Організація оперативного економічного аналізу на підприємстві

Для оперативного аналізу відвантаження продукції складають спеціальну відомість (табл. 2.5).

Таблиця 2.5. Оперативна аналітична відомість відвантаження продукції

Вид продукції	Залишок продукції на початок місяця	Відвантажено на день місяця	Відвантажено за місяць	Залишок на кінець місяця
	На складі	У товарах відвантаж	1	2	План	Факт	Відхилення	На складі	У товарах відвантажених
			План	Факт	План	Факт
А	300	20	10	9	10	11	250	240	-10	300	24
Б	550	48	15	15	15	15	500	500	-	520	30
В	400	40	10	11	10	10	370	350	-20	380	18

Щоденний контроль здійснюється також за надходженням продукції на склад і відвантаженням зі складу.

Отримавши дані про відвантаження продукції, з'ясовують внутрішні та зовнішні причини відхилень, розробляють заходи щодо їх усунення.

Виконання завдань з реалізації продукції залежить від своєчасного виписування рахунків на відвантажену продукцію та передачі їх у банк. Тому слід налагодити оперативний контроль за оформленням платіжних документів, їх поданням у банк у необхідний термін, вчасністю і повнотою оплати покупцями.

Пакет документів, які подають банку на відвантажену продукцію, визначається за реєстром платіжних вимог і реєстрами розрахункових чеків, пред'явлених до сплати. Для визначення своєчасності подання платіжних документів треба зіставити їх суму за день з вартістю відвантаженої за попередній день продукції.

Після оперативного аналізу відвантаженої продукції проводять оперативний аналіз обсягу реалізації продукції. До завдань такого аналізу належать: оцінка виконання плану з обсягу реалізації за день; з'ясування причин, які зумовлюють відхилення від плану; розрахунок невикористаних резервів реалізації та розроблення заходів щодо їх мобілізації.

Оперативний аналіз здійснює фінансовий відділ і подає аналітичну відомість (табл. 2.6).

Таблиця 2.6. Оперативна аналітична відомість про обсяг реалізації продукції, грн

Дата	Реалізація продукції за визначеними завданнями з початку місяця	Фактична реалізація продукції	Відхилення від визначених завдань	Причини підхилення
		За день	З початку місяця	За день	З початку місяця
1	100	100	100	-	-	-
2	110	100	200	-10	-10	-
3	110	120	320	-10	-	-

Щоденна реалізація продукції визначається діленням місячного завдання на кількість робочих днів у місяці.

Аналіз причин відхилення у реалізації продукції проводять за групами:

* зміна залишків продукції на складі (неритмічна робота, порушення умов транспортування та ін.);

* зміна залишків відвантажених товарів;

* зміна залишків товарів на зберіганні у покупця;

* порушення платіжної дисципліни.

Повний оперативний аналіз виробничої програми можливий за умов широкого використання ЕОМ.

Стійкий фінансовий стан та можливості успішного виконання виробничої програми переважно визначаються забезпеченістю суб'єктів господарювання виробничими ресурсами та ефективністю їх використання. Обґрунтованість нормативів запасу матеріальних ресурсів, технічний стан та продуктивність виробничого устаткування, укомплектованість кваліфікованою робочою силою і параметри ефективності використання всіх цих видів виробничих ресурсів є передумовою ефективного виробничо-фінансового менеджменту. [11, 26]

Впровадження систем оперативного моніторингу та діагностики трудових ресурсів є особливо актуальними в умовах формування міжнародного і національного ринків праці, забезпечення високих стандартів соціального захисту та посилення економічної оцінки ефективності трудової участі. У цьому спектрі виокремлюються такі об'єкти оперативного аналізу:

* оцінка забезпеченості працівниками в цілому і з погляду центрів відповідальності;

* оцінка руху робочих кадрів (у внутрішньому і зовнішньому контурах);

* аналіз використання робочого часу;

* аналіз виконання нормативів з виробітку.

Неукомплектованість робочою силою розцінюється відповідно до виконання виробничих завдань із визначенням явних втрат обсягу та якості виробничих результатів і з оцінкою обґрунтованості розрахункової потреби. Причинами неукомплектованості може бути як рух робочої сили (прийняття, переміщення, збільшення кількості працівників), так і щоденна відсутність на роботі з різних причин. Саме за цими векторами і здійснюються оперативний моніторинг та діагностика використання трудових ресурсів підприємства. Оперативний моніторинг та діагностика непродуктивних витрат і втрат робочого часу, виконання норми виробітку, зміни трудомісткості робіт та інші аспекти трудової діяльності дають підстави для коригування системи менеджменту персоналу, створення необхідних умов для високопродуктивної праці.

Важливою умовою виконання будь-яким підрозділом своєї програми діяльності є ефективне використання устаткування, приладів, транспортних засобів тощо. Укомплектованість технологічних процесів та технічний стан устаткування, інтенсивність його використання визначають продуктивні потужності кожного центру відповідальності. Оперативний моніторинг і діагностика передбачають:

* аналіз забезпеченості роботи підприємства устаткуванням, приладами, транспортними засобами та ін.;

* оцінку стану технологічного устаткування;

* аналіз екстенсивного та інтенсивного устаткування.

Оперативний моніторинг забезпеченості підприємства технологічним устаткуванням пов'язаний з оцінкою адекватності створених умов для реалізації програми діяльності підприємства у заданому конкурентному середовищі. Це передбачає забезпечення планового руху технічних засобів (оновлення, вибуття, переміщення), маневрування потужностями різних підрозділів, використання резервного устаткування тощо.

Оцінка стану технологічного устаткування пов'язана з визначенням його відповідності конкурентних стандартів та до балансової потужності провідних виробничих чи інфраструктурних підрозділів. Підвищення конкурентоспроможності устаткування пов'язане з його модернізацією відповідно до досягнень науки і техніки, забезпеченням якісної експлуатації, підтриманням у робочому стані та ін. [11, 38,]

Особливу увагу у процесі оперативного моніторингу і діагностики технологічного устаткування звертають на рівень його екстенсивного та інтенсивного використання.

