Об'єднання осіб та капіталів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Підприємницькі товариства, як і, в цілому, правовий інститут юридичної особи грають значну роль в системі цивільного обороту. В умовах ринкової економіки підприємницька діяльність здійснюється, як правило, з використанням того або іншого виду підприємницького товариства. Таке розповсюдження господарських товариств пояснюється перевагами, які вони містять в собі в порівнянні із здійсненням приватної підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а саме: можливістю акумуляції значних об'ємів капіталу, об'єднання персональних ресурсів, забезпечення постійності у веденні підприємницької діяльності незалежно від змін у складі учасників і, перш за все, можливість обмеження відповідальності учасників. Розповсюдження досліджуваних товариств, на жаль - і проблем їх правового регулювання, зумовило значне збільшення наукових досліджень, пов'язаних з вивченням правового феномена підприємницького товариства, можливостей його застосування і шляхів його вдосконалення. З огляду на вищевикладене, вибрана для дослідження тема видається актуальною.

Дане дослідження ґрунтується на опрацюванні наявного законодавчого матеріалу, праць провідних вчених теоретиків та практичних працівників в галузі цивільного та господарського права, таких як Є. А. Євтушевський , В. С. Щербина , Г. В. Смолин , О. В. Гарагонич , О. М. Вінник , Ю. М. Крупка , О. С. Шеремет , Ю. Ю. Симонян , О. П. Подцерковний та інших.

Мета і завдання дослідження. Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на підставі досягнень юридичної науки, норм чинного законодавства, практики їх реалізації здійснити науковий аналіз підприємницьких товариств, створених, як шляхом об'єднання осіб, так і шляхом об'єднання капіталів, з'ясувати правове становище та виділити особливості кожного з них.

Виходячи з зазначеної мети, у роботі ми зробили спробу вирішити ряд завдань:

­ визначити поняття, види та особливості підприємницьких товариств створених шляхом об'єднання капіталів;

­ проаналізувати правове становище акціонерних товариства, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю;

­ визначити поняття, види та особливості підприємницьких товариств створених шляхом об'єднання осіб;

­ виділити особливості повних та командитних товариств;

­ визначити поняття та особливості виробничих кооперативів.

Об'єктом дослідження виступають підприємницькі товариства в Україні.

Предмет дослідження становлять цивільно-правові та господарсько-правові норми, які регулюють створення, діяльність, припинення діяльності різновидів підприємницьких товариств.

Методи дослідження. У основі роботи лежить порівняльно-правовий і системно-функціональний метод наукового дослідження. Крім того, були задіяні логічний, формально-юридичний, аналітико-синтетичний методи. Допоміжну роль при проведенні дослідження грав історико-правовий метод.



1. Загальна характеристика товариств створених шляхом об'єднання капіталів та об'єднання осіб

На сьогодні відносини, які виникають у сфері створення та діяльності підприємницьких товариств, регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України «Про господарські товариства» , «Про акціонерні товариства» тощо.

Підприємницькі товариства поділяються на господарські товариства та виробничий кооператив.

Господарське товариство за Цивільним кодексом України - це юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді та третейському суді від свого імені.

Товариства поділяють на дві групи: об'єднання капіталів та об'єднання осіб. До першої групи належать такі товариства, які при їх створенні передбачають об'єднання майна засновників та учасників і необов'язкову особисту участь. До другої групи належать товариства, в яких їх засновники беруть участь не тільки майновими внесками, а й безпосередньо особисто. Як об'єднання капіталів розглядають такі товариства: товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство . До об'єднань осіб відносять повні та командитні товариства, а також виробничі кооперативи .

В об'єднаннях капіталів домінує майновий елемент -- для участі в них потрібно зробити майновий внесок. Тоді як персональні об'єднання передбачають особисту участь в управлінні, представництві, здійсненні функцій по виробництву, неперсональні об'єднання такої участі не передбачають і базуються на об'єднанні капіталів.

