Національне багатство України та методи його оцінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРООПСПІЛКА

Львівський торговельно-економічний університет

Інститут економіки та фінансів

Кафедра економічної теорії

Реферат на тему:

"Національне багатство України та методи його оцінки"

Виконала

студентка 171групи

Цекот Лілія

Науковий керівник

к.е.н.доц. Ковтун О.І

Львів-2016р

Зміст

Вступ

1. Поняття національного багатства

2. Національне багатство України та методи його оцінки

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Однією з найбільш загальних макроекономічних категорій, що дають уявлення про наявних ресурсах і потенціалі розвитку країни, є національне багатство. Для України, що володіє значними обсягами національного багатства, в період визначення її стратегічних пріоритетів проблема його комплексної оцінки стає особливо актуальною. Відсутність системних досліджень національного багатства не дає можливості повною мірою використовувати його з метою оптимізації структури економіки, активізації внутрішніх факторів економічного зростання, вирішення соціальних проблем та підвищення добробуту нації. У цьому контексті вартісна оцінка елементів національного багатства України є одним з важливих кроків дослідження цієї надзвичайно важливої категорії, що й обумовило мету даної роботи - на основі вивчення різних методологічних підходів визначення національного багатства провести кількісну оцінку багатства України в динаміці. Вивчення явища НБ і розробка методології його підрахунку розкриті в працях сучасних економістів, таких, як Є. Бозе, І. Грузкова, Т. Козлова, Є. Смоліна та К. Соніна та ін. Метою роботи є розкриття сутності НБ, визначення основних методологічних підходів до визначення НБ України.

1. Поняття національного багатства

Поняття національного багатства Серед тих, хто вніс значний внесок у визначення поняття національного багатства, слід назвати В. Петті, який одним з перших в XVII ст. представив його як суму накопичених матеріальних цінностей. Наприкінці XIX - початку XX століття представники історичної школи (А. Шторх. А. Амон, Р. Ліфман. П. Хермберг) визнавали багатство лише окремих осіб, залишаючи осторонь поняття національного багатства країни. В економічній літературі також часто згадується ім'я французького економіста Е. Роговського, який в масштабах суспільства представляв національне багатство як суму багатств приватних осіб, визначених у діючих цінах (майно держави, церкви, об'єкти громадського користування не враховувалися). Сучасні визначення національного багатства (НБ) відрізняються тим, що в них розглядається багатство суспільства в цілому, зокрема, у фінансовому словнику НБ представлено як "сукупність матеріальних благ, створених і накопичених суспільством в процесі попереднього розвитку, а також природних ресурсів, залучених у господарський оборот ". До його складу увійшли: основні і невиробничі фонди країни, оборотні фонди матеріального виробництва, включаючи товарні запаси у виробництві і торгівлі, а також державні резерви і страхові запаси, особисте майно громадян тривалого використання, природні ресурси, залучені в процес відтворення (запаси корисних копалин, гідроенергії, лісовий та земельний фонди). Сюди ж відносять і золотий запас держави. А в деяких випадках і науково-технічний рівень, і досвід працівників, культурно-духовні цінності, інтелектуальну власність тощо Слід зазначити, що склад національного багатства і методи його обчислення змінюються з часом і є різними для різних країн, залежно від критеріїв включення до нього тих чи інших елементів. Так, історично відправною точкою в процесі обчислення НБ, наприклад, для англійського економіста Р. Гіффена, служила інформація про прибутковий податок, інші розраховували національне багатство на основі даних про майно, отримане у спадок або в подарунок. Згодом найбільш поширеним став метод безперервної інвентаризації, на основі якого в 40-50 роки XX століття американський економіст Р. Голдсміт розрахував елементи національного багатства в США за 1898-1948, 1905-1950, 1945-1958 роки, англійський економіст П. Редферн - Великобританії за 1938-1953 роки, російський вчений А. Ванштейн оцінив майно суспільного господарства в національному багатстві дореволюційної Росії. У першій половині XX століття національне багатство визначалось як благо, яке можна оцінити грошима. Поширення трактування національного багатства як сукупності "економічних благ", що мають ціну, і "вільних" благ (зокрема, дарів природи) знайшло відображення і в сучасних підходах до визначення і обчислення національного багатства. Так, на сьогоднішній день панівною є концепція.. що склалася в процесі розробки ООН міжнародних стандартів національного рахівництва - Системи Національних Рахунків (СНР) - де національне багатство розглядається в широкому трактуванні, як сума нефінансових активів країни та її чистих вимог до решти світу (п. 13.2 СНР). Відповідно до цієї концепції національне багатство країни представляє сукупність ресурсів країни (економічних активів), що визначають необхідні умови виробництва товарів, надання послуг та забезпечення життя людей. Воно складається з економічних об'єктів, ключовою ознакою яких є можливість отримання їх власниками економічної вигоди. У рамках СНР оцінка національного багатства розглядається як окремий випадок балансу активів і пасивів, коли баланс складається для країни в цілому, у структурі якого виділяються: * нефінансові активи: - виробничі активи (основні фонди, запаси матеріальних оборотних коштів); - невиробничі активи (матеріальні невиробничі активи, нематеріальні невиробничі активи); * фінансові активи і пасиви: - монетарне золото і SDR; - готівкова валюта та депозити; - цінні папери (крім акцій); - акції та інші форми участі в капіталі; - кредити і позики; - страхові технічні резерви; - дебіторська/кредиторська заборгованість. Новаторською на сьогоднішній день визнається методика, розроблена фахівцями Світового банку та запропонована в рамках роботи з визначення індикаторів стійкого розвитку (sustainable development). Метод був розроблений з метою аналізу структури національного багатства, ролі окремих його елементів в економічно розвинених країнах і країнах. У рамках концепції, запропонованої фахівцями Світового банку, в національне багатство входять: природний капітал; виробничий капітал (активи); людський капітал (людські ресурси); соціальний капітал. Слід зазначити, що автори експериментальної методики з метою проведення порівнянь між країнами були змушені зробити в своїх розрахунках ряд значних припущень і ряд серйозних спрощень. Так, зосередившись тільки на економічному потенціалі, не була проведена оцінка соціального капіталу, під яким розуміли "сукупність мереж, взаємовідносин, норм та інститутів, що впливають на продуктивність економіки". Крім того, людський капітал оцінювався за залишковим принципом: із загального обсягу чистого національного продукту (ЧНП) віднімався ЧНП, вироблений за рахунок природних ресурсів, після чого розраховувалася поточна вартість залишку »не ресурсного" ЧНП за середню кількість років продуктивного життя населення. З отриманого в результаті продукту, який може призвести населення, віднімалася сума активів і землі і дана величина приймалася як оцінки людських ресурсів.

