Підприємництво та бізнес у сільському господарстві: проблеми та особливості розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПІДПРИЄМСТВА

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ

КУРСОВА РОБОТА

ПІДПРИЄМНИЦТВО ТА БІЗНЕС У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ: ПРОБЛЕМИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ

Виконав: студент 1 курсу групи 12 ОП

Кондратюк Олександр Володимирович

Галузь знань:

Напряму підготовки: 6.030509 - «Облік і аудит»

Зміст

Вступ

1. Науково-теоретичне забезпечення та еволюція розвитку антимонопольної політики держави

1.1 Еволюція розвитку антимонопольної політики держави

1.2 Антимонопольна політика держави: сутність, модель, завдання, методи регулювання

2. Характеристика антимонопольної політики України

2.1 Аналіз антимонопольного забезпечення держави

2.2 Статистичні дані антимонопольної політики України

3. Шляхи удосконалення антимонопольної політики

3.1 Проблеми антимонопольної політики України

3.2 Стратегічні напрямки вирішення проблем антимонопольного законодавства в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Актуальність теми. В розвинутих країн світу благополучно поєднуються ринкові регулювання народного господарства з державним регулюванням. Незважаючи на це, економіка цих країн періодично зазнає криз. Важлива причина цього є поєднання ринкових і державних важелів регулювання економіки. У сучасному світі проблема антимонопольної політики держави є дуже актуальною на ринках господарювання. Особливо для України, яка не має багаторічного досвіду державного регулювання ринкової економіки, актуальним є дослідження втручання держави в економіку, а також вживання ефективних необхідних заходів, у вигляді контролю ринків.

Ступінь дослідження проблеми.Проблему вироблення антимонопольної політики та її реалізації в Україні показано у роботах таких авторів, як: А.Волченко та С.Єжова, С. Гудим та М. Ігнатьєв, З. Борисенко, Ю. Архангельський, В. Сиченко, Г. Лозова, Н.Л. Станько, Г.Филюк, С. Черненко, О. Вознюк, О. Потімков, І. Яременко, Т. Бень, В. Лагутін, О. Костусєв, Н.Тарнавська, О. Бандура. Велике значення інституціонального аспекту антимонопольної і конкурентної політики держави є економіка та її особливості приділяли увагу такі вітчизняні вченні: О. Азарян, О. Амоша, В. Геєць, Г. Губерна, В. Дорофієнко, В. Мамутов, О. Поважний, С. Поважний, Ф. Поклонський, Т. Сьомкіна, О. Чилікін, М. Чумаченко.

У науковій літературі дуже мало результативних досліджень, які б стали основою для теоретичного обґрунтування антимонопольної політики.

Актуальності ця тема набуває завдяки великій кількості нерозв'язаних теоретичних та практичних проблем, що стосуються антимонопольної політики, які найкраще розкривали б потреби економіки України на сучасному етапі ринкових відносин, обумовили мету, завдання і предмет дослідження.

Мета і завдання дослідження.Метою курсової роботи є дослідження теоретичних основ і практики формування антимонопольної політики держави в умовах ринкової економіки.

Для досягнення зазначеної мети необхідно було розв'язати такі завдання:

розкрити теоретичні основи функціонування та еволюцію розвитку антимонопольної політики;

проаналізувати антимонопольнуполітику України;

дослідити діяльність Антимонопольного комітету України;

виділити проблеми антимонопольного законодавства України та знайти напрями удосконалення формування антимонопольної політики держави.

Предметом дослідження виступають певні економічні відносини, що виникають у процесі формування і реалізації антимонопольної політики як важливої складової економічної політики держави.

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні документи, вітчизняна та зарубіжна література, таблиці.

Теоретична та методологічна база дослідження. Основна частина курсової роботи, це - складення завдання, що розглядається в розділах, а також розкривають його основні сторони та положення.

Перший розділ розкриває еволюцію розвитку, сутність, модель, завдання, методи регулювання антимонопольної політики держави.

У другому розділі проводиться аналіз антимонопольного забезпечення України, а також характеристика статистичних даних на основі звітів Антимонопольного Комітету України.

Третій розділ базується на проблемах та їх вирішенню антимонопольної політики держави.



1. Науково-теоретичне забезпечення та еволюція розвитку антимонопольної політики держави

1.1 Еволюція розвитку антимонопольної політики держави

Антимонопольна політика - це комплекс заходів, розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу, спрямованих на припинення, попередження й обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства. [1, с.260]

Історія розвитку монополій, одночасно є історією боротьби з ними.Великі об'єднання намагалися повністю захопити ринки, саме це викликало невдоволення в малих і середніх підприємств, а також громадськості. В США, Канаді та Австралії процеси монополізації відбулись найшвидше і їхні наслідки були вражаючими. Існують дві системи антимонопольного права: американська та європейська.