Класифікуючи господарські товариства за вказаним критерієм, необхідно також вказати, що загальними рисами для товариств, які належать до об'єднань капіталів, є: звільнення учасників таких товариств від додаткової майнової відповідальності за зобов'язаннями товариства (що, безумовно, є гарантом інтересів учасників, однак, становить суттєву загрозу інтересам кредиторів); для забезпечення інтересів кредиторів чинним законодавством передбачена обов'язковість створення двох фондів (статутного і резервного); основним зобов'язанням учасника є сплата внесків до статутного фонду, а персональна участь у діяльності товариства або взагалі необов'язкова (акціонерні товариства), або вимагається в обмеженій кількості випадків, тобто може бути незначною (товариство з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю); управління здійснюється за допомогою системи органів управління; за загальним правилом рішення у таких товариствах приймаються в інтересах більшості, яка визначається не за кількістю учасників, які беруть участь у голосуванні, а за кількістю голосів, що їй належать (більше голосів у цьому випадку належить тому учаснику, який має більшу частку у статутному капіталі).

Персональним товариствам, основу яких на відміну від об'єднань капіталів складає певне коло учасників, а капітал відіграє другорядну роль, також притаманний певний комплекс загальних ознак: передусім заздалегідь визначене коло учасників та процедури контролю за їх рухом з метою недопущення небажаних осіб до участі у товаристві; інтереси кредиторів забезпечуються не стільки майновою базою, скільки додатковою відповідальністю учасників, а також солідарним характером додаткової відповідальності учасників повного товариства і повних учасників командитного товариства; указаний характер і обсяг відповідальності, у свою чергу, визначає їх особисте ведення справ товариства; порядок ведення справ визначають усі учасники шляхом укладання засновницького договору .

Виробничий кооператив є однією з організаційно-правових форм підприємницьких товариств, які здійснюють діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (ст. 84 ЦК). На відміну від господарських товариств - іншого виду підприємницьких товариств, виробничі кооперативи - це об'єднання осіб, а не лише капіталів, адже обов'язковою є особиста трудова участь членів кооперативу в його діяльності. Обов'язковість особистої трудової участі членів у діяльності кооперативу виключає можливість членства у такому кооперативі всіх інших суб'єктів цивільного права, крім фізичних осіб, а саме: юридичних осіб, держави, територіальних громад.

підприємницький акціонерний капітал



2. Поняття, види та особливості підприємницьких товариств створених шляхом об'єднання капіталів

2.1. Акціонерне товариство

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства лише у межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплачених сум.

Акціонерне товариство має такі загальні особливості:

­ воно є господарською організацією корпоративного типу, різновидом господарського товариства;

­ належить до товариств - об'єднань капіталів, у яких майнові елементи домінують над особистими (для участі в акціонерному товаристві досить зробити майновий внесок - оплатити акцію, а персональна участь - трудова, в управлінні справами товариства - зазвичай є необов'язковою);

­ статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним особам;

­ має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій), воно є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов'язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.;

­ фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, набувають статусу акціонерів, права і обов'язки яких визначаються законом;

­ акціонерне товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке належить товариству, призначати керівника та реалізовувати інші права власника дочірнього підприємства.

Акціонерне товариство не відповідає за зобов'язаннями акціонерів. До товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій. До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами. Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, визначених статутом товариства, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.

Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство. Товариство створюється без обмеження строку діяльності, якщо інше не встановлено його статутом. Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство). Товариство може мати скорочене найменування українською мовою, повне та скорочене найменування іноземною мовою (мовами).

Акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства. Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа.

Акціонерне товариство не може мати у своєму складі лише акціонерів - юридичних осіб, єдиним учасником яких є одна й та ж особа. Будь-які обов'язки акціонерів, що суперечать закону, не можуть визначатися статутом або іншими документами товариства. Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства - з приватного на публічне. Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Особливостями публічного акціонерного товариства є:

· акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства

· товариство може здійснювати як публічне, так і приватне розміщення акцій;

· при публічному розміщенні акцій акціонери не мають переважного права на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством;

· товариство зобов'язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі, при цьому укладання договорів купівлі-продажу акцій товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі;

· річна фінансова звітність товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором, а також оприлюдненню (разом із аудиторським висновком);

· обрання членів наглядової ради і ревізійної комісії публічного товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування;

· окрім питань, для вирішення яких законом вимагається кваліфікована більшість (три четвертих голосів від загальної кількості акціонерів товариства, які мають право голосу), рішення загальних зборів товариства приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах акціонерів. Товариство і його акціонери не мають право на свій розсуд розширяти коло питань, які вирішуються кваліфікованою більшістю, а також збільшувати число голосів, якими вирішуються інші питання.