Проводячи оперативний моніторинг використання наявного, встановленого та діючого устаткування можна регулювати як їх рух, так і експлуатаційну потужність для досягнення максимальної віддачі за мінімальних витрат на обслуговування. Незавантаженість проектної потужності, простої устаткування, зумовлені різними причинами, також підпадають під оперативний моніторинг і діагностику. Якісний облік роботи устаткування може забезпечуватися використанням автоматизованих мереж фіксації його зупинок, за яким відповідальний працівник реєструє у спеціальному журналі вмотивовані причини.

На особливу увагу заслуговує оперативний аналіз роботи устаткування, що не завантажується за проектною потужністю, внаслідок його непродуктивної роботи та з інших причин, що призводять до непродуктивних витрат і втрат та до зниження конкурентоспроможності тих чи інших видів діяльності. Втрати виникають у зв'язку з недоданою продукцією або невиконаними роботами і послугами (внаслідок простоїв устаткування), а непродуктивні витрати -- у зв'язку з виготовленням неякісної продукції, понаднормативними експлуатаційними витратами на обслуговування, роботою устаткування та ін.

Об'єктами оперативного моніторингу і діагностики у сфері використання підприємством матеріальних ресурсів є:

* оцінка забезпеченості підприємства необхідними матеріальними ресурсами;

* виявлення відповідності фактичного обсягу, асортименту, якості матеріалів, що надійшли до обумовлених договорами вимог;

* оцінка дотримання встановлених норм і нормативів витрачання матеріалів.

За даними оперативного обліку первинних облікових документів та машинограм формуються аналітичні відомості:

* про стан складських запасів матеріалів у розрізі повної специфікації;

* надходження матеріалів на підприємство, їх зберігання та рух;

* дотримання встановлених норм і нормативів використання матеріалів у цілому і щодо окремих центрів відповідальності.

Перманентний моніторинг стану запасів основних і допоміжних матеріалів та купованих напівфабрикатів у розгорнутій номенклатурі за кількістю здійснюється відділом логістики. За цими даними діагностують причини нестачі та понаднормативних залишків і визначають шляхи збалансування запасів.

Оперативний моніторинг руху матеріалів дає можливість також забезпечити їх збереженість та ефективність використання на рівні внутрішньогосподарських центрів відповідальності.

Інформаційною базою оперативного аналізу використання матеріальних ресурсів є лімітні картки, забірні картки, лімітні відомості, інвентарні описи, акти про брак у виробництві, листки про відхилення фактичних витрат від норм, документи на заміну матеріалів, технологічні карти, маршрутні листи, карти розкрою матеріалів та інші документи. Ця інформація є достатньою для аналізу причин і винуватців неефективного використання матеріалів у кожному центрі відповідальності та для своєчасного реагування на допущені недоліки.

Ефективність роботи підприємства суттєво залежить від повноти та своєчасності забезпечення його матеріальними ресурсами і ефективності їх використання. Це не лише резерв зниження загальних витрат діяльності та собівартості окремих видів продукції, а й можливість прискорення оборотності оборотних коштів та покращання фінансового стану підприємства в цілому.

Оперативний моніторинг і діагностика мають суттєве значення для раціоналізації витрат діяльності в цілому та для зниження собівартості окремих видів продукції (робіт, послуг). Він дозволяє своєчасно оцінити господарські ситуації, пов'язані з формуванням витрат діяльності, виявити негативні причини і недоліки в роботі, внутрішньогосподарські резерви поліпшення використання виробничо-фінансових ресурсів, забезпечити оперативне маневрування ресурсами і капіталом з метою раціоналізації витрат.

Найбільш продуктивним є проведення оперативного економічного аналізу витрат матеріалів та витрат на оплату праці у розрізі центрів їх формування та центрів відповідальності. Кілька разів на місяць (як правило, через 5--10 днів) складається відомість відхилення витрат цеху, дільниці чи іншого підрозділу від встановлених стандартів (бюджетів), де вказуються з огляду на статті витрат абсолютні відхилення, їх розмір на день та з початку місяця.

Оперативна діагностика витрат матеріалів здійснюється за факторами зміни норм та зміни цін і тарифів. У сукупності причин зміни норм виокремлюються ті, що пов'язані з нестандартними ситуаціями матеріально-технічної логістики, технологічного процесу, методів списання матеріальних витрат. За моніторингом цін і тарифів дають оцінку очікуваної зміни матеріальних витрат з об'єктивних та суб'єктивних причин.

Важливою умовою дотримання стандартів оплати праці на підприємстві та в його структурних підрозділах є забезпечення щоденного контролю та оперативного аналізу витрачання фонду оплати праці для всіх категорій персоналу і видів оплат. Залежно від обсягу виробництва фонд оплати праці поділяється на постійну і змінну частини, яким переважно відповідають погодинна та відрядна форми оплати праці.

Погодинний фонд перебуває в пропорційній залежності від чисельності персоналу, відпрацьованого кожним робітником часу і оплати праці за одиницю часу. При щоденній зміні чисельності персоналу за інших однакових умов, відповідно, змінюється погодинний фонд заробітної плати. Тому щоденний контроль за зміною чисельності кожної категорії персоналу, який перебуває на погодинній оплаті, дає змогу визначити відхилення від стандартного фонду оплати праці для кожного структурного підрозділу та підприємства загалом.

Відхилення визначаються як добуток абсолютної зміни чисельності кожної категорії персоналу на їх стандартну середньоденну заробітну плату. Далі з'ясовують причини зміни чисельності кожної категорії персоналу і розробляють заходи для їх усунення.