Однак ці дві системи мають суттєві відмінності:

Американська - спрямована головним чином, проти монополії як структурної одиниці;

Європейська - має регулятивний характер і спрямовується, головним чином, на протидію негативним проявам ринкової влади монополій.[1, с. 260]

Першим законодавчим актом у Сполучених Штатах, який спрямований проти монополізації економіки, був Закон Шермана (1890р.).Саме він, оголосив незаконним створювати монополії або вступати в змову для обмеження конкуренції. Цим законом заборонялись трести та картелі. Для того щоб обійти закон, монополії створювали холдинг-компанії, на заміну картельним угодам прийшли таємні «джентльменські» угоди. Із доповненнями цей закон існує і сьогодні. антимонопольний політика держава

У 1914 році був прийнятий Закон Клейтона, який вдосконалив Закон Шермана. За цим закономзаборонялися дії, за якими послаблювалась, зменшувалась конкуренція, а також заборонялось локальне зниження цін для боротьби з конкурентами. Потім був Акт про Федеральну торговельну комісію, створений у 1914 році. Він був прийнятий для того, щоб наглядати за виконанням попередніх антитрестівських законів, а також, щоб привести їх в дію. Процес державного регулювання монополій продовжувався і доповнився законом Селлера-Кефовера у 1950 році.

У країнах Західної Європи антимонопольне законодавство є більш поблажливим ніж в США. Дещо пізніше антимонопольний процес почався в європейських державах. Антимонопольні норми вперше запровадили у Бельгії і Голландії, а згодом в інших країнах - Данії, Великобританії, Німеччині, Франції.В кожній країні, яка знаходиться в Європейському Союзі діє, так зване, конкурентне законодавство. Європейська політика спрямована проти монопольних прийомів, щодо недобросовісної конкуренції.

На початку 1992 р. в Україні прийнято «Закон про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Саме цей закон є основним. На сучасному етапі основним завданням антимонопольної політики України є захист, а також, підвищення ефективності функціонування уже діючого конкурентного середовища.

Основні етапи розвитку конкурентної боротьби в Україні представлені у таблиці 1.1.[2, с.137]

Таблиця 1.1. Основні етапи розвитку конкурентної політики в Україні*

№	Етап/роки	Характеристика
1	2	3
1	І етап 1992-1995 рр.	Йде започаткування антимонопольного законодавства. Цей етап передбачав започаткування конкурентних механізмів, включення ринкових регуляторів, лібералізацію цін, проведення демонополізації товарних ринків, намагання застосувати адміністративну модель регулювання цін монопольних утворень.
2	ІІ етап 1996-2000 рр.	Передбачав трансформацію економічних відносин власності, структурну перебудову економіки, масову демонополізацію економіки, реструктуризацію монополізованих ринків, організацію постійного антимонопольного контролю, подальший розвиток антимонопольного законодавства.
3	ІІІ етап З 2001 р.	Передбачає налагодження ринкових механізмів для досягнення світового рівня соціально-економічної ефективності, становлення реальної конкуренції, дію ефективного механізму запобігання монополізму товарних ринків, набуття чинності Закону України «Про захист економічної конкуренції», який сформував основи національного конкурентного законодавства.

*Джерело: таблиця сформована автором за даними Лупу В.А.[2, с.137]

Саме антимонопольне законодавство та антимонопольна політика держави зберігає та посилює конкуренцію, а також контролює процес монополізації.

Антимонопольна політика, з одного боку, є сукупністю законів, які забороняють підприємницьку діяльність, яка стримує конкуренцію, а з іншого - системою законів, які обмежують діяльність деяких видів ринкових структур, які зловживають ринковою владою та стримують торгівлю.

1.2 Антимонопольна політика держави: сутність, модель, завдання, методи регулювання

Структури апарату антимонопольного регулювання в країнах з розвиненою ринковою економікою розрізняються. У США в антитрестівському регулюванні беруть участь конгрес, федеральні і місцеві суди, а також органи виконавчої влади: Міністерство юстиції і Федеральна торгова комісія. Права нагляду за антимонопольним законодавством передані судовій системі в Австралії, Японії, Кореї, Канаді, ЄЕС і з порівняно недавнього часу у Франції, яка надала більше прав судовій системі в 1986 році. В антимонопольному регулюванні Великобританії, Іспанії та Швеції судове рішення відіграє меншу роль. У цих країнах застосовується адміністративна система, згідно з якою тлумачення і додаток закону покладається на адміністративний суд і виконавчу владу.[3]

Монополії відіграють як позитивну, так і негативну роль в економіці держави. Для початку ми вирішили дати визначення поняттю монополія.

Під економічною монополією розуміють велике підприємство, фірму або об'єднання (спілку), яке посідає панівне місце на ринку і концентрує значну частину виробництва і збуту певного виду продукції з метою одержання монопольного прибутку.[1,с.255]

Процес монополізації економіки має такі негативні наслідки:

* по-перше, монополії можуть збільшувати прибутки, при цьому зменшуючи обсяг випуску продукції i підвищуючи ціну даної продукції;

* по-друге, розорюють малий та середній бізнес;

* по-третє, монополізують засоби масової інформації (пресу, paдio, телебачення). І за допомогою засобів масової інформації впливають на підсвiдомiсть населення у необхідному їм напрямку;

* по-четверте, монополії придушують конкуренцію, яка є важливою рушійною силою економічного прогресу.

