Ринкові структури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Які критерії суспільної ефективності тієї чи іншої ринкової структури використовуються в економічній теорії? Назвіть переваги і недоліки кожного підходу

ринок ціновий конкуренція економічний

Сучасні економісти вважають, що поширення монополії знижує економічну ефективність принаймні з трьох основних причин.

По-перше, об'єм виробництва, який максимізує прибуток монополіста, є нижчим, а ціна - вищою, ніж в умовах досконалої конкуренції. Це призводить до того, що ресурси товариства використовуються не в повному обсязі, і при цьому частина продукції, необхідна суспільству, не виробляється. Кількість продукції, що випускається, не доходить до точки мінімальних середніх валових витрат, тим самим виробництво здійснюється не з мінімально можливими при даному рівні технології витратами. Іншими словами, максимальна виробнича ефективність не досягається.

По-друге, будучи єдиним продавцем на ринку, монополіст не прагне до зниження виробничих витрат. У нього не існує стимулу використовувати найбільш прогресивну технологію. Відновлення виробництва, зниження витрат, гнучкість не є для нього питаннями виживання. По тим же причинам монополіст слабко зацікавлений у науково-дослідних розробках і використанні нових досягнень НТР.

По-третє, бар'єри для вступу нових фірм у монополізовані галузі, а також величезні сили і засоби, котрі монополісти витрачають на зберігання і зміцнення власної ринкової влади, роблять стримуючий вплив на економічну ефективність. Дрібним фірмам із новими ідеями важко пробитися на монополізовані ринки.

Інша точка зору на проблеми монополії й ефективності подана позицією Дж. Гелбрейта і И. Шумпетера. Не відкидаючи негативні сторони монополії (наприклад, більш високі ціни на продукцію), вони виділяють і її переваги з погляду науково-технічного прогресу. Ці переваги, на їхню думку, містяться у наступному:

1. Досконала конкуренція вимагає від кожного виробника використовувати найбільш ефективну техніку і технологію з вже існуючих. Однак розробка нових прогресивних технічних рішень не під силу окремій конкурентній фірмі. Необхідні значні засоби для фінансування НДДКР, які не можуть бути в дрібної фірми, яка не одержує стабільний економічний прибуток. У той час як монополії або олігополії, що мають високий економічний прибуток, мають у своєму розпорядженні достатні фінансові ресурси для інвестицій у науково-технічний прогрес.

2. Високі бар'єри, що існують для входу нових фірм у галузь, дають олігополіям і монополіям впевненість у тому, що економічний прибуток, який є результатом використання у виробництві науково-технічних досягнень, збережеться довгий час і інвестиції в НДДКР дадуть довгострокову віддачу.

3. Одержання монопольного прибутку за рахунок більш високих цін є стимулом інноваційної діяльності. Якби слідом за кожним нововведенням, що знижує витрати, випливало зниження цін, то причин для розвитку інноваційних процесів не існувало б.

4. Монополія стимулює конкуренцію, тому що монопольно високі прибутки є вкрай привабливими для інших фірм і підтримують прагнення останніх ввійти в галузь.

5. В окремих випадках монополія сприяє зниженню витрат і реалізації ефекту масштабу (природна монополія). Конкуренція в таких галузях привела б до росту середніх витрат і зниженню ефективності.

На досконало конкурентних ринках економічна ефективність передбачає рівність ціни, граничних витрат і мінімальних середніх загальних витрат.

Й. Шумпетер з цього приводу висловлювався наступним чином: «Не досить доводити, що велика фірма чи монополія повинна бути сприйнята як необхідне зло, невіддільне від економічного прогресу, бо в умовах сучасної промисловості досконала конкуренція є, чи завжди була неможлива. З чим ми повинні погодитись, то це з тим, що монополія виявилась найпотужнішим двигуном цього прогресу (і, зокрема, тривалого розширення загального обсягу виробництва) не тільки всупереч, а значною мірою завдяки цій стратегії, яка видається такою стримуючою з погляду окремого випадку й окремого моменту. В цьому пані досконала конкуренція не лише неможлива, а й менш якісна і не має права бути використаною як модель ідеальної ефективності. Отже, хибно базувати теорію державного регулювання промисловості на тому принципі, що монополію слід змусити працювати так, як працювала б відповідна галузь за досконалої конкуренції».

Монополістична конкуренція та економічна ефективність

Ринки з абсолютною конкуренцією бажані, оскільки вони економічно ефективні - поки не існує побічних негативних наслідків (наприклад, екологічних), і нічого не перешкоджає нормальній діяльності ринку, сумарний надлишок споживачів та виробників максимальний.