Оперативний контроль за витратами на додаткову оплату праці здійснюється в момент її нарахування з дотриманням чинних на підприємстві положень.

Організація оперативного контролю й аналізу за витрачанням відрядного фонду зарплати має деякі особливості. Складність полягає в тому, що продуктивність на початок аналізованого періоду відрізняється від стандартної для певного періоду, що суттєво впливає на відхилення фактично нарахованої зарплати від її стандартного денного фонду. Щоб визначити вплив цієї відмінності, фактичну трудомісткість кожного виду продукції зіставляють зі стандартною для аналізованого періоду у структурних підрозділах і отриманий результат множать на щоденний випуск продукції.

Інформація про ці відхилення дає можливість вжити заходи щодо підвищення ефективності виробництва, які спрямовані на зниження трудомісткості продукції.

Оперативний контроль і аналіз змін чинних норм часу та розцінок і відхилень від них здійснюється за даними первинних документів: повідомлень про зміну норм, доплатних листків та ін., які групуються за певні проміжки часу з урахуванням обсягів виробництва, залежно від причин і винуватців. Далі відхилення сумують наростаючим підсумком.

Оперативний аналіз витрат діяльності передбачає також численні оптимізаційні розрахунки, які становлять інформаційну базу оперативного управління. Це насамперед задачі: мінімізації витрат на виробництво конкретного виду продукції; мінімізації витрат на виробництво відповідно до центрів формування собівартості; мінімізації витрат дефіцитних видів сировини і матеріалів тощо. Такі оптимізаційні розрахунки проводять за допомогою таблиць абсолютної чутливості до застосування замінників, матричних моделей та ін.

Важливим для проведення оперативного економічного аналізу витрат діяльності є оперативний моніторинг ситуації на ринку праці, ринку сировини і матеріалів та енергоносіїв, що дає змогу своєчасно оцінювати конкурентні можливості і запобігати кризовим ситуаціям.

Розділ 3. Методика аналізу діяльності підприємства

3.1 Аналіз показників рентабельності підприємства

Суть фінансової діяльності ПП «Магнат ойл», як і будь-якого іншого підприємства полягає у виникненні грошових відносин, пов'язаних з неперервним кругообігом коштів у формах витрачання ресурсів, одержання доходів, їх використання, а також із приводу відносин з постачальниками, покупцями продукції, працівниками підприємства, державними органами.

Для огляду балансу підприємства (додаток А1, А2) ПП «Магнат ойл» використовувався вертикальний і горизонтальний аналіз. Насамперед при цьому зверталася увага на вивчення зміни валюти балансу.

Починаючи з 2012 р., по 2014 р., валюта балансу зростала, що дозволяє стверджувати про розширення діяльності даної фірми, нарощування вартості активів, що є, безумовно, позитивною тенденцією. Розглядаючи розділ «Необоротні активи» бачимо, починаючи з 2012 р., по 2013 р., їх вартість значно зросла. З другого розділу видно, що залишок коштів з 2012 року порівняно з 2013 роком зменшився, що свідчить про суттєві вкладання підприємства в основні засоби.

Перейшовши до Пасиву балансу, видно, що дана компанія є фінансово стабільною, адже її власний капітал з легкістю покриває боргові зобов'язання, а довгострокові зобов'язання взагалі відсутні.

Рентабельність є одним із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва. Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Рентабельність - це співвідношення прибутку з понесеними витратами (один із основних показників ефективності діяльності суб'єктів господарювання різних форм власностей, який характеризує інтенсивність їх роботи).

Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (доходу) підприємства. З цієї причини вони є важливими обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. Показники рентабельності повніше, ніж прибуток, характеризують результати господарювання, тому що їхня величина відображає співвідношення ефекту з вкладеним капіталом або спожитими ресурсами. Їх використовують для оцінювання діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

Використовуючи додатки А 1 та А 2 розрахуємо показник рентабельності капіталу (активів) за чистим прибутком на початок і кінець звітного періоду, який показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю інвестованих в активи коштів:

або

.

%

%

Як видно з розрахунків чистий прибуток, що припадає на одиницю інвестованих в активи коштів станом на 2014 рік виріс на 0,78 %. Це є позитивним явищем для підприємства, тобто частка чистого прибутку на одиницю інвестованих в активи коштів зросла.

Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність використання активів, зменшених на суму довгострокових і поточних зобов'язань. Рентабельність власного капіталу визначають діленням суми чистого прибутку на середньорічну вартість власного капіталу, тобто на підсумок першого розділу пасиву балансу. Рентабельність власного капіталу показує скільки прибутку підприємство одержало на 1 грн. власного капіталу.

Розрахуємо показник рентабельності власного капіталу на початок і кінець звітного періоду, який показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю власного капіталу:

або.

%

%

Показник рентабельності власного капіталу зріс на 1,6 %, що теж є позитивним явищем для підприємства, тобто частка чистого прибутку, що припадає на одиницю власного капіталу зросла.

Рентабельність реалізованої продукції визначають діленням суми валового прибутку від реалізації продукції на собівартість реалізованої продукції.

Розрахуємо показник рентабельності реалізованої продукції за чистим прибутком на початок і кінець звітного періоду, який показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю виручки:

або

.

%

%

З розрахунків видно, що частка чистого прибутку, що припадає на одиницю виручки зросла на 0,62 % - це позитивне явище для підприємства.

Період окупності власного капіталу показує за який період кошти, що інвестовані в активи, будуть компенсовані чистим прибутком (повинен зменшуватися).

Знайдемо період окупності власного капіталу на початок і кінець звітного періоду:

або

.

Отже, період окупності власного капіталу в 2014 році по відношенню до 2013 року знизився на 32,85 пункти, це досить різке зниження періоду окупності власного капіталу і є хорошим показником для підприємства. Тобто інвестовані в активи кошти, будуть компенсовані чистим прибутком значно скоріше ніж у минулому періоді.