Однак з іншої сторони монополії мають i позитивні риси. Монопольні структури мають більше змоги фінансувати науково-дослідні роботи, через те, що у них досить високі прибутки, вони мають змогу впроваджувати нову техніку i технологію, здійснювати перекваліфікацію працівників. Крім того, великим підприємствам дається змога випускати дешеву, а також якісну продукцію. Великі підприємства певним чином є стійкими в умовах криз, тому зменшують рівень безробіття в країні.

Саме тому наразі економічна наука вважає, що не можна поєднувати поняття «монополія» з поняттям «велике підприємство». Монополією вважають лише таке підприємство, яке диктує ринкову владу, а також придушує конкуренцію. Проти підприємств-монополістів з метою запобігти зловживанню їх монопольним становищем держава здійснює антимонопольну політику.

В боротьбі з монополіями держава використовує різні заходи: економічного, адміністративного, законодавчого характеру. На жаль, їхня ефективність є недостатньою для забезпечення економічного розвитку, саме в сучасних умовах. Хочемо, зазначити, що антимонопольне законодавство і антимонопольна політика не мають на меті заборону монополії, вони лише регулюють їхню діяльність. Для того, щоб регулювати діяльність монополії, створюються органи їх контролю.

Базовими складовими антимонопольно-конкурентної політики є: обмеження монополізму; розвиток економічної конкуренції; державний захист економічної конкуренції (рис.1.1.)[4]

Рис.1.1.Складові поняття «антимонопольно-конкурентна політика держави»

Основними завданнями антимонопольної політики держави є:

*Стримання монополізму;

*Захист та стимулювання конкуренції;

*Антимонопольне регулювання;

*Сприяння розвитку малого та середнього бізнесу;

*Контроль за дотриманням антимонопольного законодавства.

Одним із завдань антимонопольного комітету є захист та сприяння розвитку економічної конкуренції. У ході розвитку, вчені надавали їй особливого значення.Термін "конкуренція" походить від латинського слова "concurere", що в перекладі означає «зіштовхуюсь». Дійсно, в економіці відбувається зіткнення багатьох інтересів господарств всередині різних окремих галузей, так і між виробниками різних сфер тощо. У сучасному світі існує багато понять «конкуренція», які представлені у таблиці 1.2. [5]

Таблиця 1.2. Підходи до сучасного трактування поняття «конкуренція»*

№ п/п	Автор(-и)	Визначення поняття «конкуренція»
1	Райзберг Б. А.	Економічний процес взаємодії, взаємозв'язку й боротьби між виступаючими на ринку підприємствами з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців
2	Кіперман Г. Я.	Процес взаємодії, взаємозв'язку й боротьби виробників і постачальників при реалізації продукції, економічне суперництво між відособленими товаровиробниками або постачальниками товарів (послуг) за найбільш вигідні умови збуту
3	Макконнел К. Р., Брю С. Л.	Наявність на ринку більшої кількості незалежних покупців і продавців, та можливість для них вільно входити на ринок і залишати його
4	Маршалл А.	Змагання однієї людини з іншими, особливо при продажу або купівлі чого-небудь
5	Спірідонов І. А.	Економічний процес взаємодії, взаємозв'язку й боротьби між виступаючими на ринку підприємствами з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різних потреб покупців й одержання найбільшого прибутку
6	Перцовський Н. І.	Процес управління суб'єктом власними конкурентними перевагами для досягнення своїх цілей у боротьбі з конкурентами, за задоволення об'єктивних або суб'єктивних потреб у межах законодавства або в природних умовах
7	Фатхутдінов Р. А.	Змагання господарюючих суб'єктів, коли їхні самостійні дії ефективно обмежують можливість кожного з них односторонньо впливати на загальні умови обігу товарів на відповідному товарному ринку

*Джерело: таблиця запозичена з дослідження Глиницького М.В. [5]

Згідно із Законом України «Про захист економічної конкуренції» «економічна конкуренція (конкуренція)» - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. [6]

Особливості конкуренції в економіці України:

Непослідовність формування конкурентних відносин;

Дефіцитність інформації про стан конкуренції на певних ринках товарів і послуг;

Недосконалість конкурентного законодавства;

Неоднорідність рівня конкуренції на різних ринках, що виникає за рахунок галузевої та функціональної спеціалізації;

Територіальна нерівномірність конкурентної боротьби;

Нерівномірність умов конкуренції для різних суб'єктів господарювання (адресне надання податкових пільг, списання заборгованості перед бюджетом, надання урядових гарантій за комерційними кредитами, відтермінування платежів тощо);

Тінізація конкурентних відносин;

Переважний розвиток внутрігалузевої конкуренції та недорозвинутість міжгалузевої;

Перехід від цінових до нецінових методів конкурентної боротьби;

Слабкий рівень розробки конкурентних стратегій українськими підприємствами або повна їх відсутність;

Низький рівень культури конкуренції. [6]



2. Характеристика антимонопольної політики України

2.1 Аналіз антимонопольного забезпечення держави

Антимонопольне законодавство - це таке законодавство, що регулює певні відносини, які виникають у господарській діяльності у зв'язку з недобросовісною економічною конкуренцією, попередженням та обмеженням монополізму.

