Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• 1. Ринок праці, його значення та характеристика
• 2. Державне регулювання ринку праці
• 3. Методи досягнення ефективного державного регулювання ринку праці
• 4. Особливості сучасної ситуації та аспектів діяльності ринку праці України
• Список використаної літератури


1. Ринок праці, його значення та характеристика

Ринок праці -- це передусім система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею і продажем товару «робоча сила». Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару «робоча сила», а й сферу виробництва, де найманий працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави.

Значення ринку праці

· використання потенційних можливостей для підвищення ефективності економіки;

· забезпечення працюючих доходами, що дає можливість задовольняти їх соціально-економічні потреби та посилює соціальну захищеність;

· зменшення розшарування та соціальної напруги у суспільстві, забезпечення соціально-економічної стабільності.

ринок праця державне регулювання

Ситуація на ринку праці визначається рівнем використання трудових ресурсів. Трудові ресурси країни характеризуються потенційною масою живої праці, якою володіє держава. З погляду ринкової економіки, трудові ресурси - це та частина населення, яка забезпечує пропозицію робочої сили на ринку праці для створення національного продукту. Трудові ресурси можуть перебувати у стадії економічно активного (зайняті, безробітні) та економічно неактивного (учні та студенти працездатного віку, домогосподарки) населення. До складу трудових ресурсів країни входить працездатне населення працездатного віку, підлітки до 16 років та особи похилого віку, які працюють. Виключаються зі складу трудових ресурсів інваліди І-II груп працездатного віку та непрацюючі пенсіонери на пільгових умовах. На ринок праці потрапляють не всі трудові ресурси країни, а лише їх частина, зайнята економічною діяльністю. Зайнятість, в економічному аспекті, є діяльністю працездатного населення зі створення національного продукту, який визначає економічний потенціал країни, забезпечує належні рівень та якість життя.

Особливості функціонування ринку праці та використання трудових ресурсів в Україні в умовах розгортання трансформаційних процесів такі: структурна деформація зайнятості (тобто невідповідність професійно-кваліфікаційного складу трудових ресурсів структурі виробництва); надлишок робочої сили, зумовлений низьким рівнем виробництва та використання потужностей; поширення нерегламентованої зайнятості; високий рівень безробіття та його тривалий характер; вимушена неповна зайнятість (приховане безробіття); високий рівень нанантаженості на одне робоче місце та проблеми його різкої диференціації в розрізі регіонів.

2. Державне регулювання ринку праці

Державне регулювання ринку праці -- система правових та організаційно-економічних заходів держави щодо забезпечення ефективної зайнятості, нормальних умов праці та раціонального використання робочої сили.

Об'єкти державного регулювання ринку праці:

· зайнятість (регулювання пропозиції робочої сили та робочих місць);

· соціальні відносини між роботодавцями і працюючими;

· трудові відносини (оплата праці, охорона праці, умови найму, звільнення);

· підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації працівників;

· розподіл та перерозподіл робочої сили.

Суб'єкти державного регулювання ринку праці в Україні:

· Міністерство праці та соціальної політики;

· служби зайнятості (обласні, міські, районні);

· відділи та управління з праці та соціальних питань при державних адміністраціях.

Основні функції щодо регулювання ринку праці виконує Міністерство праці та соціальної політики, а також служби зайнятості.

Функції державної служби зайнятості:

· аналіз та прогноз попиту і пропозиції на робочу силу (інформація про стан ринку праці);

· надання консультацій з приводу працевлаштування, професійної підготовки;

· облік громадян, що звернулись у службу зайнятості, реєстрація безробітних;

· сприяння пошуку робочого місця;;

· організація професійної підготовки, перепідготовки;

· надання грошової допомоги;

· участь у реалізації державних та регіональних програм зайнятості.

Особливості державного регулювання ринку праці в перехідній економіці:

Захисні заходи держави

1. Забезпечення гарантій зайнятості за умов:

· зміни власника;

· приватизації;

· банкрутства (квотуванням робочих місць).

2. Організація і проведення громадських робіт.

3. Договірне регулювання трудової діяльності (внутрішньої і зовнішньої).

4. Вдосконалення системи виплат і допомоги з безробіття та створення страхових систем.

Окремим елементом державного регулювання ринку праці є регулювання робочого дня: встановлення кількості оплачуваних робочих днів, тривалості робочого тижня, обмеження понадурочних годин, вікових меж вступу до працездатного населення і виходу на пенсію тощо. Держава у такому разі встановлює той мінімум, який слугує орієнтиром для підприємців і найманих працівників при веденні переговорів на рівні окремої галузі, компанії.