Як видно з таблиці 3.1 показники рентабельності підприємства у динаміці зросли, що вказує на успішність даного підприємства і є хорошим показником. Відбулося збільшення чистого прибутку, що припадає на одиницю інвестованих в активи коштів, та на одиницю власного капіталу. Так само зріс показник рентабельності реалізованої продукції, тобто чистого прибутку на одиницю виручки. Аналізуючи попередній і звітний періоди відслідковується зменшеннся періоду окупності власного капіталу, що так само є хорошим показником.

Таблиця 3.1. Динаміка відносних показників рентабельності ПП «Магнат ойл»

Показники	Значення показника	Абсолютне відхилення (+,-)
	2013	2014
показник рентабельності капіталу (активів)	0,53	1,31	0,78
показник рентабельності власного капіталу	1,1	2,7	1,6
показник рентабельності реалізованої продукції	0,79	1,41	0,62
період окупності власного капіталу	57,49	24,64	-32,85

3.2 Аналіз показників фінансової стабільності та ліквідності підприємства

Головна умова ефективного функціонування підприємства в умовах ринкового середовища -- стійкість його економіки. Для кожного суб'єкта господарювання є внутрішня, фінансова та загальна стійкість. Внутрішня стійкість досягається при такому стані економіки суб'єкта господарювання, який забезпечує досить високий фінансовий результат його діяльності. Фінансова стійкість досягається за стабільного перевищення доходів над витратами, вільного маневрування грошовими коштами та стійкого економічного зростання. Загальна стійкість характеризується позитивним сальдо чистого грошового потоку (перевищенням позитивного грошового потоку над негативним).

Фінансова стійкість визначається раціональною забезпеченістю потреб будь-якого об'єкта фінансовими ресурсами для ефективної діяльності в ринкових умовах. [20, 36]

Фінансова стійкість - це такий стан фінансових ресурсів підприємства, їх розподіл і використання, що забезпечують йому незалежність від зовнішніх джерел фінансування. Якщо підприємство фінансово стійке, то воно здатне реагувати на несподівані зміни ринкової кон'юнктури і не стати банкрутом. Чим вища його стабільність, тим більше переваг у нього перед іншими підприємствами тієї ж галузі економіки у залученні інвестицій і одержанні кредитів на вигідних умовах. Фінансово стійке підприємство вчасно розраховується за своїми зобов'язаннями перед бюджетом, позабюджетними фондами, персоналом, контрагентами, що сприяє зміцненню його іміджу.

Розрахуємо показник власних обігових коштів (робочого, функціонуючого капіталу) на початок і кінець звітного періоду, який характеризує оборотні активи, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань. Наявність власних обігових коштів означає не лише здатність платити поточні борги, а й можливість розширити виробництво. Р_о.к. = Поточні активи - Поточні зобов'язання

Р_о.к.=(ф1.р.1195+ф1.р.1095)-ф1.р.1695;

Р_о.к.2013. =(1453,2+729,1) - 1130,2=1052,1;

Р_о.к.2014. =(1750,3+664,5) - 1318,2 = 1096,6.

Для даного показника характерним значенням є показник більше за нуль >0, як видно з розрахунків у динаміці відбулося зростання власних обігових коштів на 44,5 пункти, це є добрим показником.

Перш ніж говорити про те, що ж включає в себе коефіцієнт маневреності власного капіталу , необхідно чітко розуміти саме поняття.

Отже, це в першу чергу показник, який вказує на те, яка частина капіталу знаходиться в обороті, тим самим формуючи уявлення про те, яка частина грошових коштів може бути задіяна в інших вкладеннях, а яка капіталізована. При цьому коефіцієнт маневреності має бути на досить високому рівні, це дасть можливість використовувати власні кошти підприємства у певних потребах (закупівля сировини, комплектуючих та ін), при цьому не опинившись на межі банкрута.

Якщо цей показник зменшується, то це говорить про те, що на підприємстві виникає уповільнення погашення дебіторської заборгованості, а також посилюються умови надання товарних кредитів з боку підрядників і постачальників.

І навпаки, якщо він збільшується, значить, можливості підприємства погашати поточні зобов'язання збільшуються, кредитоспроможність організації зростає.

Вважається, що коефіцієнт маневреності вказує на відношення оборотного капіталу, який є в розпорядженні підприємства до інших джерел фінансування. Не дивно, що цей показник не є постійним і незмінним. Він може змінюватись і залежить від галузевої приналежності самого підприємства та його структури.

Найбільш вдалим варіантом вважається, коли коефіцієнт маневреності функціонуючого капіталу в динаміці, нехай навіть незначно, але збільшується. Таке зростання коефіцієнта говорить лише про те, що організація нормально функціонує. Справа в тому, що збільшитися цей показник може лише в тому випадку, коли збільшуються власний оборотний капітал або зменшуються додаткові джерела фінансування. Існує пряма залежність, яка при різкому збільшенні даного показника автоматично може викликати зменшення інших показників. Наприклад, коефіцієнт фінансової автономії різко виросте і призведе до залежності організації від кредиторів.

Потрібно сказати, що з фінансової точки зору це показник повинен бути якомога вище, тоді це краще для самого підприємства, адже тим самим це говорить про те, що організація може вільно маневрувати у своїх фінансових заходах і не бояться бути залежною від них. Оптимальним можна вважати, коли коефіцієнт маневреності дорівнює 0,5, хоча в даному випадку деякі фахівці схиляються навіть до 0,3.

Розрахуємо коефіцієнт маневреності робочого капіталу на початок і кінець звітного періоду, який характеризує частку запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах; обмеженість свободи маневру власними коштами:

або ;

; .