Антимонопольна діяльність базується на таких засадах: захист від недобросовісної конкуренції; захист економічної конкуренції; діяльність Антимонопольного комітету України. [7]

В Україні антимонопольне законодавство представлене Законами України: «Про природні монополії», «Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про захист економічної конкуренції», «Про Антимонопольний Комітет України» та ін..

Коротка характеристика даних законів представлена у таблиці 2.1.[8]

Таблиця 2.1. Характеристика нормативно-правових актів*

№ п/п	Нормативно-правовий акт	Характеристика
1	2	3
1	Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” від 18.02.1992р. №2132-ХІІ	Цей Закон визначає правові основи обмеження і попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства.
2	Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7.06.1996р. №236/96-ВР	Цей Закон визначає правові засади захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції. Закон спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні господарської діяльності в умовах ринкових відносин.
3	Закон України “Про природні монополії” від 20.04.2000р. №1682-ІІІ	Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в Україні. Метою цього Закону є забезпечення ефективності функціонування ринків, що перебувають у стані природної монополії, на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів їх товарів.
4	Закон України “Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001р. №2210-ІІІ	Цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
5	Бюджетний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 50-51, ст.572);	Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
6	Конституція України. Стаття 42 Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.	Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
7	Закон України «Про Антимонопольний комітет України» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 50, ст.472)	Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

*Джерело: таблиця створена автором за аналізом літературних джерел.[8]

Державним органом, з особливим статусом в Україні, є Антимонопольний комітет України. Метоюцього органу є регулювання на державному рівні конкуренції у підприємницькій діяльності.

Конкуренція - могутній засіб розвитку підприємництва. Без неї не можуть розвиватися, а тим більш існувати ринкові відносини. Саме тому конкуренція всіляко підтримується і заохочується державою пошуком найбільш ефективних засобів регулювання умов підприємницької діяльності.

18 лютого 1992 року в Україні створили орган захисту економічної конкуренції який було передбачено Законом України «Про обмеження монополізму та захист від недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності».

Практична робота Антимонопольного комітету була започаткована в жовтні того ж року із призначенням першого Голови Комітету Олександра Завади. Діяльність АМКУ як колегіального органу розпочалася після прийняття 26 листопада 1993 року Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та призначення у наступному місяці першого складу Комітету з дев'яти державних уповноважених. З появою протягом 1994-1995 років територіальних відділень АМКУ в усіх областях, містах Києві та Севастополі розбудову системи органів Комітету було в основному завершено.[9]

Законодавча основа засад діяльності Антимонопольного комітету України була прийнята в січні 2001 року Законом України «Про захист економічної конкуренції», який набув чинності в березні 2002 року.

Антимонопольний комітет багато уваги приділяв питанням щодо захисту конкуренції на ринках, соціальній спрямованості своєї діяльності.

Основними напрямками діяльності Антимонопольного комітету України як регулятивного органу влади є: контроль за концентрацією та діями суб'єктів господарювання, формування на внутрішньому ринку якісного конкурентного середовища, державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції , а також стимулювання конкуренції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Діяльність антимонопольного комітету України контролює Президент України, а звіти комітет дає на розгляд Верховній Раді України. Антимонопольний комітет України складається з Голови, а також восьми державних уповноважених, з яких призначаються перший заступник та заступник Голови Антимонопольного комітету України.

В областях України, містах Києві та Севастополі утворено територіальні відділення Антимонопольного комітету України, які є юридичними особами і виконують завдання Антимонопольного комітету України на регіональному рівні.[9]

Для України питання захисту конкуренції, недопущення зловживання ринкової влади монополій є дуже актуальним. Економіка України «успадкувала» високий рівень монополізації від командно-адміністративної системи СРСР.Ринкова економіка розвивалася і через певний період часу більшість монополістичних структур в Україні все ж таки було ліквідовано.

На сьогоднішній день в Україні створена ціла система правових, а такожорганізаційних механізмів антимонопольної діяльності. Усі ці механізми відповідають сучасним нормам Європейського Союзу.

На початку 90-х рр. ХХст. головним завданням у вітчизняній антимонопольній політиці було подолання та зменшення монополізму, який Україна успадкувала від соціалістичного господарства. Економічна політика України в той період набула форми антимонопольної політики.

