Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ, ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ПРАВА

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: “Економіка підприємства”

на тему: “Управління експортно-імпортними операціями підприємства”

Виконала: Куба Лілія Андріївна

студентка групи МНД-31

Перевірив: Дименко Руслан Анатолійович

Викладач кафедри “Економіки, підприємництва та права”

м. Київ

2016

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи управління експортними операціями підприємства

1.1 Поняття та види експортних операцій

1.2 Сутність управління експортними операціями на підприємстві

1.3 Методи оцінки ефективності управління експортно-імпортними операціями підприємства

Розділ 2. Аналіз стану управління експортно-імпортними операціями в системі управління ТОВ «SHELESTBUD»

2.1 Характеристика системи управління ТОВ «SHELESTBUD»

Розділ 1. Теоретичні основи управління експортними операціями підприємства

1.1 Поняття та види експортних операцій

Одним з основних видів зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) та складовою будь-якою ЗЕД є експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили. Ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" містить визначення цих понять:

Експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України. До терміну "товар" закон відносить будь-яку продукцію, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі);

Момент здійснення експортного контракту - це момент, на який здійснено всі обов'язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів (тратт) або укладення кредитних угод;

Момент здійснення експорту - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується, від продавця до покупця.

При експортних операціях виконується ряд допоміжних зовнішньоторгових операцій, до яких відносяться:

- операції по міжнародних перевезеннях;

- транспортно-експедиторські операції;

- операції по страхуванню вантажів;

- операції по збереженню вантажів при міжнародних перевезеннях;

- операції по міжнародних розрахунках.

Здійснення зовнішньоторгової операції експорту вимагає застосування певної правової форми і використання конкретних способів її здійснення. Правовою формою, що опосередковує зовнішньоторгові операції, являється зовнішньоторгова угода. Обов'язкова умова угоди - підписання її з іноземним партнером, тобто контрагентом.

Таким чином, під зовнішньоторговою угодою експорту розуміється договір (угода) між двома чи кількома сторонами, що знаходяться в різних країнах, про доставку товарів або наданню послуг.

В Конвенції OOН "Про угоди міжнародної купівлі-продажу товарів" вся різноманітність угод в міжнародній торгівлі в залежності від їх предмету (об'єкту) розподіляється на такі види:

- купівлі-продажу товарів;

- купівлі-продажу послуг;

- купівлі-продажу об'єктів інтелектуальної власності.

Зовнішньоторгові угоди експорту оформляються у вигляді:

- документа, підписаного обома сторонами (звичайного договору);

- твердого офорта продавця, акцептованого покупцем. В цьому випадку продавець відправляє покупцю докладно розроблений офорт й угода вважається підписаною шляхом обміну листами - офорта і акцепту;

- замовлення, зробленого покупцем (замовником) продавцю (постачальнику) і підтвердженим останнім. В цьому випадку угода оформляється двома документами - замовленням покупця і підтвердженням поставщика.

Найбільш поширеним методом оформлення експортної угоди являється перший, у вигляді договору.

Реалізація типової зовнішньоторгової угоди проходить ряд етапів. В свою чергу, етапи складаються з послідовних стадій її підготовки. Кожна із стадій має конкретне цільове призначення і оформляється відповідними супроводжуючими документами. Всі разом вони являють собою єдиний технологічний процес створення і реалізації продукції, враховуючи початкові фази: маркетингові дослідження, вибір продукції, визначення стратегії.

Розглянемо чотири основних етапи оформлення типової зовнішньоторгової угоди експорту товарів.

Перший етап. Встановлення ділового контакту із зарубіжним партнером. Цей етап складається із таких етапів:

- вимога покупця відомостей про товар чи виклик на торги продавця;

- отримання відповіді;

- відповідь покупця на розміщення замовлення;

- перевірка продавцем платоспроможності покупця і підтвердження її.

Реалізація даної частини угоди вимагає оформлення і підтвердження такими основними документами, як запити, ініціативними листами, відповіді на запити, офорт твердий і вільний, посвідки, банківське чи комерційне відправлення.

Оформлення запитів і пропозицій на даному етапі забезпечується з допомогою ініціативних листів-пропозицій чи листів про продаж. Офорт являється одним із таких документів. Під офортом розуміється письмова пропозиція продавця покупцю про продаж товарів на визначених ним умовах.