Як видно з розрахунків, хоч коефіцієнт маневреності робочого капіталу в динаміці зменшився на 0,1пункт, але лишився оптимальним для даного підприємства і є вищим від нормативного показника який повинен дорівнювати 0,5 пунктів, він склав 0,62 пункти. Зважаючи на досить складну ситуацію в нашій державі, дане підприємство утримує коефіцієнт маневреності робочого капіталу в межах нормативних показників, і має можливість свободи маневру власними коштами.

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважають, що в підприємства з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки вони мають можливість погасити борги за рахунок власних коштів. Практика свідчить, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) мають бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Отже, критичне значення коефіцієнта автономії має становити 0,5, хоча частка залученого капіталу в японських компаніях -- 80 %, що на 58 % більше, ніж у США.

Розрахуємо коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) на початок і кінець звітного періоду, який характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів; його незалежність від позикових джерел:

або

; ;

.

З розрахунків видно що у даного підприємства спостерігається незначне, але зниження від нормативного показника 0,5. В динаміці відслідковується зниження коефіцієнта фінансової незалежності (автономії) відповідно 2013 рік - 0,4821, 2014 рік - 0,4541, на 0,028. Це є негативним показником для підприємства.

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує частку стабільних джерел фінансування в їхньому загальному обсязі; нормальним вважають значення в межах від 0,85 до 0,9. Позитивною є тенденція збільшення коефіцієнта.

Знайдемо значення показника фінансової стійкості на початок і кінець звітного періоду, який характеризує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі:

К_ф.с. = (Власний капітал + Довгострокові зобов'язання) ? Пасиви

;

; .

З розрахунків видно що коефіцієнт фінансової стійкості на низькому рівні і до нормативних показників в 0,85 - 0,9 не наближений, і в динамиці зменшується. Це є негативним явищем для підприємства.

Фінансова нестійкість вважається припустимою, якщо виконуються такі умови:

1. Виробничі запаси (ВЗ) і готова продукція (ГП) дорівнюють сумі короткострокових кредитів і позикових коштів (ККПК), що беруть участь у формуванні запасів, або перевищують її.

Оскільки у даного підприємства відсутні короткострокові кредити і позикові кошти, то низький показник у 0,4541 є допустимим для даного підприємства.

Таблиця 3.2. Динаміка основних відносних показників фінансової стійкості ПП «Магнат ойл».

Показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Абсолютне відхилення (+,-)
Величина власних оборотних засобів або робочий капітал	1052,1	1096,6	44,5
Коефіцієнт маневреності робочого капіталу	0,72	0,62	-0,1
Коефіцієнт фінансової незалежності	0,4821	0,4541	-0,028
Коефіцієнт фінансової стійкості	0,4821	0,4541	-0,028

Щодо показників фінансової стійкості, таблиця 3.2. то величина власних оборотних засобів (робочий капітал) зросла. Це говорить про те, що підприємство не лише здатне сплатити власні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності. Маневреність робочого капіталу (частка запасів у власних обігових коштах) зменшилась, та лишилася в межах нормативних значень, що теж досить добре. Коефіцієнт забезпечення власними коштами зменшився, тобто зменшився рівень забезпеченості запасів, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, довгостроковими стабільними джерелами фінансування. Це не є позитивною тенденцією.

Показники фінансової незалежності зменшились в динаміці, і є тільки наближеним до нормативних показників. Проте підприємство має змогу виконувати зовнішні зобов'язання за рахунок власних коштів, не залежить від довгострокових зобов'язань та є фінансово стійким.

Крім показників фінансової незалежності при проведенні аналізу розраховуються показники ліквідності.

Ліквідність підприємства трактують як його спроможність перетворювати свої активи в грошові кошти для здійснення необхідних поточних платежів, своєчасного погашення своїх боргових зобов'язань. Платоспроможність підприємства - це його спроможність своєчасно і повністю розраховуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають з торговельних, кредитних та інших операцій грошового характеру.

Ліквідність і платоспроможність як економічні категорії не тотожні, але на практиці вони тісно пов'язані між собою. Ліквідність необхідна і обов'язкова умова платоспроможності. Від рівня ліквідності балансу підприємства, тобто від рівня покриття боргових зобов'язань активами, термін перетворення яких у грошові кошти відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань, залежить платоспроможність підприємства.

Для оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства використовують такі основні прийоми: аналіз ліквідності балансу та оцінку відносних показників ліквідності та платоспроможності.

Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності (коефіцієнт покриття) оцінює загальну платоспроможність підприємства, показує, якою мірою оборотні активи покривають поточні зобов'язання. Він характеризує очікувану платоспроможність підприємства за період, який дорівнює середній тривалості одного обороту всіх його оборотних активів. Перевищення оборотними активами поточних зобов'язань забезпечує резервний запас для компенсації збитків, які може мати підприємство при розміщенні та ліквідації всіх оборотних активів, крім абсолютно ліквідних. Чим більшою буде величина цього запасу, тим впевненішими можуть бути кредитори, що борги їм буде повернуто. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути 1 або 2. Збільшення показника в динаміці - позитивна тенденція.

Розрахуємо коефіцієнт ліквідності загальної на початок і кінець звітного періоду, який характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року:

або

;

; .

Відхилення: 1,3277-1,2857=+0,042

З розрахунку видно що показники загальної ліквідності зросли на 0,042, показники є більшими за 1 і вписується в нормативні значення. Зростання коефіцієнту загальної ліквідності є хорошим показником.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (коефіцієнт термінової платоспроможності, коефіцієнт "критичної оцінки") характеризує, яка частина зобов'язань може бути погашена не лише за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги). Збільшення коефіцієнта швидкої ліквідності за рахунок зростання дебіторської заборгованості, навряд чи позитивно відіб'ється на платоспроможності товариства. Низький рівень цього коефіцієнта вказує на необхідність постійної роботи з дебіторами, задля забезпечення можливості обернення найбільш ліквідної частини оборотних коштів (порівняно з запасами) в грошову форму для розрахунків за поточними зобов'язаннями підприємства.