Особливостями приватного акціонерного товариства є:

· максимальна кількість акціонерів становить 100 осіб;

· товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій;

· статутом товариства може бути передбачено переважне право акціонерів на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі;

· акціонер товариства завжди має переважне право на придбання акцій додаткової емісії, в той же час акціонер публічного акціонерного товариства може бути позбавлений такого права умовами публічного розміщення акцій додаткової емісії;

· акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону;

· статутом товариства може встановлюватися коло питань, вирішення яких вимагає більшої кількості голосів акціонерів, ніж проста більшість або кваліфікована більшість;

· обрання членів наглядової ради приватного акціонерного товариства здійснюється або за принципом представництва у складі наглядової ради представників акціонерів або шляхом кумулятивного голосування;

· товариство не зобов'язане розкривати свою фінансову звітність на фондовому ринку, хоча зобов'язане оприлюднювати фінансову звітність у Єдиному Державному реєстрі юридичних та фізичних осіб, як і будь-яка інша юридична особа, зареєстрована в Україні.

Таким чином, на мою думку, акціонерне товариство належить до товариств - об'єднань капіталів, у яких майнові елементи домінують над особистими та має ряд певних ознак в залежності від типу.

2.2 Товариство з обмеженою відповідальністю

підприємницький акціонерний капітал

Поява товариств з обмеженою відповідальністю була обумовлена необхідністю запровадження у господарському обороті форми ведення малого бізнесу, яка б поєднувала привабливі для малих підприємців риси акціонерного товариства (обмеження ризику сумою сплаченого вкладу і відсутність субсидіарної відповідальності після виконання майнового обов'язку перед товариством; незначні вимоги до особистої участі у товаристві та пов'язана з цим можливість доручити управління справами найманим працівникам-професіоналам, залишивши учасникам прийняття стратегічних рішень на загальних зборах і контрольних функцій) і повного товариства (закритість товариства, завдяки механізмам відступлення частки, можливості виключення з товариства недобросовісного щодо виконання обов'язків перед ним учасника, спеціальна процедура виходу з нього, що забезпечує вжиття з боку товариства превентивних заходів щодо фатальних наслідків зменшення числа учасників і відповідно - розміру майна товариства).

Організаційно-правова форма товариства з обмеженою відповідальністю вперше було введена у сферу господарювання наприкінці ХІХ століття у Німеччині. Так, 20 квітня 1892 року рейхстаг прийняв Закон «Про товариства з обмеженою відповідальністю». Австрія запозичила цей інститут, зберігаючи всі істотні риси німецького закону. Дещо пізніше товариства з обмеженою відповідальністю набули поширення і у Росії.

Чинне законодавство України містить три нормативні визначення поняття «товариство з обмеженою відповідальністю». Згідно із ч. 3 ст. 80 Господарського кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

Стаття 140 Цивільного кодексу України визначає товариство з обмеженою відповідальністю як засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

У відповідності із статтею 50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Аналізуючи правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю можна виділити ряд сутнісних ознак, що можуть бути об'єднані у дві групи, а саме: загальні та спеціальні ознаки.

Загальні ознаки товариства з обмеженою відповідальністю, пов'язані з його приналежністю до підприємств корпоративного типу і притаманні всім іншим видам господарських товариств. Серед них можна виділити такі:

товариство з обмеженою відповідальністю є об'єднанням фізичних та/або юридичних осіб, що називаються учасниками;

товариство з обмеженою відповідальністю створюється і припиняється на підставі акта спільної волі його засновників, що оформляється у формі засновницького договору;

товариство з обмеженою відповідальністю діє в інтересах своїх учасників, переслідує визначену ними мету - одержання прибутку від сумісної діяльності;

наявність у товариства з обмеженою відповідальністю статусу юридичної особи дозволяє йому діяти як самостійному суб'єкту права (в т.ч. укладати договори з третіми особами незалежно від окремих учасників і навіть укладати договори із самими учасниками), виступати у зовнішніх відносинах від власного імені, бути позивачем і відповідачем у суді. При цьому товариство з обмеженою відповідальністю як юридична особа незалежне від змін у складі його учасників;