Державне регулювання ринків праці і робочої сили -- цілеспрямований планомірний вплив на процес якісного відтворення робочої сили й створення належних умов праці та її оплати завдяки комплексу економічних, правових, адміністративних та організаційних заходів.

До економічних заходів належать кредитна, податкова політика, надання компаніям пільг і дотацій, вплив через систему державних закупівель товарів і послуг, розвиток і функціонування державного підприємництва та ін. Правові заходи означають вдосконалення діючого або прийняття нового законодавства щодо регулювання ринку робочої сили, в тому числі праці. Адміністративні заходи передбачають встановлення квот на працевлаштування при укладенні колективних договорів, зміну тривалості робочого тижня, терміну навчання молоді тощо. Організаційні заходи регулювання -- це підвищення ефективності діяльності бірж робочої сили та інших служб зайнятості і працевлаштування, інститутів професійної підготовки і фахової орієнтації та ін.

В умовах формування міжнародного ринку праці важливого значення набуває державне урегулювання міграційних процесів: захист національних інтересів та національної безпеки від нелегальної імміграції, соціальний захист громадян країни за кордоном, регулювання міграції в контексті оптимізації внутрішнього та зовнішнього ринків.

Регулювання міграції в контексті оптимізації внутрішнього ринку в найбільшій мірі зазнає впливу ринкових важелів.

Однак тут роль держави полягає у запровадженні чіткого контролю за рухом трудових ресурсів шляхом статистичного обліку. Тому запропоновано низку заходів щодо запровадження ефективної системи обліку міграційних потоків: реорганізація управлінських структур і міграційних служб, координація дій всіх зацікавлених відомств та організацій щодо вдосконалення управління внутрішніми й зовнішніми трудовими міграційними потоками, запобігання прихованому вербуванню робочої сили, нелегальній міграції, зокрема через туристичні агенції; запровадження обов'язкового страхування громадян України перед їхнім виїздом у трудові поїздки за кордон.

Разом із тим, регулювання внутрішніх міграцій потрібно здійснювати з урахуванням специфіки стану регіональних ринків праці непрямими методами: стимулюванням попиту на робочу силу, інвестиційною, житлово-кредитною політикою. Регулювання міграції на державному рівні вимагає, зокрема, ратифікації усіх угод між урядами України і відповідних держав щодо взаємного працевлаштування громадян і про співробітництво у галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів.

3. Методи досягнення ефективного державного регулювання ринку праці

Державне регулювання ринку праці передбачає вжиття системи правових та економіко-організаційних заходів, спрямованих на його збалансування, забезпечення продуктивної зайнятості, створення належних умов праці та раціонального використання робочої сили. Завданнями державного регулювання ринку праці в сучасних умовах є; реформування ринку праці з метою подолання негативних тенденцій у сфері зайнятості та детінізації ринку; підвищення рівня продуктивної зайнятості; запобігання масовому безробіттю внаслідок структурних змін в економіці; посилення соціальної захищеності безробітних.

Методи стимулювання попиту на робочу силу:

· прямі інвестиції у створення і реконструкцію робочих місць; пільгове оподаткування та кредитування галузей і регіонів, де бажано збільшити попит на робочу силу;

· відшкодування підприємству витрат на пошук, навчання, найм на роботу працівників;

· сприяння щодо забезпечення підприємств матеріальними ресурсами, гарантування збуту продукції за умови розширення робочих місць;

· прямі виплати підприємствам за кожного найнятого працівника;

· стимулювання підприємств у забезпеченні зайнятості інвалідів, молоді, інших не конкурентоздатних груп населення.

Методи скорочення попиту на робочу силу:

· встановлення додаткових податків за залучення робочої сили;

· жорстка кредитна політика;

· встановлення підприємству одноразових виплат в бюджет за найм працівників певної категорії;

· зниження інвестицій;

· скорочення або відміна гнучких форм зайнятості.

Види державних програм, спрямованих на зниження рівня безробіття:

· стимулювання зростання зайнятості та збільшення кількості робочих місць;

· підготовка та перепідготовка робочої сили;

· сприяння найму робочої сили;

· соціальне страхування безробіття (допомога з безробіття).

В Україні зберігається нераціональна структура зайнятості. Найбільша чисельність працюючих сконцентрована у сільському господарстві (25,2% усіх зайнятих). Така структура зайнятості не відповідає інноваційним стратегіям розвитку, перешкоджає подоланню негативних тенденцій щодо доходів населення та їхнього розподілу.