Як тільки провели радикальні реформи, приватизації та демонополізації ситуація у сфері конкурентних відносин в Україні кардинально змінилась. У нових умовах основною проблемою антимонопольної політики стало не просто формальне усунення монополізму, а створення ефективного конкурентного середовища , яке забезпечить постійне економічне зростання і покращення життєвого рівня народу.

Основні функції антимонопольного Комітету України є розслідувально - юрисдикційна та контрольна. Вони забезпечують контроль товарних ринків, виявлення монополістів, порушень ними законодавства, а також застосування санкцій до правопорушників.

Розгляд справ щодо порушення антимонопольного законодавства мають такі пункти[9]:

Загальні положення.

Ці Правила визначають окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Органи, які розглядають справи.

Різні справи можуть розглядатися в Комітетом, а також адміністративною колегією, державним уповноваженим, адміністративною колегією територіального відділення.

Докази.

Докази - будь-які данні, які можуть довести або спростувати порушення.

Підстави для початку розгляду справ;

Розгляд справи починається за підставами ст. 36 і 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції"

Особи, які беруть участь у справі, їхні права й обов'язки;

Сторонами у справі є відповідач і заявник. Заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Подання заяви та власне її розгляд.

Заяви подаються до відділення за місцем вчинення порушення або за місцем знаходження відповідача, або за місцем настання наслідків порушення. Заяви про порушення в інших справах подаються до Комітету. Заява подається в письмовій формі та повинна містити низку важливих документів.

Розгляд справи.

Якщо ж ознаки порушення було виявлено, то починається розгляд справи. Спочатку розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих діб, а потім третім особам.

Рішення у справах.

Органи Антимонопольного Комітету приймають рішення щодо даної справи. Якщо ж порушення було доведено, то відповідно, відповідачу буде дано покарання, у вигляді штрафу, або блокуванням цінних паперів, або примусовий поділ суб'єкта господарювання.

Перевірка рішень у справі.

Рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Комітету, можуть бути перевірені Комітетом чи адміністративною колегією Комітету за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою на підставі подання державного уповноваженого Комітету про перевірку рішення.

Перегляд рішень у справі.

Рішення органів Комітету можуть бути переглянуті ними за заявами осіб чи з власної ініціативи у разі наявності підстав, передбачених частиною першою статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Слухання у справі.

Органи Комітету, які розглядають справу про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також органи Комітету, які перевіряють, переглядають рішення у справі, до прийняття рішення по суті можуть проводити слухання у справі.

2.2 Статистичні дані антимонопольної політики України

У 2015 році до Антимонопольного комітету України надійшло 5 048 заяв та звернень з приводу порушень про захист економічної конкуренції, що на 11,6 відсотка більше, ніж у 2014 році.

Протягом 2015 року органами Комітету проведено 87 виїзних перевірок дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції: 46 - суб'єктів господарювання та 41 - державних органів. Кількість перевірок суб'єктів господарювання у 2015 році порівняно з 2014 роком зменшилася майже в 4 рази.[11 с. 17]

Аналізуючи, дані по кількості припинених порушень робимо такі висновки:

2 215 (49 %) порушень припинено шляхом прийняття рішень про застосування передбаченої законом відповідальності;

2 308 (51 %) - шляхом надання рекомендацій органами Антимонопольного комітету.

Найбільша кількість порушень про захист економічної конкуренції було виявлено на ринках житлово-комунального господарства, агропромислового комплексу, паливно-енергетичного комплексу, охорони здоров'я, транспорту, адміністративних послуг, збору, послуг землевпорядкування та послуг оренди нерухомого майна, збір, вивезення, перероблення та захоронення побутових відходів. Структура припинених Комітетом порушень законодавства про захист економічної конкуренції за галузями представлена у таблиці 2.2 [11, с. 19]

Таблиця 2.2 Структура припинених Комітетом порушень законодавства про захист економічної конкуренції за галузями*

Ринок	Кількість порушень у 2015 р., % загальної кількості за видами
	Антиконкуре-нтні узгоджені дії субєктів господарюва-ння	Зловживання монопольним становищем	Антиконкурентні дії органів влади	Недобросовісна конкуренція	Всього разом з іншими
1	2	3	4	5	6
ЖКГ	0,57	39,65	15,59	0	22,64
АПК	27,86	10,51	0,87	39,12	14,28
ПЕК	12,41	17,34	0,11	0,92	10,63
Охорона здоров'я, лікарські засоби та медичні засоби	9,16	9,22	1,64	18,75	8,34
Транспорт	14,7	7,88	8,18	3,01	7,98
Адмінпослуги	0	0,05	39,15	0	7,98
Послуги землевпорядкування та послуги оренди нерухомого майна	0,38	1,75	11,67	1,62	3,96
Збір, вивезення, перероблення та захоронення побутових відходів	0	2,58	8,94	0	3,12
Підключення об'єктів містобудування, в т.ч. об'єктів житлового будівництва, до інженерних мереж електро-, газо-, тепло- водопостачання та водовідведення	0	3,41	0,55	0	1,77
Будівництво та будівельні матеріали	6,11	0,37	0	2,55	1,64
Ритуальні послуги	0	0,51	2,94	1,16	0,95
Зв'язок та телекомунікації	0,57	0,55	0,22	1,16	0,6
Обслуговування та ремонт автомобілів	0	0,41	0	0,46	0,26
Супутні послуги при наданні адмінпослуг	0	0,05	0,87	0	0,2
Інші ринки	28,24	5,72	9,27	31,25	15,65
Всього	100	100	100	100	100

* Джерело: таблицязапозичена зі Звіту Антимонопольного комітету України за 2015 рік. [11]

В першу чергу Антимонопольний комітет України приділяв свою увагу на ті ринки, які мають найбільший вплив на рівень життя громадян України.