Другий етап. Оформлення замовлення покупцем. Стадії даного етапу:

- письмова вказівка покупця про доставку товарів чи надання послуг;

- встановлення графіка доставок;

- визначення мінімальної ціни;

- прийняття замовлення.

Оформлення угоди на другому етапі супроводжується наступними документами: замовлення, акцепт пропозиції покупця, проект контракту, акцепт твердого офорту продавця, зустрічний офорт, графік доставки, закупівельний ордер, індент.

Оформлення замовлення покупцем і означає письмову вказівку про доставку йому товарів чи надання послуг. Замовлення оформляється частіше всього на спеціальному бланку з обґрунтуванням ціни. Одночасно складається закупівельний ордер, тобто супроводжувальний лист чи індент (закупівельний ордер, орієнтований на експорт). Замовлення не стає контрактом до моменту одержання письмової згоди.

Третій етап. Забезпечення доставки і розрахунків. Стадії даного етапу:

- визначення контрактної ціни;

- визначення базисних умов доставки;

- узгодження умов розрахунку і методи платежу покупцем.

Документи, необхідні для оформлення даної частини угоди: консульський рахунок, рахунок-фактура, фірмові каталоги, прейскуранти, біржові котирування, конкурентний лист, Інкотермс-2000, акредитивний лист, інкасове доручення, трати та чеки.

Визначення контрактної ціни товару здійснюється на основі документів. А в договорі обов'язково робиться посилання на документи, які використовуються з цією метою (консульський рахунок, рахунок проформа, сертифікат походження товару та ін.). При цьому консульський рахунок надається разом з експортованим товаром, якщо це вимагається в країні-імпортері. Консульський рахунок - це доручення, в якому підтверджується походження товару. Він виписується в країні експортера консулом країни імпортера після виплати консульського збору.

Відносно визначення конкретної ціни експортного товару в угоді передбачається, що імпортер повинен знати всі складові елементи товару (ціна товару в місці його находження в момент продажу) чи базову ціну з урахуванням вартості упаковки, транспортування, витрат на страхування, мито. Ці витрати являються типовими і обумовлюються торговими звичаями міжнародної комерційної практики - "Інкотермс" в редакції 2010 р. (офіційно в Україні тільки редакція 2000 року, який являє собою зібрання правил тлумачення міжнародних комерційних термінів. По суті Інкотермс являється методикою систематизації й оформлення 11 термінів торгових звичаїв, які в даний час класифікуються за чотирма категоріями (рис.1.1).

Категорія Е - (Відвантаження)
EXW	будь-які види транспорту	EX Works (named place) Франко завод (назва місця)
Категорія F - Основне перевезення не оплачене продавцем
FCA	морські перевезення	Free Carrier (named place) Франко перевізник (назва місця)
FAS	морські перевезення	Free Alongside Ship (named port of shipment) Франко уздовж борта судна (назва порту відвантаження)
FOB	морські перевезення	Free On Board (named port of shipment) Франко борт (назва порту відвантаження)
Категорія C - Основне перевезення оплачене продавцем
CFR	будь-які види транспорту	Cost and Freight (named port of destination) Вартість, страхування й фрахт (назва порту призначення)
CIF	будь-які види транспорту	Cost, Insurance and Freight (named port of destination) Вартість, страхування й фрахт (назва порту призначення)
CIP	будь-які види транспорту	Carriage and Insurance Paid To (named place of destination) Фрахт/перевезення й страхування оплачені до (назва місця призначення)
CPT	будь-які види транспорту	Carriage Paid To (named place of destination) Фрахт/перевезення оплачені до (назва місця призначення)
Категорія D - Доставка
DAT	будь-які види транспорту	НОВЕ В ІНКОТЕРМС 2010: Delivered At Terminal (named terminal of destination) Поставка на терміналі (назва термінала)
DAP	будь-які види транспорту	НОВЕ В ІНКОТЕРМС 2010: Delivered At Point (named point of destination) Поставка в пункті (назва пункту)
DDP	будь-які види транспорту	Delivered Duty Paid (named place of destination) Поставка з оплатою мита (назва місця призначення)
Ліквідовані терміни Інкотермс - 2000 - DDU,DAF,DEQ,DES

Рис.1.1 Сутність основних термінів Інкотермс - 2010

В основі кожної із категорій "Інкотермс" (рис.1.1) закладена різниця в об'ємі зобов'язань контрагентів з доставки товарів:

1. Перша категорія ("Е") - відправлення товарів. В першу категорію входить один термін "франко-завод". Цей термін передбачає ситуацію, коли продавець передає покупцю товар безпосередньо в місці знаходження продавця і показує мінімальний об'єм обов'язків продавця.