Мета державної політики щодо неформального сектору та натурального господарства полягає у поступовому переведенні зайнятого там населення до більш високого рівня організації шляхом сприяння повній, продуктивній, вільно обраній зайнятості й покращання соціального захисту вразливих верств населення.

Мікробізнес є дуже нестійким та уразливим видом підприємництва, тому потребує додаткових заходів сприяння на місцевому рівні.

З метою заохочення легалізації підприємницької діяльності для підприємств, які реєструються, слід передбачити:

· організацію короткострокових безкоштовних курсів, семінарів з правових основ підприємництва, бухгалтерського та податкового обліку;

· забезпечення консультаційного, інформаційно-рекламного обслуговування новостворених підприємницьких структур, зокрема включення до місцевих рекламно-інформаційних довідників безкоштовних юридичних консультацій, інформації про державні та громадські установи, які працюють з підприємцями;

· сприяння об'єднанню підприємців у громадські організації, спілки для захисту своїх інтересів.

4. Особливості сучасної ситуації та аспектів діяльності ринку праці України

Становлення української державності та формування ринку праці відбувались паралельно, однак не завжди узгоджено та ефективно. Поряд із глибокими структурно-інституціональними зрушеннями в економіці України, переорієнтацією напрямів економічної діяльності відбувається зміна пріоритетів і цінностей у соціально-економічному середовищі. В умовах становлення якісно нових трудових відносин різко загострюються проблеми, що можуть призвести до соціальної напруженості у суспільстві.

В структурі зайнятості в Україні останнім часом формуються негативні тенденції:

- скорочується питома вага населення працездатного віку, зокрема осіб 30-44 років;

- збільшення питомої ваги самозайнятих супроводжується скороченням питомої ваги найманих робітників і роботодавців;

- складається нераціональна структура зайнятості за видами діяльності;

- високу питому частку у складі безробітних займає тривале безробіття;

- відносне скорочення безробіття в 2003-2005рр. відбулося за рахунок міського населення. Що ж до сільського населення, то рівень безробіття зростає. Коефіцієнт навантаження на одне вільне робоче місце в сільському господарстві дорівнює 12 чоловік на одну вакансію;

- у демографічному аспекті найбільш гострою є молодіжне безробіття, причому його рівень серед молоді у віці 15-24 роки становить 15,7 %;

- досить суперечлива регіональна структура безробіття. Коефіцієнт регіональних диференціацій безробіття у 2004 році становив 1,7, причому в деяких областях відбулося його збільшення (Чернівецькій, Вінницькій, Рівненській, Закарпатській та ін);

- специфічною формою безробіття є сімейне, за умов якого в родині немає жодного працюючого члена сім'ї.

В контексті сьогодення першочергового значення набувають соціальні цінності: рівень та якість життя, розвиток трудового потенціалу, освітні його характеристики, зайнятість населення. Нині перебіг процесів у соціально-трудовій площині відбувається специфічним чином навіть при порівнянні сьогодення і подій 25-річної чи навіть 10-річної давності. Глобалізація як специфічне явище сучасності має широкий спектр прояву як в економічній площині (експансії ринків, рух капіталів, розвиток міжнародної торгівлі), так і не меншою мірою в соціальній площині (поширення інформації, засобів зв'язку, мобільність ідей, ціннісне вирівнювання соціумів тощо). Водночас, трудовий потенціал України сьогодні функціонально залежить від тих демографічних процесів, які склались під впливом кризових явищ у соціально-економічному середовищі.

Підвищення людності за рахунок припливу неукраїнського населення може порушити тендітну соціокультурну рівновагу, негативно скоригувати національний менталітет у частині наближення до непритаманних українцям східно-мусульманських світоглядів. Це перш за все умови життєдіяльності населення, рівень добробуту різних демографічних груп, що проживають на даній території, характер зайнятості жінок, сімейні традиції, побутові умови, рівень розвитку соціальної інфраструктури, культурологічні особливості тощо. Культура етносу може вплинути на фертильний вік жінки та кількість дітей. Тому зростає вага етнокультурного чинника як провідного важеля демополітики у регіональному розрізі.

Вплив науково-технічного поступу, окрім іншого, виявляє свою дію у модифікації техніко-технологічних умов виробництва. Стан зазначеного в Україні є загрозливим, оскільки низька частка виробництва і торгівлі машинами, устаткуванням, інформаційно- та інтелектуальноємною продукцією, ліцензіями, інжиніринговими та управлінськими технологіями зумовлює не тільки економічні наслідки, але й недостатню участь держави у міжнародному поділі праці, подальше знецінення робочої сили, що відкидає Україну до переліку сировинних придатків, залишає її осторонь сучасного поступу провідних держав.