2. Національне багатство України та методи його оцінки

Згідно з одним підходом, структура НБ складається з наступних основних елементів . 1. Виробничі фонди. Вони мають найбільшу питому вагу у складі НБ. Це, перш за все, основні виробничі фонди, тобто їх технічний рівень визначає можливості суспільного продукту. 2. Оборотні виробничі фонди. Це, насамперед, предмети праці. Оборотні виробничі фонди становлять приблизно 25% основних виробничих фондів. 3. Матеріальні запаси і резерви. Сюди входять готова продукція в сфері обігу, матеріальні резерви і страхові фонди. Практика провідних індустріальних держав говорить про те, що вони повинні становити не менше 25% виробничого потенціалу. 4. Невиробничі фонди, до яких відносяться державний житловий фонд та установи соціально-культурного призначення. Крім житла, до домашнього майна відносяться предмети тривалого користування споживчого призначення (телевізори, холодильники, меблі і т.д.). 5. Природні ресурси. Мова йде про тих природних ресурсах, які залучені в господарський оборот або розвідані і можуть бути залучені в нього. У період постіндустріального розвитку суспільства потрібен новий підхід до оцінки НБ суспільства. Наявні елементи характеристики НБ доповнюються двома важливими моментами: 1) висока інформатизація суспільства і 2) якісне зростання його добробуту. Інший підхід, який також підтримується більшістю економістів, передбачає 3 складових національного багатства - природний капітал, виробничий капітал (активи) і людський капітал (людські ресурси). Обчислення кожної складової тут не передбачено статистичної методології. Проте вчені виробляють власні підходи до їх визначення. Думка більшості економістів зводиться до того, що оцінювати багатство країни можна з двох основних принципово важливих позицій: з точки зору суспільства або з погляду цінно. сті цього багатства в рамках здійснення економічної діяльності у вузькому сенсі. Ці позиції і формують основні методи обчислення величини національного багатства. Відповідно до першого підходу, величину національного багатства слід оцінювати за витратами на створення або видобуток тих чи інших матеріальних і нематеріальних активів або ресурсів. Подібний підхід має ряд недоліків, які пов'язані з використанням офіційних статистичних, на яких наполягає більшість дослідників, і саме: 1) складність оцінки існуючих запасів корисних копалин (у зв'язку з її відсутністю статистичної звітності); 2) відсутність об'єктивної оцінки людського капіталу; 3) завищення вартості виробничого капіталу (необоротних активів) у зв'язку з урахуванням інфляції через їх переоцінки підприємствами; 4) зниження вартості індивідуального майна громадян, як складової національного багатства, оскільки воно враховується за вартістю придбання, яка, на відміну від основних фондів, не підлягає індексації. національний багатство україна динаміка