2. Друга категорія ("F") - основний фрахт не заплачений. В другу категорію входять три терміни: "франко-перевізник", "вільний біля борту судна", "вільний на борту". Ці терміни відображають умови, коли в обов'язки продавця входить доставка товару перевізнику, визначеному покупцем.

3. Третя категорія ("С") - основний фрахт заплачений. В цю категорію входять чотири терміни: "вартість і фрахт", "вартість, страхування, фрахт" (СІР), "доставка заплачена до.", "доставка і страхування заплачені до.". Ця категорія враховує умови, згідно яких продавець повинен забезпечити доставку, але не зобов'язаний брати на себе ризик (а значить і витрати) випадкової загибелі товару, його пошкодження чи інших додаткових витрат, які з'являються уже після відправлення товарів.

4. Четверта категорія ("D") - доставка товарів. Дана категорія охоплює п'ять термінів: "доставлено на кордон", "доставлено з борту судна", "доставлено з пристані", "доставлено без оплати мита", "доставлено з оплатою мита". Ці терміни враховують всі витрати і ризики, які можуть появитися в процесі доставки вантажу в країну призначення і які оплачуються продавцем.

Четвертий етап. Виконання замовлення продавцем. Його стадії:

- підготовка товару до відвантаження (упаковка товару у відповідності до правил, норм і стандартів);

- доставка і транспортування;

- страхування вантажу - оформлення страхового поліса;

- митне очищення - заповнення митної декларації;

- виставлення платіжного рахунку.

Оформлення угоди на даному етапі супроводжується випискою товаросупроводжувальних і розрахункових документів, таких як: рахунок-проформа, рахунок-специфікація, пакувальний листок, сертифікати (продукції, якості, походження товару), повідомлення про готовність до відвантаження, інвойс, відвантажувальний ордер, повідомлення про доставку, транспортна накладна, коносамент, повідомлення про відвантаження, транзитний сертифікат, страховий поліс, митна декларація, виписка із рахунку.

В міжнародній комерційній практиці використовуються різні способи підписання експортно-імпортних угод. Найбільш поширеним, як уже відзначалося, являється підписання контракту контрагентами, що приймають в ньому участь. В міжнародній практиці контрактом називають договір купівлі-продажу товарів в матеріально-речовій формі.

Експортний контракт - це основний комерційний документ, що визначає права й обов'язки сторін. По суті в ньому викладений комплекс дій по здійсненню зовнішньоторгового обміну. Беззаперечною умовою контракту купівлі-продажу являється перехід права власності на товар від продавця до покупця.

Форма експортного контракту може бути письмовою чи усною. Віденська конвенція (1980р.) не вимагає, щоб договір купівлі-продажу обов'язково оформлявся в письмовій формі . Проте законодавства ряду країн, в тому числі й України, вимагають обов'язкової письмової форми експортного договору купівлі-продажу. В письмовій формі повинні вноситися і всі зміни в контракт, направляться офорти, акцепти, запити й інші пропозиції та відповіді. Недотримання форми таких угод стає причиною їх недійсності.

Поряд з формами експортних контрактів існують методи здійснення експортних операцій в зовнішній торгівлі суб'єктів ЗЕД. До них відносяться:

1. Пряма міжнародна торгівля - операції за угодами прямого експорту між виробниками продукції в Україні та споживачами - нерезидентами за кордоном;

2. Непряма міжнародна торгівля - операції посередницького експорту з застосуванням системи комерційних посередників між виробником продукції в Україні та споживачем - нерезидентом за кордоном.

Прямий експортний контракт в торгівлі - це метод зовнішньої торгівлі, при якому між суб'єктами ЗЕД (резидент та нерезидент України) немає посередників (окрім допоміжних посередників по транспортуванню товару від продавця покупцю та його страхуванню).

Непряма експортна зовнішня торгівля суб'єктів ЗЕД здійснюється такими конкретними методами:

1. Зовнішня торгівля через посередників.

2. Біржова торгівля.

3. Аукціонна торгівля.

4. Міжнародні торги (тендери).

При непрямій торгівлі через посередників у експортних операціях беруть участь такі посередники:

а) прості;

б) повірені;

в) комісіонери;

г) консигнатори;

д) агенти;

е) збутові посередники.