Порівняння рівноваги на ринках з монополістичною та абсолютною (чистою) конкуренціями

Монополістична конкуренція в дечому подібна до конкуренції, проте чи є вона ефективною ринковою структурою? Щоб відповісти на це запитання, порівняймо тривалу рівновагу в монополістично-конкурентній галузі з тривалою рівновагою в абсолютно конкурентній галузі.

В умовах абсолютної конкуренції, як на графіку (а), ціна дорівнює граничним витратам, проте в умовах монополістичної конкуренції ціна перевищує граничні витрати, а отже, виникають омертвлені втрати (або надлишок), як показано тонованою площиною на графіку (б). На ринках обох типів вхід відбувається доти, доки прибутки не зводяться до нуля. В умовах абсолютної конкуренції крива попиту для фірми горизонтальна, отже, точка нульового прибутку збігається з точкою мінімальних середніх витрат. В умовах монополістичної конкуренції крива попиту похило спрямована вниз, так що точка нульового прибутку міститься зліва від точки мінімальних середніх витрат. При оцінці монополістичної конкуренції ці невідповідності необхідно порівнювати із виграшем споживачів від товарної різноманітності.

З рисунка 2.1 випливає, що в монопольно конкурентній галузі існують два джерела неефективності. По-перше, на відміну від ринку з абсолютною конкуренцією, ціна рівноваги перевищує граничні витрати. Це означає, що цінність для споживачів додаткових одиниць продукції перевищує вартість виробництва цих одиниць. Якби обсяги виробництва збільшилися до тієї точки, де крива попиту перетинає криву граничних витрат, то сумарний надлишок можна було б збільшити на величину, що дорівнює тонованій площині на рисунку 2.1 (б).

По-друге, на рисунку 2.1 монополістичне конкурентна фірма функціонує з надлишковою продуктивністю; її рівень виробництва нижчий від того, який мінімізує середні витрати. Вхід нових фірм на ринок зводить прибутки до нуля, як на ринку з абсолютною конкуренцією, так і на ринку з монополістичною конкуренцією. На ринку з абсолютною конкуренцією крива попиту на товар фірми - це горизонтальна лінія, так що точка нульового прибутку збігається з точкою мінімальних середніх витрат, як показано на рисунку 2.1 (а). Проте на ринку з монополістичною конкуренцією крива попиту похило спрямована донизу, так що точка нульового прибутку перебуває зліва від точки мінімальних середніх витрат. Ця надлишкова продуктивність не дає ефекту, оскільки середні витрати можна було б зменшити лише за меншої кількості фірм.

Ці невідповідності негативно впливають на добробут споживачів. Отже, монополістична конкуренція - це соціально небажана ринкова структура, яку потрібно регулювати? Відповідь буде негативною з двох причин.

По-перше, на більшості ринків з монополістичною конкуренцією монопольна влада незначна. Як правило, тут конкурує достатня кількість фірм, товарні марки яких легко взаємозаміняються, так що жодна окрема фірма не має значної монопольної влади. Тому будь-які омертвлені втрати від монопольної влади також будуть незначними. І, оскільки криві попиту на товар фірми будуть досить еластичними, надлишкова продуктивність буде також незначною.

По-друге, якою б не була ця неефективність, її необхідно порівнювати з важливою вигодою, яку створює монополістична конкуренція - різноманітність товарів. Більшість споживачів цінить можливість вибору серед великої кількості конкуруючих товарів та марок, що так чи інакше відрізняються між собою. Виграш від різноманітності може бути значним і набагато переважати неефективні витрати, які виникають від кривих попиту, нахилених донизу.

Олігополія та економічна ефективність

Чи є олігополія ефективною структурою ринку? Порівняємо поведінку олігополіста у сфері цін та обсягів виробництва з поведінкою за умов досконалої конкуренції. На відміну від досконалої конкуренції олігополіст виробляє у точці, в якій ціна перевищує граничні витрати. Інакше кажучи, як і за монополістичної конкуренції, за олігополії не досягають ні розподільної (Р = МС), ані виробничої ефективності (P = ATCmin).

Чиста монополія перебуває під державним контролем для зменшення її можливостей зловживання ринковою владою. Олігополія може створювати видимість існування кількох незалежних фірм, що конкурують між: собою, і тому часто не підпадає під державне регулювання. Крім того, таємна угода між олігополістами може привести до такого рівня цін та обсягу виробництва, що існують за чистої монополії.

