Економічна характеристика шахти Прогрес м. Торез (ДП "Торез-Антацит")

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Україна належить до числа держав, що мають не лише крупні запаси вугілля, але й потужні традиції його видобутку та переробки - історія вугільної промисловості на українській території налічує понад 200 років.

Вугільна промисловість є однією з базових для економіки України. Від її стабільності залежить робота суміжних базових галузей - електроенергетики та металургії, а також забезпечення паливом та енергією комунально-побутового сектору країни. З 1996 року відбувається реструктуризація вугільної галузі, потреба у якій зумовлена як загальними процесами економічної трансформації та її входженням до світового економічного простору, так і кризовими явищами, що наростали в українській вугільній галузі протягом останніх майже трьох десятиліть.

Водночас, аналіз головних показників роботи вугільної промисловості України протягом 2009-2015рр. свідчить, що реструктуризація поки що не досягла мети, галузь залишається у кризовому стані, що в достроковій перспективі загрожує енергетичній безпеці країни.

Єдиним можливим виходом з такої кризи є подальше вдосконалення економіки, створення умов для всебічного створення підприємництва і розвитку ринкових відносин.

В умовах ринкової економіки для кожного суб'єкта підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, основним необхідно вважати забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності.

Усе це визначає актуальність і значимість теми дослідження, важливість його результатів не тільки для розвитку вітчизняної теорії і практики організації керування прибутком, але і для підприємства "Прогрес", що є об'єктом дослідження.

Основна мета дослідження - підвищення ефективності економічних показників роботи і максимізація прибутку на прикладі шахти "Прогрес".

Відповідно до поставленої мети дослідження в роботі визначені такі задачі:

- Загальні відомості про підприємство ДВАТ «Шахта Прогрес»

- Історія створення підприємства

- Аналіз показників економічного стану підприємства

- Розрахунок аналізу ліквідності і фінансового стійкості підприємства

- Проблеми підприємств вугільної промисловості

- Рекомендації зі збільшення прибутку підприємства ДВАТ «Шахта Прогрес».

1. Понятійно-термінологічний апарат та характеристика

1.1 Основні терміни

Задача аналізу ліквідності балансу виникає в зв'язку з необхідністю давати оцінку кредитоспроможності організації, тобто його здатності вчасно і повністю розраховуватися по усім своїм поточним та довгостроковим зобов'язанням. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Тобто чим менше час, що буде потрібно, щоб даний вид активів перетворився в гроші, тим вище їхня ліквідність.

Аналіз ліквідності полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих по ступені їхньої ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими по термінах їхнього погашення і розташованих у порядку зростання термінів.

Усі активи підприємства в залежності від ступеня ліквідності, тобто від швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на наступні групи.

Найбільш ліквідні активи (А1) - сума за всіма статтями грошових коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. До цієї групи також відносяться ті короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), що можна зрівняти з грошима.

Швидко реалізуємі активи (А2) - активи, для перетворення яких в грошові кошти потребує значного часу. До цієї групи можна віднести дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються впродовж 12 місяців після відлікової дати), інші оборотні активи.

Ліквідність цих активів різна в залежності від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових робітників підприємства, взаємовідносин з платниками та їх платоспроможність, умов кредитування покупців, організації вексельного обігу.

Повільно реалізуємо активи (А3) - статті розділу II активу балансу, включаючи запаси та інші оборотні активи.

Товарні запаси не можуть бути реалізовані доки не знайдені покупці. Часто запаси сировини, матеріалів та незавершеної продукції потребують додаткової обробки перш ніж їх можна буде продавати. Слід звернути увагу на те, що стаття “Витрати майбутніх періодів” не входить в цю групу.

Важко реалізуємі активи (А4) - активи, предназначені для використання в господарчій діяльності впродовж значного періоду часу. До цієї групи можна віднести статті I розділу активу баланса “Необоротні активи”, а також дебіторську заборгованість, платежі якої очікуються більш ніж через 12 місяців після відлікової дати. Згідно Міжнародного стандарту фінансової звітності №5 довгострокова дебіторська заборгованість відноситься до складу інших довгострокових активів.

Перші три групи активів ( найбільш ліквідні активи, швидко реалізуємі активи, повільно реалізуємі активи ) впродовж поточного господарчого періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні ніж інша власність підприємства.

Пасиви балансу за ступеням зростання строків погашення зобов'язань групуються наступним чином.

Найбільш срочні зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендам, інші поточні зобов'язання, а також кредити не погашені в строки (за даними додатків до бухгалтерського балансу).

Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити банків та інші займи, що повинні бути погашені в період 12 місяців після відлікової дати.

Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви ( статті V розділу балансу “Довгострокові пасиви ”).

Постійні пасиви (П4) - ( статті IV розділу баланса “Капітал і резерви” і деякі статті VI розділу балансу, що не війшли до складу інших груп, “Доходи майбутніх періодів”, “Фонди споживання” і “Резерви майбутніх витрат і платежів”).

1.2 Загальні відомості про підприємство ДВАТ «Шахта Прогрес»

ДВАТ «Шахта Прогрес» є дочірнім підприємством ДП «Торезантрацит». Шахта перебуває на території міста Торез Донецької області.