При експорті наведені посередники заключають з фірмами-виробниками такі види договорів:

1. Договір з простим посередником. Цей договір передбачає, що іноземні юридичні, або фізичні особи (посередники) здійснюють пошук зацікавлених партнерів, які підписують між собою зовнішньоекономічний контракт. За це посередники отримають грошову винагороду.

2. Договір-доручення. Цей договір передбачає, що продавець та покупець імпортних товарів доручають посередникам (ін. особам, фірмам, організаціям) заключити експортні контракти від імені і за рахунок покупців і продавців.

3. Договір-комісії Цей договір передбачає, що посередники комісіонери заключають зовнішньоекономічні контракти від свого імені, але за рахунок продавця чи покупця імпортованих товарів. Винагорода - комісійні.

4.Договір консигнації. Цей договір передбачає, що продавці (консигнанти) поставляють товар на склади посередників (консигнаторів), які їх збувають покупцям. Отриману валютну виручку консигнатори переводять продавцям,

5. Договори зі збутовими посередниками (дистриб'юторами). Цей договір передбачає, що посередники (дистриб'ютори) самостійно займаються перепродажем (експортом) товарів від свого імені і за свій рахунок.

6. Агентські угоди. Це угоди, які передбачають, що посередники:

а) сприяють укладанню зовнішньоекономічних контрактів;

б) дані угоди агенти заключають від імені продавців і покупців.

7. Дилерські угоди. Це угоди з незалежними від постачальника юридичними і фізичними особами, які займаються перепродажем (експортом) їх товарів.

Права й обов'язки посередників в експортних операціях визначаються в договорах з їхніми довірителями. При цьому головна умова, що лежить в основі поділу подібних договорів на типи, полягає в такому: чи має право посередник підписувати угоди з третіми особами (покупцями - нерезидентами), за чий рахунок і від чийого імені він може це робити.

Експортні операції підприємств-зернотрейдерів України, діяльність яких аналізується в курсовій роботі, відносяться до комерційної діяльності зовнішньоекономічних посередників - це підприємницька діяльність у сфері торгівлі, посередництва, товарно-грошових і суто фінансових операціях, направлена на отримання комерційного прибутку. Поняття комерційна діяльність ширше за поняття торгова діяльність і містить у собі економічний зміст відносин товаровиробників та товарообміну, регульованих у законодавчому порядку.

Експорт із України можна умовно розділити на наступні основні стадії:

- реєстрація експортера як учасника зовнішньоекономічної діяльності;

- переговори за узгодженням комерційних і інших умов контракту;

- передконтрактна підготовка й підписання контракту;

- одержання необхідних ліцензій, сертифікатів, дозволів;

- підготовка товару до поставки: упакування, маркування, підготовка відвантажувальних документів;

- оформлення паспорта угоди;

- експортне митне очищення;

- поставка товару, на умовах, певних у контракті відповідно до правил Інкотермс;

- розрахунки за поставлений товар відповідно до умов платежу.

В експортних операціях приймають участь наступні учасники ЗЕД, наявність яких визначає технологію виконання експортної операції:

- власник експортного товару;

- комісіонер - посередник, який за договором комісії виконує оформлення та проведення експортної операції з товаром власника, або ділер, який на умовах відстрочки платежу перекупає експортний товар у власника та експорт-тує його від свого імені та за свої кошти;

- власник митного складу - посередник, який приймає експортний товар для наступного оформлення та завантаження на експорт;

- таможений брокер - митний посередник, який за договором виконує оформлення процедур митного контролю при експорті на митниці;

- митні перевізники - посередники, які виконують операції внутрішнього перевезення товару на митний склад, або перевезення товару при експорті на транспортному засобі за кордон згідно умовам зовнішньоекономічного договору;

- внутрішня митниця - митниця, яка може проводити оформлення експортного товару в режим "митного контролю" за місцем розташування власника товару;

- прикордонна митниця - митниця, яка здійснює безпосередній пропуск експортного товару через фізичний кордон України на транспортному засобі.

При здійсненні експортних операцій підприємствами - зернотрейдерами технологічно застосовується наступний перелік митних режимів, визначених Митним Кодексом України:

- експорт (остаточне вивезення);

- митний склад.

Митний режим експорту (Глава 15 Митного Кодексу України) визначається наступними умовами:

1. Експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

2. Митний режим експорту може бути застосований до товарів, що призначені для вивезення за межі митної території України, та до товарів, що вже вивезені за межі цієї території та перебувають під митним контролем, за винятком товарів, заборонених до поміщення у цей митний режим відповідно до законодавства.