між товариством з обмеженою відповідальністю і його учасниками, а також між самими учасниками виникають корпоративні правовідносини, які породжують у кожного учасника корпоративні права та обов'язки. Реалізуючи свої корпоративні права, учасники товариства з обмеженою відповідальністю можуть в певній мірі впливати на формування волі товариства як юридичної особи;

товариство з обмеженою відповідальністю має внутрішню структуру, яка забезпечує організаційну єдність;

управління справами товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється у заздалегідь встановленому законом та установчими документами порядку, обов'язковому для всіх учасників;

відокремленість майна товариства з обмеженою відповідальністю від майна його учасників і закріплення за товариством майна, сформованого за рахунок вкладів учасників та інших не заборонених законом джерел, на праві власності;

відокремленість відповідальності товариства з обмеженою відповідальністю за власними зобов'язаннями від відповідальності його учасників;

включення до категорії осіб, які можуть бути суб'єктами банкрутства (у зв'язку з наявністю у товариства з обмеженою відповідальністю статусу суб'єкта підприємницької діяльності);

встановлення обмежень щодо вилучення частки учасника з майна товариства з обмеженою відповідальністю у зв'язку з його виходом або зверненням стягнення на його майно.

Спеціальні ознаки товариства з обмеженою відповідальністю, пов'язані з особливостями правового статусу даного виду господарського товариства. Спеціальними ознаками товариства з обмеженою відповідальністю є:

обмеження відповідальності учасників по зобов'язанням товариства. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Однак із цього правила є виняток. Зокрема, учасники товариства з обмеженою відповідальністю, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників;

товариство з обмеженою відповідальністю може бути засноване однією особою. При цьому товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Крім того, особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника;

законом може встановлюватися максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю. На даний момент максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може згідно зі ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» досягати 100 осіб.

установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю у відповідності із ч. 2 ст. 142 Цивільного кодексу України не є установчим документом;

обов'язковість двох фондів: статутного капіталу і резервного фонду, мінімальний розмір і порядок формування яких встановлюється законодавством. Статутний капітал поділений на частки - рівні або різні - по кількості учасників і в залежності від розмірів їх вкладів. Мінімальний розмір статутного капіталу дорівнює сумі, еквівалентній 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. Мінімальний розмір резервного фонду повинен становити не менше 25% від статутного капіталу. Цей фонд формується і поповнюється за рахунок щорічних відрахувань в розмірі 5% суми чистого прибутку;

можливість розстрочки сплати вкладів учасників товариства з обмеженою відповідальністю з обов'язковим внесенням до моменту державної реєстрації не менше 50% вказаного в установчих документах вкладу (його грошової оцінки) і повної сплати - протягом першого року діяльності товариства;

здійснення управління товариством з обмеженою відповідальністю через систему органів: вищий орган (загальні збори учасників), виконавчий орган (директор або дирекція), контрольний орган (ревізійна комісія);

можливість формування виконавчого органу за рахунок найманих працівників, які не є учасниками товариства з обмеженою відповідальністю;

вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю обумовлений обов'язковим попереднім попередженням про це товариства не пізніше ніж за три місяці до виходу.

Отже, враховуючи вищесказане, я дійшла висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю створене ще у ХІХ столітті та на сьогоднішній день є найпоширенішою формою господарського товариства в Україні.

2.3 Товариство з додатковою відповідальністю

Товариство з додатковою відповідальністю - це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім власним майном, а у разі його недостатності - також майном учасників у визначеному статутом товариства кратному розмірі до вкладу кожного з них.