Водночас, другий підхід, з точки зору економічної діяльності, дозволяє оцінити величину НБ, виходячи з 2х критеріїв - ринковій капіталізації або інвестиційної вартості. У разі ринкової капіталізації оцінюється об'єктивна вартість благ, які входять в НБ. У другому випадку маємо справу з суб'єктивною оцінкою - споживчою вартістю благ, так що другий критерій не є визначальним при оцінці НБ. Ринкова вартість, яка визначається через капіталізацію, може існувати тільки в ринковій економіці. І чим менш розвинені ринкові інститути, чим більше втручання держави в економіку - тим більше похибка оцінки ринкової капіталізації. Аналіз вітчизняного досвіду розрахунків національного багатства України, проведений у рамках дослідження процесу капіталізації економіки в Інституті економіки та прогнозування НАН України, дав можливість запропонувати підхід, що враховує ті елементи НБ, які не були включені в вищенаведених дослідженнях, однак є важливими з точки зору збільшення потенціалу капіталізації економіки і пошуку нових джерел прискорення економічного зростання. Зокрема, до складу національного багатства України включені: - людський капітал, що представляє нематеріальну складову багатства. Крім сукупності професійних знань, умінь і навичок, оцінка включає характеристики стану здоров'я, рівень працездатності, фізичні дані робітника, а також відображає культурне надбання, володіння яким додає успіхів у комунікації з іншими людьми і допомагає створювати успішні з ними відносини. Це є своєрідною сумою накопиченої частки (результат освіти, виховання, трудових навичок) та інвестицій, спрямованих на підвищення культурно-освітнього рівня та кваліфікації, які в майбутньому будуть приносити віддачу; - фінансовий капітал, оскільки на практиці, незважаючи на методологію визначення НБ в рамках СНР, оцінка фінансових активів/пасивів країни або зовсім не включалася в розрахунки, або враховувалася тільки частково. Обґрунтовуючи включення фінансового капіталу в НБ, можна сказати, що в сукупність ресурсів (активів), які входять до його складу, крім тих, які вже приносять його власнику прибуток, входять і такі, що на даний момент не створюють додаткового вартості, тобто частка фінансового капіталу - це тільки потенційний капітал, але він може перетворитися, наприклад, в продуктивні сили, якщо ресурси будуть витрачені на придбання предметів і засобів виробництва; - резервні активи як важлива складова запасів країни. Вони включають зовнішні активи країни, що знаходяться під контролем органів де-ніжно-кредитного регулювання та в будь-який час можуть бути використані для прямого фінансування дефіциту платіжного балансу або здійснення інтервенцій на валютному ринку з метою підтримки курсу національної валюти. До резервних активів належать: монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервна позиція в МВФ, активи в іноземній валюті, які складаються з готівкових коштів, депозитів, цінних паперів та інших вимог. До складу резервів у НБ, крім золотовалютних резервів, було включено ще страхові резерви, сформовані страховиками України (резерви збитків, резерви незароблених премій, резерви по страхуванню життя), і оцінка іноземної валюти на руках у населення в гривневому еквіваленті. У табл. 1 наведені вартісні оцінки основних елементів національного багатства України і його структура, з якої видно, що в 2005 році національне багатство України оцінено за різними варіантами в 9,5-9,9 трлн. грн., що становить майже 2 трлн. дол США. Представлені варіанти вартісної оцінки НБ відображають різні методологічні підходи до визначення національного багатства і повноту розгляду різних його складових. Так, у першому варіанті, до складу національного багатства входять реальний, людський і природний капітали. Перевагами такого підходу є врахування через реальний (основний і оборотний) капітал як фінансових, так і нефінансових активів; недоліком є ??те, що вони представлені тільки в частині підприємств і організацій окремих видів діяльності, тобто в цьому варіанті розрахунків не розглянуті економічні активи домогосподарств і не враховано фінансові активи держави. Цей недолік частково виправлений у другому варіанті розрахунків, де замість реального капіталу був представлений речовий капітал підприємств (виділений оборотний капітал, включений у фінансовий капітал країни), а також включений?? розгляд сукупний фінансовий капітал, що представляє кількісну оцінку фінансових активів усіх суб'єктів господарювання населення і держави. Слабким місцем є оцінка майна домогосподарств. При відсутності методики оцінки та системного дослідження обсягів домашнього майна населення, в розрахунках національного багатства України на даному етапі досліджень ця складова представлена ??приблизними оцінками. Експертні оцінки інших українських дослідників дуже відрізняються між собою: якщо в складі НБ враховувати тільки основні фонди, матеріальні оборотні кошти та майно домашніх господарств, то остання складова в першому випадку оцінена в 19,8% (1990), у другому становить близько 4% ( 1995). У третьому варіанті вартісної оцінки національного багатства України натурально-речова складова НБ представлена ??