Шахта добуває енергетичний рівень марки Т, основними споживачами якого, є теплові електростанції Донецької області.

Виробнича потужність шахти становить 290 тис. тонн у рік.

Готова вугільна продукція за 2012 рік склала 256,672 тис. тонн.

На шахті працює 945 чоловік, у тому числі працівників по видобутку - 768 чjл або 81,3%.

Метою та предметом діяльності підприємства є добича вугілля для найбільш повного задоволення потреб народного господарства і населення в вугіллі, реалізація соціальних і економічних інтересів його робітників.

Продуктивність праці робітника по видобутку за 2015 рік склала 10,77 т/міс.

1.3 Історія створення підприємства

Шахта «Прогрес» здана в експлуатацію в грудні 1973 року з проектною потужністю 1800 тис. тонн в рік. Промислові запаси - 95,5 млн. тонн вугілля. Виробнича потужність - 650 тыс.тонн в рік.

Шахтне поле розкрите трьома стовбурами: скиповим, кліттю і кліттю №2, розташованими на центральному майданчику, а також північним і південним вентиляційними стовбурами винесеними на фланги. Подача свіжого повітря в шахту здійснюється по двох центральних стовбурах, кожен діаметром 8 м. У околоствольном дворі свіже повітря розподіляється на північну і південну панелі. Витікаючий струмінь з південної панелі поступає на південний вентиляційний стовбур до вентиляційної установки, обладнаної двома вентиляторами головного провітрювання типу ВЦД, - 31,5. Витікаючий струмінь з вироблень північної панелі і ухильного поля поступає на північний вентиляційний стовбур, який обладнаний двома вентиляторами головного провітрювання типу ВЦД, - 32М.

На балансі шахти знаходяться пласти h8, h7 і h6. В даний час основні очисні роботи ведуться по пласту h8, належить до найбільш могутніх і витриманих. Потужність пласта коливається від 1,36 до 1,48, середня потужність пласта рівна 1,42м. Кут залягання пласта коливається від 6± до 8±; розробляється двома панелями - північною і південною. Система розробки комбінована і стовпова. У очисних забоях виїмка вугілля здійснюється комбайнами Рку10, кріплення -- механізованими крепями 2КД-90. Спосіб управління покрівлею - повне обвалення.

2. Економічне становище вугільної галузі та підприємства ДВАТ «Шахта Прогрес»

2.1 Про дотримання норм законодавства, галузевої та генеральної угод на підприємствах вугільної промисловості

Вугільна промисловість України - одна з базових галузей національної економіки та основа енергетичної незалежності країни.

Станом на 01.02.11р на підприємствах вугільної промисловості вцілому по Україні працюють 210,7 тис. чол., в тому числі на підприємствах, що підпорядковані Міненерговуглепрому - 179,5 тис. чол. (85% від загальної чисельності працюючих в галузі).

Найбільша кількість працюючих на підприємствах вугільної промисловості, як вцілому, так і на тих, що підпорядковані Міненерговуглепрому, припадає на підприємства Донецької області і складає відповідно 119,4 тис. чол. (56,7% від загальної чисельності працюючих в галузі) та 100,2 тис. чол. (55,8% від чисельності працюючих на підприємствах, підпорядкованих Міненерговуглепрому).

Соціальний клімат в країні та безпосередньо в Донецькій області в значній мірі залежить від стабільності у трудових колективах вугільних підприємств. Однак на сьогодні в галузі накопичилось багато проблем.

На підприємствах вугільної промисловості протягом останніх років не виконуються вимоги діючого законодавства, Генеральної та Галузевої угод, колективних договорів в питаннях встановлення тарифних ставок та посадових окладів, розрахованих у відповідності із законодавчо встановленим розміром мінімальної заробітної плати.

З 01.01.11 р. законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати складає 941,0 грн. У січні 2011 року середній рівень мінімальної зарплати для розрахунку тарифних ставок та посадових окладів по підприємствам вугільної промисловості становив 809,2 грн., а по підприємствам, підпорядкованим Міненерговуглепрому - 798,8 грн., що на 15,1% нижче, ніж передбачено Законом України «Про оплату праці».

Аналіз стану введення нових умов оплати праці у відповідності до законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати за січень 2011 р. свідчить, що ні на одному підприємстві вугільної промисловості України не виконуються положення Генеральної та Галузевої угод в питанні встановлення тарифних ставок та посадових окладів, розрахованих у відповідності із законодавчо встановленим розміром мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.02.11 р. по підприємствам вугільної промисловості України тільки для 63,4 тис. чол. (30% від загальної кількості працюючих) введено тарифні ставки та посадові оклади із розрахунку мінімальної заробітної плати 888,0 грн., рівня, що діє з 01.07.10 р. без застосування підвищуючих коефіцієнтів, в тому числі на підприємствах Донецької області - 30,5 тис. чол. (25,5% відповідно). Крім того, у січні 2011 р. розмір мінімальної заробітної плати, 744,0 грн., встановлений законодавством з 01.11.09 р., помножений на коефіцієнт 1,2 у відповідності до Генеральної та Галузевої угод, застосовувався при розрахунку тарифних ставок та посадових окладів 23,9 тис. чол. (0,1% від працюючих в галузі), в тому числі на підприємствах Донецької області - 9,0 тис. чол. (0,08% від працюючих на вугільних підприємствах області).

