виробництва, а викликає лише зростання цін, тобто інфляцію. Але інколи зростання сукупного попиту в умовах повної зайнятості може викликати не лише інфляційне зростання, а й надмірну зайнятість, тобто тимчасовий вихід обсягів виробництва за межі потенційного ВВП. Це дає підстави стверджувати, що в економіці з надмірною зайнятістю може виникати інфляційно-експансійний розрив.

У такому разі фактичний ВВП перевищує потенційний ВВП як номінально, так і реально. Інструментарій рецесійного та інфляційного розриву є важливим елементом кейнсіанської теорії. Його використання дає змогу обґрунтувати певні висновки для макроекономічної політики, спрямовані на усунення в економіці рецесії або інфляційного зростання.

2. Банківська система. Мультиплікативне розширення банківських депозитів

Гроші - загальний еквівалент. Роль грошей - кінцевий результат функції грошей щодо обслуговування руху вартості на певному етапі відтворення. Грошова маса - вся сукупність запасів грошей у всіх їх формах (готівка і безготівкові), які перебувають у ропорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Грошовий агрегат - показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Ліквідність грошей - здібність брати участь у негайному придбанні товару або інших благ. Фактори розміщення і структури грошової маси: розвинутість фін. Системи країни, схильність населення до поточного споживання і заощадження доходів, структура депозитних і ліквідних активів фінансового ринку, рівень прибутковості та оподаткування ліквідних активів, рівень життя та ступінь багатства населення.

В Україні 4 агрегати. М0 - готівка, М1 = М0 + депозити до запитання; М2 = М1 + строкові депозити; М3=М2+облігації внутрішніх державних позик. інфляційний депозит банківський

Пропозиція грошей (Ms) містить в собі готівку поза банківською системою (С) і чекові депозити (D), тобто MS=C+D. Фактично -- це аґреґат М1, де готівкові гроші означають зобов'язання центрального банку, а чекові депозити -- зобов'язання комерційних банків. Джерела створення нових депозитів у банках: вкладення небанківським сектором готівкових грошових коштів у комерційні банки; купівля комерційними банками або центральним банком державних цінних паперів у фірм та населення; купівля банківською системою іноземної валюти у небанківського сектора; надання комерційними банками позичок небанківському сектору економіки.

Простий депозитний мультиплікатор (m=1/r) визначає максимальну кількість нових депозитних грошей, що створюється однією грошовою одиницею надлишкових резервів при заданому рівні норми обов'язкового резервування. Максимальне розширення депозитів - збільшення грошей на чекових рахунках - визначається як добуток простого депозитного мультиплікатора і надлишкових резервів: Зменшення загальної кількості банківських резервів призводить до мультиплікативного скорочення депозитів. Збільшення резервних вимог також скорочує обсяг безготівкової грошової маси. Таким чином, внаслідок банківського кредитування кількість грошей в економіці зростає. Процес емісії платіжних засобів у межах системи комерційних банків називається кредитною мультиплікацією, або мультиплікативним створенням депозитів.

Размещено на Allbest.ru