сукупної оцінкою основних засобів в економіці, в які включаються як основні засоби підприємств, організацій, установ усіх форм власності, так і основні засоби, що знаходяться в особистій власності населення (житлові будинки, господарські будівлі, багаторічні насадження, робоча і продуктивна худоба). Недоліком використання цього показника є неможливість виділення з нього основних коштів населення (оскільки офіційна статистика в структурі такої частки не виділяє) і лише частково враховані невиробничі фонди суспільства (основні фонди соціальної сфери, до яких належать житловий фонд та фонди культурно-побутового призначення, що є власністю державних, колективних та громадських організацій). Крім того, в даному варіанті розрахунків відсутні оцінки особистого майна домогосподарств (товарів тривалого користування). Незважаючи на ці недоліки, останній варіант розрахунків є найбільш повним. Слід зазначити,що виділення резервних активів у кількісних оцінках НБ не є обов'язковим, цю складову національного багатства можна включити у фінансовий капітал, крім того, віднесення страхових активів до резервних активів є дещо умовним, оскільки вони є на практиці активно діючим капіталом, що приносить прибуток. У нашому випадку обсяг резервних запасів, сформованих страховиками, включає також і капітал перестрахування, який для коректності слід було б вилучити із загальної суми, оскільки, як правило, перестрахування в Україні відбувається за рахунок коштів іноземних страхових компаній. У резерви включено також показник, який не розраховується офіційною статистикою - готівка в іноземній валюті на руках у населення, що є, на нашу думку, важливою складовою з точки зору фінансового потенціалу країни. Так, навіть дуже спрощений аналіз даних доходів і витрат населення з купівлі-продажу іноземної валюти свідчить, що протягом тривалого періоду значні обсяги грошових коштів відволікалися з економіки на операції з іноземною валютою (які могли б бути залучені в реальну економіку, тобто це втрачені інвестиційні можливості), на сьогодні вони є резервом для майбутнього зростання. Зрозуміло, що включення іноземної готівкової валюти на руках у населення є дискусійним моментом, оскільки його можна вважати і відтоком капіталу з української економіки, так само, як і обсяг недоотриманої виручки за експорт товарів і послуг, оплати за не надійшли імпорт і платежі за фіктивними операціями з цінними паперами, а також і обсяги "відтоку" капіталів, які є факторами, що зменшують обсяги національного багатства України. Розглядаючи різні аспекти дослідження, варто звернути увагу ще на одну проблему кількісних оцінок національного багатства України, а саме - повна відсутність регіональних оцінок національного багатства, які дуже важливі для економічного аналізу стану регіонів, їх фактичних ресурсів і використання останніх для більш успішного функціонування регіональної економіки. Це приводить до висновку, до якого вже прийшли інші країни перехідної економіки і наші найближчі сусіди: вдосконалення статистики національного багатства потребує спеціальному розділі для регіональної статистики, яка б базувалася на достовірних джерелах інформації і розробленої методології, узгодженої із загальними принципами оцінки даної категорії. Отже, відмінності в методиках, які застосовуються в кожному конкретному випадку, не дозволяють використовувати представлені дані для коректного порівняння. А тому недосконалість існуючих оціночних методик лише підкреслює важливість розробки системного підходу, який максимально повно відображав би економічні реалії та був зорієнтований на уніфікацію методології і принципів організації оцінки різних видів ресурсів і національного багатства в цілому. Для України, де в структурі національного багатства частка людського капіталу протягом 2000-2005 років не зростає, а зменшується (з 55,7 до 46,7%), і питома вага матеріального капіталу підприємств є значно нижче, ніж у розвинених країнах, актуальними є два напрямки, які забезпечать ефективність економіки - зростання вкладень держави, бізнесу, домашніх господарств, спрямованих на нарощування людського потенціалу та забезпечення достатнього обсягу вироблених активів (через оновлення основного капіталу, підвищення ефективності існуючих і включення нових активів в ринковий оборот), що в цілому створить основу для переходу до моделі розвитку, орієнтованої на якісне економічне зростання. Існує взаємозв'язок між НБ і ВВП. В. К. Фальцман у своїй праці «Економічне зростання. Від минулого до майбутнього »розглядає такі її напрямки: З ростом ВВП зростає і НБ Зростає ВВП, але це зростання забезпечується за рахунок витрачання НБ Скорочується ВВП, але відбувається зростання НБ Скорочується ВВП, скорочується НБ За динамікою показників на рис. 1 видно, що Україна відноситься до першого напрямку, тобто із зростанням ВВП зростає і НБ. Не можна стверджувати, що в цьому процесі не відбувається витрата окремих складових НБ, проте зростання інших є більш впливовим в динаміці. Рис. 1. Динаміка приросту чистого НБ і номінального ВВП.