У загальному на правопорушників було покладено штрафів у розмірі понад 339,0 млн грн. Цей показник більше ніж у 3,4 разу перевищує показник 2014 року.Відповідна гістограма, щодо суми штрафів за 2014 та 2015 рр. наведена нижче. [11, c. 34]

Рис. 2.2. «Штрафи, накладені органами Комітету на порушників у 2014 - 2015 роках, млн грн»

Із загального розміру штрафних санкцій, застосованих у 2015 році, більш ніж 236,0 млн грн накладено за порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, понад 76,2 млн грн - за порушення у вигляді зловживань монопольним (домінуючим) становищем, більш ніж 17,2 млн грн - за порушення у вигляді недобросовісної конкуренції та понад 9,5 млн грн - за порушення інших видів. [11, 34]

В 2015 році 42.7% обсягу продукції реалізувалося на ринках з конкурентною структурою. Товарні ринки з конкурентною структурою - це такі ринки, для яких характерне відсутність суб'єктів господарювання з ринковою часткою понад 35 % у одного, або декількох найбільших суб'єктів господарювання. 30,8 % припадало на ринки для яких притаманне одноосібне домінування, 16,7 % - на олігопольних ринках, і всього лиш 9,8 % реалізовувалось на монополістичних ринках. Структурні передумови конкуренції в економіці України на початок 2015 року, у відсотках

представлені на рисунку 2.3. [11, с. 5]

Рис. 2.3. Структурні передумови конкуренції в економіці України на початок 2015 року, у відсотках

У таблиці 2.3, яка була запозичена з звіту Антимонопольного комітету України показані зміни показників структурних передумов розвитку конкуренції в економіці України, порівняння 2013 з 2014 р. і відхилення показника.

Таблиця 2.3 Зміни показників структурних передумов розвитку конкуренції в економіці України*

Типи ринків	Частка підприємств, що діють на ринку певного типу в загальному обсязі виробництва (реалізації), за роками, у відсотках
	На початок 2013 р.	На початок 2014 р.	Відхилення показника
Ринки з конкурентною структурою	47,5	42,7	-4,8
Олігопольні ринки	15,4	16,7	1,3
Ринки з ознаками одноосібного домінування	25,4	30,8	5,4
Монополізаційні ринки	11,8	9,8	-2,0

*джерело: таблиця запозичена з звіту Антимонопольного комітету України за 2015 р.

Як видно з таблиці 2.3 частка ринків з ознаками монополізації скоротилася на 2 відсотка, порівнюючи з попереднім роком. Це зумовлено скороченням обсягів реалізації на окремих ринках добування гравію, піску, каоліну. Частка ринків з ознаками індивідуального домінування на 5,4 % зросла. На 1,3 % збільшилась продукція, яка реалізовувалась на олігопольних ринках. На ринках з конкурентною структурою, тобто такі, де обмеження конкуренції відсутні , частка зменшилась на 4,8 %.

У 2015 році Антимонопольним комітетом України виявлено всього 2 169 порушень у вигляді зловживань монопольним становищем.

Сума штрафів, які були накладені органами Антимонопольного комітету на данні господарювання становила 76 229,824 млн грн.

На рисунку 2.4. представлені порушення у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем в Україні у 2015 році. [11, с. 46]

Рис. 2.4. Структура порушень у вигляді зловживань монопольним становищем у 2015 році

Провівши аналіз по рисунку 2.4. можна сказати наступне, близько 63% від загальної кількості складають порушення таких суб'єктів господарювання, які могли б призвести до недопущення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів. 33% складає встановлення таких цін придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Органами Антимонопольного комітету України за 2015 рік було припинено 917 порушень у вигляді антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю. Із загальної кількості зазначених порушень стосовно 623 органами Комітету прийнято рішення за результатами розгляду справ та припинено 294 дії, що мали ознаки таких порушень, унаслідок надання рекомендацій.[11, с. 55]

На рисунку 2.5 зображено структура порушень у вигляді антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно- господарського управління та контролю в Україні за 2015 рік.[11, с. 56]



Рис. 2.5. Структура порушень у вигляді антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно- господарського управління та контролю за 2015 рік

Також у 2015 році було припинено 432 порушення, щодо недобросовісної конкуренції. За порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції органами Антимонопольного Комітету накладені штрафи у сумі понад 17,2млн грн.