3. Для поміщення товарів у митний режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

а) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у митному режимі експорту, документи на такі товари;

б) сплатити митні платежі, якими відповідно до закону обкладаються товари під час вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту;

в) виконати вимоги щодо застосування передбачених законом заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

г) у випадках, встановлених законодавством, подати митному органу дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з вивезення товарів у третю країну (реекспорт).

4. Митні органи не вимагають обов'язкового підтвердження прибуття товарів, що експортуються, у пункт призначення за межами митної території України.

5. Товари, поміщені у митний режим експорту, втрачають статус українських товарів з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України.

Згідно глави 20 Митного Кодексу України поміщенню товарів в режим експорту може передувати поміщення їх в режим митного складу.

Митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Для поміщення товарів у митний режим митного складу митному органу подаються митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару. Товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу.

Розміщення на митному складі товарів, поміщених в інші, ніж митний склад, митні режими (транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території) для їх зберігання, перевантаження або дозавантаження транспортного засобу здійснюється на підставі митної декларації, раніше оформленої відповідно до таких інших митних режимів, або документа, що її замінював, - накладної УМВС (СМГС), накладної ЦIМ (СIМ), накладної ЦIМ/УМВС (ЦИМ/СМГС, CIM/SMGS), книжки МДП (Carnet TIR) тощо. У цьому разі поміщення таких товарів у митний режим митного складу не відбувається. Товари, що вивантажуються на митний склад і призначені для зберігання більше ніж на 90 днів, підлягають поміщенню у митний режим митного складу.

Поміщення для наступного експорту товарів у митний режим митного складу здійснюється на митних складах, розташованих на територіях морських і річкових портів, аеропортів, залізничних станцій, в межах яких є пункти пропуску через державний кордон України. Строк зберігання у митному режимі митного складу товарів, призначених для експорту, не може перевищувати одного року з дати поміщення їх у цей режим.

З товарами, що зберігаються на митному складі, без дозволу митного органу можуть проводитися прості складські операції, необхiднi для забезпечення збереження цих товарiв:

- перемiщення товарiв у межах складу для рацiонального розмiщення;

- чищення;

- провiтрювання;

- створення оптимального температурного режиму зберiгання;

- сушiння (у тому числi iз створенням потоку тепла);

- боротьба iз шкiдниками.

Режим митного складу при експорті зернових реалізується на території портових елеваторів та портових зерноперевантажувальних терміналів.

управління експортний імпортний угода

1.2 Сутність управління експортними операціями на підприємстві

Управління зовнішньоекономічною діяльністю - це системний вплив на об'єкт (виробничі структури, фірми, організації, колективи людей) для забезпечення їх життєздатності, узгодження в роботі і досягнення кінцевого результату . Важливим елементом управління зовнішньоекономічною діяльністю є формування цілей, котре виступає як передбачення результатів управлінської діяльності.

Серед основних елементів організаційно-управлінського механізму експортної діяльності підприємств можна виділити сім основних блоків, кожен з яких є відносно самодостатньою системою:

- аналіз формування цілей виходу підприємства на зовнішній ринок;

- аналіз внутрішнього середовища;

- аналіз зовнішнього середовища;

- вибір підприємством форми виходу на зовнішній ринок;

- формування організаційної структури управління ЗЕД;

- управління експортною конкурентоспроможністю підприємства;

- оцінка ефективності та результативності управління експортної діяльності підприємства.

Розробка експортної ринкової стратегії підприємства має шість етапів:

1. Всебічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності фірми:

- становище фірми на ринку товарів та послуг, що поставляються підприємством за теперішньої структури виробництва і збуту;

- діяльність фірми з позицій споживача товарів та послуг;

- діяльність фірми з позицій ринку.

2. Аналіз ринку майбутнього:

- співставлення ставища фірми з ємністю майбутнього ринку;

- аналіз коливання кон'юнктури ринку на потенційні обсяги і умови збуту товарів і послуг.

3. Аналіз можливостей фірми:

- очікуваний обсяг зовнішньоекономічної діяльності;

- доцільність переорієнтації на нові ринки збуту;

- діяльність у новому середовищі та доцільність скорочення її в традиційних сферах і сегментах ринку.

4. Аналіз бюджетно-податкової політики:

- бюджетно-податкова політика всередині країни та її вплив на фірму;

- бюджетно-податкова політика за рубежем та її вплив на фірму.