Протягом минулого і з початку поточного року, ні на одному підприємстві галузі не виконуються положення Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в частині збільшення розміру тарифних ставок та посадових окладів для працівників, що зайняті на підземних роботах повний робочий день, на 30%.

Порушення норм чинного законодавства про рівень тарифних ставок та посадових окладів відбувається як на підприємствах, що підпорядковані Міненерговуглепрому, так і підприємствах недержавної форми власності.

При введенні систем оплати праці, які відрізняються від передбачених Галузевою угодою, на окремих приватизованих підприємствах не дотримуються умови, які забезпечують мінімальні галузеві гарантії. Так, мінімальні базові оклади робітників після введення інтегрованої системи винагороди були нижче від мінімальних галузевих гарантій при оплаті праці.

Норми діючого законодавства в питаннях встановлення тарифних ставок та посадових окладів порушуються і на підприємствах вугільної галузі, які не займаються безпосередньо видобутком вугілля на збагачувальних фабриках, підприємствах вугільного машинобудування, підприємствах шахтобудівельного комплексу та інших підприємствах, що негативно впливає на соціальні настрої у трудових колективах.

Таке положення в галузі є наслідком недостатнього фінансування із державного бюджету та виконання галузевих програм. Коштів Держпідтримки на собівартість та реалізацію вугільної продукції, що виділяються із бюджету, вистачає тільки на виплату поточної заробітної плати робітникам, накопичуються борги до Пенсійного фонду та інших фондів.

2.2 Показники економічного стану підприємства

До основних економічних показників, що характеризують діяльність розглянутого нами підприємства, тобто, шахти «Прогрес», відносяться: показники виробництва продукції, цінові та показники реалізації.

Таблиця 2.1. Динаміка видобутку вугілля

п/п	Найменування показника	Од. вим.	2009р.	2010р.	2011р.	2012р.	2013р.	2014р.	2015р.
1	Рядове вугілля	т	1300031	1329231	1337006	1350531	1247274	1094644	1228000
2	здобуток середній за добу	т	3654	3745	3767	3823	3513	3062	3461
3	Число днів роботи шахти	днів	357	356	355	353	356	360	357
4	Концентрат (натур)	т	774781	825506	732725	779888	696402,1	669709,4	470634

Зрівнявши показники, ми бачимо, що шахта видала концентрату в 2010 році в порівнянні з 2009 роком на 50725 т більше, у 2011 році в порівнянні з 2010 роком на 92781 т менше, а в 2012 році в порівнянні з 2011 роком на 47163 т більше, в 2013 порівняно з 2012 на 83485,9 т менше, в 2014 порівняно з 2013 на 26692,7 менше, а 2015 порівняно з 2014 на 199075 т менше. Проте об'єми видобутку рядового вугілля збільшуються. Підприємство домагається такого результату завдяки збільшенню середньодобового видобутку вугілля та зменшенню загально шахтних простоїв. Можна побачити, що в 2015 році обсяг видобутку концентрату значно зменшився, що пов'язано зі зносом обладнання. Тому в найближчий час планується переоснащення.

Таблиця 2.2. Економічні показники реалізації вугілля по рокам

Найменування показника	Од. вим.	2009р.	2010р.	2011р.	2012р.	2013р.	2014р.	2015р.
видобуток	т	1300031	1329231	1337006	1350531	1247274	1094644	1228000
ціна	грн.	197,13	198,54	194,64	265,52	277,84	276,54	317,34
реалізація	т	759934,7	752631,8	741237,4	809732,6	832793,3	742390,9	1087814
реалізація з ПДВ	тис.грн	166429	165114	144442	227539	246031	224795	357793
витрати по собівартості	тис.грн	105963	99383	91881	114745	156955	179661	208414
прибуток	тис.грн	32736	38212	32102	74473	48665	7107	89469

Скорочення видобутку вугілля негативно оцінюється на тлі зростання потреб у вугіллі у металургійній галузі та вітчизняних електростанцій.

Таблиця 2.3. Основні напрямки реалізації вугілля

покупець	кількість тон	ціна вугілля	вартість з урахуванням знижок та ПДВ
ТЕС Ладижинська	5022	226	1328679,77
ТЕС Запорізьська	13790,054	226	3389523,17
ТЕС Бурштинська	33813	226	8900380,44
Управ.гор.соц.сфери	3098	226	848147,08
Усього Міненерго	55723,054		14466730,46
ГХК "ДУ"	149,1	181,51	38065,97
Дон. ШПУ	50	181,51	13246,06
ш. "Білицька"	359	181,51	89840,24
ДШСУ	23,3	181,51	5609,42
ДШСУ-5	60	181,51	15081,56
Управ. по гасінню	90,95	181,51	22998,06
ДРМЗ	150	181,51	37801,15
ш. "Алмазна"	2,95	181,51	710,21
УМТС	70	181,51	17673,56
Добропіл. автобаза	100	181,51	25348,81
Ітого рядовка	1055,3		266375,04
Працівники	528,625	181,51	139066,94
Дом культури	47	181,51	11957,21
Плав.басейн	50	181,51	13026,37
Ітого рядовка шахта	625,625		164050,52
Усього відгрузка	57403,979		14897156,02

Рис. 2.1. Обсяг реалізації вугілля по Міненерго

Актуальною залишається проблема ефективного використання родовищ. Через складні гірничо-геологічні умови, недосконалі планувальні рішення, недостатній технічний і технологічний рівень вуглевидобутку та значні втрати вугілля під час відпрацювання покладів витрати на здобич вугілля постійно зростають. Це змушує керівництво шахти приймати рішення про збільшення ціни.