До сказаного доцільно додати таке. По-перше, в останні роки конкуренція з боку іноземних фірм посилила суперництво на традиційних олігопольних ринках (цигарки, автомобілі, бензин, сталь, кольорові метали, мінеральні добрива) та підірвала цінову поведінку за моделями «лідерство у цінах» і «витрати плюс». По-друге, олігополії з метою перешкоджання входженню у галузь можуть свідомо підтримувати ціни нижче рівня, що максимізує прибутки у короткостроковому періоді.

З'ясуємо проблему «ефективність - олігополія «у довгостроковому періоді. По-перше, конкуренція забезпечує стимули для розвитку НТП. Адже для отримання прибутків у короткостроковому періоді та виживання у довгостроковому фірми мусять безперервно поліпшувати свої продукти і знижувати за допомогою нововведень виробничі витрати.

По-друге, в олігополії можуть існувати стимули до стримування інновацій та гальмування НТП. Великі фірми прагнуть максимізувати свої прибутки завдяки повному використанню наявних виробничих капіталів. Між тим розробка і впровадження нового продукту приведуть до морального старіння основного капіталу, за допомогою якого виробляли попередній продукт.

По-третє, сучасна науково-дослідна діяльність з розробок нових продуктів є неймовірно дорогою. Через те тільки найзначніші олігопольні структури можуть фінансувати великі програми у сфері НДДКР. Для прискорення технічного прогресу потрібні багаті олігопольні фірми.

По-четверте, існування бар'єрів для входження у галузь дає олігополістові певну гарантію того, що він зможе отримати винагороду у вигляді прибутку від своїх зусиль довкола інновацій. Якщо цей погляд є правильним, то в довгостроковому періоді олігополії можуть сприяти зниженню витрат виробництва, цін і збільшенню обсягів виробництва та зайнятості.

2. Чому цінова конкуренція малоефективна в умовах ринків з диверсифікацією продукту? Яким чином можна било би підвищити значимість цінової конкуренції в цих умовах?

Одним із методів конкурентної боротьби є Цінова конкуренція. Вона має місце як в умовах наявності на ринку великої кількості продавців та покупців, так і в умовах олігополії та монополії.

В умовах чистої (досконалої) конкуренції кожен із великої кількості виробників знає, що сам він не може помітно вплинути на зміну ринкової ціни через зміну кількості виробленої продукції. Ринкова ціна формується на ринку під впливом попиту і пропозиції. При цьому немає потреби у контролі за цінами з боку держави, нема потреби і в рекламі. Продукція збувається методом звичайного ринкового обміну або за допомогою біржі.

Знаючи, що в умовах чистої конкуренції ринкова ціна не залежить і від обсягу його власного виробництва, виробник не стане пропонувати/ більш високу ціну, бо це означає зменшення його прибутку. Проте» виробник знає, що однакова ринкова ціна не зумовлює однакову норму прибутку, тому своїм завданням він вважає таке пристосування до ціни, яке зменшило б витрати виробництва і забезпечило б норму прибутку не нижчу, ніж у конкурентів.

Але справа в тому, що в реальному світі чиста конкуренція відсутня. Чиста конкуренція є ідеальним типом ринкової структури. Аналіз чистої конкуренції дозволяє з'ясувати, як могли б розміщуватися ресурси і встановлюватись ціни за відсутності ринкових недосконадостей таких, як диференціація продуктів, нерухомість ресурсів, погане знання ринку. Проте існують ринки, які значною мірою відповідають вимогам чистої конкуренції. їх прикладом можуть бути ринки сільськогосподарської продукції та фінансові ринки, наприклад, Американська біржа цінних паперів. На ній є основні ознаки чистої конкуренції, оскільки: чисельність покупців та продавців акцій і облігацій така, що жодна людина чи група людей не можуть контролювати ринок за окремими видами цінних паперів; окремі цінні папери кожної фірми є однаковими і взаємозамінюваними; всі акти купівлі-продажу \ реєструються і інформація про це доступна для широкої громадськості; 1 акти купівлі-продажу відбуваються за бажанням сторін.

При існуванні олігополії цінова конкуренція є менш ефективною. Компанії знають, що коли вони знизять ціни, конкуренти зроблять те саме. І тоді повальне зниження цін не компенсуватиметься зростаннями обсягу продаж, а просто приведе до скорочення доходів. Замість цінової конкуренції за покупця олігополія часто при визначенні цінової політики | орієнтується на лідерство в цінах, угоди і традиції.

Лідерство в цінах означає таку практику, коли провідна компанія галузі призначає свої ціни, а решта компаній їх дотримується. Угоди можуть таємно укладатися двома чи кількома великими компанія для встановлення фіксованих цін або частки впливу на ринку. Законодавство більшості країн вважає таку практику протизаконною.