5. Тенденції розвитку світової економіки і зовнішньоекономічних зв'язків і оцінка очікуваного впливу на умови функціонування організації:

- прогнозні зміни в зовнішньоекономічної політиці різних країн, у їх загальногосподарській кон'юнктурі, тенденції розвитку світового ринку;

- результати всебічного аналізу зовнішньоекономічних зв'язків, прогнозних оцінок і перспективних умов розвитку на всіх п'ятьох етапах слугують вихідною базою для формування довгострокової стратегії поведінки організації.

6. Розробка довгострокової стратегії зовнішньоекономічної діяльності передбачає:

- формування глобальної довгострокової цілі (місії) експортної діяльності;

-розробку альтернативних варіантів досягнення цілі експортної діяльності;

- поділ (декомпозицію) глобальної цілі експортної діяльності на кілька взаємозалежних підцілей;

- порівняння варіантів досягнення цілі експортної діяльності, вибір стратегічних альтернатив, оцінювання можливостей і наслідків їхньої реалізації і формування стратегії поведінки підприємства на зовнішньому ринку.

Особливістю управління експортними операціями підприємства - зернотрейдера України є його посередницький характер, тобто праця одночасно на внутрішньому ринку виробників зернових та олійних в Україні (в якості дилера чи комісіонера) та на міжнародних ринках споживачів або зернотрейдерів-нерезидентів (в якості продавця чи комісіонера).

Мета діяльності посередника - зернотрейдера України - це отримання прибутку від посередницької діяльності за рахунок різниці:

- витрат на маркетинговий аналіз внутрішнього ринку виробників зернових та олійних в Україні;

- витрат на маркетинговий аналіз міжнародного ринку зернових та олійних;

- витрат на пошук покупця зернових та олійних на міжнародному ринку та проведення операцій по оформленню експортної угоди;

- витрат на пошук продавців та придбання зернових та олійних на внутрішньому ринку за мінімальною ціною (на елеваторах або прямо в хазяйствах - виробниках);

- витрат на накопичення експортної партії зернових та олійних на елеваторі для передпродажної підготовки та обробки;

- понесення витрат на транспортування товару та його погрузки на судно - зерновоз в морському порту, або в вагони-зерновози на залізниці;

- понесення митних витрат при оформленні операції експорту на митному кордоні України, та отримання доходу від продажу зернових або олійних на міжнародних ринках за максимально можливою ціною, яка повинна перевищувати сумарні понесені витрати зернотрейдера на здійснення експортної операції.

1.3 Методи оцінки ефективності управління експортно-імпортними операціями підприємства

Вихідною базою для виявлення, вимірювання, оцінки і прогнозування змін в управлінні експортно-імпортними операціями підприємства в часі служать ряди динаміки. Їх побудова і дослідження має важливе значення для демонстрації послідовних значень показників, прихованих закономірностей і тенденцій розвитку явищ у їх взаємозв'язку і взаємозалежності.

У зовнішньоекономічній діяльності ефективність проявляється у максимізації прибутку при мінімальних витратах, пов'язаних із здійсненням зовнішньоекономічних операцій. Загальні показники ефективності ЗЕД:

1. Зростання національного доходу країни.

2. Зростання продуктивності праці.

3. Зниження собівартості продукції.

4. Економія на сировині, матеріалах, енергії тощо.

Часткові показники ефективності ЗЕД:

1. Збільшення питомої ваги у експортному виробництві тих його видів, що функціонують на умовах угод про міждержавну спеціалізацію і кооперування виробництва.

2. Зростання рівня автоматизації виробничих процесів, пов'язаних із ЗЕД.

3. Зростання питомої ваги іноземного інвестування в загальному обсязі інвестицій.

4. Зростання кількості прогресивних форм міжнародної економічної інтеграції що діють на макрорівні.

На практиці економічна ефективність ЗЕД розраховується по конкретному виду зовнішньоекономічних операцій. Найбільш загальним в цьому відношенні є визначення ефективності від зовнішньоторговельних операцій та найбільш, поширених форм ЗЕД.

Ефективність основних форм ЗЕД можна розрахувати, зокрема, використовуючи наступні формули:

1. Ефективність експорту = Прибуток, отриманий від експорту / Загальні витрати, пов'язані з експортом * 100.

2. Ефективність імпорту = Прибуток від імпорту / Витрати, пов'язані з імпортом.