Рис. 2.2. Залежність обсягу реалізації від ціни

По графіку видно, що цінова політика шахти дає змогу збільшити обсяги реалізації вугілля. Це свідчить про те, що товар підприємства є досить конкурентоспроможнім.

Аналізуючи економічні значення показників діяльності можна говорити про те, що діяльність підприємства добре налагоджено. Проте такі загальні дані не дають можливості повною мірою охарактеризувати та оцінити ефективність роботи підприємства в цілому. Таким чином, більш ретельне і глибоке вивчення економічних і фінансових показників діяльності підприємства допоможе виявити слабкі місця та сильні сторони підприємства. А також дасть можливість запропонувати методи підкріплення слабких місць та укріплення сильних сторони підприємства.

2.3 Розрахунок аналізу ліквідності і фінансового стійкості підприємства

Розрахунок аналізу ліквідності підприємства представлені у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Аналіз ліквідності шахти "Прогрес"

Показники активу балансу	Значення, тис. грн.	Показники пасиву балансу	Значення, тис. грн.	Платіжний надлишок (недолік), тис. грн.
	2014	2015		2014	2015	2014	2015
1. Найбільш ліквідні активи	15629	1998	1. Найбільш термінові пасиви	26060	16495	10431	14497
2. Швидко реалізовані активи	93119	119277	2. Короткострокові пасиви (П2)	14728	31876	-78391	-87401
3. Повільно реалізовані активи (А3)	6293	8352	3. Довгострокові пасиви (П3)	102579	97731	96286	89379
4. Важко реалізовані активи (А4)	230245	244827	4. Постійні пасиви (П4)	201919	228352	-28326	-16475
Усього	345286	374454	Усього	345286	374454	0	0

Для визначення ліквідності балансу підприємства варто зіставити підсумки приведених груп по активу та пасиву балансу. Фахівцями баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення, що приведені нижче в таблиці 2.5 у порівнянні з балансом шахти "Прогрес".

Таблиця 2.5. Порівняння абсолютно ліквідного балансу з фактичним балансом шахти "Прогрес"

Абсолютно ліквідний баланс	Співвідношення активів та пасивів фактичного балансу	Виконання умови
	2014 рік	2015 рік
А1?П1	<	<	Умова не виконується
А2?П2	>	>	Умова виконується
А3?П3	<	<	Умова не виконується
А4?П4	<	<	Умова виконується

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє з'ясувати поточну ліквідність. З таблиці, де визначається ліквідність балансу, можна зробити наступні висновки. Структура балансу підприємства є достатньо ліквідною, тому що виконується дві умови ліквідності з чотирьох необхідних. У разі критичної ситуації підприємство зможе розрахуватися за своїми обов'язками, тому що найбільша кількість засобів підприємства приходяться на найбільш термінові пасиви

Також для більш повного розуміння ліквідності балансу розраховуються такі показники, як поточна ліквідність, перспективна ліквідність та загальний показник ліквідності, задані формулами (2.1) - (2.3).

Поточна ліквідність, що свідчить про платоспроможність (+) чи неплатоспроможності (-) організації на розглядаємий моменту проміжок часу:

(2.1)

Значення поточної ліквідності для ТОВ "Фактор-енерго" у 2014 році склало 67960 тис. грн., а наприкінці 2015 року воно вже становило 72904 тис. грн. Це свідчить про те, що у разі виникнення необхідності найбільш ліквідні та швидко реалізовані активи зможуть покрити найбільш термінові та короткострокові пасиви.

Перспективна ліквідність - це прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів:

(2.2)

Значення перспективної ліквідності для шахти "Прогрес" у 2015 році мало менше значення ніж наприкінці 2014 року и склало 89379 тис. грн., це сталося за рахунок того, що підприємство у 2015 році оформило кредит.

Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому варто використовувати загальний показник ліквідності, що обчислюється по формулі:

(2.3)

Загальний показник ліквідності шахти "Прогрес" у 2015 році дорівнює 1,04, що на 0,04 більше ніж наприкінці 2014 року.

Оцінку фінансової стійкості підприємства проведено з використанням як коефіцієнтів, розрахованих по пасиву балансу, так і коефіцієнтів, що відбивають взаємозв'язок між джерелами формування засобів підприємства й структурою вкладень. У таблиці 2.6 приведені розрахунки, за допомогою яких можна визначити тип фінансового стану підприємства.