Основні риси:

- різновид господарського товариства, що належить до об'єднань капіталів;

- спеціальне регулювання: Господарський кодекс України (ч. 4 ст. 80), Цивільний кодекс України (ст. 151), Закон України "Про господарські товариства" (ст. 65);

- поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається статутом товариства і може бути будь-яким (рівним або різним);

- наявність системи органів управління: збори учасників - вищий орган, дирекція (колегіальний) або директор (одноособовий) - виконавчий орган, ревізійна комісія - контрольний орган;

- субсидіарна обмежена майнова відповідальність учасників за зобов'язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється статутом товариства з додатковою відповідальністю в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх вкладів;

- характер субсидіарної відповідальності учасників - солідарний;

- подібність правового становища товариства з додатковою відповідальністю і його учасників до правового становища товариства з обмеженою відповідальністю та його учасників, за винятком обсягу відповідальності учасників і пов'язаних з цим питань (у тому числі змісту статуту товариства).

Популярність товариств з додатковою відповідальністю пов'язується із можливістю заснування товариств з обмеженою відповідальністю. Так, в разі недостатності коштів та майна у засновників для заснування ТОВ, вони можуть прийняти рішення про заснування товариства з додатковою відповідальністю, гарантувавши інтереси кредиторів своїм власним майном (фактично діє за принципом немайнової поруки).

На сьогоднішній день вимоги щодо мінімального граничного розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю в Україні не встановлені. За таких обставин заснування товариства з додатковою відповідальністю не набуває доречності.

В Україні товариства з додатковою відповідальністю не є поширеними.

Ця форма господарського товариства може використовуватися ще й в тому випадку, коли законом установлено заборону на здійснення певних видів діяльності товариством з обмеженою відповідальністю. Так, виключно в формі товариства з додатковою відповідальністю функціонують довірчі товариства.



3. Поняття, види та особливості підприємницьких товариств створених шляхом об'єднання осіб

3.1 Повне товариство

При існуючому розмежуванні господарських товариств на товариства - об'єднання капіталів та товариства - об'єднання осіб повне товариство є найбільш яскравим представником персональних об'єднань.

Існує декілька точок зору з приводу появи перших повних товариств. Відповідно до однієї з них така організаційно-правова форма товариства сформувалася під своєрідним впливом середньовіччя. У середньовічній сім'ї, яка володіла торговим промислом та в інтересах якої було збереження неподільності цього промислу, глава сімейства пов'язував своїх синів обіцянкою не ділити торговельну справу між собою після його смерті, про що обов'язково сповіщалися кредитори. Такі дії глави сімейства сприяли добрій репутації та довірі з боку партнерів по торговому промислу до сімейного бізнесу. Як зазначає О.М. Вінник, в основі таких утворень лежало не прагнення скласти спільний капітал, а бажання попередити розпад уже існуючого. Цьому сприяли особливості життя в середньовічних містах. Міські статути містили детальну процедуру поділу батьківського дому, але спадкоємці здебільшого обирали спільне ведення господарства. Це гарантувало інтереси кредиторів, які мали можливість звернути стягнення на спільне майно. З цього стає зрозумілим, звідки з'явилася ідея самостійності майна товариства і право кредиторів повного товариства на переважне задоволення своїх вимог перед кредиторами товаришів. Пізніше завдяки своїм перевагам зазначені утворення почали з'являтися без прив'язки до сімейно-родинних відносин, але і надалі вимагали доброзичливих та довірливих відносин між учасниками.

Вважається, що у сучасному вигляді повні товариства (як об'єднання на довірчій основі осіб, не пов'язаних родинними зв'язками) з'явились в Італії в XIV столітті, а згодом поширилися по всій Європі з поступовим наданням торговельними звичаям законодавчого характеру. Це були торгові гільдії, морські товариства тощо із солідарною відповідальністю учасників за боргами інших учасників. Законодавчого закріплення повне товариство вперше набуло у Франції, а в Торговому кодексі 1808 року отримало назву товариства колективного імені (societe en nom collectif). Під такою назвою повне товариство увійшло до законодавства багатьох європейських країн. На відміну від Франції, формування повного товариства в Німеччині відбувалося під впливом римського права, що призвело до невизнання за повним товариством статусу юридичної особи. В Німеччині, в торгових кодексах 1861 і 1897 р., а також в інших державах пандектної системи права повне товариство не отримало статусу юридичної особи, хоч і наділялося торговельною правоздатністю.

Згідно зі ст. 119 Цивільного кодексу України, повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

Учасники повного товариства не мають права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства. У разі порушення цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або передання товариству усієї вигоди, набутої за такими правочинами. Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору.

Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників.

Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників. У разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.

Отже, на підставі вищенаведеного можна виділити ознаки повного товариства, яке:

- незалежно від наявності чи відсутності в нього прав юридичної особи має господарську правосуб'єктність, володіє відокремленим майном, його кредитори мають право на переважне задоволення своїх вимог перед кредиторами учасників, справи ведуться від його імені;

- є об'єднанням осіб на договірній основі;

- передбачає спільне здійснення господарської (підприємницької) діяльності;

- передбачає необмежену солідарну відповідальність учасників за зобов'язаннями товариства, тому у повних товариствах мова йде про особистий характер відносин учасників (високий ступінь довіри), звідки випливає обмежений рух учасників та вихідний принцип ведення справ товариства особами із числа учасників товариства.

3.2 Командитне товариство

Командитне товариство можна кваліфікувати як товариство змішаного типу, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном (повні учасники), є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується внеском у майно товариства (вкладники або командитисти).

Командитне товариство (commandant - фр., командувати, розпоряджатися, панувати; commendere - лат., доручати) інакше в дореволюційний час і в перші роки радянської влади в літературі називали «товариством на вірі». Така назва виходить з відмітних ознак даного виду товариства: а) ведення справ повними учасниками здійснюється із загальної згоди і при повній довірі всіх повних учасників командитного товариства (діє принцип - один за всіх і всі за одного); б) характеру відповідальності його повних учасників; в) наявності у складі його учасників двох груп з різним правовим статусом.

Найбільш характерною відмітною особливістю командитного товариства є встановлення додаткової, солідарної, по суті, необмеженої відповідальності повних учасників товариства всім своїм майном. Така відповідальність у командитному товаристві означає, що кожен повний учасник відповідає за зобов'язаннями товариства всім своїм майном незалежно від його частки в товаристві й від частки інших повних учасників.

Особливістю цього виду господарського товариства, як визначалося вище, є наявність у його складі двох видів учасників товариства: - повні учасники, правове становище яких згідно з правовим становищем учасників повного товариства: вони несуть субсидіарну майнову відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення, управляють справами товариства, зобов'язані брати майнову і персональну участь у товаристві; - вкладники, які, на відміну від повних учасників, після сплати ними своїх внесків не несуть додаткової відповідальності за зобов'язаннями товариства своїм майном, не беруть участі в управлінні справами товариства, але зобов'язані брати майнову участь у товаристві в розділі прибутку товариства відповідно до розмірів своїх часток (внесків); мають право вимагати першочергового (перед повними учасниками) повернення внеску в разі ліквідації товариства.

Для учасників командитного товариства Цивільним кодексом України визначені деякі обмеження. Так, особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві; повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства; повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства. Таким чином, у статті поміщаються імперативні норми відносно прав повного учасника брати участь в іншому командитному або повному товаристві як повний учасник, а також виступати як вкладник у командитному товаристві, де він є повним учасником. Ці заборони мають природний характер, виходячи із самого змісту командитного і повного товариства. У зв'язку з тим, що підприємницька діяльність повних учасників командитного товариства є діяльністю самого товариства, введення цієї заборони допомагає усунути ситуацію подвійної оцінки діяльності повних учасників, а також запобігти виникненню додаткових ризиків. Крім того, законодавець встановив обмеження щодо участі вкладників в управлінні діяльністю товариства: вони не мають права брати участь в управлінні і їм заборонено заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства . Особливе становище повних учасників позначається і в найменуванні товариства, яке не повинне відображати імена вкладників.

При вивченні даного питання, що стосується командитних товариств в Україні, слід сказати, що такі товариства не часто зустрічаються на практиці. Вся річ у тій самій відповідальності, яка визначена для повних учасників командитного товариства: все ж таки свідомість, що ти відповідаєш всім своїм майном, служить застереженням. Хоча, на наш погляд, це товариство стоїть на вищому ступені розвитку, оскільки в ньому присутні всі необхідні риси, в яких можна побачити підйом даного об'єднання осіб на нову етичну висоту і його етичну перевагу над іншими видами товариств. А саме: повні учасники без додаткового ризику набувають можливості збільшити свій початковий капітал за рахунок внесків вкладників товариства, виключаючи тим самим необхідність залучення цього капіталу, з одного боку (шляхом укладення договорів позики, отримання кредиту й ін.). З іншого боку, у вкладників виникає можливість отримання прибутку від підприємницької діяльності товариства на досить вигідних умовах: без участі в управлінні його справами і ризиком втрати тільки свого внеску в товариство.