Орієнтоване значення коефіцієнта 1 - 0,7. Ця оцінка є досить умовною. Будь-яке підприємство повинно намагатися, щоб сума кредиту, наданого ним своїм покупцям (дебіторська заборгованість), не перевищувала величини кредиту, отриманого ним від постачальників. На практиці можливі будь-які відхилення від цього правила.

Розрахуємо коефіцієнт ліквідності швидкої на початок і кінець звітного періоду, який показує скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів:

або

;

; .

Відхилення: 0,2846-0,4592=-0,1746

Розраховані дані свідчать про зменшення

За оптимальних умов значення розрахунків повинно наближатися до одиниці, з розрахунку видно, що показники обох періодів менші за нормативне значення. В динаміці показник швидкої ліквідності зменшився на 0,1746 пунктів. Для підприємства це є досить поганим показником який в динаміці погіршується.

Коефіцієнт абсолютної (миттєвої) ліквідності є найжорсткішим критерієм платоспроможності, що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство може за необхідності погасити за рахунок найліквідніших активів. Теоретично вважається, що коефіцієнт абсолютної ліквідності повинний бути вище 0,2-0,25. Це означає, що підприємство може у теперішній момент погасити на 20-25 % короткострокових боргів, і його платоспроможність вважається нормальною

Розрахуємо коефіцієнт ліквідності абсолютної на початок і кінець звітного періоду, який характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість:

або ;

;

.

Відхилення: 0,036-0,049= -0,013

Зробивши відповідні розрахунки можна зробити висновок, що у підприємства не достатньо поточних активів для погашення поточних зобов'язань, значення даного коефіцієнта повинно бути не менше ніж 0,2 у 2013 році 0,049, що значно менше норми., а уже станом на 2014 рік показник зменшився на 0,013 пунктів і склав 0,036. Коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться на надзвичайно низькому рівні від нормативних показників, і в динамиці знизився. Це означає що підприємство не може за необхідності погасити за рахунок найліквідніших активів виникнувші зобов'язання.

Таблиця 3.3. Динаміка відносних показників ліквідності та платоспроможності ПП «Магнат ойл»

Показники	Значення показника	Абсолютне відхилення (+,-)
	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,049	0,036	-0,013
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,4592	0,2846	-0,1746
Коефіцієнт поточної ліквідності	1,2857	1,3277	0,042

Щодо показників платоспроможності, то коефіцієнт покриття, що показує, скільки грошових одиниць оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань, трохи збільшився в динаміці, є більшим за одиницю, знаходиться в межах нормативних показників. Це говорить про те, що підприємство має достатню кількість оборотних коштів для погашення своїх боргів протягом року. Коефіцієнт швидкої ліквідності зменшився в динаміці, знаходиться нижче нормативних показників, тобто для підприємства це є поганою тенденцією.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на дуже низькому рівні. Підприємство нездатне негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

Дані коефіцієнти характеризують ліквідність лише на дату складання балансу і не враховують строки сплати боргів. Тому не можуть бути точними індикаторами фінансового благополуччя підприємства.

Кожний з розглянутих коефіцієнтів ліквідності відображає різні аспекти фінансового стану підприємства, які цікавлять різних користувачів облікової інформації. Наприклад, постачальників найбільше цікавить коефіцієнт абсолютної ліквідності, банків - коефіцієнт швидкої ліквідності, учасників та інвесторів - коефіцієнт покриття.

3.3 Аналіз показників ділової активності підприємства

Ділова активність суб'єкта господарювання знаходить своє відображення у фінансовому аспекті у швидкості оборотності його коштів. При цьому за допомогою рентабельності відбивається рівень прибутковості діяльності даного суб'єкта. Аналіз ділової активності підприємства - це дослідження динаміки і рівнів різних коефіцієнтів і рентабельності, а також оборотності. Дані показники є відносними підсумками результатів діяльності компанії у фінансовому вираженні.

Дослідженням ділової активності можна виявити ступінь ефективності використання підприємством коштів.

Ділова активність - це динамічна і комплексна характеристика підприємницької діяльності, а також оцінка ефективності використання наявних у розпорядженні суб'єкта господарювання ресурсів. Рівні даного показника відображають етапи функціонування компанії, які полягають у розгляді зародження, розвитку, підйому, спаду і кризи, а також показують рівень адаптації до мінливих умов ринку і якість управління.

Ділова активність може характеризуватися мотивованим управлінським макро-або мікрорівнем в процесі стабільної господарської діяльності організації, яка спрямована на забезпечення зростання трудової зайнятості та ефективного використання ресурсів з метою досягнення ринкової конкурентоспроможності.

Стійкий фінансовий стан підприємства в ринкових умовах значною мірою обумовлюється його діловою активністю.

Ділова активність підприємства проявляється через розширення ринків збуту продукції, підтримання ділової репутації (іміджу), вихід на ринок праці і капіталу тощо.

Ділова активність оцінюється системою показників (коефіцієнтів), які характеризують найважливіші сторони діяльності підприємства.

Найважливішими показниками ефективності використання обігових коштів є швидкість їхнього обороту (коефіцієнт оборотності) і тривалість одного обороту в днях. Відображає кількість оборотів обігових коштів за період, скільки виручки припадає на одиницю обігових коштів. Позитивною тенденцією є збільшення значення даного показника.

Розрахуємо коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти) на початок і кінець звітного періоду, який показує кількість оборотів обігових коштів за період; скільки виручки припадає на одиницю обігових коштів:

або

;

;

.

За відповідними розрахунками можна зробити висновок, що оборотність обігових коштів на підприємстві знижується, а саме станом на 2013 рік коефіцієнт склав 1,3521 а на 2013 рік 0,9919, показник зменшився у порівнянні із 2013 роком і 2014 роком на 0,3602, що свідчить про зниження швидкість обороту обігових коштів. Це є негативним явищем для підприємства.