Таблиця 2.6. Класифікація типу фінансового стійкості шахти "Прогрес"

Показники	Роки
	2014	2015
Загальна величина запасів: (З)	41	45
Наявність власних оборотних коштів: (Ксоб)	44556	26418
Величина функціонуючого капіталу: (Ксдз)	44556	26418
Загальна величина джерел: (Ко)	44556	26418
Власні оборотні кошти: Фс = Ксоб - З	44515	26373
Власні оборотні кошти і довгострокові джерела формування запасів: Фт = Ксдз - З	44515	26373
Загальна величина основних джерел формування запасів: Фо = Ко - З	44515	26373
Трикомпонентний показник типу фінансової стійкості: [S ( ±Фс); S (± Фт); S (±Фо)]	(1,1,1)	(1,1,1)

Тип фінансової стійкості визначається за допомогою трикомпонентного показника, умови за якими він визначається, а також визначення типу фінансової стійкості для шахти "Прогрес" наведено у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7. Умови за якими тип фінансової стійкості

Показники	Тип фінансової стійкості
	абсолютна	нормальна	хитливе	кризове
Фс = Ксоб - З	Фс ? 0	Фс < 0	Фс < 0	Фс < 0
Фт = Ксдз - З	Фт ? 0	Фт ? 0	Фт < 0	Фт < 0
Фо = Ко - З	Фо ? 0	Фо ? 0	Фо ? 0	Фо < 0

У 2014 і 2015 роках тип фінансової стійкості на підприємстві мав такий вигляд S = {1,1,1}. У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів тільки власні оборотні кошти і зовсім не використовує довгострокові притягнуті засоби. Цей тип фінансування запасів є абсолютним з точки зору фінансового менеджменту. Абсолютний фінансовий стан є найбільш бажаним для підприємства.

3. Рекомендації зі збільшення прибутку підприємства

3.1 Проблеми підприємств вугільної промисловості

Сучасна науково-технічна революція значно ускладнює взаємини між суспільством, виробництвом і природою. Сучасні масштаби виробничої діяльності, обсяги якої подвоюються кожні 15 років, обумовлюють зміну якості природного середовища та її ресурсів. Багато результатів виробничої діяльності мають негативний вплив на природне середовище: забруднення повітряного і водного басейнів, грунту, теплове забруднення, підвищений рівень шуму, іонізуючого випромінювання та багато іншого. Підхід до вирішення даної проблеми полягає в тому, щоб визначити межі рівноваги природних систем, виявити основні аспекти впливу господарської діяльності людини на природні процеси в біосфері і запобігти їх негативний вплив.

Вугільна промисловість - важлива ланка енергетичного комплексу. Вугілля - найпоширеніше викопне паливо на нашій планеті. Фахівці вважають, що його запасів вистачить на 500 років. Крім того, вугілля поширений по всьому світу більш рівномірно і він більш економічний, ніж нафта. Три чверті вугілля використовується в промисловості, на теплових електростанціях як паливо, а також як технологічну сировину та паливо у металургії та хімічної промисловості (коксівне вугілля). Добувається вугілля містить багато домішок і негорючих матеріалів. Склад і кількість домішок залежать від типу родовища в Киеве, методів видобутку і типу вугілля. У природному стані вугілля містить глину, уламки скельних порід, пірит та інші матеріали, що відносяться до золі. Операції з видобутку та розробки родовищ додають домішки іншого типу - рудної маси, уламки породи деревини і випадкові домішки заліза.

Однією з провідних галузей ПЕК є вугільна промисловість, що обумовлено тим, що вугілля є основою двох технологічних ланцюгів: вугілля - кокс - метал та вугілля - теплові електростанції - електроенергія, тобто є невід'ємною складовою інших важливих галузей економіки: електроенергетики та металургії.

Однак стан вугільної галузі сьогодні викликає серйозні побоювання. Якщо за обсягами видобутку Україна входить до десятки провідних вуглевидобувних країн світу, за розвіданими запасами - на сьомому місці в світі, то за економічними показниками - значно відстає від більшості з них.

Більше половини діючих шахт, де зайнято третина трудящих, видобували менше 500 т вугілля на добу. Число діючих очисних вибоїв скоротилося з 349 до 262, а їх довжина - на 12,5 км.

Важливим показником економічної оцінки вугільних басейнів є собівартість видобутку, яка залежить від способу видобутку, структури й товщини пласту, потужності кар'єру, якості вугілля, наявності споживача й дальності перевезення. Протягом останнього десятиріччя собівартість однієї тонни товарної вугільної продукції зросла з 120 грн. в 2000 р. до 723,39 грн. в 2015 р.

За всю історію розвитку вугільна промисловість працювала без збитків сумарно всього 9 років, після кожного чергового підвищення цін на вугілля. Однак, самодостатньою галузь не була ніколи, оскільки її прибутки не покривали капітальні вкладення. У цей час із 138 державних шахт, тільки 15 (11 %) - фінансово збалансовані і ще приблизно 60 шахт, при належній радикальній модернізації, гіпотетично можуть вийти на світову рентабельність видобутку вугілля. Збитки по галузі у 2014 р. склали понад 7,0 млрд. грн. Але в той же час приватний сектор вугільної галузі показує беззбиткову та бездотаційну роботу, виробляючи близько 46 % товарної вугільної продукції, в тому числі понад 70 % коксівного вугілля.