На рисунку 2.6 зображено структуру порушень у вигляді недобросовісної конкуренціїу 2015 році. [11, с. 62]



Рис. 2.6. Структура порушень у вигляді недобросовісної конкуренції у 2015 році

З рисунка 2.6 видно, що більшу частину порушень, щодо недобросовісної конкуренції складає поширення інформації, що вводить в оману ( 89% ). Органи Антимонопольного Комітету у 2015 році приділили багато уваги виявленню та ліквідування оманливої реклами, що негативно впливає на споживача.



Рис. 2.7 Обсяг переданого/реалізованого арештованого майна

Для арештованого майна є спеціальний порядок його реалізації, його реалізують шляхом проведення електронних торгів. Такий ринок товару є загальнодержавним, який здійснює реалізацію з допомогою електронного ресурсу, гарантує його технічне обслуговування, має власні орендовані приміщення. На рисунку 2.7вказано на обсяг реалізованого майна. [12, с. 26]

Товаром є арештоване майно, реалізація якого на електронних торгах здійснюється за допомогою електронного ресурсу, що є складовою частиною системи електронних торгів. Отже, реалізація майна не залежить від місця його знаходження чи місця знаходження учасників електронних торгів.[12, с.27]

Зокрема, арештоване майно споживачі готові або/та в змозі купити за певну ціну в межах певної території протягом певного періоду. Таке арештоване майно ДП «СЕТАМ», як організатор електронних торгів, пропонує для реалізації на ринку та реалізує в системі електронних торгів за ціною (стартовою ціною, стартовою ціною, сформованою у результаті уцінки (повторної уцінки), ціною продажу), визначеною в установленому порядку протягом встановленого строку проведення електронних торгів. [12, с.27]

Отже, ринок з реалізації має свої особливості, які пов'язані з спеціальним порядком реалізації майна.

3. Шляхи удосконалення антимонопольної політики

3.1 Проблеми антимонопольної політики України

На перший погляд в Україні на даний момент створено усю законодавчу базу для здійснення державної антимонопольної політики. На жаль, в законодавстві України існує дуже багато недоліків. Якщо б в нашій країні проаналізували джерела антимонопольного законодавства інших країн, то б ситуація була б краща.

Як показує практика антимонопольного регулювання, довести факт антиконкурентних узгоджених дій -- справа не з легких. Потрібно мати найдосконаліші методики дослідження, для того щоб відокремити підходи до визначення саме антиконкурентних узгоджень від цілеспрямованих намірів суб'єктів господарювання чинити узгоджені дії. Тут потрібні досконалі методики досліджень, завдяки яким можна порівняти вигоди й вади такої практики.

Однією з проблем є не розвинуте законодавство щодо монополій у міжнародній торгівлі, а також проблема діяльності суб'єктів природних монополій.

Природна монополія - це особливий стан товарного ринку. Режим правового регулювання природних монополій є винятковим, обумовленим суспільними інтересами та особливим суб'єктним станом учасників правовідносин. Винятковість такого режиму полягає у виведенні певних сфер господарювання з-під дії ринкових механізмів та введення з метою захисту суспільних інтересів безпосереднього державного регулювання певних відносин, що обмежує принцип свободи економічної діяльності.[13]

Основними тенденціями розвитку та характеристиками діяльності галузей природних монополій в Україні є наступні: відбувається зростання рівня прибутковості їх переважної більшості, спостерігається вищий, ніж по промисловості, рівень рентабельності операційної діяльності; зростає кількість порушень законодавства про захист економічної конкуренції, левова частка яких (більше30%) - зловживання монопольним (домінуючим)становищем; високі тарифи на продукцію природних монополій називаються як один із чинників, що стримують виробництво.[17, с. 432]

Серед головних проявів безсистемності варто виділити:

* неузгодженість дій різних органів державної влади в процесі регулювання діяльності природних монополій;

* відсутність серед об'єктів моніторингу розвитку природних монополій об'єктів, які характеризують ефективність виконання ними покладених на них функцій;

*відсутність спільної для суб'єктів державного регулювання інформаційної системи, яка б забезпечувала спільну інформаційну базу для формування і реалізації рішень щодо регулювання діяльності природних монополій. [14, с. 20]

Інші проблеми перед Антимонопольним Комітетом України створює глобалізація. Заможні країни, користуються перевагами від процесів глобалізації, а інші країни, «низького рівня», ніяких переваг не отримують.