Коефіцієнт оборотності запасів (активів) - прямий показник операційної ефективності компанії для управління своїми активами. Мінімізація товарно-матеріальних запасів скорочує накладні витрати, отже, покращує прибутковість підприємства. Зниження цього показника характеризує відносне зростання товарно-матеріальних запасів, що негативно впливає на фінансовий стан підприємства.

Розрахуємо коефіцієнт оборотності запасів (обороти) на початок і кінець звітного періоду, який показує кількість оборотних коштів, інвестованих у запаси:

або

;

;

.

За відповідними розрахунками можна зробити висновок, що оборотність запасів на підприємстві знижується, а саме на початок періоду коефіцієнт склав 79,28 а на кінець 52,84 показник зменшився у порівнянні із 2013 роком і 2014 роком на 26,44. що свідчить про прискорення оборотності. Це означає що підприємство нарощує запаси, а реалізація уповільнюється, і це є негативним явищем для підприємства.

Період одного обороту запасів визначає період, упродовж якого запаси трансформуються в кошти. Позитивним є зменшення даного показника, але за умови, що це не перешкоджає нормальному процесу виробництва і не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів.

Знайдемо період одного обороту запасів (днів) на початок і кінець звітного періоду, який показує період, протягом якого запаси трансформуються в кошти:

;

.

На 1 оборот запасів підприємство витрачає 4,6 днів в 2013 році, 6,9 днів у 2014 році, тобто показник збільшився на 2,3, що є негативною тенденцією.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки оборотів здійснено за рік коштами, вкладеними до розрахунків.

В процесі господарської діяльності існує розрив у часі між продажем товару і надходженням оплати за нього, в результаті чого виникає дебіторська заборгованість. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти вкладені в розрахунки і обчислюється як відношення загального обсягу реалізації до середнього розміру дебіторської заборгованості.

У даному випадку чим більша кількість оборотів, тим швидше підприємство отримує кошти від своїх боржників (дебіторів). Позитивною тенденцією є збільшення значення даного показника.

Розрахуємо коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти) на початок і кінець звітного періоду, який показує у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість:

або

;

Розрахований коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості на підприємстві знаходиться на низькому рівні а саме 7,23 на 2013 рік і 5,3 на 2014 рік, показник знизився на 1,93, це свідчить про сповільнення оплати дебіторів.

Таблиця 3.4. Динаміка показників ділової активності ПП «Магнат ойл»

Показники	Попередній період	Звітній період	Абсолютне відхилення (+,-)
Коефіцієнт оборотності активів	1,3521	0,9919	-0,3602
Коефіцієнт оборотності запасів	79,28	52,84	-26,44
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	7,23	5,30	-1,93
Період одного обороту запасів	4,6	6,9	3,73

Ділова активність підприємства у динаміці знизилась. Зменшились кількість чистої виручки від реалізації продукції на одиницю коштів, інвестованих в активи (оборотність активів), тобто зниження інтенсивності використання активів. Збільшився період одного обороту запасів. Коефіцієнт дебіторської заборгованості в розрахунках показує збільшення комерційного кредиту. Слід зазначити, що значення цього коефіцієнта є досить високим і свідчить про низький рівень неплатежів підприємству. Зниження цього коефіцієнту свідчить про зниження оборотності дебіторської заборгованості та підвищення розміру комерційного кредиту, що надає підприємство своїм контрагентам.

Зменшення цих показників у динаміці є негативним явищем. Та зважаючи на складну економічну ситуацію в державі дане підприємство можна вважати успішним.

Висновки

Оперативний аналіз має забезпечити гнучкість у підготовці та прийнятті управлінських рішень, повнішу реалізацію можливостей швидко перебудовуватись і реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища, не втрачаючи здатності використовувати умови, що відкриваються інноваціями і ринком.

Проблема оперативного економічного аналізу є однією з найвагоміших в економічній науці та господарській практиці. Незважаючи на значимість і результативність оперативного економічного аналізу для виробництва й управління, не всі його аспекти достатньо опрацьовані та відповідають вимогам сучасного управління, оскільки за умов повсюдного впровадження економічних методів господарювання оперативний економічний аналіз має на меті: забезпечити органи управління інформацією, яка дає змогу приймати дійові рішення щодо недопущення будь-яких відхилень від передбачених параметрів, зважаючи на зовнішню визначеність, невизначеність та ризик; активно втручатися у хід виробничих процесів і постійно змінюваних господарських ситуацій з метою вдосконалення останніх та ліквідації “вузьких місць”; своєчасно вносити корективи у плани, вибирати оптимальні варіанти розв'язання проблеми; сприяти зменшенню ризику, пов'язаного з невизначеністю та вибором альтернативних рішень з управління господарськими процесами і непередбачуваними ситуаціями; забезпечувати гнучкість й адаптивність в управлінні, можливості швидкого реагування на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища; використовувати нові можливості, які забезпечують нововведення та ринок і, як результат, підвищувати якість й ефективність управління.

Об'єктивну необхідність оперативного економічного аналізу в системі ринкових відносин зумовлюють: філософія управління підприємством як відкритою соціально-економічною системою, що є ареною зіткнення соціально-економічних інтересів окремих людей, колективів, власників, суспільства; потреба узгодження всієї піраміди інтересів окремих суб'єктів; децентралізація системи управління - перенесення центру ваги на мікрорівень; трансформація внутрішньогосподарських відносин; необхідність діагностування впливу внутрішніх факторів на виникнення кризових явищ; потреба підвищення наукового рівня управління власністю на всіх стадіях життєвого циклу підприємства; наявність ринкових механізмів реалізації відносин власності - конкуренції та кооперації.