За два останніх роки галузь покинули 17 тис. осіб. На шахтах залишилося всього 20,4 тис. гірників очисного вибою, 16,4 тис. прохідників. В 2009 р. їх було відповідно 34,1 тис. і 23,9 тис. Загрозливою стала вікова структура працівників: на підземних роботах пенсіонери складають 46,2 %, а на поверхні - 30,8 %.

Продуктивність праці, незважаючи на невеликий приріст (до 21,5 т у 2014 р.), так і залишилася на дуже низькому рівні, у кілька разів уступаючи середньосвітовий. Для порівняння: над видобутком 1 млн. т протягом року працюють близько 6 тис. шахтарів України, 300 гірників США, 1200 гірників у Західній Європі та Росії, 3000 гірників у Польщі.

Проведений в ході даного дослідження аналіз дозволяє сформулювати основні проблеми підприємств вугільної галузі. Це:

застарілий морально та фізично зношений шахтний фонд. Більшість шахт експлуатуються понад 50 років, 95 % шахт не реконструювалися понад 20 років, дві третини обладнання експлуатується понад нормативного строку, рівень зносу основних засобів збільшився до 70-80 %;

погіршення горногеологічних умов залягання й природної якості вугільних запасів;

хронічна нестача коштів як на забезпечення поточного функціонування, так й для розвитку вугледобувних підприємств, що обумовлена, насамперед, збитковістю діяльності вугільних підприємств, невідповідністю цін на гірничошахтне обладнання та вугільну продукцію, зростанням заборгованості;

відсутність ринкових механізмів та стимулів для підвищення ефективності вугільних підприємств;

несанкціонований видобуток вугілля, обсяг якого тільки у Донбасі щорічно складає близько 5 млн. т;

неефективна система управління галуззю та повільні темпи її реструктуризації;

непрестижність шахтарської праці, що обумовлено зменшення рівня оплати праці порівняно з працівниками інших професій, невирішеністю соціальних проблем, важкими та небезпечними умовами праці.

Недостатнє фінансування заходів по реструктуризації підприємств галузі приводить до того, що на шахтах 3-ої групи систематично утворюється заборгованість із заробітної плати, а перехід на нові умови оплати праці відбувається з великим запізненням.

Для переведення працівників вугільної промисловості на тарифні ставки та посадові оклади розраховані із мінімальної заробітної плати 888,0 грн. необхідно додаткове виділення коштів за статтею «держпідтримка на собівартість вугільної продукції» в цілому по галузі в обсязі 170 млн. грн. в місяць, відповідно 2040 млн. на рік.

На підприємствах галузі не виконуються норми Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти про строки виплати заробітної плати» через розбіжності у строках виплати зарплати та строках надходження на підприємства коштів Держпідтримки та коштів від розрахунків за відвантажене вугілля. Вирішення цього питання потребує внесення змін у нормативні документи, які регулюють надходження бюджетних коштів та коштів від реалізації вугільної продукції.

У поточному році не покращується фінансово-економічне становище на підприємствах шахтобудівельного комплексу, з початку 2011 року їм ще не виділялось коштів із Державного бюджету.

Відсутність у вугледобувних підприємств коштів з фінансування на будівництво об`єктів призводить до неукладання договорів на проведення гірничих виробок та нерозрахунків з шахтобудівниками за вже виконані роботи. Борги перед шахтобудівниками за виконані роботи складають на сьогодні понад 14 млн. грн., що є основною причиною заборгованості із заробітної плати, порушення строків виплати поточної зарплати, введення нових умов оплати праці у відповідності до законодавчо встановленого рівня мінімальної заробітної плати.

Питання невиконання положень Генеральної та Галузевої угод, Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та інших законодавчих актів України призводить до погіршення стану соціально-трудових відносин на підприємствах вугільної промисловості, виникненню колективних трудових спорів (конфліктів).

Протягом 1999-2011 років на підприємствах Донецької області було зареєстровано 109 колективних трудових спорів, в тому числі на вугільних підприємствах - 56 КТС(К) (51% від загальної кількості). Причинами виникнення спорів були 351 вимога найманих працівників, в тому числі працівників вугільних підприємств - 199 вимог (56,7% від загальної кількості), а також щодо погашення заборгованості із заробітної плати - 45 вимог (22,6% від загальної кількості) на суму 205529,9 тис. грн. За період, який КТС(К) знаходяться на реєстрації, погашено боргів перед працівниками в сумі 173546,6 тис. грн. (84,4% від заборгованості, що стала причиною виникнення КТС(К).

Стан та динаміка виникнення та вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) на підприємствах вугільної промисловості доводить, що вугільна галузь та допоміжні підприємства (збагачувальні фабрики, шахтобудівні підприємства тощо) є найбільш конфліктогенними і невиконання положень Генеральної та Галузевої угод, Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та інших законодавчих актів України і надалі будуть негативно впливати на соціальні настрої у трудових колективах, загострюючи їх.

Вирішення проблем галузі є першочерговим і для відділення НСПП в Донецькій області, і для профспілкових організацій і їх об`єднань, і для органів місцевої влади.