Висновок

Національне багатство - це загальний підсумок постійно повторюваного процесу суспільного виробництва за всю історію розвитку національної економіки. Згідно концепції балансу народного господарства національне багатство - сукупність матеріальних благ, якими володіє на певну дату суспільство і які створені працею людей за весь попередній період його розвитку. У системі національних рахунків національне багатство визначається як сума чистого власного капіталу всіх господарських суб'єктів, тобто в нього включаються, крім матеріальних ресурсів, фінансові активи, невиробничі матеріальні активи (авторські права, ліцензії, і т. д.), але віднімаються фінансові зобов'язання. Національне багатство в широкому сенсі слова являє собою все те, чим так чи інакше володіє нація. У цьому сенсі до національного багатства відносяться не тільки матеріальні блага, але і всі природні ресурси, клімат, твори мистецтва та багато іншого. Однак все це дуже важко порахувати в силу цілого ряду об'єктивних причин. Тому в практиці економічного аналізу застосовується показник національного багатства у вузькому сенсі слова. До національного багатства у вузькому сенсі слова відноситься все те, що так чи інакше опосередковано людською працею і може бути відтворене. Іншими словами, національне багатство країни являє собою сукупність матеріальних і культурних благ, накопичених даною країною протягом її історії, до даного моменту часу. Це результат праці багатьох поколінь людей. Таким чином, національне багатство безпосередньо пов'язане з виробництвом суспільного продукту і його відтворенням. Національне багатство зростає і збільшується, насамперед, за рахунок суспільного продукту, тобто перевищення виробленого суспільного продукту над поточним споживанням в даному році. Отже, джерелом національного багатства є суспільний продукт, який відтворюється на розширеній основі. Але тут є і зворотний зв'язок. Сам зростання суспільного продукту, його темпи, абсолютні розміри приросту залежать від обсягу національного багатства і його структури. Чим більше об'єм національного багатства і ефективніше його структура, тим швидше зростає суспільний продукт. Структура національного багатства складається з наступних основних елементів. Першим і найбільш важливим елементом національного багатства треба вважати виробничі фонди. Вони мають найбільшу питому вагу у складі національного багатства.

Список використаної літератури

1.Ляховець О.О. Оцінка національного багатства України// Наукові праці. - 2010. - № 113 (126). - С. 5-10.

2. Національне багатство: зміст і структура / http ://withlove.0pk.ru/viewtopic.php? Id = 153 3.Національне багатство України [Монографія] / За ред. Дорогунцова С.І. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - 224 с

4.. Фальцман В.К. Економічне зростання. Від минулого до майбутнього: Ізбр. ст. / Володимир Костянтинович Фальцман. - М.: Альпіна Паблішер, 2003. - 239 с.

5. Шумська С.С. Національне багатство: методологічні підходи та оцінки по Україні/С.С. Шумська // Економічна теорія. - 2006. - С. 62-76

Размещено на Allbest.ru