3. Ефективність імпорту = (Нац. витрати пов'язані з імпортом - Витрати реальні, пов'язані з імпортом) / Витрати реальні, пов'язані з імпортом

4. Ефективність зовнішньоторговельного обороту.

Езто = Ее + Еі

де, ЕЗТО - ефективність зовнішньоторговельного обороту;

Ее- ефективність експорту;

ЕІ - ефективність імпорту.

Ефективність зовнішньоторговельного обороту.

ЕЗТО= Прибуток від ЗТО / Витрати, пов'язані з ЗТО * 100.

6. Ефективність міждержавної спеціалізації виробництва (ЕМСВ).

Емсв = Со - Сі,

де, Со- собівартість продукції до укладання угоди про МСВ

Сі - собівартість продукції після укладання угоди про МСВ.

7. Ефективність спільних підприємств (ЕСП).

ЕСП = (ПрибутокСП / ВитратиСП) - (Прибуток національного виробництва (підприємств) / Витрати, пов'язані з нац. виробництвом (діяльністю підприємства))

8. Економічна ефективність підприємства з 100% іноземним капіталом (ЕПІК).

ЕПІК = (Прибуток від ін. капіталу / ВитратиПІК) - (Прибуток нац. виробництва підприємства / Витрати, пов'язані з національним виробництвом (діяльністю національного підприємства)).

Особливе значення має оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства в сучасних умовах, коли господарська самостійність та незалежність безумовно повинні привести до підвищення відповідальності і обґрунтованості управлінських рішень.

Для визначення економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства використовують таку методику.

1. Розраховується ряд показників для визначення економічної ефективності експорту:

ЕЕЕКС = ВВФ + ВТ - ВЕКС

де ЕЕЕКС - показник економічного ефекту експорту, грн.; ВВФ - еквівалент у грн. відрахувань у валютний фонд підприємства, який розраховується шляхом перерахунку валютної виручки у гривні за курсом на день надходження валюти, грн; ВТ - виручка у грн. від обов'язкового продажу валюти, грн; ВЕКС - повні витрати підприємства на експорт, грн.

2. Розраховуються показники економічної ефективності імпорту, при цьому вони поділяються на дві групи: показники ефективності імпорту товарів виробничого призначення (ТВрП) і показники ефективності імпорту товарів народного споживання (ТНС). Для їх розрахунку необхідно визначити повну ціну споживання імпортних ТВрП за формулами:

ЦС = ЦП - ЕВ

ЕВ = ВМ +ВЕН + ВРЕМ + ВЗАП + ЗП,

де ЦС - повна ціна споживання імпортного ТВрП, грн.; ЦП - купівельна ціна імпортного ТВрП, грн; ЕВ - експлуатаційні витрати на використання ТВрП, грн; ВМ- вартість сировини і матеріалів, що споживаються на одиницю продукції, яка випускається на ТВрП, грн; ВЕН - вартість палива і енергії на одиницю продукції, що випуск на ТВрП, грн; ВРЕМ - вартість ремонтів ТВрП, грн; ВЗАП - вартість запчастин для ТВрП, грн; ЗП - заробітна плата робітників, що обслуговують ТВрП, грн.

3. Розраховуються показники економічної ефективності імпорту.

ЕІМП1 = Цп/ЦС,

ЕІМП2 = Оп/Вімп,

де ЕІМП1 та ЕІМП2 показники ефективності імпорту ТВрП; ОП - обсяг продукції,що випускається на даному підприємстві ТВрП, у внутрішніх середньорічних цінах, тис. грн, ВМП - витрати на імпорт даного підприємства ТВрП, тис. грн.

При експорті та імпорті товарів підприємством може бути отриманий як прямий економічний ефект від покращення фінансових результатів підприємства, так і непрямий - від здешевлення виробництва.

Розділ 2. Аналіз стану управління експортно-імпортними операціями в системі управління ТОВ «SHELESTBUD»

2.1 Характеристика системи управління ТОВ «SHELESTBUD»

Компанія «SHELESTBUD» займається виробництвом та реалізацією бруківки для дому та дачі. Головна мета підприємства - зайняти найвищу якісну нішу на ринку клінкерної бруківки та забезпечити необхідний обсяг виробництва для задоволення потреб потенційних покупців. Діяльність компанії розповсюджується на всю територію України та на закордон.