Нині нормативно-правова база регулювання ринку праці України достатньо багата й наповнена; запроваджено систему соціального страхування на випадок безробіття; водночас існує низка проблем. Так, вимогою сьогодення є вирішення суперечностей щодо важкості тягаря податкових і соціальних виплат і розмірів соціального забезпечення тих, хто цього потребує, це обмежує можливості розширення сфери прикладання праці та працевлаштування, утворюючи таким чином замкнене коло. Вирішення цього питання пропонуємо на користь соціального забезпечення, відшуковуючи джерела для покриття через регуляцію податкових відрахувань. Водночас підвищення заробітної плати в економіці автоматично збільшує обсяги податкових відрахувань, що створить резерв коштів для соціальних виплат.

Іншою невирішеною проблемою, дотичною до вказаної є умови провадження підприємницької діяльності. Для цього необхідно доопрацювати, а подекуди й прийняти нове українське законодавство, запобігаючи при цьому частим змінам в умовах провадження підприємницької діяльності та ведення звітності. Це стосується насамперед введення пільгового оподаткування для новостворених підприємств (до 1 року), цільового та адресного кредитування.

Проте удосконалення податкового регулювання діяльності підприємств і доходів населення не матиме відчутного ефекту, якщо не буде подолано корумпованість державного управління. Для цього потрібно переглянути повноваження державних чиновників. Державні службовці не повинні приймати рішення, від яких залежить життєдіяльність юридичних та фізичних осіб. У їх повноваження слід включити лише фіксацію фактів, ведення обліку та виконання чітких інструкцій. Ці пропозиції стосуються удосконалення нормативно-правових актів, що регламентують державну службу.

Як економічний захід пропонується подальша підтримка на державному та регіональному рівнях малого підприємництва. У якості альтернативного джерела економічного зросту малі підприємства мають достатні потенції. Так, упродовж 2002 року малими підприємствами створено 3338 нових робочих місць, або 39,2% їх загальної кількості.

Освітня система України недостатньо гнучка й пристосована до професійно-кваліфікаційних потреб ринку праці. Недостатньо мобільними є програми та навчальні плани закладів освіти в умовах інформаційного суспільства. Зазначене стосується й навчання безробітних за скеруванням центрів зайнятості. Останні мають можливість ефективним чином впливати на процес формування навчальних програм. Водночас розвиток нетрадиційних форм навчання (стажування, індивідуальне навчання, на замовлення працедавця) підвищує гнучкість навчального процесу, заощаджуючи державні кошти.

Основними нормативними актами, згідно з якими здійснюється регулювання ринку праці в Україні, є "Закон України про зайнятість населення" та Державна програма зайнятості. Закон "Про зайнятість населення" дає визначення категорії зайнятості населення, права громадян у виборі виду діяльності, статусу безробітних, визначає право на допомогу по безробіттю, додаткові гарантії для окремих категорій населення, основні завдання служби зайнятості, механізм формування та використання фонду сприяння зайнятості населення, роль підприємств, установ і організацій в реалізації державної політики зайнятості.

Список використаної літератури

1. Баланда А. Ринок праці як економічна категорія //Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 5. - C. 21-25.

2. Богиня Д. Трансформаційні процеси в системі формування національного ринку праці: інституційний аспект //Україна: аспекти праці. - 2005. - № 1. - C. 3-9

3. Галицький В. Тенденції ринку праці в Україні //Праця і зарплата. - 2008. - 16 липня. - C. 4

4. Гуць М. Оцінка стану ринку праці в умовах реформування економіки України //Україна: аспекти праці. - 2005. - № 2. - C. 13-18

5. Добрицкая Ж. Современные тенденции развития рынка труда в России и странах СНГ //Менеджер по персоналу. - 2007. - № 11. - C. 52-56

6. Дяченко Б. І. Європейський ринок праці в системі міжнародної міграції трудових ресурсів/ Б. І. Дяченко, С. В. Долинський, В. Ю. Ткач, М. А. Товтин //Економіка АПК. - 2005. - № 2. - С.138-143.

7. Корецька С. Державна політика на ринку праці //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2004. - № 4.. - C. 291-296

8. Лиса О.В. Оцінювання показників робочої сили за даними щомісячних обстежень населення //Статистика України. - 2008. - № 2. - C. 76-81

9. Покрищук В. Про сучасний стан та проблеми розвитку ринку праці в Україні //Праця і зарплата. - 2008. - 26 березня. - C. 3-5

Размещено на Allbest.ru