Чинне законодавство України включає загальні положення про командитні товариства як виду господарських товариств. Необхідно сказати, що за своєю правовою природою командитне товариство має багато загальних рис з повним товариством, тому законодавчо встановлено, що до командитного товариства застосовуються норми Господарського і Цивільного кодексів України, а також норми Закону «Про господарські товариства», регулюючі правове становище повного товариства. Таким чином, підводячи підсумки, можна сказати, що в сучасній науковій юридичній літературі правове становище командитного товариства не досліджене. Окремі правові питання організації і діяльності цих суб'єктів господарювання розглядаються дуже вузько й односторонньо і згадуються хіба що під час характеристики видів юридичних осіб. Немає і значних вітчизняних економіко-правових досліджень ефективності командитних товариств. І рідко які учені-юристи, вивчаючи діяльність командитних товариств, висловлюють пропозиції з реформування законодавства в даній сфері.

Крім того, слід зазначити, що Закон «Про господарські товариства», якому вже понад 20 років, не здатний відповісти на всі запитання, які виникають у процесі діяльності командитних товариств. Крім того, практика показує, що притягнення учасників командитного товариства до додаткової субсидіарної відповідальності не завжди можливо, оскільки: 1) не контролюється фінансовий стан учасників командитного товариства, наявність у них ліквідного майна як на момент створення товариства, так і надалі; тому до моменту притягання до відповідальності в учасника просто може не бути майна для сплати боргів товариства; 2) існує можливість заховання особистого майна за наявності загрози притягання до додаткової відповідальності шляхом здійснення операцій з розпорядження майном, передачі майна на зберігання іншим особам, реорганізації або ліквідації юридичної особи - учасника командитного товариства. При вивченні законодавства у сфері діяльності командитних товариств можна дійти висновку про недоцільність використання даної організаційно-правової форми. Дане затвердження ґрунтується на тому, що законодавство не приділяє належної уваги командитному товариству, а розглядає його більше як різновид повного товариства. Все це говорить про необхідність наявності спеціальних норм, регулюючих створення і діяльність командитних товариств, а не розглядати їх в аспекті норм, регулюючих діяльність повних товариств.



4. Виробничий кооператив

У системі юридичних осіб приватного права самостійне місце займають виробничі кооперативи. Як форма об'єднання господарської діяльності фізичних осіб виробничі кооперативи набули значного поширення в країнах світу, а на території сучасної України були відомі ще з XIX ст. У радянський період виробничі кооперативи зберегли своє існування переважно у формі сільськогосподарської артілі та колгоспів, хоч їх правовий статус та економічне становище були досить суперечливими та невизначеними. Закон "Про кооперацію в СРСР" створив новий поштовх для розвитку кооперативного руху.

Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання фізичних осіб на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків (ст. 163 ЦК). Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

За ознакою сфери та характеру діяльності, а також за спеціальним законодавчим і організаційним забезпеченням серед виробничих кооперативів слід виокремити сільськогосподарські виробничі кооперативи. їх особливостями є те, що сільськогосподарські виробничі кооперативи, по-перше, розміщуються, як правило, у сільській місцевості, по-друге, здійснюють виробництво продукції сільського, а також рибного і лісового господарства, по-третє, використовують землю як основний засіб виробничої діяльності, по-четверте, мають сезонний характер виробництва, і, по-п'яте, результати їх роботи залежать від природно-кліматичних умов. Спеціальне регулювання правових, економічних, організаційних та соціальних умов діяльності у сільському господарстві кооперативів здійснюється Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію", який є комплексним нормативно-правовим актом вищої юридичної сили. Його комплексний характер полягає в тому, що він регулює низку взаємопов'язаних між собою земельних, трудових, майнових, організаційно-управлінських та інших відносин, які існують у сільськогосподарському кооперативів. Виробничі кооперативи створюються та здійснюють свою діяльність за такими принципами: а) добровільність членства фізичних осіб у кооперативі та вільний вихід з нього; б) обов'язковість особистої трудової участі членів кооперативу у його діяльності; в) відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає брати участь у його діяльності на умовах, встановлених статутом кооперативу; г) демократичний характер управління кооперативом, рівні права членів кооперативу при прийнятті рішень за правилом "один член кооперативу - один голос"; д) розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх трудової та майнової участі в діяльності кооперативу; е) обмеження виплат часток доходу на паї; є) контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, визначеному статутом.