Центральний комітет профспілки робітників вугільної промисловості України здійснює найбільш результативні заходи у вирішенні проблем вугільної галузі.

Наприкінці лютого поточного року складне становище на підприємствах галузі розглядалося на президії Центрального комітету і було прийнято ряд рішень, виконання яких дозволить вирішити актуальні проблеми та досягти фінансової збалансованості підприємств вугільної галузі.

До того ж, Президія постановила:

1. Визнати, що стороною роботодавців на підприємствах вугільної промисловості України в 2011 році не виконуються вимоги діючого законодавства, пунктів 9.4, 9.5 і 9.13 Галузевої угоди, Постанови Пленуму ЦК профспілки від листопада 2015 р. з питань встановлення тарифних ставок та посадових окладів, розрахованих із законодавчо встановленого рівня мінімальної заробітної плати та дотримання строків виплати поточної зарплати.

2. Підтримати звернення голови Профспілки В.І. Турманова до Прем`єр-міністра України М.Я. Азарова щодо виділення додаткового фінансування із державного бюджету для вирішення нагальних проблем галузі.

3. Запропонувати Кабінету міністрів України:

- внести зміни у розподілення бюджетних коштів, збільшивши обсяг Держпідтримки у 2 півріччі 2011 року на суму, що буде достатньою для введення нових умов оплати праці (тарифних ставок та посадових окладів, розрахованих із законодавчо встановленого рівня мінімальної заробітної плати);

- при перегляді Державного бюджету України на 2011 р. передбачити збільшення його видаткової частини по статті «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат по собівартості готової товарної вугільної продукції» в обсязі, достатньому для виконання вимог законодавства про працю та Галузевої угоди;

- вжити заходи по своєчасному фінансуванню шахтобудівельного комплексу у 2011 р. Відновити авансування робіт, які виконуються підприємствами шахтобудівельного комплексу в розмірі не менше 50% їх вартості з погашенням авансів протягом шести місяців з моменту отримання коштів на дані цілі.

4. Вимагати від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, інших власників підприємств галузі, забезпечити:

- введення тарифних ставок та посадових окладів на рівні, передбаченому діючим законодавством;

- дотримуватися термінів виплати заробітної плати, встановлених законодавством та колективними договорами.

Спільні заходи всіх зацікавлених органів щодо вирішення актуальних проблем вугільної галузі дозволять досягти фінансової збалансованості підприємств вугільної галузі - базової галузі національної економіки та основи енергетичної незалежності України.

Всі перелічені проблеми потребують негайного втручання та прийняття заходів щодо оздоровлення та розвитку вугільної галузі України.

3.2 Рекомендації зі збільшення прибутку підприємства

На вугільній шахті обумовлений планом обсяг видобутку щомісяця розподіляється між окремими діючими ділянками так, щоб забезпечувалася мінімальна собівартість одиниці продукції, що добувається при обов'язковому дотриманні виробництва необхідних технологічних, що накладаються умовами, вимог.

Розглянемо це завдання на прикладі. Плановий місячний видобуток повинна бути розподілена між окремими лавами з дотримань обмежень по зольності вугілля й умов вентиляції, причому загальношахтна собівартість 1т вугілля повинна бути мінімальною.

Етап. Складання математичної моделі підприємства.

Для складання математичної моделі цього завдання будемо вважати, що на шахті є n діючих лав. Крім того, введемо наступні позначення:

Ci - сумарна собівартість видобутку транспортування 1т вугілля по i-ій лаві;

Zi, Z - зольність вугілля відповідно по i-ій лаві й шахті в цілому;

D - плановий місячний обсяг видобутку вугілля на шахті;

Pi - змінна продуктивність праці робітника в i-ій лаві;

Qi - нормативна кількість повітря на один робітника в одиницю часу;

Q - видаток повітря по шахті в одиницю часу, обумовлений можливістю системи вентиляції;

m - кількість робочих змін у розглянутому місяці;

Xi - шуканий місячний обсяг видобутку вугілля в i-ій лаві.

Математично завдання полягає у визначенні величини xi при всіх таким чином, щоб була мінімальної функція:

при обмеженнях:

- виконання плану видобутку по шахті;

- забезпечення планової зольності вугілля по шахті;

- забезпечення провітрювання лав;

- вимога незаперечності шуканих величин.

У даній моделі не враховується цілий ряд технологічних обмежень. Цей недолік усувається введенням у модель відповідних обмежень. Наприклад, якщо ai - максимально можливий по технічних умовах обсяг видобутку по i-ій лаві, а bi - пропускна здатність транспортної магістралі від i-ої лави, те треба в модель увести обмеження:

,

де позначено

.

На практиці є ще обмеження, пов'язані із правильним порядком відпрацьовування лав на одному крилі, на зближених шарах, на поверсі при підповерхневій системі розробки. Ці обмеження враховуються введенням у модель нерівностей виду:

,

де

i - номер передньої лави на крилі або лави на верхньому шарі;

k - номер лави, що випливає за i-ою лавою, на крилі або на нижче лежачому шарі.