Призначення цін, або встановлення частки впливу на ринку, може перейти в традицію. Інколи воно також розглядається як протизаконне, хоча є випадки коли виступає як легальне.

Олігополії бувають однорідними і диференційованими, тобто тут можуть виробляти стандартизовані чи диференційовані продукти. Такі промислові продукти, як сталь, цинк, мідь є стандартизованими. В той же час галузі, що виробляють споживчі товари - автомобілі, одяг; взуття, телевізори тощо є диференційованими олігополіями.

На олігополістичному ринку через невелику кількість виробників забезпечується висока ефективність виробництва. Щоб фірми олігополії мали максимальні прибутки, олігополія повинна встановити монопольну ціну. Але якщо при монополії прибуток одержує лише одна фірма, то при олігополії він повинен бути поділений між кількома фірмами.

Ринок, на якому є лише один продавець називається монопольним. Монополії виникли наприкінці XIX - початку XX ст. в результаті розвитку концентрації та централізації капіталу і виробництва. Основна частина суспільного виробництва виявилася зосередженою на небагатьох великих підприємствах. Ці підприємства, щоб отримувати максимальний прибуток стали групуватися, утворюючи монополістичні об'єднання. На зміну вільній конкуренції прийшла монополія. Вона заперечувала ринкову стихію і внесла елемент свідомого регулювання ринкових відносин. Аналіз виникнення і розвитку процесів монополізації був проведений у широковідомій праці В.І. Леніна «Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму.

Вже перші розвинуті організаційні форми монополій - картелі, синдикати, трести - суттєво підірвали внутрішньогалузеву конкуренцію. Картелі і синдикати обмежили вільну конкуренцію у сфері обігу, трести зробили те ж саме у сфері виробництва. Монополізувавши виробництво в окремих галузях, трести створили основу для їхнього впливу на виробників інших галузей. Еволюція одногалузевих монополій у багатогалузеві відбувалася двома шляхами: шляхом комбінування, тобто об'єднання підприємств технологічно пов'язаних між собою галузей промисловості, наприклад, вугільної, металургійної, автомобілебудівної; шляхом диверсифікації виробництва, тобто проникнення монополій у галузі, що прямо не пов'язані з основною сферою їхньої діяльності. Наслідком диверсифікації стали концерни - великі багатогалузеві Утворення, які поступово захоплюють головні позиції як на ринках, так 1У сфері виробництва.

Розрізняють такі види монополій: білатеральну, обмежену, чисту, природню. Білатеральна монополія має місце тоді, коли на Ринку лише один монополіст-продавець стикається з одним монополістом-покупцем. Наприклад, одна фірма виробляє пластмасові Пляшки, і лише одна фірма використовує їх, їм не загрожує конкуренція з боку інших економічних суб'єктів Обмежена монополія проявляється тоді, коли на галузевому ринку присутні один монополіст-продавець і кілька покупців Хоч тут покупців і небагато, але вони конкурують один з одним за право вступити в ринкові відносини з монополістом-продавецем. Чиста монополія має місце тоді, коли на ринку один монополіст, продавець і багато покупців, відносини між якими будуються на конкурентній основі. Чиста монополія має найбільшу економічну владу, оскільки спроможна штучно створювати дефіцит товарної пропозиції і встановлювати таким чином монопольні ціни й одержувати монопольний прибуток.

Природна монополія виникає в галузі, де будь яка кількість продукції чи послуг виробляється з меншими витратами саме однією фірмою. До таких монополістичних галузей належать громадський транспорт, зв'язок, виробництво і постачання електроенергії тощо. Такі підприємства на місцевому рівні підлягають державному регулюванню.

З виникненням монополій встановлена ринкова рівновага попиту і пропозиції на основі цін порушується, і споживачі втрачають вигоди від конкуренції, оскільки змушені дорожче платити за товар.

Щоб уникнути цих негативних наслідків монополізації ринку, уряди багатьох країн вживають заходи щодо обмеження монополій і охорони вільної конкуренції на ринку. Прикладом цього є антитрестівське законодавство США, яке включає в себе цілу низку законів, що прийматися, починаючи з кінця XIX ст. Скажімо, закон Шермана (1890 р.) забороняє створення монополії і за порушення закону передбачає стягнення штрафу до 250 тис. дол. та тюремне ув'язнення до 3 років. Закон Клейтона (1914 p.) забороняє певні види ділової практики, такі як встановлення спеціальних тарифів для окремих споживачів, якщо це зменшує конкуренцію і заохочує створення монополій.