Розглянувши негативні наслідки від глобалізації, можна говорити про домінування «заможнішої» країни з економічної сфери. До них також належить комерціалізація культурних цінностей, підпорядкування світу інтересам потужних транснаціональних корпорацій і багато іншого. [15]

Складні завдання перед Україною ставить Закон України «Про здійснення державних закупівель». Для того, щоб їх реалізувати, перш за все, потрібно повною мірою використовувати регулятивний потенціал господарсько-правового механізму. До найбільш актуальних порушень щодо державних закупівель можна віднести:

Умови господарського договору про закупівлю мають відмінності зі змістом акцептованої пропозиції;

Неправомірне відхилення замовником пропозицій конкурсних торгів;

В склад комітетів, які відносяться до конкурсних торгів, входять деякі особи, які законодавчо не мають права там знаходитись;

Порушується порядок прийняття рішень комітетом;

Бувають випадки, коли рішення про проведення процедури переговорів робиться замовниками без документального підтвердження, тобто, якщо навіть в наявності є документи, це ще не містить підтвердження умов.

Антимонопольний комітет України також обов'язково враховує обсяги імпорту. На превеликий жаль, частка таких товарів дуже велика. Вони надходять на внутрішні ринки неофіційно (таємно, контрабандно). І якщо навіть досліджують такі товари, то це дослідження часто є малоефективним.

Важливою проблемою у сфері антимонопольно-конкурентної політики України є недосконалість системи державного управління в цілому, зокрема:

підвищення ефективності антимонопольно-конкурентного регулювання може бути досягнуте лише при скороченні масштабів тіньової економіки та корупції;

зменшенні кількості державних органів регулювання й контролю за діяльністю монополій;

одночасному підвищенні їх відповідальності за прийняті рішення;

чіткому розподілі функцій між різними контролюючими структурами;

узгодження вітчизняної законодавчої бази у відповідності з нормами міжнародного права тощо.[16]

3.2 Стратегічні напрямки вирішення проблем антимонопольного законодавства в Україні

Сучасна українська економіка вимагає переоцінки конкурентної політики України, а також посилення роботи Антимонопольного Комітету України. Загалом, потрібно переорієнтувати економічну систему держави, для подальшої гармонії нашого законодавства з міжнародною практикою.

Хоча в антимонопольному законодавстві є значні проблеми, це ще не означає, що вони не можуть бути вирішеними. Для того, щоб вирішити усі можливі проблеми щодо антимонопольного законодавства в Україні потрібно максимально швидко і якісно діяти.

Для покращення роботи антимонопольного законодавства в Україні слід виділити такі напрямки змін:

Потрібно поширити кращі світові практики і застосовувати їх, для того, щоб припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Необхідно удосконалити механізм державного регулювання цін, наданням монополістам державної методичної допомоги.

Заходи мають бути організовані на запобігання, виявлення та припинення порушень законів щодо захисту економічної конкуренції, в тому числі це мають бути перевірки на певних сферах (адміністративні послуги, сфера будівництва та ін.).

Проведення дослідження ринків з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції:

- послуг з організації роздрібної торгівлі унеспеціалізованих магазинах переважно продовольчим асортиментом;

- послуг організації роздрібної торгівлі лікарським засобам. [18, с.7]

Потребує також удосконалення законодавство у сфері державних закупівель.



Висновки

У результату проведеного дослідження антимонопольної політики можна зробити наступні висновки:

Ми дослідили еволюцію розвитку та сутність антимонопольної політики держави. Дали визначення таким поняттям, як «антимонопольна політика», «економічна монополія», «економічна конкуренція». Це дає нам змогу, правильно описати визначення «антимонопольна політика», це сукупність різного спрямування заходів, які направлені на обмеження монополізму. Ми аналізували складові поняття антимонопольно-конкурентної політики держави, а також прописали про етапи розвитку конкурентної політики в Україні.

Формують нормативно-правове забезпечення в Україні такі закони, як : «Про природні монополії», «Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про захист економічної конкуренції», «Про Антимонопольний Комітет України», а також важливу роль у формуванні антимонопольної політики України покладено на Конституцію України та Господарський Кодекс України.

На сьогодні в Україні створено гарну законодавчу базу, але постійно створюються нові проблеми у сфері конкурентної політики, а вони потребують інших підходів до їх вирішення. Питання щодо підтримки та розвитку конкуренції і обмеження монополізму варте в майбутньому бути важливим елементом економічної політики держави.

Антимонопольний Комітет України здійснює державний контроль за дотриманням відповідного законодавства, захищає інтереси споживачів та підприємців, від його порушення.

Хочемо зазначити, що Україні проходить складний шлях у вирішенні проблем з домінуючими (монополістичними) структурами. Різні чинники заважають нам діяти на повну силу.

Невід'ємним елементом господарського механізму є економічна діяльність держави, вона зумовлюється нездатністю ринкового саморегулювання розв'язати великі проблеми розвитку економічної системи.

Виявлено, що поняття конкуренція має різні поняття, які схожі між собою в наслідок основних напрямів розвитку економічної теорії.

Аналіз зарубіжного антимонопольного регулювання дало виявити такі моделі: американську, європейську і японську.

Розроблені рекомендації щодо удосконалення механізму антимонопольного регулювання для України. Стан конкуренції задається культурними особливостями, тому потребує довгострокової корекції.

Размещено на Allbest.ru