Коефіцієнт rik визначається відношенням потужностей шарів, що відпрацьовуються, плотності вугілля, довжин і місячних просувань i-ої і k-ої лав.

Етап. Процес побудови плану виробництва з обліком складеної математичної моделі підприємства.

У плановому відділі ведуться розрахунки по лавах (питома вага шару, потужність шару, просування шару й т.д.) і складається «Графік введення-вибування лав». Ці дані становлять основу документа «План видобутку рядового вугілля». Даний документ, а також «Графік введення-вибування лав» роздруковуються, затверджуються й передаються в планово-економічний відділ.

У технічному відділі провадяться розрахунки видатку повітря, максимальної кількості видобутку вугілля й т.д., і заносяться в «Паспорт вийомочної ділянки». Технічні розрахунки проробляються для кожного періоду роботи лави.

У планово-економічному відділі розраховується планована собівартість вугілля на даний місяць, з огляду на всі статті видатків. На підставі цих даних відділ заповнює «Аналіз собівартості» (планована кількість всіх витрат окремо). Далі цей документ передається в матеріальну бухгалтерію. Вона розраховує вартість видатків за планом, а також видаток матеріалів і їхня вартість по факті. Даний документ підписується головним бухгалтером, підтверджується заступником директора по економічних питаннях. Копію повертають у планово-економічний відділ.

На підставі даних планового й технологічного відділів, а також планованої собівартості, у планово-економічному відділі, розробляється план видобутку вугілля на місяць по шахті й розподіляється між окремими ділянками при обов'язковому дотриманні виробництва необхідних технологічних, що накладаються умовами, вимог. «План видобутку рядового вугілля» передається начальникам ділянок.

Далі в плановому відділі провадиться розміщення чисельності працівників. Плановий відділ заповнює стовпці «Планова чисельність» і «Коефіцієнт облікового складу». Потім цей документ передається у відділ нормування праці й заробітної плати. У цьому відділі заповнюють «Чисельність по нормах» і погоджують із директором по виробництву. Далі передають начальникові ділянки, що заповнює стовпчики, що залишилися, і наприкінці місяця, після затвердження директором шахти, повертає в плановий відділ.

Щодоби з ВТК у планово-економічний відділ надходять відомості про видобуток рядового вугілля.

На підставі відомості про видобуток рядового вугілля по ділянках у плановому відділі розраховується фактичний видобуток вугілля за місяць.

У плановому відділі становлять звітну документацію, на підставі плану й факту щомісяця, квартал, рік.

Застосування математичних методів рішення завдань підприємстві дасть можливість вибирати оптимальні варіанти розвитку, приймати оптимальні рішення при розробці планів і в процесі їхньої реалізації, визначати найбільш ефективні варіанти реконструкції й розширення, знаходити найбільш оптимальне сполучення трудових і матеріальних витрат.

Висновок

економічний ліквідність фінансовий вугільний

У роботі була вирішена задача, що полягає в розробці підвищення ефективності економічних показників роботи підприємства, а саме максимізації його прибутку. У процесі виконання роботи були зроблені численні дослідження, розроблені дві моделі, проведені обчислення оптимальних цін продажів, що у підсумку привели до досягнення головної мети - підвищення ефективності економічних показників та максимізації прибутку.

Був проведен аналіз стану і динаміки економічного потенціалу підприємства шахти "Прогрес" за останні три роки, а також розраховані основні фінансово-економічні показники, експрес-аналіз, ліквідність балансу, ймовірність банкрутства. Також було проведене дослідження по цінам на вугілля, що видобувається на шахті "Прогрес" та у галузі в цілому. Розроблені таблиці, де поквартально за три роки наведено розміри доходу від видобутку та реалізації вугілля, собівартість готової вугільної продукції та ціни, за якими вона реалізується.

Література

1. Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.96р. №996-XIV.

2. Закон України „Про аудиторську діяльність” від 31.03.1996р. зі змінами та доповненнями;

3. Волков Н.Г. Бухгалтерский учет и отчетность на предприятии. - М.: Дело и право, 2002.

4. Грабова Н.Н., Добровський Бухгалтерський облік. Учбовий посібник для студентів. К:А.С.К., 2000.

5. Звягильский Е. Состояние угольной отрасли вызывает серъезные опасения / Е. Звягильский // Шахтер Украины. - 2015. - № 23(521). - С. 1.

6. Коробов М.Л., Орлов П.Л. Фінансова діяльність господарств. - К: Либідь. 2003 р.

7. Непомнящий С.К. Формалізація розрахунків вартості активів підприємств. // Фінанси підприємств. 2003, №5.

8. Савлук Н.В. Бухгалтерский учет. К.: ЛИБРА, 2002.

9. Ткаченко Н.М. Бухгалтерский учет на предприятиях с разными формами собственности. - К.: А.С.К., 2003.

10. Тулуб С.Б. Стан і перспективи розвитку вугільної промисловості України: Виступ перед слухачами "Школи Міністра" / С.Б. Тулуб. - К.: УКРНННПРОЕКТ, 2012. - 70с.

11. Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік. Посібник. - К: Академія., 2002 р.

12. Шевчук В.О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою. - К.: Держ. торг.-екон. ун-т, 2002.

Размещено на Allbest.ru