У країнах Західної Європи антимонопольне законодавство більш ліберальне, ніж у США. Зі сфери його дії виключені націоналізовані підприємства, сільське господарство, видобуток вугілля, зв'язок, страхування тощо.

Антимонопольне законодавство в Україні визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за його дотриманням. Монопольним вважається таке становище підприємця, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35% і він має змогу самостійно або разом і з іншим підприємцями обмежувати тут конкуренцію. Законом України Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції підприємницькій діяльності,» прийнятим у березні 1992 p., змінами до цього та прийнятим у червні 1996 р. на його розвиток Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» караються всі дії підприємця, які спрямовані на створення перешкод доступу на ринок іншим та на встановлення дискримінаційних цін на свої товари. Щоб не допустити зловживання монопольним становищем на ринку, створено антимонопольний комітет та його територіальні відділення. До його компетенції входять: визначення монопольного становища підприємців на ринку; здійснення контролю за дотриманням антимонопольних вимог при створенні, реорганізації чи ліквідації монопольних утворень; прийняття рішень та розпоряджень про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового стану.

Незважаючи на наявність подібних органів та законів, антимонопольне законодавство часто порушується. Особливо це є типовим для потужних фінансових угруповань.

Список використаної літератури

1. Базелінська О.В., Мініна О.Я. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 350 с.

2. Безугла В.О. Мікроекономіка: навч. посіб. / В.О. Безугла, І. І. Постіл. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 288 с.

3. Ватаманюк Остап. Мікроекономіка: теорія і практикум: навчальний посбник / О.З. Ватаманюк; [відп. ред. А.Ф. Барвінський]; М-во освіти і науки України, Львівський нац. ун-т ім. Івана Франка, Економічний фак. - [2-ге вид., доповн. і переробл.]. - Львів: Інтелект-Захід, 2007. - 280 с.

4. Ватаманюк О.З. Мікроекономіка: Навч. посіб. - Л.: Інтелект-Захід, 2004. - 176 с.

5. Веріан Гел Р. Мікроекономіка: проміжний рівень. Сучасний підхід: Підручник / Сергій Слухай (пер. з англ.). - 6-те вид. - К.: Видавництво «Лібра», 2006. - 632 с.:

6. Вініченко І. І. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ І. І. Вініченко, Н.В. Дацій, С.О. Корецька; М-во освіти і науки України, ГУ «ЗІДМУ». - К.: Центр навчальної літератури, 2005. -265 с.

7. Гончарова Н.О., Ігнатюк А.І., Малиш Н.А., Тігова Т.М., Филюк Г.М. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. - К.: МАУП, 2005. - 304с

8. Горобчук Т. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Тетяна Горобчук,; М-во освіти і науки України, Житомирський інженерно-технологічний ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. -271 с.

9. Задоя А. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч. посібн./ Анатолій Задоя. - К.: Знання, 2001. -211 с.

10. Марчук, Л.П. Опорний конспект лекцій з дисципліни «Мікроекономіка» [Текст]: для студ. напряму підготовки 6.030509 «Облік і аудит», 6.030601 «Менеджмент» денної і заочної форм навчання (2-е вид.) / Л.П. Марчук; екон. ф-т. - Миколаїв: МДАУ, 2008. - 107 с.

11. Мацибора В. І. Економіка підприємства: навч. посіб. / Мацибора В. І., Збарський В.К. - К.: Каравела, 2008. - 312 с.

12. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студ. екон. спец.: У 2 ч., Ч. 1, Ч. 2/ Авт. Світлана Будаговська, Олександр Кілієвич, Інна Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. -2-е вид. - К.: Основи, 2001. -517 с.

13. Мікроекономіка: підручник/ А.П. Наливайко, Л.А. Азьмук, П.Г. Банщиков та ін; за наук. ред. д-ра екон. наук, проф., засл. діяча науки і техніки України А.П. Наливайка. - К.: КНЕУ, 2011. - 446 с.

14. Рудий, М.М. Мікроекономіка: навч. посіб. / М.М. Рудий. - 2-ге вид., виправ. та допов. - К.: Каравела, 2010. - 360 с.

15. Рижмань, Дмитро Іванович Економіка підприємства: Навчальний посібник / Д. І. Рижмань. - К.: Аграрна освіта, 2011. - 531 с.

16. Шегда, А.В. Економіка підприємства: збірник тестів і задач: навч. посіб. / Шегда А.В., Харченко Т.Б. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 240 с.

17. Федорова, В.А. Економіка підприємств та міжнародних компаній: навч. посіб. / В.А. Федорова, О.А. Соловйова. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 232 с.

Размещено на Allbest.ru