Ці принципи діяльності виробничих кооперативів, зазначає професор В. В. Носік, забезпечують високий ступінь гнучкості та адаптивності даного виду підприємницьких товариств до економічних, правових, організаційних та соціальних умов, а також їх стабільність та стійкість проти недружніх і недобросовісних дій керівництва кооперативу та третіх осіб (наприклад, "виведення" активів, доведення до банкрутства, "рейдерство", недружнє поглинання тощо).

Виробничий кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням. Кооператив має право відкривати свої філії, відділення, представництва без створення юридичної особи. Кооперативи можуть на добровільних засадах утворювати об'єднання, які, у свою чергу, можуть утворювати об'єднання вищого рівня за галузевими чи територіальними ознаками.

Отже, виробничим кооперативом є добровільне об'єднання фізичних осіб на засадах членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності шляхом їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку.



Висновки

У своїй курсовій роботі я здійснила аналіз підприємницьких товариств, створених як шляхом об'єднання осіб, так і шляхом об'єднання капіталів, з'ясувала правове становище та виділила особливості кожного з них.

Тому, відповідно до вищевикладеного матеріалу можна зробити висновок, що товариства поділяють на дві групи: об'єднання капіталів та об'єднання осіб. До першої групи належать такі товариства, які при їх створенні передбачають об'єднання майна засновників та учасників і необов'язкову особисту участь. До другої групи належать товариства, в яких їх засновники беруть участь не тільки майновими внесками, а й безпосередньо особисто. Як об'єднання капіталів розглядають такі господарські товариства: товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство. До об'єднань осіб відносять повні, командитні товариства та виробничі кооперативи.

Зокрема, господарське товариство за Цивільним кодексом України - це юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Всі господарські товариства діють на підставі установчих документів, затверджених учасниками, мають власні назви із зазначенням організаційно-правової форми товариства. Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

Здійснивши аналіз підприємницьких товариств, я з'ясувала, що вибір конкретного виду господарського товариства залежить від цілей і намірів його засновників. Наприклад, фондова біржа та інвестиційний фонд можуть бути створені тільки в формі закритого акціонерного товариства, довірче товариство - в формі товариства з додатковою відповідальністю, ломбард - повного товариства.

На сьогоднішній день найбільшою популярністю в Україні користуються товариства з обмеженою відповідальністю (завдяки простоті створення, обмеженої відповідальності учасників, придатності для організації як малого, так і великого бізнесу), а також акціонерні товариства.

В свою чергу,виробничі кооперативи на відміну від господарських товариств, залучають його учасників до діяльності на основі членства при обов'язковій особистій трудовій участі цих осіб. Крім того, члени кооперативу зобов'язані вносити майнові пайові внески.

Отже, у даній роботі я розглянула:

· поняття, види та особливості підприємницьких товариств створених шляхом об'єднання капіталів;

· правове становище акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додадковою відповідальністю;

· поняття, види та особливості підприємницьких товариств створених шляхом об'єднання осіб;

· особливості командитних та повних товариств;

· поняття та принципи виробничих кооперативів.



Список використаних джерел та літератури

1. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 № 1576-ХІІ / Верховна Рада України. - Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49. - Ст. 682.

2. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435- IV / Верховна Рада України. - Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40. - Ст. 356.

3. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436- IV / Верховна Рада України. - Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144.

4. Про кооперацію: Закон України від 10.07.2003 р. №1087-IV/ Верховна Рада України. - Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18.

5. Про акціонерні товариства: Закон України від 17.09.2008 № 514-VI / Верховна Рада України. - Відомості Верховної Ради України. - 2008. - № 50. - Ст. 384.

Размещено на Allbest.ru