Товариство утворене шляхом внесення учасниками вкладу до статутного капіталу товариства та участі в його підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку. Якщо говорити про управлінську структуру, то управління ТОВ здійснюють:

- загальні збори учасників;

- генеральний директор;

- ревізійна комісія.

Вищим органом товариства є загальні збори учасників. Проводить загальні збори учасників голова зборів товариства, який обирається загальними зборами учасників. Генеральний директор відповідає за організацію та проведення зборів.

Виконавчим органом, який здійснює управління поточною діяльністю підприємства - є генеральний директор, який призначається зборами учасників на 3 роки. Генеральний директор здійснює керівництво всією поточною діяльністю товариства, приймає всі необхідні дії для вирішення питань, пов'язаних з діяльність компанії, крім тих, які віднесено до компетенції загальних зборів учасників товариства. Генеральний директор підзвітний загальним зборам учасників, організовує виконання рішень загальних зборів учасників та є відповідальним перед учасниками та товариством за виконання своїх обов'язків. Генеральний директор не може приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Генеральним директором виконуються будь-які рішення, прийняті загальними зборами учасників.

Генеральний директор ТОВ «SHELESTBUD» є відповідальною особою за здійснення управління діяльністю підприємства в рамках річного бюджету, який затверджується загальними зборами учасників Ревізійна комісія здійснює контроль за господарською та фінансовою діяльністю підприємства. Склад ревізійної комісії затверджується на загальних зборах. До ревізійної комісії входять три члена, в тому числі - голова комісії. Генеральний директор не може бути членом ревізійної комісії. Кількісний склад ревізійної комісії визначається загальними зборами учасників.

Крім того, ревізійна комісія проводить перевірку діяльності генерального директора підприємства за дорученням загальних зборів, за їх дорученням чи з власної ініціативи. Комісія має право вимагати від посадових осіб ТОВ «SHELESTBUD» подання всіх необхідних матеріалів, різноманітних документів, особистих пояснень. Перевірка діяльності виконавчого органу товариства може бути здійснена й іншими учасниками товариства, оскільки їх вимоги щодо належного документального забезпечення проведення перевірки є обов'язковими.

Про результати здійснених перевірок ревізійна комісія доповідає загальним зборам учасників товариства. Комісія складає висновки щодо річних звітів та балансів компанії. Висновок ревізійної комісії - важливий елемент, без якого не може бути затверджений річний баланс ТОВ «SHELESTBUD». За вимогою ревізійної комісії можуть бути скликані позачергові збори учасників товариства. Причиною цьому може стати виявлення зловживання службовим положенням збоку посадових осіб підприємства та виникнення суттєвих загроз інтересам підприємства. Задля проведення позачергових зборів комісія звертається до генерального директора ТОВ «SHELESTBUD».

Слід зазначити, що організаційна структура підприємства чітко та повністю відповідає виробничому процесу. Організаційна структура товариства представлена наступним чином:

- відділ з адміністративної діяльності;

- відділ маркетингу;

- відділ продажу;

- відділ логістики;

- бухгалтерія;

- відділ виробництва;

- юридичний відділ.

Відділи маркетингу, продажу та логістики забезпечують комплексне вивчення ринку і розробку на основі цих результатів довгострокових, середньострокових і короткострокових прогнозів потреб у продукції, що випускається; стійкість реалізації готової продукції; ринкову орієнтацію виробництва; формування і приведення в життя товарної, цінової та збутової політики підприємства; визначення і реалізацію заходів щодо формування попиту і стимулюванню збуту виготовленої продукції; задоволення потреб підприємства в сировинних і матеріально-технічних ресурсах; своєчасну підготовку договорів на постачання готової продукції і ресурсів; контроль і урахування відвантаження продукції і постачань ресурсів; збір, обробку та аналіз організаційної, технічної і фінансової інформації про діяльність українських та іноземних організацій, що працюють у сфері інтересів підприємства; здійснення планування, організації, контролю і керування матеріальними і нематеріальними операціями, здійснюваними в процесі доведення сировини, матеріалів і готової продукції до споживача.

Головними завданнями бухгалтерії є організація та ведення бухгалтерського обліку, складання і подання бухгалтерської та податкової звітності, тому основними напрямами діяльності бухгалтерії є: ведення бухгалтерського обліку та складання податкової, бухгалтерської та статистичної звітності, а також звітності до фондів обов'язкового соціального страхування; забезпечення своєчасних розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами, а також за отримані послуги та матеріальні цінності; нарахування та виплата заробітної плати.

Размещено на Allbest.ru