Досліджуючи приватне підприємство «Магнат ойл» у досить не простий і надзвичайно складний для економіки час, та й не тільки для економіки а й держави в цілому, коли проходять шалені темпи інфляції, зниження виробництва, купівельної спроможності населення, девальвації гривні. Звісно відбувається і спад на підприємстві.

Ділова активність підприємства у динаміці знизилась. Зменшились кількість чистої виручки від реалізації продукції на одиницю коштів, інвестованих в активи (оборотність активів), тобто зниження інтенсивності використання активів. Збільшився період одного обороту запасів. Коефіцієнт дебіторської заборгованості в розрахунках показує збільшення комерційного кредиту, оборотності дебіторської заборгованості на підприємстві знаходиться на низькому рівні а саме 7,23 на 2013 рік і 5,3 на 2014 рік, показник знизився на 1,93. Зниження цього коефіцієнту свідчить про зниження оборотності дебіторської заборгованості та підвищення розміру комерційного кредиту, що надає підприємство своїм контрагентам.

Щодо показників платоспроможності, то коефіцієнт покриття, що показує, скільки грошових одиниць оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань, трохи збільшився в динаміці на 0,042, показники є більшими за 1 і знаходиться в межах нормативних показників. Це говорить про те, що підприємство має достатню кількість оборотних коштів для погашення своїх боргів протягом року. Коефіцієнт швидкої ліквідності зменшився в динаміці, знаходиться нижче нормативних показників, для підприємства це є поганою тенденцією. Коефіцієнт абсолютної ліквідності на дуже низькому рівні, у підприємства не достатньо поточних активів для погашення поточних зобов'язань, значення даного коефіцієнта повинно бути не менше ніж 0,2 у 2013 році 0,049, що значно менше норми., а уже станом на 2014 рік показник зменшився на 0,013 пунктів і склав 0,036. Коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться на надзвичайно низькому рівні від нормативних показників, і в динамиці знизився. Це означає що підприємство не може за необхідності погасити за рахунок найліквідніших активів виникнувші зобов'язання.

Це все пояснюється тим, що керівництво підприємства маючи великий досвід, оперативно намагається всі вільні кошти вкладати в товари, щоб убезпечитись від девальвації гривні.

Показники рентабельності підприємства у динаміці зросли, що вказує на успішність даного підприємства і є хорошим показником. Відбулося збільшення чистого прибутку станом на 2014 рік виріс на 0,78 %, що припадає на одиницю інвестованих в активи коштів, та на одиницю власного капіталу. Так само зріс показник рентабельності реалізованої продукції, тобто чистого прибутку на одиницю виручки. Аналізуючи попередній і звітний періоди відслідковується зменшеннся періоду окупності власного капіталу, що так само є хорошим показником.

Отже зважаючи на надзвичайно складну економічну ситуацію в державі дане підприємство завдяки вмілому керуванню за попередні роки, маючи величезний досвід і фінансові можливості менш болюче переносить складні економічні негаразди. Намагається оперативно реагувати на різкі зміни в економіці, і залишається успішним.

Список використаної літератури

1. Аналіз господарської діяльності [текст] : навчальний посібник за заг. ред. І.В. Сіменко, Т.Д. Косової - К. : "Центр учбової літератури", 2013. - 384 с.

2. Андреєва Г. І. Економічний аналіз: Навч.-метод. посіб. -- К.: Знання, 2008. -- 263 с.

3. Баканов М.И., Шеремет А.Д., Теория экономического анализа: Учебник. - 4е изд., доп. И перераб. - М.:Финансы и статистика, 2002. - 416 с.:ил.

4. Верига Ю.А. Звітність підприємств. Навчальний посібник / Ю.А. Верига, З.М. Левченко, І.Д. Ватуля - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 776 с.

5. Грабовецький Б.Є. Економічний аналіз: підручник для ст-тів ВНЗ / Б.Є. Грабовецький. - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 256с.

6. Гринів Б. В. Аналіз товарообороту підприємств роздрібної торгівлі: навч. посіб. / Б. В. Гринів. - Львів: вид-во Львівської комерційної академії, 2005. - 148 с.

7. Гринів Б. В. Економічний аналіз діяльності підприємств торгівлі в умовах ринкової трансформації / Б. В. Гринів // Проблеми трансформування ринкової економіки: Міжвідомчий зб. Спец. вип. Трансформація курсу "Економічний аналіз діяльності підприємства" - К.: КНЕУ, 2002. - С. 131-143.

8. Економічний аналіз : підручник / Є.В. Мних. К. : Знання, 2011. -- 630 с. -- (Вища освіта XXI століття).

9. Економічний аналіз: навч. посіб. / За ред. М. Г. Чумаченка. - К.:КНЕУ, 2001. - 540 с.

10. Економічний аналіз: навч. посіб. / За ред. Ф. Ф. Бутинця. - Житомир: ПП. "Рута", 2003. - 680 с.

11. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.; За ред. Акад.. НАНУ, проф.. М.Г. Чумаченка. - Вид. 2-ге, перероб. І доп. - К.: КНЕУ, 2008. - 556с.

12. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання: Підруч. для ВНЗ. / Попович П.Я. -- Т., 2007. -- 456 с.

13. Економіка підприємства: навч. посіб. / За ред. А. А. Фастовець. - К.: НМЦ "Укоопосвіта", 2000. - 572 с.

14. Экономический анализ в торговле: [учебн. пособ.] / под ред. М. И. Баканова. - М.: Финансы и статистика, 2007. - 336с.

15. Івахненко В. М., Горбатюк М. І. Курс економічного аналізу: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. -- Вид. 3-тє, без змін. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 302 с.

16. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: Навчальний посібник / В. М. Івахненко. -- 5-те вид., випр. і доп. -- К.: Знання, 2006. -- 261 с.

17. Івахненко В. М. Теорія економічного аналізу: Навчальний посібник/ В. М. Івахненко. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 232 с.